Зефтера лиофилизат д/приг р-ра д/инф по 500 мг №10 во флак:

Склад:

діюча речовина: 1 флакон містить 500 мг цефтобіпролу (666,6 мг цефтобіпролу медокарилу).

1 мл готового розчину (після розчинення у 10 мл води для ін'єкцій або 5% розчину глюкози для ін'єкцій) містить 50 мг цефтобіпролу (66,7 мг цефтобіпролу медокарилу);

допоміжні речовини: лимонної кислоти моногідрат, натрію гідроксид, вода для ін'єкцій (розчинник), азот (інертний газ при ліофілізації).

Лікарська форма. Ліофілізат для приготування розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Інші бета-лактамні антибіотики. Код АТС J01D І01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування ускладнених інфекцій шкіри та її структури, включаючи інфіковану діабетичну стопу без супутнього остеомієліту.

Протипоказання.

Встановлена гіперчутливість до активної субстанції або до будь-якої допоміжної речовини. Цефтобіпрол протипоказаний пацієнтам з гіперчутливістю до інших цефалоспоринів, а також пацієнтам з доказаною анафілаксією на бета-лактамні антибіотики.

Спосіб застосування та дози.

Перед застосуванням препарату слід зробити шкірні проби на переносимість. Рекомендована доза Зефтери становить 500 мг кожні 8 годин у вигляді 120-хвилинних внутрішньовенних інфузій при

■ Інфекціях, які доведено або імовірно спричинені:

o грамнегативними бактеріями;

o грамнегативними і грампозитивними бактеріями.

■ Інфікованій діабетичній стопі без супутнього остеомієліту.

При інфекціях, які доведено або імовірно спричинені грампозитивними бактеріями, 500 мг Зефтери вводять кожні 12 годин у вигляді 60-хвилинних внутрішньовенних інфузій. Режим дозування кожні 12 годин не був вивчений у пацієнтів з інфікованою діабетичною стопою. Зазвичай тривалість терапії становить 7-14 днів і залежить від тяжкості перебігу хвороби, локалізації інфекції та клінічної відповіді пацієнта.

Пацієнти дитячого віку.

Досвіду застосування у дітей немає.

Пацієнти літнього віку.

Немає необхідності коригувати дозу для пацієнтів літнього віку.

Пацієнти з нирковою недостатністю.

У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня (кліренс креатиніну 50 - 80 мл/хв) корекція дози непотрібна. Для пацієнтів із середньотяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30 - < 50 мл/хв) рекомендована доза Зефтери становить 500 мг кожні 12 годин у вигляді 120-хвилинної внутрішньовенної інфузії. У пацієнтів з тяжкою нирковою "недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) рекомендована доза Зефтери становить 250 мг кожні 12 годин у вигляді 120-хвилинної внутрішньовенної інфузії. У зв’язку з обмеженими клінічними даними та ймовірним збільшенням концентрації цефтобіпролу та його метаболітів препарат Зефтера слід призначати з обережністю пацієнтам із тяжким ступенем ниркової недостатності.

Пацієнти, які перебувають на діалізі.

Цефтобіпрол виводиться при гемодіалізі, однак на даний час недостатньо інформації для зміни дозування у пацієнтів, які перебувають на діалізі. Таким чином, препарат Зефтера не рекомендується призначати пацієнтам, яким проводять будь-який вид діалізу.

Пацієнти з печінковою недостатністю.

Немає досвіду застосування пацієнтам з печінковою недостатністю. Однак, зважаючи на те що Цефтобіпрол піддається мінімальному метаболізму в печінці та елімінується переважно нирками для пацієнтів з печінковою недостатністю проводити корекцію дози не потрібно.

Побічні реакції.

Безпека Зефтери при лікуванні пацієнтів з ускладненими інфекціями шкіри та її структур (включаючи пацієнтів з інфікованою діабетичною стопою без супутнього остеомієліту) оцінювалась у двох подвійних сліпих дослідженнях з активним контролем, які включали 1593 дорослих пацієнта (932 з них застосовували Цефтобіпрол). Всі пацієнти застосовували препарати протягом 7-14 днів.

Небажані ефекти спостерігалися приблизно у 37 % пацієнтів, які застосовували Зефтеру. Лікування було перерване у зв'язку з розвитком небажаних ефектів у 2,6 % пацієнтів. У клінічних дослідженнях найбільш загальними небажаними реакціями, спричиненими препаратом були нудота (12 %), реакції в місці введення препарату (8 %), блювання (7 %), діарея (7 %), головний біль (7 %) та дизгевзія (6 %). У більшості випадків нудота була незначною, швидко минала і не вимагала відміни Зефтери. Нудота виникала рідше у пацієнтів, яким робили 120-хвилинні інфузії (10 %), ніж у пацієнтів, яким робили 60-хвилинні інфузії (14 %).

Небажані ефекти Цефтобіпролу 500 мг кожні 8 або 12 годин у вигляді 60- або 120-хвилинних інфузій перераховані за частотою. Частота випадків така: дуже поширені = £ 1/10; поширені = > 1/100; непоширені = >1/1000 до < 1/100.

В межах кожної групи небажані реакції розташовані в порядку зниження значущості їх тяжкості.

Нервова система:

Поширені: головний біль, запаморочення, дизгевзія.

Шкіра та підшкірні тканини:

Поширені: висипи (включаючи макульозний, папульозний, макуло-папульозний та генералізований висип). Свербіж.

Шлунково-кишкова система:

Дуже поширені: нудота.

Поширені: діарея, блювання, диспепсія.

Непоширені: коліти спричинені Clostridium difficile.

Метаболізм:

Поширені: гіпонатріємія.

Інфекції та інвазії:

Поширені: грибкові інфекції (включаючи грибкові інфекції вульви і піхви, ротової порожнини та шкіри).

Загальні порушення та реакції в місці інфузії:

Поширені: реакція в місці інфузії.

Імунна система:

Поширені: гіперчутливість (включаючи кропив'янку, висип зі свербежем та гіперчутливість до медикаментів).

Непоширені: анафілаксія.

Гепатобіліарна система:

Підвищення рівня печінкових ферментів (включаючи підвищення рівня АлТ та АсТ).

Передозування.

Немає інформації про передозування Зефтери у людей. Найвища добова доза в Дослідженні фази І становила 3 г (1 г кожні 8 годин). При виникненні передозування необхідно проводити симптоматичну терапію. Рівень цефтобіпролу в плазмі крові можна знизити за допомогою гемодіалізу.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Немає клінічних даних щодо застосуванню у вагітним. Дослідження на тваринах не показали прямої або непрямої шкідливої дії щодо вагітності, зародкового/ембріонального розвитку, пологів або постнатального розвитку. Необхідно дотримуватись обережності при застосуванні Зефтери вагітним жінкам. Призначати тільки за суворими показаннями. Невідомо, чи Зефтера виділяється у грудне молоко. При проведенні досліджень на тваринах виявлено, що Зефтера екскретується у грудне молоко. У зв'язку з цим продовження терапії Зефтерою у період годування груддю слід розглядати лише у тих випадках, коли очікувана користь для матері переважає потенційний ризик для дитини.

Діти.

Немає досвіду застосування дітям.

Особливості застосування.

Можливий розвиток тяжких реакцій гіперчутливості (іноді з летальним кінцем) у пацієнтів, які застосовували бета-лактамні антибіотики. Перед початком лікування Зефтерою необхідно вивчити анамнез гіперчутливості до бета-лактамних антибіотиків. У випадку виникнення реакції гіперчутливості на Зефтера, його необхідно відмінити і прийняти необхідні міри.

Найбільш частими видами інфекцій, що підлягали лікуванню у 3 фазі досліджень були: абсцес (38 %), наслідки раневої інфекції (26 %), целюліт (18 %) та інфікована діабетична стопа без супутнього остеомієліту (18 %). Пацієнти з остеомієлітом, некротичним фасцитом, газовою гангреною, значною ішемією кінцівок не були зареєстровані у цих дослідженнях, тому лікування таких пацієнтів вимагає обережності.

Псевдомембранозний коліт може виникнути при застосуванні майже всіх видів антибіотиків і варіювати в межах від легкого до загрозливого життю. Тому, важливо враховувати цей діагноз у пацієнтів, які застосовують Зефтера, і у яких діарея виникає під час або внаслідок лікування Зефтерою.

Застосування Зефтери може підвищити інтенсивність розмноження нечутливих мікроорганізмів, включаючи гриби. При виникненні суперінфекції під час лікування необхідно вжити відповідні заходи.

Розчинення.

Ліофілізований порошок необхідно розчиняти лише 10 мл води для ін'єкцій або 5 % розчину глюкози для ін'єкцій. Хворим на діабетичну стопу розводити лише у воді для ін'єкцій. Флакон слід енергійно збовтувати. Повне розчинення може тривати до 10 хв. Отриманий розчин перевіряють ретельно, щоб упевнитись, у розчиненні і проконтролювати візуально на відсутність механічних включень. Отриманий розчин опалесціюючий в діапазоні кольорів від жовтуватого до світло коричневого. Перед розведенням в інфузійному розчині, необхідно дати осісти піні, що утворилася. Розведення.

10 мл отриманого розчину слід видалити з флакона і ввести у відповідний флакон (наприклад, мішки з полівінілхлориду або поліетилену, скляні бутилі), що містять 250 мл 9 мг/мл (0,9 %) розчину натрію хлориду для ін'єкцій, 50 мг/мл (5 %) розчину декстрози для ін'єкцій або розчину лактату Рінгера для інфузій. Інфузійний розчин обережно перевертають вгору вниз 5-10 разів до одержання гомогенного розчину. Енергійного збовтування слід уникати для запобігання піноутворення.

Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю 5 мл готового розчину Цефтобіпролу розводять у 125 мл розчину 9 мг/мл (0,9 %) натрію хлориду для ін'єкцій, 50 мг/мл (5 %) розчину декстрози для ін'єкцій або розчину лактату Рінгера для інфузій.

Інфузія.

Розчин для інфузії повинен бути прозорим і жовтуватого кольору. Розчин для інфузії перед "введенням візуально перевіряють на відсутність механічних включень і відбраковують за наявності останніх.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі зі складними механізмами.

Вплив не досліджувався, однак застосування препарату Зефтера може викликати запаморочення, що може впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або при роботі зі складною технікою. У період лікування слід утриматись від керування автомобілем або роботи зі складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Клінічні дослідження взаємодії не проводилися. Дослідження in vitro показали, що можливість взаємодії між Зефтерою та іншими лікарськими засобами мінімальна.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Цефтобіпролу медокарил є водорозчинними проліками Цефтобіпролу, цефалоспорину з бактерицидною активністю відносно широкого спектра грампозитивних бактерій, включаючи резистентні до метициліну види стафілококів, чутливі до ампіциліну Enterococcus faecalis та резистентні до пеніциліну Streptococcus pneumoniae. Цефтобіпрол є також активним щодо багатьох грамнегативних бактерій, включаючи штами Enterobacteriaceae та Pseudomonas aeruginosa.

Механізм дії.

Зефтера міцно зв'язується з великою кількістю важливих пеніцилінзв'язуючих білків (РВР) як грампозитивних, так і грамнегативних бактерій. Зефтера має антибактеріальну активність відносно стафілококів, резистентних до метициліну, головним чином, завдяки міцному зв'язуванню з РВР2а стафілококів, а саме: з РВР, який в основному відповідає за резистентність до бета-лактамових антибіотиків метицилін-резистентних стафілококів, включаючи метицилін-резистентні Staphylococcus aureus (MRSA).

Фармакодинамічні ефекти.

Подібно до інших бета-лактамових антимікробних препаратів, час, коли концентрація Зефтери в плазмі перевищує МІК (%Т>МІК) для мікроорганізму, що спричинив інфекцію, краще інших параметрів корелював з ефективністю у доклінічних дослідженнях фармакокінетики та фармакодинаміки.

Механізм стійкості.

Цефтобіпрол стійкий до гідролізу пеніциліназами S. Aureus, а також до гідролізу багатьох бета-лактамаз класу С та класу А, що продукуються грамнегативними бактеріями. Як і більшість цефалоспоринів, Зефтера гідролізується бета-лактамазами розширеного спектра (ESBL), серинкарбапенемазами і метало-бета-лактамазами. Не спостерігалась селекція багаторівневої резистентності у стафілококів, стрептококів та Haemophilus influenzae in vitro.

Перехресна резистентність.

Резистентність до Зефтера, спричинена спонтанною мутацією in vitro, спостерігається рідко. Описана перехресна резистентність між Цефтобіпролом та деякими іншими цефалоспоринами останніх поколінь, однак деякі мікроорганізми резистентні до інших цефалоспоринів, можуть бути чутливими до Цефтобіпролу.

Мінімальна інгібуюча концентрація (МІС) встановлена Європейським комітетом тестування антимікробної чутливості:

Enterococcus faecalis (тільки ізоляти, чутливі до ванкоміцину) S<4мг/І і R>8 мг/І

Enterobacteriaceae   S<4мг/І і R>8 мг/І

Pseudomonas aerugenosa  S<4мг/l і R>8 мг/І

Staphylococcus aureus (включаючи метицилін-резистентні ізоляти) S<4mt/I

Види роду Streptococcus інші S. pneumoniae  S<0,5Mr/l

Чутливість.

Поширеність набутої резистентності може варіювати і з часом відібрані види і локальна інформація щодо резистентності є бажаною, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. За необхідності, звертатися за консультацією до спеціаліста при локальному поширенні резистентності, за умови що корисність агента принаймні деяких видів інфекцій є сумнівною.

Чутливість видів:

*Види, відносно яких активність у клінічних дослідженнях була доведена

Клінічна ефективність. – почему изъяли этот абзац?

Ефективність Зефтери відносно ускладнених інфекцій шкіри та її структур встановлювали у двох подвійних сліпих активно контрольованих дослідженнях (дослідження 1 і 2).

Дослідження № 1 проводилось за участі пацієнтів з ймовірними або підтвердженими інфекціями, спричиненими грампозитивними бактеріями; дослідження №2 проводилось за участі пацієнтів з ймовірними або підтвердженими інфекціями, спричиненими грамнегативними бактеріями. 24 % пацієнтів мали інфекції, спричинені метицилін-резистентними Staphylococcus aureus (MRSA).

Хірургічні, травматичні та опікові інфекції спостерігались у 26 % пацієнтів, абсцеси у 38 %, целюліт (запалення) 18 % та інфікована діабетична стопа у 18 % пацієнтів.

Фармакокінетика.

Концентрації в плазмі.

Середні фармакокінетичні параметри Зефтери у дорослих після введення однієї дози 500 мг у вигляді 60-хвилинної інфузії та багаторазових доз, що вводилися кожні 8 годин у вигляді 120-хвилинних інфузій, наведені у таблиці 1. Фармакокінетичні характеристики виявились схожими після введення однієї дози і після введення багаторазових доз.

Таблиця 1. Середні (стандартне відхилення) фармакокінетичні параметри цефтобіпролу у дорослих

Диспозиція.

Зефтера виявляє лінійну і незалежну від часу фармакокінетику. С_max та AUC Зефтери зростають пропорційно дозі у діапазоні доз від 125 мг до 1 г. Рівноважні концентрації досягаються у перший день лікування; не викликає акумуляції введення Зефтери кожні 8 годин і кожні 12 годин у людей з нормальною функцією нирок.

Розподіл.

Зефтера у мінімальній кількості (16 %) зв'язується з білками плазми і зв'язування не залежить від його концентрації. Рівноважний об'єм розподілу (18 л) Зефтери наближається до об'єму позаклітинної рідини у людини.

Біотрансформація.

Трансформація з проліків цефтобіпролу медокарилу в активний компонент цефтобіпрол відбувається швидко і каталізується естеразами плазми. Концентрації проліків незначні і виявляються у плазмі і сечі лише під час інфузії.

Зефтера піддається мінімальному метаболізму до метаболіту з відкритим кільцем, який є мікробіологічно неактивним. Системна концентрація метаболіту з відкритим кільцем значно менша, ніж Зефтери і становить біля 4 % останньої.

Дослідження Зефтери in vitro підтвердили його мінімальну здатність інгібувати ферменти CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6 і CYP3A4. Завдяки цьому і через те, що розподіл Цефтобіпролу обмежений позаклітинною рідиною, Зефтера володіє низькою здатністю впливати на СУР450-залежний метаболічний кліренс одночасно введених препаратів. Здатність інших препаратів взаємодіяти із Зефтерою є мінімальною, оскільки невелика фракція Зефтери піддається метаболізму. Таким чином, немає підстав очікувати суттєвих взаємодій лікарських препаратів.

Зефтера не секретується нирковими канальцями, лише незначна частина дози реабсорбується, тому взаємодія лікарських препаратів малоймовірна.

При популяційному фармакокінетичному аналізі не виявлено впливу фентанілу, лідокаїну, парацетамолу, диклофенаку, ацетилсаліцилової кислоти (аспірину), гепарину, дифенгідраміну, пропофолу, гідроморфону гідрохлориду, метадону, гідрокодону бітартрату, метамізолу натрію, фуросеміду на фармакокінетику Зефтери.

Елімінація.

Зефтера елімінується переважно в незміненому вигляді нирками з періодом напіввиведення близько 3 годин. Головним механізмом екскреції є клубочкова фільтрація з активною реабсорбцією. У ході доклінічних досліджень пробеницид не впливав на фармакокінетику Цефтобіпролу, що вказує на відсутність механізму активної канальцевої секреції. Після введення однієї дози приблизно 89 % дози виявляється у сечі у вигляді активного цефтобіпролу (83 %), метаболіту з відкритим кільцем (5 %) і цефтобіпролу медокарилу (<1 %).

Пацієнти з порушенням функції нирок (нирковою недостатністю).

Фармакокінетика Зефтери схожа у здорових добровольців і пацієнтів з легкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 50 - 80 мл/хв). AUC Зефтери була у 2,5 і 3,3 рази вище у пацієнтів із помірною (кліренс креатиніну 30 - < 50 мл/хв) і тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв), ніж у здорових добровольців з нормальною функцією нирок. Для пацієнтів з помірною та тяжкою формою ниркової недостатності рекомендується коригувати дозу Зефтери. AUC цефтобіпролу та його мікробіологічно неактивного метаболіту зі структурою відкритого кільця підвищується у пацієнтів, яким необхідний гемодіаліз, порівняно з AUC у здорових добровольців. У дослідженні, де шість пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності на гемодіалізі отримували разову дозу цефтобіпролу 250 мг шляхом внутрішньовенної інфузії, кількість видаленого цефтобіпролу під час 4-годинного гемодіалізу склала 70 мг (28 % дози).

Пацієнти з порушеннями функції печінки (печінковою недостатністю).

У пацієнтів з печінковою недостатністю фармакокінетика Зефтери не була встановлена. Зефтера підлягає мінімальному печінковому метаболізму і в основному екскретується в незміненому вигляді з сечею, тому не слід очікувати зниження кліренсу Зефтери у пацієнтів з печінковою недостатністю.

Пацієнти літнього віку.

Популяційні фармакокінетичні дані показали відсутність впливу віку на фармакокінетичні параметри Зефтери. Пацієнтам літнього віку з нормальною функцією нирок корекція дози не потрібна.

Стать.

Системні параметри Зефтери у жінок були вище, ніж у чоловіків (С_max на 21 % і AUC на 15%); однак %Т>МІК був схожий у чоловіків і у жінок. Тому немає необхідності коригувати дозу залежно від статі.

Расова приналежність.

Популяційні дані фармакокінетики не виявили впливу расової приналежності на фармакокінетику Зефтери. Тому немає необхідності коригувати дозу залежно від расової приналежності.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: Компактна, розламана або порошкоподібна маса (ліофілізат) білого або від жовтуватого до злегка коричневатого кольору.

Несумісність. Не змішувати в одному флаконі з іншими лікарськими засобами.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати при температурі 2 °С - 8 °С. Зберігати флакон в оригінальній упаковці у захищеному від дії світла місці.

Зберігання приготованого розчину та інфузійного розчину.

Приготований розчин може зберігатись протягом 1 години при температурі 25 °С та протягом 24 годин при температурі 2-8 °С.

Розчинення, розведення та інфузію необхідно здійснювати протягом часу, вказаного у таблиці.

Приготований розчин та інфузійний розчин не можна заморожувати і не можна піддавати дії прямих сонячних променів.

Якщо інфузійний розчин зберігався в холодильнику, йому слід дати нагрітися до кімнатної температури перед застосуванням. У процесі застосування інфузійний розчин не має бути захищеним від дії світла.

Інфузійний розчин слід готувати згідно з інструкціями щодо приготування розчину та поводження з ним (див. розділ „Особливості застосування”).

Упаковка. Флакон з прозорого скла, місткістю 20 мл, закритий сірою пробкою з бромбутилкаучуку із фторованим полімерним покриттям типу тефлон, під алюмінієвою обкаткою, із пластиковою кришечкою. Один флакон у картонній пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Патеон ЮК Лімітед, Великобританія, Янссен Фармацевтика Н.В., Бельгія.

Місцезнаходження. Янссен Фармацевтика Н.В., Турнхоутсевег 30, В-2340, Беерсе, Бельгія.