Спинол-Н

Склад

діючі речовини: spironolactone, hydrochlorothiazide;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить спіронолактону 25 мг та гідрохлоротіазиду 25 мг;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить спіронолактону 50 мг та гідрохлоротіазиду 50 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; крохмаль кукурудзяний; повідон КЗ0; натрію крохмальгліколят; магнію стеарат; плівкове покриття: Opadry^® II Orange 85F230087 (спирт полівініловий; макрогол; тальк; жовтий захід FCF алюмінієвий лак (E 110); титану діоксид (E 171); заліза оксид жовтий (Е 172); тартразин алюмінієвий лак (E 102)).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 25/25 мг: круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою оранжевого кольору, з гравіюванням «NOLX» з одного боку;

таблетки по 50/50 мг: круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою оранжевого кольору, з розподільною рискою та гравіюванням «NOLX 50» з одного боку.

Фармакотерапевтична група

Комбінації діуретиків з калійзберігаючими засобами. Код АТХ С0ЗЕ А01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Спінол-Н – комбінований препарат, діуретична та гіпотензивна дія якого зумовлена поєднанням властивостей спіронолактону та гідрохлоротіазиду.

Гідрохлоротіазид сприяє виведенню з організму натрію і води в першу чергу за рахунок пригнічення їх реабсорбції у дистальних канальцях нефрона.

Діуретичний ефект спіронолактону зумовлений фармакологічним антагонізмом до альдостерону, головним чином шляхом зв’язування рецепторів на альдостеронзалежній ділянці обміну натрію-калію у звивистих канальця нефрона. Наявність спіронолактону у складі комбінації зменшує до мінімуму втрату калію, зумовлену наявністю гідрохлоротіазиду.

Обидва компоненти препарату зменшують рівень натрію, об’єм плазми крові, масу тіла та артеріальний тиск.

Застосування спіронолактону та гідрохлоротіазиду у комбінації зумовлює потенціювання їх діуретичного та гіпотензивного ефекту.

Препарат є ефективним при зниженні артеріального тиску у багатьох пацієнтів з гіпертонічною хворобою, навіть при секреції альдостерону у межах норми.

Фармакокінетика.

Гідрохлоротіазид.

Після перорального застосування гідрохлоротіазид швидко абсорбується з травного тракту. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається приблизно через 1-2 години після прийому. Діуретичний ефект настає через 1 годину та спостерігається протягом 6-12 годин.

Розподіляється через міжклітинний простір. Не кумулює, окрім тканин нирок.

Гідрохлоротіазид піддається лише незначному метаболізму та виділяється нирками. Період напіввиведення становить 4,5-5 годин.

Спіронолактон.

Спіронолактон добре всмоктується після прийому всередину та переважно метаболізується з утворенням активних метаболітів: сірковмісних (80 %) і частково канренону (20 %).

Період напіввиведення (Т_1/2) спіронолактону короткий (1,3 години), Т_1/2 активних метаболітів триваліший (від 2,8 до 11,2 годин). Виведення метаболітів відбувається в основному нирками, мала частина виводиться кишечником. Спіронолактон і його метаболіти проникають через плаценту та у грудне молоко.

При призначенні 100 мг спіронолактону на добу протягом 15 днів не натщесерце здоровим добровольцям T_max становив 2,6 години, C_max – 80 нг/мл і Т_1/2 – приблизно 1,4 години. Для 7-альфа-(тіометіл)-спіронолактону та канренону T_max становили 3,2 і 4,3 години, C_max – 391 нг/мл і 181 нг/мл і Т_1/2 – 13,8 години і 16,5 години відповідно.

Дія на нирки одноразової дози спіронолактону досягає свого піку через 7 годин, активність зберігається протягом як мінімум 24 годин.

Показання

Набряки при:

• застійній серцевій недостатності (діуретик-індукована гіпокаліємія, коли застосування інших засобів вважається недоречним; набряки та затримка натрію у разі недостатньої ефективності або непереносимості інших засобів; застійна серцева недостатність у пацієнтів, які приймають препарати дигіталісу у разі недостатньої ефективності або непереносимості інших засобів);
• цирозі печінки, що супроводжується набряками та асцитом (підтримуюча терапія при дотриманні постільного режиму та обмеженні споживання рідини і натрію);
• нефротичному синдромі (коли застосування інших діуретиків та обмеження споживання рідини і натрію не забезпечують адекватної відповіді);
• есенціальній гіпертензії (коли застосування інших засобів вважається неадекватним або недоречним; діуретик-індукована гіпокаліємія, коли застосування інших засобів вважається неадекватним або недоречним).

Протипоказання

• Гіперчутливість до діючих речовин, тіазидних діуретиків, інших похідних сульфонаміду або до інших компонентів препарату.
• Гостра ниркова недостатність, тяжке порушення функцій нирок (КК менше 30 мл/хв), анурія.
• Тяжкі або прогресуючі захворювання печінки.
• Хвороба Аддісона.
• Гіперкаліємія.
• Гіперкальціємія.
• Одночасне застосування з еплероном.
• Одночасне застосування з гепарином, низькомолекулярним гепарином.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

При одночасному застосуванні з іншими засобами можливий розвиток наступних взаємодій:

Засоби, що здатні спричиняти підвищення рівня калію у плазмі крові (зокрема калійзберігаючі діуретики, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), антагоністи рецепторів ангіотензину II, еплерон, інші блокатори альдостерону, гепарин, низькомолекулярні гепарини), добавки калію, замінники солі та продукти, що містять високі рівні калію – при одночасному застосуванні можливий розвиток тяжкої гіперкаліємії. Препарат не рекомендується одночасно застосовувати з калійзберігаючими діуретиками, добавками калію, замінниками солі та продуктами, що містять високі рівні калію. Препарат протипоказаний при одночасному застосуванні з еплероном, гепарином та низькомолекулярними гепаринами.

Засоби, що пливають на моторику травного тракту (наприклад, атропін, метоклопрамід, домперидон) – при одночасному застосуванні з антихолінергічними засобами можливе збільшення біодоступності тіазидних діуретиків, а при застосуванні з прокінетичними – зменшення їх біодоступності. У разі одночасного застосування може знадобитися корекція дозування препарату.

Еплерон – при одночасному застосуванні можливий розвиток тяжкої гіперкаліємії. Одночасне застосування протипоказане.

Алкоголь, барбітурати або наркотичні засоби: при одночасному застосуванні можливе посилення ортостатичної гіпотензії. Застосування такої комбінації слід уникати, особливо на початку лікування.

Амфотерицин В – при одночасному застосуванні можливе збільшення ризику тіазид-індукованої гіпокаліємії. У разі одночасного застосування рекомендується здійснювати моніторинг плазмових рівнів літію.

Антидіабетичні засоби – при одночасному застосуванні тіазид-індукована гіперглікемія може скомпрометувати контроль рівня глюкози плазми крові. При цьому потреба в інсуліні та інших антидіабетичних засобах може бути збільшена, зменшена або залишитися без змін. Гіперглікемія та глюкозурія може проявитися у пацієнтів у предіабетичному стані. При одночасному застосуванні з глібенкламідом повідомлялося про розвиток мультиформної еритеми. У разі одночасного застосування рекомендується здійснювати моніторинг плазмових рівнів глюкози та при необхідності провести корекцію дозування антидіабетичних засобів та приймати добавки калію.

Антинеопластичні засоби (включаючи циклофосфомід та метотрексат) – при одночасному застосуванні можливе зниження ниркового кліренсу цитотоксичних засобів та посилення їх мієлосупресивних ефектів. У разі одночасного застосування рекомендується здійснювати моніторинг плазмових рівнів цитотокисних засобів та при необхідності – провести корекцію їх дозування.

Антипірин – при одночасному застосуванні можливе посилення метаболізму останнього.

Аторвастатин, фуросемід, ацетилсаліцилова кислота – при одночасному застосуванні цих засобів з комбінацією гідрохлоротіазид/спіронолактон повідомлялося про гепатит, панкреатит, летальний наслідок (аторвастатин).

Секвестранти жовчних кислот – при одночасному застосуванні можливе зв'язування тіазидних діуретиків у кишечнику та зменшення абсорбції у травному тракті на 43–85 %. Також часто повідомлялося про розвиток гіперхлоремічного метаболічного ацидозу при одночасному застосуванні спіронолактону з амонію хлоридом або холестираміном. У разі одночасного застосування препарат слід приймати за 2–4 години до або через 6 годин після застосування секвестрантів жовчних кислот. Рекомендується здійснювати моніторинг артеріального тиску та у разі необхідності провести корекцію дозування препарату.

Препарати кальцію та добавки вітаміну D – при одночасному застосуванні можливе зменшення ниркової екскреції кальцію та посилення його резорбції з кісток. У разі одночасного застосування рекомендується здійснювати моніторинг плазмових рівнів кальцію, особливо у разі застосування високих доз та при необхідності провести корекцію дозування або відміну препаратів кальцію та/або добавок вітаміну D.

Карбамазепін – при одночасному застосуванні можливе посилення гіпонатріємії. Одночасно застосовувати з обережністю та рекомендується здійснювати моніторинг плазмових рівнів натрію.

Кортикостероїди, адренокортикотропний гормон (АКТГ) – при одночасному застосуванні можливий розвиток електролітного дефіциту, зокрема гіпокаліємії. У разі одночасного застосування рекомендується здійснювати моніторинг плазмових рівнів калію та при необхідності провести корекцію дозування кортикостероїдів та АКТГ.

Дигоксин – при одночасному застосуванні можливе збільшення періоду напіввиведення дигоксину, що може привести до підвищення його рівнів у плазмі крові та розвитку дигіталісної токсичності. Тіазид-індукованні електролітні порушення (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагнезіємія) посилюють токисчність дигоксину, що може призвести до розвитку летальних аритмій. У разі одночасного застосування слід здійснювати моніторинг плазмових рівнів дигоксину і при необхідності провести корекцію його дозування та приймати добавки калію.

Діуретики та антигіпертензивні засоби – при одночасному застосуванні можливе потенціювання антигіпертензивного ефекту. Повідомлялося про розвиток гіперкаліємії при одночасному застосуванні спіронолактону з інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), інгібіторами рецепторів ангіотензину-ІІ та інігібіторами альдостерону. У разі одночасного застосування слід зменшити дозу антигіпертензивних засобів, зокрема гангліоблокаторів – на 50 %.

Гепарин, низькомолекулярний гепарин – при одночасному застосуванні можливий розвиток тяжкої гіперкаліємії. Одночасне застосування протипоказане.

Засоби для лікування подагри (алопуринол, урикозурики, інгібітори ксантиноксидази) ‒ при одночасному застосуванні тіазид-індукована гіперкальціємія може скомпрометувати контроль подагри. Одночасне застосування гідрохлоротіазиду з алопуринолом може збільшити частоту реакцій гіперчутливості до алопуринолу. У разі одночасного застосування може знадобитися корекція дозування антиподагричних засобів.

Літій – при одночасному застосуванні можливе зниження ниркового кліренсу літію та посилення його токсичності. Сумісне застосування цих засобів було пов’язано з розвитком гострої ниркової недостатності (інколи з летальним наслідком). Одночасне застосування не рекомендується. У разі необхідності такого застосування слід зменшити дозу літію на 50 % та здійснювати ретельний моніторинг його плазмових рівнів.

Норепінефрин – при одночасному застосуванні можливе зниження судинної відповіді на норепінефрин. Препарат застосовувати з обережністю пацієнтам під час регіональної або загальної анестезії. Слід розглянути відміну препарату перед плановими оперативними втручаннями.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) – при одночасному застосуванні можливе зменшення натрійуретичної ефективності діуретиків за рахунок пригнічення внутрішньониркового синтезу простагландинів та зменшення діуретичної дії спіронолактону. НПЗЗ-індуковане пригнічення синтезу простагландинів, що спричиняє зменшення ниркового кровотоку та тіазид-індуковане зменшення швидкості клубочкової фільтрації може призвести до гострої ниркової недостатності, особливо у пацієнтів з серцевою недостатністю. Повідомлялося про розвиток гіперкаліємії при одночасному застосуванні індометацину та калійзберігаючих діуретиків. У разі одночасного застосування рекомендується ретельний моніторинг плазмових рівнів калію та моніторинг артеріального тиску та при необхідності слід провести корекцію дозування НПЗЗ.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) (наприклад, циталопрам, есциталопрам, сертралін) – при одночасному застосуванні можливий розвиток гіпонатріємії. Одночасно застосовувати з обережністю та рекомендується здійснювати моніторинг плазмових рівнів натрію.

Міорелаксанти курареподібної дії (наприклад, тубокурарин) – при одночасному застосуванні можливе посилення дії останніх.

Топірамат – при одночасному застосуванні можливий розвиток гіпокаліємії та тіазид-індукованого збільшення концентрації топірамату у плазмі крові. У разі одночасного застосування рекомендується моніторинг плазмових рівнів калію і топірамату та при необхідності слід провести корекцію дозування топірамату і приймати добавки калію.

Взаємодії при проведенні лабораторних досліджень.

Тіазиди також можуть знижувати рівень протеїн-зв'язаного йоду без впливу на функцію щитовидної залози. Застосування препарату слід припинити перед проведенням досліджень на функцію паращитовидної залози.

Повідомлялося, що спіронолактон або його метаболіти можуть порушувати визначення дигоксину радіоімунологічними методами. Ступінь та потенційне клінічне значення цього явища невідомі.

Особливості застосування.

Вплив на водно-електролітний баланс.

Під час застосування препарату слід здійснювати періодичний моніторинг рівнів електролітів у плазмі крові, особливо пацієнтам літнього віку, пацієнтам з порушенням функцій нирок або печінки.

Гіперкаліємія.

Під час застосування препарату можливий розвиток гіперкаліємії (інколи з летальним наслідком), як при надмірному споживанні калію та при відсутності його надмірного споживання, особливо у пацієнтів літнього віку, з порушенням функцій нирок та пацієнтів з цукровим діабетом.

Гіперкаліємія у пацієнтів з цукровим діабетом.

Препарат застосовувати з обережністю хворим з цукровим діабетом через підвищений ризик розвитку гіперкаліємії. Слід перевірити функцію нирок та плазмові рівні калію до початку лікування та повторювати протягом перших кількох тижнів у пацієнтів групи ризику, особливо у пацієнтів літнього віку. Рекомендується здійснювати моніторинг плазмових рівнів калію та креатиніну до початку лікування, через один тиждень після початку або збільшення дозування, щомісяця протягом перших 3-х місяців, а потім щоквартально протягом року, потім кожні 6 місяців.

Корекцію гіперкаліємії можна провести шляхом швидкого внутрішньовенного введення 20–50 % розчину глюкози та інсуліну, з використанням 0,25 до 0,5 одиниць інсуліну на 1 грам глюкози. При необхідності такий захід можна повторити. Слід припинити застосування препарату та обмежити споживання калію.

Гіперкаліємія у пацієнтів з помірною або тяжкою серцевою недостатністю.

Препарат застосовувати з обережністю таким пацієнтам. Рекомендується здійснювати моніторинг плазмових рівнів калію та креатиніну до початку лікування, через один тиждень після початку або збільшення дозування, щомісяця протягом перших 3-х місяців, а потім щоквартально протягом року, потім кожні 6 місяців. Слід припинити застосування препарату при рівні калію у плазмі крові > 5 мг-екв/л або креатиніну у плазмі крові > 4 мг/дл.

Гіпокаліємія.

Під час застосування препарату можливий розвиток гіпокаліємії, особливо при посиленому діурезі, тяжкому цирозі або одночасному застосуванні засобів, що підвищують ризик її розвитку. У разі розвитку такого ускладнення слід припинити застосування препарату та перейти на застосування або гідрохлоротіазиду з додаванням калію (при необхідності) або на застосування спіронолактону.

Гіпонатріємія.

При одночасному застосуванні препарату з іншими діуретиками можливий розвиток або посилення гіпонатріємії, що проявляється сухістю у роті, спрагою, млявістю та сонливістю.

Під час застосування препарату слід здійснювати ретельний моніторинг пацієнтів з недостатністю натрію.

Під час застосування препарату можливий розвиток синдрому сольового виснаження, що може проявлятися сплутаністю свідомості, як і при печінковій комі. У разі розвитку такого ускладнення слід припинити застосування препарату та забезпечити введення натрію.

Вплив на обмін речовин.

Під час застосування препарату рідко можливий розвиток ацидозу.

Також повідомлялося про випадки транзиторного гіперхлоремічного метаболічного ацидозу, як правило, у поєднанні з гіперкаліємією, у пацієнтів з декомпенсованим цирозом печінки (навіть при нормальній функції нирок). Препарат застосовувати з обережністю пацієнтам з гострим порушенням функцій печінки.

Гіперхлоремічний алкалоз виникає нечасто та рідко – у тяжкій формі. Недостатність хлору може бути скоригована застосуванням амонію хлориду (окрім випадків захворювання нирок або печінки) та значною мірою можна запобігти шляхом нормального споживання натрію/хлору.

Гідрохлоротіазид може спричинити розвиток гіперглікемії у пацієнтів у предіабетичному стані або з цуровим діабетом. Може знадобитися корекція дозування антидіабетичних засобів.

Гідрохлоротіазид також може підвищувати рівень сечової кислоти плазми крові шляхом зниження її кліренсу, що може спричинити або посилити гіперурикемію та подагру у чутливих пацієнтів. Препарат застосовувати з обережністю пацієнтам з гіперурикемією або подагрою в анамнезі. Може знадобитися корекція антиподагричних засобів.

Вплив на органи зору.

Гідрохлоротіазид, що входить до складу препарату, може спричинити розвиток ідіосинкразії, що призводить до гострої транзиторної міопії та гострої закритокутової глаукоми. Симптоми виникають зазвичай протягом від декількох годин до декількох тижнів після початку лікування та включають різке зниження гостроти зору або біль в очах. Відсутність лікування гострої закритокутової глаукоми може призвести до необоротної втрати зору. У разі розвитку такого ускладнення слід одразу припинити застосування препарату. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, слід розглянути можливість оперативного або хірургічного лікування. Фактори ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми включають наявність гіперчутливості до похідних сульфонамідів або пеніцилінів в анамнезі.

Вплив на репродуктивну систему та молочні залози.

Спіронолактон, що входить до складу препарату, може спричинити розвиток гінекомастії, що залежить від дозування та тривалості терапії і зазвичай зникає після припинення лікування. У рідкісних випадках гінекомастія може зберігатися і після відміни препарату. У разі виникнення такого ускладнення слід припинити застосування препарату.

Застосування пацієнтам з порушенням функцій нирок.

При застосуванні препарату пацієнтам з порушенням функцій нирок можливий розвиток його кумуляції, а у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю – азотемія. Препарат застосовувати з обережністю пацієнтам з тяжким порушенням функцій нирок. Препарат протипоказаний пацієнтам з гострою нирковою недостатністю, тяжким порушенням функцій нирок (КК менше 30 мл/хв), анурією.

Застосування пацієнтам з порушенням функцій печінки.

Препарат застосовувати з обережністю пацієнтам з легким та помірним порушенням функцій печінки, оскільки порушення водно-електролітного балансу може призвести до розвитку печінкової коми. У разі розвитку сплутаності свідомості слід тимчасово припинити застосування препарату. Препарат протипоказаний пацієнтам з тяжкими або прогресуючими захворюваннями печінки.

Застосування пацієнтам з непереносимістю лактози.

Пацієнтам із рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не слід застосовувати цей препарат.

При проведенні досліджень хронічної токсичності спіронолактону у тварин було виявлено онкогенну дію. Препарат слід застосовувати тільки при умовах, описаних у розділах «Показання» та «Спосіб застосування та дози».

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний у період вагітності або годування груддю.

Адекватних та добре контрольованих досліджень застосування препарату вагітним жінкам не проводили. У доклінічних дослідженнях спіронолактон спричиняв ендокринні ефекти, у тому числі прогестагений та антиандрогенний.

Основний метаболіт спіронолактону, канренон, проникає у грудне молоко. Тіазиди у невеликих кількостях проникають у грудне молоко та у високих дозах здатні пригнічувати продукування грудного молока через посилення діурезу. У разі застосування препарату слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Під час застосування препарату можливий розвиток сонливості та запаморочення. При керуванні автотранспортом або іншими механізмами пацієнтам слід дотримуватися обережності, поки не буде встановлено відповідь на лікування.

Спосіб застосування та дози

Препарат призначений для перорального застосування.

Оптимальна доза визначається шляхом титрування його компонентів.

Проводити оцінку оптимальної дози препарату слід протягом 2 тижнів.

Дорослі.

Звичайна підтримуюча доза препарату становить 50–100 мг кожного компонента, розподілені на 1 або декілька прийомів. Можливе застосування у дозі 50–200 мг кожного компонента на добу залежно від відповіді на початкове титрування.

Діти.

Безпеку та ефективність застосування препарату дітям не було встановлено.

Передозування

Симптоми: тошнота, блювання, сонливість, запаморочення, зниження свідомості, кома, сплутаність свідомості, діарея, макулопапульозні та еритематозні висипання. Ці симптоми зазвичай зникають після відміни препарату. Можливе посилення гіперкаліємії. Повідомлялось про розвиток тромбоцитопенічної пурпури та гранулоцитопенії.

Лікування. У разі передозування слід припинити застосування препарату та обмежити споживання калію. Специфічного антидоту немає.

Побічні реакції

Гідрохлоротіазид.

З боку крові та лімфатичної системи: апластична анемія, агранулоцитоз, лейкопенія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, у тому числі анафілактичні реакції, некротизуючий васкуліт (васкуліт та шкірний васкуліт), респіраторний дистрес, включаючи пневмоніт і набряк легенів; фотосенсибілізація, пропасниця, кропив'янка, висипання, пурпура.

З боку метаболізму та харчування: електролітний дисбаланс, гіперглікемія, глюкозурія, гіперурикемія.

З боку нервової системи: вертиго, парестезії, запаморочення, головний біль, неспокій.

З боку органів зору: гостра міопія, гостра закритокутова глаукома, транзиторне затуманення зору, ксантопсія.

З боку серцево-судинної системи: гіпертензія, у тому числі ортостатична, що може посилюватися при одночасному застосуванні алкоголю, барбітуратів, наркотичних або антигіпертензивних засобів.

З боку травного тракту: панкреатит, жовтяниця (внутрішньопечінкова та холестатична), діарея, блювання, сіалоаденіт, спазми, запор, подразнення шлунка, нудота, анорекія.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: спазми м'язів.

З боку шкіри та підшкірних тканин: мультиформна еритема, свербіж.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: ниркова недостатність, порушення функцій нирок, інтерстиціальний нефрит.

Загальні розлади: слабкість.

Спіронолактон.

З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія (включаючи агранулоцитоз), тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, у тому числі пропасниця, кропив’янка, макулопапульозні та еритематозні висипання, анафілактичні реакції, васкуліт.

З боку метаболізму та харчування: електролітний дисбаланс, гіперкаліємія.

З боку нервової системи: сплутаність свідомості, атаксія, запаморочення, головний біль, сонливість, летаргія.

З боку травного тракту: шлункова кровотеча, виразка, гастрит, діарея, спазми, нудота, блювання.

З боку гепатобіліарної системи: холестатична/гепатоцелюлярна токсичність.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: спазми литкових м'язів.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: гінекомастія, еректильна дисфункція, нерегулярні менструації або аменорея, постменопаузальна кровотеча, біль у грудях.

З боку шкіри та підшкірних тканин: синдром Стівенса-Джонсона (SJS), токсичний епідермальний некроліз (TEN), висипання, що супроводжуються еозинофілією та системними симптомами (DRESS), алопеція, свербіж.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: порушення функцій нирок (у тому числі ниркова недостатність).

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 2 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

УОРЛД МЕДИЦИН ІЛАЧ САН. ВЕ ТІДЖ. A.Ш., Туреччина/

WORLD MEDICINE ILAC SAN. VE TIC. A.S., Turkey.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

15 Теммуз Махаллеші Джамі Йолу Джаддесі №50 Гюнешлі Багджилар/Стамбул, Туреччина/

15 Temmuz Mahallesi Cami Yolu Caddesi No:50 Gunesli Bagcilar/Istanbul, Turkey.

Заявник

УОРЛД МЕДИЦИН ЛТД/

WORLD MEDICINE LTD.