Тиорил

Склад

діюча речовина: thioridazine;

1 таблетка містить тіоридазину гідрохлориду 25 мг;

допоміжні речовини: кальцію фосфат двохосновний, крохмаль кукурудзяний, повідон, магнію стеарат, тальк, TRC оболонка-А, жовтий захід FCF (Е 110), індигокармін (Е 132), понсо 4R (Е 124).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Психолептичні засоби. Код АТС N05A C02.

Показання

Психічні та емоційні порушення, що супроводжуються страхом, тривожністю, збудженням.

У психіатричній практиці – гостра та підгостра шизофренія, органічні психози, психомоторне збудження, маніакально-депресивні стани, неврози, синдром алкогольної абстиненції, психічні розлади поведінки дітей, збуджений стан у пацієнтів літнього віку.

Протипоказання

Підвищена чутливість до похідних фенотіазину або до будь-якого компонента препарату. Тяжкі депресивні стани, коматозні стани будь-якої етіології, черепно-мозкові травми, прогресуючі системні захворювання головного і спинного мозку, тяжка серцево-судинна недостатність, вроджений або набутий синдром подовженого інтервалу QT, серцева аритмія в анамнезі, шлуночкове порушення серцевого ритму, виражена брадикардія, СА або атріовентрикулярна блокада провідності ІІІ ступеня; нескоригована гіпокаліємія або гіпомагніємія, тяжка артеріальна гіпотензія, феохромоцитома, порфірія, захворювання крові (гіпо- та апластичні процеси), одночасний прийом інших препаратів, які подовжують інтервал QT, при одночасному застосуванні з флуоксетином, пароксетином, пропранололом, піндололом, флувоксаміном, генетичні порушення, що призводять до зниження рівня активності P450 2D6 (див. розділ «Особливості застосування»). Вагітність і період годування груддю. Дитячий вік до 4 років.

Спосіб застосування та дози

Дози встановлює лікар індивідуально, найменшу мінімальну терапевтично ефективну дозу встановлюють для кожного пацієнта окремо. Добову дозу розподіляють на 2 - 4 прийоми.

Дорослі та підлітки. Психічні та емоційні розлади, такі як шизофренія, маніакальні психози та подібні стани: 150 - 600 мг на добу.

Початкова доза може бути збільшена до 200 мг для хворих із гострою шизофренією. Щоденна доза може бути збільшена до 800 мг у резистентних пацієнтів під контролем лікаря, але не більше ніж 4 тижні.

Лікування психозу в амбулаторних умовах: добова доза – 50 - 300 мг, пацієнтам із депресією та літнім пацієнтам – 25 - 200 мг, синдром алкогольної абстиненції – 100 - 200 мг, тяжкі порушення психіки непсихотичного характеру – 25 - 150 мг. Як седативний засіб і транквілізатор Тіорил призначають дорослим у добовій дозі 10 - 75 мг.

Звичайні дози для застосування у педіатрії.

Дітям віком 4 - 12 років: 0,25 - 3 мг на 1 кг маси тіла на добу, розподілені на 2 - 4 прийоми. Тяжкі розлади: по 25 мг 2 - 3 рази на добу. Максимальна добова доза – 300 мг. При дозуванні не кратному 25 мг слід застосовувати тіоридазин у відповідних лікарських формах та дозуваннях.

При застосуванні тіоридазину у рекомендованих дозах більшість побічних реакцій являються помірними та зворотними. Побічні дії мають дозозалежний ефект і зустрічаються при застосуванні надлишкової початкової дози. Їх появу можна попередити призначенням адекватних терапевтичних доз.

З боку нервової системи та органів чуття: сонливість, загальмованість, особливо при прийомі високих доз на початку лікування, що зазвичай зникає при подальшому лікуванні чи при зменшенні дози; псевдопаркінсонізм з іншими екстрапірамідними симптомами, сплутаність свідомості, гіперактивність, летаргія, психотичні реакції, невгамовність, головний біль, безсоння, емоційні порушення, порушення терморегуляції, зниження судомного порогу, непритомність, затуманення зору, закладеність носа, блідість, міоз, позіхання.

З боку ендокринної системи: галакторея, збільшення молочних залоз, набряки.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, тахікардія, відчуття серцебиття, подовження інтервалу QT, що може спричиняти розвиток аритмії за типом torsade de pointes, поліморфну шлуночкову тахікардію і раптовий летальний кінець (див. «Особливості застосування»), інші зміни ЕКГ (подовження інтервалу QT, депресія або інверсія зубця T, роздвоєння зубця T чи U). Ці зміни є зворотними, виникають внаслідок зміни реполяризації, не мають відношення до пошкодження міокарда. Подовження інтервалу QT пов’язано з тяжкою шлуночковою аритмією і раптовим летальним кінцем, повідомлялося про артеріальну гіпотензію у результаті серцевого нападу.

З боку травного тракту: підвищення апетиту, диспепсія, збільшення маси тіла, гіпертрофія сосочків язика, сухість у роті, нудота, блювання, діарея, запор, анорексія, паралітична кишкова непрохідність.

З боку шкіри: шкірні висипання, еритема, кропив’янка, ексфоліативний дерматит, контактний дерматит, меланоз шкіри (при тривалому застосуванні у високих дозах), реакції фоточутливості.

З боку системи крові: агранулоцитоз, лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, анемія, апластична анемія, панцитопенія.

Алергічні реакції: гарячка, набряк гортані, ангіоневротичний набряк, бронхоспастичний синдром, закладеність носа, астма.

З боку гепатобіліарної системи: холестатична жовтяниця, застій жовчі.

З боку психіки: акатизія, ажитація, рухове збудження, дистонічні реакції, тризми, кривошия, опістотонус, окулогірні кризи, тремор, ригідність м’язів, акінезія.

Пізня дискінезія: тривале застосування антипсихотичних засобів може призводити до появи даного виду дискінезії. Цей синдром характеризується мимовільними хореатичними рухами, включаючи рухи язика, обличчя, рота, губ, щелеп (висовування язика, надування щік, морщення рота, жувальні рухи), рухи обличчя, кінцівок. Тяжкість синдрому та ступінь пошкодження змінюються. Синдром може виникати під час лікування, при зміні дози чи при припиненні лікування. Важлива рання діагностика даного симптому. Рухи можуть зменшуватися і навіть зникати, якщо припинити прийом антипсихотичних лікарських засобів. Зворотність даних реакцій більш виражена при короткому курсі лікування, ніж при тривалому прийомі. Важливо швидко діагностувати даний симптом. Слід спостерігати за пацієнтом, при можливості необхідно знижувати дозу антипсихотичних препаратів, слід враховувати, що антипсихотичні лікарські засоби маскують симптоми даного синдрому. 

Злоякісний нейролептичний синдром: тривале застосування антипсихотичних препаратів пов'язане із розвитком злоякісного нейролептичного синдрому, клінічними проявами якого являються гіперпірексія, ригідність м’язів, порушення мислення, свідомості, вегетативні розлади (аритмічний пульс, зміна артеріального тиску, тахікардія, діафорез, аритмія серця).

З боку репродуктивної системи: порушення менструального циклу, зміни лібідо, гінекомастія, лактація, збільшення маси тіла, набряки, хибні позитивні тести на вагітність.

З боку сечостатевої системи: затримка сечовипускання, нетримання сечі, зниження лібідо, порушення еякуляції, дисменорея, гіперпролактинемія, гінекомастія, парадоксальна ішурія, дизурія, пріапізм.

Інші: гіперпірексія, рідкісні випадки набряку слинних залоз, пріапізм. Повідомлялося про парадоксальну реакцію, поведінкові розлади, що включають збудження, дивні сни, посилення психозу, порушення свідомості внаслідок токсичного впливу, прогресуюча пігментація зони шкіри чи кон’юнктиви з чи без зміни кольору склери і рогівки, непрозорість передньої поверхні кришталика ока, системний червоний вовчак.

Не виключено появу побічних реакцій, що відмічаються при прийомі похідних фенотіазину. Найчастішими неврологічними розладами є паркінсонізм та акатизія, а також підвищений ризик появи агранулоцитозу та лейкопенії у пацієнтів літнього віку.

Передозування

Симптоми передозування, включаючи симптоми передозування фенотіазинів:

з боку серцево-судинної системи: серцева аритмія, артеріальна гіпотензія, шок, зміни ЕКГ, збільшення інтервалу QT та PR, зміни ST та T, брадикардія, синусова тахікардія, атріовентрикулярна блокада, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків, порушення ритму за типом torsade de pointes, міокардіальні зміни;

з боку нервової системи: мідріаз, міоз, сухість шкіри, сухість у роті, гіперемія слизової оболонки носа, закладеність носа, затримка сечовипускання, порушення зору, порушення мови, сонливість, порушення свідомості, орієнтації, гостроти зору, збудження, рухлива гіперактивність, екстрапірамідні симптоми, судоми, кома, ажитація, гіпотермія, гіпертермія, безсоння, арефлексія;

з боку дихальної системи: пригнічення дихання, апное, набряк легень; 

з боку травного тракту: зменшення перистальтики, запор, ілеус, паралітична непрохідність кишечнику, нудота, блювання;

з боку сечовидільної системи: олігурія, уремія. Токсична доза і концентрація у крові фенотіазинів точно не оцінена.

Лікування: промивання шлунка із застосуванням активованого вугілля. Забезпечення прохідності дихальних шляхів, проведення моніторингу серцево-судинної системи і ЕКГ для виявлення аритмії; корекція рівня електролітів, кислотно-лужного балансу, застосування лідокаїну, фенітоїну, ізопротеренолу, дефібриляція. Слід уникати застосування дизопіраміду, прокаїнаміду, хінідину, оскільки вони, як і тіоридазин, подовжують інтервал QT (див. розділи «Особливості застосування» та «Протипоказання»). Слід дотримуватися обережності при застосуванні лідокаїну, оскільки він підвищує ризик виникнення судом. 

Для лікування артеріальної гіпотензії застосовують внутрішньовенне введення розчинів, судинозвужувальних лікарських засобів (для лікування рефрактерної гіпотензії застосовують фенілефрин, левартеренол або метарамінол, а також епінефрин, допамін). 

Лікування спрямовано на зниження всмоктування і прискорення виведення препарату.

Не слід викликати блювання, враховуючи ризик появи дистонії та вдихання блювотних мас.

Для лікування гострих екстрапірамідних симптомів застосовують дифенгідраміну гідрохлорид або бензтропіну мезильтат. 

Для лікування судом слід уникати застосування барбітуратів, оскільки вони посилюють пригнічення дихання, обумовлене дією фенотіазинів.

Форсований діурез, гемо перфузія та гемодіаліз неефективні, оскільки препарат зв’язується з білками крові.

Застосування у період вагітності або годування груддю

У період вагітності препарат не застосовують.

Під час лікування препаратом слід припинити годування груддю.

Діти

Дітям віком до 4 років препарат не застосовують.

Особливості застосування

Перехресна чутливість фенотіазинів вказує на таке: якщо пацієнт демонструє реакцію гіперчутливості на один фенотіазин, то слід очікувати більш-менш виражену реакцію й на інший. Фенотіазини слід з обережністю призначати пацієнтам, трудова активність яких потребує повноцінного розумового напруження та пильності.

З обережністю призначають препарат при алкоголізмі (схильність до гепатотоксичних реакцій), патологічних змінах крові (порушення кровотворення), раку молочної залози (внаслідок індукованої фенотіазином секреції пролактину зростає потенційний ризик прогресування захворювання і резистентність до лікування ендокринними і цитотоксичними препаратами), закритокутовій глаукомі, гіперплазії передміхурової залози із клінічними проявами, печінковій і/або нирковій недостатності, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки у період загострення; захворюваннях, що супроводжуються підвищеним ризиком тромбоемболічних ускладнень, хворобі Паркінсона (посилюються екстрапірамідні ефекти); епілепсії; мікседемі; хронічних захворюваннях, що супроводжуються порушенням дихання (особливо у дітей); синдромі Рейє (підвищення ризику розвитку гепатотоксичності у дітей); кахексії, блюванні (протиблювотна дія фенотіазину може маскувати блювання, пов’язане із передозуванням інших препаратів), літнім людям, хворим із порушеннями серцевого ритму, захворюванням серця, міастенією, епілепсією, феохромоцитомою.

Рекомендується у перші 3 - 4 місяці лікування Тіорилом регулярно контролювати картину крові. У разі захворювання печінки необхідний регулярний контроль її функцій.

Повідомлялося про лейкопенію та/або агранулоцитоз, судоми. При лікуванні пацієнтів із шизофренією та судомами в анамнезі одночасно з тіоридазином застосовують протисудомну терапію. При застосуванні тіоридазину у дозах вище рекомендованих може виникати пігментарна ретинопатія, що характеризується зниженням гостроти зору, і порушенням зору вночі, зміни кольоросприймання. У даних випадках слід зменшити дозу. За необхідності застосування фенотіазину пацієнтам, які вимагають підвищеної уваги, рекомендовано обережно застосовувати фенотіазин і поступово збільшувати дозу.

Ортостатична гіпотензія виникає частіше у жінок, ніж у чоловіків.

Слід уникати застосування епінефрину для лікування медикаментозної гіпотензії з огляду на те, що фенотіазини можуть спонукати до розвитку зворотної дії. За необхідності застосування вазоконстрикторів рекомендовано застосовувати левартеренол і фенілефрин. Нейролептики при хронічному застосуванні підвищують рівень пролактину у крові. Повідомлялося про розвиток галактореї, аменореї, гінекомастії та імпотенції.

Під час лікування не можна вживати алкоголь, а також слід обмежити перебування на сонці.

При застосуванні препарату можливе подовження інтервалу QT, що може спричиняти розвиток аритмії за типом torsade de pointes, поліморфну шлуночкову тахікардію і раптовий летальний кінець.

Слід враховувати стани, при яких підвищується ризик виникнення аритмії за типом torsade de pointes та/або раптового летального кінця, пов’язаної з прийомом препаратів, які подовжують інтервал QT, включаючи брадикардію, гіпокаліємію, одночасний прийом інших препаратів, які подовжують інтервал QT, наявність вродженого подовження інтервалу QT, прийом лікарських засобів, які пригнічують активність P450 2D6 чи інших препаратів, які впливають на кліренс тіоридазину.

Перед початком лікування бажано провести ЕКГ-дослідження, щоб виключити синдром подовженого інтервалу QTc, дослідити концентрацію кальцію, магнію та калію в сироватці крові. У разі появи подовження інтервалу QTc (більше 450 мс у чоловіків і більше 470 мс у жінок) тіоридазин не слід застосовувати. У разі подовження інтервалу QTc більше 500 мс необхідно поступово відмінити тіоридазин. Також під час лікування препаратом слід періодично контролювати концентрацію електролітів у сироватці крові та коригувати можливі електролітні порушення.

У пацієнтів, в яких в анамнезі виникали симптоми, що можуть бути симптомами прояву torsade de pointes (запаморочення, відчуття серцебиття, синкопе), необхідно проводити ЕКГ-моніторинг, у тому числі й холтерівське моніторування.

Пізня (тардивна) дискінезія. Пізня дискінезія характеризується наявністю мимовільних дискінетичних рухів, що можуть розвиватися у пацієнтів, які приймають антипсихотичні лікарські засоби. Цей синдром частіше виникає у людей літнього віку, особливо у жінок, та при тривалому лікуванні порівняно з коротким терміном застосування у низьких дозах. При припиненні застосування антипсихотичних засобів даний синдром може зникати. Антипсихотичні лікарські засоби маскують симптоми даного синдрому. Призначаючи нейролептики, по можливості слід мінімізувати виникнення пізньої дискінезії. При тривалому застосуванні нейролептиків слід враховувати відповідь на лікування, за необхідності слід застосовувати альтернативні, менш токсичні препарати, нейролептики застосовувати у меншій дозі чи короткими курсами. Якщо виникає пізня дискінезія при прийомі нейролептиків, слід припинити прийом даних препаратів. Незважаючи на розвиток пізньої дискінезії, у деяких пацієнтів слід продовжити прийом препарату. У пацієнтів при прийомі фенотіазинів можуть спостерігатися реакції гіперчутливості (зміни крові, жовтяниця). Слід враховувати, що фенотіазини здатні посилювати дію депресантів (анестетики, опіати, алкоголь), а також атропіну та фосфору на центральну нервову систему, тому при лікуванні менш тяжких розладів слід оцінювати показник користь/ризик.

Злоякісний нейролептичний синдром.

При застосуванні нейролептиків відмічався злоякісний нейролептичний синдром, клінічними проявами якого є гіперпірексія, ригідність м’язів, порушення мислення, свідомості, вегетативні розлади (аритмічний пульс, зміна артеріального тиску, тахікардія, діафорез, аритмія серця). Ускладнена діагностична оцінка даного синдрому. При встановленні даного діагнозу важливо враховувати такі серйозні захворювання, як пневмонія, системні інфекції, невідповідне лікування екстрапірамідних розладів, симптоми токсичності антихолінергічних засобів, серцеві напади, медикаментозна гарячка, первинна патологія центральної нервової системи. Лікування злоякісного нейролептичного синдрому включає негайне припинення застосування нейролептиків, інтенсивне лікування, лікування супутніх захворювань, відсутнє специфічне лікування. Слід з обережністю застосовувати нейролептики за необхідності їх подальшого прийому. 

Пригнічення центральної нервової системи.

Як і інші фенотіазини, тіоридазин здатен посилювати дію засобів, які пригнічують центральну нервову систему (алкоголь, анестетики, барбітурати, наркотичні засоби, опіати, інші психоактивні речовини), а також атропін, препарати фосфору. При одночасному прийомі високих доз барбітуратів може виникати тяжке пригнічення дихання.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Під час лікування Тіорилом слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Лікарські засоби, які пригнічують активність цитохрому P450 2D6 (флуоксетин, пароксетин), та інші препарати (пропранолол, піндолол, флувоксамін) пригнічують метаболізм тіоридазину, тому протипоказане їх одночасне застосування (див. розділ «Протипоказання»). Тіоридазин протипоказаний також пацієнтам, в яких відзначаються генетичні порушення (близько 7 % пацієнтів), що призводять до зниження рівня активності P450 2D6. Внаслідок підвищення рівня тіоридазину може виникати така серйозна аритмія, як torsade de pointes.

Протипоказано застосовувати з препаратами, які подовжують інтервал QT.

Фенотіазини здатні посилювати дію депресантів ЦНС (наприклад, анестетиків, опіатів, аналгетиків, барбітуратів, антигістамінних засобів, алкоголю тощо), а також атропіну та фосфорних інсектицидів.

Фенотіазини зменшують ефекти антикоагулянтів, знижують вміст фенобарбіталу у плазмі крові. Посилює гепатотоксичну дію протидіабетичних препаратів.

Тіорил може послаблювати антипаркінсонічний ефект леводопи, знижувати судомний поріг у хворих на епілепсію (що потребує змін дози протисудомних препаратів). При одночасному призначенні з препаратами літію – ризик нейротоксичної дії.

Тіорил може потенціювати негативний ефект хінідину на скорочуваність міокарда. Як і інші фенотіазини, Тіорил чинить адренолітичну дію, тому може перешкоджати пресорному ефекту адренергічних вазоконстрикторів. Застосування з адреналіном може призвести до раптового та вираженого зниження артеріального тиску. З гуанетидином зменшує антигіпертензивну дію останнього, але посилює дії інших антигіпертензивних засобів, що збільшує ризик появи ортостатичної гіпотензії. З амфетаміном діє антагоністично.

Ефедрин сприяє парадоксальному зниженню артеріального тиску. Симпатоміметики – посилює аритмогенну дію. Пробукол, астемізол, цизаприд, дизопірамід, еритроміцин, пімозид, прокаїнамід і хінідин сприяють подовженню інтервалу QTс, що збільшує ризик розвитку шлуночкової тахікардії. Антитиреоїдні препарати збільшують ризик розвитку агранулоцитозу. Зменшує ефект засобів, які знижують апетит (за винятком фенфлураміну). Знижує ефективність блювотної дії апоморфіну, посилює його пригнічувальну дію на ЦНС. Підвищує концентрацію у плазмі крові пролактину і перешкоджає діям бромокриптину. При одночасному застосуванні з трициклічними антидепресантами, мапротиліном, інгібіторами МАО, антигістамінними препаратами можливо подовження та посилення седативного й антихолінергічного ефектів. З тіазидними діуретиками – посилення гіпонатріємії. З препаратами літію – зниження всмоктування у шлунково-кишковому тракті, збільшення швидкості виведення іонів літію нирками, посилення проявів екстрапірамідних порушень. Ранні ознаки інтоксикації літієм (нудота і блювання) можуть маскуватися протиблювотним ефектом перфеназину. При одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами сприяє посиленню гіпотензивного ефекту.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Тіоридазин – фенотіазиновий нейролептик зі специфічною психотерапевтичною дією. Антипсихотична дія препарату поєднується із заспокійливим ефектом без вираженої загальмованості, емоційної індиферентності, в’ялості. Препарат чинить помірну стимулювальну дію поряд із нейролептичною; помірний тимолептичний (антидепресивний) вплив; антихолінергічну активність, антигіпертензивний ефект; блокує постсинаптичні допамінергічні рецептори, чинить альфа-адреноблокуючу дію, пригнічує вивільнення гормонів гіпофіза гіпоталамуса, проте збільшує вивільнення гіпофізом пролактину (внаслідок блокади допамінових рецепторів).

Фармакокінетика. Швидко та добре всмоктується у кишечнику, проникає через гематоенцефалічний бар’єр, накопичується у внутрішніх органах (у печінці та легенях), метаболізується в печінці, виділяється у значній кількості із сечею та калом. Період напіввиведення – від 10 до 20 годин.

Основні фізико-хімічні властивості

круглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою світло-коричневого кольору.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в сухому місці при температурі не вище 25 °C.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у картонній упаковці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ТОРРЕНТ ФАРМАСЬЮТІКАЛС Лтд.

Місцезнаходження

Індрад, 382 721. Діст. Мехсана, Індія.