Рисполепт конста порошок д/приг сусп прол/д д/ин в/м по 50 мг №1 во флак с р-лем:

Склад

1 флакон містить рисперидону 25 мг, 37,5 мг, 50 мг

(1 г мікрогранул містить 381 мг рисперидону);

допоміжні речовини: полімер: 7525 DLJN1 [полі-(d,I-лактид-когліколід), спирт полівініловий, етилацетат, спирт бензиловий, етанол безводний, вода для ін'єкцій;

розчинник: натрію кармелоза з в'язкістю 40 мПа.с, полісорбат 20, натрію гідроортофосфат дигідрат, кислота лимонна безводна, натрію хлорид, натрію гідроксид, вода для ін'єкцій.

Лікарська форма

Порошок для приготування суспензії пролонгованої дії для внутрішньом'язових ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група

Антипсихотичні засоби. Код АТС N05A Х08.

Показання

Підтримуюча терапія для лікування шизофренії у пацієнтів, стабілізованих пероральними антипсихотичними засобами.

Протипоказання

Виражена гіперчутливість до рисперидону або до будь-якого іншого компонента препарату.

Спосіб застосування та дози

Дорослі.

Початкова доза. Рекомендована доза для більшості пацієнтів становить 25 мг внутрішньом'язово один раз на два тижні. Для пацієнтів, які застосовують фіксовану дозу перорального рисперидону протягом двох тижнів або більше, рекомендується наступна схема переходу. Пацієнтам, які застосовують дозу перорального рисперидону 4 мг або менше, слід застосовувати 25 мг препарату Рисполепт Конста^®. Пацієнтам, які застосовують вищі дози перорального рисперидону, рекомендується вища доза Рисполепту Конста^® – 37,5 мг.

Якщо пацієнти не застосовують пероральний рисперидон, враховують пероральне дозування попереднього лікування при виборі внутрішньом’язової стартової дози. Рекомендована стартова доза складає 25 мг препарату Рисполепт Конста^® кожні два тижні. Пацієнтам, які використовують вищі дози пероральних антипсихотичних засобів, рекомендується вища доза Рисполепту Конста^® – 37,5 мг.

Достатнє антипсихотичне покриття пероральним рисперидоном або попередніми антипсихотичними засобами має бути підтверджене протягом тритижневого лаг-періоду після першої ін’єкції Рисполепту Конста^® (див. розділ «Фармакокінетика»).

Рисполепт Конста^® не слід застосовувати при загостренні шизофренії без впевненості щодо достатнього антипсихотичного покриття пероральним рисперидоном або попереднім антипсихотичним засобом протягом тритижневого лаг-періоду після першої ін’єкції Рисполепту Конста^®.

Підтримуюча доза. Рекомендована доза для більшості пацієнтів становить 25 мг внутрішньом'язово один раз на два тижні. Для деяких пацієнтів потрібні вищі дози – 37,5 або 50 мг. Дозу препарату можна підвищувати не частіше, ніж 1 раз у 4 тижні. Ефект такого підвищення дози слід очікувати не раніше, ніж через 3 тижні після першої ін'єкції збільшеної дози. Не спостерігалося додаткових переваг при застосуванні 75 мг у клінічних дослідженнях. Максимальна доза не має перевищувати 50 мг один раз на два тижні.

Пацієнти літнього віку.

Корекція дози не потрібна. Рекомендована доза становить 25 мг внутрішньом’язово один раз на два тижні. Якщо пацієнти не застосовують пероральний рисперидон, рекомендована стартова доза складає 25 мг препарату Рисполепт Конста^® кожні два тижні. Для пацієнтів, які застосовують фіксовану дозу перорального рисперидону два тижні або більше, рекомендується наступна схема переходу. Пацієнтам, які застосовують дозу перорального рисперидону 4 мг або менше, слід застосовувати 25 мг препарату Рисполепт Конста^®. Пацієнтам, які застосовують вищі дози перорального рисперидону, рекомендується вища доза Рисполепту Конста^® – 37,5 мг.

Достатнє антипсихотичне покриття має бути підтверджене протягом тритижневого лаг-періоду після першої ін’єкції Рисполепту Конста^® (див. розділ «Фармакокінетика»). Клінічні дані застосування Рисполепту Конста^® пацієнтам літнього віку обмежені. Рисполепт Конста^® слід з обережністю застосовувати пацієнтам літнього віку.

Пацієнти з порушенням функції печінки або нирок.

Застосування препарату Рисполепт Конста^® у пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок не досліджувалось.

Якщо пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю потребують лікування Рисполептом Конста^®, початкова доза складає 0,5 мг двічі на день пероральної лікарської форми рисперидону протягом тижня. Протягом другого тижня пацієнт може приймати 1 мг 2 рази на добу або 2 мг 1 раз на добу. Якщо пацієнт добре переносить пероральну дозу не менше 2 мг, то йому можна вводити внутрішньом'язово 25 мг препарату Рисполепт Конста^® 1 раз на два тижні.

Достатнє антипсихотичне покриття має бути підтверджене протягом тритижневого лаг-періоду після першої ін’єкції Рисполепту Конста^® (див. розділ «Фармакокінетика»).

Діти

Рисполепт Конста^® не рекомендується застосовувати дітям віком до 18 років через недостатність даних щодо безпечності та ефективності.

Спосіб застосування.

Препарат Рисполепт Конста^® вводять один раз на два тижні шляхом глибокої ін'єкції в дельтовидний або сідничний м'яз, використовуючи для цього додану до шприца стерильну голку. Для введення препарату в дельтовидний м’яз необхідно використовувати голку 0,8×25 мм та робити ін’єкції почергово в праву та ліву руки. Для введення препарату в сідничний м’яз необхідно використовувати голку 0,9х50 мм, ін'єкції необхідно робити почергово у праву і ліву сідниці.

Не можна вводити препарат внутрішньовенно.

Інформацію щодо підготовки та введення розчину див. у розділі «Інструкція для застосування системи з безголковим пристроєм».

Побічні реакції

Побічні реакції, які спостерігалися найчастіше (частота ≥ 1/10): безсоння, страх, головний біль, інфекції верхніх дихальних шляхів, паркінсонізм, депресія та акатизія. У постмаркетинговому періоді були повідомлення про серйозні побічні реакції у місці введення, такі як некроз у місці введення, абсцес, целюліт, виразка, гематома, кіста та ущільнення. Частота визначена як невідомо (не може бути оцінена з отриманих даних). Окремі випадки потребували хірургічного втручання.

Всі наступні побічні реакції спостерігались у клінічних дослідженнях та у постмаркетинговому періоді. Застосовані наступні терміни та частота: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до <1/100), рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), та не відомо (не може бути встановлено з доступних клінічних даних).

У межах кожної групи за частотою небажані ефекти представляються в порядку зменшення ступеня тяжкості.

Дослідження:

часто – порушення на електрокардіограмі, підвищення пролактину крові^а, підвищення рівня печінкових ферментів, підвищення рівня трансаміназ, підвищення рівня гаммаглутамілтрансферази, збільшення маси тіла, зменшення маси тіла;

нечасто – подовження інтервалу QT.

З боку серцево-судинної системи:

часто – атріовентрикулярна блокада, тахікардія;

нечасто – блокада гілки пучка Гіса, атріальна фібриляція, брадикардія, синусова брадикардія, відчуття серцебиття.

З боку крові та лімфатичної системи:

часто – анемія;

нечасто – тромбоцитопенія^с, нейтропенія;

невідомо – агранулоцитоз.

З боку нервової системи:

дуже часто – паркінсонізм^b, акатизія^b, головний біль;

часто – запаморочення, седація, сонливість, тремор, дистонія^b, пізня дискінезія, дискінезія^b;

нечасто – судоми, непритомність, постуральне запаморочення, гіпестезія, парестезія, летаргія, гіперсомнія, спотворення смаку, ритмічне похитування голови.

З боку органів зору:

часто – розмитість зору, кон’юнктивіт;

невідомо – оклюзія ретинальної артерії^d.

З боку органів слуху:

часто – вертиго;

нечасто – біль у вухах.

З боку дихальної системи:

часто – диспное, кашель, закладеність носа, фаринголарингічний біль;

рідко – синдром нічного апное.

З боку травного тракту:

часто – блювання, діарея, запор, нудота, абдомінальний біль, диспепсія, зубний біль, сухість у роті, дискомфорт у шлунку, гастрит;

рідко – панкреатит.

З боку нирок та сечовидільної системи:

часто – нетримання сечі;

нечасто – затримка сечовипускання.

З боку шкіри та підшкірних тканин:

часто – висип, екзема;

нечасто – свербіж, акне, алопеція, сухість шкіри;

дуже рідко – ангіоневротичний набряк. З боку скелетно-м’язової та сполучної тканини:

часто – артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, міальгія;

нечасто – м’язова слабкість, біль у ділянці шиї, біль у сідниці, м’язовий біль у грудях.

З боку ендокринної системи:

рідко – невідповідна секреція антидіуретичного гормона.

З боку метаболізму:

часто – гіперглікемія;

нечасто – цукровий діабет^с, підвищення апетиту, зниження апетиту;

рідко – гіпоглікемія, підвищення рівня холестерину та тригліцеридів у крові;

дуже рідко – діабетичний кето ацидоз;

невідомо – водна інтоксикація.

Інфекції та інвазії:

дуже часто – інфекції верхнього респіраторного тракту;

часто – пневмонія, грипоподібний синдром, інфекції нижнього відділу респіраторного тракту, бронхіт, інфекції сечовивідних шляхів, інфекції вуха, синусит, вірусні інфекції;

нечасто – цистит, гастроентерит, інфекції, локалізовані інфекції, підшкірний абсцес.

Ушкодження, отруєння і ускладнення процедури:

часто – падіння;

нечасто – процедурний біль.

З боку судин:

часто – артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія;

нечасто – ортостатична гіпотензія;

рідко – тромбоз глибоких вен, легеневий емболізм.

Загальні розлади та місце введення ін’єкції:

часто – пірексія, периферичні набряки, біль у грудях, стомленість, біль, біль у місці ін’єкції, астенія, грипоподібний стан;

нечасто – ущільнення місця ін’єкції, ущільнення, реакції в місці ін’єкції, дискомфорт у грудях, уповільненість рухів, змінені відчуття;

рідко – гіпотермія;

невідомо - некроз, абсцес, целюліт, виразка, гематома, кіста у місці введення.

З боку імунної системи:

нечасто – гіперчутливість.

З боку гепатобіліарної системи:

рідко – жовтяниця.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз:

часто – аменорея, порушення ерекції, галакторея;

нечасто – статева дисфункція, гінекомастія;

дуже рідко – синдром відміни препарату у новонароджених;

невідомо – пріапізм.

Психічні розлади:

дуже часто – депресія, безсоння, тривога;

часто – ажитація, розлади сну;

нечасто – манія, зниження лібідо, знервованість.

^а Гіперпролактинемія у деяких випадках може призводити до гінекомастії, розладів менструального циклу, аменореї, галактореї.

^b Можуть виникнути екстрапірамідні симптоми: паркінсонізм (гіперсекреція слини, скутість у м’язах та суглобах, паркінсонізм, слинотеча, феномен «зубчастого колеса», брадикінезія, гіпокінезія, маскоподібне обличчя, м’язова напруженість, акінезія, ригідність потиличних м’язів, м'язова ригідність, паркінсонічна хода та порушення глабелярного рефлексу), акатизія (акатизія, неспокій, гіперкінезія та синдром неспокійних ніг), тремор, дискінезія (дискінезія, м'язові посмикування, хореоатетоз, атетоз та міоклонус), дистонія. Дистонія включає дистонію, м'язові спазми, гіпертонус, кривошию, мимовільні м'язові скорочення, м'язові контрактури, блефароспазм, рух очних яблук, параліч язика, спазми обличчя, ларингоспазм, міотонію, опістотонус, ротоглотковий спазм, плеуротонус, спазм язика та тризм. Тремор включає тремор та паркінсонічний тремор спокою. Слід зазначити, що включений більш широкий спектр симптомів, які не обов'язково мають екстрапірамідне походження. ^c Під час плацебоконтрольованого дослідження повідомлялося про цукровий діабет у 0,18 % пацієнтів, які застосовували рисперидон, порівняно з 0,11 % у групі, де застосовували плацебо. Загальна частота у всіх клінічних випробуваннях складала 0,43 % у пацієнтів, які приймали рисперидон.

^d Тільки при застосуванні Рисполепт Конста^®, за наявності подібної побічної реакції у поєднанні з серцевим дефектом, рекомендовано проводити шунтування справа наліво.

Нижче наводиться перелік додаткових побічних реакцій, які спостерігалися при прийомі перорального рисперидону.

Дослідження:

підвищення температури тіла, збільшення кількості еозинофілів, зменшення кількості лейкоцитів, зниження гемоглобіну, підвищення рівня креатинфосфокінази крові, зниження температури тіла.

Інфекції та інвазії:

тонзиліт, целюліт, середній отит, інфекції ока, акародерматит, інфекції респіраторного тракту, оніхомікоз, хронічний середній отит.

З боку крові та лімфатичної системи:

гранулоцитопенія.

З боку імунної системи:

реакції гіперчутливості.

З боку метаболізму та харчування:

анорексія, полідипсія.

Психічні розлади:

сплутаність свідомості, апатія, аноргазмія, пригнічення емоцій.

З боку нервової системи:

відсутність реакції на подразник, втрата свідомості, нейролептичний злоякісний синдром, діабетична кома, інсульт, знижений рівень свідомості, ішемія головного мозку, цереброваскулярні розлади, транзиторна ішемічна атака, дизартрія, розлади уваги, розлади рівноваги, розлади мовлення, розлади координації, розлади рухів.

З боку органів зору:

очна гіперемія, виділення з очей, припухлість очей, сухість очей, сльозотеча, фотофобія, зниження гостроти зору, закочування очей, глаукома.

З боку органів слуху:

дзвін у вухах.

З боку серцево-судинної системи:

гіперемія.

З боку дихальної системи:

стертрозне дихання, пневматична аспірація, легеневий застій, розлади дихання, хрипи, носова кровотеча, застій системи дихання, гіпервентиляція, дисфонія.

З боку травного тракту:

дисфагія, нетримання калу, фекалома, припухлість губ, хейліт.

З боку шкіри та підшкірних тканин:

ураження шкіри, розлади шкіри, зміна кольору шкіри, себорейний дерматит, гіперкератоз, лупа, еритема.

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини:

рабдоміоліз, припухлість суглобів, аномальна постава, скутість у суглобах.

З боку нирок та сечовидільної системи:

енурез, дизурія, полакіурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз:

розлади еякуляції, вагінальні виділення, розлади менструального циклу.

Загальні розлади:

генералізований набряк, набряк обличчя, розлади ходи, спрага, озноб, холодні кінцівки, синдром відміни препарату.

Оцінка впливів.

Як і при застосуванні інших антипсихотичних засобів, спостерігались дуже рідкі випадки пролонгації інтервалу QT у постмаркетинговому періоді при застосуванні рисперидону. Інші класозалежні серцеві побічні ефекти, що спостерігалися при застосуванні антипсихотичних засобів, які подовжують інтервал QT, включали вентрикулярну аритмію, вентрикулярну фібриляцію, вентрикулярну тахікардію, раптову смерть, зупинку серця та трепетіння-мерехтіння.

Венозна тромбоемболія.

При застосуванні антипсихотичних препаратів повідомлялося про випадки венозної тромбоемболії, включно з випадками легеневої емболії та випадками тромбозу глибоких вен (частота невідома).

Збільшення ваги.

У 12-тижневих подвійних сліпих плацебоконтрольованих дослідженнях у 9 % пацієнтів, які застосовували Рисполепт Конста^®, порівняно з 6 % пацієнтів, які лікувались плацебо, спостерігалося збільшення ваги на ≥ 7 % від початкової. У однорічних відкритих дослідженнях препарату Рисполепт Конста^® зміни маси тіла в індивідуальних пацієнтів були в межах ± 7 % відносно до початкової ваги; у 25 % пацієнтів було збільшення маси тіла ≥ 7 %.

Передозування

При застосуванні парентеральних лікарських форм препарату Рисполепт Конста^® передозування малоймовірніше, ніж при застосуванні пероральних форм, тому тут наводиться інформація, яка стосується пероральних форм.

Симптоми.

В основному зафіксовано ознаки та симптоми, одержані шляхом збільшення відомих фармакологічних ефектів ліків. Вони включають дрімоту та седацію, тахікардію та артеріальну гіпотензію, екстрапірамідні симптоми. При передозуванні відзначалися випадки подовження інтервалу QT та судоми. Тріпотіння-мерехтіння відзначалися при комбінованому передозуванні пероральної форми рисперидону та пароксетину.

У випадку гострого передозування слід враховувати можливість застосування інших медикаментів.

Лікування.

Слід забезпечити та підтримувати вільну прохідність дихальних шляхів для адекватної вентиляції та оксигенації. Необхідно контролювати функцію серцево-судинної діяльності, включаючи постійний контроль ЕКГ для виявлення можливих аритмій.

Рисполепт Конста^® не має специфічного антидоту, тому необхідно вжити відповідні допоміжні заходи. Для усунення гіпотензії та циркуляційного колапсу слід вжити відповідні заходи, такі як внутрішньовенне введення рідини та/або симпатоміметиків. У разі розвитку тяжких екстрапірамідних симптомів слід призначати антихолінергічні препарати. Необхідно продовжувати постійний медичний нагляд та моніторинг до моменту зникнення ознак передозування.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Даних про безпеку застосування рисперидону вагітним жінкам немає.

Згідно з постмаркетинговими даними оборотні екстрапірамідні симптоми та/або синдром відміни у новонароджених спостерігалися внаслідок застосування рисперидону під час останнього триместру вагітності. Ці симптоми включають ажитацію, гіпертонус, гіпотонус, тремор, сонливість, респіраторний дистрес синдром або розлади вживання їжі. Тому стан новонароджених слід ретельно контролювати. Рисперидон не виявив тератогенної токсичності у дослідженнях на тваринах, але інші види репродуктивної токсичності спостерігались. Потенційний ризик для людей невідомий.

Тому Рисполепт Конста^® не слід застосовувати під час вагітності за винятком необхідності застосування за життєвими показаннями.

Годування груддю

У дослідженнях на тваринах рисперидон і 9-гідроксирисперидон виділялись у грудне молоко. Є спостереження, що рисперидон і 9-гідроксирисперидон можуть також виділятись у грудне молоко людини в малих кількостях. Дані щодо побічних ефектів у немовлят, яких годують грудним молоком, відсутні. Тому переваги грудного годування мають бути оцінені відносно потенційного ризику для дитини.

Діти.

Препарат Рисполепт Конста^® не застосовують дітям віком до 18 років внаслідок недостатності даних щодо безпечності та ефективності препарату.

Особливості застосування

Пацієнтам, які не лікувалися рисперидоном, рекомендується встановити чутливість пероральним рисперидоном перед початком лікування Рисполептом Конста^® (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти літнього віку з деменцією.

Застосування Рисполепт Конста^® пацієнтам літнього віку з деменцією не досліджувалося, тому не рекомендується застосовувати препарат цій категорії пацієнтів. Рисполепт Конста^® не ліцензований для лікування порушень поведінки, спричинених деменцією.

Загальна смертність.

Пацієнти літнього віку з деменцією, які лікувалися атиповими антипсихотичними ліками, мали підвищений рівень смертності порівняно з плацебо в метааналізі 17 контрольованих досліджень атипових антипсихотичних ліків, включаючи пероральний рисперидон. У плацебоконтрольованому дослідженні з Рисполептом Конста^® у цього населення частота випадків смертності була 4,0 % у пацієнтів, які лікувалися Рисполептом Конста^® порівняно з 3,1 % у пацієнтів, які приймали плацебо. Коефіцієнт нерівності (95 % точний довірчий інтервал) склав 1,21 (0,7, 2,1). Середній вік пацієнтів, які померли, був 86 років (діапазон – 67-100 років). Дані з двох ґрунтовних неекспериментальних досліджень показали, що пацієнти літнього віку з деменцією, які лікуються традиційними антипсихотичними препаратами, також піддаються дещо вищому ризику смерті у порівнянні з тими пацієнтами, які не лікуються. Недостатньо даних для точної оцінки величини ризику, причина підвищеного ризику смертності невідома. Межі, до яких можна асоціювати підвищений ризик смертності з застосуванням антипсихотичних препаратів, на відміну від характеристик пацієнтів, нечіткі.

Одночасне застосування з фуросемідом.

У плацебоконтрольованому дослідженні у пацієнтів літнього віку з деменцією підвищений рівень смертності спостерігався при одночасному застосуванні фуросеміду з рисперидоном (7,3 %, середній вік – 89 років, діапазон – 75-97 років) порівняно з пацієнтами, які лікувалися тільки рисперидоном (3,1 %, середній вік – 84 роки, діапазон – 70-96 років) або тільки фуросемідом (4,1 %, середній вік – 80 років, діапазон – 67-96 років). Збільшення смертності у пацієнтів, які лікувались фуросемідом та рисперидоном, спостерігалося у двох клінічних дослідженнях з чотирьох. Одночасне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно тіазидних діуретиків, що застосовувались у низьких дозах) не було асоційоване з подібними результатами.

Не встановлено патофізіологічних механізмів для пояснення цього факту. Однак слід бути особливо обережними при призначенні препарату у таких випадках. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймали інші діуретичні засоби разом з рисперидоном. Незалежно від лікування, дегідратація була загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватися у пацієнтів з деменцією.

Цереброваскулярні небажані реакції.

У рандомізованих плацебо-контрольованих клінічних випробуваннях спостерігався підвищений приблизно у 3 рази ризик цереброваскулярних небажаних реакцій у пацієнтів з деменцією, які приймали деякі атипові антипсихотики. Дані з 6 плацебо-контрольованих досліджень із застосуванням рисперидону переважно у пацієнтів літнього віку (вік > 65 років) з деменцією показали, що цереброваскулярні небажані реакції (серйозні та нетяжкі, комбіновані) спостерігалися у 3,3 % (30 з 1009) пацієнтів, які лікувалися рисперидоном, та у 1,2 % (8 з 712) пацієнтів, які приймали плацебо. Коефіцієнт нерівності (95 % точний довірчий інтервал) був 2,96 (1,34, 7,50). Механізм цього підвищеного ризику невідомий. Підвищений ризик не може бути виключений з лікування іншими антипсихотичними препаратами або інших популяцій пацієнтів. Рисполепт Конста^® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з підвищеним ризиком інсульту.

Ортостатична гіпотензія.

У зв’язку з тим, що Рисполепт Конста^® є a-блокатором, може виникати ортостатична гіпотензія, особливо в початковий період підбору дози. Клінічно значима гіпотензія спостерігалась у постмаркетинговому періоді при одночасному застосуванні рисперидону та антигіпертензивних засобів. Рисперидон слід застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи (наприклад серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза, зневоднення організму, гіповолемія або цереброваскулярні порушення). При продовженні клінічно значущої артеріальної гіпотензії слід оцінити співвідношення ризик/користь для подальшого лікування препаратом Рисполепт Конста^®.

Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз

Були засвідчені випадки лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу під час вживання антипсихотичних засобів (в тому числі Рисполепт Конста^®). Протягом постмаркетингового періоду випадки виникнення агранулоцитозу були засвідчені дуже рідко (<1/10000 пацієнтів).

Пацієнтам, в анамнезі яких є клінічно значуще зниження кількості білих кров’яних тілець або лейкопенія/нейтропенія, спричинена ліками, рекомендовано постійний моніторинг протягом перших трьох місяців застосування рисперидону та припинення терапії при появі перших симптомів зниження кількості білих кров’яних тілець.

Пацієнтам з нейтропенією слід ретельно контролювати виникнення симптомів гарячки чи інших ознак інфекції та розпочати лікування, якщо подібні симптоми з’явилися. Пацієнтам з тяжкою нейтропенією (абсолютна кількість нейтрофілів <1х10⁹/л) слід припинити терапію рисперидоном та відновити рівень білих кров’яних тілець.

Пізня дискінезія/екстрапірамідні симптоми.

При застосуванні препаратів із властивостями антагоністів дофамінових рецепторів відзначалось виникнення пізньої дискінезії, що характеризується мимовільними ритмічними рухами (переважно язика та/чи обличчя). Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику для розвитку пізньої дискінезії. Якщо виникають ознаки та симптоми пізньої дискінезії, слід розглянути питання щодо відміни всіх антипсихотичних препаратів.

Нейролептичний злоякісний синдром.

При застосуванні антипсихотичних засобів спостерігаються випадки виникнення нейролептичного злоякісного синдрому, що характеризується гіпертермією, ригідністю м’язів, нестабільністю автономної нервової системи, порушенням свідомості та підвищенням рівня креатинфосфокінази в сироватці крові. Додаткові симптоми можуть включати міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. У разі розвитку нейролептичного синдрому необхідно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи Рисполепт Конста^®. Після останньої ін'єкції препарату рисперидон залишається у плазмі крові протягом не менше 6 тижнів.

Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві.

Лікарі мають зважувати небезпеку та користь при призначенні антипсихотичних засобів, у тому числі Рисполепт Конста^®, пацієнтам з хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві. Застосування рисперидону може погіршити перебіг хвороби Паркінсона. Пацієнти, хворі на будь-яке з вказаних вище захворювань, можуть мати підвищений ризик розвитку нейролептичного злоякісного синдрому, а також підвищену чутливість до антипсихотичних препаратів; таких пацієнтів було виключено з клінічних досліджень. Додатково до екстрапірамідних симптомів прояви такої підвищеної чутливості можуть включати сплутаність свідомості, притуплення больової чутливості та нестійкість постави з частими падіннями.

Гіперглікемія та цукровий діабет

Гіперглікемія, цукровий діабет або загострення існуючого діабету були описані під час лікування препаратом Рисполепт Конста^®. Рекомендовано відповідне клінічне спостереження згідно з рекомендаціями щодо застосування антипсихотичних препаратів. Пацієнтів, які лікуються атиповими нейролептиками, включаючи Рисполепт Конста^®, слід спостерігати на предмет симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість), та пацієнтів з цукровим діабетом слід моніторувати на предмет погіршення контролю глюкози.

Збільшення маси тіла

При застосуванні препарату Рисполепт Конста^® повідомлялося про значне збільшення маси тіла. Слід регулярно контролювати масу тіла.

Гіперпролактинемія.

Дослідження культур тканин припускають, що ріст у людських пухлинах молочної залози може бути стимульований пролактином. Хоча жодного чіткого зв’язку з введенням антипсихотиків поки що не було продемонстровано в клінічних та епідеміологічних дослідженнях, рекомендовано дотримуватися обережності пацієнтам з відповідним анамнезом. Рисполепт Конста^® слід з обережністю застосовувати пацієнтам з існуючою гіперпролактинемією та пацієнтам з можливою пролактинзалежною пухлиною.

Подовження інтервалу QT.

Подовження інтервалу QT дуже рідко спостерігалось у постмаркетинговому періоді. Як і з іншими антипсихотичними засобами, слід бути обережними при застосуванні препарату Рисполепт Конста^® пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями, посиланням на подовження інтервалу QT у сімейному анамнезі, брадикардією або електролітними порушеннями (гіпокаліємія, гіпомагнеземія), так як це може збільшити ризик аритмогенних впливів та при одночасному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT.

Протиблювотний ефект. Випадки протиблювотної дії спостерігались протягом доклінічних випробувань. Подібний ефект у людини може маскувати ознаки чи симптоми передозування тим чи іншим лікарським засобом, а також симптоми кишкової непрохідності, синдрому Рея чи пухлини мозку. Епілептичні напади.

Рисполепт Конста^® слід з обережністю застосовувати пацієнтам з випадками епілептичних нападів або інших станів в анамнезі, що потенційно знижують судомний поріг.

Пріапізм.

Пріапізм може розвинутись при лікуванні Рисполептом Конста^® внаслідок його альфа-адренергічно блокуючих ефектів.

Регуляція температури тіла.

Порушення можливості тіла знижувати внутрішню температуру тіла є характерною ознакою антипсихотичних лікарських засобів. Відповідне спостереження рекомендується при прописуванні Рисполепту Конста^® пацієнтам, які можуть переносити стани, що можуть сприяти підвищенню внутрішньої температури тіла, наприклад, активне фізичне навантаження, надмірна дія тепла, одночасна терапія антихолінергічними засобами або дегідрація.

Венозна тромбоемболія

При застосуванні антипсихотичних препаратів повідомлялося про випадки венозної тромбоемболії. Оскільки пацієнти, які лікуються антипсихотичними препаратами, часто набувають підвищених ризиків виникнення венозної тромбоемболії, всі можливі фактори ризику слід оцінити перед та впродовж лікування препаратом Рисполепт Конста^® та вжити превентивних заходів.

Ниркова та печінкова недостатність. Хоча досліджувався пероральний рисперидон, Рисполепт Конста^® не досліджувався у пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю. Рисполепт Конста^® слід з обережністю застосовувати цій групі пацієнтів (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Введення.

Необхідно бути обережними, щоб запобігти випадковому введенню препарату Рисполепт Конста^® у кровоносну судину.

Допоміжні речовини.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу, а саме – «вільний від натрію».

Інструкція для застосування системи з безголковим пристроєм

Для приготування суспензії з мікрогранул пролонгованої дії Рисполепту Конста^®, що знаходяться у флаконі, можна застосовувати тільки розчинник, що знаходиться в попередньо заповненому шприці. Готову суспензію вводять внутрішньом’язово тільки безпечною голкою Needle-Pro^® (50 мм голка для ін’єкції в сідничний м’яз, 25 мм голка для ін’єкції в дельтовидний м’яз). Не можна заміняти компоненти, що знаходяться в упаковці, будь-якими іншими виробами. Для забезпечення застосування повної дози рисперидону має бути введений увесь вміст флакона.

Перед приготуванням суспензії упаковку Рисполепту Конста^® виймають з холодильника та дають їй нагрітися до кімнатної температури.

1. Знімають кольорову пластикову кришку з флакона. Не знімаючи сіру гумову пробку, протирають її спиртом.

2. Розкривають упаковку блістера і виймають безголковий пристрій, притримуючи його за білий ковпачок.

Ні в якому разі не можна торкатися до гострого наконечника пристрою.

 

3. Ставлять флакон на тверду поверхню. Рухом зверху вниз притискають кінчик шпильки безголкового пристрою до центру каучукового корка флакона доти, доки “спідничка” пристрою щільно не зафіксується на горлі флакона.

4. Протирають люєрівську канюлю пристрою відповідним антисептиком перед її з’єднанням зі шприцом.

5. Розкривають шприц, відламуючи з’єднання білого ковпачка, і знімають білий ковпачок разом з каучуковим наконечником, що знаходиться всередині нього.

6. Вставляють шприц у пристрій і закріпляють його, повертаючи за годинниковою стрілкою з тим, щоб він надійно з’єднався з люєрівською канюлею пристрою.

Для попередження обертання під час з’єднання пристрою зі шприцом міцно тримають “спідничку”.

Шприц і пристрій мають знаходитися на одному рівні.

7. Вводять весь вміст шприца (розчинник) у флакон.

8. Тримаючи поршень шприца у долоні, енергійно струшують вміст флакона не менше 10 секунд до утворення однорідної суспензії. Перемішування вважають закінченим, коли суспензія стає однорідною, густою, молочного кольору і весь порошок суспендується.

ПРИГОТОВАНУ СУСПЕНЗІЮ СЛІД ОДРАЗУ Ж ВВЕСТИ ПАЦІЄНТУ, ІНАКШЕ ВОНА МОЖЕ РОЗШАРУВАТИСЯ.

9. Перевертають флакон догори дном і повільно набирають у шприц вміст флакона.

З метою ідентифікації відділяють частину етикетки від флакона по лінії перфорації і наклеюють її на шприц.

10. Обертом проти годинникової стрілки від’єднують шприц від пристрою. Флакон та безголковий пристрій викидають.

11. Наполовину відкривають блістерну упаковку голки Needle-Pro^®. Витягують голку з упаковки, тримаючи її за захисний ковпачок.

Для ін’єкції в сідничний м’яз виберіть голку 0,9×50 мм (довша голка з жовтою канюлею).

Для ін’єкції в дельтовидний м’яз виберіть голку 0,8×25 мм (коротша голка з зеленою канюлею).

Приєднують люєрівську канюлю голки Needle-Pro^® до наконечника шприца, злегка повертаючи її за годинниковою стрілкою.

Готують пацієнта до ін’єкції.

БЕЗПОСЕРЕДНЬО ПЕРЕД ВВЕДЕННЯМ ПРЕПАРАТ Рисполепт Конста^® РЕСУСПЕНДУЮТЬ, ОСКІЛЬКИ ПІСЛЯ ПРИГОТУВАННЯ СУСПЕНЗІЇ У ФЛАКОНІ ЧАСТИНА МІКРОГРАНУЛ МОЖЕ ОСІСТИ.

ДЛЯ РЕСУСПЕНДУВАННЯ МІКРОГРАНУЛ ЕНЕРГІЙНО СТРУШУЮТЬ ШПРИЦ.

12. Знімають захисний ковпачок з голки, не обертаючи його. Злегка постукують пальцем по шприцу, щоб пухирці повітря, що знаходяться в ньому, піднялися вгору. Видаляють зі шприца та голки пухирці повітря, тримаючи шприц так, щоб голка була спрямована вертикально вгору, злегка просуваючи поршень угору. Вводять весь вміст шприца у сідничний м’яз пацієнта.

СУСПЕНЗІЮ НЕ МОЖНА ВВОДИТИ ВНУТРІШНЬОВЕННО!

13. Застереження: для запобігання травмуванню медичного персоналу забрудненою голкою не можна:

розбирати пристрій Needle-Pro^®;

намагатися випрямити голку Needle-Pro^®, якщо вона зігнулась;

необережно поводитись із захисним кожухом голки, внаслідок чого кінчик голки може стирчати з кожуха.

14. Після виконання ін’єкції голку поміщають у захисний кожух. Для цього захисний кожух притискають до пласкої поверхні, при цьому голка щільно входить у нього. Візуально упевнюються в тому, що голка щільно закріплена у захисному кожусі, і одразу ж викидають її.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Рисполепт Конста^® має незначний або помірний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, обумовлений напруженням нервової системи та візуальними ефектами (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам рекомендується утримуватись від керування автомобілем і роботи з механізмами, доки їх індивідуальна чутливість не встановлена.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій

Дослідження взаємодії проводились із пероральним рисперидоном.

Слід бути обережними при застосуванні Рисполепту Конста^® одночасно з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT – антиаритмічні засоби Іа класу (наприклад хінидин, дизопірамід, прокаїнамід), антиаритмічні засоби ІІІ класу (наприклад аміодарон, соталол), трициклічні антидепресанти (а саме амітриптилін), тетрациклічні антидепресанти (а саме мапротилін), деякі антигістамінні засоби, інші антипсихотичні засоби, деякі протималярійні засоби (а саме хінін та мефлоквін), та лікарськими засобами, що викликають дисбаланс електролітів (гіпокаліємія, гіпомагнезіємія), брадикардію або інгібіторами метаболізму рисперидону. Цей перелік індикативний та не повний.

Вплив препарату Рисполепт Конста^® на інші лікарські засоби.

Рисперидон слід з обережністю застосовувати у комбінації з іншими субстанціями центральної дії виключно, у тому числі алкоголем, опіатами, антигістамінними засобами та бензодіазепінами внаслідок підвищеного ризику седації.

Рисполепт Конста^® може виявляти антагоністичні ефекти до леводопи та інших антагоністів допаміну. Якщо така комбінація вважається необхідною, особливо у термінальній стадії хвороби Паркінсона, мають прописуватись найменші ефективні дози.

Постмаркетингово спостерігалась клінічно значима артеріальна гіпотензія при одночасному застосуванні рисперидону та антигіпертензивних ліків.

Рисполепт Конста^® не чинить клінічно значимих ефектів на фармакокінетику літію, вальпроату, дигоксину або топірамату.

Вплив інших лікарських засобів на Рисполепт Конста^®

При використанні карбамазепіну відзначалося зниження концентрації активної антипсихотичної фракції Рисполепту Конста^® у плазмі крові. Аналогічні ефекти можуть спостерігатись при використанні інших індукторів печінкових ферментів, таких як рифампіцин, фенітоїн та фенобарбітал, які індукують печінкові ферменти CYP ЗА4 так як і Р-глікопротеін. При відміні карбамазепіну та інших індукторів печінкових ферментів дозу Рисполепту Конста^® необхідно переглянути і, при необхідності, знизити.

Флуоксетин і пароксетин, CYP 2D6 інгібітори печінкових ферментів, підвищують концентрацію рисперидону в плазмі крові, але менше, ніж активну антипсихотичну фракцію. Очікується, що інші CYP 2D6 інгібітори печінкових ферментів, такі як хінідин, можуть впливати на концентрацію рисперидону в плазмі крові подібним шляхом. При початку лікування або відміні флуоксетину або пароксетину дозу Рисполепт Конста^® необхідно переглянути.

Топірамат помірно знижує біодоступність рисперидону, але не активну антипсихотичну фракцію. Однак клінічна значимість цієї взаємодії малоймовірна.

Верапаміл, інгібітор печінкових ферментів ЗА4 та Р-глікопротеіну, підвищує концентрацію рисперидону в плазмі крові.

Галантамін та донезепіл, не виявляють клінічно значущих ефектів на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.

Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі ß-блокатори можуть підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі крові. Амітриптилін не впливає на фармакокінетику рисперидону або активну антипсихотичну фракцію. Циметидин та ранітидин підвищують біодоступність рисперидону, але лише мінімально активну антипсихотичну фракцію. Еритроміцин, інгібітор печінкових ферментів CYP ЗА4, не змінює фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції. Інгібітори холінестерази, галантамін та донезепіл не виявляють клінічно значущих ефектів на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.

При застосуванні рисперидону разом з іншими лікарськими засобами, які значною мірою зв’язуються з білками плазми, клінічно вираженого витіснення будь-якого препарату з білкової фракції плазми не спостерігається.

Див. розділ «Особливості застосування» відносно підвищення смертності у пацієнтів літнього віку з деменцією при одночасному застосуванні з фуресемідом.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Рисперидон – це селективний моноамінергічний антагоніст з унікальними властивостями. Він виявляє високу афінність до серотонінергічних 5-НТ2 і дофамінергічних D₂-рецепторів. Рисперидон зв’язується також з a1-адренергічними рецепторами та з меншою афінністю – з Н₁-гістамінергічними та a2-адренергічними рецепторами. Рисперидон не виявляє афінності до холінергічних рецепторів. Хоча рисперидон є потужним D₂-антагоністом, що пов’язують із його ефективністю щодо продуктивної симптоматики шизофренії, він не спричиняє значного пригнічення моторної активності і меншою мірою індукує каталепсію порівняно з класичними нейролептиками. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну зменшує схильність до екстрапірамідних побічних ефектів і розширює терапевтичний вплив препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Рисперидон повністю абсорбується із суспензії Рисполепт Конста^®.

Після разової внутрішньом’язової ін’єкції Рисполепт Конста^® профіль вивільнення складав незначне початкове вивільнення рисперидону (<1 % дози) з інтервалом 3 тижні. Основне вивільнення рисперидону розпочиналось з 3-го тижня, утримувалось з 4-го по 6-й тиждень та зменшувалось на 7-му тижні. Слід застосовувати пероральний антипсихотичний препарат протягом перших трьох тижнів лікування Рисполептом Конста^® (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Поєднання профілю вивільнення та дозового режиму (внутрішньом’язові ін’єкції кожні два тижні) призводила до підтримуючої терапевтичної концентрації у плазмі крові. Терапевтична концентрація у плазмі крові залишалась до 4–6 тижнів після останньої ін’єкції Рисполептом Конста^®.

Після повторних внутрішньом’язових ін’єкціях 25 або 50 мг Рисполепт Конста^® кожні два тижні середнє значення спаду та піку концентрації у плазмі крові активної антипсихотичної фракції коливалось у межах 9,9-19,2 нг/мл та 17,9-45,5 нг/мл відповідно. У пацієнтів, яким вводили ін’єкції 25-50 мг кожні два тижні, не спостерігалось кумуляції рисперидону протягом тривалого терміну застосування (12 місяців).

Дослідження, описані вище, проводилися з ін’єкціями в сідничний м’яз. Ін’єкції однакових доз в сідничний та дельтовидний м’язи біоеквівалентні та можуть чергуватися.

Розподіл. Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об’єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі рисперидон зв’язується з альбуміном і кислим a1-глікопротеїном. Рисперидон на 90 % зв’язується з білками плазми, 9-гідроксирисперидон – на 77 %.

Біотрансформація та виведення. Рисперидон метаболізується цитохромом CYP2D6 до 9-гідроксирисперидону, який чинить аналогічну рисперидону фармакологічну дію. Рисперидон та 9-гідроксирисперидон утворюють активну антипсихотичну фракцію. CYP2D6 є предметом генетичного поліморфізму. «Швидкі» метаболізатори CYP2D6 перетворюють рисперидон швидко в 9-гідроксирисперидон, тоді як «повільні» метаболізатори перетворюють його значно повільніше. Хоча «швидкі» метаболізатори мають нижчу концентрацію рисперидону та вищу концентрацію 9-гідроксирисперидону, ніж «повільні» метаболізатори, фармакокінетика рисперидону та 9-гідроксирисперидону комбінована (а саме – активна антипсихотична фракція), після разового та багаторазового дозування, є подібною у «швидких» та «повільних» метаболізаторів CYP2D6.

Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкілування. Дослідження in vitro на людських печінкових мікросомах показали, що рисперидон при клінічно значимих концентраціях не суттєво пригнічує метаболізм лікарських засобів, які метаболізуються ферментами цитохрому Р₄₅₀, включаючи CYP 1A2, CYP 2А6, CYP 2С8/9/10, CYP 2D6, CYP 2Е1, CYP ЗА4 та CYP ЗА5. через тиждень після застосування перорального рисперидону 70 % дози виводиться з сечею та 14 % з калом. У сечі рисперидон та 9-гідроксирисперидон представляють 35-45 % пероральної дози. Залишок – неактивні метаболіти. Фаза елімінації закінчується приблизно через 7–8 тижнів після останньої ін’єкції.

Лінійність. Фармакокінетика рисперидону лінійна у межах дози 25-50 мг, введеної внутрішньом’язово кожні 2 тижні.

Пацієнти літнього віку, пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю. Фармакокінетичні дослідження разової дози з пероральним рисперидоном показали в середньому на 43 % вище концентрації активної антипсихотичної фракції в плазмі крові, на 38 % довший період напіввиведення та знижений кліренс активної антипсихотичної фракції на 30 % у пацієнтів літнього віку. У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігалось підвищення концентрації активної антипсихотичної фракції у плазмі та знижений кліренс активної антипсихотичної фракції в середньому на 60 %. Концентрації рисперидону в плазмі крові були нормальними у пацієнтів з печінковою недостатністю, але середня вільна фракція рисперидону у плазмі крові була збільшена на 35 %.

Взаємозв’язок фармакокінетика/фармакодинаміка.

Не було зв’язку між концентрацією у плазмі активної антипсихотичної фракції та зміною сумарних даних за шкалою оцінки позитивних та негативних синдромів та за шкалою оцінки екстрапірамідної симптоматики під час регулярних візитів протягом фази ІІІ випробувань, у яких досліджувалися безпечність та ефективність.

Стать, расова приналежність та звичка палити. Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив явного впливу статі, расової приналежності або звички палити на фармакокінетику рисперидону або активної антипсихотичної фракції.

Основні фізико-хімічні властивості

білий або майже білий порошок та прозорий безбарвний водний розчин.

Несумісність

Дані відсутні.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Упаковку необхідно зберігати при температурі від 2 °С до 8 °С (в холодильнику) і захищати від дії світла. Не можна піддавати препарат впливу температури вище 25 °С. За відсутності холодильника препарат Рисполепт Конста^® перед застосуванням можна зберігати при температурі не вище 25 °С не довше 7 днів. Зберігати у недоступних для дітей місцях.

Після приготування суспензії вона є фізично і хімічно стабільною протягом 24 годин при температурі 25 °С. З точки зору мікробіології, суспензію необхідно застосовувати одразу після приготування. Якщо суспензію не застосовують одразу після приготування, то її можна зберігати не більше 6 годин при температурі 25 °С, окрім тих випадків, коли суспензія була приготовлена у контрольованих асептичних умовах.

Упаковка

Система з безголковим пристроєм Alaris™ Smart Site^®.

Один флакон з порошком, що містить мікрогранули пролонгованого вивільнення Рисполепт Конста^®.

Один заповнений у заводських умовах шприц з розчинником 2 мл.

1 безголковий пристрій Alaris™ Smart Site^® для приготування суспензії.

Одна голка Needle-Pro^® (із захисним пристроєм) для внутрішньом’язової ін’єкції.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Сілаг АГ, Швейцарія / Cilag AG, Switzerland

Алкермес Інк., США / Alkermes Inc., USA

Місцезнаходження

Хохштрассе 201, Шаффхаузен 8200, Швейцарія /

Hochstrasse 201, 8200 Schaffhausen, Switzerland

265 Олінджер Секл Уілмінгтон, Огайо 45177, США /

265 Olinger Circle Wilmington, OH 45177, USA