Рефлин

Склад

діюча речовина: cefazolin;

1 флакон містить цефазоліну натрієвої солі, еквівалентно цефазоліну, 1000 мг.

Лікарська форма

Порошок ліофілізований для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини. Код АТС АТС J01D А04.

Показання

Лікування спричинених чутливими до препарату грампозитивними і грамнегативними мікроорганізмами:

• інфекції дихальних шляхів;
• інфекції сечостатевої системи;
• інфекції шкіри та м’яких тканин;
• інфекції кісток і суглобів;
• сепсис;
• ендокардит;
• інфекції жовчовивідних шляхів.

Профілактика хірургічних інфекцій в перед- та післяопераційному періоді.

Протипоказання

Підвищена чутливість до антибіотиків групи цефалоспоринів і пеніциліну. Період вагітності. Недоношені діти та діти віком до 1 місяця.

Спосіб застосування та дози

Перед застосуванням препарату слід зробити шкірну пробу на переносимість.

Готовий розчин препарату Рефлін можна вводити внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Рефлін не слід вводити інтратекально.

Дозування: звичайні дози для дорослих:

* Рідко призначали цефазолін у дозі до 12 г на добу.

У дорослих з нирковою недостатністю цефазолін виводиться повільно. Після ударної дози, що відповідає тяжкості інфекції, можуть бути використані рекомендації, надані в таблиці нижче.

У пацієнтів, які перебувають на перитонеальному діалізі (2 л/год), середні рівні цефазоліну у сироватці крові становлять приблизно 10 і 30 мкг/мл після 24-годинної інстиляції діалізуючого розчину, що містить 50 мг/л та 150 мг/л препарату, відповідно.

Порушення функції нирок

Пацієнти літнього віку: дозування, як у дорослих.

Дозування у дітей:  загальна добова доза, що становить 25 - 50 мг/кг маси тіла і розділена на 3 - 4 введення, є найефективнішою для лікування інфекцій легкого та середнього ступеня тяжкості (таблиця наведена нижче). При тяжких інфекціях загальна добова доза може бути збільшена до 100 мг/кг маси тіла.

Дозування у дітей

Дітям із нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 70 - 40 мл/хв) достатньо призначити 60 % звичайної добової дози, розділеної для введення кожні 12 годин. Для лікування дітей з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 40 - 20 мл/хв) достатньо 25 % звичайної добової дози, розділеної для введення кожні 12 годин. У дітей з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 20 - 5 мл/хв), достатньо 10 % звичайної добової дози, розділеної для введення кожні 24 годин. Усі рекомендовані дози призначають після початкової ударної дози.

Профілактика хірургічних інфекцій в перед- та післяопераційному періоді.

Дорослі: 1 г внутрішньовенно або внутрішньом'язово за 0,5 - 1 годину до початку операції, а потім по 0,5 - 1 г внутрішньовенно або внутрішньом'язово кожні 6 - 8 годин протягом 24 годин після операції. Крім того, при тривалих оперативних втручань (наприклад, 2 години і довше) призначають від 0,5 до 1 г препарату внутрішньовенно або внутрішньом'язово протягом операції.

Профілактичне застосування цефазоліну слід припинити у більшості випадків протягом 24 годин після хірургічного втручання. Для пацієнтів, яким проводять оперативне втручання на відкритому серці або імплантацію протезів, введення препарату можна продовжувати 3 - 5 днів.

Введення препарату

Внутрішньом'язово. Вміст флакона розводять у 2,5 мл стерильної води для ін'єкцій. Концентрація препарату становить 330 мг/мл. Після повного розчинення порошку препарат вводять глибоко в м’язи.

Внутрішньовенно. Рефлін можна вводити шляхом струминної ін’єкції або інфузії. Загальні добові дози залишаються такими ж, як і для внутрішньом'язового введення. При струминному введенні 1 г Рефліну розводять у 10 мл води для ін’єкцій і вводять повільно протягом 3 - 5 хв. При крапельному введенні Рефлін розчиняють у 50 - 100 мл води для ін’єкцій або в одному з наступних розчинів: 0,9 % розчин натрію хлориду; 5 % або 10 % розчин глюкози; 5 % розчин глюкози в розчині лактату натрію для інфузій; 0,9 % розчин натрію хлориду з 5 % розчином глюкози для внутрішньовенної інфузії; 0,45 % розчин натрію хлориду з 5 % розчином глюкози для внутрішньовенної інфузії; розчин лактату натрію 5 % або 10 % розчин інвертованого цукру у воді для ін’єкцій; розчині Рінгера для ін’єкцій з лактатом або без лактату. Введення проводять протягом 20 - 30 хв (швидкість введення 60 - 80 крапель на хвилину).

Побічні реакції

З боку травного тракту: симптоми псевдомембранозного коліту можуть з'явитися протягом лікування або після закінчення. Повідомлялось про нудоту, анорексію, блювання, діарею та кандидоз ротової порожнини, дисбактеріози.

Реакції гіперчутливості: медикаментозна гарячка, висипи, свербіж вульви, еозинофілія і анафілаксія, ангіоневротичний набряк, почервоніння, кропив’янка, синдром Стівенса-Джонсона.

З боку системи крові: агранулоцитоз, лімфопенія, гемолітична анемія, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитемія, позитивні прямі і непрямі тести Кумбса.

З боку нервової системи: періодично повідомлялось про розвиток судом, особливо після призначення високих доз хворим з нирковою недостатністю.

З боку функції нирок: транзиторне підвищення рівня азоту сечовини в крові спостерігалось у пацієнтів без клінічних ознак ниркової недостатності. Про інтерстиціальний нефрит та інші порушення функції нирок повідомлялось рідко. Більшість пацієнтів, у яких виникали такі реакції мали тяжке захворювання і приймали кілька лікарських засобів. Роль цефазоліну не визначена.

З боку функції печінки: транзиторне підвищення рівнів АСТ, АЛТ і лужної фосфатази спостерігалось рідко. Як і при прийомі деяких пеніцилінів та цефалоспоринів, рідко повідомлялося про розвиток транзиторного гепатиту і холестатичної жовтяниці.

Інші: біль у місці внутрішньом’язової ін’єкції, іноді з індурацією. Відмічали випадки розвитку флебіту в місці внутрішньовенної ін'єкції. Інші побічні ефекти включали генітальний і анальний свербіж, генітальний кандидоз і вагініт. При тривалому застосуванні може розвинутися суперінфекція, спричинена стійкими до препарату збудниками.

Передозування

Застосування необґрунтовано високих доз парентеральних цефалоспоринів може спричинити запаморочення, парестезію і головний біль. При застосуванні деяких цефалоспоринів можуть виникати судоми, особливо у пацієнтів із порушенням функції нирок, у яких часто спостерігається кумуляція препарату.

Відхилення від норми в показниках лабораторних аналізів можуть включати: підвищення рівня креатинину, азоту сечовини крові, печінкових ферментів і білірубіну, позитивний тест Кумбса, тромбоцитоз, тромбоцитопенію, еозинофілію, лейкопенію та подовження протромбінового часу.

Лікування. У випадку тяжкого передозування рекомендована загальнопідтримуюча терапія та моніторинг гематологічної, ниркової та печінкової функцій і системи коагуляції крові до стабілізації стану пацієнта. У разі виникнення судом препарат слід негайно відмінити. При клінічних показаннях проводять протисудомну терапію. Рекомендована загальна підтримуюча терапія. 

У випадках тяжкого передозування, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, можна розглянути питання щодо комбінованого проведення гемодіалізу і гемоперфузії.

Застосування в період вагітності та годування груддю

Препарат протипоказаний в період вагітності.

Препарат в дуже низьких концентраціях проникає в грудне молоко, тому в період лактації його призначають лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини.

Діти

Оскільки безпека застосування препарату для лікування недоношених дітей і дітей віком до 1 місяця не встановлена, призначати Рефлін цій групі пацієнтів не рекомендовано.

Особливості застосування

До початку лікування цефазоліном слід встановити чи були у пацієнта в анамнезі реакції гіперчутливості до цефалоспоринів, пеніцилінів або інших препаратів.

При розвитку алергії препарат відміняють; при тяжких гострих алергічних реакціях може бути потрібним введення епінефріну (адреналіну) та інших невідкладних заходів.

Існує часткова перехресна алергенність між пеніцилінами і цефалоспоринами. Пацієнти, про випадки яких повідомлялось, мали тяжкі реакції гіперчутливості (в тому числі анафілаксію) на обидва препарати.

Антибіотики слід обережно призначати всім пацієнтам, в анамнезі яких були будь-які форми алергічної реакції, особливо до ліків.

Цефалоспорини можуть абсорбуватись на поверхні мембран еритроцитів і вступати у взаємодію з антитілами, спрямованими проти препарату. Це може призводити до псевдопозитивного тесту Кумбса і дуже рідко до розвитку гемолітичної анемії. При такій реакції може виникати перехресна реактивність з пеніцилінами.

Повідомлялось про розвиток псевдомембранозного коліту при застосуванні практично всіх антибіотиків широкого спектра дії, тому дуже важливо розглядати такий діагноз у пацієнтів з діареєю, що виникла при використанні антибіотиків. Ступінь тяжкості може коливатися від легкого до загрожуючого життю; при легких формах для покращання, як правило, достатньо тільки припинити прийом препарату. При середньому ступені тяжкості і тяжких формах необхідно вжити відповідних заходів.

Антибіотики широкого спектра дії слід призначати з обережністю пацієнтам із шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі, особливо колітом. Тривале застосування цефазоліну може призвести до надмірного росту нечутливих організмів. Уважне спостереження стану пацієнта є необхідним. Якщо під час лікування виникає суперінфекція, слід вжити відповідних заходів.

Коли цефазолін призначають пацієнтам з порушеннями функції нирок, денну дозу слід знизити, щоб уникнути токсичності.

Інтратекальне введення препарату не рекомендується. Повідомлялось про тяжку токсичну реакцію з боку центральної нервової систем, у тому числі судоми, коли використовували саме такий шлях введення.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Не впливає.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Пробенецид може зменшувати канальцеву ниркову секрецію цефалоспоринів при одночасному застосуванні, що призводить до підвищення рівня і тривалішої циркуляції у крові останніх.

Результати експериментальних досліджень на тваринах, яким вводили цефалоспорини, свідчать про те, що одночасне призначення сильнодіючих діуретиків, таких як фуросемід (фрусемід) або етакринова кислота, може збільшити ризик токсичності з боку нирок.

Можлива хибнопозитивна реакція при визначенні глюкози в сечі з використанням реактивів Бенедикта, Фелінга та тест-таблеток сульфату міді.

Можливі хибнопозитивні прямі і непрямі антиглобулінові тести (Кумбса) у новонароджених, якщо матері отримували цефалоспорини до пологів.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Цефазолін – антибіотик широкого спектра антимікробної (бактерицидної) дії. Як і пеніциліни, пригнічує синтез клітинної стінки бактерій. Активний проти грампозитивних мікроорганізмів роду Staphylococcus spp. (продукуючих й непродукуючих пеніциліназу), більшості штамів Streptococcus spp., у тому числі пневмококів, Corinebacterium diphtheriae; грамнегативних мікроорганізмів, включаючи Escherichia coli, Salmonella spp., Shigella spp., Proteus mirabilis, Klebsiella spp., Haemophilus influenzae, Enterobacter aerogenes, Neisseria gonorrhoeae. Hеактивний щодо індолпозитивних штамів протею (P.morgani, P. vulgaris, P. rettgeri), а також Pseudomonas aeruginosa. Препарат не чинить дію на рикетсії, віруси, гриби, найпростіші.

Фармакокінетика. При внутрішньом'язовому введенні препарат швидко всмоктується; приблизно 90 % введеної дози зв'язується з білками плазми крові. Максимальна концентрація в крові при внутрішньом'язовому введенні спостерігається через 1 годину після ін'єкції. Бактерицидна концентрація в крові зберігається протягом 8-12 годин.

При внутрішньовенному введенні створюється вища концентрація в крові, але препарат виділяється швидше (період напіввиведення становить приблизно 2 годин).

Цефазолін добре проникає в тканини і рідини організму. Практично не метаболізується; значна частина введеної дози виводиться у незміненому вигляді із сечею (приблизно 90 %), з жовчю виділяється незначна кількість препарату.

Проникає через плацентарний бар'єр в амніотичну рідину і кров пуповини. У дуже низькій концентрації виявляється в материнському молоці. Препарат добре проникає через запалену синовіальну оболонку в порожнини суглобів.

Основні фізико-хімічні властивості

білий або майже білий, практично без запаху, кристалічний порошок.

Несумісність

Для внутрішньовенної інфузії розчин для внутрішньом'язового введення розводять у 50 - 100 мл одним з наступних розчинів:

• 0,9 % розчин натрію хлориду для ін'єкцій;
• 5 % чи 10 % розчин глюкози для ін'єкцій;
• 5 % розчин глюкози в розчині Рингера з лактатом для ін'єкцій;
• 0,9 %, 0,45 % чи 0,2 % розчин натрію хлориду в 5 % розчині глюкози для ін'єкцій;
• розчин Рингера для ін'єкцій з лактатом або без лактату .

Не змішувати в одному шприці з іншими лікарськими засобами.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі до 25 ^оС. Не заморожувати.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 мл у флаконі; по 50 флаконів у картонній коробці. 

Категорія відпуску

за рецептом.

Виробник

Ranbaxy Laboratories Limited.

Місцезнаходження

Industrial Area – 3, Dewas – 455001, India.