Сизодон

Склад

діюча речовина: risperidone;

1 таблетка містить рисперидону 1 мг, або 2 мг, або 3 мг, або 4 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, натрію бензоат, тальк очищений, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію крохмальгліколят, сополімер основних бутильованих метакрилатів, титану діоксид (Е 171), сансет жовтий FCF (Е 110), поліетиленгліколь 6000.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Антипсихотичні засоби. Код АТС N05A Х08.

Показання

Купірування гострих нападів та тривала підтримуюча терапія

• гострої та хронічної шизофренії (включаючи перший епізод психозу) та інших психотичних розладів з продуктивною (галюцинації, марення, розлади мислення, ворожість, підозрілість) та негативною (загальмованість емоцій, емоційна та соціальна відчуженість, убогість мовлення) симптоматикою;
• афективних розладів при шизофренії (тривога, страх, депресія);
• порушень поведінки у пацієнтів з деменцією при прояві симптомів агресивності (спалахи гніву, фізичне насильство), поведінкових порушень (ажитація, марення) або психотичних симптомів;
• розладів поведінки у випадках, якщо агресивна або деструктивна поведінка (імпульсивність, аутоагресія) є провідною в клінічній картині хвороби;
• для лікування маніакальних епізодів при біполярних розладах.

Протипоказання

Підвищена індивідуальна чутливість до рисперидону та інших компонентів препарату.

Спосіб застосування та дози

Шизофренія.

Перехід з терапії іншими антипсихотичними препаратами.

Якщо це клінічно виправдано, під час терапії препаратом Сізодон рекомендується поступово припинити попередню терапію іншими препаратами. При цьому, якщо пацієнт переводиться з терапії антипсихотичними препаратами у формі «депо», лікування препаратом Сізодон рекомендується розпочати замість наступної запланованої ін'єкції. Періодично слід оцінювати необхідність у подовженні поточної терапії антипаркінсонічними препаратами.

Дорослі.

Сізодон призначають 1 - 2 рази на добу.

Розпочинати прийом препарату слід з дози 2 мг на добу, на другий день доза може бути збільшена до 4 мг. Після цього дозу можна підтримувати без змін або, за необхідності, продовжувати індивідуальну корекцію дози. Для більшості пацієнтів встановлюється доза 4 - 6 мг на добу. Деяким пацієнтам може бути показане поступове підвищення дози та знижена початкова доза.

Дози, які перевищують 10 мг на добу, не виявили вищої ефективності порівняно з меншими дозами, але вони можуть спричиняти появу екстрапірамідних симптомів. Оскільки безпека доз, що перевищують 16 мг на добу, не вивчалась, ці дози застосовувати не можна.

Якщо є потреба у додатковому седативному ефекті, до терапії препаратом Сізодон можна додати бензодіазепіни.

Пацієнти літнього віку.

Рекомендована початкова доза − по 0,5 мг 2 рази на добу. У разі необхідності дозу можна збільшити до 1 - 2 мг 2 рази на добу.

Підлітки.

Рекомендована початкова доза − 0,5 мг на добу, яку застосовують одноразово вранці або ввечері. За необхідності дозу можна збільшити шляхом додавання по 0,5 або 1 мг/добу не частіше ніж через день до досягнення дози 3 мг/добу. Терапія ефективна при прийманні доз від 1 до 6 мг/добу. Застосування доз вище 6 мг/добу не вивчалось.

Пацієнти, які відчувають стійку сонливість, можуть приймати половину добової дози двічі на добу.

Досвід застосування препарату при лікуванні шизофренії у дітей віком до 13 років обмежений.

Біполярний розлад.

Дорослі.

Рекомендована початкова доза препарату Сізодон – 2 мг або 3 мг один раз на добу.

Дозу можна індивідуально збільшити, додаючи по 1 мг/добу не частіше ніж через день. Оптимальною дозою для більшості пацієнтів є доза 1 - 6 мг на добу.

Діти та підлітки.

Рекомендована початкова доза – 0,5 мг на добу, яку застосовують одноразово вранці або ввечері. За необхідності дозу можна збільшити шляхом додавання по 0,5 або 1 мг/добу не частіше ніж через день до досягнення дози 2,5 мг/добу. Терапія ефективна при прийманні доз від 0,5 до 6 мг/добу. Дози вище 6 мг/добу не вивчались.

Пацієнти, які відчувають стійку сонливість, можуть приймати половину добової дози двічі на день.

Як і при інших видах симптоматичного лікування, довготривале застосування препарату Сізодон необхідно періодично переглядати і коригувати протягом усієї терапії.

Досвід застосування препарату в лікуванні біполярних розладів у дітей віком до 10 років обмежений.

Лікування порушень поведінки хворих з деменцією.

Початкова доза – 0,25 мг двічі на добу. За необхідності дозу можна збільшити шляхом додавання по 0,25 мг двічі на добу не частіше ніж через день. Оптимальною дозою для більшості пацієнтів є доза по 0,5 мг двічі на добу. Однак для деяких пацієнтів ефективна доза може бути збільшена до 1 мг двічі на добу.

Після досягнення ефективної дози пацієнт може бути переведений на одноразовий прийом 1 мг препарату. Як і при інших видах симптоматичного лікування, довготривале застосування препарату Сізодон необхідно періодично переглядати і коригувати протягом усієї терапії.

Асоціальні прояви та інші порушення поведінки.

Пацієнти з масою тіла > 50 кг.

Рекомендована початкова доза становить 0,5 мг 1 раз на день. За необхідності дозу дозволяється коригувати шляхом додавання 0,5 мг 1 раз на добу не частіше ніж через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів – 1 мг 1 раз на добу. Однак для деяких пацієнтів для досягнення позитивного ефекту достатньо не більше 0,5 мг 1 раз на добу, в той час як інші можуть потребувати 1,5 мг один раз на добу.

Пацієнти з масою тіла < 50 кг.

Рекомендована початкова доза – 0,25 мг 1 раз на добу. За необхідності дозу дозволяється коригувати шляхом додавання 0,25 мг 1 раз на добу не частіше ніж через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів – 0,5 мг 1 раз на добу. Однак для деяких пацієнтів достатньо не більше ніж 0,25 мг 1 раз на добу для досягнення позитивного ефекту, в той час як інші можуть потребувати 0,75 мг 1 раз на добу.

Як і при інших видах симптоматичного лікування, довготривале застосування препарату Сізодон необхідно періодично переглядати і коригувати протягом усієї терапії.

Досвід застосування препарату дітям віком до 5 років обмежений.

Пацієнти із захворюваннями печінки та нирок.

Рекомендована початкова доза − 0,5 мг 2 рази на добу. Зазначену дозу можна індивідуально збільшувати з 0,5 мг 2 рази на добу до 1 - 2 мг 2 рази на добу. При лікуванні пацієнтів цієї групи Сізодон слід застосовувати з обережністю до отримання більш детальної інформації.

Для отримання дози 0,25 мг рекомендується застосовувати пероральний розчин.

Побічні реакції

Інфекції та інвазії: назофарингіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, синусит, інфекції сечовивідних шляхів, пневмонія, целюліт, грипоподібний синдром, інфекції вуха, вірусні інфекції, фарингіт, тонзиліт, бронхіт, інфекції ока, локалізовані інфекції, цистит, середній отит, оніхомікоз, акародерматит, бронхопневмонія, інфекції респіраторного тракту, трахеобронхіт, хронічний середній отит.

З боку системи кровотворення: анемія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія (включаючи зниження кількості тромбоцитів, зниження утворення тромбоцитів).

З боку імунної системи: гіперчутливість, анафілактичні реакції.

З боку метаболізму: полідипсія, анорексія, діабетичний кетоацидоз, водна інтоксикація.

З боку ендокринної системи: гіперпролактинемія.

З боку психіки: безсоння, тривога, знервованість, безсоння, в’ялість, сплутаність свідомості, збудження, емоційне пригнічення, розлади сну, зниження лібідо, аноргазмія, манія.

З боку нервової системи: паркінсонізм, акатазія, сонливість, запаморочення, седація, тремор, дистонія, летаргія, ортостатичне запаморочення, втрата свідомості, транзиторна ішемічна атака, порушення свідомості, слинотеча, цереброваскулярні розлади, головний біль, дизартрія, порушення уваги, розлади рівноваги, гіперсомнія, відсутність реакції на подразник, анормальна координація, розлади мовлення, гіпоестезія, розлади рухів, пізня дискінезія, ішемія головного мозку, нейролептичний злоякісний синдром, діабетична кома.

З боку органа зору: нечіткість зору, кон’юнктивіт, очна гіперемія, виділення з очей, закочування очей, набряк повік, припухлість очей, кірка на краю повіки, сухість очей, сльозоточивість, фотофобія, глаукома.

З боку органа слуху: біль у вухах, дзвін у вухах.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, відчуття серцебиття, ортостатична гіпотензія, артеріальна гіпотензія, синусова брадикардія, синусова тахікардія, атріовентрикулярна блокада І ступеня, блокада лівої гілки пучка Гіса, блокада правої гілки пучка Гіса, атріовентрикулярна блокада, фібриляція передсердь, артеріальна гіперемія.

З боку дихальної системи: закладеність носа, диспное, носова кровотеча, синусит, ринорея, фаринголарингічний біль, легеневий застій, свистяче дихання, пневмонія, дисфонія, продуктивний кашель, застійні явища у дихальних шляхах, вологі хрипи, респіраторні розлади, набряклість носової порожнини, гіпервентиляція, синдром апное у сні.

З боку травної системи: нудота, запор, диспепсія, блювання, діарея, гіперсекреція слини, сухість у роті, абдомінальний дискомфорт, абдомінальний біль, відчуття дискомфорту у шлунку, біль у верхній частині живота, нетримання калу, гастрит, припухлість губ, хейліт, аптіалізм, кишкова непрохідність, панкреатит, жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: сухість шкіри, лупа, себорейний дерматит, гіперкератоз, еритема, акне, свербіж, зміна кольору шкіри, еритематозні висипи, папульозні висипи, генералізовані висипи, макулопапульозні висипи, ангіоневротичний набряк (термін включає ангіоневротичний набряк, набуту недостатність С₁-естерази, навколоротовий набряк, набряк очей, набряк обличчя, спадковий ангіоневротичний набряк, набряк гортані, гортанно-трахеальний набряк, окуло-респіраторний синдром, набряк рота, періорбітальний набряк, гострий набряк тонкої кишки, набряк язика), алопеція.

З боку кістково-м’язової системи: біль у спині, артралгія, біль у кінцівках, порушення постави, міалгія, біль у шиї, біль у м’язах грудної клітки, скутість суглобів, м’язова слабкість, рабдоміоліз.

З боку сечовидільної системи: нетримання сечі, енурез, полакіурія, дизурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: порушення еякуляції, галакторея, нерегулярна менструація, аменорея, гінекомастія, вагінальні виділення, порушення ерекції, менструальні розлади, збільшення молочних залоз, сексуальна дисфункція, ретроградна еяколяція, пріапізм.

Загальні розлади: стомленість, астенія, пірексія, гіпотермія, біль у грудях, периферичні набряки, порушення ходи, в’ялість, дискомфорт у грудях, спрага, грипозний стан, набряк, нездужання, набряклість обличчя, дискомфорт, генералізований набряк, озноб, відчуття холоду у кінцівках, синдром відміни препарату.

Лабораторні дослідження: збільшення креатинфосфокінази крові, почастішання серцевого ритму, зниження температури тіла, збільшення маси тіла, збільшення пролактину в крові, підвищення рівня аланінамінотрансферази, анормальна електрокардіограма, збільшення кількості еозинофілів, підвищення рівня аспартатамінотрансферази, зменшення кількості лейкоцитів, підвищення рівня глюкози крові, зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, зниження температури тіла, зниження артеріального тиску, підвищення рівня трансаміназ, подовження інтервалу QT на кардіограмі (термін включає скоректоване подовження інтервалу QT на кардіограмі, аномальне подовження інтервалу QT на кардіограмі, подовження інтервалу QT на кардіограмі, синдром подовження від інтервалу QT, вроджений синдром подовження від інтервалу QT).

Передозування

Симптоми: сонливість, седація, тахікардія, артеріальна гіпотензія, екстрапірамідні симптоми. При передозуванні в поодиноких випадках спостерігалось подовження інтервалу QT.

У разі гострого передозування слід проаналізувати можливість лікарської взаємодії декількох препаратів.

Лікування. Слід забезпечити та підтримувати вільну прохідність дихальних шляхів для забезпечення адекватної вентиляції та оксигенації. Слід розглянути можливість промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний) та призначення активованого вугілля разом із проносним засобом. Показано серцево-судинне моніторування, що включає безперервну реєстрацію ЕКГ для виявлення можливих аритмій.

Сізодон не має специфічного антидоту. Таким чином, повинні виконуватись відповідні підтримуючі заходи. Артеріальну гіпотензію та судинний колапс слід лікувати такими заходами, як внутрішньовенні вливання та/або симпатоміметичні препарати. У разі розвитку гострих екстрапірамідних симптомів слід призначати антихолінергічні препарати. Слід продовжувати постійне медичне спостереження та моніторинг до моменту, коли пацієнт одужає.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Немає досвіду застосування препарату вагітним. Сізодон можна застосовувати при вагітності тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Є повідомлення, що рисперидон виділяється у грудне молоко. Отже, жінкам, які застосовують Сізодон, на час лікування слід припинити годування груддю.

Діти

Досвід застосування препарату в лікуванні шизофренії у дітей віком до 13 років обмежений.

Досвід застосування препарату в лікуванні біполярних розладів у дітей віком до 10 років обмежений.

Досвід застосування препарату в лікуванні асоціальних проявів та інших порушень поведінки у дітей віком до 5 років обмежений.

Особливості застосування

Пацієнти літнього віку з деменцією.

Серед пацієнтів літнього віку з деменцією, які лікувались атиповими антипсихотичними ліками, спостерігався підвищений рівень смертності.

Одночасне застосування з фуросемідом. У пацієнтів літнього віку з деменцією підвищений рівень смертності спостерігався при одночасному застосуванні фуросеміду з рисперидоном.

Не встановлено патофізіологічних механізмів для пояснення цього факту. Однак слід дотримуватися особливої обережності при призначенні препарату у таких випадках. Не виявлено підвищення смертності пацієнтів, які одночасно застосовували інші діуретичні засоби разом із рисперидоном. Незалежно від лікування дегідратація була загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватися у пацієнтів з деменцією.

Цереброваскулярні небажані реакції. У пацієнтів літнього віку з деменцією, які лікувалися препаратом Сізодон, спостерігався підвищений рівень розвитку цереброваскулярних небажаних реакцій (інсульт і транзиторна ішемічна атака), включаючи фатальні випадки.

α-блокуюча активність. У зв'язку з тим, що Сізодон є α-блокатором, може виникати ортостатична гіпотензія, особливо в початковий період підбору дози. Сізодон слід застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності), а також при зневодненні, гіповолемії або цереброваскулярних порушеннях; при цьому дозу слід збільшувати поступово, згідно з рекомендаціями (див. «Спосіб застосування та дози»). При виникненні артеріальної гіпотензії слід розглянути питання щодо зменшення дози.

Пізня дискінезія/екстрапірамідні симптоми. При застосуванні препаратів із властивостями антагоністів дофамінових рецепторів відмічалось виникнення пізньої дискінезії, що характеризується мимовільними ритмічними рухами (переважно язика та/чи обличчя). Є повідомлення про те, що виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику розвитку пізньої дискінезії. Оскільки Сізодон значно меншою мірою провокує розвиток екстрапірамідної симптоматики порівняно з класичними нейролептиками, ризик розвитку пізньої дискінезії, порівняно з іншими нейролептиками, значно менший. Якщо виникають ознаки та симптоми пізньої дискінезії, слід розглянути питання щодо відміни всіх антипсихотичних препаратів.

Нейролептичний синдром. При застосуванні класичних нейролептиків відмічаються випадки виникнення нейролептичного синдрому, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю вегетативних функцій, порушенням свідомості та підвищенням рівня креатинфосфокінази. У разі розвитку нейролептичного синдрому необхідно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи Сізодон.

Рекомендується вдвічі зменшити як початкову дозу, так і подальше підвищення дози для пацієнтів літнього віку та хворих з нирковою недостатністю.

Слід також з обережністю призначати Сізодон пацієнтам із хворобою Паркінсона, оскільки теоретично це може спричинити погіршення перебігу захворювання. Відносно класичних нейролептиків відомо, що вони знижують поріг розвитку епілептичного нападу.

Гіперглікемія. Гіперглікемія або загострення існуючого діабету були описані у поодиноких випадках під час лікування препаратом Сізодон. Відповідні клінічні спостереження рекомендовані для пацієнтів з діабетом та для пацієнтів з факторами ризику розвитку цукрового діабету.

Інтервал QT. Слід з обережністю застосовувати Сізодон, як і інші антипсихотичні засоби, пацієнтам із серцевою аритмією, пацієнтам із вродженим синдромом подовження інтервалу QT та при сумісній терапії препаратами, що подовжують інтервал QT.

Рекомендується з обережністю призначати Сізодон хворим на епілепсію.

Пацієнтам слід рекомендувати утримуватись від переїдання через можливість збільшення маси тіла.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Під час лікування слід утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги і швидкості психічних і рухових реакцій, включаючи керування автомобілем та складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Враховуючи те, що Сізодон має вплив, у першу чергу, на центральну нервову систему, його слід з обережністю застосовувати сумісно з іншими препаратами центральної дії.

Сізодон може протидіяти ефекту леводопи та інших агоністів допаміну.

Клінічно значуща артеріальна гіпотензія спостерігалась при одночасному застосуванні рисперидону та антигіпертензивних ліків у постмаркетинговому періоді.

Слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Сізодон одночасно з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT.

При застосуванні карбамазепіну відмічалося зниження концентрації активної антипсихотичної фракції Сізодону у плазмі крові. Аналогічні ефекти можуть спостерігатись при застосуванні інших індукторів печінкових ферментів. При відміні карбамазепіну та інших індукторів печінкових ферментів дозу препарату Сізодон необхідно переглянути і, за необхідності, знизити.

Флуоксетин і пароксетин, 2D6-інгібітори печінкових ферментів, підвищують концентрацію рисперидону в плазмі, але менше, ніж активну антипсихотичну фракцію. На початку лікування або при відміні флуоксетину або пароксетину дозу Сізодону необхідно відкоректувати.

Топірамат помірно знижує біодоступність рисперидону, але не активну антипсихотичну фракцію. Однак клінічна значимість цієї взаємодії малоймовірна.

Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі ß-блокатори можуть підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі.

Амітриптилін не впливає на фармакокінетику рисперидону або активну антипсихотичну фракцію. Циметидин та ранітидин підвищують біодоступність рисперидону, але лише мінімально активну антипсихотичну фракцію. Еритроміцин, інгібітор печінкових ферментів ЗА4, не змінює фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції. Інгібітори холінестерази, галантамін та донезепіл, не виявляють клінічно значущих ефектів на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.

При застосуванні Сізодону разом з іншими лікарськими засобами, які значною мірою зв'язуються з білками плазми, клінічно вираженого витіснення будь-якого препарату з білкової фракції плазми не спостерігається.

Сізодон не виявляє клінічно значущих ефектів на фармакокінетику літію, вальпроату, дигоксину або топірамату.

Прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату Сізодон.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Рисперидон - це селективний моноамінергічний антагоніст. Він виявляє високу афінність щодо серотонінергічних 5-НТ₂- і дофамінергічних D₂-рецепторів. Рисперидон зв'язується також з α₁-адренергічними рецепторами та, з меншою афінністю, – з Н₁-гістамінергічними та α₂-адренергічними рецепторами. Рисперидон не виявляє афінності щодо холінергічних рецепторів. Хоча рисперидон є потужним D₂-антагоністом, що пов'язують з його ефективністю щодо продуктивної симптоматики шизофренії, він не спричиняє значного пригнічення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію порівняно з класичними нейролептиками. Збалансований центральний антагонізм відносно серотоніну та дофаміну зменшує схильність до екстрапірамідних побічних ефектів і розширює терапевтичний вплив препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.

Фармакокінетика. Після перорального прийому рисперидон повністю абсорбується та досягає пікових концентрацій у плазмі в межах від однієї до двох годин. Їжа не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна призначати незалежно від прийому їжі.

Рисперидон метаболізується цитохромом Р₄₅₀ 2D6 до 9-гідроксирисперидону, який чинить аналогічну рисперидону фармакологічну дію. Рисперидон і 9-гідроксирисперидон утворюють активну антипсихотичну фракцію. Іншим шляхом метаболізму препарату є N-дезалкілування.

Після перорального прийому у хворих на психози період напіввиведення становить приблизно 3 години. Період напіввиведення 9-гідро­ксирисперидону та активної антипсихотичної фракції досягає 24 годин. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідроксирисперидону досягається протягом 4 - 5 діб. Концентрації рисперидону в плазмі пропорційні дозі препарату (в межах терапевтичних доз). Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об'єм розподілу становить 1 - 2 л/кг. У плазмі рисперидон зв'язується з альбуміном і кислим a₁-глікопротеїном. Рисперидон на 88 % зв'язується з білками плазми, 9-гідроксирисперидон – на 77 %.

Через тиждень після застосування препарату 70 % дози виводиться з сечею, 14 % – з калом. Концентрація рисперидону і 9-гідроксирисперидону у сечі дорівнює 35 - 45 % прийнятої дози. Іншу частину становлять неактивні метаболіти.

Дослідження одноразового прийому препарату виявило високі рівні активних концентрацій у плазмі і зниження кліренсу активної антипсихотичної фракції на 30 % у пацієнтів літнього віку і на 60 % − у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігались нормальні рівні концентрації рисперидону в плазмі, але середнє значення вільної фракції рисперидону у плазмі було збільшене на 35 %.

Фармакокінетика рисперидону, 9-гідроксирисперидону та вільної активної фракції у дітей подібна до такої у дорослих.

Основні фізико-хімічні властивості

круглі таблетки, вкриті оболонкою, оранжевого кольору з розподільчою рискою з одного боку і гладенькі – з іншого.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в сухому місці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у стрипі; по 3 стрипи у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

САН ФАРМАСЬЮТИКАЛ ІНДАСТРІЗ ЛТД.

Місцезнаходження

Завод: Сурвей № 214, Гавернмент Індастріал Еріа, Фаза ІІ, Сілвасса – 396 230 (У. Т. Дадра & Нагар Хавелі), Індія.