Рамира

Склад

діюча речовина: раміприл;

1 таблетка містить 1,25 мг, 2,5 мг, 5 мг або 10 мг раміприлу;

допоміжні речовини: для дозування 1,25 мг та 10 мг: натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, крохмаль прежелатинізований, натрію стеарилфумарат;

для дозування 2,5 мг: натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, крохмаль прежелатинізований, натрію стеарилфумарат, суміш пігментів РВ 22960 жовтий (лактози моногідрат, заліза оксид жовтий);

для дозування 5 мг: натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, крохмаль прежелатинізований, натрію стеарилфумарат, суміш пігментів РВ 24877 рожевий (лактози моногідрат, заліза оксид червоний, заліза оксид жовтий).

Лікарська форма

таблетки.

Фармакотерапевтична група

Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Код АТС С09А А05.

Показання

• Артеріальна гіпертензія; з метою зниження артеріального тиску як монотерапія або у комбінації з іншими гіпотензивними агентами, наприклад діуретиками та антагоністами кальцію.
• Застійна серцева недостатність; також у комбінації з діуретиками.
• Застійна серцева недостатність протягом перших кількох днів після гострого інфаркту міокарда.
• Недіабетична або діабетична явна клубочкова або початкова нефропатія.
• Зниження ризику інфаркту міокарда, інсульту або серцево-судинної смерті у пацієнтів з підвищеним серцево-судинним ризиком унаслідок вираженої ішемічної хвороби серця (з або без перенесеного інфаркту міокарда), перенесеного інсульту, хвороби периферичних судин в анамнезі або цукрового діабету з принаймні одним додатковим фактором серцево-судинного ризику (мікроальбумінурією, артеріальною гіпертензією, підвищеним загальним рівнем холестерину, низьким рівнем холестерину ліпопротеїнів високої щільності, палінням).

Протипоказання

• Підвищена чутливість до раміприлу, іншого інгібітору АПФ або до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу Раміри;
• ангіоневротичний набряк в анамнезі;
• стеноз ниркової артерії (двобічний або стеноз артерії однієї нирки);
• гіпотензивні або гемодинамічно нестабільні стани;
• первинний гіперальдостеронізм;
• вагітність;
• період годування груддю;
• дитячий вік.

Слід уникати застосування Раміри або інших інгібіторів АПФ у комбінації з методами екстракорпоральної терапії, які можуть спричинити контактування крові з негативно зарядженими поверхнями, оскільки при цьому існує ризик розвитку тяжкої анафілактоїдної реакції, що іноді може призвести до тяжкого анафілактичного шоку.

Таким чином, при прийомі Раміри не можна проводити процедуру діалізу або гемофільтрації із застосуванням полі(акрилонітрилових, натрію-2-метилсульфонатних) мембран з високою ультрафільтраційною активністю (наприклад «AN 69») та процедуру аферезу ЛНГ (ліпопротеїнів низької густини) із застосуванням декстрану сульфату.

Спосіб застосування та дози

Дозування визначають відповідно до ефекту і переносимості лікарського засобу конкретним хворим.

Таблетки Раміра необхідно ковтати, запиваючи достатньою кількістю рідини (приблизно ½ склянки). Таблетки не слід жувати або подрібнювати.

Їжа істотно не впливає на абсорбцію раміприлу. Тому Раміру можна приймати до, під час або після їди.

Лікування артеріальної гіпертензії.

Рекомендована початкова доза для дорослих - 2,5 мг 1 раз на добу.

Залежно від ефекту терапії дозу можна збільшувати. Збільшувати дозу рекомендується шляхом її подвоєння через кожні 2-3 тижні.

Звичайна підтримуюча доза - 2,5-5 мг на добу.

Максимальна дозволена добова доза для дорослих - 10 мг.

Альтернативою збільшенню дози понад 5 мг на добу може бути додаткове застосування, наприклад, діуретика або антагоніста кальцію.

Лікування застійної серцевої недостатності.

Рекомендована початкова доза для дорослих - 1,25 мг 1 раз на добу.

Залежно від ефекту терапії дозу можна збільшувати шляхом її подвоєння через кожні 1-2 тижні. Якщо доза становить 2,5 мг або вище, її можна приймати у вигляді одноразової дози або розділити на 2 прийоми.

Максимальна добова доза - 10 мг.

Лікування після інфаркту міокарда.

Рекомендована початкова доза - 5 мг на добу, розділена на 2 прийоми по 2,5 мг, вранці та ввечері. Якщо пацієнт не переносить таке початкове дозування, рекомендується доза 1,25 мг двічі на добу протягом 2 днів.

Потім, залежно від ефекту лікування, доза може бути збільшена. Збільшувати дозу рекомендується шляхом її подвоєння через кожні 1-3 дні.

Надалі загальну добову дозу, яку спочатку розділяли на дві, можна приймати одноразово.

Максимальна добова доза - 10 мг.

Досвід лікування пацієнтів із тяжкою (ступінь IV за класифікацією NYHA – Нью-йоркської серцевої асоціації) серцевою недостатністю одразу після інфаркту міокарда недостатній. Якщо, незважаючи на це, буде вирішено лікувати таких пацієнтів Рамірою, рекомендується розпочинати терапію з найнижчої ефективної добової дози (1,25 мг 1 раз на добу) і будь-яке її збільшення проводити з надзвичайною обережністю.

Лікування діабетичної або недіабетичної нефропатії.

Рекомендована початкова доза для дорослих - 1,25 мг 1 раз на добу.

Залежно від переносимості пацієнтом препарату дозу можна збільшувати до підтримуючої дози, яка становить 5 мг 1 раз на добу.

Дози вище 5 мг 1 раз на добу вивчені недостатньо.

Для зменшення ризику інфаркту міокарда, інсульту або серцево-судинної смерті.

Рекомендована початкова доза для дорослих - 2,5 мг 1 раз на добу.

Залежно від переносимості пацієнтом препарату дозу можна поступово збільшувати. Рекомендується подвоювати дозу через 1 тиждень лікування, а ще через 3 тижні – збільшити її до звичайної підтримуючої дози 10 мг 1 раз на добу.

Дози понад 10 мг 1 раз на добу вивчені недостатньо.

Застосування Раміри пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю із кліренсом креатиніну <36 мл/хв досліджено недостатньо.

Особливі групи пацієнтів.

Пацієнти з погіршеною функцією нирок.

Якщо кліренс креатиніну становить від 50 до 20 мл/хв на 1,73 м² площі поверхні тіла, зазвичай застосовують початкову добову дозу для дорослих 1,25 мг Раміри. Максимальна добова доза в цьому випадку становить 5 мг.

Пацієнти з неповністю компенсованою нестачею рідини або солі в організмі, пацієнти з вираженою артеріальною гіпертензією, пацієнти, для яких гіпотензивна реакція може становити особливий ризик (наприклад хворі з клінічно значущим стенозом коронарних судин або судин, що постачають кров у мозок).

Слід застосовувати зменшену початкову дозу 1,25 мг Раміри на добу.

Пацієнти, які попередньо лікувалися діуретиками.

Бажано припинити прийом діуретиків за 2-3 дні або, залежно від тривалості дії діуретика, ще раніше, до початку лікування Рамірою, або принаймні знизити дозу сечогінного засобу. Початкова добова доза для дорослих, які попередньо застосовували діуретик, зазвичай становить 1,25 мг Раміри.

Пацієнти з погіршеною функцією печінки.

Ефект лікування може бути як збільшений, так і зменшений. Тому лікування таких пацієнтів слід розпочинати під пильним медичним наглядом. Максимальна добова доза для дорослих становить 2,5 мг Раміри.

Пацієнти літнього віку.

Початкова доза має бути низькою - 1,25 мг Раміри на добу.

Побічні реакції

Оскільки раміприл є антигіпертензивним засобом, багато побічних ефектів є вторинними відносно його здатності знижувати артеріальний тиск, внаслідок чого відбувається адренергічна оборотна регуляція або гіпоперфузія органів. Численні інші ефекти (наприклад вплив на баланс електролітів, певні анафілактоїдні реакції або запальні реакції слизових оболонок) спричиняються інгібуванням АПФ або іншими фармакологічними ефектами цього класу лікарських засобів.

З боку серцево-судинної і нервової системи.

Зрідка можуть виникати легкі симптоми і реакції, такі як головний біль, порушення рівноваги, тахікардія, слабкість, сонливість, запаморочення або погіршення реакції.

Симптоми і реакції в легкій формі, такі як периферичні набряки, припливи крові до обличчя, запаморочення, дзвін у вухах, стомлюваність, нервова збудливість, пригнічений настрій, тремор, неспокій, порушення зору, розлади сну, сплутаність свідомості, відчуття тривоги, тимчасова еректильна дисфункція, відчуття серцебиття, підвищена пітливість, розлади слуху, сонливість, порушення ортостатичної регуляції, так само, як і тяжкі реакції, такі як стенокардія, серцеві аритмії та непритомність, спостерігаються рідко.

Тяжка артеріальна гіпотензія виникає рідко, ішемія міокарда або головного мозку, інфаркт міокарда, короткочасний ішемічний напад, ішемічний інсульт, загострення порушень кровообігу, спричинених стенозом судин, прискорення або посилення проявів синдрому Рейно або парестезії спостерігалися в поодиноких випадках.

З боку сечовидільної системи та водно-електролітного балансу.

Іноді спостерігається підвищення рівня сечовини і креатиніну в сироватці крові (ймовірність зростає при додатковому застосуванні діуретиків) та погіршення функції нирок, що у поодиноких випадках може прогресувати до гострої ниркової недостатності.

Зрідка може збільшуватися концентрація калію в сироватці крові. Іноді у сироватці може зменшуватися рівень натрію, а також посилюватися вже наявна протеїнурія (незважаючи на те, що інгібітори АПФ зазвичай протеїнурію знижують) або збільшується кількість сечі (у зв’язку з поліпшенням серцевої діяльності).

З боку дихальної та імунної системи.

Часто виникає сухий (непродуктивний) подразливий кашель. Цей кашель часто погіршується вночі й під час відпочинку (наприклад у положенні лежачи) та частіше трапляється у жінок і чоловіків, які не палять.

Рідко може розвиватися закладеність носа, синусит, бронхіт, бронхоспазм і диспное.

Нечасто може спостерігатися фармакологічно опосередкований легкий ангіоневротичний набряк (ангіоедема, спричинена інгібіторами АПФ, частіше виникає у хворих негроїдної раси порівняно з пацієнтами інших рас). Тяжкі реакції такого типу та інші нефармакологічно опосередковані анафілактичні або анафілактоїдні реакції на раміприл або будь-які інші компоненти вкрай поодинокі.

Реакції з боку шкіри або слизових оболонок, такі як висипання, свербіж або кропив’янка трапляються нечасто. В поодиноких випадках можуть виникати макулопапульозні висипання, пухирчатка, загострення псоріазу, псоріазоформна, пемфігоїдна чи лихеноїдна екзантема та енантема, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, алопеція, оніхолізис або фоточутливість.

Імовірність виникнення і тяжкість анафілактичних та анафілактоїдних реакцій на отруту комах при інгібуванні АПФ збільшується. Вважається, що такий ефект може спостерігатися і щодо інших алергенів.

З боку травної системи, печінки.

Нечасто можуть виникати нудота, зростання сироваткових рівнів ферментів печінки та/або білірубіну, а також холестатична жовтяниця. Зрідка спостерігаються сухість у роті, запалення язика (глосит), запальні реакції в ротовій порожнині й шлунково-кишковому тракті, відчуття дискомфорту в черевній порожнині, біль у шлунку (включаючи біль, подібний до того, що виникає при гастриті), розлади травлення, запор, діарея, блювання і зростання рівнів ферментів підшлункової залози. В поодиноких випадках можуть розвиватися панкреатит або ушкодження печінки (включаючи гостру печінкову недостатність).

З боку крові.

Зрідка може бути незначне, а в окремих випадках – істотне зменшення кількості червоних кров’яних тілець і гемоглобіну, кількості білих кров’яних тілець або тромбоцитів. У поодиноких випадках спостерігаються агранулоцитоз, панцитопенія і пригнічення кісткового мозку.

Гематологічні реакції на дію інгібіторів АПФ частіше виникають у пацієнтів з погіршеною функцією нирок і у тих, хто має супутнє колагенове захворювання (наприклад червоний вовчак або склеродермію), а також у тих, хто застосовує інші препарати, що можуть викликати зміни у складі крові.

Іноді може розвиватися гемолітична анемія.

Інші побічні ефекти.

Нечасто може виникати кон’юнктивіт, зрідка - спазми м’язів, зниження лібідо, втрата апетиту і порушення сприйняття запаху і смаку (наприклад металевий присмак) або часткова, іноді повна, втрата відчуття смаку.

У поодиноких випадках спостерігаються васкуліт, міалгія, артралгія, гарячка і еозинофілія, а також зростання титрів антиядерних антитіл.

Передозування

Симптоми інтоксикації. Передозування може спричиняти надмірне розширення периферичних судин (з вираженою артеріальною гіпотензією, шоком), брадикардію, порушення балансу електролітів і ниркову недостатність.

Лікування інтоксикації. Первинна детоксикація, наприклад, шляхом промиваня шлунка, застосування адсорбентів, натрію сульфату (якщо можливо, протягом перших 30 хв). У разі виникнення артеріальної гіпотензії, додатково до заходів, спрямованих на відновлення об’єму рідини та сольового балансу, слід застосувати агоністи α₁-адренергічних рецепторів (наприклад норепінефрин, допамін) або ангіотензин II (ангіотензинамід), який зазвичай є тільки в окремих дослідницьких лабораторіях.

Немає даних щодо ефективності форсованого діурезу, зміни pH сечі, гемофільтрації або діалізу з точки зору прискорення елімінації раміприлу або раміприлату. Якщо розглядається можливість проведення діалізу або гемофільтрації, див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність.

У період вагітності заборонено приймати Раміру (див. розділ «Протипоказання»). Таким чином, перед початком прийому препарату жінок репродуктивного віку слід обстежити для виключення можливої вагітності. Під час прийому Раміри жінки репродуктивного віку повинні користуватися надійними засобами контрацепції. Якщо жінка бажає завагітніти, їй слід припинити застосування препарату та замінити його іншим лікарським засобом (за винятком інгібіторів АПФ). Якщо лікування інгібіторами АПФ не можна припинити, необхідно запобігати вагітності. У випадку, коли під час лікування Рамірою підтверджено вагітність, потрібно якнайшвидше перейти (під наглядом лікаря) на альтернативний терапевтичний засіб, який становить менший ризик для плода (за винятком інгібіторів АПФ).

Період годування груддю.

Дослідження на тваринах показали, що раміприл потрапляє в грудне молоко. Оскільки не відомо, чи потрапляє раміприл у грудне молоко людини, застосування Раміри під час годування груддю протипоказане.

Діти

Препарат протипоказаний до застосування дітям.

Особливі заходи безпеки

Раміприл слід застосовувати під постійним наглядом лікаря.

У пацієнтів, які лікувалися інгібіторами АПФ, спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини або глотки. Невідкладне лікування ангіоневротичного набряку, який становить загрозу для життя, передбачає негайне введення епінефрину (підшкірно або повільно внутрішньовенно) паралельно з контролем ЕКГ та артеріального тиску. Рекомендується госпіталізація, спостереження за хворим протягом 12-24 годин мінімум. Виписувати пацієнта можна лише після того, як симптоми повністю зникнуть.

У пацієнтів, які лікувалися інгібіторами АПФ, спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку кишечнику. Ці пацієнти скаржилися на біль у животі (з або без нудоти або блювання); у деяких випадках також виникав ангіоневротичний набряк обличчя. Симптоми ангіоневротичного набряку кишечнику зникали після припинення прийому інгібітору АПФ.

Не існує достатнього відповідного терапевтичного досвіду застосування Раміри дітям, пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (кліренсом креатиніну нижче 20 мл/хв на 1,73 м² площі поверхні тіла) і пацієнтам, які перебувають на діалізі.

Особливості застосування

Застереження.

Пацієнти з підвищеною активністю ренін-ангіотензинової системи.

При лікуванні пацієнтів, у яких активність ренін-ангіотензинової системи підвищена, слід виявляти особливу обережність. Такі хворі мають ризик несподіваного і значного зниження артеріального тиску та погіршення ниркової функції в результаті інгібування АПФ, особливо коли інгібітор АПФ або супутній діуретик призначається вперше або вперше у більш високій дозі. На початку отримання препарату або при збільшенні дози слід проводити ретельний контроль артеріального тиску доти, поки існує можливість його різкого зниження.

Підвищену активність ренін-ангіотензинової системи можна