Оссика таблетки п/плен обол по 50 мг №84 (14х6):

Склад

діюча речовина: кислота ібандронова;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 50 мг кислоти ібандронової;

допоміжні речовини:

ядро: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, повідон K30;

оболонка: опадрі II білий, спирт полівініловий, титану діоксид (Е171), макрогол, тальк.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Засоби що впливають на структуру та мінералізацію кісток. Бісфосфонати. Код ATC M05B A06.

Показання

Пацієнтам з раком молочної залози і метастазами в кістки, для запобігання патологічним переломам, кістковим ускладненням, що вимагають радіотерапії або хірургічного втручання.

Протипоказання

Гіперчутливість до ібандронової кислоти або до будь-якого з компонентів препарату.

Вагітність та період годування груддю. Дитячий вік.

Спосіб застосування та дози

Кислота ібандронова 50 мг в таблетках, вкритих оболонкою, повинна призначатися тільки лікарем, що має досвід лікування злоякісних новоутворень.

Препарат призначений для перорального застосування.

Рекомендована доза: одна таблетка 50 мг, щодня.

Кислоту ібандронову 50 мг в таблетках, слід приймати натще після нічної перерви між прийомами їжі (не менше 6 годин) перед першим прийомом їжі, напоїв. Перед прийомом кислоти ібандронової 50 мг в таблетках, вкритих оболонкою, слід уникати прийому інших лікарських препаратів і харчових добавок (включаючи кальційвмістних). Прийом їжі рекомендується не раніше ніж через 30 хвилин після прийому препарату. В ході лікування кислотою ібандроновою 50 мг в таблетках питна вода може вживатися в будь-який час.

• Таблетку слід проковтнути цілою і запити склянкою питної води (180-240 мл) в положенні стоячи або сидячи.
• Пацієнту не слід лягати протягом 60 хвилин після прийому кислоти ібандронової 50 мг.
• Пацієнту не слід розжовувати або розсмоктувати таблетку через можливість виникнення виразки верхніх відділів шлунково-кишкового тракту.
• Питна вода - єдина рідина, яка може використовуватися для запивання таблеток кислоти ібандронової 50 мг. Слід мати на увазі, що деякі мінеральні води можуть містити великі кількості кальцію і, отже, не можуть використовуватися.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Коригування дози не потрібне.

Пацієнти з нирковою недостатністю

У хворих з незначним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну ≥50 мл і <80 мл/хв) дозу препарату коригувати не потрібно. В осіб з помірним порушенням (кліренс креатиніну ≥30 і <50 мл/хв) необхідна корекція дози із застосуванням однієї таблетки 50 мг через день. В осіб з вираженим порушенням функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв) рекомендована доза становить одна таблетка 50 мг один раз на тиждень.

Пацієнти літнього віку

Коригування дози не потрібне.

Побічні реакції

Нижче представлена інформація про побічні реакції, класифіковані за частотою прояву: дуже часто (≥10 %), часто (≥1 % і <10 %), нечасто (≥0,1 % і <1 %), рідко (≥0,01 % і < 0,1 %) і дуже рідко (≤0,01 %).

Часті:

з боку обміну речовин: гіпокальциємія;

з боку шлунково-кишкового тракту: диспепсія, нудота, болі в животі, езофагіт;

порушення загального стану: астенія.

Нечасті:

з боку системи кровотворення: анемія;

з боку нервової системи: парестезія;

з боку органів чуття: дисгевзія (спотворення смаку);

з боку шлунково-кишкового тракту: кровотечі, виразка дванадцятипалої кишки, гастрит, дисфагія, болі в животі, сухість у роті;

з боку шкіри: свербіж.;

з боку нирок і видільної системи: азотемія (уремія);

порушення загального стану: біль у грудях, грипоподібні стани, нездужання, болі;

Інші: підвищення рівня паратгормону в крові.

Остеонекроз щелепи зустрічався у пацієнтів, що приймали бісфосфонати. Переважно йшлося про онкологічних пацієнтів, хоча описані і випадки у пацієнтів, що проходять лікування з приводу остеопорозу. Остеонекроз щелепи в цілому пов'язаний з видаленням зубів і/або локальною інфекцією (включаючи остеомієліт). Факторами ризику також вважаються злоякісні новоутворення, хіміо- та радіотерапія, прийом кортикостероїдів та погана гігієна порожнини рота.

Передозування

Випадки передозування невідомі.

Відсутня спеціальна інформація про лікування передозування кислотою ібандроновою 50 мг. Однак пероральне передозування може спровокувати такі явища у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту, як порушення травлення, печія, езофагіт, гастрит або виразка. Для зв'язування кислоти ібандронової 50 мг можна рекомендувати молоко або антациди. Через ризик подразнення стравоходу не слід викликати блювання; пацієнти повинні залишатися у вертикальному положенні. Необхідно проводити симптоматичну терапію.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Кислоту ібандронову 50 мг в таблетках, не слід застосовувати під час вагітності. Відсутні достатні дані про застосування кислоти ібандронової вагітним жінкам. Потенційний ризик невідомий.

Кислота ібандронова 50 мг в таблетках, вкритих оболонкою, не повинна застосовуватися в період годування груддю. Невідомо, чи проникає кислота ібандронова у жіноче грудне молоко.

Діти

Безпечність та ефективність застосування препарату у дітей не встановлені. Тому препарат Оссика® не застосовується в педіатричній практиці

Особливості застосування

Особлива обережність потрібна стосовно пацієнтів з відомою гіперчутливістю до інших бісфофсонатів. Гіпокальціємія та інші порушення метаболізму кісткової тканини й електролітного балансу повинні бути ефективно скориговані перед початком застосування кислоти ібандронової 50 мг в таблетках. Відповідний прийом кальцію і вітаміну D необхідний для всіх пацієнтів. Пацієнти повинні отримувати добавку з кальцієм і/або вітаміном D, якщо надходження цих речовин з їжею є недостатнім.

Біфосфонати для перорального застосування можуть викликати місцеве подразнення слизової оболонки верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. В зв’язку з вказаними можливими ефектами та можливістю погіршення основного захворювання необхідно виявляти обережність при застосуванні препарату Оссика® у пацієнтів з активними захворюваннями верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (стравохід Барретта, дисфагія, інші хвороби стравоходу, гастрит, дуоденіт, виразки).

При застосуванні пероральних біфосфонатів повідомлялось про випадки езофагіту, виразок стравоходу, ерозій стравоходу, які в деяких випадках були тяжкими і потребували госпіталізації, рідко - з кровотечею чи з наступним розвитком стріктури чи перфорації. Ризик розвитку важких побічних реакцій з боку стравоходу вищий у пацієнтів, які не дотримуються рекомендацій щодо дозування, і/чи у осіб, які продовжують приймати біфосфонати перорально після розвитку симптомів подразнення стравоходу. Тому пацієнти повинні звертати особливу увагу на дотримання рекомендацій по дозуванню.

Лікарям слід бути уважними щодо симптомів подразнення стравоходу та інформувати пацієнтів про припинення прийому Оссика® та необхідність звернутися до лікаря при появі ознак чи симптомів можливого ураження стравоходу (поява порушення ковтання, біль при ковтанні, біль за грудниною, печія).

При застосуванні біфосфонатів зареєстровані випадки остеонекрозу щелепних кісток. Більшість випадків зафіксовані у пацієнтів з пухлинами, яким проводились стоматологічні втручання, однак у деяких випадках остеонекроз спостерігався у хворих із постменопаузальним остеопорозом чи іншими захворюваннями. До відомих факторів ризику остеонекрозу щелепних кісток належать діагноз пухлинного захворювання, супутня терапія (хіміотерапія, променева терапія, кортикостероїди), супутні захворювання (анемія, коагулопатія, інфекції, попередні захворювання зубів). Більшість випадків спостерігались у пацієнтів, які отримували біфосфонати внутрішньовенно, однак у деяких випадках – у пацієнтів, які отримували біфосфонати перорально.

Стоматологічні хірургічні втручання у пацієнтів, у яких розвинувся остеонекроз щелепних кісток при терапії бісфосфонатами, можуть ускладнити перебіг остеонекрозу. Не відомо, чи припинення терапії біфосфонатами зменшує ризик остеонекрозу щелепних кісток у пацієнтів, яким показані стоматологічні втручання. В кожному випадку рішення повинно прийматись на основі індивідуальної оцінки співвідношення користі/ризику.

У пацієнтів з метастатичним ураженням кісткової тканини, що зумовлено раком молочної залози, не було виявлено ознак порушення функції нирок при довготривалій терапії кислотою ібандроновою. Однак під час лікування кислотою ібандроновою слід контролювати функцію нирок, вміст сироваткового кальцію, фосфору і магнію.

Кислота ібандронова 50 мг в таблетках, вкритих оболонкою, містить лактозу; препарат не слід приймати пацієнтам з такими рідкісними спадковими порушеннями, як непереносимість галактози, лактазна недостатність Лаппа або порушення всмоктування глюкози-галактози.

Утилізація невикористаного препарату та препарату із простроченим терміном придатності: надходження препарату у зовнішнє середовище необхідно звести до мінімуму. Препарат не слід викидати у стічні води і побутові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану «систему збору відходів» за наявності такої.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Дослідження з виявлення впливу препарату на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами не проводилися.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії

Взаємодія з харчовими продуктами

Продукти, що містять кальцій та інші полівалентні катіони (такі як алюміній, магній, залізо), включаючи молоко та інші харчові продукти, найімовірніше, ускладнюють абсорбцію кислоти ібандронової 50 мг в таблетках. Отже, вживання таких продуктів має відбуватися не раніше ніж через 30 хвилин після перорального прийому препарату.

Біологічна доступність знижується приблизно на 75 %, якщо кислоту ібандронову 50 мг в таблетках, приймають через 2 години після звичайного прийому їжі. Отже, рекомендується приймати таблетки після нічної перерви між прийомами їжі (не менше 6 годин); а перший прийом їжі варто відкласти хоча б на 30 хвилин після прийому препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

При одночасному прийомі з мельфаланом/преднізолоном у пацієнтів із плазмоцитомою ніякої взаємодії не спостерігалося.

Під час інших досліджень у жінок постклімактеричного віку не було виявлено яких-небудь взаємодій з тамоксифеном чи замісною гормональною терапією (естрогеном).

У здорових чоловіків-добровольців і жінок у постклімактеричному періоді внутрішньовенне введення ранітидину призводило до підвищення біологічної доступності ібандронової кислоти приблизно на 20 % (що знаходиться в межах звичайної мінливості біологічної доступності ібандронової кислоти); це відбувалося, мабуть, у результаті зниження кислотності шлункового соку. Однак коригування дози кислоти ібандронової 50 мг в таблетках, при одночасному прийомі з H₂-антагоністами або іншими речовинами, що підвищують рН шлункового соку, не потрібне.

Щодо виведення з організму, то наявність клінічно значущих взаємодій з іншими препаратами малоймовірна. Ібандронова кислота виводиться винятково нирками і не піддається біотрансформації. При виведенні, найімовірніше, не задіяні системи транспортування кислих і лужних продуктів, які залучені до виведення інших активних речовин. Кислота ібандронова не інгібує основних печінкових ізоферментів Р₄₅₀ і не індукує системи печінкового цитохрому Р₄₅₀. У терапевтичних концентраціях зв'язування кислоти ібандронової протеїнами плазми низьке, а отже, мала вірогідність витіснення інших активних речовин.

Слід проявляти обережність при прийомі бісфосфонатів і аміноглікозидів, оскільки обидві речовини можуть знижувати рівні кальцію в сироватці на тривалий час. Не можна виключити можливість одночасного виникнення гіпомагніємії.

При призначенні кислоти ібандронової 50 мг паралельно з типовими протипухлинними препаратами, діуретиками, антибіотиками і аналгетиками; клінічно очевидної взаємодії з цими лікарськими засобами не виявлено.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Кислота ібандронова належить до групи бісфосфонатів, які безпосередньо впливають на кісткові тканини. Така вибіркова дія ґрунтується на високій афінності бісфосфонатів до мінеральних компонентів кісткової тканини. Пригнічує активність остеокластів, знижує частоту скелетних ускладнень при злоякісних захворюваннях.

Кислота ібандронова зменшує остеокласт-асоційоване вивільнення факторів росту пухлини, пригнічує поширення та інвазію клітин пухлини, проявляє синергічний ефект з таксанами іn vitro. Кислота ібандронова попереджує кісткову деструкцію, спричинену блокадою функції статевих залоз, ретиноїдами, пухлинними процесами та екстрактами пухлин, введених іn vivo. Інгібує ендогенну кісткову резорбцію та сприяє виведенню радіоактивного тетрацикліну, що попередньо був введений у кісткову тканину.

Не порушує мінералізацію кісток при призначенні доз, які значно перевищують фармакологічно ефективні.

При гіперкальціємії інгібуюча дія кислоти ібандронової на індукований пухлиною остеоліз і на супутню пухлинному процесу гіперкальціємію супроводжується зниженням рівня кальцію в сироватці крові та екскрецію кальцію з сечею. У більшості випадків вміст кальцію в крові нормалізується протягом 4 – 7 днів після введення препарату.

Кислота ібандронова попереджує розвиток нових і зменшує ріст кісткових метастазів, які вже присутні, в результаті чого знижується частота скелетних ускладнень, інтенсивності больового синдрому, потребі у проведенні променевої терапії та хірургічних втручань з приводу метастатичного процесу в кістковій тканині, що значно покращує якість життя пацієнтів.

Кислота ібандронова дозозалежно інгібує пухлинний остеоліз, що визначається за допомогою маркерів кісткової резорбції (піридинолін, дезоксипіридинолін).

Фармакокінетичні властивості

Абсорбція

Після перорального застосування відбувається швидка абсорбція ібандронової кислоти у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація препарату (Tcmax) у плазмі визначалася через 0,5-2 години (медіанне значення - 1 година) натще, а абсолютна біологічна доступність речовини становила 0,6 %. При прийомі препарату разом з їжею або напоями (крім питної води) ступінь абсорбції погіршується. При прийомі кислоти ібандронової під час стандартного сніданку біологічна доступність знижується приблизно на 90 % порівняно з біологічною доступністю препарату, коли він застосовувався натще. При прийомі за 30 хвилин до їди біологічна доступність знижується приблизно на 30 %. Помітного зниження біологічної доступності ібандронової кислоти при прийомі за 60 хвилин до їди не виявлено.

Біологічна доступність знижується приблизно на 75 %, коли кислота ібандронова 50 мг в таблетках, приймається через 2 години після прийому їжі. Отже, рекомендується приймати таблетки після нічної перерви між прийомами їжі (мінімум протягом 6 годин) не менше ніж за 30 хвилин до їди.

Розподіл

Після початкового системного впливу кислота ібандронова швидко зв'язується кістковою тканиною або виділяється нирками. У людей ймовірний кінцевий об'єм розподілу становить не менше 90 л, а частка препарату, що досягає кісткової тканини, становить 40-50 % від циркулюючої дози. Зв'язування протеїнами плазми крові людини становить приблизно 87 % при терапевтичних концентраціях, тому взаємодія з іншими препаратами малоймовірна.

Метаболізм

Дані про метаболізм кислоти ібандронової в організмі людей відсутні.

Виведення

Абсорбована частина кислоти ібандронової виводиться з циркуляції за рахунок абсорбції кістковою тканиною (приблизно 40-50 %), а частина, що залишилася, виводиться нирками у незміненому вигляді. Неабсорбована частина кислоти ібандронової виводиться в незміненому вигляді з фекаліями.

Діапазон періодів напіввиведення досить широкий і залежить від дози та чутливості, хоча ймовірний кінцевий період напіввиведення, як правило, становить 10-60 годин. Але рівень препарату в плазмі швидко падає, досягаючи 10 % від пікового значення через 8 годин після перорального введення.

Загальний кліренс ібандронової кислоти низький при середніх значеннях 84-160 мл/хв. Нирковий кліренс (близько 60 мл/хв у здорових жінок постклімактеричного віку) становить 50 - 60 % від загального кліренсу і пов'язаний з кліренсом креатиніну. Вважається, що різниця між ймовірним загальним і нирковим кліренсом відображає поглинання речовини кістковою тканиною.

Фармакокінетика в особливих групах пацієнтів

Стать

Біологічна доступність і фармакокінетика кислоти ібандронової не залежать від статі.

Раса

Відсутні підтвердження клінічно значущих відмінностей між представниками азіатської раси і південно-європейської раси щодо розподілу кислоти ібандронової. Дані про пацієнтів негроїдної раси недостатні.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Нирковий кліренс ібандронової кислоти у пацієнтів з нирковою недостатністю різного ступеня тяжкості лінійно пов'язаний з кліренсом креатиніну (КК). Коригування дози не потрібне для пацієнтів зі слабко- або помірно вираженим порушенням функції нирок (КК ≥ 30 мл/хв). У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (КК ≤ 30 мл/хв), які отримували перорально 10 мг ібандронової кислоти на добу протягом 21 дня, помічалося дво- триразове підвищення концентрації речовини в плазмі крові порівняно з пацієнтами з нормальним функціонуванням нирок. Загальний кліренс кислоти ібандронової знижувався до 44 мл/хв у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. Пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності рекомендується зниження пероральної дози до однієї таблетки 50 мг один раз на тиждень (КК <30 мл/хв).

Пацієнти з печінковою недостатністю

Відсутні дані з фармакокінетики кислоти ібандронової у пацієнтів з печінковою недостатністю. Печінка не відіграє важливої ролі в кліренсі кислоти ібандронової, оскільки ця речовина не зазнає метаболізму і виводиться нирками або поглинається кістковою тканиною. Отже, не потрібно коригувати дозу пацієнтам з печінковою недостатністю. Оскільки в терапевтичній концентрації ібандронова кислота приблизно на 87 % зв'язується протеїнами, мала вірогідність того, що гіпопротеїнемія при тяжких захворюваннях печінки призведе до клінічно значимого збільшення концентрацій препарату в плазмі крові.

Люди літнього віку

Вивчені фармакокінетичні параметри не залежать від віку. У міру ослаблення ниркової функції з віком цей фактор залишається єдиним, який слід брати до уваги (див. розділ, пацієнти з нирковою недостатністю).

Діти і підлітки

Відсутні дані щодо застосування кислоти ібандронової 50 мг в таблетках, пацієнтам віком до 18 років.

Основні фізико-хімічні властивості

білі або майже білі, овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою. З одного боку таблетки гравірування «М23», інший бік без гравіювання.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці. Цей лікарський засіб не потребує спеціальних температурних умов зберігання.

Упаковка

14 таблеток у блістері, по 2 або 6 блістерів у картонній упаковці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ВАТ "Гедеон Ріхтер".

Місцезнаходження

Н-1103, Будапешт, вул. Демреї, 19-21, Угорщина.