Ордилат

Склад

діюча речовина: периндоприлу третбутиламін;

1 таблетка містить 4 мг або 8 мг периндоприлу третбутиламіну;

допоміжні речовини: лактоза безводна, кремнію діоксид колоїдний безводний, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки.

Фармакотерапевтична група

Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ). 

Код АТС С09А А04.

Показання

• Артеріальна гіпертензія.
• Серцева недостатність (тільки для таблеток з дозуванням 4 мг).
• Запобігання виникненню повторного інсульту у пацієнтів із цереброваскулярними захворюваннями.
• Запобігання серцево-судинним ускладненням у пацієнтів із документовано підтвердженою стабільною ішемічною хворобою серця. Довготривале лікування зменшує ризик виникнення інфаркту міокарда та серцевої недостатності.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до периндоприлу або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.
• Підвищена чутливість до інших інгібіторів АПФ.
• Ангіоневротичний набряк в анамнезі під час попереднього лікування інгібіторами АПФ.
• Спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк.

Спосіб застосування та дози

Ордилат рекомендовано приймати перорально 1 раз на добу, запиваючи достатньою кількістю рідини (наприклад води) вранці перед прийомом їжі.

Дозу препарату необхідно підбирати індивідуально згідно з особливостями пацієнта та рівнем артеріального тиску.

Артеріальна гіпертензія. Периндоприл можна застосовувати як монотерапію або у комбінації з іншими фармакологічними класами антигіпертензивних препаратів.

Початкова дозаРекомендована початкова доза становить 4 мг 1 раз на добу, вранці. У пацієнтів з дуже активною ренін-ангіотензин-альдостероновою системою (зокрема з реноваскулярною артеріальною гіпертензією, дефіцитом натрію та/або дегідратацією, серцевою декомпенсацією або тяжкою формою артеріальної гіпертензії, а також у пацієнтів літнього віку) може спостерігатися надмірне зменшення артеріального тиску після прийому першої дози. Тому початок лікування таких пацієнтів має проходити під ретельним наглядом лікаря, а початкова рекомендована доза становить 2 мг (1/2 таблетки препарату Ордилат 4 мг).

Підтримуюча доза. Через 1 місяць лікування дозу препарату можна збільшити до 8 мг на добу.

На початку лікування периндоприлом може розвинутися симптоматична артеріальна гіпотензія. Це найбільш вірогідно у пацієнтів, які одночасно застосовують діуретики. Оскільки у цих пацієнтів може спостерігатися дегідратація та/або надлишкове виведення натрію хлориду, препарат необхідно застосовувати з обережністю. Якщо це можливо, прийом діуретиків слід припинити за 2-3 доби до початку терапії периндоприлом. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією, які не можуть припинити застосування діуретиків, терапію Ордилатом потрібно розпочинати з дози 2 мг. Необхідно проводити моніторинг функції нирок та рівня калію в сироватці крові. Подальший режим дозування периндоприлу слід встановлювати відповідно до показників артеріального тиску.

За необхідності можна поновити терапію діуретиками.

Пацієнтам літнього віку лікування слід розпочинати у дозі 2 мг, яку через 1 місяць від початку лікування поступово можна збільшувати до 4 мг, а потім до 8 мг залежно від функції нирок.

Серцева недостатність (для таблеток по 4 мг). Лікування периндоприлом у комбінації з некалійзберігаючими діуретиками та/або дигоксином та/або бета-блокаторами рекомендовано розпочинати під ретельним медичним наглядом. Початкова доза становить 2 мг зранку.

Через 2 тижні, за умов доброї переносимості, дозу підвищують до 4 мг на добу. При коригуванні дози необхідно враховувати клінічну реакцію кожного окремого пацієнта.

Пацієнтам із тяжкою серцевою недостатністю та таким, які відносяться до групи високого ризику (пацієнти з порушенням функції нирок та схильністю до розвитку електролітного дисбалансу, пацієнти, які одночасно застосовують діуретики та/або судинорозширювальні засоби), прийом препарату слід розпочинати під ретельним медичним наглядом.

За можливості перед початком лікування периндоприлом пацієнтів з високим ризиком виникнення симптоматичної гіпотензії, наприклад з надлишковим виведенням солі з або без гіпонатріємії, з гіповолемією або які отримують інтенсивну терапію діуретиками, необхідно провести корекцію вищезазначених станів. Необхідно ретельно контролювати артеріальний тиск, функцію нирок і рівень калію в сироватці крові як перед початком, так і протягом лікування периндоприлом.

Запобігання виникненню повторного інсульту у пацієнтів із цереброваскулярними захворюваннями. Рекомендована початкова доза становить 2 мг (½ таблетки Ордилат 4 мг). Через 2 тижні лікування дозу збільшують до 4 мг. Якщо через 2 тижні лікування препаратом у дозуванні 4 мг пацієнт потребує додаткового контролю артеріального тиску, можна призначити додатково 1 таблетку індапаміду. Лікування можна розпочати будь-коли у термін від 2 тижнів до кількох років після первинного інсульту.

Запобігання серцево-судинним ускладненням у пацієнтів із документованою стабільною ішемічною хворобою серця. Застосування препарату Ордилат розпочинають із дози 4 мг, потім через 2 тижні, за умови доброї переносимості та з урахуванням функції нирок, дозу підвищують до 8 мг.

Хворим літнього віку призначають початкову дозу 2 мг на добу протягом 1 тижня, потім 4 мг 1 раз на добу протягом наступного тижня, надалі підвищують до 8 мг 1 раз на добу залежно від функції нирок (див. таблицю). Дозу можна збільшувати тільки за умови доброї переносимості більш низької дози.

Пацієнти з порушенням функції нирок. Дозування для пацієнтів з порушенням функції нирок залежить від кліренсу креатиніну (див. таблицю).

Таблиця 1.

Коригування дози при нирковій недостатності

* - Кліренс периндоприлату при діалізі становить 70 мл/хв. Пацієнти, яким проводять гемодіаліз, необхідно приймати дозу після завершення діалізу.

Пацієнти з порушенням функції печінки. Необхідність у коригуванні дози для пацієнтів із порушеннями функції печінки відсутня.

Побічні реакції

Під час лікування периндоприлом повідомлялося про виникнення нижчезазначених побічних реакцій, які класифіковано відповідно до частоти виникнення: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 та < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100); рідко (≥ 1/10 000 та < 1/1000); дуже рідко (< 1/10 000); частота невідома (неможливо оцінити на основі наявних даних).

З боку кровотворної та лімфатичної системи. Зменшення рівня гемоглобіну і гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія (дуже рідко), а також випадки агранулоцитозу або панцитопенії. У пацієнтів з уродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази дуже рідко повідомлялося про випадки гемолітичної анемії.

Порушення обміну речовин і харчування. Гіпоглікемія (частота невідома).

Порушення з боку нервової системи та психічні розлади. Головний біль, запаморочення, вертиго, парестезія (часто), зміни настрою або сну (нечасто), сплутаність свідомості (дуже рідко).

Порушення з боку органів зору. Порушення зору (часто).

Порушення з боку органів слуху та рівноваги. Шум у вухах (часто).

Порушення з боку серцево-судинної системи. Артеріальна гіпотензія і явища, пов’язані з гіпотензією (часто), аритмія, стенокардія, інфаркт міокарда та інсульт, імовірно як ускладнення на тлі надмірної гіпотензії у пацієнтів з високим ризиком, інсульт, імовірний як ускладнення на тлі надмірної гіпотензії у пацієнтів з високим ризиком (дуже рідко), васкуліт (частота невідома).

Порушення з боку дихальної системи. Кашель, диспное (часто), бронхоспазм (нечасто), еозинофільна пневмонія, риніт (дуже рідко).

Порушення з боку травного тракту. Діарея, нудота, блювання, абдомінальний біль, дисгевзія, диспепсія, діарея, запор (часто), сухість у роті (нечасто), панкреатит (дуже рідко).

Порушення з боку гепатобіліарної системи. Гепатит цитолітичний або холестатичний (дуже рідко).

Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин. Висипання, свербіж (часто), ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані, кропив'янка (нечасто), мультиформна еритема (дуже рідко).

Порушення з боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини. М'язові судоми (нечасто).

Порушення з боку сечовидільної системи. Зниження функції нирок (нечасто), гостра ниркова недостатність (дуже рідко).

Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз. Імпотенція (нечасто).

Загальні розлади. Астенія (часто), підвищена пітливість (нечасто).

Лабораторні показники. Збільшення рівня сечовини крові і креатиніну плазми крові, може виникати гіперкаліємія, яка має оборотний характер, особливо за наявності зниженої функції нирок, тяжка серцева недостатність і реноваскулярна гіпертензія. Рідко повідомлялося про зростання рівня ферментів печінки і білірубіну у сироватці крові.

Передозування

Існує обмежена кількість даних про випадки передозування периндоприлу. Симптоми пов’язані з передозуванням інгібіторів АПФ, можуть включати артеріальну гіпотензію, циркуляторний шок, електролітний дисбаланс, ниркову недостатність, гіпервентиляцію, тахікардію, прискорене серцебиття, брадикардію, запаморочення, тривожність і кашель.

У випадку передозування препарату рекомендованим лікуванням є внутрішньовенна інфузія фізіологічного розчину. У випадку виникнення артеріальної гіпотензії пацієнта необхідно покласти у горизонтальне положення з низьким узголів’ям. За необхідності проводять лікування інфузією ангіотензину ІІ та/або призначають катехоламіни внутрішньовенно. Периндоприл і периндоприлат можуть бути виведені із загального кровообігу за допомогою гемодіалізу. За наявності резистентної до лікування брадикардії може бути показана імплантація водія ритму. Необхідно постійно контролювати показники життєво важливих функцій, рівень електролітів у сироватці крові та концентрацію креатиніну.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність. Застосування інгібіторів АПФ не рекомендоване протягом І триместру вагітності.

При плануванні або встановленій вагітності лікування препаратом слід припинити. Застосування інгібіторів АПФ протипоказане протягом ІІ та ІІІ триместрів вагітності.

Період годування груддю. Не рекомендовано застосування периндоприлу у період годування груддю у зв'язку з відсутністю даних щодо проникнення периндоприлу у грудне молоко.

Діти

Ефективність та безпека застосування препарату дітям не встановлені, тому не рекомендується застосування Ордилату дітям.

Особливості застосування

Стабільна ішемічна хвороба серця

Якщо протягом першого місяця застосування периндоприлу спостерігалася нестабільна стенокардія (обширна або ні), необхідно ретельно оцінити співвідношення користь/ризик перед можливим продовженням терапії.

Артеріальна гіпотензія. Інгібітори АПФ можуть спричиняти зниження артеріального тиску. Клінічні прояви гіпотензії рідко зустрічаються у пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією і з більшою імовірністю виникають у пацієнтів з дегідратацією, наприклад при терапії діуретиками, діареї, внаслідок блювання, застосування безсольової дієти, діалізу, або у тих, хто має тяжку форму ренінзалежної гіпертензії.

У пацієнтів з клінічними проявами серцевої недостатності з або без супутньої ниркової недостатності може спостерігатися симптоматична гіпотензія. Вірогідність її виникнення вища у пацієнтів з більш тяжкими формами серцевої недостатності, про що свідчить застосування високих доз петльових діуретиків, гіпонатріємії або при функціональній нирковій недостатності. Початок терапії і корекція дози у пацієнтів з підвищеним ризиком симптоматичної гіпотензії необхідно проводити під ретельним медичним наглядом. Такі ж самі застереження для пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

Якщо спостерігається артеріальна гіпотензія, пацієнта слід покласти на спину та, за необхідності, ввести шляхом внутрішньовенної інфузії фізіологічний розчин. Транзиторне зниження артеріального тиску не є протипоказанням для подальшого прийому препарату. Як тільки артеріальний тиск підвищиться після відновлення об’єму рідини, препарат можна застосовувати без застережень. У деяких пацієнтів із застійною серцевою недостатністю, які мають нормальний або низький артеріальний тиск, при застосуванні периндоприлу може спостерігатися додаткове зниження системного артеріального тиску. Цей ефект є очікуваним і зазвичай не є причиною припинення лікування. Якщо прояви артеріальної гіпотензії набувають клінічного характеру, можливо, необхідно зменшити дозу або припинити застосування Ордилату.

Стеноз аортального і мітрального клапанів/гіпертрофічна кардіоміопатіяЯк і інші інгібітори АПФ, периндоприл слід з обережністю призначати пацієнтам зі стенозом мітрального клапана та обструкцією виходу з лівого шлуночка, наприклад стенозом аорти або гіпертрофічною кардіоміопатією.

Порушення функції нирок. У випадку ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) початкову дозу периндоприлу необхідно призначати згідно з кліренсом креатиніну пацієнта (див. таблицю), а надалі – згідно з реакцією пацієнта на лікування. У таких пацієнтів регулярний моніторинг рівня калію та креатиніну є складовою звичайної медичної практики.

У пацієнтів з клінічними проявами серцевої недостатності артеріальна гіпотензія, що виникає на початку лікування інгібіторами АПФ, може призвести до подальшого порушення ниркової функції.

У таких випадках повідомлялося про гостру ниркову недостатність, яка зазвичай має оборотний характер.

У деяких пацієнтів з двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки, які приймають інгібітори АПФ, спостерігалося збільшення рівня сечовини крові та креатиніну у сироватці, що зазвичай носить оборотний характер після припинення терапії. Це особливо характерно для пацієнтів з нирковою недостатністю. Якщо розвивається реноваскулярна гіпертензія, то ризик виникнення тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності збільшується. Лікування таких пацієнтів слід розпочинати під пильним медичним наглядом із призначенням низьких доз препарату та ретельним точним титруванням дози. Зважаючи на те, що лікування діуретиками може бути фактором, що сприяє виникненню вищезазначених явищ, перед застосуванням периндоприлу їх прийом необхідно відмінити і контролювати функцію нирок протягом перших тижнів лікування Ордилатом.

У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без явних проявів порушень судин нирок, спостерігалося збільшення рівня сечовини крові і креатиніну сироватки, зазвичай незначне та оборотного характеру, особливо при комбінованому застосуванні Ордилату з діуретиками. Вірогідність появи таких явищ вища у пацієнтів з існуючою нирковою недостатністю. У таких випадках може бути необхідним зменшення дози та/або припинення прийому діуретиків та/або периндоприлу.

Пацієнти, яким проводять гемодіаліз. Повідомлялося про виникнення анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, яким проводять гемодіаліз з використанням високопроточних мембран, які одночасно застосовують інгібітори АПФ. В таких випадках необхідно використовувати або інший тип мембран для діалізу, або інший клас антигіпертензивних препаратів.

Трансплантація нирки. Немає даних про застосування Ордилату пацієнтам, які нещодавно перенесли трансплантацію нирки.

Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк. Зрідка повідомлялося про розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, такі як периндоприл. Ці явища можуть виникнути у будь-який час протягом лікування. У таких випадках потрібно негайно відмінити прийом периндоприлу, призначити відповідне лікування і проводити постійний моніторинг до повного зникнення симптомів у пацієнта. У випадках, коли набряк обмежений обличчям та губами, стан, як правило, нормалізується без проведення лікування, хоча застосування антигістамінних препаратів є ефективним для полегшення симптомів.

Ангіоневротичний набряк, пов'язаний з набряком гортані, може мати летальні наслідки. У випадку виникнення набряку у ділянці язика, голосової щілини або гортані можлива обструкція дихальних шляхів. У цьому випадку необхідно негайно вжити заходів невідкладної допомоги. Вони можуть включати введення адреналіну та/або підтримання прохідності дихальних шляхів пацієнта. Пацієнт має знаходитися під ретельним медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів.

Інгібітори АПФ спричиняють у пацієнтів негроїдної раси ангіоневротичний набряк набагато частіше, ніж у пацієнтів, які мають іншу расову належність.

Пацієнти з ангіоневротичним набряком в анамнезі, навіть якщо його розвиток не пов’язаний з інгібіторами АПФ, мають підвищений ризик виникнення ангіоневротичного набряку під час терапії інгібіторами АПФ.

Анафілактоїдні реакції протягом аферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ). Рідко у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, протягом аферезу ЛПНЩ із сульфатом декстрану спостерігалися анафілактоїдні реакції, що загрожували життю. Виникнення таких реакцій можна уникнути, якщо тимчасово припинити терапію інгібіторами АПФ перед проведенням аферезу.

Анафілактоїдні реакції, які спостерігалися під час десенсибілізації. У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час десенсибілізації (наприклад бджолиною отрутою), можуть виникнути анафілактоїдні реакції. Вони зникають при тимчасовому припиненні застосування інгібіторів АПФ, але можуть знову з’явитися при необережному повторному призначенні препарату.

Печінкова недостатність. Рідко застосування інгібіторів АПФ пов’язують із синдромом, який починається з холестатичної жовтяниці або гепатиту і прогресує до фульмінантного некрозу печінки та (іноді) летального наслідку. Механізм виникнення цього синдрому невідомий. Якщо у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, розвинулася жовтяниця або помічено зростання рівня ензимів печінки, то необхідно припинити застосування препарату і надати відповідну медичну допомогу.

Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія. Повідомлялося про випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ. У пацієнтів з нормальною функцією нирок, які не мають інших ускладнень, нейтропенія виникає рідко. Слід дуже обережно застосовувати Ордилат пацієнтам, які мають колагеноз судин, приймають імуносупресивну терапію, лікуються алопуринолом або прокаїнамідом або мають декілька із цих ускладнюючих факторів, особливо у випадку вже наявних порушень функції нирок. У деяких із цих пацієнтів розвиваються серйозні інфекції, при яких інтенсивна антибіотикотерапія не дає бажаного результату. Якщо периндоприл призначають таким пацієнтам, то рекомендується проводити періодичний моніторинг кількості лейкоцитів, а також необхідно проінформувати пацієнтів про необхідність повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекції.

Раса. Інгібітори АПФ з більш високою частотою спричиняють виникнення ангіоневротичного набряку у представників негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Як і інші інгібітори АПФ, периндоприл може бути менш ефективним у разі необхідності зменшити артеріальний тиск у представників негроїдної раси порівняно з представниками інших рас, можливо, завдяки більш поширеному серед пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією стану, що характеризується низькою активністю реніну.

Кашель. Повідомлялося про випадки виникнення кашлю, що був спричинений застосуванням інгібіторів АПФ. У типових випадках це був непродуктивний та стійкий кашель, але такий, що швидко зникає після припинення лікування. Під час диференційної діагностики кашлю необхідно враховувати, що виникнення кашлю може бути спричинене лікуванням інгібіторами АПФ.

Хірургічні втручання/анестезіяУ пацієнтів, які потребують проведення обширних хірургічних втручань або анестезії засобами, що спричиняють артеріальну гіпотензію, периндоприл може блокувати утворення ангіотензину ІІ внаслідок компенсаторної секреції реніну. Лікування потрібно призупинити за добу до хірургічного втручання. Якщо у результаті дії цього механізму виникла артеріальна гіпотензія, необхідно відновити рівень рідини.

Гіперкаліємія. Збільшення рівня калію у сироватці крові спостерігається у деяких пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, включаючи Ордилат. Підвищений ризик виникнення гіперкаліємії існує у пацієнтів з нирковою недостатністю, цукровим діабетом або тих, які одночасно застосовують калійзберігаючі діуретики або солезамінники, що містять калій, або у пацієнтів, які приймають інші ліки, застосування яких пов’язане зі зростанням рівня калію в сироватці крові (наприклад гепарин). Якщо одночасне застосування вищезгаданих речовин є необхідним, рекомендується проводити регулярний моніторинг рівня калію в сироватці крові.

Пацієнти з цукровим діабетомПротягом першого місяця застосування інгібіторів АПФ хворими на цукровий діабет, які застосовують протидіабетичні препарати перорально або інсулін, необхідно ретельно проводити глікемічний контроль.

Літій. Одночасний прийом літію та Ордилату зазвичай не рекомендується.

Калійзберігаючі діуретики, добавки, що містять калій, або замінники солі, що містять калій

Одночасне призначення Ордилату та калійзберігаючих діуретиків, добавок, що містять калій, або замінників солі, що містять калій, зазвичай не рекомендоване.

Лактоза. До складу препарату входить лактоза. Пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або глюкозо-галактозна мальабсорбція, не можна застосовувати даний препарат.

Вагітність або період годування груддю. У період вагітності не слід розпочинати застосування інгібіторів АПФ. Якщо продовження терапії інгібіторами АПФ не вважається необхідним, пацієнткам, які планують вагітність, необхідно призначити альтернативне антигіпертензивне лікування зі встановленим профілем безпеки щодо застосування у період вагітності. Якщо діагностовано вагітність, лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити і у разі необхідності розпочати альтернативну терапію.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Ордилат не чинить безпосереднього впливу на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою, але у деяких пацієнтів можуть спостерігатися індивідуальні реакції, пов’язані з низьким артеріальним тиском (запаморочення або слабкість), особливо на початку лікування або при комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами. Як результат, здатність керувати автомобілем або працювати з технікою може бути порушена.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Діуретики. У пацієнтів з порушеннями водно-електролітного обміну, які приймають діуретики, при застосуванні інгібітору АПФ можливе виникнення різкого зниження артеріального тиску. Вірогідність виникнення симптоматичної гіпотензії, спричиненої периндоприлом, можна зменшити шляхом відміни діуретика, проведення регідратації або застосування солі перед початком лікування низькими або поступово зростаючими дозами Ордилату.

Одночасний прийом харчових добавок, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків або солезамінників, що містять калій, може спричинити гіперкаліємію. Вищезазначені препарати не рекомендовані для одночасного застосування з периндоприлом. У разі призначення вищезазначених речовин їх застосовують з обережністю. Необхідно проводити моніторинг калію плазми крові.

Літій. При одночасному прийомі літію та інгібіторів АПФ повідомлялося про оборотне збільшення концентрації літію в сироватці крові і зростання токсичності. Одночасне призначення тіазидних діуретиків з інгібіторами АПФ збільшує ризик отруєння літієм і посилює вже підвищений ризик токсичності літію у комбінації з інгібіторами АПФ. Одночасний прийом літію і периндоприлу не рекомендований, але якщо їх сумісне застосування необхідне, слід проводити ретельний моніторинг рівня літію у сироватці крові.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи ацетилсаліцилову кислоту у дозі ≥ 3 г/добуПризначення НПЗП може послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Крім того, НПЗП та інгібітори АПФ спричиняють зростання рівня калію в сироватці крові, і, як наслідок, – погіршення функції нирок. Ці явища зазвичай носять оборотний характер. Рідко спостерігається гостра ниркова недостатність, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок, таких як пацієнти літнього віку або пацієнти з дегідратацією.

Антигіпертензивні препарати та вазодилататори. Одночасне застосування таких ліків може посилити гіпотензивний ефект периндоприлу. Одночасне застосування нітрогліцерину та інших нітратів або інших судинорозширювальних засобів може призвести до подальшого зменшення артеріального тиску.

Протидіабетичні препарати. Одночасний прийом інгібіторів АПФ та протидіабетичних препаратів (інсулінів, пероральних гіпоглікемічних засобів) може спричинити подальше зменшення рівня глюкози у крові з ризиком виникнення гіпоглікемії. Цей ефект частіше спостерігається протягом перших тижнів комбінованої терапії та у пацієнтів з порушенням функції нирок.

Ацетилсаліцилова кислота, тромболітики, бета-блокатори, нітратиОрдилат можна застосовувати разом з ацетилсаліциловою кислотою (у кардіологічних дозах), тромболітиками, бета-блокаторами та/або нітратами.

Трициклічні антидепресанти/антипсихотропні препарати/анестетикиОдночасне застосування певних анестетиків, трициклічних антидепресантів та антипсихотичних засобів разом з інгібіторами АПФ може призвести до подальшого зниження артеріального тиску.

СимпатоміметикиСимпатоміметики можуть зменшувати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.

Антациди можуть зменшувати біодоступність периндоприлу.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Периндоприл – інгібітор ферменту, який перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ (ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ)). АПФ, або кіназа, представляє собою екзопептидазу, яка дозволяє ангіотензину І перетворюватися у вазоконстриктор ангіотензин ІІ, а також спричиняє розпад вазодилататора брадикініну до неактивного гептапептиду. Пригнічення АПФ призводить до зменшення концентрації ангіотензину ІІ у плазмі крові, що призводить до зростання активності реніну у плазмі крові (за рахунок пригнічення негативного зворотного зв’язку на вивільнення реніну) і зниження секреції альдостерону. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ також призводить до підвищення активності циркулюючої та місцевої калікреїн-кінінової систем

(і, таким чином, до активації системи простагландину). Цей механізм зумовлює антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ і частково відповідає за появу певних небажаних ефектів (наприклад кашлю).

Фармакологічна активність препарату виявляється за рахунок активного метаболіту периндоприлу периндоприлату. Інші метаболіти не виявили in vitro пригнічення активності АПФ.

Периндоприл активний при всіх ступенях артеріальної гіпертензії (легкої, помірної та тяжкої); знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск у положенні стоячи і лежачи. Він зменшує опір периферичних судин, що призводить до зниження артеріального тиску. Внаслідок цього збільшується периферичний кровотік без впливу на частоту серцевих скорочень. Як правило, збільшується нирковий кровотік, у той час як швидкість клубочкової фільтрації зазвичай не змінюється.

Максимальний антигіпертензивний ефект розвивається через 4-6 годин після прийому разової дози і зберігається щонайменше протягом 24 годин: залишковий ефект становить близько

87 - 100 % від максимального ефекту.

Зниження артеріального тиску відбувається швидко. У пацієнтів, які відповіли на лікування, нормалізація артеріального тиску відбувається протягом місяця і зберігається без виникнення тахіфілаксії.

Припинення лікування не призводить до ефекту відміни. Периндоприл зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

Підтверджено, що у людини периндоприл виявляє судинорозширювальні властивості.

Це поліпшує еластичність великих артерій та зменшує співвідношення товщини стінки до просвіту судини для малих артерій.

Додаткова терапія тіазидним діуретином призводить до синергії адитивного типу. Комбінування інгібіторів АПФ та тіазидного діуретика також зменшує ризик виникнення гіпокаліємії, спричиненої лікуванням діуретиками.

Периндоприл зменшує роботу серця шляхом зменшення перед- і постнавантаження.

Дослідження пацієнтів із серцевою недостатністю показало:

• зниження тиску наповнення лівого та правого шлуночків;
• зниження системного периферичного опору;
• підвищення регіонального кровотоку у міокарді;
• збільшення серцевого індексу та покращання серцевого викиду.

У порівняльних дослідженнях із плацебо та іншими інгібіторами АПФ застосування початкової дози – 2 мг периндоприлу пацієнтам із серцевою недостатністю легкої та середньої тяжкості не призводило до будь-якого достовірного зниження артеріального тиску порівняно з плацебо.

Фармакокінетика.

Після перорального прийому периндоприл швидко всмоктується, максимальна концентрація у плазмі крові досягається протягом 1 години. Біодоступність становить від 65 до 70 %. Близько 20 % від загальної кількості абсорбованого периндоприлу перетворюється у периндоприлат, активний метаболіт. Додатково до активного периндоприлату периндоприл утворює 5 метаболітів, які є неактивними. Максимальна концентрація периндоприлату у плазмі крові досягається через

3-4 години. Оскільки прийом їжі сповільнює перетворення периндоприлу у периндоприлат, відповідно зменшуючи біодоступність, периндоприл необхідно приймати перорально 1 раз на добу зранку перед їдою. Відзначається лінійна залежність між дозою периндоприлу та його концентрацією у плазмі крові.

Об'єм розподілу становить приблизно 0,2 л/кг для незв’язаного периндоприлату. Зв’язування периндоприлату з білками крові незначне (зв’язування периндоприлату з ангіотензином менше 30 %), але залежить від концентрації препарату.

Периндоприлат виводиться з сечею і період напіввиведення незв’язаної фракції становить приблизно від 3 до 5 годин. За рахунок поступової дисоціації комплексу периндоприлату з ангіотензином, перетворювальним ензимом, «ефективний» період напіввиведення становить

25 годин, що призводить до встановлення рівноважного стану через 4 доби від початку прийому. Після повторного прийому не спостерігається кумуляції периндоприлу.

Виведення периндоприлату уповільнюється у пацієнтів літнього віку, а також у пацієнтів із серцевою або нирковою недостатністю. Для пацієнтів з нирковою недостатністю рекомендовано проводити корекцію дози залежно від ступеня недостатності (кліренсу креатиніну). Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв.

Кінетика периндоприлу змінюється у пацієнтів з цирозом печінки: печінковий кліренс вихідної молекули зменшується наполовину. Однак кількість периндоприлату, який утворюється, не зменшується. Тому для таких пацієнтів не потрібно коригувати дозу.

Основні фізико-хімічні властивості

таблетки по 4 мг: таблетки білого або майже білого кольору, капсулоподібної форми,

без оболонки, з одного боку мають тиснення «D», з іншого – «5» та «8» і риску між ними;

таблетки по 8 мг: таблетки білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, без оболонки,

з одного боку мають тиснення «D», з іншого – «5» та «9» і риску між ними.

Термін придатності

2 роки.

Після відкриття алюмінієвого пакета термін придатності становить 60 днів.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C.

Упаковка

Таблетки по 4 мг по 10 таблеток у блістері. По 3 блістери разом з 1 саше силікагелю пакують у тришаровий алюмінієвий пакет. По 1 пакеті у пачці з картону.

Таблетки по 8 мг по 10 таблеток у блістері. По 3 блістери разом з 1 саше силікагелю пакують у тришаровий алюмінієвий пакет. По 1 пакеті у пачці з картону.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Ауробіндо Фарма Лтд.

Aurobindo Pharma Ltd.

Місцезнаходження

Сюрвей № 313, Бачупалі віладж, Кьютубулапур Мандал, Хідерабад, Андхра Прадеш, Ранджа Реді Дістрікт, Індія.

Survey No. 313, Bachupally village, Quthubullapur Mandal, Hyderabad, Andhra Pradesh, Ranga Reddy District, India.