Небикард

Склад

діюча речовина: nebivolol;

1  таблетка містить  небівололу гідрохлориду еквівалентно небівололу 2,5 мг або  5 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, натрію кроскармелоза, гідроксипропілметилцелюлоза, полісорбат 80, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний.

Лікарська форма

Таблетки.

Фармакотерапевтична група

Селективні блокатори β-адренорецепторів. Код АТС С07А В12.

Показання

Артеріальна гіпертензія.

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини чи до будь-якої з допоміжних речовин. Печінкова недостатність або порушення функції печінки; гостра серцева недостатність, кардіогенний шок; декомпенсована серцева недостатність, яка вимагає застосування інотропних засобів, синдром слабкості синусового вузла; синоаурикулярна блокада; атріовентрикулярна блокада ІІ і ІІІ ступеня (з/без штучного водія ритму); бронхоспазм і бронхіальна астма в анамнезі; нелікована феохромоцитома; метаболічний ацидоз; брадикардія (частота серцевих скорочень менше 60 ударів за хвилину), артеріальна гіпотензія (систолічний тиск нижче 90 мм рт.ст.); тяжкі порушення периферичного кровообігу. Одночасне застосування з флоктафеніном і сультопридом. Вагітність і період годування груддю.

Спосіб застосування та дози

Препарат застосовують незалежно від прийому їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини. Прийом препарату бажано здійснювати в один і той же самий час.

Артеріальна гіпертензія. Доза становить 1 таблетку на добу; краще приймати в один і той же самий час. Таблетку можна приймати під час їди. Антигіпертензивний ефект виявляється через

1-2 тижні лікування. У деяких випадках оптимальна дія досягається лише через 4 тижні.

Блокатори β-адренорецепторів можна застосовувати як монотерапію або у комбінації з іншими гіпотензивними препаратами. Додатковий гіпотензивний ефект досягається при комбінованому прийомі 5 мг Небікарду та 12,5-25 мг гідрохлортіазиду.

Пацієнти з нирковою недостатністю: рекомендована початкова доза – 2,5 мг на добу. При необхідності добову дозу можна збільшити до 5 мг.

Пацієнти з печінковою недостатністю: досвід застосування препарату таким хворим обмежений, тому застосування небівололу протипоказано.

Пацієнти літнього віку: пацієнтам віком старше 65 років рекомендована початкова добова доза становить 2,5 мг на добу. При необхідності добову дозу можна збільшити до 5 мг. Досвід застосування препарату пацієнтам віком старше 75 років обмежений, тому при призначенні препарату таким хворим необхідні обережність та ретельний контроль.

Побічні реакції

З боку імунної системи: ангіоневротичний набряк, реакції гіперчутливості.

Психічні розлади: жахливі нічні сновидіння, депресія.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезія, синкопе.

З боку органа зору: порушення зору.

З боку серцево-судинної системи: брадикардія, серцева недостатність, подовження атріовентрикулярної провідності, атріовентрикулярна блокада, артеріальна гіпотензія, посилення переміжної кульгавості.

З боку дихальної системи: задишка, бронхоспазм.

З боку травного тракту: запор, нудота, діарея, диспепсія, метеоризм, блювання, абдомінальний біль, гепатотоксична дія.

З боку шкіри: алергічні реакції, шкірний свербіж, шкірні реакції еритемного характеру, загострення псоріазу.

З боку репродуктивної системи: еректильні порушення, імпотенція.

Загальні розлади: відчуття втомлюваності, набряки.

З боку опорно-рухової системи: м’язова слабкість, судоми, біль у м’язах.

Наступні побічні реакції повідомлялися для бета-адреноблокаторів: галюцинації, психози, сплутаність свідомості, холодні/ціанотичні кінцівки, синдром Рейно, сухість очей, токсичне ураження слизової оболонки очей.

Передозування

Симптоми: брадикардія, артеріальна гіпотензія, бронхоспазм і гостра серцева недостатність.

У разі передозування або розвитку гіперергічної реакції слід забезпечити постійний медичний нагляд за пацієнтом та надання йому інтенсивної медичної допомоги.

Рекомендується контролювати рівень вмісту глюкози у крові. Всмоктування діючої речовини, яка ще міститься у травному тракті, можна попередити шляхом промивання шлунка, введенням активованого вугілля та проносних засобів. Може знадобитися проведення штучної вентиляції легенів. Для усунення брадикардії рекомендується введення атропіну чи метилатропіну. Лікування артеріальної гіпотензії та шоку слід проводити за допомогою плазми або плазмозамінників і, якщо виникне у цьому потреба, катехоламінів. β-блокуючу дію можна припинити повільним внутрішньовенним введенням ізопреналіну гідрохлориду, розпочинаючи з дози 2,5 мкг/хв, до того часу, поки не встановиться очікуваний ефект. У разі несприйнятливості можна ізопреналін комбінувати з допаміном. Якщо цей захід не призводить до бажаного результату, можна застосувати внутрішньовенне введення 50-100 мкг/кг глюкагону. При необхідності ін’єкцію протягом 1 години слід повторити і далі, якщо потрібно, провести внутрішньовенну краплинну інфузію глюкагону із розрахунку 70 мкг/кг/год. В екстремальних випадках, наприклад, при брадикардії, резистентній до терапії, можна використати водій ритму.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Не застосовують.

Діти

Не застосовують.

Особливості застосування

При спостереженні за хворими, які приймали небіволол протягом 3 років, розвиток толерантності до нього не спостерігався. Блокатори β-адренорецепторів можна застосовувати як для монотерапії, так і в комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами. До цього часу додатковий гіпотензивний ефект вивчався у клінічному дослідженні лише при комбінованому застосуванні небівололу та 12,5-25 мг гідрохлортіазиду.

Загальними для блокаторів β-адренорецепторів є певні попередження і запобіжні заходи.

Анестезія. Підтримування блокади β-адренорецепторів зменшує ризик порушень серцевого ритму під час введення у наркоз і інтубації. Якщо при підготовці до хірургічного втручання блокаду

β-адренорецепторів переривають, то не менше ніж за 24 години до цього слід припинити застосування блокаторів β-адренорецепторів. Обережність потрібна при застосуванні окремих анестетиків, які спричиняють пригнічення міокарда, таких як циклопропан, ефір або трихлоретилен. Появу вагусних реакцій у пацієнта можна попередити за допомогою внутрішньовенного введення атропіну.

Серце і судини. Як правило, пацієнтам із декомпенсованою хронічною серцевою недостатністю блокатори β-адренорецепторів не слід призначати до того часу, поки їх стан не стане стабільним. Припиняти терапію блокатором β-адренорецепторів пацієнтам із ішемічною хворобою серця слід поступово, тобто протягом 1-2 тижнів. При необхідності, щоб запобігти загостренню захворювання, рекомендується одночасно розпочинати лікування препаратом-замінником.

Блокатори β-адренорецепторів можуть спричиняти брадикардію. Якщо пульс у стані спокою знижується до 50-55 ударів за хвилину і/чи у пацієнта розвиваються симптоми, які вказують на брадикардію, то дозу рекомендують зменшити.

Блокатори β-адренорецепторів слід застосовувати з обережністю при лікуванні:

• пацієнтів із порушеннями периферичного кровообігу (синдром Рейно, переміжна кульгавість), оскільки може розвинутися загострення зазначених захворювань;
• у пацієнтів із атріовентрикулярною блокадою І ступеня у зв’язку з негативним впливом блокаторів β-адренорецепторів на провідність;
• хворих на стенокардію Принцметала внаслідок можливої, опосередкованої

a-адренорецепторами, вазоконстрикції коронарних артерій (блокатори β-адренорецепторів можуть збільшувати частоту і тривалість нападів стенокардії).

Не рекомендована комбінація небівололу з антагоністами кальцію типу верапамілу та дилтіазему, І класом антиаритмічних засобів, антигіпертензивними засобами центральної дії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Обмін речовин і ендокринна патологія. Небіволол не впливає на вміст глюкози у хворих на цукровий діабет. Незважаючи на це, необхідно бути обережним при застосуванні його для лікування хворих цієї категорії, оскільки небіволол може маскувати деякі ознаки гіпоглікемії, наприклад, тахікардію та посилене серцебиття. Блокатори β-адренорецепторів можуть маскувати симптоми тахікардії при гіперфункції щитовидної залози. При раптовому припиненні терапії ці симптоми можуть посилитися.

Дихальні шляхи.  Пацієнтам із обструктивними  захворюваннями дихальних  шляхів блокатори

β-адренорецепторів слід застосовувати з обережністю, бо може посилитися констрикція дихальних шляхів.

Інше. Перш ніж призначати блокатори β-адренорецепторів хворим із псоріазом в анамнезі, слід ретельно зважити співвідношення між можливим ризиком і користю від їх застосування.

Блокатори β-адренорецепторів можуть підвищити чутливість до алергенів і ступінь тяжкості анафілактичних реакцій.

Слід спостерігати за пацієнтами з хронічною серцевою недостатністю, відміняти препарат слід поступово.

Слід з обережністю застосовувати препарат при феохромоцитомі, міастенії, депресії.

Через недостатній досвід лікування препаратом пацієнтам віком старше 75 років слід застосовувати препарат під пильним наглядом лікаря.

Препарат містить лактозу, тому його не слід застосовувати при спадковій непереносимості галактози, дефіциті лактази Лаппа або порушенні мальабсорбції глюкози-галактози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

При керуванні автотранспортом чи роботі з іншими механізмами слід враховувати, що іноді на початку лікування препаратом може мати місце зниження артеріального тиску, запаморочення і відчуття втомлюваності. До з’ясування індивідуальної реакції пацієнта на препарат необхідно утриматися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Препарат не можна застосовувати з такими препаратами як:

• флоктафенін: β-блокатори можуть перешкоджати компенсаторним реакціям серцево-судинної системи, асоційованим із артеріальною гіпотензією чи шоком, які можуть бути викликані флоктафеніном.
• сультоприд: при сумісному застосуванні препаратів спостерігається підвищений ризик виникнення шлуночкової аритмії.

Фармакодинамічні взаємодії.

Не рекомендована взаємодія

Антиаритмічні засоби І класу: хінідин, гідрохінідин, цибензолін, флекаїнід, дизопірамід, лідокаїн, мекселитин, пропафенон – потенціюється вплив на атріовентрикулярну провідність, підвищується негативна інотропна дія.

Антагоністи кальцію типу верапаміл/дилтіазем – негативний вплив на скоротливість та атріовентрикулярну провідність При комбінації блокаторів β-адренорецепторів з антагоністами кальцію типу верапаміл та дилтіазем потрібно дотримуватись обережності у зв’язку з їх негативною інотропною дією та впливом на атріовентрикулярну провідність. Пацієнтам, які приймають Небікард, внутрішньовенне введення верапамілу протипоказано, оскільки може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та атріовентрикулярної блокади. 

Антигіпертензивні препрати центральної дії (клонідин, гуанфацин, моксонідин, метилдопа, рілменидин): погіршення стану при серцевій недостатності внаслідок зниження тонусу симпатичної нервової системи (зменшення частоти серцевих скорочень і серцевого викиду). Раптова відміна може підвищити ризик виникнення синдрому «рикошету». При раптовому припиненні довготривалого лікування клонідином блокатори β-адренорецепторів підвищують ризик розвитку «синдрому відміни» з підвищенням артеріального тиску, тому відміну слід проводити поступово.

Комбінації, які слід застосовувати з обережністю.

Антиаритмічні засоби ІІІ класу (аміодарон): може потенціюватися вплив на атріовентрикулярну провідність. 

Анестезуючі засоби. Одночасне застосування β-адреноблокаторів і анестезуючих засобів може пригнічувати рефлекторну тахікардію і підвищувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Анестезіолога необхідно проінформувати про те, що пацієнт приймає Небікард.

Інсулін і пероральні протидіабетичні засоби. Хоча Небікард не впливає на рівень глюкози, він може маскувати деякі симптоми гіпоглікемії, наприклад, тахікардію, серцебиття.

Одночасне застосування з баклофеном і аміфостином сприяє загостренню артеріальної гіпотензії, дозу гіпотензивних препаратів слід зменшити.

Теоретично одночасне застосування Небікарду з мефлоквином може призвести до подовження інтервалу QT.

Комбінації, про які слід повідомити.

Серцеві глікозиди. Глікозиди наперстянки у поєднанні з блокаторами β-адренорецепторів можуть подовжувати час атріовентрикулярного проведення. Клінічні дослідження не показували будь-якої взаємодії, небіволол не впливає на кінетику дигоксину.

Антагоністи кальцію дигідропіридинового типу (амлодипін, фелодипін, лацидипін, ніфедипін, нікардипін, німодипін, нітрендипін): їх одночасне застосування може підвищувати ризик виникнення артеріальної гіпотензії і не можна виключити ризик погіршення шлуночкової скоротливості.

Антипсихотичні засоби, антидепресанти (трициклічні антидепресанти, барбітурати і фенотіазін): їх одночасне застосування може підвищувати гіпотензивну дію бета-блокаторів (адитивна дія).

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗП): одночасне застосування небівололу з нестероїдними протизапальними засобами не впливає на його антигіпертензивну дію.

Симпатоміметичні  засоби. Симпатоміметичні засоби можуть протидіяти  активності

β-адреноблокаторів. Блокатори β-адренорецепторів можуть  призвести до  безперешкодної

α-адренергічної  активності симпатикотонічних засобів як  з  α-адренергічною, так  і з

β-адренергічною дією (небезпека розвитку артеріальної гіпертензії, тяжкої брадикардії, атріовентрикулярної блокади).

Фармакокінетичні взаємодії.

Оскільки у процесі метаболізму небівололу бере участь ізофермент CYP2D6, то супутнє медикаментозне лікування препаратами, які інгібують зворотне захоплення серотоніну, наприклад, пароксетин, флуоксетин, тіоридазин, хінідин, декстрометорфан або інші сполуки, які метаболізуються переважно тим же самим метаболічним шляхом, може сприяти тому, що реакція осіб зі швидким метаболізмом стане схожа на реакцію осіб із повільною метаболізацією, підвищується ризик брадикардії та інших побічних реакцій.

При одночасному застосуванні циметидину підвищувався рівень небівололу у плазмі крові, але без зміни клінічної активності. Одночасне застосування ранітидину впливу на фармакокінетику небівололу не чинило. За умови, що Небікард приймається під час їди, а антацидний засіб – між прийомами їжі, обидва препарати можна приймати разом. При комбінації з нікардипіном підвищувалися значення концентрацій обох субстанцій у плазмі крові без зміни клінічної активності. Одночасний прийом фуросеміду та гідрохлортіазиду, а також застосування етанолу впливу на фармакокінетику не чинить. Небіволол не чинив впливу на фармакодинаміку і фармакокінетику варфарину.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Небіволол  являє собою  рацемат,  який  складається  з двох енантомірів: SRRR-небівололу

(D-небіволол) та RSSS-небівололу (L-небіволол). Він поєднує дві фармакологічні властивості:

• завдяки D-енантоміру небіволол є конкурентним  і  селективним  блокатором

β₁- адренорецепторів;

• завдяки L-енантоміру він має «м’які» вазодилататорні властивості внаслідок метаболічної взаємодії з L-аргініном/оксидом азоту (NO).

При одноразовому і повторному застосуванні небівололу знижується частота серцевих скорочень у стані спокою і при навантаженні як в осіб із нормальним артеріальним тиском, так і у хворих на артеріальну гіпертензію. Антигіпертензивний ефект при тривалому лікуванні зберігається. У терапевтичних дозах α-адренергічний антагонізм не спостерігається. Небіволол не має симпатоміметичної активності. У фармакологічних дозах мембраностабілізуюча активність небівололу відсутня. Небіволол не чинить суттєвого впливу на толерантність до фізичного навантаження.

Фармакокінетика. Після перорального прийому відбувається швидке всмоктування обох енантомірів небівололу. На всмоктування небівололу їжа не впливає, тому його можна приймати незалежно від прийому їжі. Небіволол метаболізується у печінці, зокрема з утворенням активних гідроксиметаболітів. Метаболізм небівололу пов’язаний з генетичним окисним поліморфізмом, який залежить від СYP2D6. Біодоступність перорально введеного небівололу становить у середньому 12 % у швидкометаболізуючих осіб і є майже повною в осіб із повільною метаболізацією. Виходячи з різниці швидкості метаболізації, дозування Небікарду потрібно встановлювати залежно від індивідуальних потреб пацієнта; особи з повільною метаболізацією потребують нижчих доз. В осіб зі швидкою метаболізацією значення періоду напіввиведення енантомірів небівололу з плазми крові становлять у середньому 10 годин, а в осіб із повільною метаболізацією ці значення у 3-5 разів більші. В осіб зі швидкою метаболізацією концентрація RSSS-небівололу у плазмі крові дещо вища, ніж SRRR-небівололу. Вік людини на фармакокінетику небівололу не впливає. Через 1 тиждень після прийому близько 38 % дози препарату виводиться з сечею, 48 % – з калом. У незміненому стані з сечею виводиться не більше 0,5 % небівололу.

Основні фізико-хімічні властивості

таблетки по 2,5 мг: круглі плоскі таблетки зі скошеними краями, білого або майже білого кольору, з логотипом «TORRENT» з одного боку та гладенькі – з іншого; таблетки по 5 мг: круглі плоскі таблетки зі скошеними краями, білого або майже білого кольору, з логотипом «TORRENT» з одного боку та з лінією розлому – з іншого.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати у сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °C.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері, по 2 або 5 блістерів, об’єднаних в один, у картонній упаковці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ТОРРЕНТ ФАРМАСЬЮТІКАЛС Лтд.

Місцезнаходження

Індрад, 382 721. Діст. Мехсана, Індія.

Вілл. Бхуд і Макхну Маджра, Бадди – 173205, Тех Налагарх Діст. Солан (Х.П), Індія.