Саротен ретард капсулы по 25 мг №100 в конт:

Склад

діюча речовина: amitriptyline;

1 капсула містить амітриптиліну гідрохлориду у кількості, яка відповідає 25 мг амітриптиліну;

допоміжні речовини: цукор сферичний, кислота стеаринова, шелак, желатин, тальк, повідон, заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е172), титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма

Капсули.

Фармакотерапевтична група

Антидепресанти. Код АТС N06A A09.

Показання

Тяжка депресія, особливо з характерними рисами тривоги, збудження та розладів сну.

Депресивні стани у хворих на шизофренію в комбінації з нейролептиком для попередження загострення галюцинацій і параноїдної манії.

Хронічний больовий синдром.

Нічний енурез за умови відсутності органічної патології.

Протипоказання

Гіперчутливість до амітриптиліну або будь-якого зі складових препарату.

Нещодавній інфаркт міокарда. Будь-якого роду блокади або порушення ритму серця, а також недостатність коронарних артерій.

Одночасне лікування із застосуванням ІМАО, оскільки може обумовити розвиток серотонінового синдрому (поєднання симптомів, що, можливо, включає тривожне збудження, сплутаність, тремор, міоклонус і гіпертермію).

Спосіб застосування та дози

Лікування слід починати з призначення низьких доз із поступовим підвищенням при ретельному спостереженні клінічного ефекту і явищ будь-якого роду непереносимості. Дози понад 150 мг/добу (до 225 мг/добу, а інколи до 300 мг/добу) слід переважно застосовувати в умовах стаціонару.

Спочатку призначають 50 мг увечері з підвищенням при необхідності, з інтервалом у 1 тиждень, на 50 мг до 100–150 мг, у вечірній час.

Підтримуюча доза відповідає оптимальній терапевтичній.

Спочатку 25 мг увечері з підвищенням при необхідності, з інтервалом у 1 тиждень, на 25 мг до 50–75 мг, у вечірній час.

Підтримуюча доза відповідає оптимальній терапевтичній.

Антидепресантний ефект, звичайно, розвивається протягом 2–4 тижнів. Лікування антидепресантами носить симптоматичний характер і тому повинно проводитися протягом відповідного проміжку часу, звичайно до 6 місяців після одужання з метою профілактики рецидиву. У хворих на рецидивуючу (уніполярну) депресію підтримуюча терапія може бути необхідною протягом декількох років з метою запобігання новим епізодам.

Спочатку застосовують 25 мг увечері. Доза може бути поступово збільшена відповідно до ефекту терапії до максимум 100 мг увечері.

У хворих літнього віку лікування слід починати з приблизно половинної величини рекомендованої дози.

Дітям 7–12 років призначають 25 мг, старше 12 років – 50 мг за 1/2–1 годину до сну. Тривалість терапії не більше 3 місяців.

Пацієнтам зі зниженою функцією нирок амітриптилін можна призначати у звичайних дозах.

Пацієнтам зі зниженою функцією печінки рекомендується обережний підбір дози і, якщо можливо, визначення вмісту препарату у сироватці крові.

Саротен Ретард у капсулах приймають 1 раз на добу ввечері.

Капсули слід проковтувати, запиваючи водою.

Утім, припустиме відкривання капсул і проковтування гранул препарату, запиваючи прохолодним напоєм, наприклад йогуртом. Гранули не слід розжовувати.

У разі припинення лікування слід протягом кількох тижнів поступово зменшувати дозу препарату.

Побічні реакції

Амітриптилін здатний спричинити побічні ефекти, аналогічні тим, що виникають при прийомі інших трициклічних антидепресантів (ТЦА). Деякі з побічних ефектів, що наведені нижче (головний біль, тремор, порушення концентрації уваги, запор і зниження лібідо), можуть також бути симптомами депресії і, звичайно, слабшають у міру поліпшення депресивного стану.

Перелік побічних реакцій наведений за схемою: MedDRA система орган клас / термін, якому віддається перевага

Дуже часті (>1/10); часті (>1/100, <1/10); нечасті (>1/1000, <1/100); рідкісні (>1/10 000, <1/1000); дуже рідкісні (<1/10 000).

Передозування

Кардіальні симптоми: аритмії (шлуночкові тахіаритмії, Torsade de Pointes, фібриляція шлуночків). На ЕКГ типово виявляється подовжений інтервал PR, розширення комплексу QRS, подовження QT, розширення або інверсія зубця Т, депресія сегменту ST, а також різного ступеня серцеві блокади, що прогресують у зупинку серця. Розширення комплексу QRS зазвичай чітко корелює із тяжкістю токсичності після гострого перевищення дози. Розвивається серцева недостатність, артеріальна гіпотензія, кардіогенний шок, метаболічний ацидоз, гіпокаліємія. Після пробудження знову можливі сплутаність свідомості, тривога і галюцинації, атаксія.

При необхідності застосовують кардіоверсію та дефібриляцію. Циркуляторну недостатність коректують за допомогою плазмозамінювачів, а у тяжких випадках – шляхом інфузії добутаміну (спочатку зі швидкістю 2-3 мкг/кг на хвилину) зі збільшенням дози залежно від ефекту. Збудження та судоми можуть бути припинені за допомогою діазепаму.

Чутливість до перевищення дози є значною мірою індивідуальною. Діти при цьому особливо схильні до розвитку явищ кардіотоксичності та судом.

У дорослих дози понад 500 мг можуть спричинити інтоксикації середнього і тяжкого ступеня, дози ж трохи менші за 1000 мг були фатальними.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Амітриптилін не слід призначати під час вагітності, якщо тільки очікувана користь для пацієнтки не перевищує потенціальний ризик для плода. Застосування високих доз трициклічних антидепресантів протягом третього триместру вагітності може спричинити нейроповедінкові порушення у новонароджених. У новонароджених, згідно з повідомленнями, встановлено лише випадки сонливості як результат впливу амітриптиліну та затримки сечі як результат впливу нортриптиліну (метаболіт амітриптиліну), якщо препарат був призначений вагітним жінкам до пологів.

Препарат визначається у грудному молоці в низьких концентраціях, тому його вплив на немовля при призначенні терапевтичних доз є малоймовірним. Отримувана дитиною доза становить приблизно 2% від дози матері, віднесеної до маси дитини (у мг/кг). За умови клінічної необхідності протягом терапії амітриптиліном годування груддю можна продовжувати, але рекомендується спостереження за немовлям, особливо в перші 4 тижні після народження.

Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років.

Саротен Ретард не рекомендується застосовувати для лікування депресії у дітей та підлітків віком до 18 років через недостатність інформації з ефективності та безпеки. Лікування Саротеном Ретард пов‘язують з ризиком кардіоваскулярних побічних явищ у всіх вікових групах.

Саротен Ретард застосовують для лікування нічного енурезу у дітей старше 7 років.

Особливості застосування

Амітриптилін не слід призначати одночасно з ІМАО. Лікування із застосуванням амітриптиліну можна починати через 14 діб після припинення прийому необоротних неселективних ІМАО, а також не менш ніж через 1 добу після припинення застосування препарату оборотної дії моклобеміду. Лікування із застосуванням ІМАО можна починати через 14 діб після припинення прийому амітриптиліну.

При застосуванні високих доз препарату зростає імовірність розвитку порушень ритму серця і тяжкої гіпотензії. Розвиток таких станів можливий також при призначенні звичайних доз у хворих із вже наявними захворюваннями серця.

Амітриптилін варто призначати з обережністю хворим, у яких спостерігаються судомні розлади, затримка сечі, гіпертрофія передміхурової залози, гіпертиреоз, при наявності параноїдних симптомів, а також тяжких захворювань печінки або серцево-судинної системи.

Депресія пов’язана з підвищеним ризиком суїциду. Такий ризик може існувати аж до досягнення стійкої ремісії і виникати спонтанно протягом курсу терапії. На фоні лікування антидепресантами слід ретельно спостерігати за станом хворих, особливо на початку терапії, щодо клінічного погіршення та/або появи суїцидальних думок та поведінки.

Хворі зі схильністю до суїциду не повинні мати доступ до великої кількості лікарських засобів.

Особлива увага потрібна у випадку призначення амітриптиліну хворим на гіпертиреоз або ж тим, хто приймає препарати тиреоїдних гормонів, оскільки можливий розвиток аритмій серця.

Хворі літнього віку особливо схильні до розвитку постуральної гіпотензії під час лікування амітриптиліном.

У хворих, які страждають на маніакально-депресивні розлади, можливий перехід захворювання до маніакальної фази; з моменту початку маніакальної фази захворювання пацієнта необхідно припинити терапію амітриптиліном.

При застосуванні амітриптиліну з приводу депресивного компонента шизофренії можливе посилення психотичних симптомів. Амітриптилін слід призначати в комбінації з нейролептиками.

У пацієнтів з рідкісним станом малої глибини і вузького кута передньої камери ока можливе провокування нападів гострої глаукоми внаслідок дилатації зіниці.

Застосування анестетиків на фоні терапії три-/тетрациклічними антидепресантами може збільшувати ризик аритмій і гіпотензії. По можливості слід припинити застосування амітриптиліну за декілька діб до хірургічного втручання. При неминучості невідкладного оперативного втручання обов'язковим є інформування анестезіолога про лікування амітриптиліном.

Так само як й інші психотропні засоби, амітриптилін здатний змінювати чутливість організму до інсуліну і глюкози, що потребує корекції протидіабетичної терапії у хворих на цукровий діабет; крім того, депресивне захворювання власне може проявлятися змінами балансу глюкози в організмі пацієнта.

Повідомляється про випадки гіперпірексії на фоні застосування ТЦА у разі призначення одночасно з антихолінергічними або нейролептичними лікарськими засобами, особливо при спекотній погоді.

Раптове припинення терапії після тривалого лікування здатне спричинити симптоми відміни у вигляді головного болю, нездужання, безсоння і дратівливості. Такі симптоми не є ознаками медикаментозної залежності.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Саротен Ретард є седативним лікарським засобом. У пацієнта, який отримує психотропний препарат, можна очікувати порушення загальної уваги і здатності до зосередження, що обумовлює небезпеку та заборону керування автомобілем і роботу з механічним устаткуванням.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Фармакодинамічні взаємодії

ІМАО (неселективні, а також селективні А [моклобемід] і В [селегілін]) – ризик «серотонінового синдрому» (див. розділ Протипоказання).

Симпатоміметичні засоби: амітриптилін здатний потенціювати кардіоваскулярні ефекти адреналіну, ефедрину, ізопреналіну, норадреналіну, фенілефрину і фенілпропаноламіну.

Блокатори адренергічних нейронів: ТЦА можуть перешкоджати антигіпертензивним ефектам гуанетидину, бетанідину, резерпіну, клонідину і метилдопи. Рекомендується переглянути усі схеми антигіпертензивної терапії під час лікування з використанням ТЦА.

Антихолінергічні засоби: ТЦА здатні потенціювати ефекти таких лікарських засобів стосовно ока, центральної нервової системи, кишечнику і сечового міхура; слід уникати одночасного з ними застосування через підвищений ризик паралітичної кишкової непрохідності, гіперпірексії тощо.

Лікарські засоби, що спричиняють подовження інтервалу QT електрокардіограми, в тому числі протиаритмічні препарати (хінідин), антигістамінні (астемізол та терфенадин), деякі антипсихотичні ліки (зокрема, пімозид та сертиндол), цизаприд, галофантрин та соталол можуть збільшувати ймовірність шлуночкових аритмій у разі прийому разом з ТЦА.

Протигрибкові засоби, такі як флуконазол і тербінафін, зумовлюють збільшення концентрації в сироватці крові ТЦА і вираженості супутньої токсичності. Бувають випадки втрати свідомості та виникнення хаотичної поліморфної шлуночкової тахікардії.

Депресанти центральної нервової системи (ЦНС): амітриптилін здатний посилювати ефекти алкоголю, барбітуратів та інших засобів пригнічення ЦНС.

Фармакокінетичні взаємодії

Вплив інших медикаментозних засобів на фармакокінетику трициклічних антидепресантів

ТЦА, включаючи амітриптилін, метаболізуються ізоензимом CYP2D6 цитохрому Р450 печінки. CYP2D6 характеризується поліморфізмом у популяції і його активність може пригнічуватися багатьма психотропними, а також іншими лікарськими засобами, як, наприклад, нейролептиками, інгібіторами зворотного захоплення серотоніну за винятком циталопраму (який є дуже слабким інгібітором ізоензиму), блокаторами β-адренорецепторів, а також протиаритмічними засобами. Також беруть участь у метаболізмі амітриптиліну ізоензими CYP2C19 і CYP3A.

Барбітурати, так само як інші стимулятори ензимів, наприклад, рифампіцин та карбамазепін, можуть посилювати метаболізм і тим самим обумовлювати зниження вмісту ТЦА у плазмі крові і зменшення антидепресантного ефекту.

Циметидин і метилфенідат, а також препарати блокаторів кальцієвих каналів підвищують рівні трициклічних сполук у плазмі і відповідну токсичність.

ТЦА і нейролептики взаємно пригнічують метаболізм один одного; це може призвести до зниження судомного порога і появи судом. Може бути необхідною корекція доз зазначених лікарських засобів.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Амітриптилін являє собою трициклічний антидепресант. Амітриптилін є третинним аміном, посідає центральне місце серед ТЦА, оскільки він приблизно рівною мірою активний in vivo як інгібітор захоплення серотоніну і норадреналіну пресинаптичними нервовими закінченнями. Основний метаболіт сполуки нортриптилін є відносно сильнішим інгібітором захоплення норадреналіну, однак також блокує і захоплення серотоніну. Амітриптилін має досить сильні антихолінергічні, антигістамінні і седативні властивості і потенціює також ефекти катехоламінів.

Пригнічення фази сну із швидким рухом очей (ШРО) вважається прогностичним явищем щодо антидепресантної активності. ТЦА, так само як і селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та ІМАО, пригнічують сон зі ШРО та посилюють глибокий повільно-хвильовий сон.

Амітриптилін підвищує патологічно знижений рівень настрою.

Завдяки своїй седативній дії амітриптилін має особливе значення в терапії при депресіях, пов'язаних з тривогою, збудженням, занепокоєнням і порушеннями сну. Антидепресивний ефект, звичайно, розвивається через 2–4 тижні терапії, седативний ефект при цьому не знижується.

Серед трициклічних антидепресантів амітриптилін найбільш широко застосовується для лікування хронічного болю, особливо при постгерпетичній невралгії, постінсультному больовому синдромі, діабетичній нейропатії, головному болю та при злоякісних новоутвореннях.

Аналгетичний ефект препарату не пов'язаний з антидепресантним, оскільки аналгезія настає у значно більш ранні терміни, ніж будь-які зміни настрою, і нерідко в результаті прийому значно меншої дози, ніж це потрібно для забезпечення зміни настрою.

Можливо ефективно лікувати нічний енурез.

Фармакокінетика

Абсорбція

На відміну від таблеток, для яких характерний виражений первинний пік на кривій вмісту в сироватці, у випадку прийому препарату у вигляді капсул крива вмісту підвищується повільно з досягненням плато при менших значеннях концентрації, ніж пік на кривих для таблетованих форм; максимальна концентрація у сироватці досягається (t_max) за 7,1±1,9 години; діапазон 2–10 годин. Після перорального прийому 50 мг середня величина максимальної концентрації (C_max) становить 21,5±9,0 нг/мл; діапазон 13,2–35,8 нг/мл (77,5±32,4 нмоль/л). Тим самим виключається ризик ускладнень з боку серця у зв'язку з високим піком концентрації препарату.

Зв'язування з протеїнами плазми становить приблизно 95%. Амітриптилін і його основний метаболіт - нортриптилін - проникають крізь плацентарний бар'єр.

Метаболізм амітриптиліну відбувається переважно шляхом деметилювання (CYP2C19, CYP3A) та гідроксилювання (CYP2D6) з наступною кон'югацією з глюкуроновою кислотою. При цьому метаболізм характеризується генетично обумовленим поліморфізмом. Основним активним метаболітом є вторинний амін нортриптилін. Нортриптилін є потужнішим інгібітором захоплення норадреналіну, ніж серотоніну водночас як амітриптилін однаковою мірою успішно пригнічує захоплення обох нейромедіаторів. Подальші метаболіти (цис- і транс-10-гідроксіамітриптилін, а також цис- і транс-10-гідроксинортриптилін) характеризуються профілем, ідентичним такому у нортриптиліну, при, однак, значно меншій силі дії. Деметилнортриптилін і амітриптилін-N-оксид присутні в плазмі лише в незначних кількостях, причому останній з них цілком позбавлений активності. Усі метаболіти мають меншу антихолінергічну активність порівняно з амітриптиліном і нортриптиліном. У плазмі домінує в кількісному відношенні загальний вміст 10-гідроксинортриптиліну, однак більшість метаболітів містяться у кон’югованому стані.

Час напіввиведення (t_½β) для амітриптиліну після перорального прийому становить приблизно 25 годин (24,65±6,31 години, діапазон 16,49–40,36 години). Середня величина системного кліренсу (Cl_s) становить 39,24±10,18 л/г, діапазон 24,53–53,73 л/г.

Екскреція відбувається переважно із сечею. Виведення амітриптиліну у незмінному стані нирками є незначним (приблизно 2%).

У матерів, які годують немовлят груддю, амітриптилін і нортриптилін виділяються у невеликих кількостях у грудне молоко. Співвідношення концентрації у молоці і сироватці крові у жінок становить 1:2. Розрахункова добова кількість (амітриптилін + нортриптилін), що надходить немовляті, становить приблизно 2% співвіднесеної з дозою амітриптиліну матері і масою тіла дитини (у мг/кг).

Стабільні сумарні рівні вмісту амітриптиліну і нортриптиліну у плазмі досягаються у більшості пацієнтів протягом 1 тижня. У такому стані рівень у плазмі представлений протягом доби приблизно рівною мірою амітриптиліном і нортриптиліном під час лікування з використанням звичайних таблеток препарату 3 рази на добу. У випадку прийому капсул увечері концентрація амітриптиліну максимальна у пізній нічний час і далі знижується протягом наступного дня, у той час як концентрація нортриптиліну лишається стабільною протягом доби, домінуючи, таким чином, удень.

У пацієнтів літнього віку встановлений триваліший період напіввиведення внаслідок менш інтенсивного метаболізму.

Ураження печінки певного ступеня тяжкості здатне обмежити печінкове поглинання, що обумовлює більш високий вміст препарату в плазмі.

Ниркова недостатність не впливає на кінетику препарату.

Метаболізм препарату підданий генетичному поліморфізму (ізоензимів CYP2D6 і CYP2C19).

Терапевтична концентрація в плазмі крові при великих депресивних розладах становить 100–250 нг/мл (≈370–925 нмоль/л) (разом для амітриптиліну і нортриптиліну). Рівні понад 300–400 нг/мл пов'язані з підвищеним ризиком порушення провідності серця у вигляді подовження комплексу QRS або ж AV-блокади.

Основні фізико-хімічні властивості

капсули з тілом темно-жовтого кольору, кришечкою - темно-оранжевого кольору, які містять гранули від майже білого до жовтуватого кольору;

Термін придатності

• 2 роки.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі нижче

+25 °С.

Упаковка

По 100 капсул у пластиковому контейнері.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Х. Лундбек А/С (H. Lundbeck A/S).

Місцезнаходження

Х. Лундбек А/С, Данія

Оттіліавей 9, DK- 2500 Валбі-Копенгаген, Данія.