Ностасартан Н

Склад

діючі речовини: 1таблетка міститьлосартану калію - 50,0 мг (що відповідає 45,8 мг лосартану); гідрохлоротіазиду - 12,5 мг; 

допоміжні речовини:  магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, крохмаль прежелатинізований, Opadry 05-F-32867 (жовтий), гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макроголь/ПЕГ 4000, оксид заліза жовтий (Е 172), алюмінієвий лак індигокарміну (Е 132), вода очищена.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензину ІІ (антагоністи ангіотензину II та діуретики).

Код ATС C09D A01.

Показання

• Лікування артеріальної гіпертензії у тих хворих, яким показана комбінована терапія.
• Зниження ризику серцево-судинних ускладнень і смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією й гіпертрофією лівого шлуночка.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату.
• Терапевтична резистентність до гіпокаліємії або гіперкальціємії.
• Анурія.
• Виражене порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв.). Анурія.
• Важка гіпонатріємія.
• Симптоматична гіперурикемія. Подагра.
• Виражене порушення функції печінки: гостра печінкова недостатність, застій жовчі, обструктивні біліарні порушення.
• Другий і третій триместри вагітності.

Спосіб застосування та дози

ностасартан н^™ може призначатися у поєднанні з іншими антигіпертензивними препаратами. Може призначатися незалежно від прийому їжі.

Артеріальна гіпертензія.

Звичайна початкова й підтримуюча доза препарату - 1 таблетка ностасартану н^™  1 раз на добу. У пацієнтів без адекватної терапевтичної відповіді на прийом 1 таблетки ностасартану н^™ (50 мг лосартану/12,5 мг гідрохлоротіазиду) протягом 2-4 тижнів, доза препарату може бути збільшена до 2-х таблеток ностасартану н^™ 50 мг /12,5мг 1 раз на добу. Максимальна доза - 2 таблетки ностасартану н^™  50/12,5 мг один раз на добу. Як правило, антигіпертензивний ефект досягається протягом 3 тижнів після початку терапії.

Підбір початкової дози ностасартану н^™  для пацієнтів літнього віку не потрібний. ностасартан н^™  у дозі 2 таблетки 50 мг/12,5 мг не слід застосовувати як початкову терапію пацієнтам літнього віку.

Зниження ризику серцево-судинних ускладнень та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка

Стандартна початкова доза лосартану становить 50 мг 1 раз на добу. Пацієнтам, у яких не вдається досягти цільових значень рівня артеріального тиску на тлі прийому лосартану 50 мг на добу, потрібний підбір терапії з застосуванням комбінації лосартану з низькими дозами гідрохлоротіазиду (12,5 мг), і, за необхідності, потрібно збільшити дозу лосартану до 100 мг у поєднанні з гідрохлоротіазидом у дозі 12,5 мг на добу, надалі - збільшити дозу до 2 таблеток ностасартану н^™  50 мг/12.5 мг (усього 100 мг лосартану й 25 мг гідрохлоротіазиду на добу одноразово).

Побічні реакції

У клінічних дослідженнях з лосартаном калію та гідрохлоротіазидом не спостерігалося небажаних явищ, специфічних для даного комбінованого препарату. Небажані явища обмежувалися тими, про які повідомлялося раніше при застосуванні лосартану та/або гідрохлоротіазиду окремо. Сумарна частота небажаних явищ, про які повідомлялося при прийманні даної комбінації, була порівнюваною з такою при застосуванні плацебо. Відсоток випадків припинення терапії був також порівнюваний з таким у пацієнтів, що одержували плацебо. Загалом лікування лосартаном калію - гідрохлоротіазидом переносилося добре. У більшості випадків небажані явища були легкими, мали минущий характер і не вимагали припинення терапії.

У контрольованих клінічних дослідженнях запаморочення було єдиним, пов'язаним із прийомом препарату, небажаним явищем, частота якого перевищувала таку при прийманні плацебо більше ніж на один або більше відсотків.

Лосартан калію у комбінації з гідрохлоротіазидом загалом добре переноситься в пацієнтів з артеріальною гіпертензією й гіпертрофією лівого шлуночка. Найбільш частими пов'язаними із прийомом препарату побічними ефектами були запаморочення, загальна слабкість і стомлюваність.

У процесі постмаркетингового досвіду застосування препарату повідомлялося про такі додаткові небажані реакції.

Гіперчутливість: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, у тому числі набряк гортані й голосової щілини з розвитком обструкції дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, гортані та/або язика; у деяких із цих пацієнтів було зазначено розвиток ангіоневротичного набряку в анамнезі при застосуванні інших препаратів, у тому числі інгібіторів АПФ. Є окремі повідомлення про розвиток васкулітів, включаючи хворобу Шенляйн-Геноха на тлі приймання лосартану.

Травний тракт: є поодинокі повідомлення про розвиток гепатиту, а також діареї у пацієнтів, що лікувалися лосартаном, метеоризм.

Дихальна система: повідомлялося про випадки кашлю на тлі лікування лосартаном. Їнфекції дихальних шляхів. Нежить, синусит, синусопатія. Рідко: грипоподібний стан.

Шкірні покриви: Рідко кропив'янка, дерматит, свербіж.

Додаткові побічні ефекти, які спостерігалися при застосуванні кожного з компонентів препарату і можуть бути потенційними побічними ефектами ностасартану н^™, такі:

Лосартан

Висипання, дозозалежні ортостатичні ефекти, біль у животі, астенія/втома, біль у грудній клітці, набряки/набряклість, відчуття серцебиття, тахікардія, диспепсія, нудота, біль у спині, м’язові судоми, головний біль, безсоння, кашель, застій у носі, фарингіт, синусові розлади, мігрень, порушення функції печінки, анемія, міалгія, пруритус.

Гідрохлоротіазид.

Анорексія, подразнення шлунка, нудота, блювання, судоми, діарея, запор, жовтяниця (внутрішньопечінкова холестатична жовтяниця), панкреатит, сіалоаденіт, вертиго, парестезії, головний біль, ксантопсія, лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, пурпура, фоточутливість, гарячка, некротизуючий ангіїт (васкуліт) (шкірний васкуліт), респіраторний дистрес (включаючи пневмоніт і набряк легень), токсичний епідермальний некроліз, гіперглікемія, глюкозурія, гіперурикемія, електролітний дисбаланс, включаючи гіпонатріємію і гіпокаліємію, порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність, м’язові спазми, слабкість, минуща втрата гостроти зору.

Дані лабораторних досліджень.

За даними контрольованих клінічних досліджень клінічно значущі зміни стандартних лабораторних показників були рідко пов’язані із застосуванням лосартану/ гідрохлоротіазиду 50 мг/12,5 мг. Гіперкаліємія (рівень калію в сироватці >5,5 мекв/л) спостерігалась в 0,7% пацієнтів, але не була підставою для припинення терапії лосартану/ гідрохлоротіазиду 50 мг/12,5 мг. Підвищення АЛТ спостерігалось рідко і ззазвичай зникало після припинення терапії.

Передозування

Немає даних про специфічне лікування передозування ностасартану н^™  . Лікування є симптоматичним і підтримуючим. Терапія ностасартану н^™  повинна бути припинена, а пацієнт підлягає спостереженню. Можливі лікувальні заходи включають викликання блювання у випадку, якщо препарат прийнятий нещодавно, а також корекцію дегідратації, електролітних порушень, печінкової коми та артеріальної гіпотензії за допомогою симптоматичної терапії.

Лосартан

Дані про передозування препарату у людей обмежені. Найбільш імовірними проявами передозування є артеріальна гіпотензія та тахікардія; брадикардія може бути наслідком парасимпатичної (вагусної) стимуляції. У випадку симптоматичної артеріальної гіпотензії показана підтримуюча терапія. Лосартан і його активний метаболіт не можна усунути гемодіалізом.

Гідрохлоротіазид

Найчастіші симптоми передозування є наслідком дефіциту електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія) і дегідратації внаслідок надмірного сечовиділення. При одночасному прийомі серцевих глікозидів гіпокаліємія може спричинити посилення аритмій. Гідрохлоротіазид видаляється шляхом гемодіалізу, проте ступінь видалення не був встановлений.

Застосування у період вагітності або годування груддю

 Ввагітность.

Застосування засобів, що чинять безпосередній вплив на ренін-ангіотензинову систему протягом другого й третього триместрів вагітності, може заподіяти шкоду плоду, що розвивається, або навіть спричинити його загибель. При виявленні вагітності прийом ностасартану н^™  слід відмінити якомога швидше.

Хоча немає досвіду застосування ностасартану н^™  у вагітних жінок, дослідження на тваринах продемонстрували, що застосування лосартану здатне заподіяти шкоду й загибель плода й немовляти, що, вірогідно, пов'язане із впливом препарату на ренін-ангіотензинову систему. У плода людини перфузія нирок, що залежить від розвитку ренін-ангіотензинової системи, починається в другому триместрі; таким чином, ризик порушення розвитку й загибелі плода зростає при застосуваннінні ностасартану н^™  під час другого або третього триместрів вагітності.

Тіазидні діуретики перетинають плацентарний бар'єр і з'являються в крові пуповини. Регулярне азстосування діуретиків у вагітних жінок без іншої патології (окрім артеріальної гіпертензії) не рекомендується, тому що це створює непотрібний ризик розвитку в матері й плода таких несприятливих явищ, як ембріональна жовтяниця й жовтяниця немовлят, тромбоцитопенія й, можливо, інших побічних реакцій, які спостерігаються у дорослих. Діуретики не запобігають розвиткові токсикозу вагітності, і немає задовільних доказів того, що вони корисні при його лікуванні.

Період годування груддю.

Невідомо, чи виводиться лосартан у грудне молоко. Тіазидові діуретики виявляються в молоці. Рішення щодо припинення прийому ліків слід приймати з урахуванням важливості препарату для матері. При необхідності прийому препарату для матері годування груддю слід припинити, зважаючи на потенційно можливі побічні ефекти у дитини. 

Діти

Безпека та ефективність застосування ностасартану н^™  дітям не встановлені.

Особливості застосування

Слід з обережністю призначати препарат таким категоріям пацієнтів:

• З порушенням водно-електролітного балансу (зневоднення, гіпонатріємія, гіпохлоремічний алкалоз, гіпомагніємія, гіпокаліємія), яке може розвиватися на тлі інтеркурентної діареї або блювання.
• Із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки; цукровим діабетом, з гіперкальціємією, гіперурикемією та/або подагрою; з обтяженим алергологічним анамнезом і бронхіальною астмою; а також при системних захворюваннях сполучної тканини (у тому числі системному червоному вовчаку); гіповолемії (у тому числі на тлі високих доз діуретиків); а також при одночасному призначенні з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), у тому числі інгібіторами циклоксигенази-II.

Раса

При аналізі всієї групи пацієнтів, включених у дослідження LIFE (Losartan Intervention For Endpoint reduction in hypertension - Вплив лосартану на зменшення частоти розвитку кінцевих точок при артеріальній гіпертензії, п = 9193), лікування лосартаном супроводжувалося зменшенням ризику досягнення первинної комбінованої кінцевої точки (серцево-судинна смерть, інсульт та інфаркт міокарда) на 13,0 % (р = 0,021) порівнюючи з атенололом. Однак пацієнти негроїдної раси, які одержували атенолол, м