Рисперидон-Апо

Склад

діюча речовина: рисперидон;

1 таблетка містить 2 мг рисперидону;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна (PH102), крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, гідроксипропілметилцелюлоза 2910 E5, гідроксипропілцелюлоза (тип LF), поліетиленгліколь 8000, титану діоксид, жовтий "сонячний захід" алюмінієвий лак 40%.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Психолептичні засоби. Антипсихотичні засоби. Код АТС N05AX08.

Показання

• Шизофренія (гостра і хронічна) та інші психотичні стани з вираженою продуктивною та/або негативною симптоматикою (лікування гострих проявів і підтримуюча терапія).
• Тяжкі форми деменції із симптомами агресивності (вербальні спалахи, фізичне насильство), поведінковими розладами (тривога, ажитація) або при переважанні психотичних симптомів (короткострокове симптоматичне лікування).
• Гострі маніакальні епізоди при біполярному розладі I типу (у вигляді монотерапії).

Протипоказання

Рисперидон-Апо протипоказаний пацієнтам з підвищеною чутливістю до діючої субстанції або інших компонентів препарату.

Спосіб застосування та дози

Рисперидон-Апо можна приймати незалежно від прийому їжі. Щоб уникнути ортостатичної гіпотензії, дози препарату збільшують поступово. Якщо дозу препарату не прийняли вчасно, приймають наступну дозу за графіком. Не слід приймати подвійну дозу.

Лікування шизофренії та інших психотичних розладів

Дорослі. Рисперидон-Апо можна приймати 1 або 2 рази на добу. Початкова доза звичайно становить 1-2 мг/добу. Потім її поступово, протягом декількох днів підвищують до 4-6 мг/добу, спостерігаючи за клінічною відповіддю. Деяким пацієнтам потрібні нижчі початкові дози та/або повільніше підвищення доз.

У разі потреби дози надалі підвищують/знижують на 1 мг з інтервалами не менше 1 тижня, оскільки рівноважна концентрація активного метаболіту зазвичай досягається приблизно через тиждень.

У більшості випадків адекватний терапевтичний ефект досягається при дозі 4-6 мг/добу. При збільшенні доз понад 10 мг/добу ефективність терапії не підвищується, але спостерігається більше екстрапірамідних симптомів та інших небажаних ефектів.

Безпечність застосування рисперидону в дозах понад 8 мг/добу при прийомі 1 раз на добу і понад 16 мг/добу при прийомі 2 рази на добу не встановлена.

Літні пацієнти. Літнім хворим на шизофренію Рисперидон-Апо призначають у початковій дозі по 0,25 мг 2 рази на добу, а потім її повільно підвищують. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 3 мг. Оскільки з організму таких хворих рисперидон виводиться повільніше, необхідно враховувати потенційну можливість кумуляції.

Пацієнти, схильні до гіпотензії. Слід з обережністю призначати Рисперидон-Апо пацієнтам, схильним до гіпотензії. Початкова доза в таких випадках повинна становити по 0,25-0,5 мг 2 рази на добу.

Пацієнти з порушеннями функції печінки. Хоча фармакокінетика рисперидону (при дозі 1 мг) у пацієнтів з порушеннями функції печінки не відрізняється від такої у пацієнтів без таких порушень, вільна фракція рисперидону в них більша і це може підвищувати терапевтичний ефект. Тому початкова доза Рисперидону-Апо для пацієнтів з порушеннями функції печінки повинна становити по 0,25-0,5 мг 2 рази на добу. Потім дозу поступово збільшують з інкрементом 0,5 мг до 1-2 мг 2 рази на добу.

Пацієнти з порушеннями функції нирок. Оскільки фармакокінетика рисперидону в пацієнтів з порушеннями функції нирок значно відрізняється від такої у пацієнтів без таких порушень, а також оскільки відсутній клінічний досвід лікування таких хворих, рекомендації щодо доз для пацієнтів цієї популяції в даний час не можуть надаватися.

Перехід від лікування іншими антипсихотичними препаратами до лікування Рисперидоном-Апо. Якщо стан пацієнта дозволяє, рекомендується поступово відмінити попереднє лікування і почати терапію Рисперидоном-Апо. У будь-якому разі період одночасного прийому двох антипсихотичних препаратів повинен бути мінімальним. Якщо попередній антипсихотичний препарат застосовувався у вигляді депо-ін'єкцій, терапію Рисперидоном-Апо починають у день, коли повинна була вводитися наступна доза. Слід періодично оцінювати необхідність продовження супутньої терапії антипаркінсонічними препаратами.

Підтримуюча терапія. При позитивній відповіді на терапію рекомендується продовжувати лікування мінімальними дозами Рисперидону-Апо, необхідними для підтримання ремісії. Слід періодично оцінювати необхідність підтримуючої терапії. Наявні дані не дозволяють судити, якої тривалості повинно бути лікування Рисперидоном-Апо, однак ефективність підтримуючої терапії була встановлена для багатьох антипсихотичних препаратів.

Лікування поведінкових розладів у літніх пацієнтів з тяжкою деменцією

Рекомендована початкова доза Рисперидону-Апо – по 0,25 мг 2 рази на добу. Потім дозу поступово збільшують з інкрементом 0,25 мг приблизно кожні 2-4 дні. Оптимальна доза для більшості пацієнтів – по 0,5 мг 2 рази на добу (1,0 мг/добу). Максимальна доза – по 1,0 мг 2 рази на добу (2,0 мг/добу).

Враховуючи нестабільність симптомів, доцільно періодично коригувати (підвищувати або знижувати) дози, а також відміняти препарат.

Оскільки досвід лікування молодших пацієнтів з деменцією відсутній, рекомендації щодо доз для цієї популяції не можуть надаватися.

Лікування гострих маніакальних епізодів при біполярному розладі I типу

Дорослі. Рисперидон-Апо призначають у початковій дозі 2-3 мг/добу за схемою з прийомом 1 раз на добу. Залежно від клінічної відповіді і переносимості дози коригують з інкрементом або декрементом 1 мг/добу. Максимальна доза, яку призначали пацієнтам з біполярною манією під час клінічних досліджень – 6 мг/добу.

Безпечність і ефективність довгострокової терапії, а також профілактичного застосування рисперидону при біполярному розладі не вивчалися. Лікарі, що приймають рішення про лікування рисперидоном тривалий час, повинні періодично оцінювати довгострокові ризики і користь від застосування препарату для кожного конкретного пацієнта.

Побічні реакції

Психіатричні ефекти: безсоння, ажитація, тривога, сонливість, агресивна реакція нервозність, спроби суїциду, психоз, труднощі з концентрацією уваги, маніакальна реакція.

З боку центральної нервової системи: екстрапірамідні симптоми (тремор, ригідність м'язів, дистонія, гіпокінезія, дискінезія, гіпертонія, гіперкінезія, окулогірний криз, атаксія, порушення ходи, мимовільні скорочення м'язів, гіпорефлексія, акатизія), головний біль, запаморочення, в поодиноких випадках – пізня дискінезія, нейролептичний злоякісний синдром, порушення терморегуляції, епілептичні напади.

З боку травного тракту: запор, нудота, диспепсія, блювання, біль у животі, анорексія, гіперсалівація, гіпосалівація, зубний біль.

З боку дихальної системи: риніт, кашель, синусит, фарингіт, задишка.

З боку системи шкіри: висипання, сухість шкіри, себорея, свербіж, акне.

Інфекції: інфекції верхніх дихальних шляхів.

З боку системи зору: порушення зору, порушення акомодації.

З боку м'язово-кісткової системи: артралгія, міалгія.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, пальпітація, гіпотензія, гіпертензія, в поодиноких випадках – серцеві аритмії, АВ блокада, інсульт, транзиторні церебральні ішемічні атаки.

З боку ендокринної системи: гіперпролактинемія, аменорея, галакторея, менорагія, гінекомастія, в поодиноких випадках – гіперглікемія, загострення наявного цукрового діабету, розвиток діабетичного кетоацидозу.

З боку сечостатевої системи: порушення сечовипускання, нетримання сечі, еякуляторна дисфункція, еректильна дисфункція, оргастична дисфункція, зниження лібідо, підвищення лібідо, пріапізм.

Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, шкірні прояви алергії, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, системні прояви алергії, включаючи анафілактичний шок.

Інші ефекти: біль у спині, біль у грудях, пропасниця, підвищена пітливість, збільшення маси тіла, зниження маси тіла, стомлюваність, астенія, периферичні набряки, в поодиноких випадках – загальна гіпергідратація (унаслідок полідипсії або синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону).

Лабораторні показники: підвищення активності печінкових ферментів, зниження рівнів тестостерону, незначне зниження кількості лейкоцитів, нейтрофілів, тромбоцитів.

Передозування

Повідомлялося про випадки передозування рисперидону в діапазоні приблизно від 20 до 360 мг. Загалом ознаки і симптоми передозування (сонливість, седація, тахікардія, гіпотензія і екстрапірамідні симптоми) були наслідком посиленої фармакологічної дії препарату. Також були відзначені поодинокі випадки збільшення інтервалу QT, розширення комплексу QRS, гіпонатріємії і гіпокаліємії.

Оскільки специфічного антидоту рисперидону не існує, лікування повинно бути підтримуючим і симптоматичним. Необхідно забезпечити прохідність дихальних шляхів і адекватну вентиляцію і оксигенацію легенів. Слід розглянути доцільність промивання шлунка (після інтубації, якщо хворий непритомний) і введення активованого вугілля у поєднанні з проносними препаратами.

Необхідно негайно почати моніторування функції серцево-судинної системи, включаючи безперервну реєстрацію ЕКГ, з метою виявлення можливих аритмій. При гіпотензії і серцево-судинній недостатності вживають відповідних заходів, наприклад, призначають внутрішньовенне введення рідин. Адреналін не слід використовувати, оскільки бета-стимуляція може посилити гіпотензію у разі спричиненої рисперидоном альфа-блокади. При тяжких екстрапірамідних реакціях призначають антихолінергічні препарати. Пацієнт має перебувати під пильним медичним наглядом до нормалізації його стану.

У разі передозування слід враховувати можливість того, що пацієнт прийняв декілька препаратів одночасно.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Безпечність застосування рисперидону в період вагітності не встановлена. Дослідження на тваринах не виявили безпосереднього впливу рисперидону на репродуктивну функцію, однак, оскільки він підвищує рівень пролактину і пригнічує центральну нервову систему, репродуктивні характеристики і виживаність потомства щурів погіршуються. Дослідження на щурах і кроликах не виявили тератогенної дії рисперидону. Під час постмаркетингових спостережень у немовлят, матері яких одержували рисперидон в останній триместр вагітності, були відзначені оборотні екстрапірамідні симптоми.

Рисперидон-Апо не слід застосовувати в період вагітності, якщо тільки очікувана користь для матері не переважує значною мірою потенційний ризик для плода.

Було продемонстровано, що рисперидон і 9‑гідроксирисперидон виділяються з жіночим молоком. У період лікування рисперидоном годування груддю необхідно припинити.

Діти

Безпечність й ефективність лікування рисперидоном дітей і молодих людей віком до 18 років не встановлені.

Особливості застосування

Ефекти загального характеру

Порушення терморегуляції. При лікуванні антипсихотичними препаратами може порушуватися здатність організму регулювати температуру тіла. Необхідна обережність при призначенні Рисперидону-Апо пацієнтам, у яких може спостерігатися підвищена або знижена температура тіла внаслідок дії певних факторів (наприклад, інтенсивної фізичної праці, дуже високої або дуже низької навколишньої температури, дегідратації, супутнього приймання препаратів з антихолінергічною дією).

Дія на серцево-судинну систему

Під час клінічних досліджень було відзначено, що рисперидон спричиняє ортостатичну гіпотензію і тахікардію, особливо в період початкового титрування доз і перші тижні лікування. Повідомлялося про поодинокі випадки втрати свідомості, серцевих аритмій і атріовентрикулярної блокади I ступеня. Ризик надмірної гіпотензії або втрати свідомості може бути мінімізований шляхом обмеження початкової дози до 1-2 мг рисперидону на добу (в один або два прийоми) для дорослих пацієнтів або до 0,25-0,5 мг два рази на добу для особливих популяцій пацієнтів з подальшим повільним підвищенням доз. У разі розвитку гіпотензії необхідно знижувати дози.

Рисперидон необхідно з обережністю призначити хворим з серцево-судинними захворюваннями або іншими станами, такими як дегідратація і гіповолемія. Необхідно вживати всіх заходів для запобігання розвитку гіпотензії у пацієнтів з цереброваскулярною недостатністю або ішемічною хворобою серця в анамнезі, а також у хворих, які приймають гіпотензивні препарати.

Дія на ендокринну систему і метаболізм

Гіперглікемія. Як і при лікуванні деякими іншими антипсихотичними препаратами, при терапії рисперидоном у поодиноких випадках розвивається гіперглікемія або загострюється наявний діабет. Також повідомлялося про розвиток діабетичного кетоацидозу. Необхідно стежити за появою симптомів гіперглікемії (таких, як полідипсія, поліурія, поліфагія і слабкість) у пацієнтів, які одержують атипові антипсихотичні препарати. При появі відповідних симптомів призначають аналіз крові на глюкозу натще. У деяких випадках гіперглікемія зникає після припинення антипсихотичної терапії, однак деяким пацієнтам доводиться продовжувати протидіабетичне лікування навіть після відміни атипових антипсихотичних препаратів. При наявності у пацієнта факторів ризику розвитку цукрового діабету (таких, як надмірна маса тіла, діабет у членів родини) перед початком і регулярно в процесі лікування атиповими антипсихотичними препаратами необхідно контролювати рівень глюкози в крові натще. При призначенні атипових антипсихотичних препаратів хворим на цукровий діабет необхідно регулярно перевіряти, чи не погіршується глікемічний контроль.

Гіперпролактинемія. При хронічному застосуванні антипсихотичних засобів підвищується рівень пролактину в крові. Оскільки експерименти на культурах тканин свідчать про те, що приблизно третина ракових пухлин молочної залози людини є пролактин-залежними in vitro, призначати рисперидон хворим на рак молочної залози можна лише у випадку, якщо користь від застосування препарату явно переважує потенційний ризик. Необхідно також з обережністю призначати рисперидон хворим з пухлинами гіпофіза. При підвищенні рівнів пролактину можливі аменорея, галакторея і менорагія.

Збільшення маси тіла. Під час клінічних досліджень було відзначено статистично значиме збільшення маси тіла пацієнтів, які одержували рисперидон, порівняно з плацебо групами. При продовженні лікування маса тіла залишалася підвищеною (у середньому на 2,3 кг під час довгострокових досліджень). 

Дія на шлунково-кишковий тракт

Протиблювотна дія. З огляду на те, що рисперидон є антагоністом допамінових рецепторів, він може спричиняти антиеметичний ефект. Цей ефект може маскувати ознаки токсичних уражень при передозуванні інших лікарських засобів, а також симптоми таких захворювань, як пухлини головного мозку, обструкція кишечнику або синдром Рея.

Дія на сечостатеву систему

Пріапізм. Повідомлялося про поодинокі випадки пріапізму при лікуванні рисперидоном. Як і при лікуванні іншими психотропними препаратами, ця небажана реакція не є дозозалежною. Також відсутня кореляція з тривалістю лікування. Механізм цього явища, ймовірно, пов'язаний з відносним зниженням симпатичного тонусу.

Дія на печінку, жовчну систему і підшлункову залозу

Хоча фармакокінетика рисперидону в пацієнтів з порушеннями функції печінки порівнянна з такою у молодих добровольців, однак вільна фракція рисперидону в них підвищена. Оскільки внаслідок цього фармакологічний ефект може бути виразнішим, таким хворим рекомендується призначати нижчі початкові й максимальні дози.

Дія на нервову систему

Нейролептичний злоякісний синдром (НЗС). Це потенційно фатальний комплекс симптомів, який іноді спостерігається при лікуванні антипсихотичними препаратами, зокрема рисперидоном. Клінічні прояви НЗС: гіпертермія, м'язова ригідність, порушення свідомості (включаючи кататонічні симптоми) і вегетативна нестабільність (зміни артеріального тиску, тахікардія, серцеві аритмії, посилене потовиділення). Також можуть спостерігатися такі додаткові ознаки, як підвищений рівень креатинфосфокінази, міоглобінурія (рабдоміоліз) і гостра ниркова недостатність.

У разі розвитку НЗС рисперидон негайно відміняють і призначають інтенсивне симптоматичне лікування. Якщо пацієнт потребує лікування антипсихотичними препаратами після видужання від НЗС, він повинен перебувати під пильним медичним наглядом, оскільки повідомлялося про повторні випадки розвитку НЗС.

Пізня (тардивна) дискінезія. У пацієнтів, що одержують традиційні антипсихотичні препарати, може розвинутися потенційно необоротний синдром, який виявляється в мимовільних рухах. Вважається, що ризик розвитку пізньої дискінезії та ймовірність того, що вона стане необоротною, зростає при збільшенні тривалості лікування і загальної кумулятивної дози антипсихотичних препаратів. Не існує лікування пізньої дискінезії. Синдром може ремітувати, частково або повністю, при скасуванні антипсихотичних препаратів, однак і самі антипсихотичні засоби можуть пригнічувати симптоматику пізньої дискінезії, маскуючи таким чином процес. Якщо в процесі лікування Рисперидоном-Апо з'являються ознаки або симптоми розвитку пізньої дискінезії, необхідно розглянути доцільність відміни препарату. Однак у деяких випадках лікування доводиться продовжувати, незважаючи на наявність цього синдрому.

Епілептичні напади. Відомо, що антипсихотичні препарати знижують епілептичний поріг. Під час клінічних досліджень епілептичні напади спостерігалися у декількох пацієнтів, які одержували рисперидон. Тому необхідно з обережністю призначати Рисперидон-Апо хворим з епілептичними нападами в анамнезі. 

Лікування пацієнтів з хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві. Необхідно зважувати співвідношення ризику і користі при призначенні антипсихотичних препаратів, зокрема Рисперидону-Апо, пацієнтам з хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві через підвищений ризик розвитку нейролептичного злоякісного синдрому, а також підвищену чутливість таких пацієнтів до антипсихотичних препаратів. Проявами цієї підвищеної чутливості можуть бути сплутаність свідомості, зниження чутливості і постуральна нестабільність з частими падіннями на додаток до екстрапірамідних симптомів.

Психіатричні ефекти

Суїцид. Завжди існує ймовірність самогубства або спроби самогубства хворих на психоз. Пацієнти групи високого ризику повинні перебувати під пильним медичним наглядом в умовах стаціонару.

Дія на нирки

Фармакокінетика рисперидону в пацієнтів з порушеннями функції нирок значно відрізняється від такої у пацієнтів без таких порушень. Клінічний досвід лікування таких хворих відсутній і рекомендації щодо доз допоки не можуть бути дані.

Лікування особливих популяцій пацієнтів

Літні пацієнти (старше 65 років). У людей похилого віку звичайно знижена функція нирок, печінки і серця, а також є схильність до постуральної гіпотензії. Тому таким хворим необхідно призначати нижчі початкові і максимальні дози, а також повільніше титрувати дози.

Лікування літніх пацієнтів з деменцією

Збільшення загальної смертності літніх пацієнтів з деменцією.

Аналіз результатів клінічних досліджень показав, що при лікуванні різними атиповими антипсихотичними препаратами летальність літніх пацієнтів з деменцією зростає в середньому в 1,6 раза. Більшість летальних наслідків пов'язана з серцево-судинними причинами (наприклад, серцевою недостатністю, раптовою смертю) або інфекціями (наприклад, пневмонією).

Комбіноване застосування з фуросемідом. Під час двох з чотирьох клінічних досліджень на літніх пацієнтах з деменцією летальність була вище в групах, які одержували рисперидон у поєднанні з фуросемідом (7,3%), порівняно з групами, які одержували монотерапію рисперидоном (3,1%), монотерапію фуросемідом (4,1%), а також плацебо (2,9%). Патофізіологічні механізми цього явища не були пояснені, причини смерті були різними. Однак необхідно бути обережним і ретельно зважувати ризик і потенційну користь у разі комбінованого застосування рисперидону і фуросеміду. Підвищена летальність не була відзначена при комбінованому застосуванні рисперидону з іншими діуретиками. Незалежно від лікування, дегідратація є фактором ризику, який підвищує ймовірність летального наслідку. Тому необхідно вживати всіх заходів для запобігання дегідратації у літніх пацієнтів з деменцією.

Побічні ефекти з боку серцево-судинної системи у літніх пацієнтів з деменцією.

Аналіз результатів клінічних досліджень свідчить про те, що лікування рисперидоном літніх пацієнтів з деменцією асоціюється з підвищенням частоти таких побічних ефектів з боку серцево-судинної системи, як інсульт і транзиторні церебральні ішемічні атаки, у тому числі з летальним наслідком.

Тому при призначенні рисперидону літнім пацієнтам з деменцією необхідно ретельно зважувати потенційний ризик і користь від застосування препарату, беручи до уваги предиктори ризику інсульту для кожного хворого і наявні серцево-судинні захворювання. Пацієнти і особи, що здійснюють за ними нагляд, повинні бути попереджені про необхідність негайно повідомляти про ознаки і симптоми побічних ефектів з боку серцево-судинної системи (таких, як раптова слабкість або оніміння обличчя, рук або ніг, порушення мови або зору). При появі відповідних симптомів препарат відміняють і негайно призначають лікування.

Дисфагія. Антипсихотичні препарати можуть спричиняти порушення езофагеальної моторики та аспірацію. Аспіраційна пневмонія є частою причиною захворюваності і летальності серед хворих з хворобою Альцгеймера просунутих стадій. Необхідно з обережністю призначати Рисперидон-Апо та інші антипсихотичні препарати пацієнтам з ризиком аспіраційної пневмонії.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими складними механізмами.

Рисперидон-Апо може спричиняти побічні ефекти, які впливають на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Потенційний ризик взаємодії рисперидону з іншими лікарськими засобами систематично не оцінювався. Враховуючи переважну дію рисперидону на центральну нервову систему (ЦНС), необхідна обережність при його комбінованому застосуванні з іншими препаратами, які діють на ЦНС, а також алкоголем. Унаслідок гіпотензивного потенціалу Рисперидон-Апо може посилювати гіпотензивну дію інших препаратів. Рисперидон-Апо може послаблювати або нейтралізувати дію леводопи і агоністів допаміну.

Комбіноване застосування з фуросемідом. Було відзначене збільшення смертності літніх пацієнтів з деменцією, які одержували супутню терапію фуросемідом.

Карбамазепін та інші індуктори ферментів. Було показано, що карбамазепін значно знижує рівні рисперидону і його активного метаболіту 9-гідроксирисперидону в плазмі крові. Тому при комбінованому застосуванні карбамазепіну або інших індукторів печінкових ферментів може бути потрібна корекція доз Рисперидону-Апо. Після відміни зазначених препаратів дози Рисперидону-Апо знижують.

Препарати, які інгібують CYP 2D6 та інші CYP ізоферменти. Метаболізм рисперидону (субстрату ізоферменту CYP 2D6 системи цитохрому Р450) залежить від поліморфізму дебризохіну. Ізофермент CYP 2D6 також відповідає за метаболізм різних лікарських засобів, включаючи фенотіазини та антидепресанти (трициклічні і селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну), антиаритмічні засоби і деякі бета-блокатори. Тому потенційно можлива взаємодія рисперидону з іншими препаратами, які також є субстратами CYP 2D6.

Флуоксетин і пароксетин (інгібітори CYP 2D6) підвищують концентрацію в плазмі крові рисперидону та меншою мірою – концентрацію активної фракції (рисперидону + 9‑гідроксирисперидону). Тому при призначенні або відміні флуоксетину або пароксетину в період лікування рисперидоном необхідна корекція доз останнього.

Еритроміцин (інгібітор CYP 3A4) не змінює фармакокінетику рисперидону або активної фракції.

Вплив інших лікарських препаратів на метаболізм рисперидону

Інгібітори холінестерази галантамін і донепезил не впливають на фармакокінетику рисперидону або активної фракції.

Вплив циметидину і ранітидину на фармакокінетику активної фракції (рисперидону + 9‑гідроксирисперидону) мінімальний.

При хронічному супутньому прийманні клозапіну кліренс рисперидону може знижуватися.

Вплив рисперидону на метаболізм інших лікарських препаратів

Рисперидон не впливає на фармакокінетику літію.

Рисперидон не змінює фармакокінетику вальпроату, однак частота небажаних побічних ефектів у пацієнтів, які одержували рисперидон і вальпроат, була вище, ніж у тих, які одержували плацебо і вальпроат.

Рисперидон не впливає на рівноважну фармакокінетику дигоксину, комбінована терапія рисперидоном і дигоксином добре переноситься.

Дослідження in vitro показали, що в присутності різних речовин з високим зв'язуванням з білками не спостерігалося клінічно значимої зміни зв'язування з білками ні рисперидону, ні цих речовин.

Взаємодія з препаратами рослинного походження

Не встановлено взаємодії рисперидону з препаратами рослинного походження.

Вплив на результати лабораторних аналізів

Не встановлено впливу рисперидону на результати лабораторних аналізів.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Рисперидон, похідне бензізоксазолу, є новим антипсихотичним препаратом. Він зв'язується з високою афінністю з серотоніновими рецепторами другого типу (5‑HT₂), допаміновими рецепторами другого типу (D₂), і α₁-адренергічними рецепторами. Рисперидон також зв'язується з нижчою афінністю з α₂-адренорецепторами і гістаміновими H₁-рецепторами. Рисперидон не зв'язується з допаміновими рецепторами першого типу (D₁), і не має афінності (при концентраціях > 10^{-5 M) до мускаринових холінергічних рецепторів. Оскільки рисперидон не зв'язується з мускариновими холінорецепторами, він не спричиняє антихолінергічних небажаних ефектів.}

Зв'язування рисперидону з рецепторами людини було також продемонстровано in vivo з допомогою позитронно-емісійної томографії. 

Хоча рисперидон є потужним антагоністом допамінових D_2-рецепторів (що, як вважається, є основним механізмом поліпшення продуктивної симптоматики шизофренії), експерименти на тваринах показали, що він спричиняє менш виражене пригнічення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні антипсихотичні препарати. Збалансована антагоністична дія рисперидону на серотонінові й допамінові рецептори в центральній нервовій системі знижує ймовірність розвитку екстрапірамідних побічних ефектів.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Рисперидон добре абсорбується після перорального прийому і має високу біодоступність. Концентрація рисперидону в плазмі крові пропорційна дозі в терапевтичному діапазоні доз, хоча інтерсуб'єктні показники значно варіюють. Максимальна концентрація рисперидону в плазмі крові досягається приблизно через 1 годину, а 9-гідроксирисперидону – через 3 години. Їжа не впливає на абсорбцію рисперидону, тому препарат можна приймати незалежно від прийому їжі.

Розподіл. Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об'єм розподілу становить 1‑2 л/кг. Рівноважна концентрація рисперидону в плазмі крові досягається через 1-2 дні, а 9‑гідроксирисперидону – через 5-6 днів. Рисперидон зв'язується з альбуміном і α₁-кислим глікопротеїном у плазмі крові. Зв'язування рисперидону з білками плазми крові становить приблизно 88%, а 9-гідроксирисперидону – 77%.

Метаболізм. Рисперидон екстенсивно метаболізується у печінці за допомогою ферменту CYP 2D6. При цьому утворюється головний активний метаболіт, 9-гідроксирисперидон, приблизно еквіефективний з рисперидоном у плані рецептор-зв'язуючої активності. Другорядним метаболічним шляхом є N-деалкілування. Таким чином, клінічний ефект є результатом дії активної фракції, що включає рисперидон і 9-гідроксирисперидон. Процес гідроксилювання рисперидону відбувається за участі дебризохін 4-гідроксилази і є генетично детермінованим, тобто метаболізм рисперидону залежить від поліморфізму дебризохіну. Тому концентрації рисперидону і його активного метаболіту істотно варіюють у осіб з екстенсивним і поганим метаболізмом. Однак концентрації активної фракції (рисперидону + 9-гідроксирисперидону) у них відрізняються не дуже сильно, а періоди напіввиведення порівнянні у всіх суб'єктів (приблизно 20-24 год).

Екскреція. Протягом 1 тижня після приймання препарату 70% дози екскретується із сечею і 14% – з калом. У сечі 35-45% дози виявляється у вигляді рисперидону і 9‑гідроксирисперидону, а решта – у вигляді неактивних метаболітів.

Особливі популяції і стани. Фармакокінетичні показники у літніх пацієнтів помірно відрізняються від показників у молодших осіб. У пацієнтів з порушеннями функції печінки незв'язана фракція рисперидону дещо більша внаслідок знижених концентрацій α₁-кислого глікопротеїну і альбуміну. У пацієнтів з порушеннями функції нирок фармакокінетика рисперидону значно відрізняється. Максимальна концентрація рисперидону в плазмі крові і площа під фармакокінетичною кривою у них підвищені, період напіввиведення збільшений, а кліренс знижений.

Основні фізико-хімічні властивості

Капсулоподібні двоопуклі таблетки персикового кольору, вкриті плівковою оболонкою, з гравіруванням "APO" з одного боку і рискою для поділу і гравіруванням "RI 2" з іншого боку.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці, при температурі не вище 25°C.

Упаковка

По 20 таблеток у поліетиленовій баночці, закритій поліпропіленовою кришкою.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Апотекс Інк.

Apotex Inc.

Місцезнаходження

150 Сігнет Драйв, Торонто, Онтаріо, M9L 1T9, Канада.

150 Signet Drive, Toronto, Ontario, M9L 1T9, Canada.