Сертралин-Апо капсулы тв по 100 мг №28 в бан:

Склад

Діюча речовина: 1 капсула містить 56 мг або 112 мг сертраліну гідрохлориду (що еквівалентно 50 мг або 100 мг сертраліну);

допоміжні речовини: натрію кроскармелоза, кислота стеаринова, кремнію діоксид колоїдний, крохмаль кукурудзяний, тальк, тверда желатинова капсула №3 (Сертралін-Апо 50 мг) або №2 (Сертралін-Апо 100 мг);

склад оболонки капсули №3: желатин, пігменти титану діоксид (E 171), D&C жовтий №10, FD&C жовтий №6 (E 110) і заліза оксид чорний (E 172i); 

склад оболонки капсули №2: желатин, пігменти титану діоксид (E 171), D&C жовтий №10, FD&C червоний №40 (E 129), FD&C синій №1 (E 133), FD&C синій №2 (E 132) і заліза оксид чорний (E 172i).

Лікарська форма

Капсули тверді.

Фармакотерапевтична група

Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного нейронального захоплення серотоніну. Код АТС N06A B06.

Показання

• Депресія, в тому числі та її форма, яка супроводжується відчуттям тривоги, за наявності чи відсутності манії в анамнезі.
• Панічні розлади (що супроводжуються або не супроводжуються агорафобією).
• Обсесивно-компульсивні розлади.
• Посттравматичні стресові розлади (ПТСР).
• Соціальна фобія (соціальний тривожний розлад).

Протипоказання

• Підвищена чутливість до діючої речовини або до інших інгредієнтів препарату.
• Одночасне призначення інгібіторів моноаміноксидази (МАО).
• Печінкова недостатність.

Спосіб застосування та дози

Сертралін-Апо слід приймати разом з їжею один раз на добу, краще ввечері (або за сніданком, якщо бажаний прийом у ранковий час).

Початкова терапія

Пацієнтам із депресивними і обсесивно-компульсивними розладами Сертралін-Апо призначають у початковій дозі 50 мг/добу. Пацієнтам з панічними розладами, ПТСР та соціальною фобією Сертралін-Апо призначають у початковій дозі 25 мг/добу. Після першого тижня терапії дозу збільшують до 50 мг один раз на добу, залежно від терапевтичного ефекту і переносимості лікування.

У разі відсутності терапевтичного ефекту дози поступово збільшують шляхом титрування з інтервалами не менше одного тижня (оскільки за даними фармакокінетичних досліджень рівноважна концентрація сертраліну в плазмі крові досягається приблизно за один тиждень при прийомі препарату один раз на добу). Не слід перевищувати максимальну дозу 200 мг/добу.

Повний терапевтичний ефект може досягатися після чотирьох і більше тижнів лікування. При швидкому збільшенні доз цей латентний період зазвичай не стає коротшим, але може зростати інтенсивність побічних ефектів.

Підтримуюча терапія

При тривалій терапії дози повинні бути на мінімально ефективному рівні. Необхідно періодично обстежувати пацієнтів з метою перевірки потреби у продовженні лікування.

Терапію Сертраліном-Апо не слід припиняти раптово через ризик розвитку синдрому відміни. Необхідно поступово знижувати дози.

Лікування пацієнтів з порушеннями функції печінки

Необхідна обережність при застосуванні препарату у хворих з патологією печінки. При наявності тяжких порушень функції печінки призначають нижчі дози або зменшують частоту застосування препарату.

Лікування пацієнтів з порушеннями функції нирок

Хоча сертралін інтенсивно метаболізується і екскреція незміненої вихідної сполуки із сечею незначна, препарат необхідно з обережністю призначати пацієнтам з порушеннями функції нирок; коригувати дози не потрібно.

Лікування літніх пацієнтів

Для літніх пацієнтів корекція доз не потрібна.

Побічні реакції

Під час плацебо контрольованих клінічних досліджень були відмічені такі побічні ефекти:

З боку вегетативної нервової системи: сухість у роті, підвищене потовиділення.

З боку серцево-судинної системи: пальпітація, біль у грудях.

З боку центральної та периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, тремор, парестезія, гіпоестезія, судоми, артеріальна гіпертензія.

З боку шкіри: висипання.

З боку травної системи: нудота, діарея, запор, диспепсія, блювання, метеоризм, анорексія, абдомінальний біль, посилений апетит.

Ефекти загального характеру: стомлюваність, приплив крові до обличчя, пропасниця, біль у спині.

З боку обміну речовин: спрага.

З боку кістково-м'язової системи: міалгія, артралгія.

З боку психічної сфери: безсоння, сонливість, ажитація, нервозність, занепокоєння, гіпоманія, манія, порушення статевої функції (переважно затримка еякуляції у чоловіків), зниження лібідо, позіхання, порушення концентрації уваги, деперсоналізація, жахливі сновидіння.

З боку репродуктивної системи: менструальні розлади.

З боку дихальної системи: риніт, фарингіт.

З боку органів чуття: порушення зору, шум у вухах, спотворення смаку.

З боку сечової системи: часте сечовипускання, порушення сечовипускання.

Відхилення лабораторних показників: у поодиноких випадках – безсимптомне підвищення активності печінкових трансаміназ у сироватці крові (до трьох разів вище верхньої межі норми, зазвичай у перші 1-9 тижнів лікування, при відміні сертраліну показники швидко нормалізуються), незначне підвищення рівня загального холестерину (приблизно на 3%) і тригліцеридів (приблизно на 5%), невелике зниження рівня сечової кислоти у сироватці крові (приблизно на 7%, це явище не має клінічного значення).

Передозування

Сертралін має широкий діапазон безпеки, повідомлялося про випадки передозування до 6 г препарату. При передозуванні лише сертраліну відмічалися такі симптоми, як сонливість, нудота, блювання, тахікардія, зміни ЕКГ, занепокоєння і розширення зіниць. Хоча фатальні випадки при передозуванні лише сертраліну не були відмічені, передозування сертраліну в комбінації з іншими препаратами та алкоголем у чотирьох випадках призвело до фатального наслідку. Тому лікування при передозуванні сертраліну має бути агресивним.

Необхідно забезпечити прохідність дихальних шляхів і адекватну оксигенацію та вентиляцію. Призначають активоване вугілля, проносні засоби або роблять промивання шлунка (активоване вугілля, яке може застосовуватись у поєднанні з сорбітом, є щонайменше таким же ефективним, а ,можливо, й ефективнішим засобом, ніж блювання або промивання шлунка).

Рекомендується здійснювати моніторинг головних фізіологічних показників, а також вживати загальні симптоматичні та підтримуючі заходи.

Специфічний антидот сертраліну невідомий. Форсований діурез, діаліз, гемоперфузія і обмінне переливання крові малоефективні внаслідок великого об'єму розподілу сертраліну.

При наданні пацієнтові допомоги необхідно обов'язково враховувати можливість передозування декількох препаратів одночасно.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Безпечність застосування сертраліну в період вагітності або годування груддю не встановлена, тому препарат не слід призначати вагітним пацієнткам і матерям, які годують груддю, якщо тільки очікувана користь від такого лікування для матері не переважає потенційний ризик несприятливої дії на плід.

Постмаркетингові дані свідчать, що при застосуванні в останньому триметрі вагітності сертраліну, інших СІЗЗС та новіших антидепресантів у деяких новонароджених розвинулися ускладнення, і вони потребували тривалої госпіталізації, підтримки дихальної функції та годування через зонд. Відмічалися дихальна недостатність, ціаноз, апное, судоми, нестабільність температури тіла, труднощі з годуванням, блювання, гіпоглікемія, артеріальна гіпотонія, артеріальна гіпертензія, гіперрефлексія, тремор, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, дратівливість, постійний плач. Ці явища можуть бути пов'язані або з безпосередньою токсичною дією СІЗЗС чи новіших антидепресантів, або із синдромом відміни. В деяких випадках клінічна картина нагадувала серотоніновий синдром.

Діти

Безпечність і ефективність лікування сертраліном дітей не встановлені, тому препарат не застосовують у педіатричній практиці.

Особливості застосування

Нещодавно проведений аналіз баз даних з безпеки, зібраних під час контрольованих клінічних досліджень, свідчить, що лікування пацієнтів віком до 18 років селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та іншими новими антидепресантами може асоціюватися з поведінковими і емоційними змінами, зокрема підвищенням ризику суїцидальних думок і суїцидальної поведінки. Рекомендується здійснювати ретельний моніторинг суїцидальних думок або інших ознак суїцидальної поведінки у пацієнтів різного віку (зокрема моніторинг емоційних і поведінкових змін, що супроводжуються ажитацією).

Пацієнтам з депресивними розладами властива схильність до спроб самогубства, яка зберігається до настання значного поліпшення їхнього стану внаслідок лікування. Тому пацієнти, які належать до групи високого ризику, повинні перебувати під пильним наглядом упродовж усього періоду лікування. При необхідності їх госпіталізують.

Враховуючи встановлену коморбідність між обсесивно-компульсивними розладами і депресією, а також панічними розладами і депресією, ті ж запобіжні засоби необхідні при лікуванні хворих з обсесивно-компульсивними і панічними розладами.

Необхідно враховувати, що під час клінічних досліджень приблизно у 0,6% пацієнтів з депресією, які приймали сертралін, розвивалася гіпоманія або манія.

Сертралін не рекомендується призначати хворим з епілептичними розладами.

Необхідно з обережністю призначати сертралін пацієнтам із супутніми захворюваннями або станами, які можуть впливати на метаболізм або гемодинамічні реакції.

Повідомлялося про декілька випадків гіпонатріємії, оборотної при відміні сертраліну. Деякі з цих випадків, можливо, були пов'язані із синдромом неадекватної секреції антидіуретичного гормона. Більшість випадків гіпонатріємії були відмічені у літніх пацієнтів, деякі з них приймали діуретики або мали знижений об'єм циркулюючої крові з інших причин.

Були відмічені поодинокі випадки порушення функції тромбоцитів і аномальні результати лабораторних тестів у пацієнтів, які приймали сертралін. Також повідомлялося про аномальні кровотечі або розвиток пурпури у декількох пацієнтів, однак невідомо, чи пов'язані ці явища з терапією сертраліном.

Клінічні дослідження ефективності і безпечності застосування електросудомної терапії у поєднанні з терапією сертраліном не проводилися.

Сертралін не спричиняє суб'єктивних позитивних відчуттів (наприклад, ейфорії), однак, як і при застосуванні будь-яких інших препаратів, що впливають на ЦНС, лікар повинен уважно з'ясовувати, чи не зловживав пацієнт лікарськими засобами раніше, і уважно стежити за ознаками неправильного застосування або зловживання сертраліном у таких хворих (наприклад, розвитком толерантності до препарату, збільшенням доз, прагненням отримати препарат тощо).

Перехід від лікування або до лікування інгібіторами МАО

Сертралін-Апо можна призначати не раніше ніж через 14 днів після припинення терапії інгібіторами МАО. Аналогічно, лікування інгібіторами МАО слід починати не раніше ніж через 14 днів після припинення терапії Сертраліном-Апо.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими складними механізмами.

Оскільки будь-які психоактивні препарати можуть порушувати здатність мислити і приймати рішення, а також моторні навички, пацієнтам необхідно рекомендувати уникати керування транспортними засобами та іншими потенційно небезпечними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Інгібітори МАО. Протипоказане одночасне застосування сертраліну і інгібіторів МАО. Повідомлялося про серйозні, іноді фатальні реакції у пацієнтів, які лікувалися сертраліном у поєднанні з інгібіторами МАО, зокрема селективним інгібітором МАО селегіліном і оборотним інгібітором МАО моклобемідом. У деяких випадках реакції нагадували серотоніновий синдром. Подібні явища були відмічені і при лікуванні іншими антидепресантами у поєднанні з інгібіторами МАО, а також при призначенні інгібіторів МАО незабаром після відміни антидепресантів. Спостерігалися такі симптоми лікарської взаємодії між СІЗЗС та інгібіторами МАО: гіпертермія, ригідність, міоклонія, вегетативна нестабільність з можливими швидкими коливаннями головних фізіологічних показників, зміни психічного стану, включаючи сплутаність свідомості, дратівливість, граничну ажитацію з прогресуванням до стану делірію та коми. Тому сертралін не слід призначати у поєднанні з інгібіторами МАО або протягом 14 днів після припинення терапії інгібіторами МАО. Аналогічно, лікування інгібіторами МАО слід починати не раніше ніж через 14 днів після припинення терапії сертраліном.

Препарати, що впливають на центральну нервову систему. Сертралін (у дозі 200 мг/добу) не потенціював дію карбамазепіну, галоперидолу або фенітоїну на когнітивні і психомоторні функції у здорових людей. Однак ризики при комбінованому застосуванні сертраліну та інших препаратів, які впливають на ЦНС, систематично не оцінювалися. Тому при такій комбінованій терапії необхідна обережність.

Серотонінергічні препарати. Дотепер наявна лише обмежена інформація щодо оптимального часу переходу від лікування іншими антидепресантами до терапії сертраліном. При заміні препаратів необхідний обережний і зважений підхід, особливо у разі тривало діючих лікарських засобів. Оптимальна тривалість розриву між закінченням прийому одного і початком прийому іншого СІЗЗС не встановлена. При комбінованому застосуванні з триптофаном може зростати частота серотонін-асоційованих побічних ефектів. Досвід комбінованої терапії сертраліном і триптофаном пацієнтів з депресивними або панічними розладами відсутній. До одержання додаткових даних серотонінергічні препарати (наприклад, фенфлурамін) не слід застосовувати у поєднанні з сертраліном.

Фітопрепарати фірми St. John's Wort. Як і у разі інших СІЗЗС, може спостерігатися фармакокінетична взаємодія між сертраліном і фітопрепаратами фірми St. John's Wort, унаслідок чого може зростати частота небажаних побічних ефектів.

Препарати літію. Дослідження на здорових добровольцях не виявили змін фармакокінетики літію при комбінованому застосуванні сертраліну і препаратів літію, однак було відмічено збільшення частоти тремору порівняно з плацебо групою, що свідчить про можливу фармакодинамічну взаємодію. Як і у разі інших СІЗЗС, необхідна обережність при комбінованому застосуванні сертраліну і препаратів, які можуть діяти через серотонінергічні механізми, наприклад, літію.

Препарати, які метаболізуються за участі ізоферментів системи цитохрому Р450. 

Дослідження лікарської взаємодії сертраліну з терфенадином і карбамазепіном, які є субстратами ізоферменту CYP3A4, не виявили збільшення концентрації терфенадину або карбамазепіну в плазмі крові. Таким чином, інгібування сертраліном активності CYP3A4 ймовірно не має клінічного значення.

Багато антидепресантів, у тому числі СІЗЗС (включаючи сертралін і більшість трициклічних антидепресантів), інгібують біохімічну активність ізоферменту CYP2D6 (дебризохінгідроксилази), внаслідок чого може збільшуватися концентрація в плазмі крові препаратів, які метаболізуються переважно за участі CYP2D6. Це може мати істотне значення у разі препаратів з вузьким терапевтичним індексом, наприклад, трициклічних антидепресантів і антиаритмічних засобів класу ІС, пропафенону і флекаїніду. Хоча сертралін інгібує ізофермент CYP2D6 значно меншою мірою, ніж деякі інші СІЗЗС, однак при комбінованій терапії сертраліном та іншими препаратами, які метаболізуються за участі CYP2D6, може бути потрібно знижувати дози цих препаратів. У разі ж відміни сертраліну дози препаратів збільшують.

Алкоголь. Сертралін не потенціював дію алкоголю на когнітивні і психомоторні функції у здорових добровольців, проте застосування сертраліну у поєднанні з алкоголем у пацієнтів з депресивними розладами не вивчалося і не рекомендується.

Гіпоглікемічні препарати. Контрольовані клінічні дослідження ефективності і безпечності терапії сертраліном хворих на діабет, які одержують інсулін або пероральні гіпоглікемічні препарати, не проводилися. У здорових добровольців сертралін у добовій дозі 200 мг спричиняв статистично достовірне зниження (на 16%) кліренсу толбутаміду. Значних змін загальної концентрації глібенкламіду в плазмі крові не спостерігалося. Рекомендується ретельно контролювати рівні глікемії у пацієнтів, які одержують сертралін і пероральні гіпоглікемічні препарати або інсулін.

Дигоксин. У здорових добровольців сертралін у добовій дозі 200 мг не спричиняв змін загальної концентрації дигоксину в плазмі крові, але показник T_max знизився.

Бета-блокатори. Експерименти показали, що сертралін не впливає на бета-адреноблокуючу дію атенололу. Клінічний досвід лікування сертраліном пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які приймають бета-адреноблокатори, відсутній.

Циметидин. Дослідження на здорових добровольцях показало, що циметидин може інгібувати метаболізм сертраліну і десметилсертраліну, унаслідок чого може знижуватися кліренс і метаболізм сертраліну при першому проходженні через печінку з можливим посиленням побічних ефектів.

Діазепам. При комбінованому застосуванні із сертраліном у добовій дозі 200 мг спостерігалося статистично значиме зниження кліренсу діазепаму. Невідомо, чи має це явище клінічне значення.

Варфарин. При комбінованому застосуванні варфарину в дозі 0,75 мг/кг маси тіла і сертраліну в дозі 200 мг/добу було відмічено невелике (на 8%), але статистично достовірне збільшення протромбінового часу у здорових добровольців. Нормалізація протромбінового часу також відбувалася повільніше. Клінічне значення зазначених ефектів не встановлене. У початковий період і при закінченні терапії сертраліном рекомендується ретельно контролювати протромбіновий час у пацієнтів, які одержують варфарин.

Фармакокінетична взаємодія. Оскільки сертралін активно зв'язується з білками плазми крові, комбіноване застосування сертраліну та інших препаратів з високим зв'язуванням з білками плазми може спричиняти зміну концентрації цих препаратів у крові (що потенційно може призводити до посилення небажаних побічних ефектів). І навпаки, інші препарати можуть витісняти зв'язаний з білками плазми сертралін, що також може посилювати небажані побічні ефекти.

Індукція мікросомальних печінкових ферментів. Судячи зі зменшення періоду напіввиведення антипірину, сертралін індукує печінкові ферменти, однак зміни печінкового метаболізму є клінічно незначними.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Сертралін – потужний високоселективний інгібітор зворотного нейронального захоплення серотоніну. Він чинить дуже слабкий вплив на зворотне захоплення норадреналіну і допаміну. Сертралін у терапевтичних дозах блокує захоплення серотоніну людськими тромбоцитами.

Як і більшість клінічно ефективних антидепресантів, сертралін знижує активність рецепторів норадреналіну і серотоніну в головному мозку. Сертралін не має значного афінітету до адренергічних (α₁, α₂ і β), холінергічних, ГАМК-, допамінергічних, гістамінергічних, серотонінергічних (5-HT1A, 5-HT1B, 5-HT2) або бензодіазепінових рецепторів. Сертралін не чинить седативної дії і не впливає на психомоторні функції.

Фармакокінетика.

Фармакокінетика сертраліну є лінійною в терапевтичному діапазоні доз від 50 до 200 мг/добу. При багаторазовому пероральному прийманні сертраліну в дозі 200 мг один раз на добу максимальна концентрація сертраліну в плазмі крові (C_max) становила, в середньому, 0,19 мкг/мл, час досягнення максимальної концентрації – 6-8 годин, площа під фармакокінетичною кривою (AUC) – 2,8 мг·год/л, а період напіввиведення в термінальній фазі (T_1/2) – приблизно 26 годин. Для метаболіту N-десметилсертраліну C_max = 0,14 мкг/мл, T_1/2 = 65 годин, а AUC = 2,3 мг·год/л. Їжа збільшує біодоступність сертраліну приблизно на 40%. Сертралін екстенсивно метаболізується з утворенням N-десметилсертраліну, який практично не має фармакологічної активності. І сертралін, і N-десметилсертралін піддаються окислювальному дезамінуванню з подальшим відновленням, гідроксилюванням і глюкуронідною кон'югацією. Спостерігається значна екскреція метаболітів з жовчю.

Приблизно 98% сертраліну зв'язується з білками плазми крові. Фармакокінетика сертраліну в молодих і літніх пацієнтів подібна. Рівні ж N-десметилсертраліну в літніх пацієнтів при багаторазовому прийманні препарату в 3 рази вище, проте клінічна значимість цього явища невідома. Дослідження впливу статі на ефективність терапії сертраліном не виявили гендерних відмінностей.

Основні фізико-хімічні властивості

Сертралін-Апо 50 мг: тверді желатинові капсули (білий непрозорий корпус, жовтий непрозорий ковпачок, маркування "АРО 50"), заповнені гомогенним білим або майже білим порошком.

Сертралін-Апо 100 мг: тверді желатинові капсули (помаранчевий непрозорий корпус, помаранчевий непрозорий ковпачок, маркування "АРО 100"), заповнені гомогенним білим або майже білим порошком.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25 °C.

Упаковка

По 28 капсул у поліетиленовій баночці, закритій поліпропіленовою кришкою.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Апотекс Інк.

Apotex Inc.

Місцезнаходження

150 Сігнет Драйв, Торонто, Онтаріо, M9L 1T9, Канада.

150 Signet Drive, Toronto, Ontario, M9L 1T9, Canada.