Резорба лиофилизат для р-ра д/инф по 4 мг №1 во флак с р-лем:

Склад

діюча речовина: zoledronic acid;

1 флакон містить 4,26 мг золедронової кислоти моногідрат, еквівалентно 4 мг кислоти золедронової (безводної);

допоміжні речовини: натрію цитрат (Е 331), маніт (Е 421);

розчинник: вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Ліофілізат для розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група

Засоби, що впливають на структуру та мінералізацію кісток. Інгібітори резорбції кісткової тканини. Бісфосфонати. Код АТС М05В А08.

Показання

• Ад’ювантна терапія гормонозалежного рецептор-позитивного раку молочної залози в жінок у передменопаузальному періоді разом із гормонотерапією, яка включає застосування агоністів гонадотропного рилізинг-гормону (GnRH).
• Профілактика симптомів, пов'язаних з ураженням кісткової тканини (патологічні переломи, компресія хребетного стовбура, ускладнення після хірургічних втручань і променевої терапії або гіперкальціємія, обумовлена злоякісною пухлиною), у пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями на пізніх стадіях.
• Запобігання втраті маси кісткової тканини та переломам кісток у жінок з ранньою стадією 

раку молочної залози в постменопаузальному періоді при лікуванні інгібіторами

ароматази (AIs).

• Лікування гіперкальціємії, обумовленої злоякісною пухлиною.

Протипоказання

Гіперчутливість до золедронової кислоти, до інших бісфосфонатів або до будь-яких компонентів препарату. Гіпокальціємія.

Спосіб застосування та дози

Препарат застосовують внутрішньовенно.

Ад'ювантна терапія гормонозалежного рецептор-позитивного раку молочної залози в жінок у передменопаузальному періоді разом із гормонотерапією

Рекомендована доза Резорби становить 4 мг у вигляді інфузії кожні 6 місяців.

Пацієнтам також необхідне щоденне призначення препаратів кальцію перорально в дозі 500 мг і 400 МО вітаміну D на добу.

Профілактика симптомів, пов'язаних з ураженням кісткової тканини у пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями.

Для дорослих пацієнтів (у тому числі пацієнтів літнього віку) рекомендована доза становить 4 мг золедронової кислоти. Вміст флакона (4 мг золедронової кислоти) розчинити у 5 мл води для ін'єкцій. Щоб порошок розчинився повністю, флакон слід обережно потрусити.

Отриманий розчин необхідно розвести в 100 мл стерильного 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину глюкози і застосовувати у вигляді одноразової внутрішньовенної інфузії протягом щонайменше 15 хв 1 раз в 3-4 тижні.

Пацієнти також потребують щоденного призначення препаратів кальцію внутрішньо у дозі 500 мг та 400 МО вітаміну D на добу.

Запобігання втраті маси кісткової тканини mа переломів кісток у жінок з ранньою стадією раку молочної залози у постменопаузальному періоді при лікуванні інгібіторами ароматази (Als).

Для дорослих пацієнтів (у тому числі пацієнтів літнього віку) рекомендована доза при даному показанні становить 4 мг золедронової кислоти 1 раз на 6 місяців.

Пацієнти також потребують щоденного призначення препаратів кальцію внутрішньо у дозі 500 мг та 400 МО вітаміну D на добу.

Лікування гіперкальціємії, пов'язаної зі злоякісною пухлиною.

Для дорослих (у тому числі пацієнтів літнього віку) рекомендована доза при гіперкальціємії (рівень кальцію у сироватці крові з корекцією за рівнем альбуміну ≥ 12 мг/дл або 3 ммоль/л) становить 4 мг золедронової кислоти. Перед введенням золедронової кислоти слід оцінити рідинний баланс пацієнта і переконатись у тому, що ознаки зневоднення відсутні.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

Лікування гіперкальціємії, пов'язаної зі злоякісною пухлиною. Лікування гіперкальціємії у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції нирок можливе лише після оцінки ризику і користі лікування. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з рівнем креатиніну в сироватці крові > 400 мкмоль/л або > 4,5 мг/дл відсутній. Пацієнтам із рівнем креатиніну в сироватці крові < 400 мкмоль/л або < 4,5 мг/дл особливий режим дозування не потрібний.

Профілактика симптомів, пов'язаних з ураженням кісткової тканини у пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями, та запобігання втраті маси кісткової тканини та переломів кісток у жінок з ранньою стадією раку молочної залози у постменопаузальному періоді при лікуванні інгібіторами ароматази (Als).

На початку лікування препаратом Резорба пацієнтів із множинною мієломою або метастатичним ураженням кісток внаслідок солідної пухлини, а також жінок з ранньою стадією раку молочної залози у постменопаузальному періоді при лікуванні інгібіторами ароматази (Als) необхідно визначати рівні креатиніну в сироватці крові та кліренс креатиніну. Препарат Резорба не рекомендується застосовувати пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв). Клінічні дослідження щодо застосування золедронової кислоти не проводилися у пацієнтів з рівнем креатиніну в сироватці крові, що становив > 265 мкмоль/л або > 3 мг/дл.

Пацієнтам вищезазначених категорій при порушенні функції нирок легкого або помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну – від 30 до 60 мл/хв) рекомендуються такі дози золедронової кислоти:

Таблиця 1

Дози препарату були розраховані, виходячи із заданої АUС 0,66 (мг/год/л) (КК = 75 мл/хв).

Для пацієнтів із порушенням функції нирок передбачається зменшення дози до такого рівня, при якому досягається така АUС, як у пацієнтів із кліренсом креатиніну 75 мл /хв.

Після початку терапії рівень креатиніну в сироватці крові слід вимірювати перед введенням кожної дози препарату, а лікування слід припинити, якщо функція нирок погіршиться.

Лікування золедроновою кислотою слід відновлювати у тій самій дозі, що й до переривання лікування.

Інструкції щодо приготування зменшених доз препарату.

Вміст флакона (4 мг золедронової кислоти) розчинити у 5 мл води для ін’єкцій.

Взяти відповідний об’єм необхідного отриманого розчину:

4,4 мл - для дози 3,5 мг;

4,1 мл - для дози 3,3 мг;

3,8 мл - для дози 3 мг.

Взяту кількість отриманого розчину слід розвести у 100 мл стерильного 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину глюкози. Дозу слід вводити у вигляді разової внутрішньовенної інфузії протягом щонайменше 15 хв.

Перед застосуванням охолодженого розчину необхідно попередньо дати йому відстоятися при кімнатній температурі.

Побічні реакції

Побічні реакції класифіковані за такою частотою випадків їх проявів: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10 000, < 1/1000), дуже рідко

(< 1/10 000), включаючи окремі повідомлення.

З боку системи крові та лімфатичної системи: часто – анемія; нечасто – тромбоцитопенія, лейкопенія; рідко – панцитопенія.

З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, летаргія, парестезії, сонливість, тремор, непритомність (синкопе), порушення смаку, гіпестезія, гіперстезія.

З боку психіки: нечасто – занепокоєння, порушення сну (безсоння); рідко – сплутаність свідомості.

З боку органів зору: часто – гіперемія очей, кон’юнктивіт; нечасто – затуманення зору, біль в

очах; дуже рідко – увеїт, епісклерит, запалення райдужної оболонки.

З боку органів слуху: нечасто – вертиго.

Метаболічні порушення: часто – гіперкальціємія.

З боку травного тракту: часто – нудота, блювання, анорексія; нечасто – диспепсія, біль в епігастрії, біль у животі, шлунково-стравохідний рефлюкс, запор, сухість у роті, спрага, езофагіт, зубний біль, діарея, стоматит.

З боку дихальної системи: нечасто – кашель, задишка, назофарингіт.

З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – нічна пітливість; нечасто – висипання (включаючи еритематозні та макулярні), гіпергідроз, свербіж, еритема, набряк і свербіж повіки.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто – міалгія, артралгія, біль у кістках, біль у спині, біль у кінцівках, генералізований біль; нечасто – біль у шиї, м’язово-скелетна скутість, набряклість суглобів, спазми м’язів, біль у плечі, м’язово-скелетний біль у грудях, м’язово-скелетний біль, скутість суглобів, артрит, м’язова слабкість, м’язові судоми, атипові переломи стегна.

З боку серцево-судинної системи: часто – фібриляція передсердь; нечасто – посилене серцебиття, артеріальна гіпертензія або гіпотензія, припливи крові до обличчя; рідко – брадикардія.

З боку сечовидільної системи: часто – порушення функції нирок; нечасто - гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, полакіурія.

З боку імунної системи: нечасто – реакції гіперчутливості; рідко – ангіоневротичний набряк.

Загальні порушення і реакції у місці введення препарату: дуже часто – гострофазова реакція: гарячка; часто – гарячка, грипоподібний стан (підвищена стомлюваність, озноб, нездужання і припливи крові до обличчя); рідко – астенія (безсилля), периферичний набряк, реакції у місці ін’єкції (включаючи біль, подразнення, припухлість, затвердіння, набряклість передпліччя з поширенням набряку на шию), біль у грудях несерцевого походження, збільшення маси тіла, еритема на поверхнях згинів ліктьових і колінних суглобів.

Лабораторні показники: дуже часто – гіпофосфатемія; часто – підвищення рівня креатиніну і сечовини у крові, гіпокальціємія; нечасто – гіпомагніємія, гіпокаліємія; рідко – гіперкаліємія, гіпернатріємія; підвищення рівня С-реактивного білка.

Порушення функції нирок. При внутрішньовенному введенні бісфосфонатів, включаючи золедронову кислоту, спостерігалися випадки порушення функції нирок (наприклад підвищення рівня креатиніну сироватки крові); рідко – гостра ниркова недостатність. Порушення функції нирок спостерігалося на тлі застосування золедронової кислоти, особливо у пацієнтів із захворюваннями нирок в анамнезі або додатковими факторами ризику (наприклад пацієнти, які проходять курси хіміотерапії, одночасний прийом нефротоксичних препаратів, тяжка дегідратація); більшість таких пацієнтів отримували препарат у дозі 4 мг кожні 3-4 тижні, але у деяких випадках порушення функції нирок спостерігалося після одноразового застосування препарату.

Остеонекроз щелепи. Випадки розвитку некрозу (найчастіше – щелепи) переважно розвивались у хворих на рак, які приймали бісфосфонати, включаючи золедронову кислоту. У багатьох із цих пацієнтів були ознаки місцевих інфекцій, включаючи остеомієліт, а більшість повідомлень стосувалися пацієнтів з онкологічними захворюваннями, у яких остеонекроз розвивався після видалення зуба чи інших стоматологічних операцій. Остеонекроз щелепи має багато підтверджених факторів ризику, включаючи діагноз раку, супутнє лікування (наприклад хіміотерапія, променева терапія, застосування кортикостероїдів). Хоча причинний зв’язок не встановлений, рекомендується уникати проведення стоматологічних втручань, оскільки процес одужання може бути тривалим.

Постмаркетингові спостереження. У постмаркетинговому періоді були повідомлення про реакції гіперчутливості: рідко – бронхоспазм, кропив’янка та ангіоневротичний набряк; дуже рідко - анафілактичні реакції, у тому числі шок.

Також повідомлялося про рідкісні випадки порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність, що потребує проведення гемодіалізу, у пацієнтів з патологією нирок або іншими факторами ризику (застосування нефротоксичних препаратів, діуретиків або дегідратація пацієнтів у період після проведення інфузії).

Дуже рідко повідомлялося про наступні реакції: дегідратація внаслідок таких симптомів після введення препарату, як гарячка, блювання та діарея; артеріальна гіпотензія у пацієнтів з основними факторами ризику; остеонекроз щелепи; склерит та запальний процес орбіти ока. У дуже рідкісних випадках артеріальна гіпотензія призводила до непритомності або судинної недостатності, переважно у пацієнтів із факторами ризику.

Передозування

Відсутні дані про гостру інтоксикацію при застосуванні золедронової кислоти. Необхідно з особливою увагою спостерігати за пацієнтами, які одержують дози, що перевищують рекомендовані. У разі клінічно значущої гіпокальціємії оборотний ефект може бути досягнутий інфузією глюконату кальцію.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Препарат протипоказаний у період вагітності або годування груддю.

Діти

Досвід застосування препарату дітям відсутній, тому препарат не слід застосовувати у педіатричній практиці.

Особливості застосування

До призначення препарату пацієнтів необхідно обстежити, щоб гарантувати, що вони відповідно гідратовані.

Дозу золедронової кислоти слід вводити щонайменше 15 хв.

Стандартні метаболічні параметри, пов’язані з гіперкальціємією, такі як рівні кальцію, фосфату і магнію, а також креатиніну в сироватці крові, слід ретельно перевірити після початку терапії препаратом. Якщо виникає гіпокальціємія, гіпофосфатемія або гіпомагніємія, може знадобитися короткочасна додаткова терапія. Неліковані пацієнти з гіперкальціємією мають деякий ступінь порушення функції нирок, тому необхідно ретельно проводити моніторинг показників функції нирок.

Пацієнтів з гіперкальціємією, що індукована пухлиною, та ознаками погіршення функції нирок слід ретельно обстежити перед тим, як зробити висновок щодо оцінки співвідношення потенційна користь тривалого лікування препаратом/можливий ризик.

При прийнятті рішення про лікування пацієнтів із метастазами в кістки, з метою запобігання симптомам, пов’язаним із хребтом, слід враховувати, що початок ефекту лікування настає через 2-3 місяці.

Були повідомлення щодо ниркових дисфункцій, пов’язаних із застосуванням бісфосфонатів. Фактори, що збільшують можливість порушення ниркової функції, включають дегідратацію, порушення функції нирок, що існувало раніше, багаторазові цикли золедронової кислоти або інших бісфосфонатів, а також застосування нефротоксичних засобів або проведення інфузії у коротший термін, ніж було рекомендовано дотепер. Хоча при введенні золедронової кислоти у дозі 4 мг протягом не менше 15 хв ризик зменшується, погіршення функції нирок можливе.

Підвищення рівня креатиніну в сироватці крові спостерігається також у деяких пацієнтів, які постійно приймають препарат у рекомендованих дозах для запобігання виникнення симптомів з боку хребта.

Перед прийомом кожної дози у пацієнтів необхідно оцінювати рівні креатиніну в сироватці крові. Після початку лікування пацієнтам із метастазами у кістки та жінкам, хворим на ранню стадію раку молочної залози у постменопаузальному періоді під час лікування інгібіторами ароматази (Als) при запобіганні втраті маси кісткової тканини та переломів кісток при незначних або помірних порушеннях функції нирок рекомендуються нижчі дози золедронової кислоти (див. таблицю у розділі «Спосіб застосування та дози»). У пацієнтів, у яких спостерігаються ознаки погіршення ниркової функції під час лікування, прийом препарату можна відновлювати лише тоді, коли рівень креатиніну повернеться до початкового значення у межах 10 % від початкової величини.

Через можливий вплив бісфосфонатів, у тому числі золедронової кислоти, на функцію нирок, відсутність розгорнутих даних щодо клінічної безпеки у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю на початку і лише обмеженими фармакокінетичними даними у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю на початку (кліренс креатиніну < 30 мл/хв), застосування золедронової кислоти у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю не рекомендується. Оскільки доступні лише обмежені клінічні дані у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, ніяких певних рекомендацій не можна зробити для цієї категорії пацієнтів. Слід уникати гіпергідратації у пацієнтів з ризиком розвитку серцевої недостатності. Повідомлялося про остеонекроз щелепи в онкологічних хворих, лікування яких включало бісфосфонати. Більшість пацієнтів також отримували хіміотерапію і кортикостероїди. Більшість зафіксованих випадків були пов’язані зі стоматологічними процедурами, такими як видалення зуба. Багато хто мав ознаки місцевої інфекції, включаючи остеомієліт.

У пацієнтів із супутніми факторами ризику (наприклад рак, хіміотерапія, кортикостероїди, недостатня гігієна порожнини рота) до початку лікування бісфосфонатами слід проводити обстеження ротової порожнини з відповідною профілактичною стоматологією.

Під час лікування пацієнтам слід, у разі можливості, уникати інвазивних стоматологічних процедур. У пацієнтів, у яких під час терапії бісфосфонатами розвинувся остеонекроз щелепи, стоматологічна операція може погіршити стан. Для пацієнтів, які потребують стоматологічних процедур, немає даних, які дають можливість припустити, чи зменшить ризик остеопорозу щелепи припинення лікування бісфосфонатами. Лікар для прийняття рішення повинен керуватися планом ведення кожного пацієнта на основі індивідуальної оцінки користі і ризику.

Для пацієнтів, які приймали бісфосфонати, у тому числі й золедронову кислоту, повідомлялося про сильний, а інколи нестерпний біль у кістках, суглобах та/або м’язах. Однак такі повідомлення були поодинокими. Час появи симптомів займає від одного дня до кількох місяців після початку лікування. У більшості пацієнтів симптоми послаблювалися після припинення лікування. У даній категорії пацієнтів симптоми поверталися після відновлення лікування тим самим препаратом або іншим бісфосфонатом.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Дослідження щодо впливу препарату на здатність керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами не проводилися, але у випадку появи побічних ефектів з боку ЦНС слід уникати таких видів діяльності.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Під час досліджень препарат призначався паралельно з протипухлинними препаратами, діуретиками, антибіотиками і аналгетиками. Не було виявлено клінічних ефектів, що могли б вказувати на взаємодію препаратів. Золедронова кислота не виявляє помітного зв’язування з білками плазми крові та не інгібує ензим цитохром Р450 людини in vitro, однак за належною формою клінічне дослідження взаємодії препаратів не проводилося. Рекомендується з особливою обережністю призначати бісфосфонати, такі як золедронова кислота, одночасно з аміноглікозидами, оскільки таке застосування препаратів може призводити до більш тривалого, ніж необхідно, зниження рівня кальцію в сироватці крові. Слід бути обережними при призначенні золедронової кислоти та інших потенційно нефротоксичних препаратів. Слід також мати на увазі можливість розвитку гіпомагнезіємії при застосуванні препарату.

У хворих на мієлому ризик дисфункції нирок може підвищуватися, коли внутрішньовенні бісфосфонати, такі як золедронова кислота, застосовують разом з талідомідом.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Золедронова кислота належить до класу бісфосфонатів, що специфічним чином діють на кісткову тканину. Вона є потужним інгібітором остеокластичної кісткової резорбції.

Селективна дія бісфосфонатів на кістки базується на їхній високій спорідненості з мінералізованою кістковою тканиною, однак молекулярний механізм, що призводить до інгібування остеокластичної активності, дотепер не з’ясований. У дослідженнях на тваринах було встановлено, що золедронова кислота інгібує кісткову резорбцію без негативного впливу на формування, мінералізацію та механічні властивості кісток.

Крім інгібування остеокластної кісткової резорбції, золедронова кислота має певні протипухлинні властивості, які підвищують ефективність лікування метастатичного ураження кісток.

In vivo – інгібування остеобластної кісткової резорбції, яка діє на структуру мікрокристалічного матриксу кістки, що зменшує пухлинний ріст, антиангіогенну дію, протибольову дію.

In vitro - інгібування остеобластної проліферації, цитостатична дія, проапоптостатична дія на пухлинні клітини, синергічний цитостатичний ефект з іншими протипухлинними ліками, антиадгезивна та антиінвазивна дія.

Фармакокінетика. Фармакокінетичні показники під час одноразових 5- і 15-хвилинних інфузій 2, 4, 8 і 16 мг золедронової кислоти у 64 пацієнтів із метастазами у кістках не залежали від дози.

Після початку інфузії золедронової кислоти плазмові концентрації препарату швидко зростали, досягаючи піка наприкінці періоду інфузії, потім швидко знижувалися до < 10 % піка через 4 години і < 1 % піка - через 24 години з подальшим тривалим періодом дуже низьких концентрацій, що не перевищують 0,1 % піка до другої інфузії препарату на 28-й день.

Внутрішньовенно введена золедронова кислота виводиться трифазово: швидке двофазове виведення з великого кола кровообігу, з періодом напіввиведення t1/2 альфа 0,24 і t1/2 бета 1,87 години, за яким відбувається фаза тривалої елімінації з кінцевим періодом напіввиведення t1/2 гама 146 годин. Після застосування багаторазових доз даного препарату, введеного кожні 28 днів, накопичення його у плазмі крові не спостерігалося. Золедронова кислота не метаболізується і виділяється у незміненому вигляді нирками. Протягом перших 24 годин 39 ± 16 % введеної дози виводиться із сечею, у той час як залишок переважно зв’язується з кістковою тканиною. З кісткової тканини залишки дози повільно повертаються до системної циркуляції і виводяться нирками. Загальний кліренс становить 5,04 ± 2,5 л/год і не залежить від дози, на нього також не впливають стать, вік, раса та маса тіла. Збільшення часу інфузії з 5 до 15 хв веде до 30 % зменшення концентрації золедронової кислоти у кінці інфузії, але не має впливу на криву концентрації.

Відсутні дані щодо фармакокінетики золедронової кислоти у хворих з гіперкальціємією, а також у пацієнтів з печінковою недостатністю. Золедронова кислота не інгібує ензим цитохром Р450 людини in vitro, не підлягає біотрансформації, за даними експериментальних досліджень < 3 % введеної дози виводиться з фекаліями, даючи підставу думати, що функціональний стан печінки суттєво не впливає на фармакокінетику золендронової кислоти.

Золедронова кислота не має спорідненості з клітинними компонентами крові, її зв'язування з білками плазми досить низьке (приблизно 56 %) і не залежить від концентрації золедронової кислоти в сироватці крові.

Нирковий кліренс золедронової кислоти корелює з кліренсом креатиніну, нирковий кліренс відображає 75 ± 33 % кліренсу креатиніну. Аналіз групи пацієнтів показав, що у пацієнтів з кліренсом креатиніну 20 мл/хв (гостра ниркова недостатність) або 50 мл/хв (середня ниркова недостатність) відносний кліренс золедронової кислоти – 37 % або 72 % відповідно. Однак дані з фармакокінетики у хворих з гострою нирковою недостатністю (< 30 мл/хв) обмежені.

Основні фізико-хімічні властивості

Несумісність

З метою запобігання несумісності концентрат препарату підлягає розведенню у стерильному 0,9 % розчині натрію хлориду або 5 % розчині глюкози. Препарат не слід змішувати з розчинами, що містять кальцій, наприклад, з розчином Рінгера.

У дослідженнях зі скляними флаконами, а також кількома типами інфузійних пакетів та інфузійних систем, виготовлених із полівінілхлориду, поліетилену та поліпропілену (попередньо заповнених 0,9 % розчином натрію хлориду або 5 % розчином глюкози), спостерігалася відсутність несумісності з вищезазначеними пакувальними матеріалами.

Термін придатності

Порошок ліофілізований для приготування розчину для інфузій – 2 роки;

розчинник – 4 роки.

Умови зберігання

Зберігати у сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Приготовлений розчин слід зберігати в холодильнику при температурі від 2 до 8 °С не більше 24 годин.

Після асептичного розведення необхідно використовувати готовий до застосування препарат негайно.

Упаковка

По 0,004 г ліофілізату для приготування розчину для інфузії у флакон темного нейтрального скла місткістю 10 мл, герметично закупорений гумовою пробкою, закритий алюмінієво-пластиковим ковпачком.

По 5 мл розчинника в ампулу нейтрального скла, що має кільце натягу для відкривання чи з точкою розлому або без них.

По 1 флакону з препаратом і 1 ампулі з розчинником у контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної. 1 контурну чарункову упаковку разом з інструкцією для медичного застосування у картонну пачку.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробники

1. ТОВ «Компанія «Деко».

Адреса: 171130, Російська Федерація, Тверська обл., Вишневолоцький р-н, с. Зеленогорський, вул. Совецька, буд. 6 А, корп. № 1, № 5.

2. ЗАТ «Фарм-Синтез».

Адреса: 249010, Російська Федерація, Калужська обл., м. Боровск, вул. Московська, буд. 30.

Заявник

ЗАТ «Фарм-Синтез».

адреса: 111024, Російська Федерація, м. Москва, вул. Кабельна 2-га, буд. 2, будівля 9.