Сероквель таблетки п/о по 200 мг №60 (10х6):

Склад

Діюча речовина:

таблетки по 25 мг містять 25 мг кветіапіну (28,78 мг у формі кветіапіну фумарату);

таблетки по 100 мг містять 100 мг кветіапіну (115,13 мг у формі кветіапіну фумарату);

таблетки по 200 мг містять 200 мг кветіапіну (230,26 мг у формі кветіапіну фумарату);

допоміжні речовини: повідон; кальцію гідрофосфат дигідрат; целюлоза мікрокристалічна; лактоза; крохмаль гліколят натрію; магнію стеарат;

оболонка: метилгідроксипропілцелюлоза, макрогол 400 та барвники:

для 25 мг: титану діоксид (Е 171), заліза оксид, червоний (Е 172); заліза оксид, жовтий (Е 172);

для 100 мг: титану діоксид (Е 171), заліза оксид, жовтий (Е 172);

для 200 мг: титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Антипсихотичні засоби. Кветіапін. Код АТС N05A H04.

Показання

Лікування шизофренії.

Лікування маніакальних епізодів, що пов¢язані з біполярним розладом[VP1].

Протипоказання

• підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату;
• одночасний прийом інгібіторів цитохрому Р₄₅₀, таких як інгібітори HIV-протеаз, азолмісних протигрибкових препаратів, еритроміцину, кларитроміцину та нефазодону.

Спосіб застосування та дози

Сероквель слід застосовувати дорослим 2 рази на добу, незалежно від прийому їжі.

Дорослі

Загальна добова доза протягом перших 4 днів терапії становить 50 мг (1-й день), 100 мг (2-й день), 200 мг (3-й день) та 300 мг (4-й день).

Починаючи з 4-го дня і надалі дозу слід титрувати до меж звичайної ефективної дози 300 - 450 мг на добу. Залежно від клінічної ефективності та індивідуальної переносимості лікування дозу можна коригувати в межах 150 - 750 мг на добу.

Для монотерапії або для доповнення терапії стабілізаторами настрою загальна добова доза протягом перших чотирьох днів терапії становить 100 мг (1-й день), 200 мг (2-й день), 300 мг (3-й день) та 400 мг (4-й день). Подальше підвищення дози до 800 мг на добу на 6-й день має відбуватися поетапно із збільшенням дози не більше, ніж на 200 мг на добу.

Особи літнього віку

Як і інші антипсихотичні препарати, Сероквель слід з обережністю застосовувати в осіб літнього віку, особливо на початку лікування. У пацієнтів літнього віку слід починати лікування Сероквелем з дози 25 мг/добу. Дозу слід підвищувати щоденно, на 25-50 мг/добу, до досягнення ефективної дози, яка, вірогідно, буде нижчою, ніж у пацієнтів молодшого віку.

Порушення функції печінки та нирок

У пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки при пероральному прийомі кліренс кветіапіну зменшується приблизно на 25 %. Кветіапин значною мірою метаболізується у печінці, тому Сероквель слід з обережністю застосовувати у пацієнтів зі встановленою печінковою недостатністю.

Пацієнтам з нирковою або печінковою недостатністю лікування Сероквелем слід починати з дози 25 мг на добу. Дозу слід підвищувати щоденно, на 25 - 50 мг/добу, до досягнення ефективної дози.

Побічні реакції

При прийомі Сероквелю найчастіше повідомлялось про такі небажані реакції: сонливість, запаморочення, сухість у роті, астенія легкого ступеня, запор, тахікардія, ортостатична гіпотензія та диспепсія.

Як і при терапії іншими антипсихотичними препаратами під час лікування Сероквелем відзначалися синкопе, злоякісний нейролептичний синдром, лейкопенія, нейтропенія та периферичний набряк.

Частота виникнення побічних реакцій, пов’язаних з лікуванням Сероквелем, представлена у таблиці.

(1) Див. розділ “Особливості застосування”.

(2) Сонливість може виникнути у перші два тижні лікування і, як правило, зникає при тривалому застосуванні Сероквелю.

(3) Виникає переважно протягом перших тижнів лікування.

(4) Асимптоматичні підвищення рівнів трансаміназ сироватки крові (АЛТ, АСТ) або рівнів гамма-ГТ спостерігались лише у деяких пацієнтів, які приймали Сероквель.

(5) Як і під час лікування іншими антипсихотичними препаратами, які мають α₁-адренергічну блокуючу активність, Сероквель може викликати ортостатичну гіпотензію з запамороченням, тахікардією та, у деяких пацієнтів, синкопе, особливо на початку лікування.

(6) Про загострення діабету, що існував раніше, повідомлялося у дуже рідких випадках.

(7) В плацебо-контрольованих дослідженнях монотерпії у пацієнтів з вихідною кількістю нейтрофілів ≥ 1,5 х 10⁹/л частота виникнення хоча б одного випадку кількості нейтрофілів < 1,5 х 10⁹/л становила 1,72 % у пацієнтів, які лікувалися Сероквелєм, порівняно з 0,73% у пацієнтів, які одержували плацебо. У всіх клінічних дослідженнях (плацебо-контрольованих, відкритих, з активним препаратом порівняння; пацієнти з вихідною кількістю нейтрофілів ≥ 1,5 х 10⁹/л) частота виникнення хоча б одного випадку кількості нейтрофілів < 0,5 х 10⁹/л становила 0,21 % у пацієнтів, які одержували Сероквель, та 0 % пацієнтів, які одержували плацебо, а частота випадків кількості нейтрофілів ≥ 0,5 - < 1,0 х 10⁹/л становила 0,75 % у пацієнтів, що застосовували Сероквель, та 0,11 % пацієнтів, що застосовували плацебо.

Не повідомлялось про випадки розвитку стійкої вираженої нейтропенії у ході контрольованих клінічних досліджень застосування препарату “Сероквель”. У ході постмаркетингового спостереження лейкопенія та/або нейтропенія зникали після припинення лікування препаратом “Сероквель”. Можливі фактори ризику виникнення лейкопенії та/або нейтропенії включають уже існуючий низький рівень кількості лейкоцитів та препарат-індуковану лейкопенію та/або нейтропенію в анамнезі. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях монотерапії: серед пацієнтів з початковим рівнем кількості нейтрофілів ≥1,5 х 10⁹/л частота, як мінімум один випадок, рівня нейтрофілів <1,5 х 10⁹/л становила 1,34 % у пацієнтів, які застосовували Сероквель, у порівнянні з показником 0,65 % у пацієнтів, які застосовували плацебо.

(8) Щонайменш один випадок рівня глюкози ≥ 7,0 ммоль/л натщесерце або рівня глюкози ≥ 11,1 ммоль/л не натщесерце.

«Підвищення рівня глюкози крові та гіперглікемія, а також рідкі повідомлення про діабет спостерігались в клінічних дослідженнях кветіапіну. Хоча причинного зв'язку з діабетом не встановлено, пацієнтам, які мають ризик розвитку діабету, рекомендовано проводити відповідний клінічний моніторинг. Подібним чином, пацієнтів з діабетом слід спостерігати щодо можливого загострення (див. також розділ 4.8 Побічні ефекти)».

(9) Підрахунок частоти цих небажаних явищ проведений лише на основі пост-маркетингових даних.

(10) У безпосередніх плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях монотерапії, в яких оцінювали симптоми при відміні препарату, сумарна частота розвитку симптомів відміни після різкого припинення застосування препарату становила 12,1 % для кветіапіну та 6,7 % для плацебо. Сумарна частота розвитку окремих побічних ефектів (таких як безсоння, нудота, головний біль, діарея, блювання, запаморочення та дратівливість) не перевищувала 5,3 % у будь-якій із груп лікування, а симптоми, зазвичай, зникали через 1 тиждень після відміни препарату.

(11)Рівень тригліцеридів ≥200 мг/дл, як мінімум один випадок.

(12) Рівень холестерину ≥240 мг/дл, як мінімум один випадок.

Лікування Сероквелєм асоціювалося з незначним дозозалежним зниженням рівнів тиреоїдного гормону, особливо загального Т₄ та вільного Т₄. Зниження загального та вільного Т₄ було максимальним протягом перших двох-чотирьох тижнів лікування Сероквелєм, без подальшого зниження при довготривалому лікуванні. Майже в усіх випадках припинення лікування Сероквелєм асоціювалося з відновленням рівнів загального та вільного Т₄ незалежно від тривалості лікування. Менші зниження рівнів загального Т₃ та оборотного Т₃ спостерігалися лише при більш вищих дозах. Рівні тироксинзв'язуючого глобуліну (ТЗГ) залишалися незмінними та, в цілому, відповідні підвищення тиреотропного гормону (ТТГ) не спостерігалися.

Як і під час лікування іншими антипсихотичними препаратами, терапія Сероквелєм може асоціюватися із збільшенням маси тіла, переважно протягом перших тижнів лікування.

Як і інші антипсихотичні препарати, Сероквель може спричиняти подовження інтервалу QTc, проте в клінічних дослідженнях не виявлено взаємозв’язку з постійним збільшенням QT_С.

Повідомлялося про гострі реакції відміни (Див. розділ “Особливості застосування”).

Пост-маркетинговий досвід застосування

Існують повідомлення про жовтяницю.

Передозування

Дані про передозування Сероквелю в клінічних дослідженнях обмежені. Описані випадки застосування Сероквелю в дозі, що перевищувала 20 г; смертельних випадків зафіксовано не було, пацієнти одужували без наслідків. Після широкого впровадження препарату в медичну практику були дуже рідкісні повідомлення про передозування Сероквелю, результатом якого була смерть або кома, або подовження QT.

Пацієнти із захворюваннями серцево-судинної системи можуть бути у групі підвищеного ризику щодо наслідків передозування.

В цілому ознаки та симптоми, про які повідомлялося, були наслідком підсилення відомих фармакологічних ефектів препарату, таких як сонливість та седація, тахікардія та артеріальна гіпотензія.

Специфічного антидоту до кветіапіну немає. У випадках тяжкої інтоксикації слід розглянути необхідність застосування різнонаправлених заходів та рекомендуються процедури інтенсивної терапії, включаючи відновлення та підтримання прохідності дихальних шляхів, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції легенів, моніторинг та підтримку діяльності серцево-судинної системи.

Ретельний медичний контроль та моніторинг повинні тривати до повного одужання пацієнта.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Безпека та ефективність застосування кветіапину для лікування вагітних жінок не встановлені. Тому під час вагітності Сероквель слід призначати лише тоді, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик.

Ступінь виділення кветіапіну в грудне молоко невідомий. Тому жінкам необхідно рекомендувати припинити годування груддю під час прийому препарату Сероквель.

Діти

Безпека та ефективність застосування препарату “Сероквель” для лікування дітей та підлітків не досліджувалися, тому препарат не застосовують у педіатричній практиці.

Сероквель слід з обережністю застосовувати у пацієнтів зі встановленими серцево-судинними та церебро-васкулярними захворюваннями або іншими станами, що можуть призвести до гіпотензії.

Сероквель може спричинити ортостатичну гіпотензію, особливо на початку титрування дози, що у пацієнтів літнього віку спостерігається частіше, ніж у пацієнтів молодшого віку.

У клінічних дослідженнях не виявлено взаємозв’язку застосування кветіапину зі стійким збільшенням інтервалу QTc. Однак подібно до інших антипсихотичних препаратів при призначенні кветіапіну одночасно з препаратами, що подовжують інтервал QTc, необхідно дотримуватися обережності, особливо в осіб літнього віку.

У контрольованих клінічних дослідженнях не було різниці між частотою виникнення судом у пацієнтів, що приймали кветіапин або плацебо. Як і при лікуванні іншими антипсихотичними препаратами, рекомендується бути обережними при призначенні препарату пацієнтам з судомами в анамнезі.

Як і інші антипсихотичні препарати, Сероквель може спричиняти тардитивну дискінезію та екстрапірамідні симптоми після довготривалого лікування. При появі ознак та симптомів тардитивної дискінезії слід розглянути питання про необхідність зниження дози або припинення застосування Сероквель.

Злоякісний нейролептичний синдром може бути пов’язаний з лікуванням антипсихотичними препаратами, включаючи Сероквель. Клінічні прояви включають гіпертермію, зміну психічного стану, ригідність м’язів, вегетативну нестабільність та підвищення рівня креатинфосфокінази. У такому випадку слід припинити застосування препарату “Сероквель” та розпочати відповідне лікування.

У клінічних дослідженнях Сероквелю нечасто повідомлялося про тяжку нейтропенію (кількість нейтрофілів < 0,5 х 10⁹/л). Більшість випадків тяжкої нейтропенії виникали впродовж кількох місяців після початку терапії Сероквелєм. Очевидної дозозалежності немає. Можливі фактори ризику виникнення нейтропенії включають зниження числа лейкоцитів, що спостерігалося раніше, та наявність в анамнезі нейтропенії, спричиненої лікарськими засобами. Застосування кветіапіну у пацієнтів з кількістю нейтрофілів < 1,0 х 10⁹/л слід припинити. Необхідно спостерігати за пацієнтами щодо виявлення у них ознак та симптомів інфекції та стежити за кількістю нейтрофілів (доки вона не буде перевищувати 1,5 х 10⁹/л).

Після раптового припинення лікування високими дозами антипсихотичних препаратів дуже рідко були описані гострі симптоми відміни, такі як нудота, блювання та безсоння. Повідомлялося про рецидиви психотичних симптомів та появу таких розладів, як мимовільні рухи (наприклад, акатизія, дистонія та дискінезія). Тому рекомендується поступове припинення прийому препарату, як мінімум від одного до двох тижнів.

Див. також розділ “Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій”.

Одночасне застосування Сероквелю з індукторами печінкового ферменту, такими як карбамазепін, може суттєво знижувати системний вплив кветіапіну. Залежно від клінічної відповіді на лікування можуть бути потрібними вищі дози Сероквелю при його застосуванні одночасно з індуктором печінкового ферменту.

При одночасному застосуванні препаратів, які є потужними інгібіторами CYP3A4 (наприклад, азольні протигрибкові засоби, макролідні антибіотики та інгібітори протеази), концентрації кветіапіну в плазмі можуть бути значно вищими, ніж ті, що спостерігалися у пацієнтів в клінічних дослідженнях. Внаслідок цього слід застосовувати нижчі дози Сероквелю. Особливу увагу слід приділяти літнім та ослабленим пацієнтам. Для всіх пацієнтів слід індивідуально оцінювати співвідношення ризик-користь.

Під час лікування кветіапіном повідомлялося про випадки гіперглікемії або загострення діабету, що існував раніше. Пацієнтам, які страждають на діабет, або пацієнтам з факторами ризику розвитку цукрового діабету рекомендується проводити відповідний клінічний моніторинг.

Сероквель не схвалений для лікування психозу, пов’язаного з деменцією.

У рандомізованих плацебо-контрольованих дослідженнях у хворих на деменцію при застосуванні деяких атипових антипсихотиків спостерігалося підвищення майже в 3 рази ризику виникнення небажаних церебро-васкулярних явищ. Механізм такого підвищення ризику невідомий. Підвищений ризик не може бути виключений для інших антипсихотиків або для інших категорій пацієнтів. Кветіапін слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з наявністю факторів ризику розвитку інсульту.

У випадку розвитку жовтяниці застосування Сероквелю слід припинити.

Пацієнтам не рекомендується керувати автотранспортом та працювати з небезпечними механізмами, оскільки Сероквель може спричинити сонливість.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Зважаючи на те, що кветіапін в першу чергу діє на центральну нервову систему, Сероквель слід з обережністю застосовувати в комбінації з іншими препаратами, що мають подібну дію, та з алкоголем.

Фармакокінетика літію не змінювалась при його одночасному застосуванні з Сероквелєм.

Фармакокінетика вальпроєвої кислоти та кветіапіну не змінювалась до клінічно значимого ступеня при їх одночасному застосуванні у формі вальпроату семінатрію (також відомого як дівалпроекс натрій (USAN) та Сероквелю (кветіапіну фумарату). Вальпроат семінатрій є стабільною комплексною сполукою, що складається з натрію вальпроату та вальпроєвої кислоти у молярному співвідношенні 1:1.

Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінювалася після його одночасного застосуванні з нейролептиками рисперидоном або галоперидолом. Проте одночасне застосування Сероквелю та тіоридазину спричинювало збільшення кліренсу кветіапіну.

Кветіапін не індукував системи печінкових ферментів, що беруть участь у метаболізмі антипірину. Проте у дослідженні багаторазового застосування дози у пацієнтів з метою оцінки фармакокінетики кветіапіну, який призначали до та під час лікування карбамазепіном (індуктором печінкового ферменту), супутнє застосування карбамазепіну суттєво підвищувало кліренс кветіапіну. Це підвищення кліренсу знижувало системну експозицію кветіапіну (яка вимірювалась за площею AUC) до рівня, що становив в середньому 13% від експозиції під час застосування самого кветіапіну, хоча у деяких пацієнтів спостерігався більший ефект. Внаслідок цієї взаємодії можуть виникати нижчі концентрації в плазмі, а отже, для кожного пацієнта, залежно від клінічної відповіді, слід розглядати необхідність у більшій дозі Сероквелю. Слід зауважити, що максимальна рекомендована доза Сероквелю становить 750 мг/добу для лікування шизофренії та 800 мг/добу для лікування маніакальних епізодів, що асоціюються з біполярним розладом. Можливість тривалої терапії високими дозами слід розглядати лише після ретельного оцінювання співвідношення користь-ризик у кожного окремого пацієнта.

Супутнє застосування Сероквелю з фенітоїном (ще одним індуктором мікросомального ферменту) спричинювало підвищення кліренсу кветіапіну. Пацієнтам, які одночасно приймають Сероквель та фенітоїн або інші індуктори печінкового ферменту (наприклад, барбітурати, рифампіцин та ін.), можуть бути потрібні підвищені дози Сероквелю для підтримання контролю над психотичними симптомами. У випадку відміни фенітоїну або карбамазепіну або інших індукторів печінкового ферменту або при їх заміні не індуктором (наприклад, натрію вальпроатом) може бути потрібно знизити дози Сероквелю.

CYРЗА4 є ключовим ферментом, що бере участь у метаболізмі кветіапіну, який опосередкований цитохромом Р450. Фармакокінетика кветіапіну не змінювалася після одночасного застосування з циметидином, відомим інгібітором ферменту Р450. Фармакокінетика кветіапіну незначно змінювалася після його одночасно застосування з антидепресантами іміпраміном (відомим інгібітором CYP2D6) або флуоксетином (відомим інгібітором CYРЗА4 та CYP2D6). Проте слід бути обережними при одночасному застосуванні Сероквелю з сильними інгібіторами CYРЗА4 (такими, як азольні протигрибкові засоби, макролідні антибіотики та інгібітори протеази).

Фармакологічні властивості

Механізм дії

Кветіапін є атиповою антипсихотичною речовиною. Кветіапін та його активний плазмовий метаболіт N-дезалкіл кветіапін взаємодіють з багатьма нейротрансмітерними рецепторами. Кветіапін та N-дезалкіл кветіапін проявляють спорідненість з серотоніном мозку (5НТ₂) та допаміновими D₁- та D₂-рецепторами. Кветіапін проявляє більшу спорідненість з серотоніновими (5НТ₂) рецепторами мозку, ніж з допаміновими D₁- та D₂-рецепторами мозку. Крім того, N-дезалкіл кветіапін має високу спорідненість з норепінефриновим переносчиком (NET). Кветіапін та N-дезалкіл кветіапін також мають високу спорідненість з гістамінергічними та адренергічними α₁-рецепторами та меншу спорідненість з адренергічними α₂-рецепторами та серотоніновими 5НТ₁А рецепторами. Кветіапін не має суттєвої спорідненості з холінергічними мускариновими або бензодіазепіновими рецепторами.

Кветіапін є активним у тестах щодо антипсихотичної дії, таких як умовно-рефлекторне уникнення. Кветіапін також блокує дію агоністів допаміну, що визначається за поведінкою або електрофізіологічно, та підвищує концентрації метаболіту допаміну, нейрохімічний індекс блокади D₂-рецептора.

Результати вивчення схильності до екстрапірамідних симптомів (ЕПС) у доклінічних дослідженнях виявили, що кветіапін призводить лише до слабкої каталепсії при застосуванні доз, що ефективно блокують допаміновий D₂-рецептор, що кветіапін спричиняє селективне зменшення збудження мезолімбічних А10 допамінергічних нейронів на відміну від А9 нігростріатальних нейронів, які беруть участь у руховій функції, та що кветіапін демонструє мінімальну дистонічну схильність у сенсибілізованих нейролептиками мавп.

Ступінь сприяння метаболіту N-дезалкіл кветіапіну фармакологічній активності Сероквелю у людей невідомий.

Результати трьох плацебо-контрольованих клінічних досліджень, включаючи одне, в якому застосовували Сероквель у дозах 75-750 мг/добу, не продемонстрували різниці між Сероквелем та плацебо щодо частоти виникнення екстрапірамідного синдрому або супутнього застосування антихолінергічних засобів.

У чотирьох контрольованих дослідженнях ефективності Сероквелю у дозах до 800 мг для лікування біполярної манії, у двох з яких препарат застосовувався як монотерапія, а у двох – як додаткова терапія до літію або вальпроату семінатрію, не спостерігалося різниці між групами Сероквелю та плацебо щодо частоти виникнення екстрапірамідного синдрому або супутнього застосування антихолінергічних засобів.

Сероквель не спричиняє тривалого підвищення рівня пролактину. В клінічному дослідженні багаторазового застосування фіксованої дози не було різниці у рівнях пролактину по завершенню дослідження між групами лікування Сероквелєм у межах рекомендованих доз та плацебо.

У клінічних дослідженнях Сероквель продемонстрував ефективність у лікуванні позитивних та негативних симптомів шизофренії. В одному дослідженні у порівнянні з хлорпромазином та у двох дослідженнях у порівнянні з галоперидолом Сероквель продемонстрував схожу короткотривалу ефективність.

У клінічних дослідженнях продемонстровано ефективність Сероквелю у зменшенні маніакальних симптомів у хворих на біполярну манію при застосуванні у монотерапії або у додатковій терапії. Середня доза Сероквелю на останньому тижні становила приблизно 600 мг/добу, приблизно 85% пацієнтів приймали дозу у межах 400 – 800 мг/добу.

У мета-аналізі атипових антипсихотичних препаратів повідомлялося, що пацієнти літнього віку з психозом, пов’язаним з деменцією, мали підвищений ризик смерті порівняно з плацебо. Проте у двох 10-тижневих плацебо-контрольованих дослідженнях Сероквелю, проведених у одній й тій самій популяції пацієнтів (n = 710; середній вік: 83 роки; вікові межі: 56 – 99 років) частота смертельних випадків у пацієнтів, які приймали Сероквель, становила 5,5 % порівняно з 3,2 % у групі плацебо. Причини смерті пацієнтів у цих дослідженнях були різними, що відповідає очікуванням щодо цієї популяції. Ці дані не встановлюють причинний зв'язок між лікуванням Сероквелєм та смертю пацієнтів літнього віку з деменцією.

Фармакокінетика.

При пероральному застосуванні кветіапін добре всмоктується та активно метаболізується. Прийом їжі не має значного впливу на біодоступність кветіапіну. Приблизно 83 % кветіапіну зв’язується з білками плазми. Пікові молярні концентрації у рівноважному стані активного метаболіту N-дезалкіл кветіапіну становлять 35 % від тих, що спостерігаються для кветіапіну. Періоди напіввиведення кветіапину та N-дезалкіл кветіапіну становлять приблизно 7 та 12 годин відповідно.

Клінічні дослідження продемонстрували, що Сероквель є ефективним при застосуванні двічі на добу. Дані дослідження із застосуванням позитронної емісійної томографії щодо збереження завантаженості рецепторів 5HT₂ та D₂  впродовж 12 годин після прийому дози кветіапіну також це підтримують.

Фармакокінетика кветіапіну та N-дезалкіл кветіапіну є лінійною у межах схвалених доз. Кінетика кветіапіну не відрізняється у чоловіків та жінок.

Середній кліренс кветіапіну в осіб літнього віку приблизно на 30-50 % нижчий, ніж у дорослих людей віком 18-65 років.

Середній плазмовий кліренс кветіапіну був зниженим приблизно на 25 % в осіб з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв./1,7Зм²) та у осіб з печінковою недостатністю (стабільний алкогольний цироз), проте індивідуальні величини кліренсу знаходяться в межах, характерних для нормальних суб’єктів. З сечею виводиться менше 5 % середньої молярної фракції дози вільного кветіапіну та активного плазмового метаболіту N-дезалкіл кветіапіну.

Кветіапін активно метаболізується в печінці. Використання радіоактивно міченого кветіапіну виявило, що менше ніж 5 % кветіапіну не метаболізується та виводиться в незмінному стані із сечею або фекаліями. Приблизно 73 % радіоактивної мітки виводиться з сечею та 21 % - з фекаліями.

Дослідження in vitro встановили, що CYРЗА4 є основним ферментом, відповідальним за метаболізм кветіапіну, опосередкований цитохромом Р450. N-дезалкіл кветіапін в основному утворюється та виводиться за допомогою CYP 3A4.

У дослідженні багаторазового застосування дози здоровим добровольцям з метою оцінки фармакокінетики кветіапіну давали Сероквель до та під час лікування кетоконазолом. Одночасне застосування з кетоконазолом призвело до підвищення Cmax та AUC кветіапіну на 235 % та 522 %, відповідно, з належним зниженням середнього кліренсу на 84 % при пероральному прийомі. Середній період напіввиведення кветіапіну збільшився з 2,6 до 6,8 години, проте середнє значення максимального періоду напіввиведення (t_max) залишилося незмінним.

Було виявлено, що кветіапін та декілька його метаболітів (включаючи N-дезалкіл кветіапін) мають слабку пригнічувальну активність відносно ферментів цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 та ЗА4 in vitro. Пригнічення CYP in vitro спостерігається лише при концентраціях, що майже в 5-50 разів перевищують ті, що спостерігаються при застосуванні доз 300-800 мг/добу у людини. Грунтуючись на отриманих in vitro результатах, не слід очікувати, що одночасне призначення кветіапіну з іншими препаратами призведе до клінічно значимого пригнічення метаболізму іншого препарату, метаболізм якого залежить від цитохрому Р450.

Основні фізико-хімічні властивості

25 мг - круглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, персикового кольору, з маркуванням SEROQUEL 25 з одного боку та пласкі - з іншого;

100 мг - круглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, жовтого кольору, з маркуванням SEROQUEL 100 з одного боку та пласкі - з іншого;

200 мг - круглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, білого кольору, з маркуванням SEROQUEL 200 з одного боку та пласкі - з іншого.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати у недоступном для дітей місці при температурі нижче 30 °С.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері. По 6 блістерів у картонній коробці разом з інструкцією для застосування.

Категорія

За рецептом.

Виробник

АстраЗенека ЮК Лімітед, Великобританія/AstraZeneca UK Limited, United Kigdom

Місцезнаходження

Macclesfield, Cheshire, SK 10 2 NA, United Kingdom/

Макклсфілд, Чешир, SK 10 2 NA, Великобританія

[VP1]Отличается от зарегистрированных