Торвазин

Склад

діюча речовина: аторвастатин;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить (10,36 мг, 20,72 мг або 41,44 мг кальцію аторвастатину), що еквівалентно 10 мг, 20 мг або 40 мг аторвастатину;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, кросповідон, кальцію карбонат, мальтодекстрин, полісорбат 80, повідон, магнію стеарат, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 400.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Препарати, що знижують рівень холестерину і тригліцеридів у сироватці крові. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази. Код АТС C10A A05.

Показання

Гіперхолестеринемія.

Як доповнення до дієти для зниження рівня загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХЛНЩ), аполіпопротеїну Б та тригліцеридів у хворих з первинною гіперхолестеринемією, включаючи спадкову гіперхолестеринемію (гетерозиготну) та неспадкову гіперхолестеринемію, комбіновану (змішану) гіперліпідемію (тип ІІа та ІІb за Фредриксонівською класифікацією); з підвищеним рівнем тригліцеридів у сироватці крові (тип IV за Фредриксонівською класифікацією) та з дисбеталіпопротеїнемією (тип III за Фредриксонівською класифікацією) у випадках, коли дієта не забезпечує належного ефекту.

Для зниження рівня загального холестерину та ХЛНЩ у хворих з гомозиготною родинною гіперхолестеринемією, коли дієта й інші немедикаментозні засоби не забезпечують належного ефекту.

Профілактика серцево-судинних захворювань.

Пацієнтам з наявністю або відсутністю дисліпідемії, але таким, які мають кілька факторів ризику серцево-судинних захворювань, наприклад куріння, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низький рівень холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХЛВЩ) або наявність у сімейному анамнезі інформації про захворювання на серцево-судинні хвороби в молодому віці - з метою зменшення ризику фатальних проявів ішемічної хвороби серця і нефатального інфаркту міокарда; зменшення ризику виникнення інсульту; зменшення ризику виникнення стенокардії та необхідності виконання процедур реваскуляризації міокарда.

Гетерозиготна спадкова гіперхолестеринемія в педіатричній практиці.

Призначається як доповнення до дієти для зниження загального холестерину, ХЛНЩ, аполіпопротеїну Б у постменархіальний період у хлопчиків і дівчаток віком 10-17 років з гетерозиготною спадковою гіперхолестеринемією, навіть за умови дотримання адекватної дієти, якщо:

• рівень ХЛНЩ залишається ≥ 190 мг/дл;
• рівень ХЛНЩ залишається ≥ 160 мг/дл та

• у сімейному анамнезі наявні серцево-судинні захворювання у молодому віці;
• хворі діти мають два чи більше інших факторів ризику виникнення серцево-судинних захворювань.

Протипоказання

Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату. Захворювання печінки у гострій фазі або при стійкому підвищенні рівнів трансаміназ невідомого ґенезу, що втричі перевищує норму.

Міопатія.

Вагітність, період годування груддю.

Також препарат протипоказаний жінкам репродуктивного віку, які не застосовують ефективних методів контрацепції.

Спосіб застосування та дози

Перед початком лікування Торвазином^® пацієнтам слід призначити стандартну дієту з низьким вмістом холестерину, якої слід дотримуватися протягом усього курсу лікування аторвастатином.

Дозу потрібно підбирати індивідуально відповідно до вихідного рівня ХЛНЩ у крові, завдань терапії та її ефективності.

Рекомендованою початковою дозою аторвастатину є 10 мг 1 раз на добу. Корекцію дози необхідно проводити з інтервалом 4 тижні і більше. Максимальна добова доза – 80 мг 1 раз на добу.

Добова доза препарату застосовується одноразово у будь-який період дня незалежно від прийому їжі.

Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія.

У більшості випадків достатньо призначити 10 мг 1 раз на добу. Результат лікування стає помітним через 2 тижні, максимальний ефект спостерігається через 4 тижні.

Позитивні зміни підтримуються шляхом тривалого застосування. Спадкова гетерозиготна гіперхолестеринемія.

Рекомендована початкова доза аторвастатину становить 10 мг 1 раз на добу. Дозу необхідно підбирати індивідуально та коригувати її кожні 4 тижні до досягнення дози 40 мг на добу. Після чого дозу можна збільшити до максимальної – 80 мг на добу або 40 мг аторвастатину можна комбінувати з секвестрантом жовчної кислоти 1 раз на добу.

Спадкова гомозиготна гіперхолестеринемія.

У більшості випадків пацієнтам зі спадковою гомозиготною гіперхолестеринемією аторвастатин застосовують у дозі від 10 мг до 80 мг 1 раз на добу. При лікуванні хворих зі спадковою гомозиготною гіперхолестеринемією препарат слід застосовувати як допоміжний засіб при інших видах гіполіпідемічної терапії (наприклад, аферез ЛНЩ) або у тих випадках, коли подібні види терапії недоступні.

Гетерозиготна спадкова гіперхолестеринемія в педіатричній практиці (10-17-річні пацієнти). Рекомендована початкова доза для дітей становить 10 мг на добу. Максимальна рекомендована доза становить 20 мг 1 раз на добу (дози, що перевищують 20 мг, не вивчалися у пацієнтів цієї вікової групи). Доза визначається індивідуально, залежно від мети лікування. Через кожні 4 тижні чи більше дозу препарату необхідно коригувати.

Профілактика серцево-судинних захворювань. Під час досліджень початкової профілактичної терапії аторвастатин застосовувався у дозі 10 мг 1 раз на добу. Для досягнення цільового рівня ХЛНЩ, зазначеного у діючих рекомендаціях, можливе підвищення дози аторвастатину.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

Захворювання нирок не впливають на ефективність аторвастатину та його концентрацію у плазмі крові. Отже, немає потреби в коригуванні дози. Пацієнти з порушенням функції печінки.

Для лікування пацієнтів з порушенням функції печінки Торвазин^® слід застосовувати з обережністю. Торвазин^® протипоказаний пацієнтам із гострим захворюванням печінки.

Застосування пацієнтам літнього віку.

Ефективність та безпека застосування рекомендованих доз пацієнтам віком від 70 років аналогічні відповідним показникам в інших вікових групах.

Побічні реакції

Побічні реакції класифіковано за частотою виникнення: дуже поширені (≥ 1/10); поширені

(≥ 1/100, < 1/10); непоширені (≥ 1/1000, < 1/100); рідко поширені (≥ 1/10000, < 1/1000); дуже рідко поширені (< 1/10000).

З боку кровоносної та лімфатичної систем: непоширені – тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: поширені – алергічні реакції; рідко поширені – анафілаксія.

Метаболічні порушення: непоширені – гіперглікемія, гіпоглікемія, анорексія.

Психічні розлади: поширені – безсоння; непоширені – амнезія.

З боку нервової системи: поширені – головний біль, запаморочення, парестезія, гіпоестезія; непоширені – периферична нейропатія; рідко поширені – порушення смаку.

З боку органів зору: рідко поширені – порушення зору.

З боку органів слуху та лабіринтної системи: непоширені – дзвін у вухах.

З боку шлунково-кишкового тракту: поширені – запор, метеоризм, диспепсія, нудота, діарея, біль у животі; непоширені – блювання, панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: рідко поширені – гепатит, холестатична жовтяниця; дуже рідко поширені – печінкова недостатність.

З боку шкіри та підшкірних тканин: поширені – висипання, свербіж; непоширені – алопеція, кропив’янка; рідко поширені – ангіоневротичний набряк, бульозні висипання (включаючи синдром Стівена-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформну еритему).

З боку опорно-рухового апарату:  поширені – біль у суглобах, м’язах; непоширені – міопатія; рідко поширені – рабдоміоліз, міозит, судоми м’язів; дуже рідко поширені – розрив м’язів.

З боку репродуктивної системи: непоширені – імпотенція; дуже рідко поширені – гінекомастія.

Загальні порушення: поширені – астенія, біль у грудях, біль у спині, периферичні набряки, підвищена втомлюваність; непоширені – загальне нездужання, збільшення маси тіла. 

Лабораторні дослідження: підвищення рівня трансаміназ, креатинфосфокінази (КФК) у сироватці крові.

Діти (10-17 років)

Найпоширенішими побічними реакціями були інфекції, не беручи до уваги причинний зв’язок.

Передозування

Специфічного лікування при передозуванні Торвазину^® не існує. У випадках передозування препарату проводять симптоматичну і підтримуючу терапію. Необхідно регулярно оцінювати функціональні печінкові проби та контролювати рівень КФК у сироватці крові. Оскільки аторвастатин зв’язується з білками плазми крові, гемодіаліз не дає суттєвого зменшення концентрації препарату в плазмі.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Торвазин^® протипоказаний у період вагітності та годування груддю.

Жінки репродуктивного віку повинні вживати відповідних контрацептивних заходів.

Невідомо, чи проникає аторвастатин та його активні метаболіти у грудне молоко. Оскільки існує потенційний ризик для немовлят, що отримують грудне молоко, під час лікування Торвазином^® слід припинити годування груддю.

Діти

Досвід застосування аторвастатину дітям віком до 10 років з гетерозиготною спадковою гіперхолестеринемією відсутній. У хлопчиків і дівчаток у постменархіальний період (10-17 років) з гетерозиготною спадковою гіперхолестеринемією чи тяжкою гіперхолестеринемією аторвастатин у дозі 10-20 мг 1 раз на день суттєво знижував рівень загального холестерину, ХЛНЩ, тригліцеридів та аполіпопротеїну Б у плазмі крові. При цьому не було виявлено суттєвого впливу на ріст та статеве дозрівання у хлопчиків або на тривалість менструального циклу у дівчаток. Безпека та ефективність застосування дози вище 20 мг для лікування дітей не вивчалися. Вплив довготривалої ефективної терапії аторвастатином у дитинстві на зменшення захворюваності та смертності у дорослому віці не встановлений.

Особливості застосування

Вплив на печінку.

Перед початком лікування та періодично протягом терапії аторвастатином, а також при появі будь-яких ознак або симптомів пошкодження печінки необхідно оцінювати функціональні печінкові проби. При підвищенні активності рівня трансаміназ слід проводити лабораторне спостереження концентрації ферментів у крові аж до нормалізації показників. У випадку більш ніж триразового зростання активності АлАТ або АсАТ понад норму дозу Торвазину^® потрібно зменшити або припинити лікування. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам, які вживають алкоголь і/або мають захворювання печінки в анамнезі. Вплив на скелетні м’язи.

Аторвастатин, як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, може впливати на скелетно-м’язову систему, спричинюючи розвиток міалгії, міозиту та міопатії, і в разі прогресування може призвести до рабдоміолізу. Рабдоміоліз – це небезпечний для життя стан, який характеризується зростанням рівня КФК у 10 разів понад верхню межу норми, міоглобінемією, міоглобінурією з розвитком ниркової недостатності.

Перед початком лікування.

Аторвастатин слід з обережністю застосовувати пацієнтам з факторами ризику виникнення рабдоміолізу.

Перед початком застосування статинів необхідно обов’язково визначити рівень КФК у сироватці крові в таких випадках:

• порушення функції нирок;
• гіпотиреоз;
• м’язові порушення в анамнезі або спадкові порушення м’язів;
• токсичний вплив статинів або фібратів на м’язову систему в анамнезі;
• захворювання печінки або вживання великої кількості алкоголю в анамнезі;
• лікування осіб літнього віку (старших 70 років).

У цих випадках рекомендується проводити клінічний моніторинг, а також оцінювати співвідношення ризику і користі такого лікування. Якщо істотний рівень КФК перевищує у 5 разів верхню межу норми, лікування аторвастатином розпочинати не можна.

Пацієнтів слід попередити про можливе виникнення болю у м’язах, судом і слабкості м’язів, які супроводжуються неміччю чи підвищенням температури. Якщо ці симптоми з’явилися на тлі лікування аторвастатином, потрібно визначити рівень КФК у сироватці крові. Якщо рівень КФК значно підвищився (у 5 і більше разів порівняно з верхньою межею норми), лікування препаратом необхідно припинити. Якщо зазначені симптоми носять тяжкий характер і впливають на повсякденний комфорт життя, то рішення щодо припинення лікування слід приймати навіть якщо рівень КФК перевищує верхню межу норми у 5 разів і менше.

Якщо після відміни препарату симптоми і рівень КФК нормалізуються, можна розглянути питання щодо продовження терапії аторвастатином або іншими статинами у мінімальній дозі під ретельним контролем. При виявленні клінічно значущого зростання рівня КФК у 10 разів понад верхню межу норми, а також при підозрі або підтвердженні рабдоміолізу лікування аторвастатином необхідно припинити.

Ризик виникнення рабдоміолізу збільшується при одночасному застосуванні аторвастатину з циклоспорином, еритроміцином, кларитроміцином, ітраконазолом, кетоконазолом, нефазодоном, ніацином, гемфіброзилом та іншими похідними фіброєвої кислоти й інгібіторами ВІЛ-протеази.

Ризик розвитку міопатії також збільшується при одночасному застосуванні аторвастатину та езетимібу. При можливості ці препарати слід заміняти аналогами, що не вступають у лікарську взаємодію з аторвастатином. При необхідності одночасного застосування цих препаратів з аторвастатином потрібно зважити можливі позитивні результати та шкідливі наслідки комбінованої терапії. При одночасному застосуванні препаратів, які збільшують концентрацію аторвастатину в сироватці крові, рекомендується зменшити початкову дозу останнього. При одночасному застосуванні циклоспорину, кларитроміціну та ітраконазолу слід зменшити максимальну дозу аторвастатину і забезпечити відповідне клінічне спостереження.

Інтерстиціальне ураження легень. 

У рідкісних випадках можливе інтерстиціальне ураження легень. Зазвичай ці випадки спостерігалися при довготривалому застосуванні статинів і проявлялися задишкою, непродуктивним кашлем, погіршенням загального стану (підвищена втомлюваність, збільшення маси тіла, гарячка). Якщо виникла підозра на розвиток у пацієнтів інтерстиціального ураження легень, лікування статинами необхідно припинити.

Торвазин^® містить лактозу, тому пацієнти зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або мальабсорбцією глюкози-галактози не повинні застосовувати цей препарат.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Торвазин^® практично не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Ризик виникнення міопатії збільшується при одночасному застосуванні Торвазину^® та циклоспорину, похідних фіброєвої кислоти, макролідів (еритроміцину), протигрибкових препаратів групи азолів, інгібіторів ВІЛ-протеази і ніацину.

Інгібітори цитохрому Р₄₅₀ ЗА4.

Одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами цитохрому Р₄₅₀ ЗА4 (наприклад, циклоспорином, еритроміцином, кларитроміцином, нефазодолом, протигрибковими препаратами групи азолів, інгібіторами ВІЛ-протеази) супроводжується збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі.

Еритроміцин/кларитроміцин.

Одночасне застосування аторвастатину у дозі 80 мг та еритроміцину (500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (500 мг двічі на добу), які інгібують цитохром Р₄₅₀ ЗА4, супроводжувалося підвищенням рівня аторвастатину в плазмі.

Ітраконазол.

Одночасне застосування аторвастатину у дозі 20-40 мг на добу та ітраконазолу у дозі 200 мг на добу призводило до збільшення біодоступності аторвастатину у 1,5-2,3 раза. У разі необхідності сумісного застосування цих препаратів рекомендується зменшити підтримуючу дозу аторвастатину.

Інгібітори протеаз.

Одночасне застосування аторвастатину та інгібіторів протеаз, які, як відомо, пригнічують дію цитохрому Р₄₅₀ ЗА4, супроводжується збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі крові.

Дилтіазем гідрохлорид.

Одночасне застосування аторвастатину у дозі 40 мг і дилтіазему у дозі 240 мг призводило до збільшення біодоступності на 51 %.

Езетиміб.

При одночасному застосуванні аторвастатину та езетимібу збільшується ризик розвитку міопатії.

Індуктори цитохрому Р₄₅₀ ЗА4.

При одночасному застосуванні аторвастатину з індукторами цитохрому Р₄₅₀ ЗА4 (наприклад, фенітоїном, ефавірензом, рифампіцином) відбувається зниження концентрації аторвастатину у плазмі крові.

Верапаміл та аміодарон.

Верапаміл і аміодарон пригнічують активність CYP ЗА4, при їх одночасному застосуванні з аторвастатином може збільшитися біодоступність останнього.

Гемфіброзил/похідні фіброєвої кислоти.

При монотерапії фібратами у поодиноких випадках може розвинутися міопатія. Ризик розвитку аторвастатин-індукованої міопатії може зрости при одночасному застосуванні з похідними фіброєвої кислоти. Ця взаємодія може призвести до підвищення концентрації аторвастатину у плазмі крові. Одночасне застосування аторвастатину та гемфіброзилу у дозі 600 мг 2 рази на добу збільшує біодоступність аторвастатину на 24 %. 

Дигоксин.

При тривалому застосуванні дигоксину та одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 10 мг рівень дигоксину в плазмі не змінювався. Проте концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 20 % при одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг на добу. Слід належним чином контролювати стан пацієнтів, які отримують дигоксин.

Пероральні контрацептиви.

При одночасному застосуванні аторвастатину з пероральними контрацептивами збільшується концентрація норетистерону та етинілестрадіолу. Високі концентрації цих гормонів у крові слід враховувати при виборі доз пероральних контрацептивів.

Холестипол.

При одночасному застосуванні аторвастатину і холестиполу зменшується концентрація аторвастатину та його активних метаболітів у плазмі крові (приблизно на 25 %). Однак гіполіпопротеїновий ефект був більш виражений при одночасному застосуванні аторвастатину і холестиполу, ніж при застосуванні одного з цих препаратів.

Антациди.

Одночасне застосування аторвастатину та пероральних антацидів, які містять гідроксиди алюмінію та магнію, зменшує концентрацію аторвастатину в плазмі приблизно на 35 %, однак це не впливало на зменшення рівня ХЛНЩ.

Варфарин.

Одночасне застосування варфарину і аторвастатину може призвести до незначного зменшення протромбінового часу протягом перших днів після початку терапії.

Феназон.

Одночасне застосування багаторазових доз аторвастатину і феназону демонструє незначний вплив або його відсутність на кліренс феназону.

Циметидин.

Не виявлено суттєвих ефектів взаємодії між циметидином і аторвастатином.

Амлодипін.

При одночасному застосуванні 80 мг аторвастатину і 10 мг амлодипіну виявлено збільшення AUC аторвастатину на 18 %.

Інша супутня терапія.

Під час клінічних досліджень аторвастатин застосовувався одночасно з антигіпертензивними і гіпоглікемічними засобами без суттєвих ефектів взаємодії.

Не рекомендується одночасне застосування великої кількості грейпфрутового соку та аторвастатину.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Аторвастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази – ферменту, який регулює швидкість перетворення 3-гідрокси-3-метил-глютарил-коензиму А в мевалонат. Мевалонат є прекурсором стеролів, у тому числі холестерину. 

Аторвастатин знижує рівень холестерину і концентрацію ліпопротеїнів у плазмі за рахунок пригнічення ГМГ-КоА - редуктази та синтезу холестерину в печінці і збільшення кількості печінкових рецепторів ЛНЩ на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення і катаболізму ЛНЩ. Аторвастатин зменшує синтез ЛНЩ і кількість ЛНЩ. Він викликає виражене і стійке підвищення активності ЛНЩ-рецепторів у поєднанні зі сприятливими змінами якості ЛНЩ, що циркулюють. Аторвастатин знижує рівень ЛНЩ у хворих із гомозиготною спадковою гіперхолестеринемією, які зазвичай не реагують на гіполіпідемічну терапію. Під час вивчення дозового ефекту аторвастатин зменшував рівень загального холестерину (30- 46 %), холестерину ЛНЩ (41-61 %), аполіпопротеїнів Б (34-50 %) і тригліцеридів (14-33 %). При цьому аторвастатин може дещо підвищувати концентрацію холестерину ЛВЩ і аполіпопротеїну А1.

Такий результат є стійким у пацієнтів з гетерозиготною спадковою гіперхолестеринемією, неспадковими формами гіперхолестеринемії та змішаною формою гіперліпідемії, включаючи хворих на інсуліннезалежний цукровий діабет. Доведено, що зменшення концентрації загального холестерину, холестерину ЛНЩ і аполіпопротеїну В знижує ризик серцево-судинних захворювань та смертності.

Фармакокінетика. Всмоктування. Аторвастатин швидко всмоктується після перорального прийому; концентрація його в плазмі досягає максимуму протягом 1-2 годин. Інтенсивність всмоктування аторвастатину збільшується пропорційно його дозі. Аторвастатин у таблетках має біодоступність 95-99 % порівняно з розчином. Абсолютна біодоступність аторвастатину дорівнює приблизно 12 %, а системна доступність інгібуючої активності відносно ГМГ-КоА-редуктази – приблизно 30 %. Низьку системну біодоступність пов’язують з пресистемним кліренсом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту і/або біотрансформацією при першому проходженні через печінку.

Розподіл. Середній об’єм розподілу аторвастатину становить приблизно 381 л. Більше 98 % препарату зв’язується з білками плазми.

Метаболізм. Аторвастатин метаболізується за участю цитохрому Р₄₅₀ ЗА4 до орто- і парагідроксильованих похідних і різноманітних бета-окиснених продуктів. In vitro пригнічення ГМГ-КоА-редуктази за рахунок орто- і парагідроксильованих метаболітів майже дорівнює дії аторвастатину. Інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70 % реалізується за рахунок активності циркулюючих метаболітів.

Виділення. Аторвастатин та його метаболіти виділяються, головним чином, із жовчю внаслідок печінкового та/або екстрапечінкового метаболізму. Однак препарат не зазнає значної кишково-печінкової рециркуляції. Середній період напіввиведення аторвастатину у людини триває близько 14 годин, але період напіввиведення активної фракції інгібітору ГМГ-КоА-редуктази завдяки циркулюючим активним метаболітам становить від 20 до 30 годин. Менше 2 % від дози аторвастатину після перорального прийому виділяється із сечею.

Особливості популяції.

Пацієнти літнього віку. Рівень концентрації аторвастатину та його активних метаболітів у плазмі крові літніх людей є вищим, ніж у молодих людей. Проте не виявлена різниця ефективності лікування аторвастатином літніх пацієнтів і пацієнтів інших вікових груп. Діти. У дітей вивчення фармакокінетики не проводилося. Стать. Рівень концентрації аторвастатину у плазмі крові жінок відрізняється від рівня концентрації у плазмі крові чоловіків (жінки: С_max приблизно на 20 % вище і AUC на 10 % менше). Однак не виявлено клінічно достовірної відмінності ефекту впливу на ліпіди у чоловіків і жінок. Ниркова недостатність. Захворювання нирок не впливають на рівень концентрації препарату в плазмі крові чи на гіполіпідемічний ефект аторвастатину і його активних метаболітів.

Тому немає необхідності змінювати дозу препарату хворим з нирковою недостатністю. Печінкова недостатність. Рівень концентрації аторвастатину в плазмі крові помітно підвищується (С_max приблизно в 16 разів, а АUС – в 11 разів) у хворих на алкогольний цироз печінки (клас Б за шкалою Чайлд-П’ю).

Основні фізико-хімічні властивості

таблетки 10 мг: білі або майже білі, круглі, трохи двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з гравіруванням стилізованої літери Е і номером 541 з одного боку, без або майже без запаху; 

таблетки 20 мг: білі або майже білі, круглі, трохи двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з гравіруванням стилізованої літери Е і номером 542 з одного боку, без або майже без запаху; 

таблетки 40 мг: білі або майже білі, продовгуваті таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з рискою з одного боку та з гравіруванням стилізованої літери Е і номером 573 - з іншого боку, без або майже без запаху.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 30 °С у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток, вкритих плівкою оболонкою у блістері; по 3 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ВАТ Фармацевтичний завод ЕГІС/ EGIS Pharmaceuticals PLC.

Місцезнаходження

1106, м. Будапешт, вул. Керестурі, 30-38, Угорщина.

1165, м. Будапешт, вул. Бекеньфелді 118-120, Угорщина.