Риспен 2

Склад

діюча речовина: risperidon;

1 таблетка містить рисперидону 1 мг або 2 мг, або 3 мг, або 4 мг;

допоміжні речовини:

Риспен 2: лактоза безводна, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, магнію стеарат, гіпромелоза, макрогол 6000, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172);

Риспен 3: лактоза безводна, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, магнію стеарат, гіпромелоза, макрогол 6000, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172);

Риспен 4: лактоза безводна, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, магнію стеарат, гіпромелоза, макрогол 6000, титану діоксид (Е 171), барвник змішаний зелений (хіноліновий жовтий (Е 104), індигокармін (Е 132)).

Показання

Лікування шизофренії.

Лікування маніакальних епізодів від середнього до тяжкого ступеня при біполярних розладах. Короткострокове лікування (до 6 тижнів) персистуючої агресії у пацієнтів з альцгеймерівською деменцією від помірного до тяжкого ступеня, які не відповідають на терапію без застосування фармакологічних препаратів, і тому у таких пацієнтів існує ризик завдати шкоди собі або оточуючим.

Короткострокове симптоматичне лікування (до 6 тижнів) персистуючої агресії при поведінкових порушеннях у дітей віком від 5 років та підлітків з рівнем розумових функцій, нижчим за середній, чи затримкою розумового розвитку, які було діагностовано відповідно до критеріїв ОБМ-ІУ, у яких тяжкість агресивності чи інших проявів деструктивної поведінки вимагають лікування медичними засобами. Лікування медичними засобами має бути інтегрованою частиною повнішої програми лікування, яка включає психологічну підтримку та освітні компоненти.

Призначає рисперидон дитячий невролог, а також дитячий психіатр або лікар, добре обізнаний з лікуванням поведінкових порушень у дітей та підлітків.

Протипоказання

Підвищена чутливість до рисперидону або до будь-якого іншого компонента препарату.

Спосіб застосування та дози

Шизофренія.

Дорослі. Риспен призначають 1-2 рази на добу.

Розпочинати прийом препарату слід з дози 2 мг на добу, на другий день дозу можна збільшити до 4 мг. Після цього дозу можна підтримувати без змін або у разі необхідності продовжувати індивідуальну корекцію дози. Для більшості пацієнтів встановлюється доза 4-6 мг на добу. Деяким пацієнтам може бути показане поступове підвищення дози та знижена початкова доза.

Дози, які перевищують 10 мг на добу, не виявили вищої ефективності порівняно з меншими дозами, але вони можуть спричиняти появу екстрапірамідних симптомів. Оскільки безпека доз, що перевищують 16 мг на добу, не вивчалась, ці дози застосовувати не можна.

Пацієнти літнього віку.

Рекомендована початкова доза – по 0,5 мг 2 рази на добу. Дозу можна індивідуально збільшити з 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу.

Діти.

Риспен не рекомендовано призначати дітям (віком до 18 років) з шизофренією унаслідок недостатності даних щодо ефективності.

Маніакальні епізоди, асоційовані з біполярним розладом.

Дорослі.

Рекомендована початкова доза препарату Риспен становить 2 мг 1 раз на добу. Дозу можна індивідуально збільшити, додаючи по 1 мг/добу не частіше ніж через день. Оптимальною дозою для більшості пацієнтів є 1-6 мг на добу. У пацієнтів з маніакальними епізодами добові дози рисперидону понад 6 мг не досліджені. Як і при будь-якому симптоматичному лікуванні, подальше застосування Риспену повинно бути оцінене та затверджене відповідно до поточної клінічної картини.

Пацієнти літнього віку.

Рекомендована початкова доза – 0,5 мг двічі на добу. У разі необхідності цю дозу можна індивідуально збільшити, додаючи по 0,5 мг двічі на добу для досягнення дози від 1 до 2 мг двічі на добу. Слід виявляти обережність, зважаючи на те, що досвід лікування пацієнтів літнього віку обмежений.

Діти

Риспен не рекомендовано призначати дітям (віком до 18 років) з маніакальними епізодами, асоційованими з біполярним розладом, унаслідок недостатності даних щодо ефективності.

Персистуюча агресія у пацієнтів з деменцією альцгеймерівського типу від помірного до тяжкого ступеня.

Рекомендована початкова доза – 0,25 мг двічі на добу. У разі необхідності дозу можна збільшити шляхом додавання по 0,25 мг двічі на добу не частіше ніж через день. Оптимальною дозою для більшості пацієнтів є доза по 0,5 мг двічі на добу. Однак для деяких пацієнтів ефективна доза може бути збільшена до 1 мг двічі на добу.

Риспен не рекомендується застосовувати понад 6 тижнів пацієнтам з персистуючою агресією при деменції альцгеймерівського типу.

Протягом усієї терапії за станом пацієнта слід проводити постійний регулярний нагляд та періодично переглядати продовження терапії.

Порушення поведінки.

Діти віком від 5 до 18 років.

Для пацієнтів з масою тіла > 50 кг рекомендована початкова доза становить 0,5 мг 1 раз на добу. У разі необхідності дозу дозволяється коригувати шляхом додавання 0,5 мг 1 раз на добу не частіше ніж через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів – 1 мг 1 раз на добу. Однак для деяких пацієнтів для досягнення позитивного ефекту достатньо не більше 0,5 мг 1 раз на добу, тоді як інші можуть потребувати 1,5 мг 1 раз на добу.

Для пацієнтів з масою тіла < 50 кг рекомендована початкова доза становить 0,25 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу дозволяється коригувати шляхом додавання 0,25 мг 1 раз на добу не частіше ніж через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів – 0,5 мг 1 раз на добу. Однак для деяких пацієнтів достатньо не більше ніж 0,25 мг 1 раз на добу для досягнення позитивного ефекту, тоді як інші можуть потребувати 0,75 мг 1 раз на добу.

Як і при інших видах симптоматичного лікування, довготривале застосування препарату Риспен необхідно періодично переглядати і коригувати протягом усієї терапії. Риспен не рекомендується застосовувати дітям віком до 5 років, оскільки досвід застосування препарату дітям віком до 5 років обмежений.

Пацієнти із захворюваннями печінки та нирок.

Пацієнти з нирковою недостатністю мають меншу здатність виводити активну антипсихотичну фракцію, ніж дорослі з нормальним функціонуванням нирок. Пацієнти з порушенням функції печінки мають підвищену концентрацію вільної фракції рисперидону у плазмі крові. Для пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки незалежно від симптомів початкова та подальша доза мають бути розділені навпіл, а також потрібно дотримуватись сповільненого титрування дози.

Риспен слід застосовувати з обережністю цій групі пацієнтів.

Спосіб застосування.

Риспен рекомендований для перорального застосування. Їжа не впливає на абсорбцію препарату.

Припинення застосування препарату рекомендовано здійснювати поступово. Гострі симптоми відміни включають нудоту, блювання, спітніння та безсоння. Вони виникали дуже рідко під час різкого припинення застосування високих доз антипсихотичних препаратів (див. розділ «Побічні реакції»). Можливий рецидив психотичних симптомів, також повідомлялося про виникнення розладів мимовільної рухової активності (таких як акатизія, дистонія та дискінезія).

Перехід з терапії іншими антипсихотичними препаратами.

Якщо це клінічно виправдано, під час терапії препаратом Риспен рекомендується поступово припинити попередню терапію іншими препаратами. При цьому, якщо пацієнт переводиться з терапії антипсихотичними препаратами у формі «депо», лікування препаратом Риспен рекомендується розпочати замість наступної запланованої ін’єкції. Періодично слід оцінювати необхідність у подовженні поточної терапії антипаркінсонічними препаратами.

Побічні реакції

Побічними реакціями, які спостерігаються найчастіше (частота > 10 %), є: паркінсонізм, головний біль та безсоння.

Безпека застосування препарату Риспен встановлена у результаті клінічних досліджень та у постмаркетинговому періоді. Частоти визначено таким чином: дуже часто (>1/10), часто (від >1/100 до < 10), нечасто (від > 1/1000 до < 1/100), рідко (від > 1/10000 до < 1/1000) та невідомо (не можна вирахувати з наявних клінічних даних). Всередині групи з однією частотою побічні реакції наведені у порядку зниження тяжкості. Побічні реакції подано за системами органів та частотою.

Дослідження

Часто: збільшення пролактину в крові^а, збільшення маси тіла.

Нечасто: подовження інтервалу QТ на кардіограмі, анормальна електрокардіограма, підвищення рівня трансаміназ крові, зменшення кількості лейкоцитів, підвищення температури тіла, збільшення кількості еозинофілів, зниження гемоглобіну, збільшення рівня креатинфосфокінази крові.

Рідко: зниження температури тіла.

З боку серця

Часто: тахікардія.

Нечасто: атріовентрикулярна блокада, фібриляція передсердь, блокада гілки пучка Гіса, синусова брадикардія, відчуття серцебиття, гіперемія.

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи

Нечасто: анемія, тромбоцитопенія.

Рідко: гранулоцитопенія.

Невідомо: агранулоцитоз.

З боку нервової системи

Дуже часто: паркінсонізм^b, головний біль.

Часто: акатазія^b, запаморочення, тремор^b, дистонія^b, сонливість, седація, летаргія, дискінезія^b.

Нечасто: відсутність реакції на подразник, втрата свідомості, синкопе, депресивний рівень свідомості, цереброваскулярні розлади, транзиторна ішемічна атака, дизартрія, порушення уваги, гіперсомнія, ортостатичне запаморочення, розлади рівноваги, пізня дискінезія, розлади мовлення, анормальна координація, гіпоестезія.

Рідко: нейролептичний злоякісний синдром, діабетична кома, цереброваскулярні розлади, ішемія головного мозку, розлади рухів, ритмічне похитування голови.

З боку органів зору

Часто: нечіткість зору.

Нечасто: кон’юнктивіт, гіперемія очей, виділення з очей, припухлість очей, сухість очей, сльозотеча, фотофобія.

Рідко: зниження гостроти зору, закочування очей, глаукома.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату

Нечасто: біль у вухах, шум у вухах.

З боку дихальної системи

Часто: диспное, носова кровотеча, кашель, закладеність носа, біль у фаринголарингічній ділянці.

Нечасто: дихання зі свистом, аспіраційна пневмонія, легеневий застій, респіраторні розлади, вологі хрипи, застійні явища у дихальних шляхах, дисфонія.

Рідко: синдром апное у сні, гіпервентиляція.

З боку травної системи

Часто: блювання, діарея, запор, нудота, абдомінальний біль, диспепсія, сухість у роті, відчуття дискомфорту у шлунку.

Нечасто: дисфагія, гастрит, нетримання калу, фекалома.

Рідко: кишкова непрохідність, панкреатит, припухлість губ, хейліт, порушення смаку.

З боку сечовидільної системи

Часто: енурез.

Нечасто: затримка сечі, дизурія, нетримання сечі, полакіурія.

З боку шкіри та підшкірних тканин

Часто: висипи, еритема.

Нечасто: ангіоневротичний набряк, пошкодження шкіри, порушення шкірного покриву, свербіж, акне, зміна кольору шкіри, алопеція, себорейний дерматит, сухість шкіри, гіперкератоз.

Рідко: лупа.

З боку кістково-м‘язової системи та сполучної тканини

Часто: артралгія, біль у спині, біль у кінцівках.

Нечасто: м’язова слабкість, міалгія, біль у шиї, набрякання суглобів, порушення постави, скутість суглобів, біль у м’язах грудної клітки.

Рідко: рабдоміоліз.

З боку ендокринної системи

Рідко: невідповідна секреція антидіуретичного гормону.

З боку метаболізму

Часто: підвищений або знижений апетит.

Нечасто: цукровий діабет, анорексія, полідипсія, гіперглікемія.

Рідко: гіпоглікемія, підвищення рівня холестерину в крові, підвищення рівня тригліцеридів у крові.

Дуже рідко: діабетичний кетоацидоз.

Невідомо: водна інтоксикація.

Інфекції та інвазії.

Часто: пневмонія, грипоподібний синдром, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів.

Нечасто: синусит, вірусні інфекції, інфекції вуха, тонзиліт, целюліт, середній отит, інфекції ока, локалізовані інфекції, акародерматит, інфекції респіраторного тракту, цистит, оніхомікоз.

Рідко: хронічний середній отит.

З боку судинної системи

Нечасто: артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи.

Дуже рідко: глибокий венозний тромбоз, легенева емболія.

Загальні розлади

Часто: пірексія, стомлюваність, периферичні набряки, астенія, біль у грудях.

Нечасто: набряклість обличчя, порушення ходи, дискомфорт, в’ялість, грипоподібний стан, спрага, дискомфорт у грудях, озноб.

Рідко: генералізований набряк, гіпотермія, синдром відміни препарату, відчуття холоду у кінцівках.

З боку імунної системи

Нечасто: гіперчутливість.

Рідко: гіперчутливість до ліків.

Невідомо: анафілактичні реакції.

З боку гепатобіліарної системи

Рідко: жовтяниця.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Нечасто: аменорея, сексуальна дисфункція, порушення ерекції, порушення еякуляції, галакторея, гінекомастія, менструальні розлади, вагінальні виділення.

Невідомо: пріапізм.

Психічні порушення

Дуже часто: безсоння.

Часто: тривога, збудження, розлади сну.

Нечасто: сплутаність свідомості, манія, зниження лібідо, в’ялість, нервовість.

Рідко: аноргазмія, притупленість емоцій.

^аГіперпролактинемія у деяких випадках може призводити до гінекомастії, розладів менструального циклу, аменореї, галактореї.

^bЕкстрапірамідні порушення: паркінсонізм, (гіперсекреція слини, скелетно-м’язова скутість, паркінсонізм, слинотеча, ригідність симптому зубчатого колеса, брадикінезія, гіпокінезія, симптом маски на обличчі, скутість м’язів, акінезія, потилична ригідність, м’язова ригідність, паркінсонівська хода та анормальний глабелярний рефлекс), акатизія (неспокійність, гіперкінезія та синдром стомлених ніг), тремор, дискінезія (судомні рухи м’язів, хореоатетоз, атетоз та міоклонус), дистонія.

Дистонія включає м’язові спазми, гіпертонію, тортиколіз, мимовільні скорочення м’язів, блефароспазм, рухи ока навколо передньозадньої осі, параліч язика, спазм обличчя, ларингоспазм, міотонію, опістотонус, орофарингеальний спазм, плевротонус, спазм язика та тризм. Тремор включає паркінсонівський тремор спокою. Слід зазначити, що було включено ширший спектр симптомів, які не обов’язково мають екстрапірамідне походження.

Додаткові побічні реакції, пов‘язані із застосуванням рисперидону, але не пероральної форми препарату Риспен  

Дослідження: збільшення маси тіла, підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази, підвищення рівня печінкових ферментів.

З боку серцево-судинної системи: брадикардія, артеріальна гіпертензія.

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: нейтропенія.

З боку нервової системи: парестезія, судоми.

З боку органів зору: блефароспазм.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: вертиго.

З боку травної системи: зубний біль, спазм язика.

З боку шкіри та підшкірних тканин: екзема.

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини: біль у сідницях.

Інфекції та інвазії: інфекція нижнього відділу дихальних шляхів, гастроентерит,

підшкірний абсцес.

Поранення та отруєння: падіння.

Психічні розлади: депресія.

Загальні порушення у місці введення: біль

Класові ефекти

У постмаркетинговому періоді під час застосування рисперидону, як і інших антипсихотичних засобів, дуже рідко спостерігалась пролонгація інтервалу QT. Інші впливи на серце спостерігалися при застосуванні антипсихотичних препаратів, які подовжують інтервал QТ. Ці впливи включають: шлуночкову аритмію, фібриляцію шлуночків, шлуночкову тахікардію, раптовий летальний наслідок, серцевий напад та тріпотіння-мерехтіння шлуночків.

Венозна тромбоемболія

Під час застосування антипсихотичних препаратів відмічались випадки венозної тромбоемболії, включаючи випадки емболії легеневої артерії та випадки тромбозу глибоких вен (частота невідома).

Збільшення маси тіла.

Частина дорослих хворих на шизофренію, які застосовували рисперидону, та пацієнтів, які застосовували плацебо, з критерієм збільшення маси тіла ≥ 7 % порівнювались в об’єднаних 6- та 8-тижневих плацебоконтрольованих дослідженнях. Результати даних досліджень вказують на статистично значущу більшу частоту збільшення маси тіла для пацієнтів, які застосовували рисперидон (18 %), порівняно з групою, у якій застосовували плацебо (9 %). У ході об’єднаних плацебоконтрольованих тритижневих дослідженнях дорослих пацієнтів з манією у гострій формі частота збільшення маси тіла, що становила ≥ 7 %, була порівнюваною в групі, в якій застосовували рисперидон (2,5 %), та в групі плацебо (2,4 %) та була трохи вищою в активній контрольній групі (3,5 %).

У ході довготривалих досліджень у групі дітей та підлітків з розладами поведінки та іншими деструктивними поведінковими порушеннями відмічалось збільшення маси тіла в середньому на 7,3 кг після 12 місяців лікування. Очікуване підвищення маси тіла для дітей віком 5-12 років з нормальним ступенем розвитку становить від 3 до 5 кг на рік. Для дітей та підлітків віком 12-16 років дане значення збільшення маси тіла від 3 до 5 кг на рік зберігається для дівчат, тоді як збільшення маси тіла у хлопців становить близько 5 кг на рік.

Додаткова інформаиія для особливих груп паиієнтів

Побічні реакції, які відмічались з більшою частотою у пацієнтів літнього віку з деменцією чи дітей, на відміну від дорослих пацієнтів, описані нижче.

Пацієнти літнього віку з деменцією

Побічними реакціями, про які повідомлялося у ході клінічних досліджень у пацієнтів літнього віку з деменцією, були транзиторна ішемічна атака та інсульт з частотою виникнення 1,4 % та 1,5 % відповідно. Крім того, такі побічні реакції спостерігалися з частотою > 5 % у пацієнтів літнього віку з деменцією і щонайменше з удвічі більшою частотою, ніж в інших групах дорослих пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, летаргія та кашель.

Діти

Побічні реакції, які спостерігались під час клінічних досліджень у групі педіатричних пацієнтів (віком від 5 до 17 років) з частотою > 5 % та щонайменше з удвічі більшою частотою, ніж у групі дорослих пацієнтів: сонливість/седація, стомленість, головний біль, підвищений апетит, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, абдомінальний біль, запаморочення, кашель, пірексія, тремор, діарея та енурез.

Передозування

Симптоми. У загальному плані ознаки та симптоми передозування, що спостерігались – це відомі фармакологічні ефекти препарату у посиленій формі. Ці ефекти включають сонливість і седацію, тахікардію та артеріальну гіпотензію, а також екстрапірамідні симптоми. При передозуванні у поодиноких випадках спостерігалося подовження інтервалу QT. Відзначалось, що передозування рисперидоном у комбінації з пароксетином пов’язане з виникненням тріпотіння-мерехтіння шлуночків.

У разі гострого передозування слід проаналізувати можливість лікарської взаємодії кількох препаратів. Лікування Слід забезпечити та підтримувати вільну прохідність дихальних шляхів для забезпечення адекватної вентиляції та оксигенації. Слід розглянути можливість промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний) та призначення активованого вугілля разом із проносним засобом не пізніше ніж за годину після прийому препарату. Показане серцево-судинне моніторування, що включає безперервну реєстрацію ЕКГ для виявлення можливих аритмій. Риспен не має специфічного антидоту. Таким чином, слід виконувати відповідні підтримуючі заходи. Артеріальну гіпотензію та судинний колапс слід лікувати такими заходами, як внутрішньовенні вливання та/або симпатоміметичні препарати. У разі розвитку гострих екстрапірамідних симптомів слід призначати антихолінергічні препарати. Слід продовжувати постійне медичне спостереження та моніторинг до моменту, коли пацієнт одужає.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність Немає досвіду застосування препарату вагітними. Відповідно до постмаркетингових даних, спостерігались оборотні екстрапірамідні симптоми у новонароджених під час застосування рисперидону протягом останнього триместру вагітності. Тому слід ретельно моніторувати новонароджених. Рисперидон не мав тератогенного впливу у ході досліджень на тваринах, однак спостерігались інші прояви репродуктивної токсичності. Потенційний ризик для людей невідомий. Тому Риспен не рекомендується застосовувати під час вагітності, якщо на те немає абсолютної необхідності. Якщо під час вагітності необхідно припинити застосування препарату, то це не слід робити різко.

Період годування груддю.

У ході досліджень на тваринах рисперидон і 9-гідроксирисперидон проникали у молоко. Є спостереження, що рисперидон і 9-гідроксирисперидон можуть також проникати у грудне молоко людини у невеликій кількості. Немає даних щодо побічних реакцій у немовлят, яких годують груддю. Тому переваги годування груддю потрібно зважити відносно потенційних ризиків для дитини.

Діти

У зв’язку з недостатністю даних щодо ефективності рисперидон не рекомендовано застосовувати дітям, хворим на шизофренію.

Риспен не рекомендується застосовувати дітям віком до 5 років, оскільки досвід застосування препарату дітям віком до 5 років обмежений.

Перед тим як призначити рисперидон дитині чи підлітку з порушеннями поведінки, їх потрібно повністю перевірити на наявність фізичних та соціальних причин агресивної поведінки, таких як біль та невідповідні зовнішні потреби.

У даній групі пацієнтів седативний ефект рисперидону необхідно ретельно контролювати через імовірні наслідки впливу на здатність до навчання. Зміна у часі застосування рисперидону може покращити вплив седації на здатність концентрувати увагу дітей та підлітків.

Застосування рисперидону пов’язане із середнім підвищенням маси тіла та індексу маси тіла (ІМТ). Зміни у зрості під час довготривалих відкритих досліджень були у межах очікуваних відповідних до віку норм. Ефект від довготривалого лікування рисперидоном на статеве дозрівання та зріст не вивчався адекватно.

З огляду на потенційний вплив пролонгованої гіперпролактинемії на ріст та статеве дозрівання дітей та підлітків потрібно проводити регулярне медичне обстеження гормонального статусу, яке включає вимірювання зросту, маси тіла, рівня статевого розвитку, моніторування менструальної функції та інших функцій та параметрів, на які впливає пролактин.

Під час лікування рисперидоном слід здійснювати регулярну оцінку екстрапірамідних симптомів та інших розладів рухової активності.

Специфічні рекомендації щодо способу застосування дітям та підліткам див. у розділі «Спосіб застосування та дози».

Особливості застосування

Підвищений рівень летальності у пацієнтів літнього віку з деменцією.

Серед пацієнтів літнього віку з деменцією, які лікувались атиповими антипсихотичними ліками, спостерігався підвищений рівень летальності порівняно з пацієнтами з групи плацебо в метааналізі 17 контрольованих досліджень атипових антипсихотичних ліків, включаючи Риспен. У ході плацебоконтрольованого дослідження із застосуванням препарату Риспен хворим цієї категорії частота випадків летальності становила 4 % порівняно з 3,1 % у групі плацебо пацієнтів, які лікувалися препаратом Риспен. Відношення шансів (95 % точний довірчий інтервал) становило 1,21 (0,7, 2,1). Середній вік пацієнтів, які померли, був 86 років (діапазон – 67-100 років). Результати двох великих оглядових досліджень показали, що пацієнти літнього віку з деменцією, які лікувались звичайними антипсихотичними засобами, мають малий підвищений ризик летальності порівняно з тими, які не лікувались. Існують неповні дані, згідно з якими можна дати точну оцінку рівня ризику, до того ж причина підвищення ризику невідома. Масштаб, на який можна поширити результати оглядових досліджень, що стосуються підвищеної смертності, пов’язаної із застосуванням антипсихотичного препарату у пацієнтів у певних станах, не можна чітко визначити.

Цереброваскулярні побічні ефекти

У ході плацебо-контрольованих клінічних досліджень серед пацієнтів з деменцією, яких лікували рисперидоном, спостерігався вищий рівень цереброваскулярних побічних ефектів (цереброваскулярні та минущі ішемічні напади) з летальним наслідком порівняно з тими, хто отримував плацебо (середній вік 85 років; віковий проміжок 73-97 років). Механізм цього підвищеного ризику не відомий. Риспен слід застосовувати з обережністю пацієнтам з факторами ризику розвитку інсульту.

Ризик цереброваскулярних побічних ефектів значно вищий у пацієнтів зі змішаною або судинної деменцією порівняно з таким у пацієнтів з деменцією Альцгеймера. Таким чином, у пацієнтів з іншими типами деменції Риспен застосовувати не рекомендовано.

Риспен потрібно застосовувати тільки протягом короткого терміну при безперервній агресії у пацієнтів з помірною та тяжкою деменцією Альцгеймера на додаток до нефармакологічного лікування, яке було обмеженим або неефективним і коли присутній потенційний ризик заподіяння шкоди собі чи іншим.

Пацієнти повинні регулярно оглядатися у лікаря для оцінки необхідності продовження лікування.

Ортостатична гіпотензія

Через альфа-блокуючу активність рисперидону, особливо на початку лікування, може спостерігатися ортостатична гіпотензія. У постмаркетинговому періоді клично значуща гіпотензія спостерігалась під час одночасного застосування рисперидону та антигіпертензивних засобів. Риспен слід з обережністю застосовувати пацієнтам з відомими кардіоваскулярними захворюваннями (такими як серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярні захворювання). У цих випадках дозу слід титрувати (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Слід розглянути можливість зменшення дози при виникненні гіпотензії.

Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз

Під час застосування антипсихотичних засобів, включаючи рисперидон, спостерігались випадки лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу. У постмаркетинговому періоді агранулозитоз спостерігався дуже рідко (<1/10 000 пацієнтів). За пацієнтами зі значущим зменшенням кількості білих кров’яних тілець в анамнезі або з медикаментіндукованою лейкопенією/нейтропенією слід ретельно наглядати протягом перших декількох місяців лікування та припинити застосування рисперидону, як тільки з’являться ознаки значущого зменшення кількості білих кров’яних тілець та немає інших причин для виникнення цього явища. За пацієнтами із клінічно значущою нейтропенією слід спостерігати щодо гарячки та інших ознак інфекції та лікувати відповідним чином при виявленні симптомів. Пацієнтам з тяжкою нейтропенією (<1х10⁹/л) лікування рисперидоном слід припинити.

Венозна тромбоемболія

Описані випадки венозної тромбоемболії при застосуванні антипсихотичних лікарських препаратів. Оскільки пацієнти, які лікуються антипсихотичними лікарськими засобами, часто мають набуті фактори ризику для виникнення венозної тромбоемболії, всі можливі фактори розвитку тромбоемболії необхідно ідентифікувати перед та під час лікування Риспеном та провести відповідні превентивні заходи.

Пізня дискінезія/екстрапірамідні симптоми

При застосуванні препаратів із властивостями антагоністів дофамінових рецепторів відмічалось виникнення пізньої дискінезії, що характеризується мимовільними ритмічними рухами (переважно язика та/чи обличчя). Є повідомлення про те, що виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику розвитку пізньої дискінезії. Якщо виникають ознаки та симптоми пізньої дискінезії, слід розглянути питання щодо відміни всіх антипсихотичних препаратів.

Нейролептичний злоякісний синдром

При застосуванні класичних нейролептичних лікарських засобів відмічаються випадки виникнення нейролептичного злоякісного синдрому, що характеризується гіпертермією, ригідністю м’язів, нестабільністю вегетативних функцій, порушенням свідомості та підвищенням рівня креатинфосфокінази. Додаткові ознаки включають міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостре порушення функції нирок. У разі розвитку нейролептичного синдрому необхідно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи Риспен.

Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві

Лікарі повинні зважувати небезпеку або користь при призначенні антипсихотичних засобів, у тому числі Риспену, пацієнтам з хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві. Застосування рисперидону може погіршити перебіг хвороби Паркінсона. Пацієнти, хворі на будь-яке з указаних вище захворювань, можуть мати підвищений ризик нейролептичного злоякісного синдрому, а також підвищену чутливість до антипсихотичних препаратів; таких пацієнтів було виключено з клінічних досліджень. Додатково до екстрапірамідних симптомів маніфестація такої підвищеної чутливості може включати сплутаність свідомості, притуплення больової чутливості та нестійкість постави з частими падіннями.

Гіперглікемія та цукровий діабет

У деяких випадках повідомлялося про попереднє збільшення маси тіла, що може бути фактором ризику. Дуже рідко повідомлялося про виникнення кетоацидозу та діабетичної коми, асоційованих з Риспеном. Рекомендовано відповідне клінічне спостереження відповідно до рекомендацій щодо застосування антипсихотичних препаратів. Пацієнтів, які лікуються атиповими нейролептиками, включаючи Риспен, слід оглядати стосовно симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість), а пацієнтів із цукровим діабетом слід моніторувати стосовно погіршення контролю глюкози.

Збільшення маси тіла У пацієнтів, які застосовують Риспен, є ризик підвищення маси тіла. Рекомендований контроль маси тіла пацієнтів.

Подовження інтервалу QT

У постмаркетинговому періоді дуже рідко спостерігалися випадки подовження інтервалу QT. Слід з обережністю застосовувати Риспен, як і інші антипсихотичні засоби, пацієнтам із серцевою аритмією, пацієнтам із вродженим синдромом подовження інтервалу QT, брадикардією чи порушеннями електролітного обміну (гіпокаліємія, гіпомагніємія), оскільки може підвищуватися ризик аритмогенних реакцій, та при сумісній терапії препаратами, що подовжують інтервал QT.

Пріапізм

Існує можливість виникнення пріапізму під час лікування Риспеном унаслідок його альфа-адренергічної блокуючої дії.

Регуляція температури тіла

Антипсихотичні лікарські засоби можуть порушувати здатність тіла до зниження основної температури тіла. Рекомендується відповідний догляд за пацієнтами, яким призначено Риспен, якщо вони будуть піддаватися впливу умов, що можуть спричиняти підвищення основної температури тіла, а саме: інтенсивні фізичні тренування, вплив високих температур зовнішнього середовища, супровідна терапія препаратами з антихолінергічною активністю чи вплив зневоднення.

Протиблювотний ефект

У ході доклінічного вивчення властивостей рисперидону відмічався протиблювотний ефект. Ця властивість може маскувати симптоми передозування деяких ліків або таких станів, як обструкція кишечнику, синдром Рея та пухлини мозку. 

Одночасне застосування з фуросемідом

У ході плацебоконтрольованого дослідження у пацієнтів літнього віку з деменцією підвищений рівень летальності спостерігався при одночасному застосовуванні фуросеміду з рисперидоном (7,3 %; середній вік – 89 років, діапазон – 75-97 років) порівняно з таким у пацієнтів, які лікувалися тільки рисперидоном (3,1 %; середній вік – 84 років, діапазон – 70-96 років) або тільки фуросемідом (4,1 %; середній вік – 80 років, діапазон – 67-90 років). Підвищення рівня летальності серед пацієнтів, які лікувалися фуросемідом одночасно з рисперидоном, спостерігалося під час двох клінічних досліджень з чотирьох. Одночасне застосування рисперидону з іншими діуретиками (в основному тіазидними діуретиками, які застосовувались у низькій дозі) не було асоційоване з подібними результатами.

Не встановлено патофізіологічних механізмів для пояснення цього факту. Однак слід дотримуватися особливої обережності при призначенні препарату у таких випадках, а також потрібно провести оцінку ризиків та вигод цієї комбінації або одночасного застосування з іншими потенційними діуретиками, перш ніж призначати препарат. Не виявлено підвищення показника летальності серед пацієнтів, які одночасно застосовували інші діуретичні засоби разом із рисперидоном. Незалежно від лікування дегідратація була загальним фактором ризику летальності і має ретельно контролюватися у пацієнтів з деменцією.

Гіперпролактинемія

Дослідження на культурах тканин вказують на те, що ріст клітин у пухлинах молочної залози людини може бути стимульований пролактином. Хоча досі чіткого зв’язку стосовно застосування антипсихотичних засобів у ході клінічних та епідеміологічних досліджень не виявлено, рекомендується з обережністю призначати рисперидон пацієнтам з відповідною патологією в анамнезі. Риспен потрібно з обережністю застосовувати пацієнтам з наявною гіперпролактинемією та пацієнтам з імовірними пролактинзалежними пухлинами.

Судоми

Слід з обережністю застосовувати Риспен пацієнтам, які мають напади судом чи інші стани в анамнезі, що потенційно знижують судомний поріг.

Допоміжні речовини

Таблетки, вкриті оболонкою, містять лактозу. Пацієнти зі спадковою непереносимістю галактози, лактазою недостатністю або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози не повинні приймати препарат Риспен, таблетки, вкриті оболонкою.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Риспен може мати невеликий або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом унаслідок потенційного впливу на нервову систему та органи зору (див. розділ «Побічні реакції»). У процесі лікування рекомендується утримуватись від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, доки не стане відомою індивідуальна чутливість пацієнтів до препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Як і з іншими антипсихотичними лікарськими засобами, слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Риспен одночасно з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, такими як антиаритмічні препарати класу Іа (наприклад хінідин, дизопірамід, прокаїнамід), антиаритмічні препарати класу III (наприклад аміодарон, соталол), з трициклічними антидепресантами (тобто амітриптиліном), тетрациклічними антидепресантами (тобто мапротиліном), деякими антигістамінними препаратами, іншими антипсихотичними засобами, деякими протималярійними (тобто хінісом та мефлоквіном) та з лікарськими засобами, які спричиняють електролітний дисбаланс (гіпокаліємію, гіпомагніємію), брадикардію, чи такими, що пригнічують печінковий метаболізм рисперидону. Цей список є індикативним та не є вичерпним.

Вплив Риспену на інші лікарські засоби

Враховуючи те, що Риспен має вплив, у першу чергу, на центральну нервову систему, його слід з обережністю застосовувати сумісно з іншими препаратами центральної дії, такими як алкоголь, опіати, антигістамінні препарти та бензодіазепіни внаслідок підвищеного ризику седації.

Риспен може протидіяти ефекту леводопи та інших агоністів допаміну. Якщо така комбінація здається необхідною, зокрема в останній стадії хвороби Паркінсона, рекомендовано призначити найнижчу ефективну дозу для кожного типу лікування.

Клінічно значуща артеріальна гіпотензія спостерігалась при одночасному застосуванні рисперидону та антигіпертензивних ліків у постмаркетинговому періоді. Риспен не проявляє клінічно значущих ефектів на фармакокінетику літію, вальпроату, дигоксину або топірамату. Вплив інших лікарських засобів на Риспен

При застосуванні карбамазепіну відмічалося зниження концентрації активної антипсихотичної фракції Риспену у плазмі крові. Аналогічні ефекти можуть спостерігатись при застосуванні, наприклад, рифампіцину, фенітоїну та фенобарбіталу, які також індукують печінковий фермент СYР ЗА4 та Р-глікопротеїн. При відміні карбамазепіну та інших індукторів печінкових ферментів СYР ЗА4 та Р-глікопротеїну дозу препарату Риспен необхідно переглянути.

Флуоксетин і пароксетин, 2D6-інгібітори печінкових ферментів, підвищують концентрацію рисперидону у плазмі крові, але менше, ніж активну антипсихотичну фракцію. На початку лікування або при відміні флуоксетину або пароксетину дозу Риспен необхідно відкоригувати. Верапаміл, інгібітор СYР ЗА4 та Р-глікопротеїну, підвищує концентрацію рисперидону у плазмі крові. Галантамін та донезепіл не виявляють клінічно значущих ефектів на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.

Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі β-блокатори можуть підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі крові, але не концентрацію антипсихотичної фракції. Амітриптилін не впливає на фармакокінетику рисперидону або активну антипсихотичну фракцію. Циметидин та ранітидин підвищують біодоступність рисперидону, але лише мінімально активну антипсихотичну фракцію. Еритроміцин, інгібітор печінкових ферментів СYР ЗА4, не змінює фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції. Застосування психостимуляторів (наприклад метилфенідату) у комбінації з Риспеном дітям та підліткам не змінює фармакокінетику та ефективність Риспену. Див. розділ «Особливості застосування» стосовно підвищеної летальності серед пацієнтів літнього віку з деменцією, які одночасно застосовують фуросемід. Одночасне застосування Риспену перорально з паліперидоном не рекомендується, оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону і їх комбінація може призвести до додаткового впливу активної антипсихотичної фракції

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Рисперидон – це селективний моноамінергічний антагоніст з унікальними властивостями. Він виявляє високу афінність щодо серотонінергічних 5-НТ₂ і дофамінергічних D₂-рецепторів. Рисперидон зв’язується також з б₁-адренергічними рецепторами та з меншою афінністю – з Н₁-гістамінергічними та б₂-адренергічними рецепторами. Рисперидон не виявляє афінності відносно холінергічних рецепторів. Хоча рисперидон є потужним D₂-антагоністом, що пов’язують з його ефективністю щодо продуктивної симптоматики шизофренії, він не спричиняє значного пригнічення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію порівняно з класичними нейролептиками. Збалансований центральний антагонізм відносно серотоніну та дофаміну зменшує схильність до екстрапірамідних побічних ефектів і розширює терапевтичний вплив препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.

Фармакокінетика

Рисперидон метаболізується до 9-гідроксирисперидону, який має подібну до рисперидону фармакологічну дію (див. розділ «Біотрансформація та елімінація»).

Абсорбція. Після перорального прийому рисперидон повністю абсорбується та досягає пікових концентрацій у плазмі крові у межах від однієї до двох годин. Абсолютна біодоступність рисперидону при пероральному прийомі становить 70 % (СV=25 %). Відносна біодоступність рисперидону при пероральному прийомі таблетованої форми становить 94 % (СV=10 %), порівняно з такою при прийомі препарату у формі розчину. Їжа не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна призначати незалежно від прийому їжі. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідроксирисперидону досягається протягом 4-5 діб.

Розподіл. Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об’єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі крові рисперидон зв’язується з альбуміном і кислим б₁-глікопротеїном. Рисперидон на 90 % зв’язується з білками плазми крові, 9-гідроксирисперидон – на 77 %.

Біотрансформація та елімінація. Рисперидон метаболізується СYР2D6 до 9-гідроксирисперидону, який чинить аналогічну до рисперидону фармакологічну дію. Рисперидон і 9-гідроксирисперидон утворюють активну антипсихотичну фракцію. СYР 2D6 є об’єктом генетичного поліморфізму. Швидкі СYР 2D6 метаболізатори швидко перетворюють рисперидон на 9-гіроксирисперидон, тоді як повільні СYР 2D6 метаболізатори перетворюють його набагато повільніше. Хоча швидкі метаболізатори мають нижчі концентрації рисперидону та вищі 9-гідроксирисперидону, ніж повільні, фармакокінетична дія рисперидону та 9-гідроксирисперидону є поєднаною (тобто вони становлять активну антипсихотичну фракцію), а після застосування однієї або багатьох доз є однаковою у повільних та швидких метаболізаторів CYP 2D6.

Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкілування. Дослідження in vitro на мікросомах печінки людини вказують на те, що рисперидон у клінічно обґрунтованих концентраціях істотно не інгібує метаболізм лікарських засобів, які метаболізуються ізозимами цитохрому Р450, включаючи CYP 1А2, CYP 2А6, CYP 2С8/9/10, CYP 2D6, CYP 2Е1, CYP ЗА4 та CYP ЗА5. Через тиждень після застосування препарату 70 % дози виводиться з сечею, 14 % – з калом. Концентрація рисперидону і 9-гідроксирисперидону у сечі дорівнює 35-45 % прийнятої дози. Іншу частину становлять неактивні метаболіти. Після перорального прийому у хворих на психози період напіввиведення становить приблизно 3 години. Період напіввиведення 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції досягає 24 годин.

Лінійність. Концентрації рисперидону у плазмі крові пропорційні до дози препарату (у межах терапевтичних доз).

Пацієнти літнього віку, пацієнти з порушеннями функції нирок та печінки. Дослідження одноразового прийому препарату виявило в середньому на 43 % вищий рівень активної антипсихотичної фракції у плазмі крові, на 38 % довший період напіввиведення і зниження кліренсу активної антипсихотичної фракції на 30 % у пацієнтів літнього віку і на 60 % – у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігались нормальні рівні концентрації рисперидону у плазмі крові, але середнє значення вільної фракції рисперидону у плазмі крові було збільшене на 35 %.

Діти. Фармакокінетика рисперидону, 9-гідроксирисперидону та вільної активної фракції у дітей подібна до такої у дорослих.

Стать, раса та куріння. Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив видимого впливу статі, раси чи куріння на фармакокінетику рисперидону чи активної антипсихотичної фракції.

Основні фізико-хімічні властивості

Риспен 1: білі таблетки, вкриті оболонкою, з рискою розподілу з одного боку.

Риспен 2: світло-оранжеві двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою.

Риспен 3: світло-жовті двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою.

Риспен 4: світло-зелені двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

№ 20 (10х2); №50 (10х5): по 10 таблеток у блістері; по 2 або по 5 блістерів у картонній коробці.

Місцезнаходження

У кабеловни 130, 102 37 Прага 10, Долні Мєхолупи, Чеська Республіка/

U kabelovny 130, 102 37 Praha 10, Dolni Mecholupi, Czech Republic.