Релиум

Склад

діюча речовина: diazepam;

одна таблетка, вкрита оболонкою, містить діазепаму 5 мг;

допоміжні речовини: крохмаль картопляний, натрію крохмальгліколят (тип А), желатин, полісорбат 80, хіноліновий жовтий (Е – 104), тальк, магнію стеарат, лактози моногідрат, гіпромелоза, макрогол 6000.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Психолептичні засоби. Анксіолітики. Похідні бензодіазепіну. Код АТС N05B A01.

Показання

Дорослі.

Тривожні розлади.

Безсоння (бензодіазепіни показані тільки при тяжких розладах, особливо для пацієнтів, які мають критичні патологічні стани).

Усунення м’язових спазмів, асоційованих зі спазмами церебральної етіології.

У складі комплексного лікування епілепсії.

Премедикація при незначних хірургічних втручаннях.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до бензодіазепінів або до будь-якого компонента препарату.
• Тяжка дихальна недостатність.
• Синдром нічного апное.
• Тяжка печінкова та ниркова недостатність.
• Міастенія gravis.
• Фобічні або нав’язливі стани, хронічні психози, алкогольна та наркотична залежність (за винятком гострого абстинентного синдрому).

Спосіб застосування та дози

Дозування і тривалість лікування повинні індивідуально підбиратися для кожного пацієнта.

Лікування слід розпочинати з мінімальної ефективної дози, що відповідає певному показанню.

Таблетки застосовують внутрішньо.

Тривалість лікування

Тривалість лікування повинна бути якомога коротшою залежно від показань. При лікуванні безсоння тривалість курсу не повинна перевищувати 4 тижнів, при станах тривоги – 8-12 тижнів, включаючи період поступового зниження дози.

На початку лікування необхідно повідомити пацієнта, що терапія буде мати обмежений термін, і пояснити схему поступового зниження дози. Щоб зменшити тривожність через виникнення феномену рикошету, пацієнт має знати про можливість його появи упродовж терміну лікування (див. розділ «Особливості застосування»).

Слід враховувати, що при застосуванні бензодіазепінів з короткою тривалістю дії симптоми синдрому відміни можуть проявлятися в інтервалах між прийомами разових доз, особливо при застосуванні великих доз. При застосуванні бензодіазепінів з тривалою дією не слід замінювати їх на бензодіазепіни короткої дії через можливість розвитку синдрому відміни.

Дорослі

• Тривожні стани: звичайна доза для дорослих – 5 мг. Максимальна доза – до 30 мг на добу у кілька прийомів. Режим дозування встановлює лікар індивідуально. 
• Безсоння, пов’язане з тривогою у дорослих: по 5-15 мг за півгодини до сну.

Необхідно застосовувати найменші ефективні дози, що усувають симптоми захворювання.

Не слід продовжувати лікування у повній дозі довше 4 тижнів.

Тривале застосування препарату не рекомендується.

Відміну препарату слід проводити шляхом поступового зниження дози. Для пацієнтів, які застосовували бензодіазепіни протягом тривалого часу, може знадобитися більш тривалий період для зменшення дози. Дозу може зменшувати тільки лікар.

• Спастичні стани м'язів: м’язові спазми – 5-15 мг на добу, розподілених на дози по 5 мг 1-3 рази на добу; спазми церебральної етіології в окремих випадках – 5-60 мг на добу у кілька прийомів.
• Премедикація: 5-20 мг.

Пацієнти літнього віку

Пацієнти літнього віку чутливіші до препаратів, що діють на центральну нервову систему. Застосовані дози не повинні перевищувати половини дози, рекомендованої дорослим пацієнтам.

Пацієнти з печінковою та/або нирковою недостатністю

Слід дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів з порушеннями функції печінки та/або нирок. Може виникнути необхідність зменшення дози препарату.

Дозу підбирають індивідуально для кожного пацієнта, залежно від ступеня недостатності ураженого органу.

Побічні реакції

Найчастіше виникають підвищена стомлюваність, сонливість, м’язова слабкість. У більшості випадків після кількох днів прийому вони спонтанно зникають. Також їх можна уникнути шляхом зниження дози препарату.

• ;З боку серцево-судинної системи: брадикардія, біль у грудній клітці, артеріальна гіпотензія, недостатність кровообігу, серцева недостатність, включаючи зупинку серця.
• ;З боку нервової системи: головний біль і запаморочення, дезорієнтація, втрата свідомості, тремор, погіршання настрою, гнів, атаксія, дизартрія, порушення мовлення. Зі збільшенням терапевтичної дози препарату підвищується ризик виникнення антероградної амнезії. Амнестичні ефекти можуть супроводжуватись аномальною поведінкою.
• ;Психічні порушення: неспокій, збудження, дратівливість, агресивність, марення, ворожість, нічні кошмари, галюцинації, психози, зміни поведінки та інші несприятливі поведінкові ефекти (переважно у дітей та в осіб літнього віку; у разі їх появи необхідно негайно припинити застосування препарату), сплутаність свідомості, емоційна бідність, зниження уваги, депресія.

Довготривале застосування препарату (навіть у терапевтичних дозах) може призвести до розвитку фізичної залежності: припинення терапії може спричинити синдром відміни або феномен рикошету.

Були повідомлення про зловживання бензодіазепінами (див. розділ «Особливості застосування»).

• ;З боку кровотворної системи: порушення морфологічного складу крові, нейтропенія (в окремих випадках).
• ;З боку імунної системи: анафілактичні реакції, висипання, свербіж, кропив’янка.
• ;З боку органів зору: нечіткість зору, диплопія.
• ;З боку органів слуху: вертиго.
• ;З боку травного тракту: нудота, втрата апетиту, блювання, відчуття сухості в роті або гіперсалівація, запор, коліки та інші шлунково-кишкові розлади.
• ;З боку сечовидільної системи: затримка сечі, нетримання сечі.
• ;З боку шкіри: шкірні реакції.
• ;З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко – жовтяниця, порушення функції печінки.
• ;З боку дихальної системи: пригнічення дихання, включаючи дихальну недостатність.
• ;Травми, отруєння, процедурні ускладнення: підвищений ризик падінь і переломів при застосуванні бензодіазепінів був зареєстрований у пацієнтів літнього віку.
• ;Інші: біль у суглобах, м’язові спазим, напади судом, зміна лібідо, підвищення потовиділення.
• ;Лабораторні показники: порушення серцевого ритму; дуже рідко – збільшення рівнів трансаміназ, лужної фосфатази в крові.

Передозування

Симптоми: сонливість, атаксія, дизартрія та ністагм. Передозування препарату рідко може спричинити загрозу для життя, але може призвести до відсутності рефлексів, апное, артеріальної гіпотензії, пригнічення серцево-дихальної системи та коми. Кома, як правило, триває кілька годин, але може бути і тривалішою, і циклічною, особливо у пацієнтів літнього віку. Пригнічення дихання бензодіазепінами у пацієнтів із захворюваннями дихальної системи має тяжчий перебіг.

Бензодіазепіни посилюють ефекти інших депресантів центральної нервової системи, включаючи алкоголь.

Лікування: моніторинг основних життєвих функцій організму. Симптоматична терапія, спрямована на підтримання функцій серцево-судинної, дихальної системи та центральної нервової системи.

Подальшого всмоктування можна запобігти, якщо вжити відповідні заходи лікування, наприклад застосування активованого вугілля протягом 1-2 годин. Якщо пацієнт непритомний, йому необхідно зробити штучне дихання. Промивання шлунка не є звичайним заходом для виведення препарату. При пригніченні нервової системи застосовують флумазеніл – антагоніст бензодіазепінів. Це слід проводити в умовах стаціонару. Флумазеніл має короткий період напіввиведення (близько 1 години). Тому хворі, яким вводять флумазеніл, потребують ретельного моніторингу після його застосування. Флумазеніл застосовують з обережністю при одночасному введенні лікарських засобів, що знижують судомний поріг (наприклад трициклічні антидепресанти).

Для отримання подальшої інформації щодо правильного застосування флумазенілу слід уважно прочитати інструкцію для медичного застосування цього препарату.

При виникненні збудження не слід застосовувати барбітурати.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Не застосовують у період вагітності.

Діазепам проникає у грудне молоко. Якщо виникне необхідність призначення препарату матері, яка годує груддю, необхідно припинити годування дитини груддю.

Якщо препарат призначають жінкам репродуктивного віку, вони мають повідомити лікаря щодо припинення лікування, якщо вони завагітніли або підозрюють, що вагітні.

Діти

У дітей діазепам у таблетках по 5 мг не може застосовуватися через неможливість точного дозування препарату (поділу таблетки).

Особливості застосування

Перед початком лікування препаратом Реліум лікар повинен провести ретельний аналіз наявних розладів.

Якщо через 7-14 днів лікування пацієнт не спостерігає поліпшення або наступає рецидив безсоння, необхідно повідомити про це лікарю.

Загальна інформація, що стосується спостережуваних ефектів після лікування бензодіазепінами й іншими препаратами подібної дії, яку слід враховувати при застосуванні препарату Реліум, наведена нижче.

Одночасне застосування алкоголю/депресантів центральної нервової системи (ЦНС).

Під час лікування препаратом Реліум не можна вживати алкоголь та/або інші депресанти ЦНС. Така комбінація посилює клінічні ефекти бензодіазепінів, включаючи тяжкий седативний ефект, клінічно пов’язаний з лікуванням дихальної та/або серцево-судинної депресії.

Реліум з обережністю призначають пацієнтам, в анамнезі яких було зафіксовано зловживання алкоголем або наркотичними лікарськими засобами.

Реліум не рекомендується призначати пацієнтам, залежним від застосування депресантів ЦНС або алкоголю, за винятком періоду загострення абстинентного синдрому.

Толерантність.

Регулярне застосування бензодіазепінів або препаратів подібної дії, зокрема діазепаму, протягом кількох тижнів може призвести до зменшення ефективності їх дії.

Лікарська залежність.

Застосування бензодіазепінів або препаратів подібної дії може призвести до розвитку психічної і фізичної лікарської залежності. Ризик розвитку лікарської залежності збільшується разом з дозою і тривалістю лікування і зростає у пацієнтів з алкогольною залежністю, а також у пацієнтів із залежністю до інших лікарських препаратів в анамнезі, розладами особистості. Таким пацієнтам необхідний регулярний моніторинг, слід уникати повторного призначення препарату, лікування слід припиняти поступово.

Синдром відміни.

Раптове припинення застосування бензодіазепінів супроводжується синдромом відміни. Характерними проявами синдрому відміни є головний біль, м'язовий біль, підвищена тривожність, збудження і емоційне напруження, сплутаність свідомості і дратівливість. У тяжких випадках можуть з'явитися дереалізація (розлад сприйняття навколишнього світу), деперсоналізація, тактильна, акустична і світлова гіперстезія, поколювання і оніміння кінцівок, галюцинації або епілептичні напади.

Відновлення симптомів безсоння і тривоги

Різке припинення лікування діазепамом може спровокувати виникнення феномену рикошету, який виявляється загостренням стану з наступною швидкою редукцією симптомів (зміни настрою, тривога або порушення сну, неспокій). Щоб запобігти виникненню феномену рикошету/синдрому відміни, рекомендується поступове зниження дози препарату.

Тривалість лікування.

Тривалість лікування має бути якомога коротшою залежно від показань, але не повинна перевищувати при безсонні 4 тижнів, станах тривоги – 8-12 тижнів, включаючи період поступового зниження дози препарату. Тривалість лікування збільшують тільки після ретельної оцінки стану пацієнта.

Пацієнтів слід поінформувати про початок і тривалість лікування і пояснити про поступове зменшення дози. Крім того, пацієнта слід попередити про можливе виникнення абстинентного синдрому, для зниження стану неспокою, особливо при при припиненні терапії препаратом.

Антероградна амнезія.

Діазепам, як і бензодіазепіни та подібні препарати, може спричиняти антероградну амнезію. Антероградна амнезія може проявлятися при застосуванні терапевтичних доз, ризик зростає при прийомі більш високих доз. Стан проявляється частіше за все протягом кількох годин після прийому бензодіазепінів внутрішньо, тому для зниження ризику пацієнтам слід надати можливість безперервного сну 7-8 годин.

Психічні та парадоксальні реакції.

Діазепам, як і бензодіазепіни та подібні препарати, може спричиняти парадоксальні реакції, такі як неспокій, збудження, дратівливість, агресивність, марення, гнів, кошмарні сновидіння, галюцинації, психози, сомнамбулізм, порушення особистості, виражене безсоння, неадекватна поведінка та інші розлади поведінки. Ці реакції значно частіше спостерігаються у літніх пацієнтів. У разі появи таких симптомів необхідно відразу ж припинити прийом препарату.

Особливі групи пацієнтів.

Препарат Реліум слід застосовувати з великою обережністю пацієнтам літнього віку (старше 65 років) у зв'язку з можливим збільшенням побічних дій, що стосуються, головним чином, розладів орієнтації і координації рухів (падіння, травми). Пацієнтам літнього віку та ослабленим хворим необхідне зниження дози.

Не рекомендується застосовувати бензодіазепіни і подібні препарати пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю, оскільки дані препарати можуть прискорювати розвиток печінкової енцефалопатії. Пацієнтам з хронічними захворюваннями печінки дози слід зменшувати.

Діазепам слід застосовувати з обережністю пацієнтам з хронічною дихальною недостатністю, оскільки встановлено, що бензодіазепіни пригнічують дихальний центр. Може бути необхідне зменшення дози.

При лікуванні пацієнтів з порушенням функції нирок від слабкого до помірного ступеня тяжкості слід дотримуватися звичайних застережних заходів. При тяжкій нирковій недостатності препарат застосовувати не рекомендується.

Не рекомендується застосовувати бензодіазепіни і подібні препарати пацієнтам з психозами.

Застосування при депресії.

Бензодіазепіни не слід застосовувати як монотерапію для лікування депресій або тривожних станів. У цих пацієнтів можуть з'являтися суїцидальні схильності. У зв'язку з можливістю умисного передозування цим пацієнтам слід призначати бензодіазепіни і подібні препарати, наскільки це можливо, у найменших дозах.

Пацієнтам із симптомами ендогенної депресії або тривоги, пов'язаної з депресією, лікар повинен призначити декілька препаратів одночасно. Застосування тільки препарату Реліум пацієнтам з депресією може спричинити посилення симптомів депресії, зокрема суїцидальних думок.

Бензодіазепіни і подібні препарати необхідно з великою обережністю застосовувати пацієнтам з алкогольною, лікарською і наркотичною залежністю в анамнезі. Такі пацієнти під час лікування діазепамом повинні знаходитися під суворим контролем, оскільки входять до групи ризику розвитку звикання і психічної залежності.

Діазепам необхідно з обережністю застосовувати пацієнтам з порфірією. Застосування діазепаму може спричинити посилення симптомів цієї хвороби.

З обережністю застосовувати пацієнтам з глаукомою, особливо із закритокутовою формою.

У разі тривалого лікування діазепамом показані періодичні дослідження крові (морфологічний аналіз з мазком) і функціональні проби печінки.

У зв'язку з вмістом лактози препарат Реліум не повинен застосовуватися пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або поганим всмоктуванням глюкози-галактози.

Під час лікування діазепамом і ще 3 дні потому не можна вживати ніяких спиртних напоїв.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Під час застосування препарату Реліум і протягом 3 днів після його завершення не можна керувати автотранспортом і обслуговувати рухомі механічні пристрої. Здатність керувати автотранспортом і обслуговувати механічні пристрої може бути обмежена у зв'язку з можливою появою сонливості, зниженням концентрації уваги або інших побічних дій, що знижують концентрацію уваги.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Фармакокінетичні взаємодії

Окиснювальний метаболізм діазепаму здійснюється за участю СYРЗА та CYP2C19 ізоферментів. Оксазепам та темазепам у подальшому кон’югуються з глюкуроновою кислотою.

Субстанції, які є модуляторами СYРЗА та/або CYP2C19, потенційно можуть змінювати фармакокінетику діазепаму. Лікарські засоби циметидин, кетоконазол, флювоксамін, флюоксетин та омепразол інгібують СYРЗА та CYP2C19, що може призвести до посилення та тривалого седативного ефекту. Існують дані, що метаболічна елімінація фенітоїну впливає на діазепам.

Цизаприд може призвести до тимчасового посилення седативного ефекту при пероральному застосуванні бензодіазепінів за рахунок швидкого всмоктування.

Рифампіцин, індуктор печінкових ферментів, прискорює метаболізм діазепаму (підвищує кліренс діазепаму) і послаблює фармакологічну дію препарату. Подібний вплив на метаболізм діазепаму можуть спричиняти теофілін і тютюнопаління.

Ізоніазид, еритроміцин, дисульфірам, циметидин, флувоксамін, флуокситин, омепразол, пероральні контрацептивні засоби гальмують процеси біотрансформації діазепаму (знижують кліренс діазепаму), що може потенціювати фармакологічну дію препарату.

Фармакодинамічні взаємодії

Підвищення седативного ефекту, дихання і гемодинаміки може виникати при одночасному застосуванні діазепаму з депресантами центральної дії, такими як нейролептики, транквілізатори/заспокійливі засоби, антидепресанти, інгібітори МАО, снодійні, протиепілептичні засоби, наркотичні аналгетики, анестетики та седативні антигістамінні препарати або етанол.

Діазепам вступає у взаємодію з леводопою (сприяє ослабленню її дії), з фенітоїном і препаратами, що зменшують гіпертонус скелетної мускулатури (сприяючи посиленню їх дії).

Під час лікування бензодіазепінами не вживати алкоголь.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Діазепам відноситься до групи похідних 1,4-бензодіазепіну. Пригнічує багато структур центральної нервової системи (кора головного мозку, мозочок, лімбічна система, гіпоталамус, спинномозковий стовбур). Механізм дії діазепаму значною мірою пов'язаний з гама-аміномасляною кислотою (ГАМК) і рецепторним комплексом, до складу якого входить хлорний канал, рецептор ГАМК-А і бензодіазепіновий рецептор. Діазепам стимулює зв’язування ГАМК з рецептором ГАМК-А і потенціює біологічний ефект дії ГАМК (медіатора дії діазепаму). Наслідком активації рецептора ГАМК-А є збільшення проходження іонів Cl^– всередину нейрону і його гіперполяризація, внаслідок чого відбувається пригнічення активності нейрону. Діазепам чинить виражену анксіолітичну, седативну, протисудомну дію. Також він чинить снодійну дію і зменшує тонус скелетної мускулатури.

Фармакокінетика.

Діазепам добре всмоктується з травного тракту; біодоступність становить близько 98 %. Після перорального застосування 20 мг діазепаму максимальна концентрація в крові досягається через 0,9-1,3 години і становить 500 нг/мл. Період напіввиведення діазепаму становить 24-48 годин; з білками крові зв'язується на 94-99 %.

Діазепам проявляє значну спорідненість до жирової тканини. Проходить через гематоенцефалічний і плацентарний бар'єри, проникає в молоко матері.

Діазепам метаболізується в печінці. Внаслідок цього процесу утворюються активні метаболіти: N-дезметилдіазепам (нордіазепам), темазепам, оксазепам, які потім зв'язуються з глюкуроновою кислотою.

Діазепам і його метаболіти виводяться, головним чином, із сечею.

Фармацевтичні характеристики

Основні физико-хімічні властивості.

Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, жовтого кольору, без тріщин та руйнувань по краях.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 ^оС в захищеному від світла та вологи, в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 20 таблеток у блістері. По 1 блістеру в картонній коробці.

Виробник

Тархомінський фармацевтичний завод «Польфа» АТ.

Місцезнаходження

Вул. А. Флемінга 2, 03-176, Варшава, Польща.