Небиволол-Ратиофарм

Склад

діюча речовина: 1 таблетка містить 5,45 мг небівололу гідрохлориду, що еквівалентно 5 мг небівололу;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, натрію кармелоза, гіпромелоза, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки.

Фармакотерапевтична група

Селективний блокатор бета-адренорецепторів.

Код АТС С07АВ12.

Показання

Есенціальна гіпертензія.

Як додатковий засіб до стандартної терапії при лікуванні хронічної серцевої недостатності легкого ступеня або помірного ступеню тяжкості у пацієнтів старше 70 років.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до небівололу та/або до будь-якої з допоміжних речовин препарату;
• захворювання печінки та печінкова недостатність;
• кардіогенний шок;
• вагітність та період годування груддю;
• декомпенсована серцева недостатність;
• синдром слабкості синусного вузла;
• AV-блокада ІІ та ІІІ ступеня;
• бронхіальна астма і бронхоспазм в анамнезі;
• нелікована феохромоцитома;
• метаболічний ацидоз;
• брадикардія (ЧСС менше 50 уд. за хв.);
• гіпотонія (систолічний тиск < 90 мм рт. ст.);
• тяжкі форми порушення периферичного кровообігу.

Спосіб застосування та дози

Застосовують внутрішньо, незалежно від прийому їжі, запиваючи рідиною.

Дорослі: дорослим призначають 5 мг 1 раз на добу. Оптимальний гіпотензивний ефект настає через 1-2 тижні лікування, в деяких випадках – через 4 тижні. Препарат можна застосовувати як для монотерапії, так і в комбінації з іншими гіпотензивними засобами, зокрема, з гідрохлортіазидом (12,5 – 25 мг/добу). За необхідності дозу небівололу збільшують до 10 мг/добу.

Застосування у комбінації з іншими гіпотензивними засобами:

Гіпотензивний ефект посилюється при прийомі таблеток Небіволол-ратіофарм одночасно з 12,5 – 25 мг гідрохлоротіазиду.

Хронічна серцева недостатність

Перед призначенням препарату пацієнтам із застійною серцевою недостатністю слід провести відповідне лікування до повної компенсації стану. Припиняти терапію препаратом у пацієнтів з застійною серцевою недостатністю слід поступово протягом 1-2 тижнів.

Лікування стабільної хронічної серцевої недостатності необхідно починати з повільного підвищення дози до досягнення оптимальної підтримуючої індивідуальної дози для окремого пацієнта.

Перше підвищення дози здійснюють з інтервалами у 1-2 тижні, залежно від переносимості препарату пацієнтом таким чином: 1,25 мг небівололу 1 раз на добу підвищують до 2,5 мг небівололу 1 раз на добу, потім до 5 мг 1 раз на добу і до 10 мг 1 раз на добу.

Рекомендована максимальна добова доза становить 10 мг небівололу.

Початок проведення терапії і кожне підвищення дози повинно проводитися під наглядом лікаря.

Пацієнти з нирковою недостатністю:

Хворим з нирковою недостатністю препарат призначають у початковій дозі 2,5 мг/добу; при необхідності дозу підвищують до 5 мг/добу.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Нема достатньої інформації щодо застосування препарату пацієнтами з печінковою недостатністю або порушеною функцією печінки. Тому застосування Небівололу-ратіофарм таблетки по 5 мг пацієнтам цієї категорії протипоказане.

Пацієнти літнього віку:

Пацієнтам віком від 65 років призначають початкову дозу небівололу 2,5 мг на добу. За необхідності добову дозу підвищують до 5 мг. Хворі віком старше 75 років під час лікування повинні знаходитись під наглядом лікаря, оскільки досвід застосування препарату пацієнтами цієї вікової категорії недостатній.

Діти

Дослідження щодо ефективності і безпечності застосування препарату у пацієнтів зазначеної вікової категорії не проводились, тому Небіволол-ратіофарм не рекомендований для лікування дітей віком до 18 років.

Пацієнти з порушенням обміну речовин в анамнезі

Небіволол не впливає на рівень глюкози у діабетиків. Незважаєчи на це, слід бути обережним при призначенні препарату пацієнтам хворим на діабет, оскільки небіволол може маскувати деякі симптоми гіпоглікемії (тахікардія, пальпітація).

При гіперфункції щитовидної залози блокатори бета-адренорецепторів можуть маскувати симптоми тахікардії. Раптове припинення застосування препарату може посилити зазначені симптоми.

Побічні реакції

Зазвичай слабкі або помірно виражені.

З боку респіраторної системи: рідко бронхоспазм.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: запор, метеоризм, диспепсія, нудота, блювання, діарея.

Порушення з боку серцево-судинної системи:  задишка, периферійні набряки; рідше (менш ніж в 1 % випадків) – брадикардія, сповільнення AV-провідності або AV-блокада, артеріальна гіпотензія, прояви серцевої недостатності.

Порушення з боку органа зору: сухість слизової оболонки очей, порушення зору.

Порушення з боку нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезія, підвищена втомлюваність, підсилення переміжної кульгавості, депресія, нічні кошмари, в деяких випадках – марення, психоз, сплутаність свідомості, відчуття холоду і ціаноз кінцівок, синдром Рейно.

Порушення зі сторони шкіри/придатків: шкірні висипи.

Передозування

Дані щодо передозування відсутні. Зазвичай симптомами передозування блокаторів бета-адренорецепторів є брадикардія, артеріальна гіпотензія, бронхоспазм та гостра серцева недостатність. У випадку передозування проводять промивання шлунка, призначають активоване вугілля і проносні засоби, за показаннями – ІВЛ. При вираженій брадикардії призначають атропін або катехоламіни. При артеріальній гіпотензії і шоці вводять препарати плазми або плазмозамінники, за необхідності – катехоламіни. Блокаду бета-адренорецепторів можна усунути повільним внутрішньовенним введенням ізопреналіну гідрохлориду, починаючи з дози 5 мкг/хв, або добутаміну, починаючи з дози 2,5 мкг/хв, до отримання терапевтичного ефекту, або (при резистентній терапії) – комбінацією цих препаратів. За відсутності ефекта внутрішньовенно вводять глюкагон із розрахунку

50/100 мкг/кг; за необхідності введення повторюють через 1 годину і, якщо ефект недостатній, - додатково в дозі 70 мкг/кг кожну годину. В екстремальних випадках (при брадикардії, що не піддається медикаментозному лікуванню) застосовують тимчасовий водій ритму.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Небіволол-ратіофарм не слід застосовувати у період вагітності і годування груддю, оскільки блокатори бета-адренорецепторів зменшують кровопостачання плаценти, що може спричинити до внутрішньоутробноу загибель плода і мимовільний аборт або передчасні пологи. Крім того, можлива поява негативних ефектів (гіпоглікемія і брадикардія) у плода і новонародженого. Існує підвищений ризик розвитку ускладнень з боку серця і легенів

у новонародженого.

Більшість блокаторів бета-адренорецепторів, особливо ліпофільні субстанції, виділяються в грудне молоко, тому застосування Небівололу-ратіофарм в період годування груддю протипоказане.

Особливості застосування

Препарат слід відмінити за 24 години до введення пацієнта в наркоз і хірургічного втручання.

Перед призначенням препарату пацієнтам із застійною серцевою недостатністю слід провести відповідне лікування до повної компенсації стану. Припиняти терапію препаратом у пацієнтів з застійною серцевою недостатністю слід поступово, протягом 1-2 тижнів.

Блокатори бета-адренорецепторів можуть спричинити брадикардію. Якщо частота серцевих скорочень у спокої знижується до 50/55 уд. хв, дозу необхідно знизити.

Слід з обережністю призначати пацієнтам з вираженими порушеннями периферичного кровообігу (хвороба Рейно, переміжна кульгавість), у пацієнтів з АV-блокадою, цукровим діабетом (може маскувати симптоми гіпоглікемії), тиреотоксикозом (може усувати тахікардію), з хронічними обструктивними хворобами легенів (підвищується ризик бронхообструкції). Призначати блокатори бета-адренорецепторів пацієнтам, хворим на псоріаз, в анамнезі слід тільки після ретельної оцінки співвідношення можливого ризику і очікуваної користі. Блокатори бета-адренорецепторів можуть підвищити чутливість до алергенів і підсилити вираженість анафілактичних реакцій.

У пацієнтів, які застосовують діуретики та/або дигоксин, інгібітори ангіотензин-перетворю-вального ферменту, антагоністи рецепторів ангіотензину II, дозування зазначених препаратів протягом двох тижнів до початку проведення лікування із застосуванням небівололу повинно бути стабільним. Обмеженням до застосування небівололу є літній вік (75 і більше років).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

При прийомі препарату слід уникати керування автомобілем і працювати з точними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

З обережністю поєднують з деякими антагоністами іонів кальцію (верапаміл або дилтіазем) у зв’язку з їх негативною дією на скоротність міокарда та AV-провідність. При лікуванні Небівололом-ратіофарм внутрішньовенне введення верапамілу протипоказане. При комбінованому застосуванні небівололу з нікардипіном концентрація обох субстанцій в плазмі крові дещо підвищувалась, при цьому терапевтична ефективність залишалась без змін.

Блокатори бета-адренорецепторів підвищують ризик розвитку синдрому відміни у пацієнтів з артеріальною гіпертензією після раптового припинення довготривалого лікування клонідином.

Слід дотримуватись обережності при комбінації блокаторів бета-адренорецепторів з анти- аритмічними препаратами І класу і аміодароном, у зв’язку з можливим підсиленням їх впливу на проведення збудження і розвитком негативної інотропної дії.

Препарати наперстянки в комбінації з блокаторами бета-адренорецепторів можуть сповільнювати AV-провідність.

Симпатоміметики можуть знижувати активність препарату при одночасному призначенні.

Одночасне призначення блокаторів бета-адренорецепторів і анестетиків може пригнічувати рефлекторну тахікардію і підвищувати ризик розвитку артеріальної гіпертензії. Слід поінформувати анестезіолога про те, що пацієнт приймає Небіволол-ратіофарм.

Застережність необхідна при застосуванні деяких засобів для наркозу (циклопропан, ефір або трихлоретилен); поява «вагусних» реакцій у пацієнта можна попередити премедикацією із застосуванням атропіну.

Небіволол-ратіофарм не потенціює дію інсуліну та пероральних цукрознижувальних засобів, проте може маскувати деякі симптоми гіпоглікемії (тахікардія).

Одночасне застосування нестероїдних протизапальних лікарських засобів не зменшує гіпотензивну дію Небівололу-ратіофарм.

При одночасному призначенні циметидину концентрація небівололу в плазмі крові підвищується, однак фармакологічна активність препарату при цьому не змінюється.

Одночасне застосування ранітидину не впливає на фармакокінетику небівололу. За умови, що Небіволол-ратіофарм приймають під час їди, а антацидний засіб – між прийомами їжі, обидва лікарських засоби можна призначати одночасно.

Одночасний прийом алкоголю, фуросеміду або гідрохлортоазиду не впливає на фармакокінетику небівололу.

Небіволол не впливає на фармакокінетику і фармакодинаміку варфарину.

Одночасне призначення трициклічних антидепресантів, барбітуратів і похідних фенотіазину може підсилювати гіпотензивний ефект препарату.

Оскільки в метаболізмі небівололу бере участь ізофермент CYP 2D6, то супутнє медикаментозне лікування інгібіторами зворотнього захоплення серотоніну або іншими препаратами, які метаболізуються переважно цим же шляхом, може сприяти тому, що фармакокінетика небівололу в осіб з його швидким та помірним метаболізмом стає однаковою.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Небіволол – кардіоселективний блокатор β1-адренорецепторів третього покоління з вазодилатуючими властивостями. Чинить антигіпертензиву, антиангінальну і антиаритмічну дію. Є рацематом, що складається з двох енантіомерів: SRRR-небівололу (або D-небівололу) та RSSS-небівололу (або L-небівололу). Небіволол є високоселективним конкурентним блокатором β1-адренорецепторів (цей ефект пов’язаний з D-енантіомером) і чинить помірну вазодилатуючу дію за рахунок метаболічної взаємодії з

L-аргініном/оксидом азоту (NO) (цей ефект пов’язаний з L-енантіомером). В терапевтичних дозах не проявляє мембраностабілізуючої активності. Знижує частоту серцевих скорочень та рівень артеріального тиску у стані спокою і при навантаженнях у пацієнтів як з нормальним артеріальним тиском, так і з артеріальною гіпертензією. Гіпотензивний ефект зберігається при тривалому лікуванні. Не впливає на толерантність до фізичного навантаження.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Після перорального застосування обидва енантіомери небівололу швидко всмоктуються у травному тракті. Прийом їжі не впливає на всмоктування препарату.

Розподіл. Обидва енантіомери зв’язуються з білками плазми крові, переважно з альбуміном. Зв’язування з білками плазми крові SRRR-небівололу становить 98,1 %, RSSS-небівололу -97,9 %.

Метаболізм. Метаболізується в організмі з утворенням активних гідроксиметаболітів. Метаболізм небівололу здійснюється шляхом аліциклічного та ароматичного гідроксилювання, N-деалкілування та глюкуроніювання, крім того, утворюються глюкуроніди гідроксиметаболітів. Метаболізм небівололу шляхом ароматичного гідроксилювання пов’язаний з генетичним окиснювальним поліморфізмом, який залежить від CYP 2D6. Біодоступність небівололу при пероральному застосуванні становить в середньому 12 % у пацієнтів з прискореним метаболізмом, і є майже повною в осіб з повільним метаболізмом. При досягненні рівноваженого стану при застосуванні рівних доз препарату максимальна концентрація незміненого небівололу в осіб з повільним метаболізмом приблизно в 23 рази вища, ніж в осіб з прискореним метаболізмом; враховуючи це особам з уповільненим метаболізмом призначають препарат в більш низьких дозах. В осіб з прискореним метаболізмом період напіввиведення енантіомерів небівололу становить в середньому 10 годин, у пацієнтів з уповільненим метаболізмом – в 3 – 5 разів більше. В осіб з прискореним метаболізмом концентрація RSSS-небівололу в плазмі крові дещо вища, ніж SRRR-небівололу. В осіб з уповільненим метаболізмом ця різниця більша. Стан рівноважної концентрації в плазмі крові небівололу у більшості пацієнтів (особи з прискореним метаболізмом) досягається протягом 24 годин, а гідроксиметаболітів – через декілька діб. Фармакокінетика препарату однакова у пацієнтів різного віку.

Виведення. Через 1 тиждень після застосування приблизно 38 % дози препарату виводиться з сечею, 48 % - з калом. В незміненому вигляді з сечею виводиться не більше

0,5 % небівололу.

Фармацевтичні характеристики;

Основні фізико-хімічні властивості

таблетки, круглі, двоопуклі, від білого до майже білого кольору, з перехресними лініями розлому з одного боку, з рівною поверхнею з іншого боку.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка

По 14 таблеток, по 1 або 2 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Виробник кінцевого продукту: Меркле ГмбХ, Німеччина.

Виробник in bulk і пакувальник: Торрент Фармасьютикалс Лтд., Індія

Заявник: ратіофарм ГмбХ, Німеччина.

Місцезнаходження

Виробники: Меркле ГмбХ, вул. Людвіга Меркле 3, 89143, Блаубойрен, Німеччина; Торрент Фармасьютикалс Лтд., Індія, Ахмедабад-Месана Хайвей, Р.О. Індрад, Талука Каді, Діст. Месана, Гуджарат 382721, Індія.

Заявник: ратіофарм ГмбХ, вул. Граф-Арко, 3, 89079, Ульм, Німеччина.