Волюлайт

Склад

діючі речовини: 1000 мл розчину містить полі (О-2-гідроксіетил) крохмалю 130/0,4 60,0 г, натрію ацетату тригідрату 4,63 г, натрію хлориду 6,02 г, калію хлориду 0,30 г, магнію хлориду гексагідрату 0,30 г;

допоміжні речовини: натрію гідроксид та кислота хлористоводнева розведена (для корекції рН), вода для ін’єкцій.

Електроліти: Na⁺ 137,0 ммоль/л, К⁺ 4,0 ммоль/л, Mg⁺⁺ 1,5 ммоль/л, Cl^- 110,0 ммоль/л, CH₃COO^- 34,0 ммоль/л.

Теоретична осмолярність: 286,5 мОсмоль/л; кислотність, що титрується: < 2,5 ммоль NaOH/л; рН: 5,7 - 6,5.

Лікарська форма

Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група

Кровозамінники та перфузійні розчини.

Код АТХ В05А А07.

Показання

Лікування та профілактика гіповолемії у дорослих та дітей.

Протипоказання

Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату; клінічні захворювання, де об'ємне перевантаження є потенційною проблемою, особливо у випадках набряку легенів та застійної серцевої недостатності; вже існуючі порушення коагуляції та згортання крові; тяжка гіпернатріємія або тяжка гіперхлоремія; внутрішньочерепна кровотеча; тяжка ниркова недостатність з олігурією або анурією; застосування пацієнтам, які знаходяться на гемодіалізі; сепсис та важкі захворювання печінки.

Спосіб застосування та дози

Для внутрішньовенної інфузії.

Перші 10-20 мл препарату вводять повільно. Пацієнт повинен перебувати під пильним наглядом (через можливі анафілактичні реакції).

Волюлайт можна вводити повторно протягом кількох днів.

Добова доза та швидкість інфузії залежать від об’єму крововтрати, підтримки або відновлення гемодинаміки та ефекту гемодилюції.

Доза для дорослих та дітей старших 12 років:

До 50 мл розчину Волюлайт на кг маси тіла (еквівалентно гідроксіетилкрохмалю 3 г, натрію 6,85 мЕкв та калію 0,2 мЕкв на кг маси тіла). Вказана кількість відповідає 3500 мл розчину Волюлайт для пацієнта з масою тіла 70 кг.

Доза для дітей.

Дозування у дітей слід адаптувати до потреб у колоїдах конкретного пацієнта, з урахуванням перебігу захворювання, а також гемодинаміки та статусу гідратації.

Для новонароджених та дітей віком до 2 років середня доза становить 16 ± 9 мл / кг.

Для дітей віком від 2 до 12 років середня доза становить 36 ± 11 мл / кг.

Побічні реакції

Побічні реакції класифіковано за системами органів і за частотою виникнення: дуже поширені: ≥ 1/10; поширені: ≥ 1/100 і < 1/10; непоширені: ≥ 1/1000 і < 1/100; рідко: ≥ 1/10000 і < 1/1000; дуже рідко: < 1/10000, частота невідома (оцінка не може бути проведена за наявними даними).

Кровоносна та лімфатична системи.

Рідко поширені (великі об’єми). При введенні гідроксіетилкрохмалю (ГЕК) можуть спостерігатися порушення згортання крові, які залежать від дози.

Імунна система.

Рідко поширені. Лікарські препарати, що містять ГЕК, можуть спричиняти анафілактичні реакції (гіперчутливість, легкі грипоподібні симптоми, брадикардію, тахікардію, бронхоспазм, некардіогенний набряк легенів). У цьому випадку необхідно негайно припинити введення препарату та вжити необхідних заходів.

Поширені (дозозалежні). Тривале застосування великих об’ємів ГЕК може спричинити шкірний свербіж, який є відомим побічним ефектом цих препаратів.

Лабораторні показники.

Поширені (дозозалежні). Під час введення ГЕК може підвищуватися рівень амілази в сироватці крові, що може вплинути на виявлення панкреатиту.

Підвищення активності амілази пов’язано з утворенням комплексу амілаза-ГЕК, який повільно виводиться; підвищення активності амілази не свідчить про наявність панкреатиту.

При високих дозах препарату ефект дилюції може спричиняти розведення компонентів крові, зниження гематокриту, а також факторів коагуляції та інших протеїнів плазми.

Передозування

Як і при введенні інших плазмозамінних розчинів, передозування Волювайту може призвести до перевантаження системи кровообігу (наприклад до набряку легенів). У цьому випадку інфузію необхідно негайно припинити і у разі необхідості ввести діуретик.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Клінічних даних щодо застосування Волюлайту у період вагітності немає. Існують обмежені дані клінічних досліджень при застосуванні у вагітних жінок, що перенесли кесарів розтин з застосуванням спінальної анестезії. Виникнення гіпотензії значно нижче (36,6 %) при застосуванні ГЕК (6 %) у порівнянні з застосуванням кристалоїдних розчинів (55,3 %). Загальна оцінка ефективності, при застосуванні ГЕК має значні переваги у профілактиці гіпотензії та виникненні серйозних гіпотонічних ускладнень у порівнянні з кристалоїдними розчинами. Дослідження на тваринах не виявили прямого або опосередкованого несприятливого впливу на перебіг вагітності, розвиток ембріона/плода, пологи і постнатальний розвиток. Також не спостерігалося ознак тератогенності. При застосуванні ГЕК з 0,9 % розчином натрію хлориду не було виявлено негативного впливу у вагітних та новонароджених. Волюлайт можна застосовувати під час вагітності тільки у випадках, коли очікувана користь від лікування переважує можливий ризик для плода.

Не відомо чи препарат виділяється в материнське молоко. Оскільки багато препаратів виділяється в материнське молоко, слід проявляти обережність при введені Волюлайту.

Діти

Препарат можна застосовувати дітям, якщо ретельно зважити користь/ризик (особливо для дітей віком до 1 року, у яких є ризик розвитку лактоцидозу).

Дозування для дітей слід адаптувати до потреб у колоїдах конкретного пацієнта з урахуванням основного захворювання, гемодинаміки і статусу гідратації.

Особливості застосування

Волюлайт не є замінником еритроцитів чи факторів коагуляції в плазмі.

У критично хворих пацієнтів насамперед необхідно застовувати кристалоїди. Продукти ГЕК застосовуються тоді, коли використання електролітів є недостатнім для стабілізації стану пацієнта, і, якщо очікувана користь виправдовує ризик.

Виникнення анафілактичних/анафілактоїдних реакцій таких, як гіперчутливість, слабкі грипоподібні симптоми, брадикардія, тахікардія, бронхоспазм, некардіальний набряк легенів, пов’язували з розчинами, що містять гідроксіетиловий крохмаль. При виникнені реакції гіперчутливості, введення препарату слід негайно припинити та провести відповідні лікувальні та підтримуючі заходи, до зникнення симптомів.

Потрібно уникати використання ГЕК у пацієнтів з вже існуючою нирковою дисфункцією.

При появі ознак ураження нирок, застосування ГЕК необхідно негайно відмінити.

Потрібно продовжувати стежити за функцією нирок у госпіталізованих пацієнтів, принаймні до 90 днів. Про випадки необхідності проведення замісної ниркової терапії повідомлялося до 90 днів після інфузії ГЕК.

При моніторингу стану коагуляції у пацієнтів, які перенесли операцію на відкритому серці в поєднанні зі штучним кровообігом, повідомлялося про крововтрату саме для цієї категорії пацієнтів при застосуванні розчинів ГЕК.

Застосування ГЕК слід припинити при перших ознаках клінічно значущої коагулопатії.

Слід уникати перевантаження рідиною, коректувати дозування пацієнтам із серцевою та нирковою дисфункцією.

Потрібно регулярно оцінювати об’ємний стан та швидкість інфузії під час лікування, особливо у пацієнтів з серцевою недостатністю або тяжкою ниркової дисфункцією.

В випадках тяжкої дегідратації призначаються розчини кристалоїдів. Як правило, потрібно вводити достатньо рідини, щоб уникнути зневоднення. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам з порушенням обміну електролітів.

При метаболічному алкалозі та клінічних ситуаціях, коли слід уникати підлужнення, можуть застосовуватись соляні розчини аналогічні Волюлайту, але за можливості необхідно надавати перевагу підлужнюючому розчині Волюлайт.

Клінічна оцінка та періодичні лабораторні визначення необхідні для контролю балансу рідини, сироваткових концентрацій електролітів, функції нирок, основно-кислотного балансу та параметрів коагуляції під час тривалої парентеральної терапії, або якщо стан пацієнта вимагає такої оцінки. Потрібно контролювати функцію печінки у пацієнтів, які отримують розчини ГЕК.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Препарат не впливає на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Дотепер випадки взаємодії Волюлайту з іншими лікарськими засобами невідомі.

При сумісному введенні інших лікарських засобів необхідно враховувати що вони можуть викликати можливість затримки калію або натрію.

Під час введення ГЕК може тимчасово підвищуватися рівень амілази в сироватці крові, що може вплинути на визначення діагнозу панкреатиту.

При високих дозах ефекти розведення можуть призвести до зниження рівня факторів згортання крові та інших білків плазми та зменшення гематокриту.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Активний інгредієнт Волюлайта - гідроксіетиловий крохмаль 130/0,4 - похідний кукурудзяного крохмалю воскової стиглості, що складається з полімеру глюкози (амілопектину). Волюлайт - синтетичний колоїд для поповнення об'єму. Його фармакологічні властивості залежать від молярного заміщення по гідроксіетильній групі (0,4), середньої молекулярної маси (130000 Да), концентрації (6%), співвідношення заміщення (співвідношення С2/С6) близько 9:1, а також дозування та швидкості інфузії. Щоб описати молекулярну масу та характеристики молярного заміщення гідроксіетилового крохмалю в Волюлайті, сполуку позначають як гідроксіетиловий крохмаль 130/0,4. Низьке молярне заміщення, середня молекулярна вага та вузький молекулярно-масовий розподіл ГЕК 130/0,4, що міститься в Волюлайті, сприяють його корисному впливу на фармакокінетику та внутрішньосудинний об'єм.

Інфузія 500 мл Волюлайту протягом 30 хвилин на добровольцях призвела до платоподібного неширокого збільшенням об’єму приблизно на 100% від введеного об’єму, який зберігається приблизно від 4 до 6 годин.

Ізоволемічний обмін крові з Волюлайтом зберігає об'єм крові протягом принаймні 6 годин.

Волюлайт містить електроліти натрій (Na +), калій (K +), магній (Mg + +), хлорид (Cl-) і ацетат (CH3COO-) в ізотонічному розчині. Ацетат метаболізує аніон, який окислюється в різних органах і має підлужнюючий ефект.

Волюлайт містить незначну кількість хлориду і тому протидіє розвитку гіперхлоремічного метаболічного ацидозу, особливо коли необхідні значні дози вливання або пацієнти з ризиком розвитку метаболічного ацидозу.

Фармакокінетика. Фармакокінетика ГЕК має складний характер і залежить від молекулярної маси і ступеня молекулярного заміщення речовини. Після внутрішньовенного введення ГЕК молекули розміром менше 60000-70000 Да (порога ниркової фільтрації) швидко виводяться із сечею, а більші молекули, у тому числі і молекули Волюлайту, розщеплюються α-амілазою плазми крові, після чого теж виводяться нирками.

Середня молекулярна маса Волюлайту у перші хвилини після інфузії становить у плазмі крові in vivo 70000-80000 Да і залишається вище порога ниркової фільтрації протягом усього періоду лікування.

Через 30 хвилин після закінчення інфузії Волюлайту його концентрація у плазмі крові становить 75 % максимальної, а через 6 годин знижується до 14 %. Після введення 500 мл розчину, аналогічного препарату, що містить ГЕК 130/0,4 (6 %) у 0,9 % розчині хлориду натрію, протягом 30 хв настає 100 % волемічний ефект, який триває від 4 до 6 годин.

При одноразовому введенні 500 мл Волюлайту молекули ГЕК повністю виводяться з організму через 24 години.

Після введення 500 мл препарату Волюлайт його кліренс у плазмі крові становить 31,4 мл/хв. Після одноразового введення 500 мл препарату час його напіввиведення із плазми крові у першій фазі становить 1,4 години, а в другій фазі – 12,1 години.

Навіть при щоденному введенні добровольцям 500 мл 10 % розчину ГЕК 130/0,4 протягом 10 днів істотного накопичення речовини у плазмі крові не було виявлено.

У хворих зі стабільними порушеннями функцій нирок (від слабких до тяжких) і кліренсом креатиніну (КК) < 50 мл/хв величина ППК була помірно вищою (у 1,7 раза), ніж у хворих із КК >50 мл/хв при однаковій дозі препарату (500 мл). Порушення функції нирок не впливало на час напіввиведення у кінцевій фазі виведення і на величину максимальної концентрації ГЕК у плазмі крові. При КК > 30 мл/хв із сечею виводилося 59 % введеної дози препарату, а при КК 15-30 мл/хв - 51 %.

Порівняно з ГЕК 200/0,5 Волюлайт має поліпшену фармакокінетику (оптимізований метаболізм і виведення) при збереженні його плазмозамінного ефекту. При цьому відбулося ослаблення впливу препарату на систему гемостазу при багаторазовому введенні високих доз і зменшення накопичення гідроксіетилового крохмалю у тканинах.

У додатковому фармакокінетичному дослідженні, вісім стабільних пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності (ТСНН) отримали одну дозу 250 мл (15 г) ГЕК 130/0.4 (6%).

3,6 г (24%) від дози ГЕК були виведені протягом 2-х годин сеансу гемодіалізу (500 мл діалізата на хвилину, фільтр HD Highflux FX 50, Fresenius Medical Care, Німеччина). Після 24 годин середня концентрація ГЕК в плазмі була 0,7 мг/мл. Після 96 годин середня концентрація ГЕК в плазмі була 0,25 мг/мл.

ГЕК 130/0.4 (6%) протипоказаний пацієнтам, які отримують гемодіаліз.

Основні фізико-хімічні властивості

прозорий або злегка опалесціюючий, безбарвний або слабко-жовтого кольору розчин.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати.

Упаковка

Мішок freeflex по 250 або 500 мл розчину. По 20 або 30 мішків freeflex в груповій коробці із картону.

Категорія відпуску

За рецептом.

Заявник

Фрезеніус Кабі Дойчланд ГмбХ.

Місцезнаходження

Ельзе-Крьонер-штрассе, 1, 61352, Бад Гомбург, Німеччина.

Виробник

Фрезеніус Кабі Дойчланд ГмбХ.

Місцезнаходження

Фрезеніусштрассе 1, 61169 Фрідберг, Німеччина.