Пакталик концентрат для р-ра д/инф 6 мг/мл по 16.7 мл №1 во флак:

Склад

діюча речовина: 1 флакон містить 30 мг або 100 мг, 150 мг, 210 мг, 250 мг, 260 мг, 300 мг паклітакселу (6 мг/мл);

допоміжні речовини: олія рицинова поліетоксильована, етанол безводний.

Лікарська форма

Концентрат для розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група

Антинеопластичні засоби. Таксани. Код АТС L01C D01.

Показання

• Рак яєчників (хіміотерапія першої лінії у разі поширеної форми хвороби або залишкових пухлин (розміром понад 1 см) після лапаротомії, у комбінації з цисплатином; хіміотерапія другої лінії метастатичного раку яєчників у разі неефективності стандартної терапії препаратами платини).
• Рак молочної залози (ад'ювантна хіміотерапія хворих на рак молочної залози з ураженням лімфатичних вузлів, після лікування антрациклінами і циклофосфамідом; первинна хіміотерапія місцево поширеного або метастатичного раку молочної залози у комбінації з антрациклінами або у поєднанні з трастузумабом у разі виявленої імуногістохімічним методом надекспресії онкопротеїну HER-2 (3+) або ж за наявності протипоказань до терапії антрациклінами; монотерапія метастатичного раку молочної залози у хворих, які не є кандидатами на стандартну терапію антрациклінами, або ж у разі неефективності попередньої терапії антрациклінами.
• Поширений недрібноклітинний рак легені (НДКРЛ) (комбінована хіміотерапія з цисплатином у разі неможливості застосування хірургічного лікування та/або променевої терапії).
• Саркома Капоші у хворих на СНІД (терапія другої лінії поширеної саркоми Капоші у разі неефективності попередньої терапії ліпосомальними антрациклінами).

Протипоказання

Підвищена чутливість до паклітакселу або до інших компонентів препарату, особливо олії рицинової поліетоксильованої.

Нейтропенія до початку лікування (кількість нейтрофілів <1,5´10⁹/л, у разі саркоми Капоші у хворих на СНІД кількість нейтрофілів <1,0´10⁹/л).

Вагітність і період годування груддю.

Серйозні, неконтрольовані інфекції при саркомі Капоші.

Дитячий вік.

Спосіб застосування та дози

Всі пацієнти повинні отримувати премедикацію кортикостероїдами, антигістамінними препаратами і антагоністами Н₂-рецепторів, наприклад, за такою схемою:

Розчин Пакталіку^® необхідно вводити внутрішньовенно краплинно за допомогою інфузійних систем з вбудованими мембранними фільтрами з розміром пор ≤ 0,22 мкм.

Хіміотерапія першої лінії раку яєчників. Рекомендується комбінована схема лікування Пакталіком^® і цисплатином. Пакталік^® вводять у дозі 135 мг/м² поверхні тіла протягом 24‑годинних внутрішньовенних інфузій, після чого вводять цисплатин у дозі 75 мг/м² поверхні тіла. Інтервали між курсами лікування - 3 тижні.

Хіміотерапія другої лінії раку яєчників. Пакталік^® рекомендується вводити у дозі 175 мг/м² поверхні тіла шляхом 3-годинних внутрішньовенних інфузій. Інтервали між курсами лікування - 3 тижні.

Ад'ювантна хіміотерапія раку молочної залози. Пакталік^® призначають після хіміотерапії антрациклінами і циклофосфамідом. Препарат рекомендується вводити у дозі 175 мг/м² поверхні тіла шляхом 3-годинних внутрішньовенних інфузій, усього 4 курси з 3-тижневими інтервалами між ними.

Хіміотерапія першої лінії раку молочної залози. При комбінованому застосуванні з доксорубіцином (у дозі 50 мг/м² поверхні тіла) Пакталік^® необхідно вводити через 24 години після доксорубіцину. Рекомендована доза препарату - 175 мг/м² поверхні тіла при введенні шляхом 3-годинних внутрішньовенних інфузій. Інтервали між курсами лікування – 3 тижні.

При комбінованому застосуванні з трастузумабом Пакталік^® рекомендується вводити у дозі 175 мг/м² поверхні тіла шляхом 3-годинних внутрішньовенних інфузій з 3-тижневими інтервалами між курсами. Пакталік^® можна вводити наступного дня після введення першої дози трастузумабу або негайно після введення наступних доз, якщо попередні дози трастузумабу добре переносилися.

Хіміотерапія другої лінії раку молочної залози. Пакталік^® рекомендується вводити у дозі 175 мг/м² поверхні тіла шляхом 3-годинних внутрішньовенних інфузій. Інтервали між курсами лікування – 3 тижні.

Хіміотерапія поширеного недрібноклітинного раку легені (НДКРЛ). Рекомендується комбінована схема лікування Пакталіком^® і цисплатином. Пакталік^® вводять у дозі 175 мг/м² поверхні тіла шляхом 3-годинних внутрішньовенних інфузій, після чого вводять цисплатин у дозі 80 мг/м² поверхні тіла. Інтервали між курсами лікування – 3 тижні.

Хіміотерапія саркоми Капоші у хворих на СНІД. Пакталік^® рекомендується вводити у дозі 100 мг/м² поверхні тіла шляхом 3-годинних внутрішньовенних інфузій. Інтервали між курсами лікування – 2 тижні.

Лікування пацієнтів з порушеннями функції печінки. Дотепер недостатньо даних для вироблення рекомендацій щодо корекції доз для хворих з порушеннями функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки не слід призначати Пакталік^®.

Наступні дози препарату визначають індивідуально залежно від переносимості терапії. Наступну дозу Пакталіку^® можна вводити лише після збільшення кількості нейтрофілів до рівня ≥ 1,5´10⁹/л (≥ 1,0´10⁹/л у разі саркоми Капоші), а тромбоцитів – до рівня ≥ 100´10⁹/л (≥75´10⁹/л у разі саркоми Капоші). Хворим, у яких була відмічена тяжка нейтропенія (кількість нейтрофілів < 0,5´10⁹/л протягом 7 діб і більше) або тяжка периферична нейропатія, наступні дози зменшують на 20 % (25 % у разі саркоми Капоші).

Приготування розчину для внутрішньовенних інфузій.

Концентрат для розчину для інфузій повинен бути розведений в асептичних умовах 0,9 % розчином натрію хлориду, 5 % розчином глюкози, 5 % розчином глюкози в 0,9 % розчині натрію хлориду або 5 % розчином глюкози в розчині Рінгера до кінцевої концентрації 0,3‑1,2 мг/мл.

При багаторазовому відборі препарату з флакона концентрат для розчину для інфузій залишається мікробіологічно, фізично і хімічно стабільним протягом до 28 діб при температурі 25 °С.

Розчини для інфузій, приготовані шляхом розведення Пакталіку^® 0,9 % розчином натрію хлориду або 5% розчином глюкози, є фізично і хімічно стабільними протягом 51 години у разі зберігання при температурі 25 °С і 14 діб – у разі зберігання при температурі 5 °С. З мікробіологічної точки зору розчин для інфузій необхідно вводити відразу ж після приготування. Якщо розчин не використовується негайно, за тривалістю й умовами його зберігання повинен стежити користувач. Зазвичай час зберігання не повинен перевищувати 24 години при температурі 2–8 °С, якщо тільки розчин не готувався в контрольованих і атестованих асептичних умовах.

Приготовлений розчин для інфузій може бути каламутним, що обумовлено складом основи препарату. Фільтрування не усуває цю каламутність. Розчин для інфузій необхідно вводити через вбудований в інфузійну систему мембранний фільтр з порами розміром ≤ 0,22 мкм.

Приготовані розчини для інфузій не потребують захисту від світла.

Надходили поодинокі повідомлення про випадіння осаду в розчині для інфузій у процесі введення (зазвичай наприкінці 24-годинного періоду введення). Хоча точні причини утворення осаду не були з'ясовані; ймовірно, це явище обумовлене перенасиченням розчину для інфузій. Для зниження ризику утворення осаду розчин для інфузій необхідно уводити відразу ж після розведення й уникати надмірних струсів, вібрацій і збовтування. Інфузійна система повинна бути ретельно промита перед використанням. У процесі введення необхідно регулярно контролювати зовнішній вигляд розчину і при виявленні осаду припиняти інфузію.

Щоб мінімізувати потрапляння в організм пацієнта ди (2-етилгексил) фталату (ДЕГФ), який може вимиватися з інфузійних мішків, систем або іншого медичного обладнання з пластифікованого полівінілхлориду (ПВХ), розчини для інфузій необхідно зберігати в контейнерах з матеріалів, що не містять ПВХ (пляшках зі скла або поліпропілену, мішках з поліпропілену або поліолефіну) і вводити через інфузійні системи, футеровані поліетиленом. При підключенні фільтрів (наприклад IVEX-2^®) короткими трубками з ПВХ значного вимивання ДЕГФ не відбувається.

Побічні реакції

Побічні реакції при монотерапії Пакталіком^® шляхом 3-годинних інфузій.

Інфекції та інвазії

Дуже поширені (≥ 10 %). Інфекції (переважно сечовидільної системи і верхніх відділів дихальних шляхів), у поодиноких випадках – з летальним кінцем.

Непоширені (≥ 0,1 % – < 1 %). Септичний шок.

Рідко поширені (≥ 0,01% – < 0,1%). Пневмонія, перитоніт, сепсис.

З боку системи крові і лімфатичної системи

Дуже поширені (≥ 10 %). Мієлосупресія, нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, кровотечі.

Непоширені (≥ 0,01 % – < 0,1 %). Фебрильна нейтропенія.

Дуже рідко поширені (< 0,01%). Гострий мієлоїдний лейкоз, мієлодиспластичний синдром.

З боку імунної системи

Дуже поширені (≥ 10 %). Слабкі реакції гіперчутливості (переважно припливи і висипання).

Непоширені (≥ 0,1 % – < 1 %). Серйозні реакції гіперчутливості, що вимагають вживання терапевтичних заходів (зокрема артеріальна гіпотензія, ангіоневротичний набряк, респіраторний дистрес, генералізована кропив'янка, озноб, біль у спині, біль у грудях, тахікардія, абдомінальний біль, біль у кінцівках, профузне потовиділення, артеріальна гіпертензія).

Рідко поширені (≥ 0,01 % – < 0,1 %). Анафілактичні реакції.

Дуже рідко поширені (< 0,01 %). Анафілактичний шок.

Метаболічні розлади

Дуже рідко поширені (< 0,01 %). Анорексія.

Психіатричні ефекти

Дуже рідко поширені (< 0,01 %). Стан сплутаності свідомості.

З боку нервової системи

Дуже поширені (≥ 10 %). Нейротоксичні ефекти (переважно периферична нейропатія).

Рідко поширені (≥ 0,01 % – < 0,1 %). Моторна нейропатія (що виявляється в помірно вираженій слабкості дистальних м'язів).

Дуже рідко поширені (< 0,01 %). Вегетативна нейропатія (що призводить до паралітичної непрохідності кишечнику й ортостатичної гіпотензії), великі епілептичні напади ("grand mal"), конвульсії, енцефалопатія, запаморочення, головний біль, атаксія.

З боку органа зору

Дуже рідко поширені (< 0,01 %). Ураження зорового нерва та/або порушення зору (миготлива скотома), особливо у пацієнтів, які одержували дози вище рекомендованих.

З боку органів слуху

Дуже рідко поширені (< 0,01 %). Ототоксичні ураження, втрата слуху, шум у вухах, вертиго.

З боку серцево-судинної системи

Поширені (≥ 1 % – < 10 %). Брадикардія.

Непоширені (≥ 0,1 % – < 1 %). Кардіоміопатія, безсимптомна шлуночкова тахікардія, тахікардія в поєднанні з бігемінією, атріовентрикулярна блокада і непритомність, інфаркт міокарда.

Дуже рідко поширені (< 0,01 %). Фібриляція передсердь, надшлуночкова тахікардія.

Дуже поширені (≥ 10 %). Артеріальна гіпотензія.

Непоширені (≥ 0,1 % – < 1 %). Артеріальна гіпертензія, тромбоз, тромбофлебіт.

Дуже рідко поширені (< 0,01 %). Шок.

З боку дихальної системи

Рідко поширені (≥ 0,01 % – < 0,1 %). Задишка, плевральний випіт, інтерстиціальний пневмоніт, фіброз легенів, емболія легеневої артерії, дихальна недостатність.

Дуже рідко поширені (< 0,01 %). Кашель.

З боку травної системи

Дуже поширені (≥ 10 %). Нудота, блювання, діарея, запалення слизових оболонок.

Рідко поширені (≥ 0,01 % – < 0,1 %). Обструкція кишечнику, перфорація кишечнику, ішемічний коліт, панкреатит.

Дуже рідко поширені (< 0,01 %). Мезентеріальний тромбоз, псевдомембранозний коліт, езофагіт, запор, асцити, нейтропенічний коліт.

З боку гепатобіліарної системи

Дуже рідко поширені (< 0,01%). Некроз печінки, печінкова енцефалопатія (відзначені випадки з летальним кінцем).

З боку шкіри і підшкірних тканин

Дуже поширені (≥ 10 %). Алопеція.

Поширені (≥ 1% – < 10 %). Транзиторні незначні зміни нігтів і шкіри.

Рідко поширені (≥ 0,01 % – < 0,1 %). Свербіж, висипання, еритема.

Дуже рідко поширені (< 0,01 %). Синдром Стівенса-Джонсона, епідермальний некроліз, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, кропив'янка, оніхолізис. Пацієнти, які одержують Пакталік^®, повинні носити одяг з довгими рукавами і довгі штани для захисту від сонця рук і ніг.

З боку кістково-м'язової системи

Дуже поширені (≥ 10 %). Артралгія, міалгія.

Ефекти загального характеру і місцеві реакції

Поширені (≥ 1 % – < 10 %). Реакції у місцях ін'єкцій (локалізований набряк, біль, еритема, індурація, випадкова екстравазація може спричинити целюліт, фіброз шкіри і некроз шкіри).

Рідко поширені (≥ 0,01 % – < 0,1 %). Астенія, підвищення температури тіла, дегідратація, набряк, нездужання.

Лабораторні показники

Поширені (≥ 1 % – < 10 %). Значне підвищення рівнів ACT і лужної фосфатази.

Непоширені (≥ 0,1 % – < 1 %). Значне підвищення рівня білірубіну.

Рідко поширені (≥ 0,01 % – < 0,1 %). Підвищення рівня креатиніну крові.

Побічні ефекти при комбінованій хіміотерапії

При комбінованій терапії Пакталіком^® і цисплатином частота і тяжкість нейротоксичних ефектів, переважно периферичної нейропатії, були вище при введенні Пакталіку^® в дозі 175 мг/м² поверхні тіла шляхом 3-годинних внутрішньовенних інфузій (нейротоксичні ефекти були відзначені у 85 % пацієнтів, у 15 % - тяжкі), ніж при введенні Пакталіку^® в дозі 135 мг/м² поверхні тіла шляхом 24-годинних внутрішньовенних інфузій (нейротоксичні ефекти були відзначені у 25 % пацієнтів, у 3 % - тяжкі).

У хворих на рак яєчників, які одержували хіміотерапію першої лінії Пакталіком^® шляхом 3-годинних внутрішньовенних інфузій у поєднанні з цисплатином, частота і тяжкість нейротоксичних ефектів, артралгії/міалгії і реакцій гіперчутливості були вище, ніж при лікуванні циклофосфамідом у поєднанні з цисплатином. Частота і тяжкість мієлосупресії були нижче в групі, яка одержувала Пакталік^® шляхом 3-годинних внутрішньовенних інфузій у поєднанні з цисплатином, порівняно з групою, яка одержувала циклофосфамід у поєднанні з цисплатином.

При хіміотерапії першої лінії метастатичного раку молочної залози частота і тяжкість нейтропенії, анемії, периферичної нейропатії, артралгії/міалгії, астенії, пропасниці та діареї були вище при введенні Пакталіку^® в дозі 220 мг/м² поверхні тіла шляхом 3-годинних внутрішньовенних інфузій через 24 години після введення доксорубіцину в дозі 50 мг/м² поверхні тіла, порівняно зі стандартною терапією 5-фторурацилом (500 мг/м²), доксорубіцином (50 мг/м²) і циклофосфамідом (500 мг/м²) (схема FAC). Частота і тяжкість нудоти і блювання при терапії Пакталіком^® (220 мг/м²) і доксорубіцином (50 мг/м²) були нижче, ніж при лікуванні за схемою FAC. Частково це може пояснюватися застосуванням кортикостероїдів.

При хіміотерапії першої лінії Пакталіком^® шляхом 3-годинних внутрішньовенних інфузій у поєднанні з трастузумабом частота перелічених нижче небажаних ефектів (незалежно від їхнього причинного зв'язку з терапією Пакталіком^® або трастузумабом) у хворих на метастатичний рак молочної залози була вище, ніж при монотерапії Пакталіком^®: серцева недостатність (8 % порівняно з 1 %), інфекції (46 % порівняно з 27 %), озноб (42 % порівняно з 4 %), пропасниця (47 % порівняно з 23 %), кашель (42 % порівняно з 22 %), висипання (39 % порівняно з 18 %), артралгія (37 % порівняно з 21 %), тахікардія (12 % порівняно з 4 %), діарея (45 % порівняно з 30 %), артеріальна гіпертензія (11 % порівняно з 3 %), носові кровотечі (18 % порівняно з 4 %), вугри (11 % порівняно з 3 %), простий герпес (12 % порівняно з 3 %), випадкові травми (13 % порівняно з 3 %), безсоння (25 % порівняно з 13 %), риніт (22 % порівняно з 5 %), синусит (21 % порівняно з 7 %), реакції у місцях ін'єкцій (7 % порівняно з 1 %). Розбіжності в частоті деяких небажаних ефектів можуть пояснюватися більшою кількістю і тривалістю курсів лікування Пакталіком^® і трастузумабом порівняно з монотерапією Пакталіком^®. Частота серйозних побічних ефектів при комбінованій хіміотерапії Пакталіком^® і трастузумабом і монотерапії Пакталіком^® була порівнянною. Порушення скорочувальної здатності серця (зниження фракції викиду лівого шлуночка більше, ніж на 20 %) спостерігалися у 15 % хворих на метастатичний рак молочної залози, які одержували доксорубіцин у поєднанні з Пакталіком^®, і у 10 % хворих, які одержували стандартну терапію 5-фторурацилом, доксорубіцином і циклофосфамідом (схема FAC). Частота розвитку застійної серцевої недостатності становила < 1 % як при лікуванні Пакталіком^® у поєднанні з доксорубіцином, так і при стандартній терапії за схемою FAC. У разі комбінованої хіміотерапії трастузумабом і Пакталіком^® частота і тяжкість порушень функції серця у хворих, які раніше одержували антрацикліни, були вищими, ніж при монотерапії Пакталіком^® (серцева недостатність І-ІІ функціонального класу за класифікацією NYHA у 10 % пацієнтів порівняно з 0 %, серцева недостатність III‑IV функціонального класу в 2 % пацієнтів порівняно з 1 %). У поодиноких випадках ці порушення асоціювалися з летальним кінцем. В усіх випадках, окрім згаданих поодиноких винятків з летальним кінцем, пацієнти відповідали на адекватну терапію.

Побічні ефекти у хворих на СНІД із саркомою Капоші

За винятком побічних ефектів з боку системи кровотворення і печінки, частота і тяжкість небажаних ефектів у пацієнтів з саркомою Капоші і хворих з іншими солідними пухлинами, які одержували монотерапію Пакталіком^®, була порівнянною.

Пригнічення функції кісткового мозку було головним дозолімітуючим токсичним ефектом. Найістотнішим проявом гематологічної токсичності була нейтропенія. Під час першого курсу терапії тяжка нейтропенія (<0,5´10⁹/л) спостерігалася у 20 % пацієнтів. За весь період лікування тяжка нейтропенія була відзначена у 39 % пацієнтів. Тривалість нейтропенії становила більше 7 діб у 41 % хворих і 30–35 діб – у 8 % хворих. У всіх пацієнтів, які перебували під наглядом, гематологічні показники нормалізувалися протягом 35 діб. Частота нейтропенії 4-го ступеня тяжкості тривалістю більше 7 діб становила 22 %. Нейтропенічна гарячка, пов'язана з лікуванням Пакталіком^®, була відзначена у 14 % пацієнтів під час 1,3 % курсів терапії. У процесі лікування препаратом було відзначено три септичні епізоди (2,8 %), які призвели до летального кінця.

Тромбоцитопенія спостерігалася у 50 % пацієнтів, а тяжка тромбоцитопенія (< 50´10⁹/л) – у 9 %. Лише у 14 % хворих кількість тромбоцитів знижувалася нижче рівня 75´10⁹/л щонайменше один раз у процесі лікування. Епізоди кровотеч, пов'язані з терапією Пакталіком^®, були відзначені менше ніж у 3 % пацієнтів, але вони були локалізовані. Анемія (Нb < 11 г/дл) була відзначена у 61 % пацієнтів, а тяжка анемія (Нb < 8 г/дл) – у 10 %. Трансфузій еритроцитарної маси потребував 21 % пацієнтів.

Підвищення рівнів білірубіну, лужної фосфатази і ACT було відзначено відповідно у 28 %, 43 % і 44 % пацієнтів з нормальними вихідними показниками функції печінки (більше половини з цих пацієнтів одержували інгібітори протеази). Значне підвищення зазначених показників спостерігалося в 1 % випадків.

Передозування

Специфічний антидот Пакталіку^® невідомий. У разі передозування можна очікувати більш тяжких побічних ефектів, в першу чергу – пригнічення функції кісткового мозку, периферичних нейротоксичних ефектів і запалення слизових оболонок. Лікування симптоматичне.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Як і інші цитотоксичні препарати, Пакталік^® може шкідливо впливати на плід, тому його не слід призначати в період вагітності. Пацієнткам необхідно вживати заходів для запобігання вагітності в період лікування Пакталіком^® і негайно інформувати лікаря про можливу вагітність. В період лікування Пакталіком^® годування груддю необхідно припинити.

Діти

Не застосовують.

Особливості застосування

Лікування Пакталіком^® повинно здійснюватися під наглядом кваліфікованого лікаря-онколога. Оскільки можливі серйозні реакції гіперчутливості, в наявності має бути відповідне реанімаційне обладнання.

При комбінованому застосуванні разом з цисплатином Пакталік^® необхідно вводити до цисплатину.

При введенні Пакталіку^® після адекватної премедикації тяжкі реакції гіперчутливості (що виявляються у вигляді задишки та артеріальної гіпотензії, які вимагають вживання терапевтичних заходів, ангіоневротичного набряку і генералізованої кропив'янки) спостерігаються менше, ніж в 1 % пацієнтів. Імовірно, ці реакції є гістамін-опосередкованими. У разі тяжких реакцій гіперчутливості вливання Пакталіку^® необхідно негайно припинити і почати симптоматичне лікування. Повторно таким пацієнтам Пакталік не повинен призначатися.

Пригнічення функції кісткового мозку (переважно нейтропенія) є головним дозолімітуючим токсичним ефектом. У період лікування препаратом необхідно часто контролювати кількість формених елементів крові. Повторне введення препарату допускається лише після збільшення кількості нейтрофілів до рівня ≥ 1,5´10⁹/л (≥ 1,0´10⁹/л у разі саркоми Капоші), а тромбоцитів – до рівня ≥ 100´10⁹/л (≥ 75´10⁹/л у разі саркоми Капоші). Під час клінічних досліджень більшість хворих із саркомою Капоші одержували гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор (ГКСФ).

Тяжкі порушення провідності серця при монотерапії Пакталіком^® спостерігаються рідко. У разі розвитку в процесі терапії Пакталіком^® значних порушень серцевої провідності призначається відповідне лікування, а при наступних введеннях Пакталіку^® проводиться безперервний моніторинг функції серця. Під час введення Пакталіку^® відзначалися артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія і брадикардія, зазвичай вони є безсимптомними і не вимагають вживання терапевтичних заходів. Рекомендується частий контроль життєво важливих показників, особливо в першу годину введення Пакталіку^®. Тяжкі серцево-судинні порушення частіше спостерігаються у пацієнтів з недрібноклітинним раком легенів, ніж у хворих на рак молочної залози або яєчників. Під час клінічних досліджень був відзначений один випадок розвитку серцевої недостатності після терапії Пакталіком^® у пацієнта із саркомою Капоші, хворого на СНІД.

Коли Пакталік^® застосовується у поєднанні з доксорубіцином або трастузумабом для первинної хіміотерапії метастатичного раку молочної залози, необхідно приділяти увагу контролю функції серця. Хворі, які є кандидатами на таку комбіновану терапію, перед початком лікування повинні проходити ретельне кардіологічне обстеження, що включає ЕКГ і ЕхоКГ дослідження, а також MUGA-сканування. В процесі лікування необхідно регулярно контролювати функцію серця (наприклад, кожні 3 місяці). Такий моніторинг дозволяє вчасно виявляти розвиток порушень функції серця. При прийнятті рішення про частоту контролю функції шлуночків необхідно враховувати кумулятивну дозу антрациклінів (у мг/м² поверхні тіла). Якщо результати дослідження свідчать про порушення функції серця, навіть безсимптомні, необхідно ретельно зважувати потенційну користь від продовження лікування і можливий ризик ушкодження серця, інколи необоротного. У разі продовження комбінованої хіміотерапії необхідно частіше контролювати функцію серця (кожні 1-2 курси).

Хоча периферична нейропатія є частим побічним ефектом при лікуванні Пакталіком^®, тяжка нейропатія розвивається рідко. У серйозних випадках рекомендується знижувати всі наступні дози Пакталіку^® на 20 % (25 % у разі саркоми Капоші). Периферична нейропатія може розвинутися вже після першого курсу терапії і ставати тяжчою при продовженні лікування Пакталіком^®. Сенсорні порушення звичайно слабшають або зникають протягом декількох місяців після припинення терапії препаратом. Наявна нейропатія внаслідок попередньої хіміотерапії не є протипоказанням для лікування Пакталіком^®.

Ризик токсичних ефектів (зокрема мієлосупресії III-IV ступеня тяжкості) вище у пацієнтів з порушеннями функції печінки. При введенні Пакталіку^® шляхом 3-годинних інфузій не спостерігається посилення токсичних ефектів у пацієнтів з легкими порушеннями функції печінки. Однак при тривалішому введенні Пакталіку^® у хворих з помірними порушеннями функції печінки може спостерігатися виразніша мієлосупресія.

Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки не слід призначати Пакталік^®.

Пацієнти повинні перебувати під пильним наглядом з метою виявлення ознак розвитку глибокої мієлосупресії. На цей час недостатньо даних для розробки рекомендацій щодо корекції доз для хворих з порушеннями функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості. Інформація про лікування Пакталіком^® хворих з тяжким холестазом відсутня.

Оскільки Пакталік^® містить етанол, необхідно враховувати його можливий вплив на центральну нервову систему, а також інші ефекти.

Необхідно вживати усіх заходів для запобігання внутрішньоартеріальному введенню Пакталіку^®, оскільки експерименти на тваринах виявили тяжкі тканинні реакції після внутрішньоартеріального введення препарату.

Були відзначені поодинокі випадки розвитку псевдомембранозного коліту, зокрема у хворих, які не одержували супутньої терапії антибіотиками. Це необхідно враховувати при диференціальній діагностиці у разі розвитку тяжкої або персистуючої діареї у процесі або незабаром після лікування Пакталіком^®.

При хіміотерапії Пакталіком^® у поєднанні з променевою терапією на ділянку легенів, незалежно від їхньої послідовності, були відзначені випадки розвитку інтерстиціального пневмоніту.

У хворих із саркомою Капоші тяжкі запалення слизових оболонок спостерігаються рідко. У разі тяжких реакцій дози Пакталіку^® знижують на 25 %.

При застосуванні Пакталіку^® в поєднанні з іншими антинеопластичними препаратами (цисплатином, доксорубіцином, трастузумабом) необхідно враховувати рекомендації щодо застосування цих лікарських засобів.

Інструкції медичному персоналу

При роботі з Пакталіком^®, як і іншими антинеопластичними препаратами, необхідна обережність. Розводити препарат необхідно в асептичних умовах у спеціально відведеному приміщенні. Цим повинен займатися підготовлений персонал. Необхідно вживати усіх заходів для запобігання потраплянню розчинів Пакталіку^® на шкіру і слизові оболонки, зокрема користуватися захисним одягом (халатами, шапочками, масками, окулярами й одноразовими рукавичками). У разі потрапляння препарату на шкіру (при цьому можливі такі місцеві реакції, як поколювання, печіння і почервоніння шкіри) уражену ділянку промивають водою з милом. При потраплянні препарату на слизові оболонки їх ретельно промивають великою кількістю води. Повідомлялося про задишку, біль у грудях, печіння в горлі і нудоту при вдиханні розпилених розчинів Пакталіку^®.

При охолодженні нерозпечатаних флаконів у препараті може утворюватися осад, який розчиняється при обережному збовтуванні або навіть без перемішування при досягненні кімнатної температури. Це явище не впливає на якість препарату. Якщо ж розчин залишається каламутним або в ньому присутній нерозчинний осад, препарат застосовувати не можна, і такий флакон має бути знищений згідно із встановленою процедурою утилізації небезпечних відходів.

Утилізація

Невикористані розчини і всі інструменти та матеріали, що контактували з Пакталіком^®, повинні знищуватися відповідно до стандартної лікарняної процедури утилізації відходів цитотоксичних речовин, з урахуванням діючих нормативних актів щодо знищення небезпечних відходів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Під час лікування Пакталіком^® необхідно утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Необхідно враховувати, що Пакталік^® містить алкоголь, а деякі побічні ефекти можуть негативно впливати на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Премедикація циметидином не впливає на кліренс Пакталіку^®.

При комбінованій хіміотерапії першої лінії раку яєчників Пакталік^® необхідно вводити до цисплатину. У цьому разі профіль безпеки Пакталіку^® не відрізняється від такого при монотерапії. Якщо ж препарат вводиться після цисплатину, спостерігається тяжча мієлосупресія, а кліренс Пакталіку^® знижується приблизно на 20 %. Ризик розвитку ниркової недостатності у хворих на рак яєчників, які одержують комбіновану терапію Пакталіком^® і цисплатином, вище, ніж при монотерапії цисплатином.

Оскільки елімінація доксорубіцину і його активних метаболітів може знижуватися при скороченні періоду часу між уведеннями Пакталіку^® і доксорубіцину, при первинній хіміотерапії метастатичного раку молочної залози Пакталік^® необхідно вводити через 24 години після доксорубіцину.

Метаболізм Пакталіку^® частково каталізується ізоферментами CYP2C8 і CYP3A4 системи цитохрому Р₄₅₀. Клінічні дослідження продемонстрували, що головним метаболічним шляхом у людини є СУР2С8-опосередкована трансформація Пакталіку^® в 6а‑гідроксипаклітаксел. Супутній прийом кетоконазолу, потужного інгібітору CYP3A4, не уповільнює елімінації Пакталіку^® з організму людини, тому обидва препарати можна застосовувати одночасно без корекції доз. Інформація про потенційно можливу взаємодію Пакталіку^® з індукторами та інгібіторами CYP3A4 обмежена, тому необхідна обережність при одночасному призначенні інгібіторів (наприклад, еритроміцину, флуоксетину, гемфіброзилу) або індукторів (наприклад, рифампіцину, карбамазепіну, фенітоїну, фенобарбіталу, ефавірензу, невірапіну) ізоферментів CYP2C8 і CYP3A4. Дослідження фармакокінетики Пакталіку^® у хворих із саркомою Капоші, які одержували супутню терапію декількома препаратами, свідчать про значне зниження системного кліренсу Пакталіку^® при одночасному застосуванні нелфінавіру і ритонавіру, але не індинавіру. Інформації щодо взаємодії Пакталіку^® з іншими інгібіторами протеази недостатньо. Тому Пакталік^® необхідно з обережністю призначати пацієнтам, які одержують супутню терапію інгібіторами протеази.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Пакталік^® є антимітотичним агентом, який діє на мікротрубочковий апарат клітини. Він стимулює складання мікротрубочок з димерів тубуліну і стабілізує їх, запобігаючи деполімеризації. Внаслідок цього порушується нормальний процес динамічної реорганізації мікротрубочкових мереж, важливий для клітинних функцій на етапах інтерфази і мітозу. Окрім того, Пакталік^® спричиняє утворення аномальних скупчень або "зв'язок" мікротрубочок протягом клітинного циклу, а також множинних "зірок" з мікротрубочок під час мітозу.

Фармакокінетика.

Після внутрішньовенного введення препарату спостерігається двофазне зниження концентрації Пакталіку^® у плазмі крові.

Фармакокінетику вивчали при внутрішньовенному введенні препарату протягом 3 і 24 годин у дозах 135 мг/м² і 175 мг/м² поверхні тіла. Середня тривалість періоду напіввиведення в термінальній фазі становила 3,0–52,7 години, а середній загальний кліренс з організму – 11,6–24,0 л/год∙м². Ймовірно, загальний кліренс Пакталіку^® з організму знижується при підвищенні його концентрації в плазмі крові. Середній рівноважний об'єм розподілу Пакталіку^® становив 198–688 л/м², що свідчить про широкий екстраваскулярний розподіл та/або зв'язування з тканинами. При інфузіях тривалістю 3 години фармакокінетика Пакталіку^® мала нелінійний характер. При збільшенні доз на 30 % (з 135 мг/м² до 175 мг/м² поверхні тіла) максимальна концентрація в плазмі крові С_max і площа під фармакокінетичною кривою AUC_→∞ збільшилися – відповідно на 75 % і 81 %. Після введення Пакталіку^® в дозі 100 мг/м² поверхні тіла шляхом 3-годинних внутрішньовенних інфузій середній показник С_max у 19 хворих із саркомою Капоші становив 1530 нг/мл (діапазон 761–2860 нг/мл), середня площа під фармакокінетичною кривою – 5619 нг×год/мл (діапазон 2609–9428 нг×год/мл), кліренс – 20,6 л/год×м² (діапазон 11‑38 л/год×м²), об'єм розподілу – 291 л/м² (діапазон 121–638 л/м²), а період напіввиведення в термінальній фазі – 23,7 години (діапазон 12–33 години).

Інтрасуб'єктна варіабельність показників системної експозиції Пакталіку^® була мінімальною. Ознак кумуляції Пакталіку^® при декількох курсах лікування не було виявлено.

89–98 % препарату зв'язується з білками плазми крові людини. Присутність циметидину, ранітидину, дексаметазону або дифенгідраміну не впливає на зв'язування Пакталіку^® з білками.

Метаболізм Пакталіку^® в організмі людини остаточно не досліджений, із сечею в незміненому вигляді виводиться від 1,3 % до 12,6 % уведеної дози, що свідчить про інтенсивний ненирковий кліренс. Ймовірно, препарат метаболізується переважно у печінці за участі ізоферментів системи цитохрому Р₄₅₀ і виводиться з жовчю. Після введення Пакталіку^®, міченого радіоактивним ізотопом, у середньому 26 %, 2 % і 6 % радіоактивності було екскретовано з калом, відповідно у вигляді 6α-гідроксипаклітакселу, 3'‑р‑гідроксипаклітакселу і 6α-3'-р-дигідроксипаклітакселу. Утворення цих гідроксильованих метаболітів каталізується, відповідно, ізоферментами CYP2C8, CYP3A4 і разом CYP2C+ CYP3A4. Вплив порушень функцій нирок і печінки на фармакокінетику Пакталіку^® при 3-годинних інфузіях формально не вивчався. Фармакокінетичні показники в одного пацієнта, який потребував гемодіалізу і лікувався Пакталіком^® у дозі 135 мг/м² поверхні тіла шляхом 3-годинних інфузій, не відрізнялися від показників хворих без порушень функції нирок.

При комбінованому застосуванні Пакталіку^® і доксорубіцину було відзначено збільшення тривалості розподілу та елімінації доксорубіцину і його метаболітів. При введенні Пакталіку^® негайно після доксорубіцину показники загальної експозиції доксорубіцину в плазмі крові були на 30 % вище, ніж при введенні Пакталіку^® через 24 години після доксорубіцину.

Основні фізико-хімічні властивості

прозорий, безбарвний або світло-жовтий розчин.

Несумісність

Олія рицинова поліетоксильована, яка входить до складу Пакталіку^®, може спричинити вимивання ди (2-етилгексил) фталату (ДЕГФ) з пластифікованого полівінілхлориду (ПВХ). Інтенсивність цього процесу залежить від тривалості дії і концентрації олії рицинової. Тому готувати, зберігати і вводити розчини для інфузій необхідно з використанням контейнерів і систем, що не містять ПВХ.

Не застосовувати з іншими розчинниками, окрім зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози».

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в сухому, захищеному від світла місці, при температурі від 15 °С до 25 °С. Не заморожувати!

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 30 мг (5 мл), по 100 мг (16,7 мл), по 150 мг (25 мл), по 210 мг (35 мл), по 250 мг (41,7 мл), по 260 мг (43,4 мл), по 300 мг (50 мл) у флаконі; по 1 флакону у пачці з картону.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК».

Місцезнаходження

Україна, 61070, м. Харків, Помірки.