Велмари

Склад

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, рожевого кольору, містить:

діючі речовини: дроспіренону 3,0 мг та етинілестрадіолу 0,02 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат; крохмаль прежелатинізований (кукурудзяний); повідон ; натрію кроскармелоза; полісорбат; магію стеарат;

плівкова оболонка (Opadry ® II Pink): спирт полівініловий, титану діоксид (Е171), макрогол, тальк (E553b), жовтий оксид заліза (Е172), червоний оксид заліза (Е172), чорний оксид заліза (Е172).

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, білого кольору, містить:

допоміжні речовини: лактоза безводна, повідон, магнію стеарат;

плівкова оболонка (Opadry® II White): спирт полівініловий, титану діоксид (Е171), макрогол, тальк (E553b).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

Плоскі, круглі, з рожевою плівковою оболонкою таблетки.

Плоскі, круглі, з білою плівковою оболонкою таблетки.

Фармакотерапевтична група

Гестагени та естрогени, фіксовані комбінації.

Код АТХ

G03A A12.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Контрацептивний ефект ВЕЛМАРІ ґрунтується на взаємодії різних факторів, найважливішими з яких є гальмування овуляції та зміна ендометрія.

За три цикли інгібування овуляції порівняльні дослідження дроспіренону 3 мг/ етинілестрадіолу 0,2 мг протягом 24-добового режиму та 21-добового режиму лікування виявили, що при 24-добовому режимі спостерігається пригнічення розвитку фолікулів. Після введення під час третього циклу лікування у більшості жінок, яким застосували 21-добовий режим, спостерігалася активність яєчників аж до припинення овуляції у порівнянні з жінками, яким застосували 24-добовий режим лікування. Активність яєчників повернулася до рівня, який був до лікування протягом циклу після лікування. Після припинення прийому перорального контрацептиву загальні показники настання вагітності становили 21,1% та 79,4% через 1 місяць та 1 рік відповідно.

Дроспіренон у терапевтичних дозах має антиандрогенні та м’які антимінералокортикоїдні властивості. Він позбавлений будь-якої естрогенної, глюкокортикоїдної та антиглюкокортикоїдної активності. Це забезпечує дроспіренону фармакологічний профіль, дуже схожий на такий у натурального гормону прогестерону.

Слабкі антимінералокортикоїдні властивості призводять до слабкого антимінералокортикоїдного ефекту.

Оцінка ефективності та безпечності у жінок з вугровим висипом: після 6 місяців лікування, у порівнянні з плацебо, ВЕЛМАРІ показав статистично більше зниження вугрового висипу на 15,6 %

(49,3 % проти 33,7%) при запальних ураженнях, 18,5 % (40,6% проти 22,1%) не пов’язаних з запальними ураженнями, 16,5% (44,6% проти 28,1%) при загальних ураженнях.

Фармакокінетика.

Дроспіренон

Всмоктування. При пероральному прийомі дроспіренон швидко і майже повністю абсорбується. Максимальна концентрація активної речовини в сироватці, що дорівнює 38 нг/мл, досягається через 1–2 години після одноразового прийому. Біодоступність становить від 76 до 85%. Прийом їжі не впливає на біодоступність дроспіренону.

Розподіл. Після перорального прийому рівень дроспіренону в сироватці крові знижується з періодом напіврозпаду 31 год. Дроспіренон зв'язується із сириватковим альбуміном та не зв'язується з глобуліном, що зв'язує статеві гормони (ГЗСГ), або кортикостероїд-глобуліном (КСГ). Тільки 3–5% від загальної сироваткової концентрації активної речовини являє собою вільний гормон. Індуковане етинілестрадіолом підвищення ГЗСГ не впливає на зв'язування дроспіренону білками сироватки. Середній уявний об'єм розподілу становить 3,7±1,2 л/кг.

Метаболізм. Після перорального прийому дроспіренон екстенсивно метаболізується. Більшість метаболітів у плазмі представлені кислотними формами дроспіренону, отриманими при руйнуванні лактонового кільця та 4,5-дигідро-дроспіренон-3-сульфату, які утворюються без залучення системи Р450. Дроспіренон метаболізується при малій участі цитохрому Р450 ЗА4 та демонструє здатність інгібувати цей фермент та цитохром Р450 1А1, цитохром Р450 2С9 та цитохром Р459 2С19 in vitro.

Виведення. Швидкість метаболічного кліренсу дроспіренону в сироватці становить 1,5± 0,2 мл/хв/кг. Дроспіренон виділяється лише у слідових кількостях у незміненому стані. Метаболіти дроспіренону виділяються з фекаліями і сечею у співвідношенні приблизно 1,2:1,4. Період напіввиведення метаболітів із сечею та калом становить приблизно 40 годин.

Рівноважна концентрація. Під час одного циклу лікування максимальна рівноважна концентрація дроспіренону в сироватці близько 70 нг/мл досягається через 8 годин лікування. Це приблизно триразове збільшення рівня дроспіренону в плазмі як наслідок співвідношення напівиведення та інтервалу дозування.

Особливі групи населення.

Ниркова недостатність. Рівень дроспіренону в сиворотці крові у жінок з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатину 50–80 мл/хв) на 37 % вищий, ніж у жінок з нормальною функцією нирок. Лікування дроспіреноном добре переноситься жінками з легкою та помірною нирковою недостатністю та не впливає на концентрацію калію в сироватці крові.

Печінкова недостатність. Дослідження виявило, що у волонтерів з помірною печінковою недостатністю кліренс при пероральному прийомі збільшився на 50 %, у порівнянні з волонтерами з нормальною функцією печінки. Збільшення концентрації калію не спостерігалося навіть у пацієнтів з діабетом та при супутньому лікування спіронолактоном.

Етинілестрадіол.

Всмоктування. Етинілестрадіол після перорального прийому швидко і повністю абсорбується. Максимум сироваткової концентрації при одноразовому прийомі 3Змг/мл досягається через 1–2 години. Абсолютна біодоступність становить 60%. Одночасний прийом їжі зменшує біодоступність етинілестрадіолу на 25%.

Розподіл. Рівень етинілестрадіолу в крові зменшується у два етапи, період напіврозпаду становить 24 години. Етинілестрадіол неспецифічно зв’язується з альбуміном сироватки (приблизно 98,5 %) і призводить до підвищення концентрації ГЗСС та кортикоїдного глобуліну. Об’єм розподілу становить 5 л/кг.

Метаболізм. Етинілестрадіол піддається пресистемній кон’югації у слизових оболонках тонкого кишечника та печінки. Метаболізується шляхом ароматичного гідроксилювання з утворенням вільних метаболітів у вигляді кон’югатів глюкоронідів та сульфатів. Метаболічний кліренс становить 5 мл/хв/кг.

Виведення. Етинілестрадіол практично не виводиться у незміненому стані. Метаболіти етинілестрадіолу виводяться з сечею і жовчю у співвідношенні 4:6. Період напіввиведення становить 1 добу.

Рівноважна концентрація. Стан рівноважної концентрації досягається протягом другої половини циклу лікування, причому сироватковий рівень етинілестрадіолу акумулюється з кратністю приблизно 2,0–2,3.

Показання

Пероральна контрацепція.

Протипоказання

• Тромбоз вен, у тому числі в анамнезі (глибокий венозний тромбоз, тромбоемболія легеневої артерії).
• Артеріальний тромбоз (наприклад, інфаркт міокарда) у тому числі в анамнезі або попередні стани (наприклад, стенокардія та транзиторна ішемічна атака).
• Гостре порушення мозкового кровообігу наявне або в анамнезі.
• Тяжкі або численні фактори ризику у тому числі артеріального тромбозу:
• цукровий діабет з васкулярними симптомами;
• тяжка артеріальна гіпертензія;
• тяжка дисліпопротеїнемія.
• Спадкова чи набута схильність до венозного або артеріального тромбозів, наприклад резистентність до аргоноплазмової коагуляції (АПК), недостатність антитромбіну III, недостатність протеїну С, недостатність протеїну S, гіпергомоцистеїнемія і антифосфоліпідні антитіла (антитіла до кардіоліпіну, вовчаковий антикоагулянт).
• Панкреатит, у тому числі в анамнезі, якщо відзначалася виражена гіпертригліцеридемія.
• Тяжкі захворювання печінки, у тому числі в анамнезі, доки показники функції печінки не повернуться до нормальних значень.
• Тяжка або гостра ниркова недостатність.
• Пухлини печінки (доброякісні або злоякісні), у тому числі в анамнезі.
• Злоякісні пухлини (наприклад, статевих органів або молочних залоз), які є залежними від статевих гормонів, або підрозра на них.
• Вагінальна кровотеча нез'ясованої етіології.
• Мігрень з локальними неврологічними симптомами в анамнезі.
• Підвищена чутливість до активних речовин або будь-якої з допоміжних речовин.
• Відома чи підозрювана вагітність.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

• ;Вплив інших лікарських засобів на ВЕЛМАРІ.

Взаємодія пероральних контрацептивів та інших лікарських засобів може призводити до проривних кровотеч і/або втрати ефективності контрацептиву.

Печінковий метаболізм може спостерігатися взаємодія з лікарськими препаратами, що індукують мікросомальні ферменти [наприклад, фенітоїн, барбітурати, примідон, карбамазепін, рифампіцин окскарбазепін, топірамат, фельбамат, ритонавір, гризеофульвін та лікарські засоби, що містять звіробій (Hypericum perforatum)], що може викликати зростання кліренсу статевих гормонів. Максимальна індукція ферментів спостерігається через 10 днів та може зберігатися протягом 4 тижнів після припинення терапії.

Ентерогепатична циркуляція ентерогепатична циркуляція естрогенів може знижуватися при прийомі певних антибіотиків, які здатні знижувати концентрацію етинілестрадіолу (наприклад, антибіотики пеніцилінового і тетрациклінового ряду).

При лікуванні будь-яким із наведених вище препаратів, крім рифампіцину, жінка повинна тимчасово використовувати бар'єрний метод додатково до прийому КПК (комбінований пероральний контрацептив) протягом супутнього прийому та 7 днів після припинення прийому.

Жінкам, які приймають рифампіцин, бар'єрний метод слід використовувати протягом всього періоду лікування відповідним препаратом і ще протягом 28 днів після припинення його прийому.

Жінкам, які впродовж тривалого часу лікуються препаратами, що індукують ферменти печінки, рекомендовано використовувати негормональний метод контрацепції.

При лікуванні антибіотиком (за винятком рифампіцину і гризеофульвіну) бар'єрний метод слід використовувати ще протягом 7 днів після його скасування. У разі, якщо бар'єрний метод все ще потрібно застосовувати, а активні таблетки в упаковці КПК уже закінчилися, таблетки плацебо потрібно викинути, прийом таблеток з наступної упаковки слід починати без звичайної перерви.

Основні метаболіти дроспіренону у плазмі утворюються без участі системи цитохрому Р450. Таким чином, малоймовірно, що інгібітори цієї ензимної системи впливають на метаболізм дроспіренону.

• ;Вплив ВЕЛМАРІ на інші лікарські засоби.

Пероральні контрацептиви можуть впливати на метаболізм інших препаратів. З огляду на це, можуть змінювати концентрації діючих речовин у плазмі та тканинах — як підвищуватися (наприклад, циклоспорин), так і знижуватися (наприклад, ламотриджин).

На основі інгібування in vitro і взаємодії in vivo у жінок-добровольців, які приймають омепразол, симвастатин і мідазолам як індикатори субстратів доведено, що вплив дроспіренону в дозі 3 мг на метаболізм інших лікарських засобів малоймовірний.

• ;Інші взаємодії.

У пацієнтів з нирковою недостатністю одночасне застосування дроспіренону та інгібіторів АПФ (інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту) або нестероїдних протизапальних засобів не чинить істотного впливу на рівень калію в сироватці крові. Однак одночасне застосування ВЕЛМАРІ і антагоністів альдостерону чи калійзберігаючих діуретиків не вивчалося. У цьому випадку необхідним є визначення рівня калію в сироватці протягом першого циклу прийому препарату. Див. також розділ «Особливості застосування».

• ;Лабораторні дослідження. 

Прийом контрацептивів може впливати на результати окремих лабораторних тестів, включаючи біохімічні показники функції печінки, щитовидної залози, надниркових залоз і нирок, а також рівні транспортних білків плазми, таких як кортикостероїдзв’язуючий глобулін і фракції ліпідів/ліпопротеїнів, показники вуглеводного обміну і фібринолізу. Зміни зазвичай відбуваються у межах лабораторних норм. Маючи невелику антимінералокортикоїдну активність дроспіренон підвищує активність реніну та альдостерону плазми крові.

Особливості застосування

За наявності будь-якого із зазначених нижче станів/факторів ризику слід ретельно зважувати потенційний ризик та очікувану користь від застосування КПК в кожному індивідуальному випадку і обговорити це з жінкою до того, як вона вирішить почати прийом препарату. При загостренні, посиленні або першому виникненні будь-якого із зазначених нижче станів або факторів ризику жінці рекомендується звернутися до лікаря, який може прийняти рішення про необхідність відміни препарату.

Порушення системи кровообігу.

Використання будь-яких комбінованих пероральних контрацептивів (КПК) несе підвищений ризик розвитку венозної тромбоемболії. Ризик виникнення венозної тромбоемболії максимальний протягом першого року застосування комбінованого протизаплідного засобу. Частота венозних та артеріальних тромботичних і тромбоемболічних захворювань у жінок без факторів ризику, які приймали КПК з низькою дозою естрогенів (менше 50 мкг етинілестрадіолу), становить приблизно від 20 випадків на 100000 жінок на рік (для левоноргестрелвмісних КПК) до 40 випадків на 100000 жінок на рік (для дезогестрел/гестоденвмісних КПК). Для порівняння: зареєстровано від 5 до 10 випадків на 100000 жінок, що не застосовували контрацептиви, і 60 випадків на 100000 вагітностей. Венозна тромбоемболія призводить до летального наслідку в 1–2% випадків.

Епідеміологічні дослідження показали, що ризик виникнення венозної тромбоемболії у разі прийому дроспіренон-вмісних КПК вищий, ніж у разі прийому левоноргестрелвмісних КПК (препаратів другого покоління), та подібний до ризику для дезогестрел/гестоден-вмісних КПК (препаратів третього покоління). Епідеміологічні дослідження застосування КПК також показали підвищений ризик розвитку артеріальної тромбоемболії (інфаркт міокарда, транзиторна ішемічна атака).

Описані надзвичайно рідкісні випадки тромбозу інших кровоносних судин, наприклад артерій і вен печінки, нирок, мезентеріальних судин, судин головного мозку або сітківки, у жінок, які застосовували комбіновані протизаплідні засоби. Зв'язок із застосуванням КПК не доведений.

Симптомами венозних або артеріальних тромботичних/тромбоемболічних або цереброваскулярних явищ можуть бути:

• однобічний біль у нижніх кінцівках або їх набряк;
• раптовий сильний біль у грудях, з іррадіацією в ліву руку або без такої;
• раптова задишка;
• кашель, що раптово почався;
• будь-який незвичний, сильний, тривалий головний біль;
• раптова часткова або повна втрата зору;
• диплопія;
• порушення мовлення або афазія;
• запаморочення;
• втрата свідомості з парціальним епілептичним нападом або без нього;
• слабкість або дуже виражене раптове оніміння одного боку або однієї частини тіла;
• порушення моторики;
• «гострий» живіт.

Фактори, що підвищують ризик виникнення венозної тромбоемболії або артеріальних тромботичних/тромбоемболічних явищ (при прийомі КПК):

• вік;
• венозна тромбоемболія у близьких родичів у відносно ранньому віці. Якщо передбачається спадкова схильність, жінці потрібна консультація фахівця перед призначенням КПК;
• тривала іммобілізація, радикальні хірургічні втручання, будь-які хірургічні операції на нижніх кінцівках, значні травми. У цих випадках рекомендується припинити застосування препарату (при планових операціях не менше ніж за чотири тижні до проведення) і не відновлювати його прийом раніше ніж через 2 тижні після закінчення ремобілізації;
• ожиріння (індекс маси тіла більше 30 кг/м²).

Немає точних даних про взаємозв’язок варикозного розширення вен, поверхневого тромбофлебіту з розвитком венозного тромбозу.

Фактори, що підвищують ризик виникнення артеріальних тромбоемболічних ускладнень або порушення мозкового кровообігу при прийомі КПК:

• вік (збільшення віку, старше 35 років);
• куріння (якщо вони багато курять, ризик зростає), у жінок після 35 років);
• дисліпопротеїнемія;
• гіпертонія;
• мігрень;
• ожиріння;
• артеріальна тромбоемболія близьких у родичів у відносно ранньому віці. Якщо передбачається спадкова схильність, жінці потрібна консультація фахівця перед призначенням КПК;
• захворювання клапанів серця;

фібриляція передсердь.

Наявність одного із серйозних факторів ризику або численних факторів ризику захворювання артерій або вен є протипоказанням. Жінки, які застосовують КПК, повинні негайно звертатися до лікаря при виникненні симптомів можливого тромбозу. У разі підозри на тромбоз або при підтвердженому тромбозі прийом КПК необхідно припинити. Необхідно підібрати адекватний метод контрацепції через тератогенність антикоагулянтної терапії (кумарини).

Необхідно враховувати підвищення ризику розвитку тромбоемболії у післяпологовий період.

До інших захворювань, які можуть бути пов'язані з серйозними циркуляторними розладами, належать: цукровий діабет, системний червоний вовчак; гемолітичний уремічний синдром, хронічне запальне захворювання кишечнику (хвороба Крона або виразковий коліт) та серпоподібноклітинна анемія.

Збільшення частоти і тяжкості мігрені або її загострення під час застосування КПК (що може бути продромальним симптомом порушення мозкового кровообігу) може потребувати термінового припинення застосування КПК.

Пухлини.

Результати деяких епідеміологічних досліджень вказують на додаткове підвищення ризику розвитку раку шийки матки при тривалому застосуванні КПК (>5 років), проте це твердження все ще суперечливе, оскільки остаточно не з'ясовано, наскільки результати досліджень враховують супутні фактори ризику, наприклад статеву поведінку або наявність вірусу папіломи людини (ВПЛ).

Аналіз 54 епідеміологічних досліджень показав, що є ризик розвитку раку молочної залози при прийомі КПК. Ризик зменшується через 10 років після припинення прийому КПК. Оскільки рак молочної залози у жінок віком до 40 років зустрічається рідко, збільшення кількості випадків діагностики раку молочної залози у жінок, що застосовують у даний час або нещодавно застосовували КПК, є незначним щодо загального ризику раку молочної залози. Результати досліджень не підтверджують причинно-наслідковий зв'язок. Підвищення ризику може бути обумовлене як більш ранньою діагностикою раку молочної залози у жінок, що застосовують КПК, так і біологічною дією КПК або поєднанням обох факторів. Відзначено тенденцію, що рак молочної залози, виявлений у жінок, які коли-небудь приймали КПК, клінічно менш виражений, ніж у тих, хто ніколи не приймав КПК.

У рідкісних випадках у жінок, які застосовували КПК, спостерігалися доброякісні, а ще рідше – злоякісні пухлини печінки. В окремих випадках ці пухлини викликали небезпечну для життя внутрішньочеревну кровотечу. У разі виникнення сильного болю в епігастральній ділянці, збільшення печінки або виявлення ознак внутрішньочеревної кровотечі при диференціальній діагностиці слід враховувати можливість наявності пухлини печінки у жінки, яка приймає КПК. При використанні дозованого КПК (50 мкг етинілестрадіолу) ризик раку ендометрія та яєчників знижується.

Інші стани.

Прогестиновий компонент препарату ВЕЛМАРІ є антагоністом альдостерону. Але збільшення рівня калію не спостерігається. Ризик розвитку гіперкаліємії теоретично існує тільки у тих пацієнток з нирковою недостатністю, у яких концентрація калію в сироватці до лікування знаходилася у верхніх межах контрольного діапазону і які додатково приймають калійзберігаючі препарати. Тому слід контролювати рівень калію в сироватці крові під час першого циклу лікування у пацієнтів з нирковою недостатністю та підвищеним рівнем калію до лікування, а особливо при одночасному прийомі калійзберігаючих лікарських засобів. Див. також розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

Жінки з гіпертригліцеридемією, які мають це порушення в сімейному анамнезі, належать до групи ризику розвитку панкреатиту при застосуванні КПК.

Хоча незначне підвищення артеріального тиску спостерігалося у багатьох жінок, які приймають КПК, клінічно значуще підвищення артеріального тиску є поодиноким явищем. Лише в рідкісних випадках необхідно негайне припинення прийму КПК. Якщо під час застосування КПК, за умови наявної раніше артеріальної гіпертензії, значення артеріального тиску крові постійно підвищені або значне підвищення артеріального тиску адекватно не відповідає на гіпотензивну терапію, прийом КПК слід припинити. За необхідності приймання КПК може бути продовжено, якщо за допомогою гіпотензивної терапії досягнуті нормальні значення артеріального тиску.

Повідомлялося про виникнення або загострення зазначених нижче захворювань під час вагітності та при застосуванні КПК, але їх зв'язок із застосуванням КПК не є остаточно з'ясованим: жовтяниця та/або свербіж, пов'язаний з холестазом; утворення каменів у жовчному міхурі; порфірія; системний червоний вовчак; гемолітико-уремічний синдром; хорея Сиденгама; герпес вагітних; втрата слуху, пов'язана з отосклерозом.

У жінок зі спадковим ангіоневротичним набряком екзогенні естрогени можуть викликати або посилити симптоми ангіоневротичного набряку.

При гострих або хронічних порушеннях функції печінки може виникнути необхідність припинити застосовування КПК доти, доки показники функції печінки не повернуться до норми. При рецидиві холестатичної жовтяниці, яка вперше виникла під час вагітності або попереднього застосування статевих гормонів, приймання КПК слід припинити.

Хоча КПК можуть впливати на периферичну інсулінорезистентність і толерантність до глюкози, немає даних щодо потреби змінювати терапевтичний режим у жінок з діабетом, які приймають низькодозовані КПК (що містять 0,05 мг етинілестрадіолу). Проте жінки, які страждають на цукровий діабет, повинні бути під ретельним наглядом протягом приймання КПК.

Епілепсія, хвороба Крона та виразковий коліт можуть бути пов'язані із застосуванням КПК. Іноді може виникати хлоазма, особливо у жінок з хлоазмою вагітних в анамнезі. Жінки, схильні до виникнення хлоазми, повинні уникати дії прямих сонячних променів або ультрафіолетового опромінювання під час приймання КПК.

Кожна рожева таблетка цього лікарського засобу містить 44 мг лактози. Пацієнти зі спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю Лаппа або порушеннями всмоктування глюкози-галактози, що перебувають на безлактазній дієті, повинні це враховувати.

Медичне обстеження.

Перед початком застосування КПК необхідно ретельно вивчити анамнез пацієнтки, включаючи сімейний, та виключити вагітність. Потрібно виміряти артеріальний тиск, медичне обстеження слід проводити ,беручи до уваги протипоказання (див. розділ «Протипоказання») і застереження (див. розділ «Особливості застосування»). Необхідно, щоб пацієнтка уважно прочитала інструкцію для медичного застосування та дотримувалася зазначених у ній рекомендацій. Частота і характер оглядів повинні ґрунтуватися на чинних нормах медичної практики з урахуванням індивідуальних особливостей кожної жінки.

Слід попередити, що пероральні контрацептиви не захищають від ВІЛ-інфекції (СНІДу) та інших захворювань, що передаються статевим шляхом.

Зниження ефективності.

Ефективність КПК може знижуватися у разі пропуску прийому таблеток, розладів з боку шлунково-кишкового тракту або одночасного прийому інших лікарських засобів.

Контроль циклу.

Під час прийому КПК можуть спостерігатися міжменструальні кровотечі (невеликі кров'янисті виділення або проривні кровотечі), особливо протягом перших місяців застосування препарату. Тому обстеження при появі будь-яких нерегулярних кровотеч слід проводити тільки після періоду адаптації організму до препарату, що становить приблизно три цикли.

Якщо нерегулярні кровотечі продовжуються або виникають після декількох нормальних циклів, необхідно розглянути питання про негормональні причини і провести відповідну діагностику для виключення злоякісних новоутворень або вагітності, яка може включати кюретаж.

У деяких жінок може не настати менструальна кровотеча під час прийому таблеток плацебо. Якщо КПК приймали згідно з вказівками розділу «Спосіб застосування та дози», то вагітність малоймовірна. Проте, якщо контрацептив приймали нерегулярно або якщо менструальна кровотеча відсутня протягом двох циклів, перед продовженням застосування КПК необхідно виключити вагітність.

Застосування у період вагітності та годування груддю.

Препарат не призначають під час вагітності. Якщо під час прийому препарату настає вагітність, прийом слід негайно припинити. Епідеміологічні дослідження не виявили ні підвищеного ризику вроджених дефектів у дітей, що народилися у жінок, які приймали КПК до вагітності, ні тератогенної дії КПК, якщо препарат застосували під час вагітності.

Дослідження на тваринах виявили небажані ефекти під час вагітності та в період лактації. Отже, не виключені небажані ефекти, пов’язані з гормональною дією активних речовин. Даних щодо застосування ВЕЛМАРІ під час вагітності недостатню, щоб робити висновки про негативний вплив ВЕЛМАРІ на вагітність, здоров’я плода чи новонародженого. На сьогоднішній день відповідних епідеміологічних даних немає.

КПК можуть зменшити кількість чи змінити склад грудного молока. Тому застосування ВЕЛМАРІ під час годування груддю не рекомендується. Невелика кількість стероїдів протизаплідного засобу чи їх метаболітів може виділятися з молоком, що може вплинути на дитину.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Вплив препарату на здатність керувати автомобілем або працювати з механізмами з підвищеним ризиком травматизму не вивчався.

Спосіб застосування та дози

Таблетки необхідно приймати щодня приблизно в один і той же час, за необхідності запиваючи невеликою кількістю рідини, в послідовності, зазначеній на блістерній упаковці. Необхідно приймати по 1 таблетці на добу протягом 28 днів. Кожну наступнау упаковку слід починати наступного дня після прийому останньої таблетки з попередньої упаковки. Менструальна кровотеча зазвичай починається через 2–3 дні після початку прийому таблетки плацебо (останній ряд – білі таблетки) і може не закінчитися до початку прийму таблеток з наступної упаковки.

Початок прийому ВЕЛМАРІ.

• Якщо гормональні контрацептиви в попередній період (минулий місяць) не застосовувалися. Прийом таблеток слід починати в перший день природного циклу жінки (тобто в перший день менструальної кровотечі).
• Перехід з іншого комбінованого гормонального контрацептиву (таблетки, вагінальне кільце або трансдермальний пластир). Бажано, щоб жінка почала прийом таблеток ВЕЛМАРІ на наступний день після прийому останньої активної таблетки попереднього КПК, але не пізніше наступного дня після звичайної перерви у прийомі таблеток або прийому неактивних таблеток попереднього протизаплідного засобу. При переході від застосування вагінального кільця або трансдермального пластиру прийом ВЕЛМАРІ бажано починати в день видалення попереднього засобу, але не пізніше запланованої процедури переходу.
• Перехід з методу, який базується на застосуванні лише прогестогену («міні-пілі», ін’єкції, імплантати), або внутрішньоматкової системи з прогестагеном. Жінка може розпочати приймати препарат в будь-який день після припинення прийому «міні-пілі» (у разі застосування імплантату або внутрішньоматкової системи — в день їх видалення, у випадку ін'єкції — замість наступної ін'єкції). Однак у всіх випадках рекомендується додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції протягом перших 7 днів прийому препарату.
• Після аборту в першому триместрі вагітності. Прийом препарату слід розпочати негайно в той же день після операції. У такому випадку не потрібно застосовувати додаткові засоби контрацепції.
• Після пологів або аборту у другому триместрі вагітності. Жінкам рекомендується розпочинати прийом препарату з 21–28-го дня після пологів або аборту у другому триместрі вагітності. Якщо жінка починає прийом таблеток пізніше, слід рекомендувати додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції протягом перших 7 днів прийому таблеток. Однак, якщо статевий акт уже відбувся, то перед початком застосування КПК слід виключити можливу вагітність або жінці слід дочекатися першої менструації. У випадку годування груддю див. розділ «Застосування в період вагітності або годування груддю».

Пропуск прийому таблетки.

Прийомом таблеток плацебо з останнього (четвертого) ряду можна знехтувати. А в тім, їх слід викинути, щоб уникнути ненавмисного продовження фази плацебо.

Нижченаведені рекомендації стосуються тільки пропуску прийому активних таблеток:

• якщо запізнення в прийманні таблетки не перевищує 24 годин, протизаплідна дія препарату не знижується. Пропущену таблетку треба прийняти одразу, як тільки це з'ясувалося. Наступну таблетку з цієї упаковки слід приймати у звичний час;
• якщо запізнення прийому забутої таблетки перевищує 24 години, контрацептивний захист може знизитися. В такому випадку необхідно керуватися двома основними правилами:

1. Перерва у прийомі таблеток може становити 4 дні, але не більше 7 днів.

2. Адекватне пригнічення системи гіпоталамус–гіпофіз–яєчники досягається безперервним прийомом таблеток протягом 7 днів.

Відповідно до цього в повсякденному житті слід керуватися такими рекомендаціями:

• 1–7 день

Жінка повинна прийняти останню пропущену таблетку якомога швидше, навіть якщо доведеться прийняти дві таблетки одночасно. Після цього вона продовжує приймати таблетки у звичайний час. Крім того, протягом наступних 7 днів слід використовувати бар'єрний метод контрацепції, наприклад, презерватив. У разі, якщо у попередні 7 днів відбувся статевий акт, слід враховувати можливість настання вагітності. Чим більше прийомів таблеток пропущено і чим ближче перерва у прийомі препарату, тим вищий ризик вагітності.

• 8–14 день

Жінка повинна прийняти останню пропущену таблетку якомога швидше, навіть якщо доведеться прийняти дві таблетки одночасно. Після цього вона продовжує приймати таблетки у звичайний час. За умови, що жінка правильно приймала таблетки протягом 7 днів перед пропуском, немає необхідності застосовувати додаткові протизаплідні засоби. В іншому разі або при пропуску більше однієї таблетки рекомендується додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції протягом 7 днів.

• 15–24 день

Імовірність зниження контрацептивного ефекту значна через майбутню фазу таблеток плацебо. Однак при дотриманні схеми прийому таблеток можна уникнути зниження контрацептивного захисту. Якщо дотримуватися однієї з нижченаведених схем прийому, то не виникне необхідності застосовувати додаткові контрацептивні засоби за умови правильного приймання таблеток протягом 7 днів до пропуску. В іншому разі рекомендується дотримуватися першої з наведених схем і використовувати додаткові методи контрацепції протягом наступних 7 днів.

1. Жінка повинна прийняти останню пропущену таблетку якомога швидше, навіть якщо доведеться прийняти дві таблетки одночасно. Після цього вона продовжує приймати таблетки у звичайний час, доки не будуть використані активні таблетки. 4 таблетки плацебо з останнього ряду мають бути відкинуті. Таблетки з нової упаковки слід почати приймати відразу ж. Малоймовірно, що у жінки розпочнеться менструальноподібна кровотеча до закінчення прийому таблеток з другої упаковки, хоча при прийомі таблеток можуть спостерігатися невеликі кров'янисті виділення або проривна кровотеча.

2. Жінці слід порадити припинити прийом активних таблеток з поточної упаковки. Потім вона повинна приймати таблетки плацебо з останнього ряду терміном до 4 днів, включаючи дні пропуску прийому таблеток, а потім переходити до наступної упаковки.

Якщо жінка пропустила приймання таблеток і у неї відсутня менструальноподібна кровотеча під час фази плацебо, слід розглянути ймовірність вагітності.

Рекомендації на випадок порушень з боку шлунково-кишкового тракту.

У разі тяжких порушень з боку шлунково-кишкового тракту (блювання, діарея) можливе неповне всмоктування препарату; у такому разі слід застосовувати додаткові засоби контрацепції.

Якщо протягом 3–4 годин після прийому таблетки сталося блювання, необхідно якомога швидше прийняти нову таблетку, щоб замінити попередню. Нову таблетку необхідно прийняти впродовж 24 годин після звичайного часу прийому. Якщо пройшло більше 24 годин, необхідно дотримуватися правил прийому препарату, зазначених у розділі «Пропуск прийому таблетки». Якщо жінка не хоче змінювати свою звичайну схему прийому препарату, їй необхідно прийняти додаткову таблетки з іншої упаковки.

Як змінити час виникнення менструації.

Щоб затримати день початку менструації, жінці слід продовжувати приймати таблетки ВЕЛМАРІ з нової упаковки і не робити перерви в прийомі препарату. При бажанні термін прийому можна продовжити аж до закінчення другої упаковки. При цьому можуть спостерігатися проривна кровотеча або невеликі кров'янисті виділення. Звичайний прийом препарату ВЕЛМАРІ відновлюють після приймання білих таблеток, що не містять гормони.

Щоб змістити час настання менструації на інший день тижня, рекомендується скоротити фазу таблеток білого кольору на стільки днів, на скільки бажано. Слід зазначити, що чим коротшою буде перерва, тим частіше спостерігається відсутність менструальноподібної кровотечі та проривної кровотечі або невеликих кров’янистих виділень протягом прийому таблеток з другої упаковки (як у випадку затримки настання менструації).

Діти. ВЕЛМАРІ не призначають дітям.

Передозування

Дотепер немає жодних даних про передозування ВЕЛМАРІ. На підставі загальних даних про застосування КПК виділяють такі симптоми, які можуть спостерігатися при передозуванні: нудота, блювання, а в молодих дівчат — незначна кровотеча з піхви. Ніяких антидотів не існує, лікування повинно бути симптоматичним.

Побічні реакції

У таблиці, наводяться побічні дії, які, можливо, пов’язані з застосуванням препарату і їх частота (нечасто, рідко, дуже рідко), згідно з класифікацією MedDRA.

Нижченаведені серйозні побічні реакції були зареєстровані у жінок, які приймали протизаплідні засоби, описані в розділі «Особливості застосування»:

• венозні тромбоемболічні розлади;
• артеріальні тромбоемболічні розлади;
• гіпертензія;
• пухлини печінки;
• поява або погіршення станів, зв'язок яких з прийомом пероральних контрацептивів не доведений: хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт, епілепсія, мігрень, ендометріоз, міома матки, порфірія, системний червоний вовчак, герпес вагітних, хорея Сиденгама, гемолітичний уремічний синдром, холестатична жовтяниця;
• хлоазми.

Гострі або хронічні порушення функції печінки можуть потребувати скасування пероральних контрацептивів до нормалізації лабораторних маркерів функції печінки.

У жінок зі спадковим ангіоневротичним набряком екзогенні естрогени можуть викликати або посилити симптоми ангіоневротичного набряку.

Частота діагностики раку молочної залози серед жінок, які приймають пероральні контрацептиви, незначно підвищена. Оскільки рак молочної залози у жінок віком до 40 років зустрічається рідко, підвищення є незначним порівняно із загальним ризиком розвитку раку молочної залози. Причинно-наслідковий зв'язок з прийомом пероральних контрацептивів не доведений. Докладно див. у розділах «Протипоказання» і«Особливості застосування».

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Препарат зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 28 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у блістері (24 таблетки рожевого та 4 таблетки плацебо білого кольору); по 1, 3, 6 або 13 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Лабораторіос Леон Фарма, С.А.

Місцезнаходження

С/Ла Валліна с/н,

Полігоно Індустріал Наватеджера, Віллакіламбре, 24008 Леон, Іспанія.