Ридонекс

Склад

діюча речовина: рисперидон;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 1 мг, 2 мг або 4 мг рисперидону;

допоміжні речовини:

ядро: натрію лаурилсульфат, кремнію діоксид колоїдний безводний, гіпромелоза, магнію стеарат, крохмаль прежелатинізований, целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат;

оболонка:

таблетки 1 мг: опадрі ІІ жовтий 85F32072 (заліза оксид червоний (Е 172), СІ 77491;

заліза оксид жовтий (Е 172), СІ 77492; титану діоксид (Е 171), СІ 77891; тальк, макрогол, спирт полівініловий);

таблетки 2 мг: опадрі ІІ жовтий 85F32069 (заліза оксид червоний (Е 172), СІ 77491;

заліза оксид жовтий (Е 172), СІ 77492; титану діоксид (Е 171), СІ 77891; тальк, макрогол, спирт полівініловий);

таблетки 4 мг: опадрі ІІ оранжевий 85F23450 (заліза оксид червоний (Е 172), СІ 77491; заліза оксид жовтий (Е172), СІ 77492; титану діоксид (Е 171), СІ 77891; тальк, макрогол, спирт полівініловий).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Антипсихотичні засоби.

Код АТС N05A X08.

Показання

• Різноманітні форми шизофренії (включаючи перший епізод психозу, гострі напади шизофренії, хронічну шизофренію) та інші психотичні стани з вираженою продуктивною (галюцинації, марення, розлади мислення, ворожість, підозрілість) та/або негативною (притуплений афект, емоційна та соціальна відчуженість, убогість мови) симптоматикою;
• для зменшення афективної симптоматики (відчуття провини, страх, депресія) у хворих з шизоафективними розладами та шизофренією;
• для довготривалої підтримуючої терапії з метою запобігання рецидивам (гострих психотичних станів) при хронічному перебігу шизофренії;
• маніакальні епізоди, пов’язані з біполярними розладами (епізоди характеризуються піднесеним, експансивним або роздратованим настроєм, підвищеною самооцінкою, зменшенням потреби у сні, прискореним мовленням, розосереджуванням думок, неможливістю сконцентруватись та несприйняттям критики, а також деструктивною або агресивною поведінкою).

Протипоказання

Гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату.

Спосіб застосування та дози

Шизофренія.

Переведення хворого з іншого антипсихотичного засобу: перед початком терапії таблетками Ридонекс^® пропонується поступова відміна попереднього препарату. При переході на терапію препаратом Ридонекс^® з депо-препаратів, замість наступної ін’єкції депо-препарата, можна починати курс терапії препаратом Ридонекс^®. За наявності супутньої терапії антипаркінсонічним засобом, потрібно знову оцінити необхідність антипаркінсонічної терапії.

Дорослі та діти старше 15 років.

Таблетки Ридонекс^® можна приймати один або два рази на добу. Курс терапії варто починати з дози в 2 мг на добу. На другий день дозу препарату можна збільшити до 4 мг на добу. З цього моменту, дозу препарату можна підтримувати без змін, але в разі потреби можна продовжувати індивідуальну корекцію дози. Загальноприйнята, оптимальна доза препарату – 4 - 6 мг на добу. Для деяких хворих (наприклад, при першому психотичному епізоді) треба застосовувати більш низьку початкову і підтримуючу дозу при зменшених дозах під час титрування. При застосуванні доз рисперидону вище 10 мг на добу, ефективність препарату не збільшується, але підвищується ризик появи екстрапірамідних ознак. У зв'язку з тим, що безпека рисперидону при застосуванні у дозі вище 16 мг на добу не досліджувалась, не слід застосовувати дози препарату вище 16 мг на добу. Якщо мається необхідність у додатковому седативному ефекті, можна застосовувати препарати групи бензодіазепіну.

Діти.

Немає досвіду лікування шизофренії в дітей молодше 15 років, тому препарат для пацієнтів цієї вікової категорії не застосовують.

Пацієнти літнього віку.

Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 2 рази на добу. Дозу можна індивідуально збільшити з 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу. Для дозування менше 1 мг необхідно застосовувати рисперидон у лікарській формі з відповідним дозуванням.

Біполярна манія.

Дорослі.

Пропонована початкова доза становить 2 мг один раз на добу. Цю дозу, у разі потреби можна збільшувати на 1 мг, але не частіше ніж через 24 години. У більшості хворих 1 – 6 мг рисперидону на добу виявилося достатнім. Як і при будь-якій симптоматичній терапії, слід періодично оцінювати ефективність лікування препаратом Ридонекс^® та доцільність його продовження.

Діти.

У лікуванні маніакальних епізодів, пов’язаних із біполярними розладами у дітей молодше18 років, препарат не застосовується у зв’язку з відсутністю досвіду застосування.

Порушення функції нирок і печінки.

Хворі з порушенням функції нирок меншою мірою здатні виділяти антипсихотичну фракцію рисперидону. У хворих з порушенням функції печінки відмічалося збільшення концентрації вільної фракції рисперидону в плазмі крові.

За наявності захворювання нирок і печінки, незалежно від показання, необхідно застосовувати половину початкової та наступної доз. У цьому випадку також необхідно підвищувати дозу повільніше.

Ридонекс^® необхідно застосовувати з обережністю за наявності захворювань нирок і печінки.

Так як таблетку, що містить 1 мг рисперидону, не можна ділити, то у випадку застосування більш низьких доз необхідно обирати інший препарат рисперидону, якій містить меншу дозу діючої речовини.

Побічні реакції

На підставі широкого клінічного досвіду (застосовується препарат тривалий час) можна зробити висновок, що рисперидон звичайно переноситься добре. У низці випадків побічні ефекти не можна відрізнити від симптомів основного захворювання.

Ридонекс^® у меншому ступені спричиняє екстрапірамідні симптоми, ніж класичні нейролептики. У випадку екстрапірамідних розладів симптоми звичайно слабко виражені, і можуть бути скасовані шляхом зниженням дози, або застосування антипаркінсонічних препаратів (у разі потреби).

Ридонекс^® може спричинити дозозалежне збільшення рівня гормона пролактину в плазмі крові, що може призвести до порушення функції репродуктивної системи.

Подібно до класичних нейролептиків, при застосуванні рисперидону рідко повідомляли про гіпергідратацію (внаслідок полідипсії, спричининої рисперидоном і зниженої секреції антидіуретичного гормона), а також про епілептичні напади.

За системами органів і за частотою появи (дуже поширені: ≥1/10; поширені: ≥1/100 - <1/10; непоширені: ≥1/1000 - <1/100; рідко поширені: ≥1/10 000 - <1/1000; дуже рідко поширені: <1/10000) побічні ефекти рисперидону можуть бути такими:

Кров і лімфатична система

Рідко поширені: нейтропенія, тромбоцитопенія.

Імунна система

Рідко поширені: алергійні реакції (гіперчутливість).

Обмін речовин

Дуже рідко поширені: гіперглікемія (погіршення перебігу цукрового діабету).

Психічні розлади

Дуже рідко поширені: безсоння, занепокоєння, страх.

Поширені: сонливість.

Непоширені: знижена зосередженість.

Нервова система

Дуже поширені: головний біль, екстрапірамідні симптоми (тремор, ригідність м'язів, брадикінезія, акатизія, гостра дистонія).

Поширені: запаморочення.

Дуже рідко поширені: пізня дискінезія.

Органи чуттів

Поширені: помутніння зору.

Серцево-судинна система

Поширені: тахікардія, включаючи рефлекторну тахікардію.

Рідко поширені: шлуночкова екстрасистолія.

Непоширені: артеріальна гіпотензія, включаючи ортостатичну гіпотензію, артеріальна гіпертензія.

Дуже рідко поширені: цереброваскулярні порушення/минуще порушення мозкового кровообігу.

Дихальна система

Дуже поширені: риніт.

Шлунково-кишковий тракт

Поширені: запори, диспепсія, нудота, блювання, болі в животі, підвищене слиновиділення.

Шкіра і підшкірна клітковина

Поширені: висипи.

Нирки і сечовидільна система

Поширені: поліурія, полідипсія.

Непоширені: нетримання сечі.

Репродуктивна система і молочні залози

Непоширені: порушення ерекції (пріапізм), порушення еякуляції, оргазму, менструального циклу, аменорея, галакторея.

Поширені: гінекомастія.

Ендокринна система

Непоширені: підвищення рівня пролактину в плазмі крові.

Дуже рідко поширені: порушення секреції антидіуретичного гормона (синдром неадекватної секреції АДГ).

Загальні розлади

Поширені: підвищена стомлюваність, порушення терморегуляції.

Непоширені: набряки.

Лабораторні показники

Непоширені: гіпонатріємія, збільшення маси тіла, збільшення активності печінкових ферментів (АЛАТ, АСАТ).

У дітей і підлітків відмічалася заспокійлива дія рисперидону частіше, ніж у дорослих. Заспокійлива дія препарату звичайно слабко виражена і минуча.

Різка відміна антипсихотичних засобів рідко може призвести до появи ознак відміни.

Передозування

Симптоми:

Клінічні прояви: сонливість, загальмованість (седація), тахікардія, артеріальна гіпотензія і екстрапірамідні симптоми. Є відомості про максимальне передозування рисперидону (доза становила 360 мг). Наявна інформація відображає широкий діапазон безпеки препарату. При передозуванні рідко повідомляли про подовження QT - інтервалу.

При наявності гострого передозування треба подумати про можливості впливу декількох препаратів.

Лікування:

Треба забезпечити прохідність дихальних шляхів, підтримувати дихання і забезпечити адекватне постачання киснем. Необхідно промивати шлунок (заборонено при втраті свідомості, можливо після інтратрахеальної інтубації) і застосовувати активоване вугілля і сольові проносні засоби. Негайно треба почати моніторинг серцевої діяльності–включаючи тривале ЕКГ - спостереження – для виявлення можливих аритмій.

Специфічного антидота немає. Застосувують підтримуючу терапію. Для усунення гіпертензії і гострої судинної недостатності треба вжити відповідних заходів (проводити внутрішньовенну інфузію і/або застосовувати симпатоміметичні засоби). З появою виражених екстрапірамідних симптомів треба вводити антихолінергічні засоби. Ретельне спостереження за хворим треба проводити до повної нормалізації стану хворого.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Вагітність

Немає даних про безпеку застосування рисперидону під час вагітності. Незважаючи на те що в дослідженнях на тваринах, рисперидон не виявляв пряму репродуктивну токсичність, спостерігали кілька непрямих відхилень, пов’язаних із центральною нервовою системою і рівнем пролактину. У жодному з досліджень не виявили тератогенний ефект рисперидону. Ридонекс^® під час вагітності можна застосовувати тільки у випадку, якщо очікуваний ефект для матері переважає потенційний ризик для плода.

Годування груддю

В дослідженнях на тваринах рисперидон і 9-гідрокси-рисперидон виділялись в грудне молоко. Доведено, що рисперидон і 9-гідрокси-рисперидон теж виділяються в грудне молоко у людини, тому у період годування груддю його застосування варто уникати.

Особливості застосування

Літні хворі з деменцією

Визначено, що в літніх хворих з деменцією застосування атипових антипсихотичних засобів (включаючи рисперидон) збільшувало частоту летальних віпадків. У плацебо - контрольованих дослідженнях, застосування рисперидону, смертність хворих у групі рисперидону становила 4 %, а в групі плацебо - 3,1 %. Вік хворих знаходився в діапазоні 67 -100 років, у середньому 86 років.

У цих дослідженнях, серед хворих, які застосовували рисперидон разом із фуросемідом, смертність була вище, ніж у групі, у якій хворі застосовували рисперидон або фуросемід окремо. Механізм взаємодії цих двох діючих речовин не відомий.

При одночасному застосуванні інших діуретиків (особливо тіазидів у малих дозах) і рисперидону це явище не відмічалося.

На підставі цього досвіду, лікар повинен застосовувати рисперидон разом із фуросемідом з обережністю, після оцінки переваги і ризику комбінованої терапії. Крім цього лікар повинен подумати про можливість заміни фуросеміду іншим діуретиком.

У літніх хворих, незалежно від терапії, зневоднювання збільшує ризик смертності, тому в літніх хворих з деменцією необхідно уникати втрати рідини.

Цереброваскулярні побічні ефекти

За даними рандомізованих клінічних досліджень, проведених за участю хворих із деменцією з психотичними розладами, віком від 65 років, під час терапії рисперидоном відмічались майже в три рази (3,3 %) більше цереброваскулярних побічних ефектів, ніж у групі плацебо (1,2 %).

Таким чином, лікар повинен з обережністю проводити терапію рисперидоном у хворих з деменцією; він має враховувати, чи спостерігалась цереброваскулярна патологія в анамнезі, а також чи є фактори ризику з боку серцево-судинної системи (артеріальна гіпотензія, цукровий діабет, паління, фібриляція передсердь тощо).

Альфа-блокуючий ефект

Ридонекс^®, внаслідок альфа-блокуючого ефекту – особливо на початку терапії, у період титрування дози може спричинити ортостатичну гіпотензію, що в цьому випадку може потребувати зниження дози.

Також варто застосовувати Ридонекс^® з обережністю за наявності серцево-судинного захворювання (наприклад: серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності), дегідратації, гіповолемії або цереброваскулярних порушень. У цих випадках дозу препарату необхідно збільшувати поступово, відповідно до рекомендацій. Незважаючи на те що при застосуванні рисперидону не відмічали подовження QT- інтервалу, необхідно застосовувати препарат з обережністю, у випадку, якщо хворий застосовує препарат, який також спричиняє подовження QT - інтервалу.

У випадку, якщо седативний ефект, спричинений препаратом Ридонекс^® недостатній, замість підвищення дози рисперидону, для зниження ризику появи побічних ефектів доцільно застосовувати інші препарати, наприклад: бензодіазепіни.

Пізня дискінезія/екстрапірамідний синдром

Препарати, що чинять антагоністичну дію на дофамінові рецептори, можуть спричинити пізню дискінезію, для якої характерні мимовільні ритмічні посмикування, в першу чергу, язика і/або обличчя. Відмічали, що поява екстрапірамідних ознак є ризиком формування пізньої дискінезії. У випадку, якщо з’являються ознаки пізньої дискінезії, необхідно прийняти рішення про переривання застосування всіх антипсихотичних засобів.

Злоякісний нейролептичний синдром

Під час терапії нейролептиками може сформуватися злоякісний нейролептичний синдром (гіпертермія, ригідність м’язів, автономна (вегетативна) нестійкість, порушення свідомості і підвищення рівня креатинфосфокінази (КФК)). Можуть з’являтися і подальші ознаки, такі як міоглобінурія (гострий некроз кістякових м’язів) і гостра ниркова недостатність. З появою цих ознак, необхідно перервати курс терапії антипсихотичними засобами, включаючи Ридонекс^®, і необхідно застосовувати відповідну симптоматичну терапію (наприклад: дантролен, інфузійний розчин для внутрішньовенного введення). 

При призначенні антипсихотичних засобів, включаючи Ридонекс^®, хворим з паркінсонізмом або хворим з деменцією з наявністю тілець Леви, лікар повинен оцінювати перевагу і ризик застосування препарату, тому що в цих хворих існує підвищений ризик появи злоякісного нейролептичного синдрому і підвищена чутливість до антипсихотичних засобів. Ознаками підвищеної чутливості, крім екстрапірамідних симптомів можуть бути: сплутаність свідомості, пригнічений стан, нестабільність утримання тіла з частими падіннями.

Гіперглікемія

Дуже рідко при терапії рисперидоном відзначали гіперглікемію, або погіршення перебігу цукрового діабету, тому за наявності цукрового діабету або за наявності фактора ризику діабету необхідно контролювати рівень глюкози в крові.

Класичні нейролептики, знижують поріг епілептичних нападів, тому необхідна обережність при лікуванні хворих на епілепсію.

Для попередження збільшення маси тіла, можна порадити хворому, утримуватись від переїдання. Раптове припинення прийому антипсихотичних засобів, особливо при попередньому застосуванні великих доз препарату, дуже рідко може спричинити нудоту, блювання, підвищену пітливість, занепокоєння, безсоння, поновлення психотичних симптомів або порушення координації рухів (акатизія, дистонія, дискінезія), тому пропонується поступова відміна препарату.

Подібно іншим антагоністам дофамінових D_2-рецепторів, рисперидон теж може збільшувати рівень пролактину в плазмі крові. Це необхідно враховувати при призначенні рисперидону хворим, з злоякісною пухлиною молочних залоз або пролактинзалежною пухлиною в анамнезі.

У зв’язку з тим що таблетки Ридонекс^® містять лактози моногідрат, препарат не можна застосовувати при спадковій непереносимості галактози, дефіциті лактази Лаппа або при мало абсорбції глюкози і галактози.

Діти

Не має достатнього досвіду в застосуванні рисперидону хворим на шизофренію віком до 15 років та хворим с маніакальними епізодами, пов’язаними з біполярними розладами у дітей молодше 18 років.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Ридонекс^® може впливати на швидкість психомоторних реакцій, тому хворим слід утримуватись від керування автотранспортом та роботи зі складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Дотепер не оцінювали ризик застосування рисперидону в комбінації з іншими препаратами. Рисперидон, у першу чергу, діє на центральну нервову систему, тому інші препарати, що також впливають на центральну нервову систему, варто застосовувати разом із рисперидоном з обережністю. Ридонекс® може перешкоджати дії леводопи та інших антогоністів дофаміну. Доведено, що карбамазепін знижує рівень антипсихотичної фракції рисперидону в плазмі крові. Подібний ефект спостерігали при одночасному застосуванні рисперидону з препаратами-індукторами печінкових ферментів. Тому, при перериванні терапії карбамазепіном або препаратами-індукторами печінкових ферментів, необхідно контролювати рівень рисперидону й, у разі потреби, знизити його дозу.

Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі бета-блокатори можуть підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі крові, без збільшення антипсихотичної фракції препарату. Флуоксетин і пароксетин, як препарати, що інгібують фермент CYP2D6, можуть збільшувати концентрацію рисперидону в плазмі крові, але рівень антипсихотичної фракції збільшується в меншому ступені. У випадку якщо лікар призначає рисперидон із флуоксетином і пароксетином, або скасовує ці антидепресанти, необхідно переоцінити дозування препарату Ридонекс^®. В дослідженнях in vitro виявили, що галоперидол, подібно перерахованим вище антидепресантам, вступає у взаємодію з рисперидоном. Амітриптилін не впливає на фармакокінетику рисперидону, і на його активну антипсихотичну фракцію. Циметидин і ранітидин збільшують біологічну доступність рисперидону, але рівень антипсихотичної фракції змінюється тільки в невеликому ступені. Еритроміцин як інгібітор ферменту CYP3A4 не впливає на фармакокінетику рисперидону. Препарати, що інгібують холінестеразу, такі як галантамін або донепезил, не взаємодіють із рисперидоном. Можливу взаємодію рисперидону з донепезилом досліджували на здорових молодих особах.

У випадку, якщо застосовували рисперидон з іншим препаратом, який сильно зв’язується з білками плазми крові, не знайшли клінічно значущого вивільнення зі зв’язку з білком жодного з препаратів.

У літніх хворих з деменцією одночасне застосування фуросеміду і рисперидону збільшує ризик смертності. Рисперидон не виявляє значного впливу на фармакокінетику вальпроату і дигоксину. Не змінилася фармакокінетика літію у випадку, якщо раніш сумісно застосований нейролептик замінили на рисперидон.

Їжа не впливала на всмоктуваність рисперидону.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Рисперидон – це селективний моноамінергічний антагоніст. Виявляє високу афінність щодо серотонінергічних 5-HT₂ і дофамінергічних D₂-рецепторів. Рисперидон зв’язується з альфа₁-адренорецепторами і з трохи меншою афінністю - з H₁-гістамінергічними й альфа₂-адренергічними рецепторами. Не має спорідненості до холінергічних рецепторів. Хоча рисперидон є вираженим D₂-антагоністом (що, як вважається, є основним механізмом поліпшення продуктивної симптоматики шизофренії), він спричиняє менш виражене зменшення моторної активності та значно менше індукує каталепсію, ніж класичні нейролептики.

Збалансований антагонізм до серотонінових і дофамінових рецепторів у центральній нервовій системі зменшує імовірність розвитку екстрапірамідних побічних ефектів та сприяє розширенню терапевтичної дії препарату, включаючи негативні й афективні симптоми шизофренії.

Фармакокінетика.

Після перорального прийому рисперидон добре всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Концентрація рисперидону і його основного метаболіту в межах добової дози в 1 і 16 мг змінюється залежно від дози. Після перорального прийому пікова концентрація рисперидону в плазмі досягається через годину, а метаболіту (9-гідрокси-рисперидону) приблизно через 3 години. В осіб, з ферментопатією, пікова концентрація метаболіту через повільний метаболізм відмічається приблизно через 17 годин після прийому. Рівноважна концентрація рисперидону в осіб зі швидким метаболізмом установлюється через добу, а при ферментопатії - через 5 діб. При швидкому метаболізмі препарату, рівноважна концентрація метаболіту встановлюється в межах 5-6 діб. Рисперидон швидко розподіляється в організмі, об’єм розподілу (V_d) становить 1-2 л/кг. У плазмі рисперидон зв’язується з альбуміном та кислою альфа₁-глікопротеїновою кислотою. Рисперидон на 90 % зв'язується з білками плазми, а 9-гідрокси-рисперидон на 77 %. Ні рисперидон, ні його метаболіт не витісняють один одного зі зв’язку з білком. Високі терапевтичні дози сульфаметазину (100 мкг/мл), варфарину (10 мкг/мл) і карбамазепіну (10 мкг/мл) у невеликому ступені збільшують концентрацію вільної фракції рисперидону, яка становить 10 нг/мл рисперидону і 50 нг/мл 9-гідрокси-рисперидону. Клінічна значустість цього на сьогодні невідома. Основний шлях метаболізму рисперидону – це гідроксиляція за участю ферменту цитохром CYP2D6, унаслідок чого утвориться 9-гідрокси-рисперидон, що чинить аналогічну рисперидону фармакологічну дію. Через недостатність цього ферменту в невеликого відсотка хворих більш повільно відбувається метаболізм рисперидону, але це не впливає на активну антипсихотичну фракцію препарату, тому що рисперидон і 9-гідрокси-рисперидон разом утворюють активну антипсихотичну фракцію.

Після перорального приймання період напіввиведення активної антипсихотичної фракції досягає 24 годин. Після введення однієї дози препарату, у літніх хворих і в хворих з нирковою патологією відмічали більш високу активну концентрацію рисперидону в плазмі крові через більш повільну елімінацію. При печінковій недостатності відмічали нормальний рівень рисперидону в плазмі крові, але середня вільна фракція рисперидону збільшувалася приблизно на 35 %. В основному рисперидон і його метаболіти виділяються з організму із сечею, менша частина - з калом. Це показано в дослідженні, проведеному з радіоактивним рисперидоном, при якому після перорального прийому 1 мг рисперидону, 70 % усієї радіоактивності виявили у сечі і 14 % - в калі. Період напіввиведення рисперидону в осіб зі швидким метаболізмом становить близько 3 годин, а при ферментопатії - 20 годин. Період напіввиведення активного метаболіту рисперидону в осіб зі швидким метаболізмом становив 21 і 30 годин при ферментопатії, відповідно. Період напіввиведення активної антипсихотичної фракції, незалежно від швидкості метаболізму, дорівнював близько 20 годинам.

Основні фізико-хімічні властивості

Таблетки 1 мг.

Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, жовтого кольору, з гравіюванням N04 з одного боку.

Таблетки 2 мг.

Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, коричнювато-жовтого кольору, з гравіюванням N05 з одного боку.

Таблетки 4 мг.

Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, блідо–коричневого кольору, з гравіюванням N07 з одного боку.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Упаковка

10 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, в блістері; два блістери в картонній упаковці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ВАТ „Гедеон Ріхтер”, Угорщина.

Місцезнаходження

Н-1103, Будапешт, вул. Демреї, 19-21, Угорщина.