Вепезид концентрат д/приг р-ра д/инф 20 мг/мл (100 мг) по 5 мл №1 во флак:

Загальна характеристика

міжнародна та хімічна назвиетопозид; 4’-деметилепіподофілотоксин-(9-[4,6-0(R)-етиліден-b-D-глюкопіранозид]:

Основні фізико-хімічні властивості

прозора, від безбарвної до жовтого кольору рідина без видимих включень;

Склад

1 флакон містить 100 мг етопозиду;

допоміжні речовини: кислота лимонна безводна, спирт бензиловий, полісорбат-80 очищений, поліетиленгліколь-300, спирт етиловий безводний.

Форма випуску

Концентрат для приготування розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група

Протипухлинний препарат. Код АТС L01C В01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Експериментальні дослідження показують, що етопозид (напівсинтетична похідна подофілотоксину) має властивість переривати клітинний цикл на стадії G2. In vitro Вепезид пригнічує включення тимідину в ДНК. Високі концентрації (більше 10 мкг/мл) приводять до лізису клітин, що знаходяться в мітозі; при концентраціях в інтервалі 0,3-10 мкг/мл спостерігалося пригнічення клітин на початку стадії профази. Вепезид ефективний щодо ряду пухлин людини. В більшості випадків його дія залежить від частоти застосування; найкращі результати спостерігаються при курсовому застосуванні препарату протягом 3-5 днів.

Фармакокінетика.

Суттєвих розбіжностей в метаболізмі та шляхах виведення етопозиду при пероральному та внутрішньовенно введенні немає. У дорослих кліренс етопозиду корелює з кліренсом креатиніну та вмістом сироватці крові. Такі показники фармакокінетики, як площа під кривою (ППК або AUC) та максимальна концентрація у плазмі (К макс або C max), при дозі 250 мг мають однакову тенденцію до зниження при пероральному прийомі та при внутрішновенному введенні. Розподіл та виведення етапозиду являє собою дві фази єдиного процесу. Період напівпроходження першої фази розподілу становить 1,5 години, а період напіввиведення другій фази або термінальної фази становить 4 - 11 годин. При загальному кліренсі організму від 33 до 48 мл/хв або від 16 до 36 мл/хв/м² період напіввиведення у діапазоні доз від 100 до 600 мг/м² не змінюється. Концентрація етопозиду в плазмі крові має лінійну залежність від величини дози. Етопозид у дозі 100 мг/м² при щоденному прийомі не накопичується у плазмі крові протягом 4 – 6 днів. Етопозид погано проникає скрізь гематоенцефалічній бар’єр. Від 42 до 67% прийнятої дози виводиться із сечею і до 16% - з калом, при цьому до 50 % - в незміненому вигляді.

Показання для застосування

• Дрібноклітинна карцинома бронхів.
• Злоякісний лімфогранулематоз (хвороба Ходжкіна) і лімфома на пізніх стадіях.
• Гостра рецидивуюча нелімфоцитарна лейкемія.
• Герміногенні пухлини яєчка та яєчників.
• Карцинома хоріона.
• Недрібноклітинні пухлини легені та інші солідні пухлини.
• Саркома Юїнга.
• Саркома Капоши.
• Трофобластичні пухлини.
• Рак шлунка.
• Нейробластоми.

Спосіб застосування та дози

Режим дозування встановлюють індивідуально, залежно від використовуваної схеми хіміотерапії (при виборі дози слід враховувати мієлосупресивну дію інших препаратів у комбінації, а також дію попередньої променевої терапії і хіміотерапії).

Внутрішньвенно Вепезид вводиться протягом 30-60 хвилин, при цьому дози Вепезиду звичайно становлять 50-100 мг/м² на день протягом 4-5 днів, з повторенням циклів кожні 3-4 тижні.

Також часто застосовується режим введення Вепезиду через день по 100-125 мг/м² у 1, 3 і 5-й день.

Повторні курси проводяться тільки після нормалізації показників периферичної крові.

Перед внутрішньовенним введенням Вепезид розводять стерильними розчинами для інфузій або 0,9% розчином натрію хлориду, або 5% розчином глюкози (декстрози) до кінцевої концентрації 0,2-0,4 мг/мл.

Побічна дія

• ;Гематологічна токсичність є лімітуючою для дози. У 60-91% хворих, які одержують монотерапію препаратом Вепезид, відмічалася лейкопенія (у 7-71% менше 1000 мм³). Мінімальне значення спостерігалося на 7-14-й день. Тромбоцитопенія спостерігалася у 28-41% хворих на 9-16-й день (у 4-20% менше 50 000 мм³). Картина крові відновлювалась, як правило, до кінця третього тижня після лікування.
• ;Шлунково-кишкова токсичність. Приблизно у третини хворих виникали нудота та блювання; як правило, ці симптоми можна усунути, застосовуючи стандартні протиблювотні препарати. Також виникали анорексія і пронос. Стоматит виникав лише іноді.
• ;Гіпотенхия відмічалася в 1-2% хворих, які одержували Вепезид у вигляді внутрішньовенної струминної ін’єкції, повідомлялося про зниження артеріального тиску і гістамінову реакцію без явищ кардіотоксичності. В таких випадках введення препарату треба негайно припинити. Для запобігання таким явищам рекомендують застосовувати краплинний спосіб введення препарату.
• ;Реакції гіперчутливості. Підвищення температури, тахікардія, бронхоспазм, задишка виникали в 1-2% хворих. У таких випадках застосування препарату слід припинити і призначити адренергічні препарати або ж кортикостероїди і антигістамінні препарати згідно з показаннями.
• ;Інші побічні дії. Можливо випадання волосся, навіть алопеція. У ряді випадків виникала периферична нейропатія, особливо під час використання комбінації з алкалоїдами барвінку. Іноді спостерігалися сонливість, втома, підвищення активності ферментів печінки, висипання і радіосенсибілізація шкіри. Хоча специфічні токсичні ефекти щодо печінки і нирок не є типовими, рекомендується брати до уваги можливість накопичення значних концентрацій етопозиду у цих органах і можливість кумуляції препарату.

Протипоказання

Підвищена чутливість до етопозиду або допоміжних речовин.

Мієлосупресія (кількість нейтрофілів меньше 500/мм³ та/або тромбоцитів нижче 50 000/мм³.

Тяжки гострі інфекції.

Вагітність і лактація.

Дитячий вік.

Передозування

Загальні дози 2,4-3,5 г/м², що вводилися внутрішньосудинно протягом трьох днів, призводили до тяжкого запалення слизових оболонок і токсичного ураження кісткового мозку.

У хворих, які отримували внутрішньосудинно вищі, порівняно з рекомендованими, дози етопозиду, відмічався метаболічний ацидоз і спостерігалися випадки токсичного впливу на печінку.

Хворим з ознаками передозування треба негайно відмінити Вепезид і призначити детоксикаційну і симптоматичну терапію.

Особливості застосування

Вепезид слід застосовувати тільки під постійним спостереженням лікаря, що має досвід хіміотерапії препаратами з цитотоксичним ефектом.

При роботі з Вепезидом слід дотримувати правил щодо цитотоксичних препаратів. У випадку контакту препарату зі шкірою або слизовою оболонкою уражені ділянки необхідно негайно промити водою з милом.

Пригнічення функції кісткового мозку є дозолімітуючим чинником при застосуванні Вепезиду. Регулярне спостереження за складом крові необхідно проводити перед початком лікування, у перервах і перед кожним наступним курсом Вепезиду. Якщо до початку терапії Вепезидом проводилася променева терапія і/або хіміотерапія, слід дотримуватися достатнього інтервалу між цими двома видами лікування, щоб забезпечити відновлення функції кісткового мозку. У випадку зменьшення кількості тромбоцитів до 50 000/мм³ і/або абсолютноі кількості нейтрофилів до 500/мм³ терапію необхідно припинити до повного відновлення показників крові.

При виникненні анафілактичних реакцій застосування Вепезиду необхідно припинити і почати лікування кортикостероїдами і/або антигістамінними препаратами одночасно з інфузійною терапією.

При випадковому екстравазальному введенні слід негайно припинити ін'єкцію і порцію, що залишилася, ввести в іншу вену. Введення припиняють, як тільки виникає відчуття печіння. Навколо ураженого місця проводять підшкірні ін'єкції гідрокортизону і накладають 1% гідрокортизонову мазь (доти, доки не зникне еритема) під суху пов'язку на 24 год.

З особливою оборежнісью слід при призначати препарат пацієнтам з печінковою або нирковою недостатністю.

Безпечність та ефективність препарату у дітей систематично не вивчалась.

Оскільки не має даних стосовно можливості Вепезиду потрапляти в грудне молоко, від годування груддю слід утримуватись.

Чоловіки і жінки, які одержують терапію Вепезидом, повинні застосовувати надійні методи контрацепції

Іноді в пацієнтів, які одержують терапію Вепезидом у комбінації з іншими протипухлинними препаратами, може розвинутися гострий лейкоз - як з передлейкозною фазою, так і без неї.

Перед застосуванняс препарату слід використовувати візуальну оцінку розчину щодо виявлення твердих часток або зміни кольору.

Розчин Вепезиду для внутрішньовенного введення як наповнювача містить етиловий спирт, що може стати фактором ризику для пацієнтів із захворюваннями печінки, для хворих на алкоголізм, епілепсією, а також для дітей.

Питання щодо повторного курсу лікування, як правило, може виникнути тільки тоді, коли рівень лейкоцитів перевищує 4000 мм³. За наявності пригнічення кісткового мозку треба або відмовитись від лікування, або зменшити дозу. Звичайно після 3-4-х курсів лікування приймається рішення про подальшу терапію.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Протипухлинна дія етопозиду збільшується при застосуванні його одночасно із цисплатином, однак при цьому слід враховувати, що у хворих, які раніше отримували лікування цисплатином, виведення етопозиду може бути порушено.

У зв’язку з імунодепресивною дією препарату та можливостю розвитку тяжкої інфекції не рекомендується під час хіміотерапії застосовувати живі вакцини. Вакцинацію слід проводити через 3 місяці після завершення терапії.

При одночасному застосуванні з іншими цитостатиками підвищується токсична дія препарату Вепезид на кістковий мозок.

Умови та термін зберігання

ЗБЕРІГАТИ В НЕДОСТУПНОМУ ДЛЯ ДІТЕЙ МІСЦІ.

Зберігати при температурі 15-25 ^оС.

Термін придатності - 3 роки.

Умови відпуску

За рецептом.

Упаковка

По 5 мл концентрату у флаконі із безбарвного скла, закупореного гумовою пробкою та алюмінієвим ковпачком; у картонній коробці.

Виробник

Брістол-Майєрс Сквібб С.р.Л.

Адреса

Віа дел Муріло, Км 2,800, 04010 - Сермонета (ЛТ), Італія.