Соталол-Апо

Склад

діюча  речовина: соталолу гідрохлорид;

1 таблетка містить 80 мг або 160 мг соталолу гідрохлориду;

допоміжні речовини: декстрати, метилцелюлоза, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, індигокармін (Е132).

Лікарська форма

Таблетки.

Фармакотерапевтична група

Неселективні блокатори β-адренорецепторів.

Код АТС C07A A07.

Показання

• Шлуночкова екстрасистолія;
• спонтанні та індуковані шлуночкові тахіаритмії;
• суправентрикулярна тахікардія (у тому числі синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта);
• пароксизмальна форма мерехтіння передсердь;
• шлуночкові аритмії, які загрожують життю, зокрема стійка шлуночкова тахікардія.

Протипоказання

• Гіперчутливість до соталолу та сульфаніламідів;
• підвищена чутливість до компонентів препарату;
• гострий інфаркт міокарда;
• гостра та хронічна серцева недостатність II-III ст (у стадії декомпенсації);
• AV-блокада II або III ст (якщо у пацієнта немає функціонуючого кардіостимулятора), кардіогенний шок;
• шлуночкова тахікардія типу “torsades de pointes”;
• синоатріальна блокада;
• симптоматична синусова брадикардія;
• синдром слабкості синусового вузла;
• тяжка дисфункція синусового вузла;
• артеріальна гіпотензія;
• бронхіальна астма та хронічні обструктивні захворювання легень;
• набряк гортані;
• алергічний риніт;
• вроджений або набутий синдром подовженого інтервалу QT;
• тяжка або неконтрольована хронічна серцева недостатність;
• ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 10 мл/хв);
• цукровий діабет з кетоацидозом;
• метаболічний ацидоз;
• гіпокаліємія, гіпомагніємія;
• нелікована феохромацитома;
• кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності);
• оклюзійні захворювання периферичних судин (ускладнені гангреною, “переміжною” кульгавістю або болем у спокої), синдром Рейно;
• анестезія препаратами, які спричиняють депресію міокарда;
• період вагітності або годування груддю;
• дитячий вік.

Спосіб застосування та дози

Таблетки приймають внутрішньо, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Лікування пацієнтів зі стійкою шлуночковою тахікардією необхідно розпочинати в умовах стаціонару.

Рекомендована початкова доза – 80 мг 2 рази на добу. Для досягнення терапевтичного ефекту у більшості випадків потрібна добова доза 160-320 мг у двох рівних розділених дозах (по 80 мг або по 160 мг 2 рази на добу). Максимальна добова доза – 480 мг. Дози необхідно підвищувати поступово, очікуючи після кожного підвищення 2-3 дні для досягнення рівноважної концентрації соталолу гідрохлориду в плазмі крові та адекватного контролю тривалості інтервалів QT.

Пацієнти з рефрактерними аритміями, які загрожують життю, можуть потребувати дози 480-640 мг/добу, однак такі дози можна призначати лише тоді, коли потенційна користь від застосування препарату переважає підвищений ризик виникнення побічних ефектів, зокрема аритмій.

При виникненні брадикардії або артеріальної гіпотензії на початку терапії прийом препарату необхідно припинити. Пізніше Соталол-АПО знову може бути призначений у нижчих дозах. Зниження доз також може бути рекомендовано з метою зменшення симптомів слабкості і запаморочення, якщо артеріальний тиск крові залишається низьким протягом місяця і більше після початку терапії.

При лікуванні Соталолом-Апо шлуночкових аритмій, що загрожують життю, розпочинати терапію, а також підвищувати дози необхідно в умовах стаціонару при наявності устаткування для моніторингу та оцінки варіабельності серцевого ритму. Дози підбирають індивідуально, виходячи з терапевтичної ефективності та чутливості. Проаритмічні ефекти можливі не лише на початку терапії, але і при кожному підвищенні доз.

У пацієнтів з порушенням функції нирок період напіввиведення препарату подовжується, для досягнення рівноважного стану в таких випадках потрібно більше часу. При кліренсі креатиніну < 60 мл/хв інтервали між прийомами Соталолу-Апо необхідно коригувати згідно з такими рекомендаціями:

При лікуванні пацієнтів з порушеннями функції нирок збільшувати дози можна лише після прийому не менше 5 або 6 доз із відповідними інтервалами.

Побічні реакції

Серцево-судинна система: відхилення на ЕКГ, подовження інтервалу QT (що може викликати шлуночкову тахіаритмію), синкопальний або пресинкопальний стан, брадикардія, відчуття серцебиття, порушення провідності міокарда, АV-блокада, аритмії, ослаблення скорочувальної функції міокарда, посилення симптомів серцевої недостатності (набряк щиколоток, стоп, задишка), артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, прояви ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу, відчуття похолодання нижніх кінцівок, синдром Рейно), біль у грудях, в окремих випадках – шлуночкова пароксизмальна тахікардія типу “torsades de pointes”, посилення нападів стенокардії. Аритмогенні ефекти частіше спостерігаються у пацієнтів з тяжкими, небезпечними для життя аритміями і дисфункцією лівого шлуночка.

Шлунково-кишковий тракт: рідко – нудота, блювання, болі в епігастрії, метеоризм, діарея, запор, сухість у роті, зміни смаку, анорексія, порушення функції печінки (темна сеча, жовтушність склер або шкіри, холестаз), диспепсія.

ЦНС та периферична нервова система: головний біль, запаморочення, стомлюваність, слабкість, сонливість, зміни настрою, тривожність, судоми, сплутаність свідомості, галюцінації, парестезії, тремор; рідко – порушення сну, депресія; в окремих випадках – порушення гостроти зору, зменшення секреції сльозової рідини, сухість та біль в очах, запалення роговиці та кон’юнктиви, порушення слуху, світлобоязнь.

Ендокринна система: гіперглікемія, гіпоглікемія, гіпотиреоїдний стан.

Дихальна система: риніт, утруднення дихання, бронхоспазм, ларингоспазм, диспное.

Дерматологічні реакції: посилене потовиділення, гіперемія шкіри, псоріазоформний дерматоз, загострення симптомів псоріазу, алопеція.

Алергічні реакції: рідко – шкірний висип, свербіж, кропив’янка; анафілактичні реакції.

Лабораторні показники: тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія, зміни активності ферментів, рівня білірубіну, підвищення рівнів тригліцеридів та загального холестерину.

Інші: відчуття похолодання та ціаноз кінцівок, астенія, пропасниця, урогенітальна/сексуальна дисфункція, біль у спині, артралгії, м'язова слабкість, біль у м'язах, синдром відміни.

Передозування

Симптоми: виражена брадикардія, запаморочення, непритомність, слабкість, мідріаз, асистолія, симптоми кардіогенного або гіповолемічного шоку, серцева недостатність, AV-блокада, аритмія, шлуночкова екстрасистолія, “піруетна” тахікардія, ціаноз нігтів або долонь, судоми, виражена гіпотензія, утруднення дихання, бронхоспазм і гіпоглікемія.

Терапію соталолу гідрохлоридом необхідно припинити. Важливо здійснювати адекватний ЕКГ-моніторинг. Для зниження концентрацій соталолу у плазмі крові можна застосовувати гемодіаліз. Пацієнти повинні бути під ретельним медичним наглядом до нормалізації тривалості інтервалу QT_с. Необхідна швидка корекція порушень електролітного і метаболічного балансу, оскільки вони можуть сприяти виникненню шлуночкових аритмій.

Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля. При брадикардії показані атропін, інші антихолінергічні препарати, агоністи b-адренорецепторів або трансвенозна електрокардіостимуляція; при блокаді серця (II або III ст) – ізопротеренол або трансвенозна електрокардіостимуляція; при серцевій недостатності – серцеві глікозиди, діуретики, глюкагон; при гіпотензії (залежно від асоційованих факторів) на додаток до атропіну і глікозидів наперстянки при необхідності доцільніше застосовувати епінефрин, а не ізопротеренол або норадреналін; при бронхоспазмі – стимулятори b₂-адренорецепторів у вигляді аерозолю або амінофілін; при гіпоглікемії – внутрішньовенне введення глюкози; при “піруетній” тахікардії – епінефрин, магнію сульфат, трансвенозна електрокардіостимуляція, кардіоверсія постійним струмом.

Оскільки соталолу гідрохлорид є конкурентним антагоністом ізопротеренолу, високі дози ізопротеренолу можуть нейтралізувати багато ефектів надлишкових доз Соталолу-АПО, але у разі застосування ізопротеренолу необхідно бути готовим до ускладнень, які можуть спричинити його високі дози.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Оскільки досвід застосування соталолу у період вагітності відсутній, призначати препарат в цей період можна тільки при наявності точного діагнозу та абсолютних показань для його застосування, оцінки співвідношення користь/ризик для плода. Необхідно враховувати, що соталолу гідрохлорид проникає через плаценту і досягає фармакологічно активних концентрацій у тканинах плода, тому у плода або немовляти можна чекати виникнення таких побічних реакцій як брадикардія, гіпотензія та гіпоглікемія. З цієї причини терапію слід перервати за 48-72 години до розрахованої дати пологів. За немовлятами після народження необхідно встановити ретельне спостереження.

Годування груддю під час лікування препаратом необхідно припинити.

Діти

Дітям препарат не застосовують.

Особливості застосування

Соталол-АПО може збільшувати тяжкість наявних аритмій або спричиняти нові. Проаритмічні ефекти можуть бути різноманітними: зі збільшення частоти передчасних скорочень шлуночків і до розвитку більш тяжкої шлуночкової тахікардії, шлуночкової фібриляції або “піруетної” тахікардії. Факторами ризику, які збільшують ймовірність виникнення “піруетної” тахікардії, є доза, наявність стійкої шлуночкової тахікардії, стать (у жінок частота виникнення вища), надмірне збільшення тривалості інтервалу QT_c, кардіомегалія або хронічна серцева недостатність.

Якщо в процесі терапії тривалість інтервалу QT_c перевищує 500 мс – необхідна обережність при застосуванні, а якщо перевищує 550 мс – потрібне зниження доз або припинення прийому препарату. Проаритмічні ефекти найчастіше спостерігаються у перші 7 днів після початку терапії або при підвищенні дози. Для зниження ризику проаритмії рекомендується розпочинати лікування в дозі 80 мг 2 рази на добу, а потім поступово титрувати дози з одночасним контролем ефективності (програмована електрокардіостимуляція або моніторинг ЕКГ за Холтером) і безпеки (тривалість інтервалу QT, ЧСС і рівні електролітів сироватки крові). Особливо уважно необхідно стежити за електролітним і кислотно-лужним балансами у пацієнтів з тяжкою або тривалою діареєю, а також хворих, які одержують діуретики.

Не застосовувати соталол пацієнтам з гіпокаліємією або гіпомагніємією до корекції дисбалансу через імовірність ризиків подовження інтервалу QT та розвитку шлуночкової тахікардії типу “torsades de pointes”.

При завершенні курсу лікування прийом Соталолу-АПО необхідно припиняти поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше під наглядом лікаря. Періодичність прийому препарату не можна змінювати і не можна раптово припиняти лікування – можливе підвищення артеріального тиску, розвиток тяжких аритмій, пілсилення нападів стенокардії та інфакту міокарда.

Моніторинг пацієнтів, які приймають Соталол-АПО, має включати спостереження за ЧСС, АТ, ЕКГ, вмістом глюкози в крові у хворих на цукровий діабет. У пацієнтів літнього віку потрібно контролювати показники функції нирок.

Пацієнти з нирковою недостатністю потребують корекції режиму дозування.

Соталол-АПО необхідно з обережністю призначати пацієнтам:

• з атопічним анамнезом, анафілактичними реакціями в анамнезі та пацієнтам, які отримують десенсебілізуючу терапію (можливий більш тяжкий перебіг анафілактичних реакцій та нечутливість до звичайних доз адреналіну (епінефрину) при їх лікуванні);
• з вазоспастичною стенокардією (стенокардія Принцметала), міастенією гравіс, депресією (у тому числі в анамнезі);
• при наявності станів і/або прийому препаратів, що сприяють подовженню інтервалу QT;
• які нещодавно перенесли інфаркт міокарда (підвищений ризик аритмогенної дії);
• із синдромом дисфункції синусового вузла, що асоціюється із симптоматичними аритміями (соталолу гідрохлорид може спричиняти синусову брадикардію, синусові паузи або зупинку синусового вузла);
• із застійною серцевою недостатністю;
• при захворюваннях периферичних артерій і порушеннях периферичної перфузії;
• зі спонтанною гіпоглікемією в анамнезі або хворим на цукровий діабет (особливо з лабільним перебігу діабету), які отримують інсулін або пероральні гіпоглікемічні засоби;
• хворим на псоріаз (посилення симптомів псоріазу).

Соталол-АПО може маскувати продромальні ознаки і симптоми гострої гіпоглікемії (тахікардію, тремор), тому пацієнтів потрібно інформувати про те, що головним симптомом гіпоглікемії під час лікування Соталолом-АПО є підвищене потовиділення.

Хворим на феохромоцитому Соталол-АПО призначають тільки після прийому α-адреноблокатора.

Соталол-АПО може маскувати клінічні ознаки гіпертиреозу (тахікардію) або його ускладнень і створювати хибне враження поліпшення стану у пацієнтів з тиреотоксикозом. При лікуванні пацієнтів з підозрою на тиреотоксикоз необхідно уникати швидкого припинення прийому Соталолу-АПО, оскільки можливе загострення симптомів гіпертиреозу, зокрема тиреотоксичний криз.

Внаслідок присутності в сечі соталолу гідрохлориду фотометричне визначення метанефрину може призвести до отримання завищених значень.

Перед призначенням препарату необхідно відмінити інші антиаритмічні засоби – перерва у лікуванні має становити не менше 2-3 періодів напіввиведення останніх.

При лікуванні пацієнтів літнього віку необхідно враховувати можливу наявність супутньої патології, зокрема ниркової недостатності, і підвищеної чутливості до дії препарату, навіть за умови звичайного дозування.

Пацієнти, які користуються контактними лінзами, мають враховувати, що на фоні лікування можливе зменшення продукції сльозової рідини.

За кілька днів до проведенням наркозу необхідно припинити прийом Соталолу-АПО чи підібрати засіб для наркозу з мінімальною негативною інотропною дією.

У пацієнтів з утрудненим диханням призначають препарат за умови ретельної оцінки співвідношення користі та ризику.

В період лікування не слід вживати алкоголь у зв’язку з імовірністю розвитку ортостатичної гіпотензії.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

В період лікування слід утримуватись від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій. Особам, чия професія вимагає концентрації уваги та швидкості реакцій, необхідний індивідуальний підбір доз.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Не застосовувати:

З антиаритмічними препаратами І класу (дисопірамідом, хінідином і прокаїнамідом) і III класу (аміодароном) – потенційно можуть збільшувати рефрактерність міокарда. Аміодарон збільшує ризик виникнення брадикардії та пригнічення AV-провідності.

У разі застосування Соталолу-АПО разом з іншими β-адреноблокаторами можна очікувати адитивних ефектів класу II.

З лікарськими засобами, що збільшують тривалість інтервалу QT (антиаритмічними препаратами класу I і класу III, похідними фенотіазину, трициклічними антидепресантами, терфенадином, астемізолом, еритроміцином, препаратами літію).

Три- та тетрациклічні антидепресанти, нейролептики, наркотичні аналгетики, антигістамінні, седативні, снодійні засоби та етанол посилюють пригнічення ЦНС.

Засоби для інгаляційного наркозу (похідні вуглеводнів) та міорелаксанти збільшують ризик пригнічення функції міокарда та розвиток артеріальної гіпотензії.

Алергени, які застосовують для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб збільшують ризик виникнення тяжких системних алергійних реакцій або анафілаксії.

З лікарськими засобами, які виснажують запаси катехоламінів (резерпін, гуанітидин), може спостерігатися надмірне зниження тонусу симпатичної нервової системи. У пацієнтів необхідно регулярно контролювати артеріальний тиск і ЧСС, оскільки можливі гіпотензія, виражена брадикардія, втрата свідомості.

З дигоксином зростає імовірність проаритмічних ефектів, знижується позитивна інотропна дія глікозидів наперстянки. І глікозиди наперстянки, і соталолу гідрохлорид уповільнюють AV-провідність. Якщо, незважаючи на адекватну терапію глікозидами наперстянки, не спостерігається зменшення тяжкості серцевої недостатності, прийом Соталолу-АПО необхідно припинити.

З гіпотензивними засобами (діуретики, симпатолітики, клонідин, гідралазин) можливе надмірне зниження артеріального тиску.

Фуросемід, гідрохлоротіазид та інші діуретики, що виводять калій, можуть спровокувати розвиток аритмії внаслідок гіпокаліємії.

Йодовмісні рентгеноконтрастні речовини для внутрішньовенного введення збільшують ризик розвитку анафілактичних реакцій.

Ксантини та симпатоміметики знижують активність Соталолу-АПО.

Зі стимуляторами b₂-адренорецепторів (сальбутамол, тербуталін та ізопреналін) може бути необхідним підвищення доз стимуляторів b₂-адренорецепторів.

НПЗЗ та естрогени послаблюють гіпотензивний ефект соталолу гідрохлориду, сульфасалазін збільшує його концентрацію в плазмі.

Антагоністи кальцію (верапаміл та дилтіазем), серцеві глікозиди та антиаритмічні засоби посилюють порушення AV-провідності, підвищують ризик розвитку або збільшення AV-блокади та серцевої недостатності. При сумісному застосуванні з блокаторами кальцієвих каналів можливий адитивний гіпотензивний вплив на артеріальний тиск.

Норепінефрин, інгібітори МАО та раптове припинення прийому клонідину можуть потенціювати "рикошетну" гіпертензію. Прийом Соталолу-АПО необхідно припиняти за кілька днів до поступового припинення прийому клонідину, а перерва в лікуванні інгібіторами МАО та Соталолом-АПО має становити не менш 14 днів.

Соталол-АПО подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів, антикоагуляційний ефект кумаринів, збільшує концентрацію лідокаїну у плазмі, підвищує ефект інсуліну та знижує ефект пероральних гіпоглікемічних засобів (тому може бути необхідна корекція доз протидіабетичних препаратів).

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Соталолу гідрохлорид є неселективним b-адреноблокатором, діє на b₁- та b₂-адренорецептори. Являє собою рацемічну суміш d- і l-ізомерів соталолу. Обидва ізомери мають приблизно однакову антиаритмічну активність III класу, але блокує b-адренорецептори l-ізомер.

Соталолу гідрохлорид, як і протиаритмічні препарати III класу, спричиняє подовження реполяризації, потенціалу дії, ефективного рефрактерного періоду в передсердних, шлуночкових волокнах і волокнах Пуркіньє. Збільшення рефрактерності міокарда шлуночків супроводжується подовженням інтервалу QT без розширення комплексу QRS на ЕКГ. Соталолу гідрохлорид зменшує ЧСС та скоротливу здатність міокарда, уповільнює AV-провідність. Підвищує тонус гладкої мускулатури бронхів.

Крім виражених антиаритмічних властивостей, соталолу гідрохлориду притаманні також деякі антигіпертензивні та антиангінальні властивості, пов’язані з його b-адреноблокуючою дією.

Фармакокінетика. Біодоступність соталолу гідрохлориду при пероральному прийомі становить 90 %. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 2,5-3 години після перорального прийому, а рівноважна концентрація в плазмі – після 2-3 днів прийому. В дозах у діапазоні 160-640 мг/добу концентрації соталолу гідрохлориду в плазмі прямо пропорційні дозам. Період напіввиведення становить до 15 годин. Соталолу гідрохлорид не зв'язується з білками плазми крові і не метаболізується. Фармакокінетика d- і l-енантіомерів практично однакова. Розчинність у жирах соталолу гідрохлориду низька, погано проникає крізь гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри. Через відсутність ефекту "першого проходження" порушення функції печінки не впливають на кліренс соталолу гідрохлориду. Виводиться нирками – 75 % в незміненому вигляді (тому пацієнтам з порушеннями функції нирок потрібно призначати менші дози). Видаляється при гемодіалізі.

У пацієнтів літнього віку значних відмінностей фармакокінетики не спостерігається, однак при наявності у таких хворих порушень функції нирок може збільшуватися період напіввиведення соталолу гідрохлориду.

При прийомі соталолу гідрохлориду одночасно з їжею абсорбція знижується приблизно на 20 % порівняно з прийомом натщесерце.

Основні фізико-хімічні властивості

Таблетки мармурово-голубого кольору, капсулоподібні, з двоопуклою поверхнею, з гравіруванням «АРО-80» на одній стороні і рискою для поділу на іншій стороні.

Таблетки мармурово-голубого кольору, капсулоподібні, з двоопуклою поверхнею, з гравіруванням «АРО-160» на одній стороні і рискою для поділу на іншій стороні.

Термін придатності

2 роки з дати виготовлення «in bulk».

Умови зберігання

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ^оС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері, по 2 блістери в пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" (фасування із форми «in bulk» фірми-виробника Апотекс Інтернешнл Інк, Канада).

Місцезнаходження

Україна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17.