Препенем

Склад

Діючі речовини: 1 флакон містить іміпенему (у перерахуванні на безводну речовину) 500 мг, циластатину натрію (у перерахуванні на циластатин) 500 мг;

допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат.

Лікарська форма

Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Іміпенем у комбінації з інгібіторами бета-лактамаз. Код АТС J01D H51.

Показання

Лікування захворювань, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами: — внутрішньочеревних інфекцій;

— інфекцій дихальних шляхів;

— гінекологічних інфекцій;

— септицемії (не рекомендується застосування препарату в лікарській формі для внутрішньом'язового введення);

—  інфекцій сечостатевої системи;

—  інфекцій кісток і суглобів;

—  інфекцій шкіри та м'яких тканин;

—  ендокардиту.

Профілактика післяопераційних інфекцій у випадку високої ймовірності їхнього розвитку.

Протипоказання

Підвищена чутливість до кожного з компонентів препарату, стан тяжкого шоку або з блокадою внутрішньосерцевої провідності.

Спосіб застосування та дози

. Препарат призначений для внутрішньовенного введення.

Перед початком застосування проводять тест на переносимість препарату.

Загальна добова доза препарату і метод введення повинні ґрунтуватися на ступені тяжкості інфекції й розподілятися на кілька прийомів у рівних дозах з урахуванням ступеня чутливості патогенних мікроорганізмів, функції нирок і маси тіла.

Лікування.

Застосування у дорослих пацієнтів з нормальною функцією нирок.

Дози, наведені в таблиці 1, розраховані для пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну понад 70 мл/хв/1,73 м²) і масою тіла понад 70 кг. У пацієнтів з кліренсом креатиніну нижче 70 мл/хв/1,73 м² (див. табл. 2) та/або масою тіла менше 70 кг необхідне зниження дози препарату. Особливо важливим є таке зниження для хворих, маса тіла яких значно нижче 70 кг, та/або при наявності ниркової недостатності середнього або тяжкого ступеня. Зазвичай призначають препарат у дозі 1–2 г на добу, розділеній на 3–4 прийоми (див. табл. 1). Для лікування інфекцій середньої тяжкості препарат може також застосовуватися в дозі 1 г двічі на добу. У разі інфекцій, спричинених менш чутливими мікроорганізмами, добова доза може бути збільшена при внутрішньовенному введенні до максимальної — 4 г на добу або 50 мг/кг/добу, залежно від того, яка доза буде меншою. Внутрішньовенну інфузію в дозі до 500 мг включно вводять досить повільно, протягом 20–30 хв; у дозі понад 500 мг слід вводити дуже повільно, протягом 40–60 хв. У випадку появи під час інфузії нудоти необхідно уповільнити швидкість введення препарату.

Таблиця 1

Режим дозувань препарату для внутрішньовенних інфузій дорослим пацієнтам з нормальною функцією нирок і масою тіла від 70 кг*

Примітка. У пацієнтів з масою тіла менше 70 кг необхідне пропорційне зниження доз, що вводяться.

Через високу антимікробну активність препарату необхідно, щоб його загальна добова доза не перевищувала 50 мг/кг або 4 г/добу, залежно від того, яка доза буде меншою. Однак є дані, що хворі на муковісцидоз з нормальною нирковою функцією одержували лікування препаратом у дозі до 90 мг/кг/добу, розділеній на кілька прийомів, але загальна доза не перевищувала 4 г/добу. Препарат може застосовуватися для монотерапії в онкологічних хворих з ослабленим імунітетом у випадку підтвердженого або передбачуваного сепсису.

Застосування у дорослих пацієнтів з порушеною функцією нирок.

Для обчислення зниження дози препарату при лікуванні дорослих пацієнтів з порушеною функцією нирок необхідно:

• виходячи з характеристики тяжкості інфекції, визначити за таблицею 1 загальну добову дозу препарату;
• за даними таблиці 2 підібрати відповідну зменшену дозу препарату, виходячи з добової дози (табл. 1) і кліренсу креатиніну конкретного пацієнта (для розрахунку часу інфузії див. розділ “Спосіб застосування та дози. Застосування у дорослих пацієнтів з нормальною функцією нирок”).

Таблиця 2

Розрахунок зменшення дози для внутрішньовенних інфузій при застосуванні у дорослих з порушеною функцією нирок і масою тіла понад 70 кг*

Примітка. У пацієнтів з масою тіла менше 70 кг необхідно подальше пропорційне зниження доз, що вводяться.

При введенні дози приблизно 500 мг у пацієнтів з кліренсом креатиніну в межах 6 - 20 мл/хв/1,73 м² можливе збільшення ризику розвитку судом. Препарат не повинен вводитися внутрішньовенно хворим з кліренсом креатиніну менше 5 мл/хв/1,73 м² за винятком тих випадків, коли протягом наступних 48 годин після інфузії буде проводитися гемодіаліз.

Застосування у дітей.

У дітей, починаючи з 3-місячного віку, рекомендується застосовувати таку схему дозувань: —діти з масою тіла понад 40 кг: дозування, як і дорослим;

— немовлята з 3-місячного віку і діти з масою тіла до 40 кг одержують препарат у дозі 15 мг/кг маси тіла з 6-годинними інтервалами. Загальна добова доза не повинна перевищувати 2 г. Не призначають дітям віком до 3 місяців і дітям з порушеною функцією нирок. Не застосовують препарат для лікування менінгіту. Може застосовуватись для лікування дітей із сепсисом.

Гемодіаліз. При лікуванні пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 5 мл/хв/1,7Зм², які перебувають на гемодіалізі, необхідно застосовувати рекомендації з режиму дозувань препарату для пацієнтів з кліренсом креатиніну 6 — 20 мл/хв/1,73 м² (див. розділ “Спосіб застосування та дози. Застосування у дорослих пацієнтів з порушеною функцією нирок”). Іміпенем і циластатин виводяться під час гемодіалізу із системи кровообігу. Тому препарат повинен вводитися хворим після гемодіалізу і потім через 12-годинні інтервали з моменту завершення процедури. За хворими, які перебувають на діалізі, особливо за наявності у них захворювань центральної нервової системи, повинен здійснюватися постійний нагляд. Призначення препарату хворим, яким проводиться гемодіаліз, рекомендовано тільки в тих випадках, коли користь застосування перевищує потенційний ризик розвитку судомних нападів. На сьогодні відсутня достатня інформація щодо рекомендацій із внутрішньовенного введення препарату хворим, які перебувають на перитонеальному діалізі. Для встановлення дозувань хворим літнього віку також рекомендується брати за основу рівень кліренсу креатиніну.

Профілактика: режим дозувань для дорослих.

Для профілактики післяопераційних інфекцій у дорослих препарат рекомендується вводити внутрішньовенно у дозі 1 г при початковій анестезії і потім по 1 г через кожні 3 години від початку анестезії. У випадку хірургічного втручання з високим ступенем ризику (наприклад, при операціях на товстій і прямій кишці) рекомендується вводити дві додаткові дози по 500 мг через 8 і 16 годин від початку наркозу. Відсутні достатні дані для надання рекомендацій з режиму профілактичного введення препарату пацієнтам із кліренсом креатиніну менше 70 мл/хв/1,7Зм².

Побічні реакції

Препарат зазвичай добре переноситься. Побічні ефекти рідко вимагають припинення терапії і зазвичай виражені у помірній формі, зникають без додаткової терапії; тяжкі побічні ефекти зустрічаються рідко.

Місцеві реакції у ділянці ін'єкції є найпоширенішими побічними ефектами препарату. Місцеві реакції: еритема, біль та інфільтрати у місці введення препарату; тромбофлебіти. Алергійні реакції: висипання, свербіж, кропив’янка, мультиформна еритема, синдром Стівенса— Джонсона, ангіоневротичний набряк, токсичний епідермальний некроліз (нечасто), ексфоліативний дерматит (нечасто), кандидоз, гарячка медикаментозна, анафілактичні реакції.

Реакції з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, забарвлення зубів і язика; інколи - псевдомембранозний коліт.

З боку крові: еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія (включаючи агранулоцитоз), тромбоцитопенія, тромбоцитоз, зниження рівня гемоглобіну, подовження протромбінового часу. Інколи може давати позитивний результат тест Кумбса.

З боку функції печінки: помірне підвищення сироваткової трансамінази, білірубіну, сироваткової лужної фосфатази; у поодиноких випадках - гепатит.

З боку функції нирок: олігурія, анурія, поліурія, гостра ниркова недостатність (інколи).

Може спостерігатися підвищення рівня сироваткового креатиніну та азоту сечовини. Інколи відмічається потемніння сечі, що є безпечним.

З боку центральної нервової системи: міоклонія, психічні порушення (галюцинації, сплутаність свідомості, судомні напади), парестезії.

Інші: часткова алопеція, порушення смаку.

Пацієнти із гранулоцитопенією: нудота, блювання, пов'язані із введенням препарату, частіше спостерігалися в пацієнтів із гранулоцитопенією.

Передозування

Можуть підсилюватись прояви побічної дії.

Лікування. Немає інформації щодо лікування передозування препарату. Специфічного антидоту немає. Натрієві солі іміпенему і циластатину піддаються гемодіалізу. Однак ефективність цієї процедури при передозуванні препарату не вивчена.

Застосування в період вагітності або годування груддю

У період вагітності та годування груддю препарат не призначають! У разі життєвої необхідності застосування препарату у період лактації – годування груддю необхідно припинити!

Діти

Застосовують для лікування дітей з 3-місячного віку. Схема застосування наведена у розділі «Спосіб застосування та дози. Застосування у дітей».

Не призначають дітям віком до 3 місяців та дітям з порушеною функцією нирок. Не застосовують препарат для лікування менінгіту.

Особливості застосування

1 флакон препарату містить 5,48 мг натрію.

Приготування розчину для внутрішньовенних інфузій. Розчин для внутрішньовенних інфузій готується зі стерильного порошку відповідно до інструкцій, наведених у таблиці 3. Отриманий розчин необхідно струшувати до утворення прозорої рідини. Варіації забарвлення розчину від жовтого до безбарвного не впливають на активність препарату.

Таблиця 3

Приготування розчину для внутрішньовенних інфузій

Стабільність готового розчину.

У таблиці 4 показана тривалість збереження приготованого розчину препарату для внутрішньовенного введення при зберіганні при кімнатній температурі або в холодильнику.

УВАГА! Препарат несумісний із сіллю молочної кислоти (лактатом) і не повинен готуватися на основі розчинників, що її містять, але може вводитися через ту ж інфузійну систему, що й розчини з лактатом. Препарат не можна змішувати або додавати до інших антибіотиків. Таблиця 4

Стабільність приготовленого розчину для внутрішньовенних інфузій.

Можливий розвиток часткової перехресної алергії при застосуванні препарату одночасно з іншими бета-лактамними антибіотиками — пеніцилінами і цефалоспоринами. Перед початком терапії із застосуванням препарату від пацієнта повинна бути отримана детальна інформація щодо попередніх алергійних реакцій на бета-лактамні антибіотики. Якщо в процесі лікування препаратом виникає алергійна реакція, його необхідно відмінити та вжити відповідні заходи. Як ускладнення при лікуванні може зустрічатись псевдомембранозний коліт, вираженість симптомів якого може варіювати від легких форм до тяжких і загрозливих для життя. У зв'язку з цим особам, які мають в анамнезі захворювання шлунково-кишкового тракту, особливо коліт, препарат призначають з обережністю, а лікування проводять під постійним контролем лікаря. Особливо важливо диференціювати розвиток псевдомембранозного коліту та діареї, не пов’язаної з ним.

Центральна нервова система. При введенні препарату шляхом внутрішньовенних інфузій побічні ефекти з боку центральної нервової системи, такі як міоклонія, сплутаність свідомості або судомні напади, особливо часто проявлялись у тих випадках, коли були перевищені рекомендовані дози залежно від функції нирок і маси тіла. Звичайно подібні розлади відзначалися в пацієнтів з ураженнями центральної нервової системи (травмами головного мозку або судомними нападами в анамнезі), а також у пацієнтів з порушеною функцією нирок, що спричинено кумуляцією препарату в цьому органі. У зв'язку з цим, особливо у хворих з порушеною функцією нирок, потрібно строго дотримуватися рекомендованих доз і лікувального режиму (див. розділ “Спосіб застосування та дози”). Терапія протисудомними препаратами повинна бути продовжена у хворих з підтвердженими судомними нападами. Якщо в процесі терапії препаратом виникають фокальний тремор, міоклонія або судомні напади, пацієнти повинні пройти неврологічне обстеження з призначенням протисудомної терапії, якщо до цього вона не була призначена. Якщо симптоми порушень з боку ЦНС не зникають, то дозу препарату слід зменшити або взагалі відмінити. Препарат не застосовується для лікування пацієнтів із кліренсом креатиніну менше 5 мл/хв/1,73 м², за винятком тих випадків, коли через 48 годин буде проводитися гемодіаліз. Для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, препарат рекомендується тільки в тих випадках, якщо очікуваний позитивний результат лікування перевищує потенційний ризик розвитку судом.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Враховуючи ступінь та вираженість побічних ефектів препарату, не рекомендується у період лікування виконувати роботу з потенційно небезпечними механізмами та керувати транспортними засобами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Генералізовані судоми спостерігались у пацієнтів, які отримували одночасно ганцикловір і препенем внутрішньовенно. Ці препарати не можна призначати одночасно, за виключенням тих випадків, коли очікуваний позитивний результат лікування перевищує потенційний ризик.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Препенем – комбінований препарат, що складається з іміпенему та циластатину натрію. Іміпенем - бета-лактамний антибіотик широкого спектра дії з бактерицидним ефектом. Циластатин натрію - специфічний інгібітор фермента ниркової дегідропептидази I, що здійснює метаболізм іміпенему в нирках, внаслідок чого значно підвищується концентрація незміненого іміпенему в організмі. Механізм дії препарату полягає у потужному пригніченні процесів синтезу клітинної стінки бактерій, а також у бактерицидній дії щодо широкого спектра грампозитивних і грамнегативних патогенних мікроорганізмів, як аеробних так і анаеробних. Спектр його дії поширюється на Pseudomonas aeruginosa, Staphylococcus aureus, Streptococcus faecalis і Bacteroides fragilis — різноманітну за складом групу проблемних патогенних мікроорганізмів, звичайно нечутливих до інших антибіотиків. Препарат стійкий до руйнування бактеріальною бета-лактамазою, що робить його ефективним проти багатьох мікроорганізмів, таких як Pseudomonas aeruginosa, Serratia spp. і Enterobacter spp., які природно резистентні до дії більшості бета-лактамних антибіотиків. Антибактеріальний спектр препарату охоплює практично всі клінічно значущі види патогенних мікроорганізмів (in vitro):

Грамнегативні аеробні бактерії: Achromobacter spp., Acinetobacter spp., Aeromonas hydrophila, Alcaligenes spp., Bordetella bronchicanis, Bordetella bronchiseptica, Bordetella pertussis, Brucella melitensis, Campylobacter spp., Capnocytophaga spp., Citrobacter spp., Citrobacter diversus, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter spp., Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae (включаючи штами, що продукують бета-лактамазу), Haemophilus parainfluenzae, Hafnia alvei, Klebsiella spp., Klebsiella oxytoca, Klebsiella ozaenae, Klebsiella pneumoniae, Moraxella spp., Morganella morganii (або Proteus morganii), Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують пеніциліназу), Neisseria meningitidis, Pasteurella spp., Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides, Proteus spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp., Providencia alcalifaciens, Providencia rettgeri (або Proteus rettgeri), Providencia stuartii, Pseudomonas spp (крім Xanthomonas maltophilia (або Pseudomonas maltophilia) і деякі штами Pseudomonas cepacia, нечутливі до препарату), Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas fluorescens, Pseudomonas pseudomallei, Pseudomonas putida, Pseudomonas stutzeri, Salmonella spp., Salmonella typhi, Serratia spp., Serratia proteamaculans (або Serratia liquefaciens), Serratia marcescens, Shigella spp., Yersinia spp. (або Pasteurella), Yersinia enterocolitica, Yersinia pseudotuberculosis. Грампозитивні аеробні бактерії: Bacillus spp., Enterococcus faecalis, Erysipelothrix rhusiopathiae, Listeria monocytogenes, Nocardia spp., Pediococcus spp., Staphylococcus aureus (включаючи штами, що утворюють пеніциліназу), Staphylococcus epidermidis (включаючи штами, що продукують пеніциліназу), Staphylococcus saprophyticus, Streptococcus agalactiae, Streptococcus група C, Streptococcus група G, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Viridans streptococci (включаючи альфа- і гамма-гемолітичні штами).

Enterococcus faecium і стійкі до метициліну стафілококи, нечутливі до препарату. Грамнегативні анаеробні бактерії: Bacteroides spp., Bacteroides distasonis, Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides uniformis, Bacteroides vulgatus, Bilophila wadsworthia, Fusobacterium spp., Fusobacterium necrophorum, Fusobacterium nucleatum, Porphyromonas asaccharolytica (або Bacteroides asaccharolyticus), Prevotella bivia (або Bacteroides bivius), Prevotella disiens (або Bacteroides disiens), Prevotella intermedia (або Bacteriodes intermedius), Bacteroides melaninogenica (або Bacteroides melaninogenicus), Veillonella spp. Грампозитивні анаеробні бактерії: Actinomyces spp., Bifidobacterium spp., Clostridium spp., Clostridium perfringens, Eubacterium spp., Lactobacillus spp., Mobiluncus spp., Microaerophilic streptococcus, Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp. (включаючи P. acnes ).

Інші: Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium smegmatis.

Тести in vitro показують, що іміпенем діє синергічно з антибіотиками-аміноглікозидами проти деяких ізолятів Pseudomonas aeruginosa.

Препарат призначають для лікування змішаних інфекцій, спричинених чутливими до нього штамами аеробних і анаеробних бактерій, включаючи стійкі до аміноглікозидів, цефалоспоринів і пеніциліну штами Bacteroides fragilis. Препарат ефективний при лікуванні багатьох інфекцій, спричинених аеробними й анаеробними грампозитивними і грамнегативними бактеріями, стійкими до цефалоспоринів (цефазолін, цефоперазон, цефалотин, цефокситин, цефотаксим, моксалактам, цефамандол, цефтазидим і цефтриаксон), до аміноглікозидів (гентаміцину, амікацину, тобраміцину) та/або до пеніцилінів (ампіциліну, карбеніциліну, пеніциліну-G, тикарциліну, піперациліну, азлоциліну, мезлоциліну). Препарат неефективний при лікуванні менінгіту.

Фармакокінетика. Препарат характеризується високою проникністю через гістогематологічні бар’єри (включаючи гематоенцефалічний), значним рівнем біодоступності в тканинах; добре переноситься у великих дозах; має виражену стійкість до бета-лактамаз і незначний рівень розвитку антибіотикорезистентності. Період напіввиведення становить майже 1 годину. Максимальна концентрація в сироватці (С_max) при дозі 500 мг становить 35 мг/л, у лікворі - від 0,18 до 1 мг/л. Метаболізм відбувається у нирках, продукти метаболізму виводяться із сечею. Бактерицидна дія препарату залежить не від С_max (як, наприклад, для аміноглікозидів), а від часу підтримки концентрації в крові вище рівня мінімальної пригнічувальної концентрації (МПК) для даного збудника. Підвищення концентрації вище цього рівня не призводить до збільшення загибелі мікроорганізмів. Оскільки важливіше значення має не величина разової дози, а кількість введень, необхідно строго дотримуватися схеми лікування.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико–хімічні властивості: порошок від білого до злегка жовтуватого кольору.

Несумісність

Несумісний із солями молочної кислоти (лактатами). Несумісний з іншими антибіотиками.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати у сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 500 мг у флакон, № 10 у пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Чунгвае Фарма Корпоратіон, Республіка Корея.

Місцезнаходження

698 Shindaebang–dong Dongjak–gu Seoul,156-757, Republic of Korea.

698 Шіндаебанг-донг Донгяк-гу Сеул, 156-757, Республіка Корея.