Новаклав порошок д/приг р-ра д/ин по 1000 мг/200 мг №1 во флак:

Загальна характеристика

Основні фізико-хімічні властивості

від білого до блідо-жовтого кольору аморфний порошок;

Склад

1 флакон містить амоксициліну натрію еквівалентно 1000 мг амоксициліну і клавуланату калію еквівалентно 200 мг клавуланової кислоти.

Форма випуску

Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Комбінації пеніцилінів, серед них з інгібіторами β-лактамаз. Код АТС J01C R02.

Фармакотерапевтичні властивості. Фармакодинаміка. Комбінований антибактеріальний, бактерицидний засіб із групи напівсинтетичних пеніцилінів ("захищені пеніциліни"). Комбінація амоксициліну – бактерицидного пеніцилінового антибіотика широкого спектра дії і клавуланової кислоти, що виявляє інгібуючу дію на активність β-лактамаз.

Амоксицилін (напівсинтетичний амінопеніцилін) має бактерицидну дію. Пригнічує синтез пептидоглікану клітинної стінки під час фази росту мікроорганізму шляхом конкурентного інгібірування транспептидаз.

Клавуланова кислота сама по собі проявляє помірну антибактеріальну дію; необоротно зв'язує β-лактамази (утворює з ними стабільний комплекс), захищаючи тим самим амоксицилін від ферментативного руйнування і забезпечує гарантовану можливість прояву його антибактеріальної дії.

Препарат активний стосовно аеробних грампозитивних бактерій (включаючи штами, що продукують β-лактамази): Staphylосоccus aureus, Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pyogenes, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus viridans, Enterococcus faecalis, Corynebacterium spp., Listeria monocytogenes; анаеробних грампозитивних бактерій: Clostridium spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.; аеробних грамнегативних бактерій (включаючи штами, що продукують β-лактамази): Escherichia coli, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Klebsiella spp., Salmonella spp., Bordetella pertussis, Yersinia enterocolitica, Gardnerella vaginalis, Brucella spp., Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, Branhamella catarrhalis, Haemophilus influenzae, Haemophilus ducreyi, Pasteurella multocida, Campylobacter jejuni, Vibrio cholerae; анаеробних грамнегативних бактерій (включаючи штами, що продукують β-лактамази): Bacteroides spp., включаючи Bacteroides fragilis. Клавуланова кислота інгібує ІІ, ІІІ, ІV і V типи β-лактамаз, неактивна відносно β-лактамаз І типу, що продукуються Enterobacter spp., Pseudomonas aeruginosa, Serratia spp., Acinetobacter spp.

Фармакокінетика. Фармакокінетичні параметри обох компонентів подібні і в комбінації не впливають на фармакокінетику один одного.

Препарат проникає в більшість тканин і рідин організму. Пік концентрацій у рідинах організму спостерігається через 1 год після досягнення піку плазмових концентрацій.

Після внутрішньовенного введення в дозі 1,2 г максимальна концентрація амоксициліну в плазмі крові становить 105,4 мкг/мл, клавуланової кислоти – 28,5 мкг/мл.

Амоксицилін і клавуланова кислота зв'язуються з білками плазми, відповідно, на 17 - 20% і 22 - 30%. Обидва компоненти добре розподіляються в тканинах та інтерстиціальній рідині – високі концентрації препарату виявляються в плазмі, мокротинні, бронхіальному секреті, тканині легенів, середньому вусі, передміхуровій залозі, жовчному міхурі, матці, яєчниках, жировій тканині, м'язах, кістках, шкірі, біологічних рідинах (у т. ч. у синовіальній, перитонеальній, плевральній, жовчі). Компоненти препарату не кумулюють в тканинах організму. Амоксицилін і клавуланова кислота в малих кількостях потрапляють в грудне молоко, проникають крізь плацентарний бар’єр, однак не виявляють негативного впливу на плід.

Амоксицилін виводиться в основному нирками у вигляді неактивної пеніцилінової кислоти. Клавуланова кислота активно метаболізується в печінці і виводиться шляхом клубочкової фільтрації, частково у вигляді метаболітів. Величина виведення амоксициліну із сечею варіює від 60 до 80%, клавуланової кислоти – 30 - 50% протягом перших 6 год після введення; менша частина клавуланової кислоти виводиться з калом і з видихуваним повітрям.

Показання для застосування

Лікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами:

• інфекції ЛОР-органів: середній отит, тонзиліт, синусит;
• інфекції дихальних шляхів: гострий і хронічний бронхіт, пневмонія, бронхопневмонія;
• інфекції сечостатевих шляхів: цистит, уретрит, пієлонефрит, інфекції статевих органів у жінок;
• інфекції шкіри і м'яких тканин: фурункули, абсцеси, інфіковані рани;
• інфекції кісток і суглобів: остеомієліт;
• сепсис, перитоніт, інфекційні ускладнення після операцій, внутрішньочеревний сепсис, септичний аборт, післяпологовий сепсис.

Спосіб застосування та дози

Препарат призначений тільки для внутрішньовенного застосування. Дозу препарату встановлюють індивідуально залежно від ступеня тяжкості захворювання, локалізації інфекції і чутливості збудника.

Для дорослих і дітей старше 12 років доза препарату становить 1,2 г 3 рази на добу. При тяжких формах інфекційних захворювань – 4 рази на добу. Максимальна добова доза препарату становить 7,2 г.

Для дітей від 3 місяців до 12 років разова доза становить 30 мг/кг маси тіла 3 рази на добу, в окремих випадках доза може бути збільшена до 4 разів на добу. Дітям до 3 місяців вводять препарат у разовій дозі з розрахунку 25 мг/кг маси тіла: недоношеним і дітям у перинатальному періоді – кожні 12 годин, у постперинатальному періоді – кожні 8 годин.

Тривалість лікування становить до 14 днів.

Для профілактики післяопераційних ускладнень при операціях, що продовжуються менше

1 години, препарат у дозі 1,2 г вводять внутрішньовенно. При більш тривалих операціях призначають по 1,2 г до 4 разів протягом 24 годин. При більш високому ризику інфікування даний режим лікування може бути подовжений протягом декількох днів. Пацієнтам з порушенням видільної функції нирок середнього або тяжкого ступеня необхідна корекція режиму дозування. При кліренсі креатиніну 10-30 мл/хв початкова доза препарату становить 1,2 г внутрішньовенно, потім – по 600 мг кожні 12 годин. При кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв початкова доза препарату становить 1,2 г, потім – по 600 мг кожні 24 години.

У разі застосування препарату у пацієнтів, які перебувають на діалізі, призначають додаткове внутрішньовенне введення препарату в дозі 600 мг під час і 600 мг наприкінці процедури діалізу.

Перед застосуванням вміст флакона розчиняють в 20 мл (кінцевий об’єм 20,9 мл) води для ін’єкцій. При розчиненні порошку розчин може тимчасово набути рожевого забарвлення. Придатний до введення розчин має блідо-жовтий колір. Приготований розчин вводять негайно внутрішньовенно повільно протягом 3-4 хвилин. Готовий розчин не заморожувати.

Правила приготування розчину для внутрішньовенної інфузії.

Вміст флакону розводять в 20 мл води для ін’єкцій або 0,9% розчину натрію хлориду та додають отриманий розчин до 100 мл інфузійної рідини. Інфузію проводять протягом 30-40 хвилин.

Стабільність та сумісність.

Внутрішньовенні інфузії можуть проводитися у різних розчинах:

Препарат є менш стабільним в інфузійних розчинах, які містять глюкозу, декстран або бікарбонат.

Побічна дія

У поодиноких випадках можуть виникати диспептичні явища, нудота, блювання, діарея, помірне безсимптомне підвищення рівня печінкових трансаміназ і/або лужної фосфатази.

Дуже рідко – кандидоз (колонізації кишечнику грибами роду Candida), псевдомембранозний коліт, алергічні реакції (уртикарне чи еритематозне висипання на шкірі, мультиформна еритема, синдром Стівенса - Джонсона, ексфоліативний дерматит, анафілактичні реакції); транзиторна лейкопенія (включаючи нейтропенію та агранулоцитоз), тромбоцитопенія і гемолітична анемія. У разі появи шкірних висипань застосування препарату треба негайно припинити.

В окремих випадках – холестатична жовтяниця, гепатит, інтерстиціальний нефрит, кристалурія.

Протипоказання

Гіперчутливість до пеніцилінів та інших β-лактамних антибіотиків, інфекційний мононуклеоз, лімфолейкоз, вагітність і лактація.

Передозування

Як правило, у терапевтичних дозах препарат добре переноситься. Передозування може супроводжуватися симптомами з боку шлунково-кишкового тракту і порушеннями водно-електролітного балансу. Лікування – симптоматичне. У тяжких випадках передозування застосовують оксигенотерапію і заходи, шо направлені на підтримку життєвоважливих функцій організму. При гострому передозуванні ефективний гемодіаліз.

Особливості застосування

При тривалому лікуванні необхідно регулярно контролювати функціональні показники печінки, нирок і органів гемопоезу.

У пацієнтів з порушенням функції нирок і/або печінки доза препарату повинна бути відкоригована залежно від ступеня вираженості ниркової і/або печінкової недостатності (зменшенням дозування чи збільшенням інтервалу між прийомами препарату).

Необхідно з обережністю застосовувати препарат пацієнтам з обтяженим алергологічним анамнезом, а також пацієнтам з відомою гіперчутливістю до антибіотиків цефалоспоринового ряду тому, що існує ризик розвитку перехресних алергічних реакцій. Слід негайно припинити лікування препаратом у разі розвитку алергічних реакцій.

Тривале лікування препаратом може призвести до розвитку інфекцій, спричинених резистентною до Новаклаву мікрофлорою.

У поодиноких випадках у пацієнтів, які застосовують Новаклав, може спостерігатися збільшення протромбінового часу. У разі одночасного застосування з антикоагулянтами слід проводити відповідний моніторинг.

У пацієнтів зі зниженим діурезом дуже рідко може спостерігатися кристалурія. Для попередження ризику розвитку кристалурії під час лікування високими дозами препарату рекомендується забезпечити адекватну гідратацію і діурез.

При застосуванні препарату у жінок у період лактації слід враховувати, що амоксицилін і клавуланова кислота проникають у грудне молоко.

Застосування Новаклаву призводить до хибнопозитивних результатів при проведенні проби Бенедикта (для визначення глюкози в сечі) і реакції Кумбса. Тому рекомендується застосовувати тести на глюкозу, що базуються на реакції ферментативного окиснення.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

З обережністю слід призначати препарат одночасно з антикоагулянтами (можливе збільшення часу кровотечі і протромбінового часу).

Діуретики, алопуринол, фенілбутазон, нестероїдні протизапальні препарати, що блокують канальцеву секрецію, підвищують концентрацію амоксициліну.

Одночасне застосування з алопуринолом збільшує ризик розвитку шкірних алергічних реакцій.

Амоксицилін може зменшувати ефект пероральних контрацептивів.

Новаклав не слід змішувати з препаратами крові, іншими рідинами, що містять білок і його гідролізати, а також із жировими емульсіями для внутрішньовенного введення. Новаклав інактивує дію аміноглікозидів.

Не рекомендується сумісне застосування Новаклаву з пробенецидом, тому що він уповільнює канальцієву секрецію амоксициліну, що призводить до підвищення рівня амоксициліну в плазмі крові на тривалий час.

Умови та термін зберігання

Зберігати в сухому місці при температурі не вище 25 ⁰С.

Не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 2 роки.

Умови відпуску

За рецептом.

Упаковка

По 1,2 г препарату у флаконах. По 1 флакону в картонній коробці.

Виробник

Ципла Лтд.

Адреса

Центральний офіс: Мумбаі Централ, Мумбаі – 400 008, Індія.