Зеликс

Склад

діюча речовина: sibutramin;

1 таблетка містить сибутраміну гідрохлориду моногідрату 10 мг, 15 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, магнію стеарат, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 400.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Засоби, що застосовуються при ожирінні. Анорексигенні препарати центральної дії.

Код АТС А08А A10.

Показання

Як додаткова терапія у рамках комплексної програми зі зменшення маси тіла у

• пацієнтів з аліментарним ожирінням з індексом маси тіла (ІМТ) від 30 кг/м² та більше;
• пацієнтів з аліментарним ожирінням з ІМТ від 27 кг/м² і більше, якщо є інші фактори ризику, обумовлені надмірною масою тіла, такі як цукровий діабет ІІ типу або дисліпопротеїнемія.

Протипоказання

Підвищена чутливість до сибутраміну або до будь-якого компонента препарату; наявність органічних причин ожиріння; відомі або встановлені тяжкі порушення харчування (анорексія або булімія); психічні захворювання; синдром Жиль де ла Туретта; одночасний прийом інгібіторів МАО або при прийомі раніше ніж за 2 тижні після відміни інгібіторів МАО; застосування препаратів центральної дії для лікування психічних розладів (наприклад, антидепресанти, антипсихотики), порушень сну (триптофан) або для зменшення маси тіла; встановлена ішемічна хвороба серця, некомпенсована серцева недостатність, вроджені вади серця, оклюзивні захворювання периферичних артерій, тахікардія, аритмія, цереброваскулярні захворювання (інсульт, транзиторні порушення мозкового кровообігу); наявність неадекватно контрольованої артеріальної гіпертензії (АТ > 145/90 мм рт. ст.) (див. також розділ “Особливості застосування”); гіпертиреоз; тяжкі порушення функції печінки; тяжкі порушення функції нирок та у пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок, які перебувають на діалізі; доброякісна гіперплазія простати із затримкою сечі; феохромоцитома; закритокутова глаукома; встановлена фармакологічна, наркотична та алкогольна залежність; період вагітності і годування груддю; дитячий вік до 18 років; пацієнти старше 65 років (через відсутність достатнього клінічного досвіду).

Спосіб застосування та дози

Початкова доза для дорослих становить 10 мг Зеліксу^® на добу (1 таблетка). Таблетки слід приймати 1 раз на добу, вранці, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини (склянка води). Лікарський засіб можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Для пацієнтів, у яких доза Зеліксу^® 10 мг (критерій: зниження маси тіла менше, ніж на 2 кг за 4 тижні фармакотерапії) не ефективна, за умови доброї переносимості, добову дозу можна збільшити до 15 мг, тобто 1 таблетка Зеліксу^® 15 мг.

Для пацієнтів, для яких приймання Зеліксу^® в дозі 15 мг (критерій: зниження маси тіла менше ніж 2 кг за 4 тижні фармакотерапії) не виявилося ефективним, подальше лікування цим препаратом слід припинити.

Лікування не повинно тривати понад 3 місяці у хворих, які недостатньо добре реагують на терапію, тобто у тих, яким протягом трьох тижнів лікування не вдається досягти 5 % рівня зниження маси тіла порівняно з початковою.

Лікування не слід продовжувати, якщо при подальшій терапії, після досягнутого зменшення маси тіла, пацієнт знову набирає 3 кг і більше.

Тривалість лікування Зеліксом^® не повинна перевищувати 2 роки, оскільки дані щодо ефективності та безпеки при тривалішому періоді приймання відсутні.

Пацієнтам при терапії препаратом Зелікс^® необхідно змінити свій спосіб життя та звички таким чином, щоб після закінчення лікування зберегтидосягнуте зменшення маси тіла.

Пацієнти повинні усвідомлювати, що недотримання цих вимог призведе до повторного збільшення маси тіла.

Побічні реакції

Найчастіше небажані ефекти виникають на початку лікування (у перші 4 тижні). Їх тяжкість і частота з часом послаблюються. Небажані ефекти, загалом, мають нетяжкий та оборотний характер. Небажані ефекти залежно від впливу на органи та системи органів, класифіковано за такою частотою (часто > 10 %, іноді 1 - 10 %).

У поодиноких випадках при лікуванні сибутраміном спостерігалися такі клінічно значущі стани: гострий інтерстиціальний нефрит, мезангіокапілярний гломерулонефрит; пурпура Шонлейн-Геноха; епілептичні напади; тромбоцитопенія; транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів; надшлуночкова фібриляція; пароксизмальна надшлуночкова тахікардія; реакції гіперчутливості; депресія; судоми; транзиторні порушення пам’яті; порушення зору; алопеція, кропив’янка, петехії; затримка сечі; імпотенція, порушення оргазму, менструального циклу, метрорагії; в одного пацієнта з шизоафективним порушенням, яке існувало до початку лікування, після лікування розвинувся гострий психоз.

При відміні лікарського засобу рідко спостерігаються головний біль або підвищення апетиту. Немає даних про те, що після лікування спостерігається абстинентний синдром або синдром відміни та зміни настрою.

Зміни з боку серцево-судинної системи: можуть спостерігатися помірні підвищення артеріального тиску у стадії спокою на 1 - 3 мм рт. ст. та почастішання пульсу на 3 - 7 ударів за хвилину. В окремих випадках не виключені більш виражені підвищення артеріального тиску та частоти серцевих скорочень. Клінічно значущі зміни рівнів артеріального тиску та пульсу реєструються здебільшого на початку лікування (у перші 4 - 12 тижнів). Застосування Зеліксу^® у хворих з підвищеним артеріальним тиском (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Передозування

Існують лише обмежені дані про передозування сибутраміну. Специфічні ознаки передозування не відомі, однак слід враховувати можливість більш вираженого прояву небажаних явищ, зокрема тахікардії, підвищення артеріального тиску, головного болю, запаморочення.

Лікування: специфічного лікування передозування не існує, як і специфічних антидотів. Необхідно вжити загальних заходів: забезпечити вільне дихання, спостерігати за станом серцево-судинної системи, а також, за необхідності, провести підтримуючу симптоматичну терапію. Своєчасне застосування активованого вугілля може зменшити всмоктування сибутраміну. Промивання шлунка може також бути корисним. Хворим із підвищеним артеріальним тиском та тахікардією можна призначити бета-блокатори.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Не застосовується.

Діти

Зелікс не застосовують дітям віком до 18 років.

Особливості застосування

Зелікс слід приймати тільки у тих випадках, коли всі інші заходи щодо зменшення маси тіла були малоефективними, тобто якщо зменшення маси тіла протягом 3 місяців становило менше 5 кг.

Лікування за допомогою Зеліксу^® повинно здійснюватися в рамках комплексної терапії щодо зменшення маси тіла під наглядом лікаря, який має практичний досвід лікування ожиріння. Комплексна терапія включає як зміну дієти та способу життя, так і збільшення фізичної активності. Важливим у терапії є створення передумов до стійкої зміни звичок харчування та способу життя, які є необхідними для збереження досягнутого зниження маси тіла також і після відміни медикаментозного лікування. Зелікс^® не слід призначати на невизначений час.

В усіх хворих, які приймають Зелікс^®, необхідно контролювати рівень артеріального тиску та пульс. У перші 3 місяці лікування ці параметри слід контролювати кожні 2 тижні, далі – 1 раз на місяць протягом 4 - 6 місяців терапії, після цього – з інтервалом у 3 місяці. У пацієнтів з контрольованою артеріальною гіпертензією, у яких рівень артеріального тиску ≤ 145/90 мм рт. ст., цей контроль має здійснюватися особливо ретельно і, за необхідності, через коротші інтервали. Лікування необхідно припинити, якщо рівень артеріального тиску (систолічного/діастолічного) при двічі повторному вимірюванні був підвищений на ³ 10 мм рт. ст. У пацієнтів, рівень артеріального тиску яких двічі при повторному вимірюванні перевищував 145/90 мм рт. ст., лікування Зеліксом^® слід припинити (див. розділ «Побічні дії. Зміни з боку серцево-судинної системи»).

Особливу обережність слід проявляти при одночасному призначенні сибутраміну з препаратами, що збільшують інтервал QT. До них належать, наприклад, астемізол, терфенадин, антиаритмічні препарати, які збільшують інтервал QT (аміодарон, хінідин, флеканід, мексилетин, пропафенон, соталол), цизаприд, пімозид, сертиндол та трициклічні антидепресанти. Це стосується також і станів, які можуть спричиняти збільшення інтервалу QT, наприклад, зменшення концентрації калію та магнію в крові.

Хоча не встановлено жодного зв’язку між прийманням сибутраміну та розвитком первинної легеневої гіпертензії, при регулярному медичному контролі необхідно звертати особливу увагу на такі симптоми, як прогресуюча задишка, біль у грудній клітці та набряки на ногах. Хворого слід поінформувати про необхідність негайного звернення до лікаря у випадку виникнення подібних симптомів.

Хворим на епілепсію Зелікс^® слід застосовувати з особливою обережністю.

У результаті досліджень, проведених у хворих з легким та помірним ступенем порушень функції печінки, виявлено підвищення концентрації сибутраміну в плазмі крові. І хоча при цьому небажані ефекти не спостерігалися, таким хворим призначати Зелікс^® слід з особливою обережністю.

Хоча нирками виводяться тільки неактивні метаболіти, призначати Зелікс^® хворим з легким або помірним ступенем порушень функції нирок слід з обережністю.

Зелікс^® слід застосовувати з обережністю пацієнтам, у яких у сімейному анамнезі відмічались моторні або вербальні посмикування.

Жінкам репродуктивного віку протягом прийому сибутраміну слід застосовувати адекватні засоби контрацепції.

При одночасному застосуванні з іншими інгібіторами зворотного захоплення серотоніну існує потенційний ризик кровотеч (у тому числі гінекологічних, шлунково-кишкових тощо). Тому сибутрамін необхідно приймати з обережністю особам схильним до кровотеч, а також при одночасному застосуванні ліків, що впливають на гомеостаз або функцію тромбоцитів.

Зелікс^® містить лактозу, тому не повинен застосовуватись хворими зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом Лапп-лактази або з глюкозо-галактозною мальабсорбцією.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Необхідно дотримуватися обережності при одночасному застосуванні сибутраміну з лікарськими засобами, що впливають на активність ферменту CYP3A4. До інгібіторів CYP3A4 належать кетоконазол, еритроміцин, тролеандоміцин та циклоспорин. Одночасне застосування кетоконазолу або еритроміцину з сибутраміном призводить до підвищення концентрацій метаболітів (AUC) сибутраміну в плазмі (на 23 або 10 % відповідно). Середня частота серцевих скорочень збільшувалася в середньому на 2,5 ударів за хвилину порівняно із застосуванням сибутраміну окремо. Також при цьому відмічалось клінічно несуттєве збільшення інтервалу QT на 9,5 мс. Рифампіцин, макроліди, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал і дексаметазон індукують фермент CYP3A4 та можуть прискорювати метаболізм сибутраміну.

Одночасне застосування декількох препаратів, які підвищують рівень серотоніну в крові, може призвести до тяжких взаємодій. Так званий серотоніновий синдром може розвинутися у поодиноких випадках при одночасному застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну з деякими препаратами для лікування мігрені (суматриптан, дигідроерготамін) або з деякими опіоідами (пентазоцин, пефідин, фентаніл, декстрометорфан) або у разі застосування двох інгібіторів зворотного захоплення серотоніну одночасно.

Оскільки сибутрамін блокує зворотне захоплення серотоніну, його не слід призначати з препаратами подібної дії, а також з препаратами, що підвищують рівень серотоніну в плазмі.

Медикаментозна взаємодія при одночасному застосуванні Зеліксу^® із засобами, що підвищують артеріальний тиск та частоту серцевих скорочень, вивчена не достатньо. Аналогічний висновок можна зробити і щодо препаратів проти кашлю, застуди, алергії та деяких деконгестатів. Тому у випадках одночасного призначення таких засобів слід дотримуватися обережності.

Зелікс^® не впливає на ефективність пероральних контрацептивів.

При разовому одночасному застосуванні сибутраміну та алкоголю посилення негативної дії останнього не було відмічено. Однак алкоголь абсолютно не узгоджується з рекомендованими при прийомі Зеліксу^® дієтичними заходами.

Якщо пацієнт застосовує інгібітори МАО, між початком лікування Зеліксом^® та останнім днем прийому засобів цієї групи повинно минути 14 днів і навпаки.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Сибутрамін уповільнює зворотне захоплення моноамінів (перш за все, серотоніну та норадреналіну) та виявляє дію in vivo за рахунок метаболітів, які є первинними та вторинними амінами. Сибутрамін та його метаболіти не є ані агентами, що вивільняють моноаміни, ані інгібіторами моноамінооксидази. Вони не мають спорідненості до великої кількості нейротрансмітерних рецепторів, що включають серотонінергічні (5-НТ1, 5-НТ1А, 5-НТ1В, 5-НТ2а, 5-НТ2с), адренергічні (β, β₁, β₃, α₁, α₂), допамінергічні (D₁, D₂), мускаринові, гістамінергічні (Н₁), бензодіазепінові та NMDA рецептори.

Зменшення приросту маси тіла відбувається за рахунок впливу сибутраміну на центри насиченості, тобто препарат спричинює відчуття насичення. Показано, що ці ефекти відбуваються внаслідок уповільнення зворотного захоплення серотоніну (5-НТ) та норадреналіну.

Сибутрамін добре всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Пік концентрації у плазмі досягається через 1,2 години після разового прийому внутрішньо 20 мг сибутраміну гідрохлориду. Біодоступність становить 77 %.

Розподіл.

Зв’язування сибутраміну та його метаболітів М₁ і М₂ з білками плазми приблизно становить 97 %, 94 % та 94 % відповідно.

Метаболізм.

Сибутрамін підлягає екстенсивному метаболізму в печінці.

Виведення.

Період напіввиведення сибутраміну становить 1,1 години. Фармакологічні активні метаболіти М₁ і М₂ досягають періоду максимальної концентрації через 3 години, а період їх напіввиведення становить 14 і 16 годин відповідно. У діапазоні доз від 10 до 30 мг була показана лінійна кінетика без дозозалежних змін їх періодів напіввиведення, але з дозопропорційним збільшенням концентрацій у плазмі. При повторному прийомі рівноважні концентрації метаболітів М₁ та М₂ досягалися через 4 дні з приблизно подвійним накопиченням.

Сибутрамін та його активні метаболіти М₁ і М₂ в основному виводяться з калом. Інші (неактивні) метаболіти виводяться з сечею, співвідношення виведення з сечею та калом становить 10/1.

Фармакокінетика сибутраміну та його метаболітів в осіб з ожирінням така ж сама, як і в осіб з нормальною масою тіла. Існують відносно обмежені дані щодо клінічно значущої різниці фармакокінетичних параметрів у жінок і чоловіків.

Фармакокінетичні характеристики у здорових літніх людей (середній вік 70 років) були таким ж, як і у здорових осіб молодого віку. В осіб з тяжкими порушеннями функції печінки біодоступність активних метаболітів після разового прийому була на 24 % вище, ніж сибутраміну.

У результаті досліджень in vitro мікросом печінки виявлено, що CYP ЗА4 є основним ізоферментом цитохрому Р₄₅₀, що відповідає за метаболізм сибутраміну. У дослідженнях in vitro не виявлено спорідненості сибутраміну до CYP 2D6, ферменту з низькою активністю, що відповідає за фармакокінетичні взаємодії з різними ліками. Крім того, дослідження in vitro показали, що сибутрамін суттєво не впливає на активність основних ізоферментів цитохрому Р₄₅₀, включаючи CYP ЗА4.

Основні фізико-хімічні властивості

таблетки по 10 мг: круглі, двоопуклі, вкриті оболонкою білого кольору, без плям та вищерблень;

таблетки по 15 мг: круглі, двоопуклі, вкриті оболонкою білого кольору, з розподільчою рискою на одному боці, без плям та вищерблень.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати у сухому місці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 1, 3 або 6 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

БІОФАРМ Лтд.

Місцезнаходження

60-198 Познань, вул. Валбжиска, 13, Польща.