Торвадак

Склад

діюча речовина:

1 таблетка, 10 мг, містить аторвастатину кальцію, що еквівалентно аторвастатину 10 мг;

допоміжні речовини: кальцію карбонат, целюлоза мікрокристалічна, лактоза, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний, гідроксипропілметилцелюлоза-6cps, магнію стеарат, тальк очищений, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь 6000, діамантовий синій (Е 133);

діюча речовина:

1 таблетка, 20 мг, містить аторвастатину кальцію, що еквівалентно аторвастатину 20 мг;

допоміжні речовини: кальцію карбонат, целюлоза мікрокристалічна, лактоза, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний, гідроксипропілметилцелюлоза-6cps, магнію стеарат, тальк очищений, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь 6000.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Гіполіпідемічні засоби. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази. Аторвастатин. Код АТС С10А А05.

Показання

• Як доповнення до дієти для лікування пацієнтів із підвищеним рівнем загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС-ЛПНЩ), аполіпопротеїну В, тригліцеридів, з метою збільшення холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПВЩ) у хворих із первинною гіперхолестеринемією (гетерозиготна сімейна і неспадкова гіперхолестеринемія), комбінованою (змішаною) гіперліпідемією (тип ІІа і ІІb за класифікацією Фредриксона), гіпертригліцеридемією (тип ІV за класифікацією Фредриксона) і дисбеталіпопротеїнемією (тип ІІІ за класифікацією Фредриксона) у випадках, коли дієта не забезпечує належного ефекту.
• Для зниження рівня загального холестерину та ХС-ЛПНЩ у пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, коли дієта та інші немедикаментозні методи не забезпечує належного ефекту.
• Пацієнтам без клінічних проявів серцево-судинних захворювань, з наявністю або відсутністю дисліпідемії, але які мають кілька факторів ризику серцево-судинних захворювань, таких як тютюнопаління, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низький рівень ХС-ЛВЩ або наявність у сімейному анамнезі інформації про захворювання на серцево-судинні хвороби в молодому віці з метою:
• зниження ризику летальних проявів ішемічної хвороби серця і нелетального інфаркту міокарда;
• зниження ризику виникнення інсульту;
• зниження ризику виникнення стенокардії і необхідності виконання процедур реваскуляризації міокарда.
• У пацієнтів із клінічними симптомами коронарних захворювань аторвастатин показаний для:
• зниження ризику розвитку нелетального інфаркту міокарда;
• зниження ризику розвитку летального та нелетального інсульту;
• зниження ризику при проведенні процедур реваскуляризації;
• зниження ризику госпіталізації з приводу застійної серцевої недостатності;
• зниження ризику виникнення стенокардії.
• У дітей віком від 10 до 17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією як доповнення до дієти для зниження рівня загального холестерину, ХС-ЛПНЩ та аполіпопротеїну В (апо В) навіть за умови дотримання адекватної дієти, якщо:

а) рівень ХС-ЛНЩ залишається ≥190 мг/дл або

б) рівень ХС-ЛНЩ залишається ≥160 мг/дл та

• у сімейному анамнезі має місце виникнення серцево-судинних захворювань у молодому віці;
• у хворих дітей має місце два чи більше інших факторів ризику виникнення серцево-судинних захворювань.

Протипоказання

• Гіперчутливість до активної речовини препарату або до будь-якого компонента препарату.
• Захворювання печінки у гострій фазі або стійке підвищення (невідомого ґенезу) рівнів трансаміназ у сироватці крові в 3 або більше разів.
• Вагітність, період годування груддю або жінки дітородного віку, які не використовують ефективні методи контрацепції. Торвадак^® може бути призначений жінкам дітородного віку лише тоді, коли можливість завагітніти малоймовірна і жінка була поінформована про потенційні небажані наслідки для плода.
• Дитячий вік до 10 років (ефективність і безпека застосування препарату не вивчені).

Спосіб застосування та дози

Перед початком застосування препарату Торвадак^® хворому призначають гіпохолестеринемічну дієту на весь період лікування препаратом.

Рекомендована початкова доза становить 10 мг 1 раз на добу, внутрішньо, незалежно від прийому їжі в будь-який період дня. Початкова та підтримуюча дози встановлюються індивідуально, залежно від початкового рівня ХС-ЛПНЩ, мети лікування та чутливості пацієнта до препарату. Дозу можна підвищувати кожні 4 тижні до максимальної – 80 мг 1 раз на добу. Ефект лікування розвивається протягом 2 тижнів, максимальний ефект спостерігається через 4 тижні. Через 2-4 тижні після початку лікування та/або після титрування дози Торвадаку^® необхідно перевірити рівень ліпопротеїдів і, залежно від результатів аналізу, відповідно відкоригувати дозування препарату.

Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія. Торвадак^® призначають у дозі 10 мг 1 раз на добу, кожен день, незалежно від прийому їжі. Терапевтичний ефект досягається протягом 2 тижнів, максимальний терапевтичний ефект – протягом 4 тижнів лікування. Ефект підтримується протягом тривалого лікування.

Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія. У більшості пацієнтів результат досягається при застосуванні препарату в дозі 80 мг 1 раз на добу.

Гетерозиготна сімейна гіперхолестеринемія в педіатрії. Пацієнтам віком від 10 до 17 років рекомендовано призначати Торвадак^® у початковій дозі 10 мг 1 раз на добу, кожен день. Максимальна рекомендована доза становить 20 мг 1 раз на добу. Дозу підбирають індивідуально, залежно від мети лікування; коригування дози можливе з інтервалом 4 тижні і більше. Дози, що перевищують 20 мг, не вивчались у пацієнтів цієї вікової групи.

Літній вік пацієнтів чи захворювання нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в крові та його гіполіпідемічну дію, тому немає потреби в коригуванні дози для цієї групи пацієнтів.

Побічні реакції

Аторвастатин зазвичай добре переноситься. Побічні ефекти у більшості випадків легкого ступеня тяжкості та тимчасові.

Найчастіше (з частотою ≥1 %) при застосуванні препарату відмічені такі побічні реакції: порушення сну, головний біль; нудота, діарея, біль у животі, диспепсія, запор, метеоризм; міалгія; астенія.

Також можливі такі побічні реакції:

З боку психіки: безсоння, нічні кошмари, депресія.

З боку функції нервової системи: головний біль, периферична невропатія, парестезія, гіпестезія, амнезія, запаморочення, дисгевзія, інсульт.

З боку функції органів слуху та лабіринту: шум у вухах, втрата слуху.

З боку функції органів зору: затьмарення зору, порушення зору.

З боку функції ШКТ: нудота, діарея, панкреатит, блювання, біль у черевній порожнині, диспепсія, запор, метеоризм, відрижка.

З боку метаболізму та харчування: гіперглікемія, гіпоглікемія, гіперглікемія, анорексія, збільшення маси тіла, цукровий діабет.

З боку функції печінки та жовчного міхура: гепатит, холестатична жовтяниця, холестаз, печінкова недостатність.

Порушення збоку дихальної системи, органів грудної клітини та середостіння: біль у горлі та гортані, носова кровотеча, виняткові випадки інтерстиційної хвороби легенів, особливо під час довнострокового лікування.

Інфекції та інвазії: назофарингіт, інфекції сечовиідного тракту.

Порушення скелетно - м'язової системи та сполучної тканини: міалгія, артралгія, біль у суглобах та кінцівках, судоми, набрякання суглобів, біль у спині та шиї, слабкість м’язів, м’язові спазми, міопатія, міозит, рабдоміоліз, тендопатія (іноді ускладнена розривом сухожілля).

Шкіра та сполучна тканина: кропив'янка, висипання, свербіж, алопеція, ангіоневротичний набряк, бульозні висипання, ексудативна мультиформна еритема, синдром Стівена-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

З боку функції репродуктивної системи та молочних залоз: імпотенція, розлад статевої функції, гінекомастія.

З боку функції кровоносної та лімфатичної системи: тромбоцитопенія.

З боку функції імунної системи: анафілаксія, алергічні реакції (в тому числі анафілактичний шок). Ушкодження, отруєння та ускладнення процедур: розрив сухожилля.

Загальні порушення: астенія, біль у грудях, периферичний набряк, нездужання, втома, лихоманка.

Зміни результатів лабораторних аналізів: відхилення результатів функціональних проб печінки, підвищення активності креатин-кінази крові, аланінамінотрансферази крові, позитивний результат аналізу на вміст лейкоцитів у сечі.

Частота, тип та ступінь важкості небажених реакцій у дітей будуть такими ж, що і ддорослих. Досвід щодо безпечності препарату при довгостроковому його використанні у дітей на сьогоднішній день є обмеженим.

Передозування

При передозуванні можливі міопатії (рабдоміоліз), порушення функції печінки. Не існує специфічного лікування при передозуванні аторвастатину. В разі передозування лікування повинно бути симптоматичним, а підтримуючі засоби мають призначатися за необхідності. Внаслідок значного зв’язування з протеїнами плазми гемодіаліз не може суттєво поліпшити кліренс аторвастатину.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Торвадак^® протипоказаний для застосування у період вагітності та годування груддю.

Жінки репродуктивного віку повинні користуватися ефективними методами контрацепції. Торвадак^® призначають жінкам репродуктивного віку тільки у тому випадку, коли вірогідність завагітніти дуже низька і пацієнтка поінформована щодо потенційного ризику для плода.

Торвадак^® протипоказаний у період годування груддю. Невідомо, чи даний препарат екскретується в грудне молоко. Оскільки існує потенційний ризик розвитку побічних ефектів у дітей, які знаходяться на грудному вигодовуванні, жінки, які приймають Торвадак^®, повинні припинити годування груддю.

Діти

Торвадак^® протипоказаний дітям віком до 10 років, оскільки ефективність і безпека застосування препарату у дітей даної вікової категорії не вивчена. 

Особливості застосування

Вплив на печінку. Як і при застосуванні інших гіполіпопротеїнемічних засобів цього ж класу, при лікуванні аторвастатином може відбуватися помірне підвищення активності трапсаміназ сироватки крові (у 3 рази більше, ніж верхній рівень норми – ВРН).

Стійке підвищення активності трансаміназ (у 3 рази більше, ніж ВРН у двох чи більше випадках) спостерігалось у 0,7 % пацієнтів протягом клінічних досліджень. Межі цих відхилень становили 0,2, 0,2, 0,6 і 2,3% при прийомі 10, 20, 40 і 80 мг препарату відповідно. Підвищення активності трансаміназ не супроводжувалося жовтяницею чи іншими клінічними симптомами. Коли дозу аторвастатину знижували, робили перерву в лікуванні або припиняли приймання препарату, рівень трансаміназ нормалізувався. Більшість пацієнтів продовжували лікування нижчими дозами аторвастатину без розвитку ускладнень.

Показники функції печінки потрібно визначити перед початком лікування і періодично контролювати протягом курсу лікування. Пацієнтам, у яких виникають прояви порушення функції печінки, слід визначити показники її функції. Пацієнти, у яких спостерігається підвищення активності трансаміназ, повинні перебувати під наглядом лікаря до того часу, поки ці показники не нормалізуються. У тих випадках, коли показники АЛT та АСT більше ніж у 3 рази перевищують норму, рекомендовано зменшити дозу аторвастатину або припинити лікування. Аторвастатин може спричиняти підвищення активності трансаміназ.

Аторвастатин слід призначати з обережністю пацієнтам, які вживають алкоголь та/або мають захворювання печінки в анамнезі. Хвороби печінки в активній фазі чи підвищення активності трансаміназ із незрозумілих причин є протипоказанням для призначення препарату Торвадак^®.

Вплив на скелетні м’язи. Повідомлялось про виникнення міалгії у пацієнтів, які приймали аторвастатин. Під міопатією слід розуміти біль у м’язах або слабкість м’язів у поєднанні зі зростанням рівня креатинфосфокінази (КФК) у 10 разів від ВРН. Імовірність виникнення цього стану слід розглядати у пацієнтів з дифузною міалгією, болючістю або слабкістю м’язів та/або суттєвим збільшенням рівня КФК.

У випадках нез’ясованого болю чи слабкості м’язів, особливо, коли це супроводжується нездужанням та лихоманкою, пацієнтам рекомендовано негайно звернутись до лікаря. Лікування аторвастатином необхідно припинити у випадках значного підвищення активності КФК або при діагностованій чи підозрюваній міопатії. Ризик виникнення міопатії під час лікування препаратами цієї групи зростає при одночасному прийомі циклоспорину, фібратів, еритроміцину, нікотинової кислоти або азольних протигрибкових препаратів. Деякі з цих препаратів є інгібіторами метаболізму Р450 ЗА4 та/або транспортування препарату. CYP3A4 – це первинний гепатоізофермент, який сприяє біотрансформації аторвастатину. Лікарі повинні уважно зважити потенційну користь та ризик одночасного застосування аторвастатину та фібратів, еритроміцину, імуносупресивних препаратів, протигрибкових засобів та нікотинової кислоти у гіполіпідемічних дозах. Протягом перших місяців лікування та в період підвищення дози препаратів слід уважно слідкувати за станом пацієнтів. Таким чином, слід призначати меншу початкову та підтримуючу дози аторвастатину при його одночасному застосуванні з наведеними вище лікарськими засобами. У таких випадках рекомендовано періодично перевіряти рівень КФК, але це не виключає можливості виникнення тяжкої міопатії. Аторвастатин може спричиняти підвищення активності КФК.

Як і при застосуванні інших препаратів цього класу, під час застосування аторвастатину повідомлялось про поодинокі випадки розвитку рабдоміолізу та вторинної ниркової недостатності, спричиненої міоглобулінурією. Лікування аторвастатином необхідно тимчасово припинити у всіх пацієнтів з раптовим тяжким станом, що нагадує міопатію або за наявності факторів схильності до виникнення вторинної ниркової недостатності, спричиненої рабдоміолізом (наприклад, тяжкі гострі інфекційні захворювання, гіпотонія, обширне оперативне втручання, травма, серйозні порушення обміну речовин, ендокринні порушення, дисбаланс електролітів, неконтрольовані судоми).

Геморагічний інсульт.

Під час ретроспективного аналізу підтипів інсульту у пацієнтів без ішемічної хвороби серця (ІХС), що нещодавно перенесли транзиторну ішемічну атаку (ТІА), було виявлено, що частота геморагічного інсульту у групі пацієнтів, що отримували 80 мг аторвастатину, була вищою порівняно з групою плацебо. Особливо виражене зростання ризиків спостерігали у пацієнтів, що раніше вже переносили геморагічний інсульт або лакунарний інфаркт. Для пацієнтів, що раніше перенесли геморагічний інсульт або лакунарний інфаркт, співвідношення ризиків та користі для аторвастатину 80 мг остаточно не встановлене. У пацієнтів з геморагічним інсультом чи лакунарним інфарктом в анамнезі до початку лікування слід ретельно зважити потенційну користь лікування та ризик розвитку геморагічного інсульту.

До початку лікування

Аторвастатин слід з обережністю призначати пацієнтам, у яких присутні фактори схильності до розвитку рабдоміолізу. До початку лікування статинами у пацієнтів схильних до розвитку рабдоміолізу слід визначати рівень КК у таких ситуаціях:

• Порушення функції нирок.
• Гіпофункція щитовидної залози.
• Спадкові розлади м'язової системи у родинному або особистому анамнезі.
• Перенесені в минулому випадки токсичного впливу статинів або фібратів на м'язи.
• Перенесені в минулому захворювання печінки та/або споживання великих кількостей алкоголю.
• У пацієнтів літнього віку (старших за 70 років) необхідність проведення означених заходів слід оцінювати з урахуванням наявності інших факторів схильності до розвитку рабдоміолізу.

Ситуації, в яких можливе підвищення рівнів препаратів у плазмі крові, як от взаємодії та використання у особливих популяцій пацієнтів, в тому числі популяцій з спадковими хворобами.

У подібних випадках рекомендовано оцінювати співвідношення ризиків та можливої користі від лікування, та проводити клінічний моніторинг стану пацієнтів. Якщо до початку лікування рівень КК значно підвищено (перевищує ВРН більш ніж у 5 разів), лікування починати не слід.

Вимірювання ріння креатинкінази

Рівень креатинкінази не слід визначати після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності будь-яких можливих альтернативних причин підвищення рівня креатинкінази (КК), оскільки це може ускладнити розшифрування результатів. Якщо на вихідному рівні спостерігається значне підвищення КК (перевищення ВРН більш ніж у 5 разів), то через 5–7 днів необхідно провести повторне визначення для підтвердження результату.

Під час лікування

• Пацієнти мають знати про необхідність негайно повідомляти про розвиток болю у м'язах, судом чи слабкості, особливо коли вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою.
• У випадку появи цих симптомів під час лікування аторвастатином необхідно визначити рівень КК у цього пацієнта. Якщо виявиться, що рівень КК значно підвищений (перевищує ВРН більш ніж у 5 разів), лікування слід припинити.
• Можливість припинення лікування слід також розглянути, якщо підвищення рівня КК не сягає п'ятикратного перевищення ВРН, але симптоми з боку м'язів носять важкий характер та щоденно стають причиною неприємних відчуттів.
• Після зникнення симптомів та нормалізації рівня КК можна розглянути можливість відновлення лікування аторвастатином чи початку лікування альтернативним статином за умови використання мінімальної можливої дози препарату та ретельного нагляду за станом пацієнта.
• Лікування аторвастатином необхідно припинити, якщо спостерігається клінічно з