Вазокор

Склад:

діюча речовина: nimodipine;

1 мл розчину містить німодипіну 0,2 мг;

допоміжні речовини: кислота лимонна моногідрат (Е 330), натрію цитрат, макроголи, вода для ін’єкцій. 

Лікарська форма.

Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група.

Селективні антагоністи кальцію з переважною дією на судини. Похідні дигідропіридину. Німодипін.

Код АТС С08С А06. 

Клінічні характеристики.

Показання.

Профілактика і лікування ішемічних неврологічних розладів, обумовлених спазмом судин головного мозку після субарахноїдального крововиливу внаслідок розриву аневризми.

Протипоказання.

Тяжке порушення функції печінки. Набряк мозку, гостре підвищення внутрішньочереп-ного тиску, підвищена чутливість до препарату, період вагітності або годування груддю, дитячий вік до 18 років. Не слід призначати німодипін внутрішньо одночасно з інфузією. 

Спосіб застосування та дози.

Вазокор^® призначають одразу після настання гострої ішемії (субарахноїдальної геморагії) і застосовують протягом 5-14 днів. У перші 2 години дорослим вводять у вену краплинно по 1 мг (5 мл 0,02 % розчину) на годину. Через 2 години збільшують дозу до 2 мг (10 мл) за 1 годину (приблизно 30 мкг/кг за 1 годину), слідкуючи за гемодинамікою, щоб уникнути занадто різкого зниження артеріального тиску. У хворих з масою тіла менше

70 кг або лабільним артеріальним тиском введення препарату слід розпочинати з дози

0,5 мг (2,5 мл розчину) за 1 годину.

Інфузійний розчин Вазокору^® застосовують для безперервного внутрішньовенного введення через центральний катетер із застосуванням перфузійного насоса і триканального крана з одним із наступних розчинів: 5 % розчин глюкози, 0,9 % натрію хлорид, розчин Рінгера з молочною кислотою і магнезією, розчин декстрану 40 % або 6 % розчин ГЕК гідроксиетильованого крохмалю у співвідношенні приблизно 1:4 (розчин Вазокору^®/другий розчин). Як супутню інфузію також можна використовувати манітол, альбумін людини або кров.

Для забезпечення достатнього розведення Вазокору^® необхідно, щоб об’єм інфузійних розчинів був не меншим за 1000 мл на добу.

Розчин Вазокору^® не можна додавати в інфузійний флакон або змішувати з іншими препаратами.

Введення Вазокору^® не припиняють при проведенні наркозу, оперативного втручання або ангіографії. Введення в аневризму проводять під час оперативного втручання у вогнищі субарахноїдального крововиливу.

З профілактичною метою внутрішньовенну терапію німодипіном слід розпочинати не пізніше ніж через 4 дні після крововиливу і продовжувати протягом усього періоду максимального ризику розвитку вазоспазму, тобто до 10-14 днів після субарахноїдального крововиливу.

Якщо в процесі терапевтичного або профілактичного застосування розчину Вазокор^® проводиться хірургічне лікування крововиливу, внутрішньовенну терапію німодипіном необхідно продовжувати як мінімум протягом 5 днів після оперативного втручання.

Терапевтичне застосування

У випадках уже виявлених ішемічних неврологічних порушень, обумовлених спазмом судин внаслідок субарахноїдального крововиливу, інфузійну терапію необхідно розпочинати якомога раніше і проводити протягом не менше 5 днів, але не більше 14.

Введення у цистерни головного мозку.

У ході хірургічного втручання свіжоприготовлений розчин німодипіну (1 мл інфузійного розчину Вазокору^® і 19 мл розчину Рінгера), підігрітого до середньої температури тіла, можна вводити інтрацистернально. Розчин необхідно використовувати одразу після приготування.

У випадку виникнення у пацієнта несприятливих реакцій на застосування препарату необхідно зменшити дозу або припинити лікування німодипіном. При тяжких порушеннях

функції печінки, особливо при цирозі печінки, біодоступність німодипіну може збільшитися внаслідок зменшення повноти первинного метаболізму і уповільнення метаболічної інактивації. При цьому побічні реакції (наприклад, зниження артеріального тиску) можуть бути більш вираженими. У таких випадках дозу препарату необхідно зменшити, орієнтуючись на рівень артеріального тиску, а при необхідності – і відмінити лікування.

Побічні реакці.

З боку травної системи: можливі диспепсичні явища, нудота, інколи діарея, сухість у ротовій порожнині, зміна апетиту, у поодиноких випадках – непрохідність кишечнику внаслідок його паралічу.

З боку нервової системи: можливе запаморочення, головний біль, порушення сну, психомоторна гіперреактивність, агресивність, гіперкінези, депресія.

З боку серцево-судинної системи: можливе виражене зниження артеріального тиску (особливо на фоні початкового підвищення його рівня), гіперемія обличчя, припливи, відчуття жару в голові, підвищене потовиділення, а також брадикардія; інколи– тахікардія.

З боку системи крові: у поодиноких випадках (<1 %) – тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: гострі реакції підвищеної чутливості інколи включали алергічні прояви від слабких до помірних, зрідка спостерігалися висипи на шкірі.

З боку лабораторних показників: підвищення активності трансаміназ, лужної фосфатази і гамма-глутамілтрансферази, порушення функції нирок з підвищенням концентрації сечовини і/або креатиніну у плазмі крові.

Місцеві реакції – флебіт (при введенні нерозведеного інфузійного розчину Вазокору^® у периферичні судини), інколи – тромбофлебіт.

Передозування.

Симптоми (при гострому передозуванні): виражена артеріальна гіпотензія, тахікардія, інколи брадикардія, нудота, диспепсичні явища, ознаки порушення діяльності центральної нервової системи.

Лікування симптоматичне. Слід негайно відмінити препарат. При вираженій артеріальній гіпотензії у вену вводять дофамін або норепінефрин. Гемодіаліз неефективний. 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вазокор^® протипоказаний жінкам у період вагітності або годування груддю.

Діти.

Препарат протипоказаний дітям до 18 років.

Особливості застосування.

Із застереженням застосовувати при значних порушеннях видільної функції нирок (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв), при артеріальній гіпотензії (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.), при тяжкій патології з боку серцево-судинної системи.

При порушеннях функції нирок і пацієнтам літнього віку потрібна корекція режиму дозування.

Тривале внутрішньовенне введення Вазокору^® слід проводити за допомогою інфузійного насоса через центральний катетер, одночасно вливаючи кровозамінники або засоби, що поповнюють об'єм циркулюючої крові (5 % розчин глюкози, 0,9 % натрію хлориду, розчин Рінгера з молочною кислотою і магнезією, розчин декстрану 40 %, 6 % розчин крохмалю, манітол, альбумін людини, кров). Вазокор^® не можна додавати в інфузійний флакон або змішувати з іншими препаратами. Для забезпечення достатнього розведення Вазокору^® об'єм супутніх інфузійних розчинів має становити не менше 1000 мл/добу. Слід враховувати, що внутрішньовенну терапію необхідно розпочинати не пізніше ніж через 4 дні після крововиливу.

Оскільки німодипін абсорбується полівінілхлоридом, для парентерального введення Вазокору^® необхідно використовувати тільки системи з поліетиленовими трубками. Для з'єднання поліетиленової трубки, по якій надходить розчин німодипіну, каналу для надходження супутнього розчину і центрального катетера необхідно використовувати триканальний кран.

Німодипін чутливий до дії світла, тому необхідно зберігати препарат так, щоб убезпечити від прямого попадання на нього сонячного світла: слід застосовувати шприци і з'єднувальні трубки чорного, коричневого, жовтого або червоного кольору; крім того, інфузійний насос і трубки доцільно обгорнути у світлонепроникний папір. При розсіяному денному або штучному освітленні Вазокор^® (розчин для інфузій) можна використовувати без спеціального захисту протягом 10 годин.

Застосування німодипіну потребує особливої обережності при генералізованому набряку тканин головного мозку, вираженому підвищенні внутрішньочерепного тиску, при артеріальній гіпотензії з рівнем систолічного тиску менше 100 мм рт. ст. При лікуванні пацієнтів літнього віку, хворих із вираженими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації < 20 мл/хвилину) і тяжкою патологією серцево-судинної системи рекомендується індивідуальний підбір дози препарату і систематичний контроль артеріального тиску, кількості серцевих скорочень, електрокардіограми, показників функції нирок і печінки. У разі необхідності показано зменшити дозу або відмінити препарат.

Грейпфрутовий сік не рекомендується у комбінації з німодипіном, оскільки при цьому може збільшуватись концентрація німодипіну у плазмі крові в результаті пригнічення окиснювального метаболізму дигідропіридинів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Здатність керувати автотранспортними засобами і механізмами може бути порушена у зв'язку з можливістю виникнення запаморочення. Тому пацієнтам, які приймають Вазокор^®, слід утримуватись від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Німодипін розчин не слід призначати одночасно з таблетками німодипіну.

Лікувальний ефект німодипіну

Одночасне тривале застосування німодипіну і нортриптиліну призводить до невеликого збільшення концентрації німодипіну у плазмі крові; концентрація нортриптиліну не змінюється.

При сумісному застосуванні німодипіну та антидепресанта нортриптиліну у пацієнтів літнього віку спостерігалося незначне зниження рівня німодипіну у плазмі крові, концентрація нортриптиліну у плазмі не змінювалась. У пацієнтів із субарахноїдальною геморагією дози, що в чотири рази перевищували застосовані в цьому дослідженні, не виявили змін.

Тривале сумісне застосування Вазокору^® і флуоксетину призводило до підвищення концентрації німодипіну у плазмі крові. Концентрація і дія флуоксетину значно зменшуються, а концентрація його активного метаболіту не змінювалась.

При сумісному застосуванні 2 рази на день німодипіну в дозі 30 мг і антидепресанта флуоксетину (20 мг) у пацієнтів літнього віку спостерігалося збільшення рівня німодипіну у плазмі крові, зменшення рівня флуоксетину і тенденція до підвищення рівня норфлуоксетину у плазмі крові. У пацієнтів із субарахноїдальними геморагіями добові дози, що в чотири рази перевищували використовувані в цьому дослідженні, не виявили змін рівню норфлуоксетину у плазмі крові.

Одночасне внутрішньовенне призначення зидовудину і німодипіну призводить до значного збільшення AUC для зидовудину, зменшення об'єму його розподілу і кліренсу.

Німодипін метаболізується через систему Р450 ЗА4, що локалізується у слизовій оболонці

кишечнику і печінці. Тому препарати, що впливають на цю ферментну систему, можуть змінити первинний метаболізм або кліренс німодипіну. При взаємодії між німодипіном і інгібітороми цитохрому Р450 ЗА4 не виключене збільшення концентрації німодипіну у плазмі крові.

При сумісному застосуванні з інгібіторами цитохрому Р450 ЗА4 слід контролювати артеріальний тиск і брати до уваги дозу німодипіну при призначенні макролідних антибіотиків (еритроміцин), противірусних (ритонавір), протигрибкових (кетоконазол), нефазодону.

Протиепілептичні засоби (фенобарбітал, фенітоїн, карбамазепін) значною мірою зменшують біодоступність німодипіну, тому одночасне застосування Вазокору® і цих препаратів протипоказане.

Дія німодипіну на ефекти інших ліків.

У пацієнтів з підвищеним артеріальним тиском, які приймають антигіпертензивні засоби, приймання німодипіну може потенціювати дію останніх. Німодипін може знижувати артеріальний тиск при одночасному введенні діуретиків, блокаторів β-адренорецепторів, інгібіторів ангіотензин 1-перетворюючого ферменту, А1-антоганістів, інших антагоністів кальцію, блокаторів альфа-адренорецепторів, інгібіторів фосфодіестерази 5 та альфа-метилдопа.

Якщо застосовується комбінація такого типу, слід особливо пильно проводити моніторинг пацієнтів.

Одночасне внутрішньовенне введення бета-блокаторів може посилювати негативну інотропну дію аж до розвитку декомпенсованої серцевої недостатності.

Функція нирок може погіршуватись при сумісному застосуванні Вазокору^® з потенціально нефротоксичними засобами (наприклад, аміноглікозидами, цефалоспоринами, фуросемідом) а також у пацієнтів із порушеною функцією нирок. Ниркову функцію слід старанно контролювати в таких випадках, а при погіршенні – лікування припинити.

Вивчення ефектів дії німодипіну 90 мг (поділеного на дози) у пацієнтів літнього віку, які одержували галоперидол, не виявило потенційної взаємодії. Таке вивчення навряд чи доцільне при застосуванні в умовах субарахноїдальної геморагії високих доз німодипіну.

Одночасне застосування внутрішньо німодипіну та діазепаму, дигоксину, глібенкламіду, індометацину, ранітидину і варфарину не виявило ніякої взаємодії.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Німодипін – селективний блокатор кальцієвих каналів, похідне дигідропіридину. Вибірково взаємодіє з кальцієвими каналами типу L і блокує трансмембранне надходження іонів кальцію.

Завдяки вираженій ліпофільній властивості німодипін добре проходить крізь гематоенцефалічний бар’єр – це зумовлює його здатність відносно вибірково знижувати опір резистентних судин (артеріол) головного мозку, покращувати мозковий кровообіг, зменшувати явища гіпоксії і незначною мірою впливати на периферичні судини. Німодипін запобігає або усуває спазми судин головного мозку, які спричиняють різні судинозвужувальні біологічно активні речовини (серотонін, простагландини, гістамін). Німодипін має нейро- і психотропну активність.

Крім впливу на гладком’язові клітини судин мозку, безпосередньо впливає на нейрони і клітини глії. Під впливом препарату відбувається більш виражене збільшення перфузії в уражених ділянках головного мозку з недостатнім кровообігом, ніж у здорових клітинах. Найбільше цей ефект проявляється при спазмах кровоносних судин після субарахноїдального крововиливу. Своєчасне призначення препарату сприяє зменшенню вираженості неврологічних симптомів ішемії мозку і в ряді випадків – зниженню смертності. Німодипін спричиняє протекторну дію щодо нейронів мозку, підвищує концентрацію уваги, позитивно впливає на пам’ять. Ноотропна і нейропротекторна дії опосередковані безпосередньо дією на кальцієві канали нейронів. Німодипін покращує когнітивні функції і рухову активність у хворих літнього віку на деменцію, запобігає виникненню мігрені, вестибулярного синдрому судинної етіології.

Фармакокінетика.

При введенні у вену до 99 % німодипіну зв’язується з білками плазми. При тривалій інфузії зі швидкістю 0,03 мг/кг за 1 годину середня стійка концентрація у плазмі крові становить 17,6-26,6 мг/мл. Після внутрішньовенного болюсного введення концентрація німодипіну у плазмі крові знижується двофазово з періодами напіввиведення 5-10 хв і

55-60 хв. Об'єм розподілу становить 0,9-1,6 л/кг, загальний кліренс – 0,6-1,9 л/год/кг. Препарат проникає крізь плаценту. Концентрація німодипіну і його метаболітів у грудному молоці значною мірою перевищує концентрацію у плазмі крові.

Німодипін визначається у спинномозковій рідині в концентрації, що становить 0,5 % від рівня препарату в плазмі крові. Метаболізується в печінці, тому при тяжких порушеннях функції печінки (особливо при цирозі) елімінація уповільнена.

Виводиться з організму у вигляді метаболітів: 50 % введеної дози – з сечею, 30 % – з жовчею. Період напіввиведення становить 1,1-1,7 годину. Кінцевий період напіввиведення – 5-10 годин.

При повторному введенні у терапевтичних дозах німодипін не кумулює. При тяжкій нирковій недостатності, особливо при цирозі печінки, можливе уповільнення зниження концентрації у плазмі крові. До 15 % введеної дози німодипіну за добу виводиться з сечею у вигляді неактивних метаболітів. Решта виводиться з жовчею.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

прозорий безбарвний або злегка жовтуватий розчин.

Несумісність.

Розчин Вазокору^® не можна додавати в інфузійний флакон або змішувати з іншими препаратами.

Термін придатності. 2роки.

Умови зберігання.

Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. 50 мл розчину у скляному флаконі янтарного кольору, 1 флакон у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

ДЖЕНОМ БІОТЕК ПВТ. ЛТД.

Місцезнаходження.

Плот номер Д 121-123,

Малегаон, ЕМ.АЙ.ДІ.СІ., Сіннар,

Насік – 422 103, Індія.