Тербонил таблетки по 250 мг №28 (14х2):

Склад

Діюча речовина: 1 таблетка містить тербінафіну (у вигляді тербінафіну гідрохлориду) 250 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят, гіпромелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки.

Фармакотерапевтична група

Протигрибкові препарати для системного застосування. Код АТС D01В А02.

Клінічні характеристики

• Дерматомікоз волосистої частини голови.
• Грибкові інфекції шкіри (дерматомікоз гладкої шкіри, паховий дерматомікоз, епідермофітія стоп) та інфекції, спричинені грибами роду Candida (наприклад, Candida albicans).
• Дріжджові інфекції шкіри, спричинені грибами, у тих випадках, коли локалізація ураження, вираженість або поширеність інфекції зумовлюють доцільність пероральної терапії.

Протипоказання

Підвищена індивідуальна чутливість до тербінафіну або до інших складових препарату.

Не рекомендується застосовувати препарат при печінковій недостатності.

Тривалість лікування залежить від показань і тяжкості захворювання.

Дорослі.

Рекомендована доза Тербонілу 250 мг 1 раз на добу.

Дітям старше 2 років з масою тіла від 20-40 кг - 1/2 таблетки (125 мг) один раз на добу; для дітей з масою тіла більше 40 кг – 1 таблетка (250 мг) один раз на добу.

Дітям старше 2 років з масою тіла від 12 кг до 20 кг рекомендовано застосовувати препарат в іншій лікарській формі.

Інфекції шкіри.

Рекомендована тривалість лікування:

• міжпальцева/підошовна епідермофітія стоп: 2-6 тижнів;
• дерматомікоз гладкої шкіри та паховий дерматомікоз: 2-4 тижні;
• кандидоз шкіри: 2-4 тижні.

Повне зникнення ознак і симптомів захворювання може спостерігатися через декілька тижнів після завершення мікробіологічного курсу лікування.

Інфекції волосистої частини голови.

Рекомендована тривалість лікування:

• дерматомікоз волосистої частини голови: 4 тижні.

Дерматомікоз волосистої частини голови особливо часто зустрічається у дітей.

Оніхомікоз.

Для більшості пацієнтів тривалість лікування становить 6-12 тижнів.

Оніхомікоз нігтів пальців рук: у більшості випадків достатньо 6 тижнів лікування.

Оніхомікоз нігтів пальців стопи: у більшості випадків достатньо 12 тижнів лікування.

Більш тривале лікування може знадобитися пацієнтам, у яких швидкість росту нігтів дуже низька. Оптимальний клінічний ефект спостерігається через декілька місяців після мікологічного виліковування і припинення терапії. Це відповідає часу, необхідному для відростання здорового нігтя.

Тербоніл звичайно переноситься добре. Побічні дії слабко або помірно виражені і носять скороминущий характер.

Найчастіше відзначалися симптоми з боку травного тракту (диспепсія, відчуття переповнення шлунка, втрата апетиту, нудота, незначний біль у животі, діарея), алергічні шкірні реакції (висип, кропив'янка) і порушення з боку скелетно-м'язової системи (артралгія і міалгія).

Іноді відзначалися порушення смакових відчуттів, включаючи їх втрату. Відновлення відбувається повільно в межах декількох тижнів після припинення лікування.

Рідко повідомлялося про випадки розвитку вираженої гепатобіліарної дисфункції, включаючи печінкову недостатність (холестатичного типу).

Дуже рідко відмічалися випадки тяжких шкірних реакцій (у тому числі синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз), анафілактоїдні реакції. У разі розвитку прогресуючого шкірного висипу, лікування Тербонілом слід припинити.

Є повідомлення про окремі випадки розвитку гематологічних порушень, таких як нейтропенія, тромбоцитопенія та агранулоцитоз. Хоча причинний зв'язок з прийомом Тербонілу не встановлений, повідомлялося про випадки випадання волосся.

Повідомлялося про декілька випадків передозування препарату (до 5 г).

Симптомами передозування були головний біль, нудота, блювання, біль у животі, біль у шлунку, запаморочення, висип, часте сечовипускання.

Рекомендоване лікування полягає у виведенні препарату.

Призначають активоване вугілля і, за необхідності, – симптоматичну підтримуючу терапію.

Адекватних і добре контрольованих досліджень препарату на вагітних не проводилося, тому його застосування під час вагітності не рекомендується.

Тербінафін проникає в грудне молоко. Тому жінкам не слід застосовувати препарат у період годування груддю або у випадку необхідності лікування відмовитись від годування дитини груддю.

Діти

Дані щодо застосування таблеток тербінафіну у дітей віком до 2 років (з масою тіла менше 12 кг) відсутні.

На відміну від Тербонілу для місцевого застосуваня, Тербоніл для внутрішнього застосування не ефективний при лікуванні різнобарвного лишаю.

У разі наявності у хворого ознак або симптомів, які вказують на порушення функції печінки, таких як свербіж, тривала нудота, відсутність апетиту або стомленість, жовтяниця, темна сеча, безбарвний кал, слід підтвердити печінковий характер цих симптомів та відмінити лікування Тербонілом.

У пацієнтів з хронічними захворюваннями печінки при застосуванні разової дози препарату кліренс тербінафіну може зменшуватися приблизно на 50 %. Оскільки терапевтичне застосування Тербонілу у пацієнтів з хронічними або активними захворюваннями печінки не вивчалося, його не рекомендується застосовувати у таких пацієнтів.

Пацієнтам з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше - 50 мл/хв або креатинін сироватки крові перевищує 300 мкмоль/л) призначають половину звичайної дози препарату.

У дослідженнях in vitro було виявлено, що тербінафін пригнічує CYP2D6–опосередкований метаболізм. Тому необхідне постійне спостереження за хворими, які одночасно з Тербінолом застосовують препарати, що метаболізуються за участю цього ферменту, такими як циклоспорин, рифампіцин, циметидин, трициклічні антидепресанти, бета-адреноблокатори, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та інгібітори моноаміноксидази В типу.

Застосування в осіб літнього віку

Характер побічних ефектів тербінафіну в осіб літнього віку подібний до такого у пацієнтів молодшого віку. Коригування дози у таких пацієнтів не потрібне. Проте при лікуванні пацієнтів цієї вікової групи слід враховувати можливість порушення печінкової або ниркової функції.

Тербінафін не впливає на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами.

Тербінафін може незначною мірою пригнічувати або посилювати кліренс препаратів, які метаболізуються за участю системи цитохрому Р₄₅₀ (наприклад, циклоспорину, толбутаміду, терфенадину, триазоламу, пероральних контрацептивів).

Результати досліджень in vitro печінкових мікросом людини показують, що тербінафін не пригнічує метаболізм толбутаміду, етинілестрадіолу, етоксикумарину та циклоспорину. У дослідженнях взаємодії лікарських засобів in vivo, які проводилися на здорових добровольцях, було показано, що тербінафін не впливає на кліренс антипірину, дигоксину і терфенадину. Тербінафін знижує кліренс внутрішньовенно введеного кофеїну на 19 % і посилює кліренс циклоспорину на 15 %.

Однак у дослідженнях in  vitro було показано, що  тербінафін пригнічує CYP2D6 – опосередкований метаболізм. Ці дані, отримані у результаті досліджень in vitro, можуть мати клінічно важливе значення для пацієнтів, які застосовують препарати, що метаболізуються цим ферментом, такі як трициклічні антидепресанти, бета-блокатори, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та інгібітори моноамінооксидази В типу.

У деяких випадках у пацієнток, які одночасно приймали Тербоніл і пероральні контрацептиви, відзначалися порушення менструального циклу (сильна кровотеча, нерегулярний цикл). Однак частота цих порушень залишалась в межах величини, яка відзначалася у цих пацієнток при застосуванні лише пероральних контрацептивів.

Плазмовий кліренс тербінафіну може прискорюватися препаратами, які індукують метаболізм (рифампіцин) і може уповільнюватися препаратами, які пригнічують цитохром Р₄₅₀ (циметидин).

У тих випадках, коли необхідне одночасне застосування вказаних препаратів, може знадобитися відповідна зміна дози Тербонілу.

Фармакодинаміка.

Тербінафіну гідрохлорид є синтетичним похідним аліламіну з широким спектром протигрибкової дії відносно дерматофітів (Trichophyton rubrum, Trichophyton mentagrophytes, Trichophyton verrucosum, T. tonsurans, Trichophyton violaceum, Microsporum canis і Epidermophyton floccosum), дріжджових та дріжджоподібних грибів (головним чином, роду Candida), а також патогенного гриба Pityrosporum orbiculare (Malassezia furfur). В низьких концентраціях тербінафін чинить фунгіцидну дію відносно дерматофітів, пліснявих і деяких диморфних грибів. Активність відносно дріжджових грибів, залежно від їх виду, може бути фунгіцидною або фунгістатичною.

Тербінафін специфічно пригнічує ранній етап біосинтезу стеринів у клітині гриба. Це призводить до дефіциту ергостерину і до внутрішньоклітинного накопичення сквалену, що спричиняє загибель клітини гриба. Тербінафін діє шляхом інгібування ферменту скваленепоксидази у клітинній мембрані гриба. Цей фермент не належить до системи цитохрому Р450. Тербінафін не впливає на метаболізм гормонів або інших лікарських препаратів.

При призначенні внутрішньо препарат накопичується в шкірі, волоссі і нігтях в концентраціях, що забезпечують фунгіцидну дію.

Фармакокінетика.

Після разового перорального прийому препарату в дозі 250 мг тербінафін добре всмоктується з травного тракту (70 %). Його максимальна концентрація в плазмі досягається через 2 год і становить 0,97 мкг/мл. Період напіввиведення дорівнює 0,8 год, а період напіврозподілу - 4,6 год. Хоча біодоступність тербінафіну незначною мірою змінюється під впливом їжі, корекція дози препарату не потрібна.

Тербінафін значною мірою зв'язується з білками плазми крові (99 %). Він швидко проникає через поверхневий шар шкіри і накопичується в ліпофільному роговому шарі. Тербінафін також проникає в секрет сальних залоз, що призводить до утворення високих концентрацій у волосяних фолікулах, волоссі і шкірі, яка багата на сальні залози. Показано також, що тербінафін проникає в нігтьові пластинки у перші тижні після початку терапії.

Тербінафін метаболюється за участю семи ізоферментів цитохрому Р₄₅₀, при цьому основну роль відіграють ізоферменти CYP2C9, CYP1A2, CYP3A4, CYP2C8, CYP2C19.

Внаслідок біотрансформації тербінафіну утворюються метаболіти, які не мають протигрибкової активності і виводяться переважно з сечею. Період напіввиведення становить 17 год. Повідомлень щодо накопичення препарату немає. Дозозалежних змін фармакокінетичних параметрів не виявлено, але у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки може уповільнюватися швидкість виведення препарату, що призводить до більш високих концентрацій тербінафіну в крові.

У пацієнтів з хронічними захворюваннями печінки при застосуванні разової дози препарату кліренс тербінафіну може зменшуватися приблизно на 50 %.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості:

біла, двоопукла, кругла таблетка з розподілювальною рискою з одного боку.