Празон-С порошок д/приг р-ра д/ин по 1 г/1 г №1 во флак:

Склад

Діючі речовини: 1 флакон (0,5 г/0,5 г) містить цефоперазону (у вигляді цефоперазону натрію) 0,5 г та сульбактаму (у вигляді сульбактаму натрію) 0,5 г;

1 флакон (1 г/1 г) містить цефоперазону (у вигляді цефоперазону натрію) 1 г та сульбактаму (у вигляді сульбактаму натрію) 1 г.

Лікарська форма

Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група

Протимікробні засоби для системного застосування. Бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини третього покоління. Код ATC J01D D62.

Клінічні характеристики.

Показання

• Лікування інфекцій, спричинених чутливими до комбінації цефоперазон/сульбактам мікроорганізмами (як монотерапія, так і у складі комплексної антибактеріальної терапії):
• інфекції дихальних шляхів (пневмонія, в тому числі госпітальна, спричинена полірезистентними збудниками, аспіраційна пневмонія, бронхіт, гнійний ендобронхіт, емпієма легень, абсцес легень);
• перитоніт, холецистит, холангіт та інші інфекції черевної порожнини;
• інфекції сечовивідних шляхів (пієлонефрит, абсцес нирки, апостематозний нефрит, цистит);
• септицемія;
• менінгіт;
• інфекції шкіри і м’яких тканин (абсцеси, флегмони, інфіковані рани, виразки, інфіковані нориці, гангрена кінцівок; гнійно-запальні захворювання параректальної клітковини);
• інфекції кісток і суглобів (бактеріальний артрит, остеомієліт);
• запальні захворювання малого таза, ендометрити, гонорея;
• інфекції сечостатевої системи у чоловіків – простатит, орхіт, епідидиміт.

Протипоказання

Підвищена чутливість до цефоперазону, сульбактаму, інших цефалоспоринів.

Спосіб застосування та дози

Перед застосуванням препарату слід провести шкірні проби на переносимість. Празон-С призначають внутрішньовенно або внутрішньом’язово.

Застосування для лікування дорослих. Для застосування у дорослих рекомендований такий добовий дозовий режим Празону-С:

Дози слід вводити кожні 12 годин.

При тяжких або рефрактерних інфекціях добова доза може бути підвищена до 8 г (тобто кількість цефоперазону дорівнює 4 г). У пацієнтів, які отримують Празон-С, може виникнути необхідність додаткового окремого введення цефоперазону. Рекомендована максимальна добова доза сульбактаму становить 4 г, рекомендована максимальна доза цефоперазону – 8 г. Дози слід вводити кожні 12 годин.

Курс лікування Празоном-С визначається лікарем, виходячи з клінічного стану хворого та нозології, з приводу якої проводиться лікування.

Застосування при порушеннях функції печінки. Корекція дози може бути необхідною у випадках тяжкої обструкційної жовтяниці та тяжких захворювань печінки або якщо ці обидві патології супроводжуються порушенням функції нирок. У пацієнтів з порушеннями функції печінки та супутніми порушеннями функції нирок необхідний контроль концентрації цефоперазону в плазмі і при потребі – відповідна корекція дози. У випадках відсутності ретельного контролю за концентрацією препарату в плазмі розрахунок добової дози Празону-С проводиться за цефоперазоном, оскільки сульбактам виводиться переважно нирками. Доза цефоперазону в таких випадках не повинна перевищувати 2 г на добу.

Застосування при порушеннях функції нирок. Дозовий режим при застосуванні Празону-С для лікування пацієнтів зі значним зниженням функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) підлягає корекції, оскільки у хворих з порушеннями функції нирок знижений кліренс сульбактаму. Пацієнтам з кліренсом креатиніну 15–30 мл/хв слід призначати сульбактам у максимальній дозі 1 г, яка вводиться кожні 12 годин (максимальна добова доза – 2 г сульбактаму), а пацієнтам з кліренсом креатиніну менше 15 мл/хв слід призначати сульбактам у максимальній дозі 500 мг, яка вводиться кожні 12 годин (максимальна добова доза – 1 г сульбактаму).

Фармакокінетичний профіль сульбактаму суттєво порушується при застосуванні гемодіалізу. Термін напівжиття цефоперазону в плазмі при гемодіалізі дещо зменшується. Таким чином, дозовий режим при застосуванні діалізу повинен підлягати корекції.

Застосування для лікування дітей. Для дітей рекомендований такий добовий дозовий режим Празону-С:

Дози слід вводити кожні 6–12 годин у рівномірно розподіленій дозі.

При тяжких або рефрактерних інфекціях добова доза може бути підвищена до 100 мг/кг при застосуванні співвідношення 1:1. Дозу слід вводити, розподіляючи її на 2–3 рівні дози.

Немовлятам 1-го тижня життя препарат слід вводити кожні 12 годин. Максимальна добова доза для немовлят не повинна перевищувати 80 мг/кг.

Внутрішньовенне застосування. Для краплинної інфузії вміст одного флакона, що містить Празон-С, слід розчинити у відповідній кількості 5% розчину глюкози або 0,9% розчину натрію хлориду чи стерильної води для ін’єкцій, а потім перед застосуванням розвести до 200 мл аналогічним розчином з подальшим введенням протягом 15-60 хв.

Празон-С сумісний з водою для ін’єкцій, 5% розчином глюкози, 0,225% сольовим розчином та 0,9% розчином натрію хлориду в концентраціях від 10 мг цефоперазону та 10 мг сульбактаму на 1 мл і до 125 мг цефоперазону та 125 мг сульбактаму на 1 мл.

Розчин Рінгера лактату є прийнятним розчином для розведення при внутрішньовенній інфузії, але не для первинного розведення.

Для внутрішньовенної ін’єкції вміст флакона розводять, як описано вище, та вводять протягом щонайменше 3 хв.

Внутрішньом’язове застосування. Лідокаїну хлорид є прийнятним розчином для розведення при внутрішньом’язовому застосуванні, але не для первинного розведення. У випадку застосування лідокаїну необхідно проводити проби на переносимість.

Побічні реакції

Більшість побічних ефектів слабко або помірно виражені та не впливають на продовження лікування. При застосуванні виявлені нижченаведені побічні ефекти.

Шлунково-кишковий тракт. Діарея, нудота, блювання, псевдомембранозний коліт.

Шкірні реакції. Макулопапульозні висипи, кропив’янка, синдром Стівенса–Джонсона. Розвиток зазначених реакцій найімовірніший у пацієнтів з наявністю алергії, зокрема на пеніциліни, в анамнезі.

Система крові. Зустрічалися випадки незначного зменшення кількості нейротрофілів. Як і щодо інших бета-лактамних антибіотиків, при тривалому застосуванні можливий розвиток оборотної нейтропенії. У деяких осіб у ході лікування може виявитися позитивний прямий тест Кумбса. Може спостерігатися зниження рівня гемоглобіну, гематокриту, еозинофілія, тромбоцитопенія та гіпопротромбінемія.

Інші прояви. Головний біль, гарячка, біль у місці ін’єкції, посмикування м’язів.

Зміни лабораторних показників. Відмічалося мінливе підвищення рівнів трансаміназ крові АсАТ, АлАТ, рівня лужної фосфатази та білірубіну.

Місцеві реакції. Біль у місці ін’єкції, флебіт у місці інфузії.

Відмічалися також:

• алергічні реакції у вигляді шкірних проявів або анафілактичної реакція (зокрема шоку);
• серцево-судинна система – артеріальна гіпотензія, васкуліт;
• сечовидільна система – гематурія.

Передозування

Передозування препарату проявляється посиленням проявів його побічних ефектів, судомами. Оскільки цефоперазон і сульбактам виділяються із системи циркуляції шляхом гемодіалізу, ця процедура може посилювати елімінацію препарату з організму у випадку передозування. Лікування симптоматичне

Застосування в період вагітності або годування груддю

Досліджень з відповідним контролем у вагітних жінок не проводилося. Препарат можна застосовувати під час вагітності лише з урахуванням співвідношення користь/ризик.

В грудне молоко виділяється тільки невелика частина введеної дози сульбактаму та цефоперазону. При призначенні Празону-С жінкам, які годують груддю, слід припинити годування.

Діти

Фармакокінетика компонентів препарату Празон-С у педіатричній групі пацієнтів не має суттєвих відмінностей, порівняно з дорослими особами.

Досліджень щодо застосування у недоношених немовлят або новонароджених до 1 тижня не проводилося. Тому перед початком лікування недоношених немовлят або новонароджених слід ретельно оцінити потенційну користь та можливий ризик терапії.

Особливості застосування

Існують повідомлення про розвиток тяжких, анафілактичних реакцій у пацієнтів, які отримували терапію бета-лактамами або іншими цефалоспоринами. Виникнення таких реакцій імовірніше в осіб з перехресною гіперчутливістю до багатьох алергенів в анамнезі. При розвитку алергічних реакцій необхідно негайно відмінити препарат та призначити відповідне лікування.

Загальні перестороги. Лікування цефоперазоном у деяких пацієнтів може призводити до розвитку дефіциту вітаміну К. Механізм цього явища, пов’язаний ймовірно із пригніченням кишкової мікрофлори, що в нормі синтезує даний вітамін. Таким чином, група ризику включає пацієнтів з обмеженим харчуванням, порушенням всмоктування (наприклад, при фіброзі жовчного міхура) та осіб, які тривалий час перебувають на парентеральному (внутрішньовенному) харчуванні. У таких пацієнтів треба контролювати протромбіновий час. Аналогічний контроль слід здійснювати у пацієнтів, що отримують терапію антикоагулянтами. У зазначених випадках слід призначати прийом екзогенного вітаміну К.

Тривале лікування Празоном-С може призвести до посиленого росту резистентної мікрофлори. У процесі лікування над пацієнтами необхідно встановити ретельний контроль. Необхідно контролювати в процесі лікування функцію нирок, печінки та кровотворної системи.

Алкоголь. При вживанні алкоголю під час курсу лікування та протягом 5 днів після лікування цефоперазоном відмічалися такі реакції, як почервоніння обличчя, підвищена пітливість, головний біль, тахікардія. Пацієнтам слід бути уникати вживання алкогольних напоїв при застосуванні Празону-С. При використанні штучного харчування (перорального або парентерального) розчини, що містять етанол, застосовувати не слід.

Застосування при порушеннях функції нирок. У пацієнтів з порушеннями функції нирок різного ступеня при застосуванні Празону-С загальний кліренс сульбактаму тісно корелює з визначеним кліренсом креатиніну. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок відмічається суттєве збільшення терміну напівжиття сульбактаму. Гемодіаліз суттєво впливає на термін напівжиття, загальний кліренс та об’єм розподілу сульбактаму. Будь-яких змін у фармакокінетиці цефоперазону у хворих з нирковою недостатністю не виявлено.

Застосування при порушеннях функції печінки. Цефоперазон значною мірою виділяється з жовчю. У пацієнтів із хворобами печінки та/або обструкцією жовчовивідних шляхів період напіввиведення цефоперазону в плазмі звичайно подовжується, а виділення з сечею збільшується. Навіть при тяжких порушеннях функції печінки в жовчі виявляються терапевтичні концентрації цефоперазону, а період напіввиведення в плазмі збільшується в 2–4 рази.

У випадках тяжкої обструкції жовчовивідних шляхів, тяжких хвороб печінки або за наявності супутніх порушень функції нирок може бути необхідною корекція дози.

Застосування у людей літньго віку. При застосуванні як сульбактаму, так і цефоперазону, спостерігалося подовження терміну напіввиведення, зниження загального кліренсу та збільшення об΄єму розподілу порівняно з даними, отриманими у добровольців молодого віку. Вікове фізіологічне зниження функції нирок не потребує корекції дози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Вплив препарату на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою малоймовірний.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Взаємодія з речовинами, що використовуються при лабораторних аналізах. Хибнопозитивна реакція на глюкозу в сечі може бути виявлена при застосуванні розчину Бенедикта або Фелінга.

Несумісність

Розчини Празону-С та аміноглікозидів не слід безпосередньо змішувати, оскільки між ними існує фізична несумісність. Якщо необхідна комбінована терапія Празону-С та аміноглікозидів, слід застосовувати їх послідовну роздільну краплинну інфузію із застосуванням окремої вторинної внутрішньовенної трубкової системи, при цьому первинна внутрішньовенна трубкова система повинна бути ретельно промита відповідним розчином у перерві між інфузіями зазначених препаратів. Також доцільно, щоб протягом доби інтервали між введеннями Празону-С та аміноглікозидів були, по можливості, якнайтривалішими.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Празон-С – двокомпонентний препарат, до складу якого входять дві діючі речовини: цефоперазон та сульбактам. Антибактеріальним компонентом препарату є цефоперазон – цефалоспорин третьої генерації, що діє проти чутливих мікроорганізмів у стадії активної мультиплікації шляхом пригнічення біосинтезу мукопептиду клітинної мембрани. Сульбактам не має реальної антибактеріальної активності, крім дії проти Neisseriaceae та Acinetobacter. Однак біохімічні дослідження на безклітинних бактеріальних системах виявили наявність у сульбактамі властивостей необоротного пригнічення найважливіших бета-лактамаз, що продукуються мікроорганізмами, резистентними до бета-лактамних антибіотиків.

Потенціал сульбактаму щодо запобігання деструкції пеніцилінів та цефалоспоринів резистентними мікроорганізмами підтверджений у дослідженнях на цілісних штамах резистентних мікроорганізмів, в яких сульбактам продемонстрував виражений синергізм із пеніцилінами та цефалоспоринами. Оскільки сульбактам також зв’язується з деякими пеніцилінзв’язуючими білками, чутливі мікроорганізми стають вразливішими до дії сульбактаму/цефоперазону, ніж до дії одного цефоперазону.

Комбінація сульбактаму та цефоперазону є активною проти всіх мікроорганізмів, чутливих до цефоперазону. Крім того, при застосуванні зазначеної комбінації спостерігається синергізм дії її компонентів (зниження мінімальних концентрацій комбінації, що пригнічують мікроорганізми приблизно в 4 рази порівняно з такими концентраціями для кожного компонента окремо) проти таких мікроорганізмів: Haemophilus influenzae; види Bacteroides; Acinetabacter calcoaceticus; Enterobacter aerogens; Escherichia coli; Proteus mirabilis; Klebsiella pneumoniae; Morganella morganii; Citrobacter freundii; Enterobacter cloacae; Citrobacter diversus.

Сульбактам/цефоперазон проявляє in vitro активність проти широкого спектра клінічно значущих мікроорганізмів.

Грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus; штами, що продукують або не продукують пеніциліназу; Staphylococcus epidermidis; Streptococcus pneumoniae (переважно Diplococcus pneumonіае); Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи А); Streptococcus agalactiae (бета-гемолітичний стрептокок групи В); більшість інших видів бета-гемолітичних стрептококів; багато видів Streptococcus faecalis (ентерококи).

Грамнегативні мікроорганізми: Escherichia coli; види Klebsiella; види Enterobacter; види Citrobacter; Haemophilus influenzae; Proteus mirabilis; Proteus vulgaris; Morganella morganii (переважно Proteus morganii); Providencia rettgeri (переважно Proteus rettgeri); види Providencia; види Serratia (включаючи S. marcescens); види Salmonella та Shigella; Pseudomonas aeruginosa та деякі види Pseudomonas; Acinetobacter calcoaceticus; Neisseria gonorrhoeae; Neisseria meningitidis; Bordetella pertussis; Yersinia enterocolitica.

Анаеробні мікроорганізми:

Грамнегативні бацили (включаючи Bacteroides fragilis, інші види Bacteroides та види Fusobacterium).

Грампозитивні та грамнегативні коки (включаючи види Peptococcus, Peptostreptococcus та Veillonella).

Грампозитивні бацили (включаючи види Clostridium, Eubacterium та Lactobacillus).

Фармакокінетика. Приблизно 84% дози сульбактаму та 25% дози цефоперазону, отриманих при введенні препарату сульбактам/цефоперазон, виводиться нирками. Більшість дози цефоперазону виводиться з жовчю. Після введення сульбактаму/цефоперазону середній термін напівжиття сульбактаму дорівнює 1 година, а цефоперазону – 1,7 години. Концентрації в плазмі пропорційні введеній дозі. Зв’язування з білками плазми цефоперазону становить 82–93%. Зв’язування з білками плазми сульбактаму становить 40%.

Середні значення максимальних концентрацій сульбактаму та цефоперазону після введення 2 г сульбактаму/цефоперазону (1 г сульбактаму, 1 г цефоперазону) внутрішньовенно протягом 5 хв становлять відповідно 130,2 та 236,8 мкг/мл. І сульбактам, і цефоперазон підлягають інтенсивному розподілу в тканинах і рідинах організму, включаючи жовч, жовчний міхур, шкіру, апендикс, фалопієві труби, яєчники, матку та ін.

У дітей середній термін напівжиття сульбактаму коливався від 0,91 до 1,42 години, а цефоперазону – від 1,44 до 1,88 години.

Дані щодо будь-якої фармакокінетичної взаємодії між сульбактамом і цефоперазоном при їх сумісному застосуванні у формі препарату сульбактаму/цефоперазону відсутні.

Цефоперазон значною мірою виділяється з жовчю. Період напівжиття цефоперазону в сироватці і виділення з сечею звичайно подовжуються у пацієнтів з хворобами печінки та/або обструкцією жовчних шляхів. Навіть у випадках тяжкого порушення функції печінки кількість препарату в жовчі досягає терапевтичної концентрації в той час, як період напівжиття препарату в сироватці зростає лише в 2–4 рази.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості

кристалічний порошок від білого до кремового кольору.

Несумісність

Первинне розведення розчином Рінгера лактату не рекомендовано, оскільки ця суміш є несумісною. Однак застосування двоетапного процесу розведення, при якому первинним розчинником є вода для ін’єкцій, дозволяє уникнути несумісності при подальшому розведенні розчином Рінгера лактату. Для розчинення слід використовувати стерильну воду для ін’єкцій. При подальшому розведенні слід застосовувати двоетапний процес, при якому стерильна вода для ін’єкцій в подальшому розводиться розчином Рінгера лактату до концентрації сульбактаму 5 мг/мл (використовується розведення 2 мл первинного розчину в 50 мл або 4 мл первинного розчину в 100 мл розчину Рінгера лактату).

Первинне розведення 2% розчином лідокаїну не рекомендовано, оскільки ця суміш є несумісною. Однак застосування двоетапного процесу розведення, при якому первинним розчинником є вода для ін′єкцій, дозволяє уникнути несумісності при подальшому розведенні 2% розчином лідокаїну хлориду. Для розчинення слід застосовувати стерильну воду для ін′єкцій. Для досягнення концентрацій цефоперазону 250 мг/мл або вище при подальшому розведенні слід застосовувати двоетапний процес, при якому стерильна вода для ін΄єкцій у подальшому розводиться 2% розчином лідокаїну для отримання розчину, що містить до 250 мг цефоперазону та 125 мг сульбактаму на 1 мл приблизно в 0,5% розчині лідокаїну хлориду.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С.

Упаковка

Флакон з порошком, по 1 флакону у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Венус Ремедіс Лімітед.

Місцезнаходження

Unit II: Хілл Топ Індустріал Естейт, Вілладж Батолі Калан, Неар Джармаджрі Експорт Промоушн Парк, Бадді (Х.П.) Індія, 0000-000, Індія.

Заявник

М-ІНВЕСТ ЛІМІТЕД.

Місцезнаходження

16, вул. Солому Солому, 4004, Меса Йейтонія, Лімасол, Кіпр.