Вирасепт

Загальна характеристика

міжнародна та хімічна назви: Нелфінавір (3S,4aS,8aS)-N-tert-Butyl-2-[(2R,3R)-3-(3,2-cresotamido)-2-hydroxy-4-(phenyl-thio) butyl] decahydro-3-isoguinolinecarboxamide monomethanesulfonate (salt);

Основні фізико-хімічні властивості

порошок від білого до світло-коричневого кольору.

Склад

1 г порошку містить нелфінавіру мезилату (безводного) 58,5 мг, що відповідає 50 мг нелфінавіру;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, мальтодекстрин, калію фосфат двозамінений, кросповідон, гідроксипропілметилцелюлоза 2910, аспартам, цукрози пальмітат, натуральна й синтетична ароматизуючі добавки.

Форма випуску

Порошок для перорального застосування.

Фармакотерапевтична група

Противірусні засоби для системного застосування. Інгібітори протеази. Код АТС-J05A E04.

Фармакологічні властивості

Протеаза вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ) – фермент, необхідний для протеолітичного розщеплення поліпротеїнових попередників вірусу на окремі білки, що входять до складу ВІЛ, здатного до інфікування. Розщеплення цих вірусних поліпротеїнів вкрай важливо для дозрівання інфекційного вірусу. Нелфінавір зв'язується з активною ділянкою протеази ВІЛ і перешкоджає розщепленню поліпротеїнів, що призводить до утворення незрілих вірусних часточок, нездатних до інфікування інших клітин.

Комбінація Вірасепту з іншими протиретровірусними препаратами зменшує вірусемію і збільшує кількість CD4-клітин. Попередній аналіз раніше проведених досліджень і досліджень, які тривають, свідчить про те, що Вірасепт уповільнює прогресування захворювання.

Фармакокінетика.

Після одноразового або багаторазового перорального прийому 500 – 750 мг (2 або 3 таблетки по 250 мг) нелфінавіру під час їжі максимальні концентрації препарату в плазмі досягаються, як правило, через 2 – 4 год. Після багаторазового прийому по 750 мг через кожні 8 год протягом 28 днів (рівноважний стан) максимальні концентрації в плазмі сягають 3 – 4 мкг/мл, а мінімальні (безпосередньо перед прийомом наступної дози) – 1 – 3 мкг/мл. Абсолютна біодоступність препарату не визначена, однак дослідження з радіоактивною міткою, з урахуванням великої кількості метаболітів, що виявляються в сечі, дало змогу припустити, що всмоктується приблизно 78% перорально прийнятої дози.

Вплив їжі на всмоктування після перорального застосування

При прийомі препарату під час їжі його максимальні концентрації в плазмі і площа під кривою "концентрація – час" постійно були в 2 – 3 рази вищими, ніж після прийому натще. Збільшення плазматичних концентрацій після прийому препарату під час їжі не залежить від вмісту жиру в їжі.

У людини і тварин розрахунковий об’єм розподілу (2 – 7 л/кг) перевищував загальний об”єм води в організмі, що дає змогу припускати значне проникнення нелфінавіру в тканини. Хоча досліджень у людини не проводилося, одноразове введення ¹⁴С-нелфінавіру в дозі 50 мг/кг щурам показало, що його концентрації в головному мозку були нижчими, ніж в інших тканинах, однак in vitro перевищували 95% ефективної противірусної концентрації (ЕС95). У сироватці нелфінавір переважно (98%) зв'язується з білками. Високі концентрації саквінавіру в плазмі збільшують відсоток вільного нелфінавіру.

Після одноразового перорального прийому 750 мг ¹⁴С-нелфінавіру незмінений нелфінавір становив 82 – 86% від всієї радіоактивності в плазмі. У плазмі були знайдені один головний і декілька побічних метаболітів, які утворюються шляхом окислення. Головний оксиметаболіт in vitro має таку саму противірусну активність, як і вихідний препарат. In vitro метаболізм нелфінавіру здійснюється під впливом численних ізоферментів цитохрому Р-450, у тому числі CYP3A.

Показники перорального кліренсу після одноразового (24 – 33 л/год) і повторного прийомів (26 – 61 л/год) вказують на помірну і високу печінкову біодоступність нелфінавіру. Період напіввиведення з плазми, як правило, становив 2,5 – 5 год. Велика частина (87%) перорально прийнятої дози 750 мг, що містила ¹⁴С-нелфінавір, визначалася в калі; радіоактивність калових мас була зумовлена міченим нелфінавіром (22%) і його численними оксиметаболітами. У сечі визначалося лише 1 – 2% прийнятої дози, головним чином – у вигляді незміненого нелфінавіру.

У дітей віком від 2 до 13 років пероральний кліренс нелфінавіру приблизно в 2 – 3 рази вищий, ніж у дорослих. Призначення Вірасепту у вигляді порошку для внутрішнього застосування або таблеток у дозах близько 20 – 30 мг/кг 3 рази на добу під час їжі дозволяє досягти рівноважних концентрацій в плазмі, аналогічних таким у дорослих хворих, які одержують по 500 – 750 мг на добу розподілених на три прийоми.

Показання для застосування

Вірасепт показаний для лікування ВІЛ-1-інфікованих у комбінації з іншими противірусними засобами.

Спосіб застосування та дози

Порошок Вірасепт призначають внутрішньо, під час їжі.

Діти віком від 2 до 13 років включно. Дітям рекомендовано призначати препарат у вигляді порошку для перорального прийому із розрахунку на разову дозу 20 – 30 мг/кг три рази на добу. У вигляді таблеток призначають дітям, які можуть проковтнути таблетку та з масою тіла від 18 кг.

В упаковці міститься мірна ложка, яка вміщує 1 г порошку, що відповідає 50 мг нелфінавіру.

Рекомендована для дітей кількість порошку Вірасепту для приймання три рази на добу така:

Порошок можна змішувати з водою, молоком, сумішами для штучного вигодовування, у тому числі: соєвими; соєвим молоком; пудингом і т.д. Вірасепт, змішаний із цими продуктами, рекомендується використовувати не пізніше, ніж через 6 годин. Не рекомендується змішувати порошок Вірасепту з кислими середовищами (апельсиновий або яблучний сік, яблучний соус). Добавляти воду у флакони з порошком Вірасепту не можна.

Порушення функції печінки і нирок.

Дотепер немає даних щодо застосування у цих категорій хворих.

Побічна дія

Безпека Вірасепту оцінювалася у хворих, які одержували препарат у вигляді монотерапії або сумісно з нуклеозидними аналогами. Більшість небажаних явищ, які спостерігалася, були виражені слабо. Найчастіша побічна дія Вірасепту - діарея.

Рідше (2-10%) у клінічних дослідженнях відзначалися такі побічні реакції:

шкіра і придатки шкіри: висипи;

шлунково-кишкові порушення: метеоризм, нудота, біль у животі;

організм у цілому: астенія;

ендокринні порушення і метаболізм: рідко відмічалися гіперглікемія, виникнення цукрового діабету, загострення вже існуючого. У деяких випадках гіперглікемія носила виражений характер і супроводжувалась кетоацидозом. У деяких випадках необхідна медикаментозна корекція гіперглікемії. Чіткого зв’язку призначення Вірасепту і виникнення гіперглікемії немає.

Можливі ліпідні порушення, які проявляються перерозподілом жирової тканини, гіпертригліцеридемією, гіперхолестеринемією.

У будь-якому випадку протягом лікування необхідно контролювати рівень ліпідів і глюкози в крові.

зміни лабораторних показників: зменшення числа нейтрофілів, підвищення числа лімфоцитів, підвищення активності креатинкінази й аланінамінотрансферази.

Протипоказання

Клінічно значуща гіперчутливість до нелфінавіру або будь-якого компонента, що входить до складу препарату.

Особливості застосування

Запобіжні заходи

Нелфінавір метаболізується і виводиться в основному печінкою. Отже, необхідно з обережністю призначати Вірасепт хворим з порушенням функції печінки. З сечею виводиться лише 1 – 2% дози Вірасепту, отже, порушення функції нирок навряд чи вплине на концентрації нелфінавіру в плазмі.

Безпека та ефективність нелфінавіру у дітей віком до 2 років не встановлені. Отже, нелфінавір можна призначати дітям до 2 років лише в тому випадку, коли потенційні переваги терапії перевищують можливий ризик.

Є повідомлення про збільшення частоти кровотеч, у тому числі - спонтанних підшкірних гематом і гемартрозів у хворих на гемофілію, які одержують інгібітори протеази. Деяким хворим доводилося призначати фактор VIII. Більш ніж у половині описаних випадків лікування інгібітором протеази продовжували або спочатку переривали, а потім відновлювали. Передбачається наявність причинного зв'язку між інгібіторами протеази і даним типом побічних дій, хоча її механізм не з’ясований. Отже, хворих на гемофілію необхідно попереджати про можливе підвищення ризику кровотеч.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Нелфінавір метаболізується частково системою цитохрому Р-450 ЗА (CYP3A). Хоча нелфінавір не так сильно пригнічує CYP3A, як інші відомі інгібітори (індинавір, ритонавір, кетоконазол), необхідно з обережністю одночасно призначати його з індукторами CYP3A або потенційно токсичними препаратами, які самі метаболізуються за допомогою CYP3A. За даними, отриманими in vitro, у терапевтичних концентраціях нелфінавір навряд чи пригнічує активність інших ізоферментів цитохрому Р450.

Інші протиретровірусні препарати. Клінічно значущих взаємодій між нелфінавіром і нуклеозидними аналогами (особливо зидовудином + ламівудином, ставудином і ставудином + диданозином) не спостерігалося. Оскільки диданозин рекомендується приймати натще, Вірасепт слід приймати під час їжі через 1 год після диданозину або більш, ніж за 2 год до прийому диданозину.

Одноразовий прийом Вірасепту в дозі 750 мг після триразового прийому ритонавіру по 500 мг 2 рази на добу супроводжувався збільшенням площі під кривою «концентрація в плазмі – час» (AUC) для нелфінавіру на 152% і подовженням періоду напіввиведення нелфінавіру на 156%. Одноразовий прийом Вірасепту в дозі 750 мг після прийому індинавіру по 800 мг через кожні 8 год протягом 7 днів супроводжувався збільшенням площі під кривою AUC для нелфінавіру на 83% і подовженням періоду напіввиведення нелфінавіру на 22%. Одноразовий прийом 800 мг індинавіру після прийому Вірасепту по 750 мг три рази на добу протягом 7 днів призводило до 51% збільшення площі під кривою AUC для індинавіру і п'ятиразового підвищення мінімальних концентрацій (через 8 год після прийому), але не підвищувало максимальну концентрацію. Безпека цієї комбінації препаратів не встановлена. Одноразовий прийом Вірасепту в дозі 750 мг після триразового прийому саквінавіру по 1200 мг 3 рази на добу супроводжувався збільшенням площі під кривої AUC для нелфінавіру на 30%. Одноразовий прийом 1200 мг саквінавіру після прийому Вірасепту по 750 мг три рази на добу протягом 4 днів призводив до збільшення площі під кривою AUC для саквінавіру на 392%. Безпека цієї комбінації не встановлена.

Індуктори ферментів метаболізму. Рифампіцин зменшує площу під кривою AUC нелфінавіру на 82%. Інші потужні індуктори CYP3A (невірапін, фенобарбітал, фенітоїн, карбамазепін) також можуть зменшити концентрації нелфінавіру в плазмі. Якщо хворому, який приймає Вірасепт, необхідне лікування вищезгаданими препаратами, лікар повинен знайти їм альтернативу. Одночасне призначення Вірасепту і рифабутину призводить до зменшення площі під кривою AUC нелфінавіру на 32% і до збільшення площі під кривою AUC рифабутину приблизно на 200%. При одночасному застосуванні Вірасепту і рифабутину дозу останнього потрібно зменшити наполовину.

Інгібітори ферментів метаболізму. Одночасне призначення Вірасепту і сильного інгібітора CYP3A кетоконазолу не призводить до клінічно значущого збільшення концентрацій нелфінавіру в плазмі. Отже, Вірасепт можна призначати одночасно з кетоконазолом та іншими специфічними інгібіторами CYP3A (флуконазолом, ітраконазолом, азитроміцином, кларитроміцином, еритроміцином).

Інші можливі взаємодії. Вірасепт підвищує концентрації терфенадину в плазмі, отже, їх не слід призначати одночасно аби уникнути тяжких або загрозливих для життя аритмій. Оскільки ймовірні аналогічні взаємодії з астемізолом і цизапридом, Вірасепт не слід призначати одночасно з цими препаратами. Хоча спеціальних досліджень на цю тему не проводилося, потужні седативні засоби, які метаболізуються CYP3A, наприклад, тріазолам або мідазолам, також не слід застосовувати разом з Вірасептом, оскільки їхній седативний ефект може подовжуватися. Вірасепт може збільшувати плазматичні концентрації інших речовин, що є субстратами для CYP3A (наприклад, блокаторів кальцієвих каналів), отже, у таких випадках за хворими потрібно пильно спостерігати на предмет ознак токсичності цих препаратів.

З урахуванням відомого профілю метаболізму, клінічно значущі взаємодії з дапсоном, кларитроміцином, триметопримом/сульфаметоксазолом та іншими макролідами не очікуються.

Умови та термін зберігання

Вірасепт порошок зберігати при температурі не вище 30°С у недоступному для дітей місці. Термін зберігання - 2 роки.

Умови відпуску

За рецептом.

Упаковка

144 г порошку (50 мг/г) у флаконі, разом з мірною ложкою в картонній упаковці.

Виробник

Ф.Хоффманн-Ля Рош Лтд, Швейцарія.

Адреса

Грензахерштрасе, 124, СН-4070 Базель, Швейцарія.