Симстат

Склад

діюча речовина: simvastatin;

1 таблетка містить симвастатину 10 мг, 20 мг, 40 мг;

допоміжні речовини:

таблетки по 10 мг: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, кислота лимонна, моногідрат; кислота аскорбінова, бутилгідроксианізол (Е 320), магнію стеарат, покриття Opadry 20A54239 Pink: гіпромелоза, тальк, гідроксипропілцелюлоза, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172);

таблетки по 20 мг: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, кислота лимонна, моногідрат; кислота аскорбінова, бутилгідроксианізол (Е 320), магнію стеарат, покриття Opadry 20A86525brown: гіпромелоза, тальк, гідроксипропілцелюлоза, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид чорний (Е 172);

таблетки по 40 мг: лактоза моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, кислота лимонна, моногідрат; кислота аскорбінова, бутилгідроксианізол (Е 320), магнію стеарат, покриття Opadry 20A54256 Pink: гіпромелоза, тальк, гідроксипропілцелюлоза, титану діоксид (Е 171), заліза оксид чорний (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Гіполіпідемічні засоби. Код АТС С10А А01.

Показання

Пацієнти, хворі на ішемічну хворобу серця (ІХС) або з високим ризиком розвитку ІХС

Сімстат застосовують пацієнтам із високим ризиком розвитку ІХС (за наявності гіперліпідемії або без неї), наприклад, хворим на цукровий діабет, пацієнтам з інсультом чи іншими цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі, із захворюваннями периферичних судин або з ішемічною хворобою серця. Препарат сприяє:

• зменшенню ризику основних судинних подій (сумарної кількості випадків, що включає нефатальний інфаркт міокарда, коронарну смертність, інсульт або необхідність виконання операції реваскуляризації), та зменшенню потреби виконання процедур реваскуляризації периферичних та інших некоронарних судин;
• зменшенню ризику основних коронарних подій (сумарної кількості випадків, що включає нефатальний інфаркт міокарда або коронарну смертність), та зменшенню потреби виконання процедур коронарної реваскуляризації (включаючи, аортокоронарне шунтування і черезшкірну транслюмінальну коронарну ангіопластику);
• зниженню ризику розвитку інсульту;
• зниженню ризику загальної смертності за рахунок зниження смертності внаслідок ІХС, а також зменшенню госпіталізацій внаслідок стенокардії.

У пацієнтів, хворих на цукровий діабет Сімстат знижує ризик розвитку периферичних судинних ускладнень (проведення операцій реваскуляризації, ампутації нижніх кінцівок, виникнення трофічних виразок).

У пацієнтів, хворих на ІХС та з гіперхолестеринемією Сісмтат сповільнює розвиток коронарного атеросклерозу, включаючи зниження частоти розвитку нових ускладнень.

Пацієнти з гіперхолестеринемією

• Сімстат застосовують як доповнення до дієти для зниження підвищеного рівня загального холестерину, холестерину ЛПНЩ, тригліцеридів, аполіпопротеїну B (апо В), а також для підвищення холестерину ЛПВЩ у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією, включаючи гетерозиготну сімейну гіперхолестеринемію (гіперліпідемія типу IIa за класифікацією Фредриксона), або змішаною гіперхолестеринемією (гіперліпідемія типу IIb за класифікацією Фредриксона), коли застосування однієї тільки дієти та інших немедикаментозних методів лікування недостатньо. Таким чином, Сімстат знижує співвідношення холестерин ЛПНЩ/холестерин ЛПВЩ та загальний холестерин/холестерин ЛПВЩ.
• Сімстат показаний для лікування хворих на гіпертригліцеридемію (гіперліпідемія IV типу за класифікацією Фредриксона).
• Сімстат показаний для лікування пацієнтів з первинною дисбеталіпопротеїнемією (гіперліпідемія III типу за класифікацією Фредриксона).
• Сімстат також показаний як доповнення до дієти та інших способів лікування хворих на гомозиготну сімейну гіперхолестеринемію для зниження підвищеного загального холестерину, холестерину ЛПНЩ і аполіпопротеїну B.

Діти з гетерозиготною сімейною холестеринемією

Сімстат застосовують як доповнення до дієти для зниження підвищеного рівня загального холестерину, холестерину ЛПНЩ, тригліцеридів, аполіпопротеїну B у підлітків (хлопчиків; дівчат, у яких почалися менструації щонайменше 1 рік) віком 10 - 17 років з гетерозиготною сімейною гіперліпідемією.

Протипоказання

Підвищена чутливість до компонентів препарату. Захворювання печінки в активній фазі чи стійке підвищення трансаміназ сироватки неясної етіології; лікування інгібіторами цитохрому Р450 ЗА4 (наприклад ітраконазолом, кетоконазолом, інгібіторами ВІЛ-протеази, еритроміцином, кларитроміцином, телітроміцином, нефазодоном), порфірія. Вагітність і період годування груддю.

Спосіб застосування та дози

Добові дози Сімстату – від 5 до 80 мг слід застосовувати 1 раз на добу, ввечері. Під час підбору дози Сімстату її зміни слід здійснювати з інтервалами не менше ніж 4 тижні, до досягнення максимальної добової дози 80 мг, що приймається раз на добу у вечірні години.

Пацієнти, хворі на ІХС або з високим ризиком розвитку ІХС

Стандартна початкова доза Сімстату для пацієнтів з високим ризиком розвитку ІХС (у поєднанні з гіперліпідемією або без неї), хворих на цукровий діабет, пацієнтів з інсультом або іншими цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі, із захворюваннями периферичних судин, а також з ішемічною хворобою серця становить 40 мг на добу одноразово, ввечері. Медикаментозну терапію можна почати одночасно із застосуванням дієти та лікувальної фізкультури.

Пацієнти з гіперхолестеринемією (які не входять у зазначені вище категорії ризику)

До початку лікування препаратом Сімстат пацієнту слід призначити стандартну гіпохолестеринову дієту, яка має тривати протягом усього курсу лікування.

Зазвичай початкова доза становить 20 мг на добу, що приймається одноразово, ввечері. Для пацієнтів, яким необхідне значне (більше ніж на 45 %) зниження рівня ЛПНЩ, початкова доза може становити 40 мг 1 раз на добу, ввечері. Пацієнтам з легкою або помірною гіперхолестеринемією можна призначати Сімстат початковою дозою 10 мг. Підбір доз, за необхідності, повинен здійснюватися способом, викладеним вище (див. розділ «Спосіб застосування та дози» ішемічна хвороба серця).

Пацієнти з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією

Хворим на гомозиготну сімейну гіперхолестеринемію, Сімстат рекомендований у дозі 40 мг 1 раз на добу, ввечері, або 80 мг на добу за 3 прийоми: 20 мг вранці, 20 мг вдень і 40 мг ввечері. Таким пацієнтам Сімстат призначають як доповнення до іншого лікування, що знижує рівень холестерину (наприклад, ЛПНЩ плазмаферез), або без іншого лікування, якщо воно недоступне.

Супутня терапія

Сімстат ефективний у вигляді монотерапії, а також у поєднанні із секвестрантами жовчних кислот.

Для пацієнтів, які застосовують циклоспорин, гемфіброзил або інші фібрати, або ліпідознижуючі дози (≥ 1 г/добу) ніацину разом із препаратом Сімстат, максимальна рекомендована доза Сімстату становить 10 мг на добу. Для пацієнтів, які одночасно з препаратом Сімстат приймають аміодарон чи верапаміл, добова доза Сімстату не повинна перевищувати 20 мг (див. розділи «Особливості застосування», підрозділ міопатія/рабдоміоліз і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).

Дозування при нирковій недостатності

Оскільки Сімстат виводиться нирками у невеликій кількості, немає необхідності зміни дозування для хворих з помірно вираженою нирковою недостатністю.

При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв.), слід ретельно зважити доцільність призначення препарату у дозах, що перевищують 10 мг на добу. Якщо таке дозування вважається необхідним, слід призначати їх обережно.

Дозування у дітей (10 - 17 років) з гетерозиготною сімейною холестеринемією

Зазвичай початкова рекомендована доза становить 10 мг на добу ввечері. Рекомендовано приймати 10 - 40 мг на добу; максимальна рекомендована доза становить 40 мг на добу. Дозу слід підбирати індивідуально згідно з рекомендованим лікуванням.

Побічні реакції

З боку системи крові та лімфатичної системи: рідко – анемія.

З боку нервової системи: рідко – головний біль, порушення сну, парестезія, запаморочення, периферична нейропатія, порушення пам’яті.

З боку травного тракту: рідко – запор, біль у животі, метеоризм, диспепсія, діарея, нудота, блювання, панкреатит, гепатобіліарні порушення (гепатит/жовтяниця); дуже рідко – печінкова недостатність.

З боку шкіри: рідко – висипання, пруритус, алопеція.

З боку кістково-м’язової системи: рідко – міопатія, рабдоміоліз, міалгія, м’язові судоми.

Загальні порушення: рідко – астенія.

Рідко спостерігається синдром підвищеної чутливості: ангіоневротичний набряк, вовчакоподібний синдром, ревматична поліміалгія, дерматоміозит, васкуліт, тромбоцитопенія, еозинофілія, підвищена ШОЕ, артрит і артралгія, уртикарія, фотосенсибілізація, пропасниця, припливи, задишка, слабкість.

Лабораторні показники: рідко – підвищення трансаміназ сироватки (аланін-амінотрансферази, аспартат-амінотрансферази, гама-глутаміл-транспептидази) та лужної фосфатази; збільшення рівня креатинінкінази у сироватці.

Передозування

Є повідомлення про поодинокі випадки передозування при застосуванні симвастатину. Специфічних симптомів виявлено не було. Специфічного лікування не існує. Терапія – симптоматична.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Не застосовують під час вагітності.

У період годування груддю лікування препаратом слід припинити.

Діти

Оцінювалися безпека та ефективність симвастатину у підлітків (хлопчиків та дівчат, в яких щонайменше 1 рік як почалися менструації) віком 10 - 17 років з гетерозиготною сімейною гіперліпідемією. Дози більше 40 мг не досліджувалися у даної групи пацієнтів. Не було зафіксовано вплив симвастатину на ріст та статевий розвиток підлітків, а також на тривалість менструального циклу в дівчаток (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Побічні ефекти»).

Дівчата мають бути проконсультовані щодо методів контрацепції при застосуванні симвастатину.

Симвастатин не досліджувався у пацієнтів молодше 10 років, а також у дівчаток, в яких ще не почалися менструації.

Особливості застосування

Міопатія/рабдоміоліз

Усі хворі, які починають лікування симвастатином або яким підвищують дозу, повинні бути поінформовані про ризик виникнення міопатії та про необхідність швидко повідомляти лікаря про появу болю, напруження чи слабкості у м’язах.

З обережністю слід проводити лікування хворих, схильних до рабдоміолізу. Рівень креатинінкінази (КК) слід визначати перед початком лікування у таких випадках:

• вік хворих більше 70 років;
• тяжкі інфекційні захворювання;
• тяжкі ендокринологічні захворювання, наприклад гіпотиреоз, що не піддається лікуванню;
• порушення ниркової функції;
• наявність в анамнезі спадкових м’язових порушень;
• стани, при яких існує ризик розвитку судомних нападів;
• м’язова токсичність при застосуванні статинів, але не фібратів;
• тяжкі оперативні втручання;
• зловживання алкоголем.

У таких випадках необхідно оцінити співвідношення ризик/користь. При лікуванні слід проводити клінічний нагляд за пацієнтами. Якщо рівень кліренсу креатиніну (КК) у 5 разів більший від верхньої межи норми, лікування не слід починати. У випадку повернення рівнів КК до норми можна розглянути питання про початок відновлення лікування симвастатином з призначенням найменшої дози і проведенням безпосереднього нагляду за хворим.

З обережністю слід призначати фенофібрат у комбінації із симвастатином, оскільки фенофібрат також може спричинювати міопатію.

Необхідно уникати одночасного застосування симвастатину в дозах, більших 20 мг на добу, з амідароном і верапамілом, якщо очікуваний клінічний ефект не буде перевищувати потенційного ризику виникнення міопатії.

Симвастатин, як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, може спричинити міопатію, що проявляється у вигляді м'язового болю, хворобливості або загальній слабкості та супроводжується зростанням активності креатинфосфокінази більше ніж в 10 разів вище верхньої межі норми. Міопатія може проявлятися у формі рабдоміолизу, що іноді супроводжується гострою нирковою недостатністю, обумовленою міоглобінурією. Ризик міопатії збільшується за рахунок підвищення інгибуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази в плазмі крові.

• Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу при терапії симвастатином підвищується при супутньому прийомі таких препаратів:

Потужні інгібітори CYP3A4: ітраконазол, кетоконазол, еритроміцин, кларитроміцин, телитроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази та нефазодон, особливо у комбінації з високими дозами симвастатину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Гемфіброзил та інші фібрати (крім фенофібрату), особливо у комбінації з високими дозами симвастатину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Немає доказів того, що при призначенні симвастатину одночасно з фенофібратом ризик розвитку міопатії перевищує сумарний ризик, створюваний прийомом кожного із цих препаратів.

Циклоспорин або даназол у комбінації з високими дозами симвастатину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Аміодарон або верапаміл у комбінації з високими дозами симвастатину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Дилтіазем. У пацієнтів, які застосовують дилтіазем одночасно із симвастатином у дозі 80 мг на добу ризик розвитку міопатії збільшується та становить приблизно 1 %. Ризик розвитку міопатії в пацієнтів, які застосовують дилтіазем, одночасно із симвастатином у дозі 40 мг на добу приблизно дорівнює такому при прийомі симвастатину в дозі 40 мг на добу без супутнього прийому дилтіазему (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Ніацин (≥ 1 г/добу).

Фузидинова кислота: у пацієнтів, які застосовують фузидинову кислоту одночасно із симвастатином, може підвищуватись ризик розвитку міопатії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

• Як і у випадку з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу залежить від дози препарату.

У пацієнтів, які не отримували супутньої терапії, частота виникнення міопатії/ рабдоміолізу становила приблизно 0,02 % у пацієнтів, які застосовували симвастатин у дозі 20 мг/добу, 0,08 % у пацієнтів, які застосовували у дозі 40 мг/добу й 0,53 % у пацієнтів, які застосовували симвастатин, у дозі 80 мг/добу.

Заходи щодо зниження ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу:

1. Варто уникати одночасного прийому симвастатину з такими препаратами: ітраконазол, кетоконазол, еритроміцин, кларитроміцин, телитроміцин, інгібітори

ВІЛ- протеази та нефазодон. Якщо терапію перерахованими препаратами неможливо відмінити, варто призупинити терапію симвастатином на час прийому даних препаратів. Супутній прийом кожного з перерахованих інгібіторів CYP3A4 повинен бути виключений, якщо переваги комбінованої терапії не перевищують можливого ризику.

2. Доза симвастатину не повинна перевищувати 10 мг на добу для пацієнтів, які застосовують циклоспорин, даназол або гемфіброзил, інші фибрати (крім фенофібрату), або ліпидознижувальні дози (≥ 1 г/добу) ніацину (нікотинової кислоти). Варто уникати одночасного призначення симвастатину з цими препаратами, якщо переваги від впливу на рівень ліпідів не перевищують ризик призначення лікарських комбінацій. Додавання фібратів або ніацину до терапії симвастатином, як правило, забезпечує невелике додаткове зниження концентрації ЛПНП, однак може бути також досягнуте додаткове зниження рівня ТГ і підвищення концентрації ЛПВП.

3. Дози симвастатину для пацієнтів, які застосовують аміодарон або верапаміл, не повинні перевищувати 20 мг на добу. Застосування симвастатина в дозах понад 20 мг/добу разом з аміодароном або верапамілом не рекомендується, якщо тільки переваги від застосування такої комбінації не перевищують потенційного ризику розвитку міопатії.

4. Пацієнти, які застосовують фузидинову кислоту разом із симвастатином мають бути під ретельним спостереженням. Слід зважати на можливість призупинення лікування симвастатином під час прийому фузидинової кислоти.

5. Всі пацієнти, які починають приймати симвастатин, а також пацієнти, яким необхідно збільшити дозу препарату, повинні бути попереджені про можливість виникнення міопатії та необхідність негайного звернутися до лікаря у випадку виникнення будь-яких болів нез'ясованого характеру, болючості у м'язах або м'язової слабкості. Терапія симвастатином повинна бути негайно припинена, якщо міопатія діагностована або передбачається. Наявність перерахованих вище симптомів та/або більш ніж 10-кратне порівняно з верхньою межею норми підвищення рівня креатинфосфокінази вказують на наявність міопатії. У більшості випадків після негайного припинення прийому симвастатину симптоми міопатії зникають, а рівень креатинфосфокінази знижується. На початку терапії симвастатином або при підвищенні доз препарату доцільно проводити періодичне визначення рівня креатинфосфокінази, однак немає достовірних даних про те, що такий моніторинг здатний попередити розвиток міопатії.

6. Багато пацієнтів, у яких розвинувся рабдоміоліз під час терапії симвастатином, мали ускладнений анамнез, у тому числі страждали на ниркову недостатність, як правило, внаслідок довготривалого цукрового діабету. Такі пацієнти вимагають більш ретельного спостереження. Терапія симвастатином повинна бути тимчасово припинена в пацієнтів за кілька днів до виконання більших оперативних втручань, а також у післяопераційному періоді.

Лікування симвастатином слід тимчасово припинити за кілька днів до планової хірургічної операції.

Якщо лікування ітраконазолом, кетоконазолом, еритроміцином, кларитроміцином або телітроміцином не можна уникнути, лікування симвастатином необхідно тимчасово припинити на період лікування антибіотиками.

Доза симвастатину не повинна перевищувати 10 мг на добу при одночасному застосуванні з циклоспорином, гемфіброзилом, нікотиновою кислотою в дозах, які знижують рівень ліпідів (=> 1 г на добу). Якщо клінічний ефект не буде перевищувати можливий ризик, необхідно уникати одночасного застосування симвастатину з гемфіброзилом.

Перед і під час лікування препаратом рекомендується проводити за клінічними показаннями тести щодо визначення функції печінки. Хворим, яким збільшують дозу препарату до 80 мг, проводять додатковий тест перед початком збільшення дози. Через 3 місяці після підвищення дози до 80 мг і після цього – періодично (наприклад 1 раз на півроку) протягом першого року лікування. Особливу увагу слід приділяти хворим, у яких спостерігаються підвищені рівні трансаміназ сироватки: їм необхідно своєчасно проводити аналіз. При тенденції до збільшення рівня трансаміназ, особливо якщо верхня межа норми збільшується більше ніж у 3 рази і залишається стійкою, необхідно припинити лікування симвастатином.

Як і при лікуванні іншими гіполіпідемічними засобами, при лікуванні симвастатином можливе помірне підвищення рівнів трансаміназ сироватки (менше ніж у 3 рази від верхньої межі норми). Ці зміни спостерігаються на початку лікування, часто бувають тимчасовими, не супроводжуються будь-якими симптомами і потребують відповідного медичного контролю.

Не слід призначати препарат хворим зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа чи порушеннями всмоктування глюкози і галактози.

Вплив на печінку

У деяких дорослих пацієнтів, що одержували симвастатин, відзначалося стійке підвищення рівня печінкових ферментів (більш ніж в 3 рази вище верхньої границі норми). При відміні препарату активність трансаміназ звичайно поступово вертається до вихідного рівня. Підвищення рівня трансаминаз не супроводжувалося жовтяницею або іншою клінічною симптоматикою. Дані реакції не пов'язані з гіперчутливістю. Деякі з пацієнтів мали відхилення показників функції печінки до початку терапії симвастатином та/або споживали надлишкову кількість алкоголю.

Перед початком лікування, а потім відповідно до клінічних показань, всім пацієнтам рекомендується проводити функціональні печіночні проби. Пацієнтам, у яких планується підвищити дозу симвастатина до 80 мг у добу, функціональні печінкові проби варто проводити до початку титрации, потім через 3 місяці після досягнення дози 80 мг на добу, після чого періодично повторювати (наприклад, 1 раз у півроку) протягом усього першого року лікування. Особливу увагу варто приділяти пацієнтам, у яких підвищений рівень сироваткових трансаміназ. Цим пацієнтам контроль функції печінки повинен проводитися вчасно на початку лікування та більш часто надалі. У тих випадках, коли рівень трансаминаз наростає, особливо при стійкому перевищенні в 3 рази верхньої границі норми, препарат варто відмінити.

При лікуванні симвастатином, як і іншими гіполіпідемічними засобами, спостерігалося помірне (менш чим в 3 рази вище верхньої границі норми) збільшення активності сироваткових трансаминаз. Ці зміни з'являлися незабаром після початку лікування, часто мали минущий характер, не супроводжувалися будь-якими симптомами та не вимагали скасування терапії.

Офтальмологічне обстеження

За відсутності будь-якого медикаментозного лікування збільшення площі помутніння кришталика вважається наслідком процесу старіння. Відомі на сьогодні дані не вказують на існування шкідливого впливу симвастатину на кришталик ока людини.

Застосування в осіб літнього віку

Ефективність застосування симвастатину для лікування хворих віком старше 65 років, що оцінювалась відносно зниження рівнів загального та холестерину ЛПНЩ, виявлялась такою ж, як і для популяції в цілому. Збільшення частоти побічних ефектів, які би виявлялись клінічно або лабораторними показниками, не відмічено.

Оскільки препарат містить лактозу, це необхідно враховувати при застосуванні хворим із спадковою непереносимістю лактози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Слід брати до уваги, що під час лікування препаратом може виникати запаморочення. Тому рекомендовано утримуватися від керування автотранспортом або від роботи з іншими з механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Гемфіброзил та інші фібрати (крім фенофібрату, при комбінованому прийомі якого із симвастатином ризик виникнення міопатії не перевищує такий при монотерапії кожним із препаратів окремо), особливо з високими дозами симвастатину а також ніацин (нікотинова кислота) у дозі ≥ 1 г на добу (див. розділ Особливості застосування). Гемфіброзил збільшує AUC симвастатинової кислоти в 1,9 рази, можливо за рахунок інгібіції глюкуронідації.

Ризик міопатії, включаючи рабдоміоліз, збільшується при застосуванні симвастатину у поєднанні з фібратами і нікотиновою кислотою. Одночасне застосування гемофіброзилу призводить до збільшення рівнів симвстатину у плазмі. Застосування симвастатину з фенофібратом не підтверджувало той факт, що ризик виникнення міопатії перевищує суму окремих ризиків для кожного препарату.

Симвастатин підвищує рівень дигоксину у плазмі крові.

Фармакокінетичні взаємодії.

Інгібітори цитохрому Р450 ЗА4.

Симвастатин є субстратом цитохрому Р450 ЗА4. Потужні інгібітори цитохрому

Р450 ЗА4 під час лікування симвастатином збільшують ризик міопатії і рабдоміолізу. Це такі інгібітори, як ітраконазол, кетоконазол, еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази, нефазодон. Застосування у сполученні з ітраконазолом призводило до більше ніж 10-разового посилення дії симвастатинової кислоти (активний бета-гідроксикислотний метаболіт). Телітроміцин спричинює 11-кратне збільшення дії симвастатинової кислоти.

Тому комбінаціїї з вищезгаданими препаратами протипоказані. Якщо ж не вдається уникнути лікування ними, терапію симвастатином слід припинити до кінця курсу.

Необхідно з обережністю застосовувати симвастатин при одночасному лікуванні менш потужними інгібіторами СYРЗА4 – циклоспорином, верапамілом, дилтіаземом.

Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу збільшується при лікуванні циклоспорином у сполученні з високими дозами симвастатину, тому доза симвастатину у цьому випадку не повинна перевищувати 10 мг на добу.

Амідарон і верапаміл

Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу збільшується при лікуванні амідароном і верапамілом у сполученні з високими дозами симвастатину, тому доза симвастатину у цьому разі не повинна перевищувати 20 мг на добу, якщо клінічний ефект не буде перевищувати високий ризик виникнення міоптії і рабдоміолізу.

Дилтіазем

Доза симвастатину не повинна перевищувати 40 мг на добу при одночасному лікуванні дилтіаземом, якщо клінічний ефект не буде перевищувати високий ризик виникнення міопатії і рабдоміолізу.

Грейпфрутовий сік

При лікуванні симвастатином слід уникати вживання грейпфрутового соку, оскільки він є інгібітором цитохрому Р450 ЗА4.

Пероральні антикоагулянти

Клінічні дослідження показали, що симвастатин у дозі 20-40 мг на добу помірно збільшував ефект кумаринових антикоагулянтів. У хворих, які лікуються кумариновими антикоагулянтами, протромбіновий час слід визначати перед початком лікування симвастатином і досить часто – на початку лікування, щоб упевнитись у відсутності значущої зміни протромбінового часу. Після досягнення стабілізації показника його можна контролювати через періоди, які звичайно рекомендуються для хворих, що лікуються кумариновими антикоагулянтами. При зміні дози симвастатину чи при припиненні лікування ним необхідне повторне проведення зазначеної процедури.

Симвастатин не має інгібуючого ефекту на цитохром Р450 ЗА4, тому вважається, що симвастатин не змінює концентрацію речовин, які метаболізуються за участі цитохрому Р450 ЗА4.

При одночасному застосуванні з дигоксином підвищується рівень дигоксину в сироватці крові.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Симвастатин є інгібітором ГМГ-КоА-редуктази – ферменту, який каталізує реакцію утворення мевалонової кислоти із КоА. Інгібіція цього ензиму веде до зниження плазматичного рівня холестерину. Первинним місцем дії симвастатину є печінка. Інгібіція синтезу холестерину в печінці призводить до збільшення кількості ЛПНЩ-рецепторів (рецепторів ліпопротеїнів низької щільності) в печінці та екстрагепатальних тканинах, що, в свою чергу, веде до підвищеного катаболізму холестерину-ЛПНЩ.

Симвастатин знижує рівень загального холестерину, холестерину ЛПНЩ та аполіпопротеїну В у пацієнтів із гіперхолістеринемією. Під час проведення терапії симвастатином одночасно відбуваються помірне зниження рівня тригліцеридів і помірне підвищення рівня холестерину ЛПВЩ (ліпопротеїнів високої щільності).

Фармакокінетика. Симвастатин добре абсорбується із ШКТ. При першому проходженні через печінку симвастатин біотрансформується з утворенням активних бета-гідроксиметаболітів, 95 % яких зв’язується з плазматичними білками. Концентрація бета-гідроксикислоти у системному кровотоці становить менше 5 % від прийнятої дози. Максимальна плазматична концентрація досягається через 1 - 2 години після прийому. Симвастатин є субстратом СYРЗА4. Головними метаболітами є бета-гідроксикислота і чотири додаткових активних метаболіти. Після перорального застосування приблизно 13 % виводиться нирками, переважно у формі неактивних метаболітів і 60 % – з калом протягом 96 годин. Біологічний період напіввиведення бета-гідроксикислотного метаболіту становить у середньому 1,9 години, тільки 3 % від прийнятої дози виводяться із сечею.

Одночасний прийом їжі не впливає на всмоктування. Лікарський засіб не кумулюється в організмі після тривалого застосування. Невідомо, чи виводиться симвастатин з грудним молоком.

Основні фізико-хімічні властивості

таблетки по 10 мг: овальні двоопуклі таблетки жовто-рожевого кольору, вкриті оболонкою з відтиском «10» з одного боку та гладенькі з іншого;

таблетки по 20 мг: овальні двоопуклі таблетки жовто-коричневого кольору, вкриті оболонкою з відтиском «20» з одного боку та гладенькі з іншого;

таблетки по 40 мг: овальні двоопуклі таблетки коричнево-рожевого кольору, вкриті оболонкою з відтиском «40» з одного боку та гладенькі з іншого.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 14 таблеток у блістері, по 1 блістеру в картонній упаковці.

Категорія відпуску

за рецептом.

Виробник

Люпін Лімітед.

Місцезнаходження

Плот №15 Б, Фейз 1А, Верна Індастріал Еріа, Верна, Сальцет, Гоа 403722, Індія.