Вивитрол

Склад

діюча речовина: naltrexone;

1 флакон містить налтрексону 380 мг;

допоміжна речовина: полімер 75:25 DLJN1 [полі(d,l-лактид-когліколід)];

розчинник: натрію карбоксиметилцелюлоза (кармелоза), полісорбат 20, натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Порошок та розчинник для суспензії для ін’єкцій пролонгованої дії.

Основні фізико-хімічні властивості:

вміст флакона з порошком: порошок від білого або майже білого до світло-коричневого кольору; суспензія продукту легко суспендується в розчиннику без утворення агломератів; суспензія проходить крізь голку з невеликим опором або без такого.

вміст флакона з розчинником: прозора безбарвна рідина, вільна від видимих механічних включень.

Фармакотерапевтична група

Засоби для лікування алкогольної залежності. Код АТХ N07B B04.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Налтрексон є антагоністом опіоїдних рецепторів з найбільшою спорідненістю з опіоїдними мю-рецепторами. Налтрексон має слабку активність або взагалі не має активності агоніста опіоїдних рецепторів.

Окрім блокування опіоїдних рецепторів, препарат не має або має дуже незначну іншу внутрішню активність. Застосування препарату з невідомих причин може спричиняти звуження зіниці.

Застосування Вівітролу не призводить до звикання або розвитку психічної чи фізичної залежності. У пацієнтів з фізичною опіоїдною залежністю введення препарату спричиняє симптом відміни.

Зв’язування налтрексону з опіоїдними рецепторами може блокувати ефекти ендогенних опіоїдних пептидів. Це суттєво послаблює або повністю блокує (оборотно) дію екзогенних опіоїдів. Нейробіологічні механізми зменшення вживання алкоголю, що спостерігається при лікуванні налтрексоном пацієнтів з алкогольною залежністю, не зовсім зрозумілі; за даними доклінічних досліджень припускається участь ендогенної опіоїдної системи.

Налтрексон блокує дію опіоїдів, конкурентно зв’язуючись з опіоїдними рецепторами головного мозку. Це робить спричинену налтрексоном блокаду рецепторів потенційно оборотною, однак подолання повної налтрексонової блокади введенням високих доз опіоїдів може спричинити появу симптомів, опосередкованих неопіоїдними рецепторами, таких як підвищення секреції гістаміну.

Вівітрол не є засобом аверсивної терапії і не викликає дисульфірамоподібну реакцію при прийомі опіоїдів або алкоголю.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Вівітрол – препарат пролонгованої дії, призначений для внутрішньом’язових ін’єкцій в сідничний м’яз кожні 4 тижні або 1 раз на місяць. Після внутрішньом’язового введення зміна концентрації налтрексону в плазмі крові характеризується початковим піком із максимумом приблизно через 2 години після введення і другим піком через 2-3 дні. Починаючи приблизно з 14-го дня після введення препарату його концентрація в плазмі поступово знижується, але вимірювана концентрація зберігається більше 1 місяця.

Максимальна концентрація (С_max) у плазмі крові та площа під кривою “концентрація-час” налтрексону та його основного метаболіту 6β-налтрексолу пропорційні введеній дозі Вівітролу. Загальна експозиція налтрексону після одноразового введення 380 мг Вівітролу в 3-4 рази вища такої при його застосуванні перорально у дозі 50 мг протягом 28 днів. Після першої ін’єкції рівноважна концентрація досягається до кінця міждозового інтервалу. Після повторного введення Вівітролу спостерігається мінімальна кумуляція (менше 15 %) налтрексону або 6β-налтрексолу.

Розподіл. Налтрексон слабко зв’язується з білками плазми крові in vitro (21 %).

Метаболізм. Налтрексон активно метаболізується в організмі людини. Утворення основного метаболіту, 6β-налтрексолу, відбувається за участю цитозольного ферменту дигідродіолдегідрогенази. Ферменти системи цитохрому Р450 не беруть участі в метаболізмі препарату. Іншими метаболітами налтрексону є 2-гідрокси-3-метокси-6β-налтрексол і 2-гідрокси-3-метокси-налтрексон. Налтрексон та його метаболіти утворюють кон’югати з глюкуроновою кислотою.

При внутрішньом’язовому введенні Вівітролу утворюється значно менше 6β-налтрексолу порівняно із застосуванням налтрексону перорально, що спричинено відсутністю пресистемного метаболізму у печінці.

Виведення. Налтрексон та його метаболіти виводяться переважно із сечею, в незміненому вигляді виводиться мінімальна кількість препарату.

Період напіввиведення налтрексону після застосування Вівітролу становить 5-10 днів і залежить від ступеня деградації полімеру. Період напіввиведення 6β-налтрексолу становить 5-10 днів.

Особливі категорії пацієнтів

Діти.

Безпека та ефективність застосування Вівітролу дітям не встановлені. Фармакокінетика у дітей не досліджувалася.

Пацієнти літнього віку.

Фармакокінетика Вівітролу у пацієнтів літнього віку не вивчалась (див. розділ «Особливості застосування»).

Расова приналежність.

Вплив расової приналежності на фармакокінетику Вівітролу не досліджувався.

Стать.

Дослідження за участю здорових добровольців обох статей (18 жінок і 18 чоловіків) показало, що стать не впливає на фармакокінетику Вівітролу.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

Популяційний фармакокінетичний аналіз продемонстрував, що ниркова недостатність легкого ступеня (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) майже не впливає на фармакокінетику Вівітролу, тому необхідності у корекції дози немає. Фармакокінетика Вівітролу у хворих з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступенів не вивчалась (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Фармакокінетика Вівітролу не змінюється у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня (класи А і В за Чайлдом - П’ю), таким пацієнтам корекція дози не потрібна. Фармакокінетика Вівітролу у хворих із порушенням функції печінки тяжкого ступеня не вивчалась (див. розділ «Особливості застосування»).

Показання

Лікування алкогольної залежності у пацієнтів, здатних утриматися від прийому алкоголю перед початком лікування. Пацієнти не повинні активно вживати алкоголь на початку лікування Вівітролом.

Профілактика рецидиву опіоїдної залежності після опіоїдної детоксикації.

Лікування Вівітролом повинно бути частиною відповідної програми усунення залежності, що включає психосоціальну підтримку.

Протипоказання

Вівітрол протипоказаний:

• хворим, які отримують наркотичні (опіоїдні) анальгетики;
• хворим з існуючою фізіологічною опіоїдною залежністю;
• хворим у стані гострої відміни опіоїдів;
• хворим, які не пройшли провокаційну пробу налоксоном, або тим, хто має позитивний результат тесту на наявність опіоїдів у сечі;
• хворим з гіперчутливістю до налтрексону, полілактид-когліколіду, карбоксиметилцелюлози або будь-якого іншого компонента розчинника.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Пацієнти, які отримують лікування Вівітролом, можуть не відчувати ефекту застосування лікарських засобів, що містять опіоїди. Вівітрол може послаблювати ефект опіоїдовмісних препаратів, наприклад засобів від кашлю, застуди, діареї та опіоїдних анальгетиків.

Особливості застосування

Чутливість до передозування опіоїдами

Після опіоїдної детоксикації пацієнти зазвичай мають знижену переносимість опіоїдів. Вівітрол блокує дію екзогенних опіоїдів протягом близько 28 днів після застосування. Однак, оскільки з часом блокада слабшає та врешті-решт повністю зникає, пацієнти, які отримували Вівітрол, відповідають на менші дози опіоїдів (у порівнянні з тими, що застосовувалися раніше) так само, як вони б реагували одразу після завершення детоксикації. Це може стати причиною опіоїдної інтоксикації із загрозою для життя (порушення або зупинка дихання, судинний колапс тощо) при використанні доз опіоїдів, що добре переносилися до лікування Вівітролом. Повідомлялося про випадки передозування опіоїдами з летальним наслідком у пацієнтів, які використовували опіоїди наприкінці міждозового інтервалу, після пропуску дози Вівітролу або після припинення лікування.

Пацієнтів слід попереджати про підвищену чутливість до опіоїдів, навіть у менших дозах, після закінчення лікування Вівітролом, особливо у кінці інтервалу дії дози (тобто, наприкінці місяця після введення Вівітролу) або в разі пропуску ін’єкції. Важливо, щоб члени родини хворого були проінформовані про збільшення чутливості до опіоїдів та ризик передозування.

Існує ризик подолання опіоїдної блокади Вівітролу пацієнтом. Хоча Вівітрол є сильним антагоністом опіоїдних рецепторів з тривалою фармакологічною дією, викликана їм блокада є оборотною. Концентрація екзогенних опіоїдів в плазмі крові, що досягається одразу після їх одноразового введення, може бути достатньою для подолання конкурентної блокади рецепторів. Це створює потенційний ризик для пацієнтів, які намагаються самостійно подолати блокаду шляхом введення великих доз екзогенних опіоїдів. Будь-яка спроба пацієнта подолати антагонізм шляхом прийому опіоїдів є особливо небезпечною та може призвести до опіоїдної інтоксикації із загрозою для життя або до передозування з летальним наслідком. Пацієнти повинні усвідомлювати всю серйозність наслідків спроби подолати блокаду опіоїдних рецепторів.

Реакції у місці ін’єкції

Ін’єкції Вівітролу можуть супроводжуватися болем, чутливістю, ущільненням, припухлістю, почервонінням, гематомою або свербежем. Іноді реакції в місці ін’єкції можуть бути дуже серйозними. У клінічних дослідженнях зареєстровано один випадок ущільнення, яке через 4 тижні після ін’єкції продовжувало збільшуватися з подальшим розвитком некрозу і потребувало хірургічного видалення. Протягом постмаркетингового періоду повідомлялося і про інші побічні реакції у місці ін’єкції, у т.ч. ущільнення, запалення підшкірної клітковини, гематома, абсцес, стерильний абсцес та некроз, деякі з них потребували хірургічного втручання з видаленням некротичних тканин. Інколи у місці введення утворювалися рубці, що спостерігалося здебільшого у жінок. Вівітрол застосовують внутрішньом’язово у сідничний м’яз, випадкове підшкірне введення препарату може збільшити ймовірність тяжких побічних реакцій у місці введення. Необхідно використовувати голки з комплекту, не рекомендується вводити засіб за допомогою інших голок. У деяких випадках через особливості будови тіла пацієнта, довжина голки може виявитися невідповідною для проведення внутрішньом’язової ін’єкції. Лікар повинен оцінити будову тіла пацієнта та переконатися, що довжина голки є адекватною для внутрішньом’язового застосування, контролювати правильність введення засобу, а також запропонувати альтернативне лікування, якщо конституційні особливості тіла виключають використання голки з комплекту.

При перших ознаках побічних реакцій у місці введення слід звернутися до лікаря. У разі появи абсцесу, целюліту, некрозу або значного набряку слід прийняти рішення про доцільність хірургічного втручання.

Преципітація синдрому відміни опіоїдів

Симптоми синдрому спонтанної відміни опіоїдів (що пов’язані з припиненням прийому опіоїдів пацієнтами із залежністю) дискомфортні, але зазвичай нетяжкі та не вимагають госпіталізації. Однак у разі преципітації синдрому відміни, що розвивається при введенні опіоїдного антагоніста пацієнтам, що продовжують приймати опіоїди, симптоми можуть бути досить тяжкими і вимагати госпіталізації. Протягом постмаркетингового періоду повідомлялося про випадки преципітації синдрому відміни з досить серйозними симптомами, що вимагали госпіталізації, іноді – у відділення інтенсивної терапії.

Для попередження преципітації налтрексоном синдрому відміни або загострення вже існуючого субклінічного синдрому відміни пацієнтам з опіоїдною залежністю, в тому числі тим, хто отримує лікування алкогольної залежності, не слід приймати опіоїди (у тому числі трамадол) перед початком лікування Вівітролом. Пацієнтам із залежністю від опіоїдів короткої дії рекомендується безопіоїдний інтервал не менше 7-10 днів перед початком лікування. Пацієнти, які застосовували бупренорфін або метадон, можуть бути схильні до преципітації симптомів синдрому відміни протягом двох тижнів.

У разі необхідності та доцільності більш швидкого переходу від терапії агоністом до терапії антагоністом, пацієнт повинен знаходитись під ретельним медичним наглядом в стаціонарі з можливістю лікування синдрому відміни.

Медичний персонал завжди має бути готовий до своєчасного симптоматичного лікування синдрому відміни із застосуванням неопіоїдних лікарських засобів, оскільки неможливо достовірно встановити дотримання достатнього безопіоїдного періоду пацієнтом. Проведення провокаційної проби з налоксоном можливе, проте повідомлялося про декілька клінічних випадків преципітації синдрому відміни, незважаючи на негативний результат токсикологічного аналізу сечі або негативну провокаційну пробу з налоксоном (зазвичай при переході від лікування бупренорфіном). Пацієнтів слід попереджати про ризик преципітації синдрому відміни та заохочувати надавати точні дані щодо останнього випадку прийому опіоїдів. Пацієнтів, які отримують лікування від алкогольної залежності, перед початком застосування Вівітролу слід перевіряти щодо наявності опіоїдної залежності або недавнього прийому опіоїдів. Преципітація синдрому відміни спостерігалася у пацієнтів з алкогольною залежністю у випадках, коли лікарю не було відомо про застосування пацієнтом опіоїдів або про опіоїдну залежність.

Гепатотоксичність

У ході клінічних досліджень та протягом постмаркетингового періоду при застосуванні Вівітролу спостерігалися випадки гепатиту та клінічно значущого порушення функції печінки, а також тимчасового, безсимптомного підвищення рівня печінкових трансаміназ. Хоча застосування Вівітролу пацієнтам з клінічно значущими захворюваннями печінки систематично не вивчалось, у клінічних дослідженнях брали участь пацієнти з безсимптомним перебігом вірусних гепатитів. При виявленні у пацієнтів підвищених рівнів трансаміназ часто встановлювали наявність інших потенційних або супутніх етіологічних чинників, у тому числі алкогольної хвороби печінки, вірусних гепатитів B та/або C та супутнього застосування інших потенційно гепатотоксичних лікарських засобів. Хоча клінічно значуще порушення функції печінки здебільшого не є проявом синдрому відміни опіоїдів, преципітація синдрому відміни налтрексоном може призвести до системних ускладнень, у тому числі до гострого ураження печінки.

Пацієнтам слід знати про можливість розвитку порушень функції печінки та своєчасно звертатися за допомогою у разі появи симптомів гострого гепатиту. При появі таких симптомів лікування Вівітролом слід припинити.

Депресія та суїцидальна поведінка

Слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів з алкогольною та опіоїдною залежністю (включаючи тих, хто отримує Вівітрол) для виявлення ознак депресії або суїцидальних думок. Потрібно попередити родичів та осіб, що доглядають за хворими, про необхідність контролю стану хворих щодо ознак депресії або суїцидального настрою під час лікування Вівітролом та про необхідність інформування лікаря про такі симптоми.

Алкогольна залежність

У клінічних дослідженнях застосування Вівітролу дорослим пацієнтам з алкогольною залежністю небажані явища суїцидального характеру (суїцидальні думки, спроби самогубства, вчинення самогубства) загалом спостерігалися нечасто, однак реєструвались частіше у групі Вівітролу, ніж у групі плацебо (1 % проти 0 %). У деяких випадках суїцидальні думки та поведінка спостерігалися після завершення дослідження, але були наслідками депресії, що розвинулася під час лікування препаратом. Повідомлялося про два скоєних самогубства, в обох випадках пацієнти отримували Вівітрол.

Припинення лікування у зв’язку з розвитком депресії частіше спостерігалося у групі Вівітролу (1 %), ніж у групі плацебо (0 %).

У 24-тижневому плацебо-контрольованому дослідженні небажані явища, пов’язані з депресивним настроєм, спостерігалися у 10 % пацієнтів, які отримували Вівітрол у дозі 380 мг, порівняно з 5 % пацієнтів, яким застосовували плацебо.

Опіоїдна залежність

У відкритому довгостроковому дослідженні безпеки застосування Вівітролу, що проводилося у США, побічні реакції суїцидального характеру (пригнічення настрою, суїцидальні думки, спроби самогубства) спостерігалися у 5 % пацієнтів з опіоїдною залежністю, які отримували Вівітрол у дозі 380 мг (n=101), та у 10 % пацієнтів, які отримували налтрексон перорально (n=20). У 24-тижневому плацебо-контрольованому дослідженні за участю 250 пацієнтів з опіоїдною залежністю, яке проводилося у Росії, не було повідомлень про побічні реакції суїцидального характеру у жодній групі пацієнтів.

Усунення блокади Вівітролу для знеболення

У надзвичайній ситуації пацієнтам, які отримують лікування Вівітролом, пропонованим способом зняття болю є реґіонарна аналгезія або застосування неопіоїдних анальгетиків. При необхідності застосування опіоїдних анальгетиків для анестезії або аналгезії, пацієнти повинні перебувати під постійним медичним наглядом анестезіолога, не залученого до проведення хірургічної або діагностичної процедури. Терапію опіоїдними анальгетиками повинен проводити фахівець, який має досвід застосування засобів для анестезії та контролю респіраторних ефектів сильнодіючих опіоїдів та який може забезпечити прохідність дихальних шляхів і штучну вентиляцію легенів.

Незалежно від того, який лікарський засіб обрано для усунення блокади Вівітролу, слід ретельно контролювати стан хворого, спостереження повинен здійснювати персонал з відповідною кваліфікацією у стаціонарі з наявністю обладнання і спеціалістів для негайної серцево-легеневої реанімації.

Еозинофільна пневмонія У клінічних дослідженнях Вівітролу зареєстровано 1 діагностований випадок та 1 випадок підозри на еозинофільну пневмонію. Обидва випадки потребували госпіталізації та лікування антибіотиками та кортикостероїдами. Подібні випадки спостерігалися і у постмаркетинговий період. При розвитку прогресуючої задишки та гіпоксії у пацієнта, що отримує Вівітрол, слід розглядати діагноз еозинофільної пневмонії (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтів слід попереджати про ризик виникнення еозинофільної пневмонії та необхідність звернення за медичною допомогою при появі симптомів пневмонії. Лікарям слід враховувати діагноз еозинофільної пневмонії у пацієнтів при відсутності відповіді на лікування антибіотиками.

Реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію

У клінічних дослідженнях та у постмаркетинговий період повідомлялося про випадки кропив’янки, ангіоневротичного набряку та анафілаксії. Слід попереджати пацієнтів про можливість реакцій гіперчутливості, включаючи анафілаксію. У разі виникнення реакції гіперчутливості пацієнту слід негайно звернутися до лікаря та припинити лікування Вівітролом.

Внутрішньом’язові ін’єкції

Як і будь-який інший препарат для внутрішньом’язових ін’єкцій, Вівітрол слід з обережністю застосовувати хворим з тромбоцитопенією або будь-якими порушеннями системи згортання крові (такими як гемофілія, печінкова недостатність тяжкого ступеня).

Відміна алкоголю

Застосування Вівітролу не усуває і не послаблює симптомів відміни - алкоголю.

Пацієнти літнього віку.

У дослідженнях застосування препарату хворим з алкогольною залежністю 2,6 % (n=26) суб’єктів були віком > 65 років та один > 75 років. Клінічні дослідження включали недостатньо осіб віком від 65 років для встановлення можливих відмінностей впливу препарату на пацієнтів літнього віку у порівнянні з пацієнтами молодшого віку. Суб’єкти віком понад 65 років з опіоїдною залежністю не брали участі у дослідженнях. Фармакокінетика Вівітролу у пацієнтів літнього віку не досліджувалася.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Ниркова недостатність легкого ступеня (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) не впливає на фармакокінетику Вівітролу, корекція дози не потрібна. Фармакокінетика Вівітролу у хворих з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступенів не вивчалась. Оскільки налтрексон та його основний метаболіт виводяться з організму головним чином із сечею, слід з обережністю призначати Вівітрол пацієнтам з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступенів (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти з порушенням функції печінки

Фармакокінетика Вівітролу не змінюється у хворих з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня (клас А і В за Чайлдом – П’ю), таким пацієнтам корекція дози не потрібна. Фармакокінетика Вівітролу у хворих із порушенням функції печінки тяжкого ступеня не вивчалась (див. розділ «Фармакокінетика»).

Вплив на лабораторні показники.

При проведенні деяких імуноферментних аналізів сечі можливе отримання хибнопозитивного результату на низку препаратів, особливо опіоїдів. Додаткова інформація міститься в інструкції щодо проведення цих аналізів.

Діти

Безпеку та ефективність застосування Вівітролу дітям не досліджували. Фармакокінетика Вівітролу у дітей не вивчалася.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Контрольованих досліджень застосування Вівітролу або налтрексону вагітним жінкам не проводилось. Препарат можна застосовувати у період вагітності, тільки якщо очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода.

Дослідження впливу Вівітролу на репродуктивну функцію і внутрішньоутробний розвиток не проводились. Дослідження впливу перорального налтрексону були проведені на вагітних щурах та кроликах.

Тератогенний вплив.

Було відмічено збільшення випадків викиднів при застосуванні налтрексону у дозі ≥ 30 мг/кг/день (11-кратна експозиція дози для людини за AUC_(0-28д)) у мишей та у дозі ≥ 60 мг/кг/день (2-кратна експозиція дози для людини за AUC_(0-28д)) у кролів при прийомі перорально.

Не отримано доказів тератогенності у мишей та кролів при пероральному застосуванні налтрексону у дозах до 200 мг/кг/день (175- та 14-кратна експозиція дози для людини за AUC_(0-28д)) протягом періоду органогенезу.

Перейми і пологи.

Можливий вплив Вівітролу на тривалість переймів та пологів у жінок не досліджений.

Годування груддю.

При пероральному застосуванні налтрексону було відмічено проникнення налтрексону і 6β-налтрексолу у грудне молоко. Через потенційну канцерогенність, що була встановлена у дослідженнях на тваринах, та ймовірність розвитку серйозних побічних явищ у немовлят слід прийняти рішення про припинення терапії Вівітролом на час годування груддю або припинення годування груддю при лікуванні препаратом, залежно від важливості терапії для жінки.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Під час лікування Вівітролом можливе запаморочення, тому пацієнтам слід утримуватися від керування автотранспортом та роботи з іншою технікою до встановлення індивідуальної переносимості препарату.

Спосіб застосування та дози

Приготування суспензії Вівітролу та її застосування проводять лише кваліфіковані медичні працівники.

Перед початком лікування Вівітролом пацієнти повинні утримуватися від застосування опіоїдів не менше 7-10 днів для попередження преципітації синдрому відміни з потенційно тяжкими проявами, що можуть вимагати госпіталізації (див. розділ «Особливості застосування»).

Рекомендована доза Вівітролу становить 380 мг внутрішньом’язово 1 раз на 4 тижні або 1 раз на місяць. Ін’єкцію препарату проводять лише кваліфіковані медичні працівники. Препарат вводять внутрішньом’язово у сідничний м’яз, чергуючи сідниці при кожному наступному введенні, та лише з використанням голок, що входять до комплекту. Не можна замінювати компоненти упаковки іншими.

Іноді, через особливості будови тіла довжина голки може виявитися невідповідною для проведення внутрішньом’язової ін’єкції. Лікар повинен оцінити будову тіла пацієнта та переконатися, що довжина голки є адекватною для внутрішньом’язового застосування, контролювати правильність введення лікарського засобу, а також запропонувати альтернативне лікування, якщо конституційні особливості тіла виключають використання голки з комплекту.

Вівітрол не можна вводити внутрішньовенно або підшкірно.

Якщо хворий пропустив чергову дозу, то наступну дозу слід ввести якомога швидше.

Перед застосуванням Вівітролу немає необхідності приймати налтрексон перорально.

Відновлення лікування після перерви

Дані про відновлення лікування після перерви на даний час відсутні. Пацієнти, що відновлюють терапію Вівітролом не повинні застосовувати опіоїди при відновленні терапії (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування» та «Протипоказання»).

Переведення пацієнтів з терапії пероральним налтрексоном на Вівітрол

Немає систематизованих даних щодо переведення пацієнтів з терапії пероральним налтрексоном на Вівітрол.

Переведення пацієнтів з терапії бупренорфіном, бупренорфіном/налоксоном або метадоном

Немає систематизованих даних щодо переведення пацієнтів з терапії бупренорфіном або метадоном на Вівітрол, проте огляд постмаркетингових повідомлень показав, що деякі пацієнти можуть мати тяжкі прояви преципітації синдрому відміни при зміні терапії агоністами опіоїдних рецепторів на терапію антагоністами опіоїдних рецепторів (див. розділ «Особливості застосування»). При переведенні з бупренорфіну або метадону преципітація синдрому відміни може виникати протягом 2 тижнів. Медичний персонал повинен бути готовий до симптоматичного лікування синдрому відміни із застосуванням неопіоїдних лікарських засобів.

Приготування суспензії для ін’єкцій

Для забезпечення точного дозування необхідно чітко дотримуватись вказівок щодо приготування та введення препарату, що наведені нижче.

Використовуйте лише компоненти упаковки лікарського засобу для приготування суспензії для ін’єкцій. До комплекту входить: флакон з порошком, флакон з розчинником, шприц, голка для приготування суспензії та дві голки із захисним ковпачком для внутрішньом’язової ін’єкції.

Перед використанням вийміть комплект з холодильника і дайте йому досягти кімнатної температури (приблизно протягом 45 хв).

Перед застосуванням слід перевірити приготовану суспензію на відсутність механічних включень та зміну кольору. Правильно приготована суспензія має бути молочно-білого кольору, не містити грудочок і вільно стікати по стінках флакона. Суспензію повинні готувати і вводити тільки кваліфіковані медичні працівники.

Зберігайте препарат в недоступному для дітей місці.

Слід дотримуватися правил асептики.

Для зменшення ризику травми від уколу голкою:

• не від’єднуйте навмисно захисний пристрій голки;
• викиньте зігнуту або пошкоджену голку в контейнер для гострих предметів і використовуйте запасну голку, що входить в комплект. Не намагайтеся випрямити голку або задіяти захисний ковпачок голки, якщо голка зігнута або пошкоджена;
• обережно поводьтеся із захисним пристроєм голки, щоб голка не вилізла назовні;
• не натискайте на ковпачок голки вільною рукою.

НЕ ПІДДАВАТИ КОМПЛЕКТ ДІЇ ТЕМПЕРАТУР ВИЩЕ 25 ° С. НЕ ЗАМОРОЖУВАТИ.

	До набору входять: А) флакон із розчинником; В) флакон із порошком мікросфер Вівітролу; С) одноразовий шприц; D) 2 голки для ін’єкцій із захисним ковпачком; E) коротка голка для приготування суспензії.
	Перед використанням вийміть комплект з холодильника і дайте йому досягти кімнатної температури (приблизно протягом 45 хв). Для полегшення перемішування постукайте денцем флакона з порошком по твердій поверхні, щоб розпушити порошок. Зніміть захисні кришечки з обох флаконів. НЕ ЗАСТОСОВУЙТЕ ПРЕПАРАТ, ЯКЩО ЗАХИСНІ КРИШЕЧКИ ФЛАКОНІВ ПОШКОДЖЕНІ АБО ВІДСУТНІ. Протріть верх флаконів спиртовою серветкою. Надягніть на шприц коротку голку для приготування суспензії та відберіть із флакона з розчинником 3,4 мл розчину. У флаконі може залишитися деяка кількість розчинника.
	Введіть 3,4 мл розчинника у флакон з порошком мікросфер Вівітролу.
	Перемішайте розчинник і порошок, інтенсивно струшуючи флакон протягом приблизно 1 хвилини. Перед переходом до наступного етапу переконайтеся у рівномірному суспендуванні порошку.   ПРАВИЛЬНО ЗМІШАНА СУСПЕНЗІЯ ПОВИННА МАТИ МОЛОЧНО-БІЛИЙ КОЛІР, НЕ МІСТИТИ ГРУДОЧОК І ВІЛЬНО СТІКАТИ ПО СТІНКАХ ФЛАКОНА.
	Одразу після суспендування наберіть у шприц через ту ж голку приблизно 4,2 мл суспензії.
	Від’єднайте голку для приготування суспензії від шприца і надягніть голку для ін’єкції. Для цього відкрийте і наполовину відігніть край блістерної упаковки голки. Тримайте голку за основу (не за ковпачок). Приєднайте люерівский наконечник голки до шприца легким обертаючим рухом за годинниковою стрілкою. Щільно зафіксуйте голку на захисному пристрої, натискаючи і обертаючи за годинниковою стрілкою.
	Зніміть ковпачок з голки – не крутіть його, оскільки це може призвести до розхитування голки. Тримаючи шприц голкою догори, постукайте пальцем по шприцу для звільнення від бульбашок повітря, потім видавіть поршнем вміст, доки у шприці не залишиться 4 мл суспензії. ТЕПЕР СУСПЕНЗІЯ ГОТОВА ДЛЯ НЕГАЙНОГО ВВЕДЕННЯ.
	Круговим рухом протріть місце ін’єкції спиртовою серветкою і дочекайтеся висихання. Не торкайтеся місця ін’єкції до введення препарату. Введіть голку глибоко в сідничний м’яз, змінюючи місце введення в іншу сідницю щомісячно. Не забудьте перед введенням суспензії потягнути за поршень, щоб упевнитись, що голка не потрапила у кровоносну судину. Якщо при перевірці аспірується кров або голка забилася – не вводьте препарат! Замініть голку на запасну та введіть препарат у сусідню ділянку тієї ж сідниці, знову провівши аспіраційну пробу. Повільно та обережно введіть суспензію. ВІВІТРОЛ НЕ МОЖНА ВВОДИТИ ВНУТРІШНЬОВЕННО АБО ПІДШКІРНО!
	Після ін’єкції закрийте голку захисним ковпачком, притиснувши його до твердої поверхні в напрямку від себе. Маніпуляцію проводять, тримаючи шприц однією рукою.
	Переконайтеся, що голка повністю закрита захисним ковпачком. Приберіть усі використані і невикористані компоненти комплекту препарату у контейнер для відходів.

Діти.

Безпека та ефективність у дітей не досліджувалися.

Передозування

Дані щодо передозування препарату обмежені. Дози до 784 мг не спричинили ніяких серйозних або тяжких побічних реакцій у 5 здорових добровольців. Найпоширенішими проявами передозування були реакції у місці введення, нудота, біль у животі, сонливість та запаморочення. Значного збільшення рівня печінкових ферментів також не спостерігалося. У випадку передозування необхідно вжити відповідних підтримуючих заходів.

Побічні реакції

Серйозні побічні реакції, що можуть бути пов’язані із застосуванням Вівітролу, включають тяжкі реакції у місці введення, еозинофільну пневмонію, серйозні випадки алергічних реакцій, ненавмисну преципітацію синдрому відміни, випадкове передозування опіоїдами, депресію та явища суїцидального характеру.

Побічні реакції, що найчастіше спостерігалися у пацієнтів з алкогольною залежністю при застосуванні Вівітролу (спостерігались в ≥ 5 % випадках та щонайменше у 2 рази частіше при застосуванні Вівітролу у порівнянні з плацебо), включають нудоту, блювання, реакції у місці введення (включаючи ущільнення, свербіж, вузлові потовщення, гематоми), спазм м’язів, запаморочення або непритомність, сонливість або седацію, анорексію, зниження апетиту або інші розлади апетиту.

Побічні явища, що найчастіше спостерігалися у пацієнтів з опіоїдною залежністю при застосуванні Вівітролу (спостерігались в ≥ 2 % випадках та щонайменше у 2 рази частіше при застосуванні Вівітролу у порівнянні з плацебо), включали зміни рівнів печінкових ферментів, біль у місці ін’єкції, назофарингіт, безсоння та зубний біль.

Дані клінічних досліджень

В усіх контрольованих та неконтрольованих дослідженнях під час розробки препарату понад 1100 пацієнтів з алкогольною та/або опіоїдною залежністю отримували Вівітрол. Приблизно 700 пацієнтів проходили курс лікування продовж 6 місяців або довше, а більше 400 пацієнтів – упродовж року або довше.

Під час клінічних досліджень застосування Вівітролу пацієнтам з алкогольною залежністю 9 % припинили лікування через побічні реакції. У групі пацієнтів з алкогольною залежністю, яким вводили плацебо, лікування внаслідок побічних ефектів припинили 7 % пацієнтів. Найчастіші причини відмови від лікування у групі Вівітролу – реакції у місці введення (3 %), нудота (2 %), вагітність (1 %), головний біль (1 %) і побічні реакції суїцидального характеру (0,3 %). У групі плацебо лікування припинив лише 1 % добровольців через виникнення реакцій у місці введення та 0 % – через інші побічні реакції.

Під час клінічних досліджень застосування Вівітролу пацієнтам з опіоїдною залежністю 2 % припинили лікування через виникнення побічних реакцій, такий же показник (2 %) спостерігався і у групі плацебо.

Алкогольна залежність

Нижче зазначено побічні явища, що спостерігалися у ході клінічних досліджень більш ніж у 5 % хворих з алкогольною залежністю у групі Вівітролу. Ступінь тяжкості цих побічних явищ характеризувався як легкий і помірний.

З боку травної системи: нудота, блювання, діарея (у тому числі діарея*, часті позиви до дефекації, шлунково-кишкові розлади, часті рідкі випорожнення), біль у животі (у тому числі біль у животі*, біль у верхній частині живота, дискомфорт у шлунку, біль у нижній частині живота), сухість у роті.

Інфекції та інвазії: фарингіт (у тому числі назофарингіт, стрептококовий фарингіт, фарингіт*).

Психічні розлади: безсоння, порушення сну, тривога (у тому числі тривога*, посилення тривоги, збудження, обсесивно-компульсивний розлад, панічна атака, знервованість, посттравматичний стрес), депресія.

Загальні розлади і реакції в місці введення: реакції у місці введення, чутливість у місці введення, ущільнення у місці введення, біль у місці введення, інші реакції у місці введення (вузлові потовщення, припухлість), свербіж, крововилив, астенія (нездужання, втома, летаргія, в’ялість).

З боку опорно-рухового апарату: артралгія, артрит, скутість у суглобах, біль у спині, скутість у спині, спазм м’язів (спазм м’язів, спазм, напруженість м’язів, посмикування м’язів, ригідність м’язів, скутість у м’язах).

З боку шкіри і підшкірної клітковини: висипання (висипання*, папульозні висипання, пітниця).

З боку нервової системи: головний біль (головний біль*, синусовий головний біль, мігрень, часті головні болі), запаморочення, втрата свідомості, сонливість, седація.

Порушення харчування та обміну речовин: анорексія, зниження апетиту*, розлади апетиту*.

*без додаткових уточнень

Опіоїдна залежність

Побічні реакції, які часто спостерігалися у ході відкритого довгострокового дослідження з безпеки застосування Вівітролу пацієнтам з опіоїдною залежністю, що проводилося у США, були подібні до тих, що спостерігалися у клінічних дослідженнях застосування Вівітролу пацієнтам з алкогольною залежністю. Наприклад, реакції у місці введення всіх типів, нудота та діарея виникали у більш ніж 5 % пацієнтів, що застосовували Вівітрол. Проте у 48 % пацієнтів з опіоїдною залежністю була принаймні одна побічна реакція із системи органів «Інфекції та інвазії», найчастіше повідомлялося про випадки назофарингіту, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів та синусит.

У ході плацебо-контрольованого дослідження застосування Вівітролу пацієнтам з опіоїдною залежністю, що проводились в Росії, загальна частота побічних реакцій була нижчою, ніж у США.

Нижче зазначено побічні явища, що спостерігались у ході клінічних досліджень більш ніж у 2 % пацієнтів з опіоїдною залежністю у групі Вівітролу. Ступінь тяжкості цих побічних явищ характеризувався як легкий і помірний.

Лабораторні показники: збільшення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ), збільшення рівня аспартатамінотрансферази (АСТ), збільшення рівня гамма-глутамілтрансферази (ГГТ).

Інфекції та інвазії: назофарингіт, грип.

Психічні розлади: безсоння.

З боку судинної системи: артеріальна гіпертензія.

Загальні розлади та реакції у місці введення: біль у місці введення.

З боку травної системи: зубний біль.

З боку нервової системи: головний біль.

Лабораторні дослідження

Рівень еозинофілів

У ході клінічних досліджень у суб’єктів, що отримували Вівітрол, спостерігався підвищений рівень еозинофілів у крові у порівнянні з пацієнтами групи плацебо. При продовженні прийому препарату рівень еозинофілів нормалізувався протягом декількох місяців.

Рівень тромбоцитів

При застосуванні Вівітролу у дозі 380 мг відмічалося зниження рівня тромбоцитів. У ході клінічних досліджень у пацієнтів з алкогольною залежністю, які отримували Вівітрол, середнє максимальне зниження числа тромбоцитів становило 17,8*10³/мкл у порівнянні з 2,6*10³/мкл у групі плацебо. Після 24 тижнів застосування Вівітролу пацієнтам з опіоїдною залежністю, середнє максимальне зниження числа тромбоцитів становило 62,8*10³/мкл у порівнянні з 39,9*10³/мкл у групі плацебо. У ході контрольованих рандомізованих клінічних досліджень при застосуванні препарату Вівітрол не спостерігалося збільшення частоти побічних реакцій, пов’язаних з порушеннями системи згортання крові.

Підвищення рівня печінкових ферментів

У ході короткострокових контрольованих досліджень у пацієнтів з алкогольною залежністю частота підвищення активності аспартатамінотрансферази (АСТ) при застосуванні препарату Вівітрол була схожою з такою при застосуванні налтрексону перорально (1,5 % в обох випадках) і була дещо вищою, ніж у групі плацебо (0,9 %).

У контрольованому дослідженні за участю пацієнтів з опіоїдною залежністю 89 % суб’єктів мали гепатит С на початку дослідження, 41 % – ВІЛ-інфекцію. Часто спостерігалося підвищення рівнів печінкових ферментів (АЛТ, АСТ і ГГТ), частота цієї побічної реакції була вищою у групі Вівітролу у порівнянні із групою плацебо. Пацієнтів не включали у дослідження при значеннях АЛТ або АСТ, більше ніж у 3 рази вищих верхньої межі норми (ВМН) на початку лікування. У ході дослідження підвищення активності трансаміназ більш ніж у 3 рази вище ВМН частіше спостерігалося у пацієнтів групи Вівітролу, ніж у пацієнтів групи плацебо. Підвищення рівнів більш ніж у 3 рази вище ВМН було зафіксовано у 20 % пацієнтів групи Вівітролу у порівнянні з 13 % пацієнтів групи плацебо. Зміни рівнів АСТ більш ніж у 3 рази вище ВМН також частіше відзначалися в групі Вівітролу (14 %) у порівнянні з групою плацебо (11 %). У пацієнтів з опіоїдною залежністю, яким застосовували Вівітрол, середнє максимальне збільшення активності АЛТ і АСТ від початкового рівня становило 61 МО/л і 40 МО/л у порівнянні з 48 МО/л і 31 МО/л в групі плацебо відповідно.

Креатинфосфокіназа

У короткострокових контрольованих дослідженнях у пацієнтів з алкогольною залежністю частота випадків підвищення рівнів креатинфосфокінази (КФК) від нормального рівня на початку лікування до патологічного в кінці лікування була вищою у суб’єктів груп Вівітролу (11 %) і перорального налтрексону (17 %) у порівнянні із групою плацебо (8 %). У ході відкритих досліджень у 16 % пацієнтів, що застосовували Вівітрол більше 6 місяців, спостерігалося підвищення активності КФК. У пацієнтів, які приймали налтрексон перорально та Вівітрол у дозі 380 мг, підвищення активності КФК найчастіше спостерігалося в межах 1-2-кратного перевищення верхньої межі норми. Проте було зареєстровано випадки підвищення активності КФК у 4 рази вище ВМН у групі перорального налтрексону і в 35 разів вище ВМН у групі Вівітролу. В цілому не спостерігалося відмінностей між групами плацебо і налтрексону (перорального або ін’єкційного) щодо частки пацієнтів з активністю КФК, що перевищує ВМН принаймні в три рази. Інших причин підвищення активності КФК, окрім дії налтрексону, встановлено не було.

У більшої кількості пацієнтів з опіоїдною залежністю, які отримували Вівітрол у дозі 380 мг під час досліджень (39 %), спостерігалось підвищення активності креатинфосфокінази (КФК) від нормального рівня до початку лікування до патологічного в кінці лікування у порівнянні з пацієнтами групи плацебо (32 %). Було зареєстровано випадки 41,8-кратного перевищення ВМН КФК у групі плацебо та 22,1-кратного у групі Вівітролу.

Інші побічні реакції, що були зареєстровані у клінічних дослідженнях

Нижче наведено перелік побічних реакцій, що були зареєстровані у ході всіх клінічних досліджень застосування Вівітролу пацієнтам з алкогольною та/або опіоїдною залежністю. Даний перелік не включає вищезазначені побічні реакції, побічні реакції, для яких було виключено зв’язок з прийомом лікарського засобу, неінформативні реакції занадто загального характеру, а також реакції, що зареєстровані тільки один раз з істотною ймовірністю відсутності загрози життю.

З боку крові та лімфатичної системи: лімфаденопатія, у тому числі шийний аденіт, підвищення рівня лейкоцитів у крові.

З боку серця: стенокардія, нестабільна стенокардія, фібриляція передсердь, застійна серцева недостатність, атеросклероз коронарних артерій, інфаркт міокарда, прискорене серцебиття.

З боку органів зору: кон’юнктивіт, розмитість зору.

З боку травної системи: дискомфорт у шлунку, коліт, запор, метеоризм, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, шлунково-кишкова кровотеча, геморой, гострий панкреатит, паралітична непрохідність кишечнику, периректальний абсцес.

Загальні розлади і реакції у місці введення: біль у грудях, стисненість у грудях, озноб, набряк обличчя, дратівливість, летаргія, гарячка, тремор.

Гепатобіліарні розлади: гострий холецистит, холелітіаз.

З боку імунної системи: сезонна алергія, реакції гіперчутливості (у тому числі ангіоневротичний набряк і кропив’янка).

Інфекції та інвазії: бронхіт, гастроентерит, ларингіт, пневмонія, синусит, абсцес зуба, інфекція верхніх дихальних шляхів, інфекція сечовидільних шляхів, загострення перебігу ВІЛ у ВІЛ-інфікованих пацієнтів.

Дослідження: збільшення маси тіла, зменшення маси тіла.

Порушення харчування та обміну речовин: збільшення апетиту, зневоднення, тепловий удар, гіперхолестеринемія.

З боку опорно-рухового апарату: скутість у суглобах, спазм м’язів, міальгія, біль у кінцівках.

З боку нервової системи: аневризма мозкової артерії, судоми, порушення уваги, дисгевзія, зниження розумової діяльності, мігрень, ішемічний інсульт, парестезія.

Вагітність, післяпологовий період та перинатальний стан: викидень.

Психічні розлади: незвичні сновидіння, ажитація, синдром відміни алкоголю, ейфоричний настрій, делірій, зниження лібідо.

Дихальні, торакальні та медіастинальні розлади: хронічна обструктивна хвороба легень, диспное, фаринголарингеальний біль, закладеність носа.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: нічна пітливість, свербіж, посилене потовиділення.

З боку судинної системи: тромбоз глибоких вен, припливи, легенева емболія.

Побічні реакції постмаркетингового періоду

Реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію.

Повідомлялося про випадки реакцій гіперчутливості, включаючи анафілаксію.

Досвід застосування інших препаратів для внутрішньом’язового введення, що містять мікросфери з полілактид-ко-гліколіду (ПЛГ).

Оклюзія сітківки.

Оклюзія ретинальної артерії після застосування іншого ін’єкційного лікарського засобу, що містить мікросфери полімеру [полі(d,l-лактид-когліколід)], під час післяреєстраційних досліджень зустрічалася дуже рідко і спостерігалася при наявності аномального атріовенозного анастомозу. При застосуванні Вівітролу не було зареєстровано випадків оклюзії ретинальної артерії у ході клінічних досліджень або у постмаркетинговий період. Вівітрол слід застосовувати у вигляді ін’єкцій у сідничний м’яз та попереджувати ненавмисне введення у кровоносні судини.

Термін придатності

Термін придатності порошку – 3 роки.

Термін придатності розчинника – 4 роки.

Умови зберігання

Зберігати в холодильнику при температурі 2-8 °С. Комплект можна зберігати при температурі не вище 25 °С не більше 7 днів. Не піддавати дії температур вище 25 °С. Не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

1 комплект для одноразового застосування, який включає: 1 флакон з порошком, 1 флакон з розчинником, 1 шприц, 1 голку для приготування суспензії та 2 голки для внутрішньом’язових ін’єкцій; по 1 комплекту у картонній пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник, відповідальний за випуск серії.

Сілаг АГ, Швейцарія/Cilag AG, Switzerland.

Місцезнаходження виробника, відповідального за випуск серії.

Хохштрассе 201, Шаффхаузен 8200, Швейцарія/

Hochstrasse 201, 8200 Schaffhausen, Switzerland.