Рекофол эмульсия д/введ в/в 10 мг/мл по 100 мл во флак:

Загальна характеристика

міжнародна назва: propofol;

Основні фізико-хімічні властивості

біла жирова емульсія;

Склад

1 мл емульсії містить пропофолу 10 мг;

допоміжні речовини: олія соєва, лецитин яєчний, гліцерин, натрію гідроксид, вода для ін'єкцій.

Форма випуску

Емульсія для внутрішньовенного введення.

Фармакотерапевтична група

Засіб для загальної анестезії.

Код АТС N01AX10.

Фармакологічні  властивості. Фармакодинаміка. Пропофол - короткодіючий внутрішньовенний анестетик для введення у загальну анестезію і її підтримки та для седації пацієнтів у процесі інтенсивної терапії. Загальна анестезія в більшості пацієнтів починається через 30-60 секунд. Тривалість анестезії залежить від дози і супутнього лікування становить від 10 хвилин до 1 години. Вихід пацієнтів із анестезії швидкий і не супроводжується порушенями свідомості. Відкривання очей можливо у межах 10 хвилин. Немає спеціально встановлених рецепторних місць. Вважається, що анестетики чинять неспецифічну дію на рівні ліпідних мембран.

 Фармакокінетика. 97 % пропофолу зв’язується з білками плазми. Встановлено, що після внутрішньовенної інфузії період напівжиття при елімінації становить 277-403 хвилини. Кінетику пропофолу після внутрішньовенного болюсного введення можна описати тричастинною моделлю: фаза швидкого розподілу (t½ = 1,8-8,3 хв), фаза β-елімінації (t½ = 30-60 хв) і фаза γ-елімінації (t½ = 200-300 хв). У фазі γ-елімінації рівень препарату у крові зменшується повільно через повільний перерозподіл із глибшого шару, ймовірно, жирової тканини. Ця фаза не впливає на період виходу з анестезії у клінічній практиці. Пропофол метаболізується головним чином шляхом кон’югації в печінці з кліренсом приблизно 2 л/хв, але існує також позапечінковий механізм метаболізму. Неактивні метаболіти екскретуються головним чином нирками (приблизно

88 %). При режимі звичайної підтримки анестезії значне накопичення пропофолу не спостерігалося після хірургічних процедур, які тривали принаймні 5 годин.

Показання до застосування

Введення у загальну анестезію та її підтримка. Забезпечення седативного ефекту у пацієнтів, що перебувають на штучній вентиляції легенів, у процесі інтенсивної терапії, а також при проведенні хірургічних і діагностичних процедур під регіональною чи місцевою анестезією.

Спосіб застосування та дози

Дозу Рекофолу^® 1% повинен підбирати індивідуально досвідчений спеціаліст-анестезіолог залежно від маси тіла пацієнта, його чутливості до пропофолу та інших супутніх препаратів. Рекофол^® 1% також використовується для забезпечення седативного ефекту при хірургічних і діагностичних процедурах і застосовується у поєднанні зі спінальною та епідуральною анестезією. Рекомендується вводити пропофол титрованими порціями, залежно від реакції пацієнта, до появи клінічних ознак настання анестезії.

Перед використанням ампулу чи флакон треба легко струснути. Невикористаний розчин треба знищити.

Дорослі.

Введення в загальну анестезію.

Доза Рекофолу^® 1% повинна відтитровуватись індивідуально (20-40 мг пропофолу кожні 10 секунд), залежно від реакції пацієнта. Рекофол^® 1% можна застосовувати для введення в анестезію повільною болюсною ін’єкцією або інфузією. Звичайна доза для введення в анестезію у більшості дорослих пацієнтів до 55 років становить 1,5 – 2,5 мг пропофолу/кг маси тіла.

Пацієнти більш старшого віку та пацієнти 3 – 4-го класу за шкалою ASA, особливо хворі з порушеною функцією серця, будуть потребувати нижчої дози, і загальна доза Рекофолу^® 1% може бути зменшена до мінімальної – 1 мг пропофолу/кг маси тіла. Цим пацієнтам препарат вводиться з меншою швидкістю (приблизно 2 мл, що відповідає 20 мг пропофолу кожні 10 секунд). Загальна доза може зменшуватися при повільнішому введенні (20 - 50 мг/хв). 

Підтримка загальної анестезії.

Анестезія може підтримуватися введенням Рекофолу® 1% шляхом безперервної (постійної) інфузії або повторними болюсними ін’єкціями для підтримання необхідного рівня анестезії.

Безперервна інфузія: потрібна швидкість інфузії може значно відрізнятися в окремих пацієнтів. Для підтримки загальної анестезії пропофол повинен вводитися зі швидкістю 4-12 мг/кг/год. Для пацієнтів більш похилого віку, виснажених пацієнтів чи паціентів з гіповолемією та хворих 3 – 4 -го класу за шкалою ASA доза Рекофолу® повинна бути зменшена до 4 мг/кг/год. На початку анестезії (приблизно протягом перших 10 - 20 хв) окремі пацієнти можуть потребувати дещо вищої швидкості введення (8 -10 мг/кг/год).

Повторні болюсні ін’єкції: 25 -50 мг (2.5 - 5 мл) болюсних ін’єкцій роблять залежно від реакції пацієнта. Пацієнтам похилого віку не слід вводити препарат швидкими болюсними ін’єкціями (разовими або повторними), оскільки це може призвести до серцево-легенової депресії.

Забезпечення седативного ефекту пацієнтів, які перебувають на штучній вентиляції легенів, у процесі інтенсивної терапії.

Для забезпечення седативного ефекту у процесі інтенсивної терапії рекомендується вводити пропофол шляхом безперервної інфузії. Швидкість інфузії повинна визначатися залежно від необхідного ступеня седації. Для більшості пацієнтів достатня седація може бути отримана введенням пропофолу зі швидкістю 0,3-4 мг/кг/год. Бажано, якщо це можливо, не перевищувати дози 4 мг/кг/год (див. “Особливості застосування”). Безперервне застосування Рекофолу^® не повинно перевищувати 7 днів. Для проведення седації у відділеннях інтенсивної терапії не рекомендується вводити пропофол системами інфузоматом. 

Забезпечення седативного ефекту в процесі хірургічних і діагностичних процедур.

Дозу треба підбирати індивідуально. Достатня седація при хірургічних і діагностичних процедурах звичайно досягається введенням спочатку 0,5 - 1 мг/кг протягом 1 – 5 хв і підтримується поступовою інфузією зі швидкістю 1 – 4,5 мг/кг/год. При раптовій необхідності поглиблення седації додатково болюсно вводять 10 - 20 мг. Для пацієнтів 3 – 4-го класу за шкалою ASA та для пацієнтів похилого віку часто є достатніми менші дози Рекофолу^®.

Діти

Введення в загальну анестезію.

Пропофол не можна призначати дітям до 1 місяця.

Для введення в анестезію Рекофол^® 1% повинен повільно титруватися, залежно від реакції пацієнта, до появи клінічних ознак початку анестезії. Дозування Рекофолу^® повинно підбиратися залежно від віку і/або маси тіла. Середня доза для введення в анестезію для більшості дітей старше 8 років становить приблизно 2,5 мг Рекофолу^®/кг маси тіла. Молодшим дітям можуть бути потрібні вищі дози Рекофолу® (2,5 – 4 мг/кг). Через відсутність клінічного досвіду застосування препарату нижчі дози рекомендуються для дітей при підвищеному ризику (3 – 4-го класу за шкалою ASA).

Підтримка загальної анестезії

Пропофол не можна призначати дітям до 1 місяця.

Анестезія може підтримуватись введенням Рекофолу® 10 мг/мл шляхом безперервної інфузії чи повторними болюсними ін’єкціями. Дозування повинно підбиратися індивідуально, але швидкість інфузії 9-15 мг/кг/год, як правило, є достатньою для підтримки задовільної анестезії. Немає досвіду застосування препарату у дітей 3-4-го класу (за шкалою ASA).

Дітям до 3 років можуть бути потрібні вищі дози у межах рекомендованого дозування у порівнянні з дозами, які призначають старшим дітям. Дозування слід підбирати індивідуально і особливу увагу приділяти застосуванню відповідної аналгезії (див. також «Особливості застосування»). 

У дослідженнях підтримки анестезії для дітей до 3 років тривалість введення препарату переважно становила приблизно 20 хвилин, а максимальна тривалість – до 75 хвилин. Тому не слід перевищувати максимальну тривалість застосування Рекофолу^®, що становить, орієнтовно, 60 хвилин, за винятком спеціальних показань для тривалішого використання, наприклад при доброякісній гіпертермії, коли необхідно уникати летких засобів.

Забезпечення седативного ефекту в процесі інтенсивної терапії, хірургічних і діагностичних процедур.

Пропофол не призначений для седації у процесі інтенсивної терапії пацієнтів до 16 років включно (див. “Протипоказання”).

Метод введення.

Рекофол® 1% вводиться тільки внутрішньовенно. Для зменшення болю в місці ін’єкції первинна доза Рекофолу® може бути змішана в пластиковому шприці безпосередньо перед ін’єкцією з 1% розчином лідокаїну (10 мг/мл) у співвідношенні  1 частина лідокаїну на 20 частин Рекофолу®.

Рекофол® може вводитись як нерозведеним, так і розведеним для інфузій. Перед ін’єкцією або розведенням кожну ампулу чи флакон слід перевірити на наявність ушкоджень і будь-яких змін. За їх наявності препарат не слід використовувати.

Для забезпечення правильної швидкості введення, потрібно використовувати відповідне обладнання, що гарантує необхідну швидкість введення. Для цього підходять, наприклад, лічильник крапель, об’ємний інфузійний насос, а також шприцевий насос. Використання тільки звичайних наборів для інфузій недостаньо для надійного попередження ненавмисного передозування. При внесенні максимальної кількості пропофолу у бюретку слід взяти до уваги ризик неконтрольованої інфузії. Одночасне введення з Рекофолом 1% натрію хлориду або розчину декстрози можливо через вилкоподібну сполучну трубку біля місця ін’єкції.

Рекофол® 1% може бути розведений 0,9 % розчином натрію хлориду або 5% розчином декстрози (див.табл.). Розведення не повинні бути більшими, ніж 1 до 5 (вміст пропофолу не менше, ніж 2 мг/мл), і готувати їх потрібно у ПВХ (поліхлорвінілових) контейнерах або скляних інфузійних пляшках. Якщо використовується ПВХ контейнер, то він повинен бути повним і розчин слід приготувати шляхом відбору певного об’єму інфузійної рідини і заміни його еквівалентним об’ємом пропофолу.

Особлива увага повинна приділятися приготуванню розчину в асептичних умовах, безпосередньо перед введенням. Розведений препарат слід використати протягом 6 годин. Невикористаний розчин треба знищити.

Таблиця. Розведення та одночасне введення Рекофолу® 10 мг/мл з іншими препаратами

Побічна дія

Місцева. Рекофол^® досить добре переноситься. У більшості випадків небажаними ефектами є біль у місці ін’єкції, яка може бути зменшена змішуванням препарату з лідокаїном (див. “Метод введення” і “Взаємодія з іншими лікарськими засобами”) або введенням його в одну з великих вен передпліччя чи в ділянці інтеркубітальної ямки. Тромбози і флебіти виникають досить рідко. Після потрапляння Рекофолу^® в паравенозний простір в окремих випадках спостерігалася виражена тканинна реакція.

Загальна. Можуть спостерігатися гіпотензія і минуче апное при введенні в анестезію, що особливо виражені у пацієнтів, які перебувають у загальному тяжкому стані. Епілептиформні рухи, напади судом та опістотонус виникають рідко та інколи через декілька годин або днів після введення препарату. Є також повідомлення про набряк легенів. У процесі виходу з анестезії у деяких пацієнтів спостерігається головний біль, нудота, рідше - блювання. Період виходу може супроводжуватися коротким періодом порушення свідомості. У деяких випадках сповіщалось про гіперчутливість, пов'язану з розвитком анафілактичних симптомів, зокрема вираженої гіпотензії, бронхоспазму, набряку, лицьової еритеми. Брадикардію та деякі випадки серцевих порушень (асистолію) пов'язують з дією введеного пропофолу. У поодиноких випадках при введенні пропофолу у дозах, що перевищують 4 мг/кг/год для седації у ICU (див. “Особливості застосування”), розвивалися рабдоміоліз, метаболічний ацидоз, гіперкаліємія або серцева недостатність, інколи з летальним кінцем (див. “Особливості застосування”). Після застосування пропофолу дуже рідко спостерігався панкреатит, хоча причинний зв’язок не був чітко встановлений. Сповіщалось про післяопераційне тремтіння та пропасницю, про підвищену чутливість до холоду та ейфорію. При тривалому введенні пропофолу сеча може набувати зеленого чи червоно-коричневого кольору. Це спричиняється хіноловими метаболітами пропофолу і не є небезпечним. Як і інші анестетики, препарат може бути причиною змін сексуальної поведінки. Після повторного введення спостерігалася легка тромбоцитопенія.

Протипоказання

Відома гіперчутливість до пропофолу або інших компонентів препарату. Введення в анестезію та її підтримка у дітей до 1 місяця. Препарат протипоказаний для седації у процесі інтенсивної терапії у дітей до 16 років (див. “Особливості застосування”).

Передозування

Передозування може спричинювати респіраторну чи циркуляторну депресію. Дихальна депресія усувається штучною вентиляцією легенів з киснем, а циркуляторна депресія зменшується шляхом опускання голови і підняттям ніг пацієнта. За необхідності застосовують гіпертензивні препарати, плазмозамінники та розчини електролітів подібні до розчину Рингера.

Особливості застосування

Вводити Рекофол^® або контролювати процес введення повинен тільки спеціаліст-анестезіолог або під їх наглядом. Лікар, що виконує хірургічні втручання або діагностичні процедури, не повинен вводити пропофол.

Пропофол (для анестезії або забезпечення седативного ефекту ) застосовують тільки у лікарнях або відділеннях, де є можливості для реанімації, оскільки необхідно підтримувати вентиляцію легенів і достатнє насичення киснем артерій.

У процесі введення Рекофолу^® пацієнти мають перебувати під постійним наглядом, враховуючи можливість виникнення гіпотензії, обструкції дихальних шляхів, гіповентиляції або недостатнього кисневого забезпечення на початкових стадіях. При проведенні седації Рекофолом^® під час хірургічних або діагностичних процедур особлива увага повинна приділятися пацієнтам, що не перебувають на штучній вентиляції легенів.

Обережно треба вводити Рекофол^® пацієнтам похилого віку або із загальною слабкістю, пацієнтам з серцевою, респіраторною, нирковою або печінковою недостатністю чи з гіповолемією.

Пропофол не рекомендується застосовувати для загальної анестезії у дітей віком до 1 місяця. При введенні пропофолу для анестезії немовлятам і дітям до 3 років слід виявляти особливу обережність, хоча наявні на даний момент дані не свідчать про значні відмінності щодо безпеки введення препарату дітям до 3 і старше 3 років.

Безпека та ефективність використання пропофолу для забезпечення седативного ефекту (фонового) у дітей до 16 років не була доведена. Хоча причинного зв'язку не встановлено, є дані про випадки серйозних ускладнень при (фоновій) седації у дітей до 16 років (включаючи фатальні), коли пропофол вводився всупереч рекомендаціям. Ці ускладнення стосувалися, зокрема, виникнення метаболічного ацидозу, гіперліпідемії, рабдоміолізу і/або серцевої недостатності. Побічні ефекти найчастіше спостерігались у дітей з респіраторними інфекціями при дозах, які перевищували рекомендовані для дорослих для седації у відділеннях інтенсивної терапії.

Є такі ж повідомлення про розвиток, вкрай рідко, метаболічного ацидозу, рабдоміолізу, гіперкаліємії і/або швидко прогресуючої серцевої недостатності (у деяких випадках з летальним кінцем) у дорослих пацієнтів, які отримували протягом більше, ніж 58 годин дози препарату, що перевищували 5 мг/кг/год. Зазначена доза перевишує максимальну дозу, яка становить 4 мг/кг/год, що рекомендована на даний момент для седації у відділеннях інтенсивної терапії. У таких випадках серцева недостатність несприйнятлива до інотропного підтримуючого лікування. 

Згідно з існуючими показаннями, рекомендується по можливості не перевищувати дозу 4 мг/кг/год, яка є звичайно достатньою для седації пацієнтів, що перебувають на штучній вентиляції легенів у відділенні інтенсивної терапії (тривалість лікування більша, ніж 1 день). Слід звертати увагу на ці можливі побічні ефекти та при перших ознаках симптомів зменшувати дозу або переходити на альтернативний седативний засіб.

Пропофол має недостатню ваголітичну активність і при його застосуванні спостерігалася брадикардія, іноді виражена, та асистолія. Такі реакції можна попередити внутрішньовенним введенням антихолінергічних засобів перед введенням в анестезію Рекофолом^® та при її підтримці. Це особливо важливо при застосуванні разом з пропофолом препаратів, які спричиняють брадикардію, а також при станах, що супроводжуються переважанням тонусу вагуса.

Рекофол^® містить яєчний лецитин як емульгатор. Після розчинення утворюється лізолецитин – сполука, що виявляє гемолітичні властивості in vitro. У клінічній ситуації при застосуванні рекомендованої дози ризик гемолізу буде низьким, навіть після завершення розчинення. При патологічних станах (у пацієнтів з печінковою і/або нирковою недостатністю) у випадку низьких концентрацій альбуміну цей ризик підвищується і повинен регулярно контролюватись.

Особливу увагу треба приділяти пацієнтам з підвищеним внутрішньочерепним і низьким артеріальним тиском, оскільки існує ризик значного зниження внутрішньоцеребрального перфузійного тиску.

Оскільки Рекофол^® є жировою емульсією, відповідні застережні заходи слід застосовувати щодо пацієнтів з тяжким порушенням метаболізму ліпідів, зокрема при патологічній гіперліпідемії. Якщо Рекофол^® вводиться пацієнтам, у яких надмірне введення ліпідів є ризикованим, треба контролювати рівень ліпідів у крові, а Рекофол^® вводити, при необхідності, у нижчих дозах. Коли пацієнт парентерально одержує разом з Рекофолом^® інші жирові емульсії, при підрахуванні загальної кількості одержаних ліпідів слід брати до уваги, що Рекофол^® містить 0,1 г/мл ліпідів. Якщо тривалість седативного ефекту перевищує 3 дні рівень ліпідів слід контролювати у всіх пацієнтів.

У хворих на епілепсію пропофол може провокувати судоми. Перед введенням в анестезію хворого на епілепсію необхідно впевнитися, що пацієнт отримував протиепілептичне лікування. Не рекомендується використовувати пропофол при лікуванні електрошоком.

Оскільки аналгетичний ефект пропофолу недостатній, для забезпечення достатньої аналгезії повинні застосовуватися аналгетики.

Після загальної анестезії необхідно здійснити повне відновлення функцій пацієнта перед відключенням його від приладів. Слід відмітити, що загальні анестетики порушують можливість розуміння пацієнтом інструкцій, що надаються в післяопераційний період.

Рекофол^® і будь-які пристрої для його введення повинні бути індивідуальними для кожного пацієнта. Відповідно до рекомендацій щодо використання загальних анестетиків у вигляді жирових емульсій, період інфузії для нерозведеного пропофолу не повинен перевищувати 12 годин. Невикористаний Рекофол^®, а також інфузійні лінії повинні бути вилучені не пізніше, як через 12 годин від початку інфузії. Інфузія може, за необхідності, бути зроблена повторно.

Вагітність і лактація Пропофол проникає крізь плацентарний бар'єр і може спричинити неонатальну депресію. Тому пропофол протипоказаний для застосування під час вагітності або у великих дозах для анестезії в акушерстві, за винятком випадків переривання вагітності.

Проведені дослідження серед жінок, які годують груддю, показують, що пропофол проникає у грудне молоко у малих кількостях. Ввважається, що це не є небезпечним для дитини, якщо мати розпочинатиме годування груддю через декілька годин після введення пропофолу.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та використовувати механізми. Після введення Рекофолу^® пацієнт потребує нагляду протягом досить довгого часу. Пацієнт не повинен водити автомобіль, керувати механізмами або працювати з належною увагою. Пацієнт повинен супроводжуватися з лікарні додому під наглядом іншої особи і не повинен вживати алкоголь.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Слід брати до уваги, що застосування Рекофолу^® в комбінації з різними засобами премедикації, інгаляційними анестетиками або аналгетиками може посилювати дію анестезії та підвищити тяжкість побічних ефектів серцево-судинної системи. Якщо опіати застосовуються для премедикації, апное може спостерігатися частіше і бути тривалішим.

Після введення фентанілу рівень пропофолу в крові може тимчасово підвищитися. При цьому немає потреби регулювати дозу для підтримки анестезії.

Лейкоенцефалопатія може спостерігатися при введенні ліпідовмісних емульсій, таких як Рекофол^®, у пацієнтів, які одержують циклоспорин.

Рекофол^® 1% не можна змішувати у шприці або інфузійному контейнері перед внутрішньовенним введенням з іншими препаратами, крім 5% розчину декстрози для внутрішньовенних інфузій, 0,9 % розчину натрію хлориду для внутрішньовенних інфузій чи розчину лідокаїну гідрохлориду для ін’єкцій (0,5 % або 1 % без консервантів). Вказівки для приготування цих сумішей наведені у розділі “Метод введення”.

Менші дози пропофолу можуть бути достатніми при одночасному застосуванні з місцевими анестетиками. Спільне введення з опіатами може потенціювати дихальну депресію, спричинену пропофолом.

Якщо пропофол вводиться разом з лідокаїном, можуть спостерігатися такі серйозні ускладнення, спричинені лідокаїном: запаморочення, блювання, сонливість, судоми, брадикардія, порушення серцевої діяльності та шок.

Умови та термін зберігання

Термін придатності - 3 роки. Препарат повинен бути використаним відразу після відкриття ампули чи флакона. Препарат не можна заморожувати.

Термін придатності після розведення згідно з вказівками.

Розчин, розведений лідокаїном, повинен бути використаним одразу ж. Розчин, розведений 5 % розчином декстрози, може бути використаним протягом 6 годин. Невикористаний розчин повинен бути знищений одразу ж після першого використання.

Зберігати при температурі від +2 до 25 С, не можна заморожувати, в недоступному для дітей місці.

Умови відпуску

За рецептом.

Упаковка

Ампули по 20 мл в упаковці по 5 штук, флакони по 50 мл і 100 мл в упаковці по 1 шт.

Назва та адреса виробника

Schering Oy (Шерінг Оу), FIN-20101 Turku, Pansiontie 47, Finland (м.Турку, Пансіонтіє, 47, Фінляндія).