Солотик

Склад

діюча речовина: сертралін;

1 таблетка містить сертраліну гідрохлориду еквівалентно 50 мг або 100 мг сертраліну;

допоміжні речовини:

таблетки 50 мг – целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят, повідон, магнію стеарат, опадрі ІІ блакитний;

таблетки 100 мг – целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят, повідон, магнію стеарат, опадрі ІІ жовтий.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного нейронального захоплення серотоніну. Код АТС N06А B06.

Показання

Депресії (в тому числі й ті, що супроводжуються тривогою) при наявності чи відсутності манії в анамнезі. Попередження рецидиву початкового епізоду депресії.

Обсесивно-компульсивні розлади (ОКР) у дорослих і дітей.

Панічні розлади (включаючи й ті, що супроводжуються агорафобією).

Лікування первинного прояву соціальної фобії (соціального тривожного розладу) та профілактика її рецидивів.

Післятравматичні стресові розлади (ПТСР).

Протипоказання

Підвищена чутливість до сертраліну або будь-якого компонента препарату. 

Цироз печінки середнього та тяжкого ступеня.

Одночасне застосування інгібіторів МАО та наступні 14 днів після припинення лікування інгібіторами МАО.

Судомні напади (нестабільна епілепсія).

Період вагітності та годування груддю.

Спосіб застосування та дози

Солотік® приймають один раз на добу вранці або ввечері незалежно від прийому їжі.

Початок лікування.

Депресії та ОКР. Лікування сертраліном слід починати з дози 50 мг/добу.

Панічні розлади, ПТСР та соціальна фобія. Лікування слід починати з дози 25 мг/добу. Через 1 тиждень дозу слід підвищити до 50 мг 1 раз на добу. Такий дозований режим знижує частоту розвитку побічних ефектів на початковому етапі лікування панічних розладів.

Титрування дози.

Депресії ОКР, панічні розлади, ПТСР та соціальна фобія. У хворих, що не реагують на дозу 50 мг, можна досягти бажаного ефекту шляхом підвищення дози. Корекцію дози слід починати не раніше, як через 1 тиждень лікування та не вище, ніж до 200 мг/добу. Корекцію дози слід проводити не частіше одного разу на тиждень, зважаючи на період напіввиведення сертраліну, що дорівнює 24 год.

Перші прояви клінічного ефекту спостерігаються протягом 7 днів лікування. Однак для повного його розвитку потрібен довший період, особливо при ОКР.

Підтримуюча доза.

Дозовий режим при тривалому лікуванні слід підтримувати, спираючись на мінімальну ефективну дозу при подальшій корекції залежно від особливостей клінічного ефекту.

Застосування у дітей.

При застосуванні сертраліну у дітей з ОКР віком 13 - 18 років слід застосовувати дозу 50 мг/добу. У разі відсутності ефекту від дози 50 мг/добу можливе її подальше підвищення до 200 мг/добу (за необхідності). Під час клінічних випробувань у дітей з депресією або ОКР, фармакокінетична характеристика сертраліну була подібна до такої у дорослих. Однак, при підвищенні дози понад 50 мг в педіатрії, слід брати до уваги нижчу, загалом, масу тіла у дітей у порівнянні з дорослими.

Титрування дози в дітей.

Період напіввиведення для сертраліну дорівнює десь 1 добу; не слід проводити корекцію дози частіше, ніж 1 раз на тиждень.

Застосування в літньому віці.

У літньому віці можна застосовувати такі самі дозові режими, що й в молодшому віці.

Застосування при печінковій недостатності.

При застосуванні сертраліну у хворих з патологією печінки слід виявляти обережність. При порушеннях функції печінки слід зменшити дозу або приймати її рідше.

Застосування при нирковій недостатності.

Сертралін інтенсивно біотрансформується в організмі. Із сечею в незміненому вигляді виводиться лише незначна частина препарату. Зважаючи на низькі показники виведення сертраліну нирками, дози препарату можуть не підлягати корекції при порушеннях функції нирок.

Побічні реакції

Вегетативна нервова система – відчуття сухості у роті, підвищене потовиділення.

ЦНС та периферична нервова система – запаморочення, тремор, судоми, головний біль, мігрень, рухові розлади (включаючи екстрапірамідні симптоми, такі як гіперкінези, гіпертонус, порушення ходи). Також повідомлялось про ознаки серотонінового синдрому (ажитація, гіпергідроз, діарея, гарячка, сплутаність свідомості, ригідність м’язів, тахікардія), обумовленого одночасним застосуванням серотонінергічних препаратів.

Шлунково-кишковий тракт – рідкі випорожнення, діарея, диспепсія, нудота, блювання, запори, панкреатит, підвищення апетиту.

Психічні розлади – анорексія, безсоння, сонливість, ажитація, агресивність, тривога, симптоми депресії, ейфорія, галюцинації, патологічне позіхання, зниження лібідо.

Репродуктивна система – затримка еякуляції, порушення менструального циклу.

Серцево-судинна система – периферичні набряки, біль у грудній клітці, тахікардія, артеріальна гіпертензія.

Ендокринна система – галакторея, гінекомастія, гіперпролактинемія, гіпотиреоїдизм, синдром гіперальдостеронізму.

Орган слуху – дзвін у вухах.

Система крові – порушення функції тромбоцитів (носові та шлунково-кишкові кровотечі, гематурія), лейкопенія, тромбоцитопенія.

Печінка – порушення функції печінки (підвищення рівня трансаміназ у плазмі крові без симптомів, гепатит, жовтяниця, печінкова недостатність).

Метаболічні зміни – гіпонатріємія, підвищення рівня холестерину в плазмі крові.

Кістково-м’язова система – артралгії.

Дихальна система – бронхоспазм.

Шкіра – алопеція, судинний набряк, фоточутливість, свербіж, висип.

Сечостатева система – нетримання або затримка сечі.

Органи зору – мідріаз, порушення зору.

Загальні – алергічні, анафілактичні реакції, астенія, зміна маси тіла, припливи жару до обличчя.

Інші – синдром відміни при різкому припиненні прийому сертраліну.

Передозування

Симптоми передозування проявляються ефектами, обумовленими серотоніном, такими як: сонливість, порушення з боку органів травлення (нудота, блювання), тахікардія, тремор, ажитація, запаморочення. Дуже рідко розвивається кома.

Прогноз при передозуванні одного сертраліну сприятливий. Є повідомлення про випадки передозування при прийомі 13,5 г сертраліну.

Лікування. Специфічного антидоту немає, лікування симптоматичне й підтримуюче. Промивають шлунок, призначають активоване вугілля. Забезпечують прохідність дихальних шляхів, моніторують показники серцевої діяльності та інших життєво необхідних параметрів, у разі потреби проводять штучну вентиляцію легень та оксигенотерапію. Враховуючи великий об’єм розподілу сертраліну, малоймовірно, що форсований діурез, діаліз, гемоперфузія, замінне переливання крові будуть ефективні.

Застосування в період вагітності або годування груддю

В період вагітності та годування груддю препарат призначають лише в тому випадку, коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плоду та новонародженого. У разі застосування сертраліну в період вагітності та годування груддю, у новонароджених можуть спостерігатися симптоми, подібні до симптомів відміни препарату.

Жінкам фертильного віку під час лікування сертраліном необхідно використовувати ефективні засоби контрацепції.

Діти

Не застосовувати у дітей до 13 років.

Особливості застосування

Слід бути обережним під час переведення пацієнта на сертралін із селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та інших антидепресантів та антиобсесивних препаратів, особливо тривалої дії (наприклад, флуоксетину).

Манія та гіпоманія зустрічаються приблизно в 0,4 % хворих, які приймали сертралін.

Оскільки дію сертраліну у пацієнтів з судомним синдромом не вивчали, його не слід призначати пацієнтам з неконтрольованою епілепсією. Пацієнтів з контрольованою епілепсією потрібно частіше спостерігати під час лікування. У випадку розвитку судом необхідно припинити лікування. Хворі з депресією мають схильність до суїцидальних спроб, яка зберігається до настання значного покращання під впливом лікування. З цієї причини пацієнти на початку лікування повинні знаходитись під наглядом.

Депресія часто поєднується з панічними розладами, післятравматичними стресовими розладами. Тому при цих нозологіях до настання значного покращання також необхідно ретельне спостереження за пацієнтами.

Сертралін не впливає на психомоторну активність, але антидепресанти можуть впливати на швидкість реакції при виконанні потенційно небезпечних видів діяльності. Про можливість такого впливу слід попереджувати пацієнтів.

Коригування дози у пацієнтів літнього віку.

Сертралін у пацієнтів літнього віку застосовують у тих же дозах, що й у пацієнтів 18 – 65 років, оскільки фармакокінетичні параметри в пацієнтів літнього віку не відрізняються від показників у пацієнтів 18 – 65 років.

Коригування дози у пацієнтів з порушенням функції нирок.

Немає потреби у коригування дози сертраліну у пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок.

Сертралін зазнає активної біотрансформації в печінці, тому в незміненому стані з сечею він виводиться в незначній кількості. В дослідженнях у хворих з незначною та помірно вираженою нирковою недостатністю (кліренс препарату 30-60 мл/хв) і хворих з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс препарату 10-29 мл/хв) основні фармакокінетичні параметри сертраліну при його багаторазовому прийомі достовірно не відрізнялись.

Застосування у пацієнтів з порушенням функції печінки.

Сертралін активно біотрансформується в печінці. При багаторазовому застосуванні сертраліну у пацієнтів з компенсованим цирозом печінки легкого ступеня тяжкості спостерігалось збільшення періоду напівелімінації, збільшення майже в три рази AUC, підвищення максимальної концентрації препарату в плазмі крові порівняно з цими ж величинами у здорових осіб. Суттєвої різниці в рівні зв’язування з білками плазми крові не відзначено. Призначати сертралін пацієнтам з компенсованим цирозом печінки легкого ступеня тяжкості потрібно з обережністю. Необхідно зменшити дозу та збільшити інтервал між прийомами препарату. При порушеннях функції печінки середнього та тяжкого ступеня застосовувати сертралін небажано.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Описані випадки тяжких реакцій у хворих, які приймали сертралін разом з інгібіторами МАО (селегелін, моклобемід). У деяких хворих спостерігались симптоми, які нагадували серотоніновий синдром і включали в себе: гіпертермію, ригідність м’язів, міоклонічні судоми, вегетативну дисфункцію з можливим швидким порушенням життєво важливих функцій, психічні розлади, а саме: порушення свідомості, дратівливість, ажитацію, що переходять в стан делірію, та кому. В зв’язку з цим сертралін не слід застосовувати в комбінації з інгібіторами МАО або призначати його протягом 14 днів після закінчення лікування ними. Також не слід приймати інгібітори МАО раніше ніж через 14 днів після відміни сертраліну.

Одночасне застосування сертраліну у дозі 200 мг/добу не посилює вплив алкоголю, карбамазепіну, галоперидолу або фенітоїну на когнітивну функцію та психомоторні реакції у здорових людей, але вживати алкоголь одночасно з прийомом сертраліну не рекомендується.

При одночасному застосуванні сертраліну в дозі 200 мг/добу та пімозиду (2 мг одноразово) відзначається підвищення рівня пімозиду в плазмі крові без будь-яких змін на ЕКГ. Оскільки механізм цієї взаємодії не з'ясований, а також враховуючи вузький терапевтичний індекс пімозиду, одночасне застосування сертраліну та пімозиду протипоказане.

Одночасне застосування літію та сертраліну не спричиняє змін у фармакокінетиці літію, але при цьому посилюється тремор, що може свідчити про фармакокінетичну взаємодію. Пацієнти, яким одночасно призначають сертралін та препарати літію, повинні знаходитись під медичним наглядом.

У плацебо-контрольованих дослідженнях застосування сертраліну у дозі 200 мг/добу не призводило до клінічно значимого пригнічення метаболізму фенітоїну. Але після початку лікування сертраліном рекомендується визначати концентрацію фенітоїну в плазмі крові для визначення дози.

Є повідомлення про поодинокі випадки розвитку загальної слабкості, гіперрефлексії, порушення координації, сплутаності свідомості, тривоги, ажитації, які спостерігались після одночасного застосування сертраліну та суматриптану. У разі необхідності одночасного призначення сертраліну та суматриптану хворий повинен знаходитись під медичним спостереженням.

Потрібно з обережністю призначати сертралін одночасно з іншими серотонінергічними засобами (триптофан, фенфлюрамін та ін.); при можливості слід уникати таких комбінацій, враховуючи вірогідність фармакодинамічної взаємодії.

Сертралін зв’язується з білками плазми крові, тому необхідно враховувати можливість його взаємодії з іншими препаратами, які також зв’язуються з білками плазми крові. Але при проведенні досліджень суттєвого впливу сертраліну на зв’язування діазепаму, толбутаміду, варфарину з білками плазми крові не було виявлено.

При одночасному застосуванні сертраліну в дозі 200 мг на добу спостерігалось незначне, але статистично достовірне збільшення протромбінового часу. Клінічне значення цього ефекту не відоме. У зв’язку з цим необхідно ретельно контролювати показник протромбінового часу на початку терапії сертраліном та після його відміни.

Сертралін не впливає на активність атенололу. Ознак взаємодії сертраліну (в дозі 200 мг на добу) з глібенкламідом та дигоксином не виявлено.

Безпека та ефективність комбінованого застосування електрошокової терапії та сертраліну в клінічних дослідженнях не вивчали.

Різні антидепресанти по-різному пригнічують активність ізоферменту 2D6 цитохрому Р450. Клінічна значимість цього залежить від ступеня пригнічення та терапевтичного індексу призначеного препарату. Субстрати цитохрому Р450 2D6 з низьким терапевтичним індексом включають трициклічні антидепресанти та антиаритмічні препарати класу С, такі як пропафенон, флекаїнід. При тривалому застосуванні сертраліну в дозі 50 мг на добу виявлено підвищення (в середньому на 23-37 %) стабільних рівнів дезипіраміну в плазмі крові.

Вплив на препарати, що біотрансформуються цитохромом Р450 3A3/4: результати досліджень свідчать, що сертралін не є клінічно значимим інгібітором Р450 3A3/4. Сертралін не пригнічує біотрансформацію карбамазепіну, терфенадину, цизаприду, алпразоламу.

Вплив на препарати, що біотрансформуються цитохромом Р450 2С9: тривалий прийом сертраліну в дозі 200 мг на добу не впливав на концентрації толбутаміду, фенітоїну та варфарину в плазмі крові. З цього можна зробити висновок, що сертралін не є інгібітором Р450 2С9.

Вплив на препарати, що біотрансформуються цитохромом Р450 2С19: застосування сертраліну в дозі 200 мг на добу не впливало на концентрацію діазепаму в плазмі крові. З цього випливає, що сертралін не є інгібітором цитохрому Р450 2С19.

Дослідження in vitro свідчать, що сертралін не впливає або незначно впливає на активність цитохрому Р450 1А2.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Сертралін вибірково пригнічує зворотне захоплення серотоніну нервовими закінченнями. Це призводить до посилення серотонінової дії без седативних, стимулюючих чи кардіотоксичних ефектів. Препарат має нейтральний психомоторний профіль. Дуже мало впливає на зворотне захоплення норадреналіну. На метаболізм серотоніну та дофаміну сертралін має слабкий вплив. Сертралін не взаємодіє з М-холінорецепторами, серотоніновими, допаміновими, гістаміновими рецепторами, адренорецепторами, ГАМК-рецепторами, бензодіазепіновими рецепторами. Антидепресивний ефект відзначається до кінця другого тижня регулярного прийому сертраліну. Максимальний антидепресивний ефект досягається через шість тижнів. Сертралін також виявляє антиобсесивний та анорексигенний ефект. У здорових добровольців не було виявлено порушень психомоторних функцій та седативного ефекту. На відміну від трициклічних антидепресантів, при призначенні препарату Солотік® не збільшується маса тіла, у ряді випадків відзначалося її зниження. Сертралін не зумовлює психічної або фізичної залежності.

Фармакокінетика. Фармакокінетика сертраліну носить лінійний характер у діапазоні доз від 50 до 200 мг. Постійна концентрація досягається через 1-2 тижні застосування. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 4,5 – 8,4 години після перорального прийому. Зв’язування з білками плазми крові – приблизно 98 %, об’єм розподілу сертраліну – 20 л/кг. Середній період напівелімінації становить 22 – 36 годин. Таким чином, відзначають приблизно дворазову кумуляцію сертраліну до досягнення рівноважної концентрації через один тиждень лікування. Фармакокінетичний профіль у дітей віком до 18 років та осіб літнього віку суттєво не відрізняється від такого у дорослих пацієнтів у віці 18 – 65 років. Фармакокінетика сертраліну у дітей з обсесивно-компульсивними розладами така ж, як і у дорослих (хоча у дітей сертралін метаболізується дещо швидше). Але може бути доцільним застосування сертраліну у дітей в нижчих дозах, враховуючи меншу масу тіла (особливо у дітей 6 – 12 років). Одночасний прийом їжі суттєво не впливає на біодоступність сертраліну.

Біотрансформація та виведення. Сертралін інтенсивно біотрансформується при першому проходженні через печінку. Основний метаболіт сертраліну – N-дисметилсертралін – майже в 20 разів поступається в активності сертраліну in vitro і фактично не активний на моделях депресії in vivo. Період напівелімінації N-дисметилсертраліну становить 62 – 104 години. Сертралін та N-дисметилсертралін інтенсивно біотрансформуються в організмі. Метаболіти, що утворюються, виводяться з сечею та калом у рівній кількості. Незмінений сертралін виводиться з сечею в незначній кількості (< 0,2 %).

Основні фізико-хімічні властивості

Солотік®, таблетки 50 мг – таблетки довгастої форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою блакитного кольору, з відбитком «H 56» та рискою з одного боку;

Солотік®, таблетки 100 мг – таблетки довгастої форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з відбитком «H 57» та рискою з одного боку.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі 15 - 25 °С.

Упаковка

По 15 таблеток у флаконі, по 1 флакону у картонній упаковці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

“Аль-Хікма Фармасьютикалз”, Йорданія.

Місцезнаходження

22328, а/с 182400 Амман 11118, Йорданія.