Навельбин концентрат для р-ра д/инф 10 мг/мл (10 мг) по 1 мл №10 во флак:

Склад

діюча речовина: vinorelbine;

1 мл розчину містить вінорельбіну тартрату 13,85 мг (що еквівалентно 10 мг вінорельбіну);

допоміжні речовини: вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Концентрат для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний або світло-жовтий розчин, що не містить видимих механічних включень.

Фармакотерапевтична група

Антинеопластичні засоби. Алкалоїди барвінку та їх аналоги.

Код АТХ L01C A04.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Вінорельбін є антинеопластичним лікарським засобом з родини алкалоїдів барвінку, однак на відміну від усіх інших алкалоїдів барвінку, катарантинова складова молекули вінорельбіну структурно модифікована. На молекулярному рівні вінорельбін впливає на динамічну рівновагу тубуліну в мікротрубочковому апараті клітини. Вінорельбін інгібує полімеризацію тубуліну і зв'язується переважно з мітотичними мікротрубочками, вплив на аксональні мікротрубочки спостерігається лише при високих концентраціях препарату. Індукція спіралізації тубуліну під дією вінорельбіну виражена слабше, ніж при застосуванні вінкристину.

Препарат блокує мітоз на стадіях G2-M, спричиняючи загибель клітин під час інтерфази або при подальшому мітозі.

Фармакокінетика.

Розподіл. Рівноважний об'єм розподілу вінорельбіну великий і в середньому становить 21,2 л/кг (діапазон 7,5-39,7 л/кг), що свідчить про екстенсивний розподіл у тканинах організму. Зв'язування с білками плазми крові низьке (13,5%). Однак вінорельбін добре зв'язується з клітинними елементами крові, особливо тромбоцитами (78%). Значною мірою поглинається легенями, де за даними хірургічних біопсій досягає концентрацій до 300 разів вище, ніж у сироватці крові. Вінорельбін не виявляється у тканинах центральної нервової системи.

Біотрансформація. Усі метаболіти вінорельбіну утворюються за участі ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому P450, за виключенням 4-О-деацетилвінорельбіну, який формується за участі карбоксилестераз. 4-О-деацетилвінорельбін є єдиним активним метаболітом і головним метаболітом, що виявляється у крові. Сульфатні і глюкуронідні кон'югати не виявлено.

Виведення. Середній період напіввиведення в термінальній фазі становить близько 40 годин. Кліренс вінорельбіну високий, він наближається до швидкості печінкового кровотоку і становить у середньому 0,72 л∙год^–1∙кг^–1 (діапазон 0,32-1,26 л∙год^–1∙кг^–1). Менше 20% внутрішньовенної дози виводиться нирками, переважно у незміненому вигляді. Більша частина препарату виводиться з жовчю у вигляді незміненого вінорельбіну та його метаболітів.

Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів.

Пацієнти з порушеннями функції нирок та печінки.

Фармакокінетика вінорельбіну у пацієнтів з порушеннями функції нирок не вивчалася, однак зниження доз у таких випадках не потрібне, враховуючи низьку ниркову екскрецію вінорельбіну.

Результати дослідження фармакокінетики вінорельбіну у пацієнток з раком молочної залози з метастазами у печінку показали, що зміна середнього кліренсу вінорельбіну спостерігалася лише при ураженні понад 75% печінки.

Під час фармакокінетичного дослідження з підбором доз у рамках I фази у 6 онкологічних пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки (рівнем білірубіну не більше, ніж у 2 рази вище за верхню межу норми (ВМН) і рівнями трансаміназ не більше, ніж у 5 разів вище за ВМН), які отримували вінорельбін у дозах до 25 мг/м² поверхні тіла, а також 8 онкологічних пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (рівнем білірубіну понад 2 рази вище за ВМН і рівнями трансаміназ понад 5 разів вище за ВМН), які отримували вінорельбін у дозах до 20 мг/м² поверхні тіла, середній загальний кліренс вінорельбіну був порівнянний з кліренсом у пацієнтів з нормальною функцією печінки. Тобто фармакокінетика вінорельбіну не змінюється у пацієнтів з помірними або тяжкими порушеннями функції печінки. Однак як запобіжний захід рекомендується зменшувати дозу до 20 мг/м² поверхні тіла та систематично контролювати гематологічні показники у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки.

Літні пацієнти

Дослідження на літніх (старше 70 років) хворих на недрібноклітинний рак легенів показало, що фармакокінетика вінорельбіну у пацієнтів старшого віку не змінюється. Однак оскільки літні пацієнти ослаблені, при збільшенні доз вінорельбіну необхідна обережність.

Фармакокінетичні/фармакодинамічні залежності

Була продемонстрована сильна залежність між системною експозицією вінорельбіну та зниженням кількості лейкоцитів або поліморфноядерних клітин.

Показання

• Недрібноклітинний рак легенів.
• Метастатичний рак молочної залози.
• Рак передміхурової залози, резистентний до гормонотерапії (у комбінації з малими дозами глюкокортикостероїдів для внутрішнього застосування).

Протипоказання

• Підвищена чутливість до вінорельбіну та інших компонентів препарату або до інших алкалоїдів барвінку.
• Кількість нейтрофілів менше 1500/мм³ (1,5×10⁹/л) або тяжкі інфекційні захворювання, наявні чи нещодавно перенесені (протягом останніх 2 тижнів).
• Кількість тромбоцитів менше 100000/мм³ (100 ×10⁹/л).
• Вагітність.
• Період годування груддю.
• Супутнє застосування вакцини проти жовтої лихоманки.

Особливі заходи безпеки

Приготуванням і введенням розчинів для інфузій має займатися кваліфікований персонал.

При роботі з Навельбіном необхідно додержуватися правил роботи з цитотоксичними препаратами та обов’язково користуватися захисним одягом (одноразовими рукавичками, масками, окулярами, халатами і шапочками або комбінезонами). У разі розливання або розбризкування препарату забруднену ділянку слід витерти і промити.

При потраплянні розчинів Навельбіну в очі, їх необхідно негайно промити великою кількістю 0,9 % розчину натрію хлориду. У разі потрапляння розчинів Навельбіну на шкіру, її ретельно промивають водою з милом, а потім великою кількістю води.

Після завершення роботи з препаратом робоче місце слід ретельно очистити і вимити руки та обличчя.

Невикористані залишки препарату, а також усі інструменти та матеріали, що контактували з Навельбіном при приготуванні та введенні розчинів для інфузій і прибиранні, необхідно знищувати згідно із затвердженою процедурою утилізації відходів цитотоксичних речовин.

Вагітних медичних працівників потрібно попереджати, що препарат є цитотоксичним і що їм слід уникати роботи з ним.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Взаємодії, характерні для всіх цитотоксичних препаратів

Протипоказані комбінації

Вакцина проти жовтої лихоманки: ризик розвитку фатальної генералізованої інфекції.

Небажані комбінації

Живі атенуйовані вакцини: ризик розвитку генералізованої інфекції з можливим летальним наслідком, особливо у пацієнтів з імунодефіцитом унаслідок наявного захворювання. Рекомендується застосовувати інактивовані вакцини, якщо такі існують (наприклад, проти поліомієліту).

Фенітоїн, фосфенітоїн: ризик посилення судом, оскільки протипухлинні препарати знижують абсорбцію фенітоїну та фосфенітоїну у травному тракті, а також ризик посилення токсичних ефектів або зниження ефективності цитотоксичних препаратів унаслідок посилення печінкового метаболізму, спричиненого фенітоїном або фосфенітоїном.

Комбінації, які вимагають особливих запобіжних заходів

Пероральні антикоагулянти: оскільки при онкологічних захворюваннях зростає ризик розвитку тромбозів, пацієнтам часто призначають антикоагулянти. Враховуючи високу інтраіндивідуальну варіабельність коагуляційного статусу у онкохворих, а також потенційно можливу взаємодію між пероральними антикоагулянтами і протипухлинними препаратами, необхідно частіше контролювати МНС (міжнародне нормалізоване співвідношення).

Комбінації, які вимагають уваги

Імуносупресанти (циклоспорин, такролімус, еверолімус, сіролімус): можлива надмірна імуносупресія з ризиком розвитку лімфопроліферації.

Взаємодії, характерні для алкалоїдів барвінку

Небажані комбінації

Ітраконазол, посаконазол: посилення нейротоксичності алкалоїдів барвінку внаслідок зниження їх печінкового метаболізму.

Комбінації, які вимагають особливих запобіжних заходів

Інгібітори протеази ВІЛ: можливе посилення токсичності антимітотичних препаратів внаслідок зниження їх печінкового метаболізму, спричиненого інгібіторами протеази. В таких випадках необхідний регулярний клінічний контроль стану хворого та, за необхідності, корекція доз антимітотичних препаратів.

Комбінації, які вимагають уваги

Мітоміцин С: ризик посилення легеневої токсичності мітоміцину С та алкалоїдів барвінку.

Оскільки алкалоїди барвінку є субстратами для Р-глікопротеїну, необхідна обережність при супутньому застосуванні сильних інгібіторів або індукторів цього транспортного білка.

Взаємодії, характерні для вінорельбіну

Оскільки ізофермент CYP3A4 відіграє головну роль у метаболізмі вінорельбіну, при супутньому застосуванні сильних інгібіторів цього ізоферменту концентрація вінорельбіну у крові може підвищуватися, а при супутньому застосуванні сильних індукторів CYP3A4 – знижуватися.

При комбінованому застосуванні вінорельбіну та інших препаратів з мієлосупресивною дією може посилюватися пригнічення функції кісткового мозку.

При поліхіміотерапії вінорельбіном і цисплатином не спостерігається взаємної фармакокінетичної взаємодії протягом декількох курсів лікування. Однак частота розвитку гранулоцитопенії при такій комбінованій терапії вища, ніж при монотерапії вінорельбіном.

Особливості застосування

Лікування Навельбіном має здійснюватися під наглядом кваліфікованого лікаря-онколога.

Оскільки Навельбін пригнічує систему кровотворення, в період лікування необхідно регулярно контролювати гематологічні показники (перед кожним введенням препарату визначати рівень гемоглобіну, кількість лейкоцитів, нейтрофілів і тромбоцитів).

Головним дозолімітуючим побічним ефектом при лікуванні Навельбіном є нейтропенія. Вона має некумулятивний характер. Мінімальна кількість нейтрофілів в крові спостерігається через 7-14 днів після введення препарату, після чого показники швидко нормалізуються (протягом 5-7 днів). При зниженні кількості нейтрофілів до рівня менше ніж 1500/мм³ (1,5×10⁹/л) та/або зниженні кількості тромбоцитів до рівня менше ніж 100000/мм³ (100´10⁹/л) введення Навельбіну відстрочують до нормалізації гематологічних показників.

При появі ознак або симптомів розвитку інфекції пацієнта необхідно негайно обстежити і призначити відповідне лікування.

В період лікування Навельбіном не рекомендується проводити вакцинацію живими атенуйованими вакцинами (застосування вакцини проти жовтої лихоманки протипоказане).

Необхідна обережність при супутньому застосуванні сильних інгібіторів або індукторів ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому P450. Тому не рекомендується комбіноване застосування Навельбіну з такими препаратами, як фенітоїн, фосфенітоїн, ітраконазол, посаконазол.

Особлива обережність необхідна при лікуванні пацієнтів з ішемічною хворобою серця в анамнезі.

Фармакокінетика вінорельбіну не змінюється у хворих з помірними або тяжкими порушеннями функції печінки. Рекомендації щодо корекції доз для цих категорій пацієнтів наведені у розділі "Спосіб застосування та дози".

Враховуючи незначну ниркову екскрецію вінорельбіну, немає фармакокінетичних підстав для зниження доз Навельбіну для пацієнтів з порушеннями функції нирок.

Навельбін не можна призначати у комбінації з променевою терапією на ділянку печінки.

Слід вживати усіх заходів для запобігання потраплянню розчинів Навельбіну в очі, оскільки це може спричинити тяжке подразнення і навіть утворення виразок на рогівці. Якщо це все ж сталося, очі необхідно негайно промити 0,9 % розчином натрію хлориду і звернутися за допомогою до лікаря-офтальмолога.

Після додаткового розведення препарату 0,9 % розчином натрію хлориду або 5 % розчином глюкози його фізична і хімічна стабільність зберігається протягом 8 днів при кімнатній температурі (20±5 °С) або у холодильнику (при температурі від 2 до 8 °С).

З мікробіологічої точки зору препарат після розведення слід використати негайно. Якщо препарат не вводили негайно, лікар бере на себе відповідальність щодо умов і тривалості його зберігання до введення. Зазвичай тривалість такого зберігання не повинна перевищувати 24 години при температурі від 2 до 8 °С, за винятком тих випадків, коли розведення проводили у контрольованих і валідованих асептичних умовах.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Оскільки є підстави вважати, що Навельбін може спричиняти серйозні вади розвитку плода, його не слід призначати у період вагітності. Доклінічні дослідження репродуктивної токсичності показали, що вінорельбін спричиняє ембріо- і фетолетальні, а також тератогенні ефекти у тварин.

За життєвими показаннями Навельбін можна застосовувати вагітним лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Лікар повинен попередити пацієнтку про потенційну небезпеку лікування Навельбіном для плода та отримати її письмову згоду на введення препарату. У таких випадках доцільно проконсультуватися з фахівцем-генетиком.

Під час і протягом щонайменше 3 місяців після припинення терапії пацієнткам репродуктивного віку необхідно використовувати надійні методи контрацепції для запобігання вагітності у цей період.

Невідомо, чи екскретується Навельбін у грудне молоко. Екскреція вінорельбіну у грудне молоко під час досліджень на тваринах не вивчалася. Оскільки не можна виключити ризик потрапляння препарату в грудне молоко, у період лікування слід припинити годування груддю.

Зважаючи на можливу генотоксичну дію вінорельбіну, чоловікам рекомендується запобігати зачаттю у процесі лікування і щонайменше протягом 3 місяців після закінчення терапії препаратом.

Оскільки лікування Навельбіном може спричинити необоротну безплідність, чоловікам, які бажають стати батьками у майбутньому, рекомендується вдатися до кріоконсервації сперми до початку терапії.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Вплив Навельбіну на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами дотепер не досліджувався. Виходячи з фармакодинамічного профілю препарату, він не повинен чинити такий вплив, однак враховуючи можливість виникнення деяких побічних реакцій, при керуванні транспортними засобами та роботі з механізмами необхідно проявляти обережність.

Спосіб застосування та дози

Препарат призначений виключно для внутрішньовенного застосування.

Не дозволяється інтратекальне введення препарату. Воно може бути фатальним.

Недрібноклітинний рак легенів і метастатичний рак молочної залози

При монотерапії Навельбін зазвичай вводять у дозі 25-30 мг/м² поверхні тіла 1 раз на тиждень. У комбінації з іншими протипухлинними засобами схема введення залежить від протоколу лікування. Зазвичай препарат вводять у такій самій дозі (25-30 мг/м² поверхні тіла), але через більші проміжки часу, наприклад у 1-й і 5-й дні або 1-й і 8-й дні курсу тривалістю 3 тижні.

Гормонорезистентний рак передміхурової залози

Звичайна доза – 30 мг/м² поверхні тіла у 1-й та 8-й дні курсу тривалістю 3 тижні разом із кортикостероїдами у низьких дозах щоденно (наприклад, гідрокортизон у дозі 40 мг на добу).

Літні пацієнти

Клінічні дослідження не виявили відмінностей у ефективності терапії для пацієнтів літнього віку, хоча не можна виключити більш виражену чутливість у деяких з цих пацієнтів. Фармакокінетика вінорельбіну з віком не змінюється.

Пацієнти з порушеннями функції печінки

Фармакокінетика вінорельбіну не змінюється у пацієнтів з помірними або тяжкими порушеннями функції печінки. Однак як запобіжний захід рекомендується зменшувати дозу Навельбіну до 20 мг/м² поверхні тіла та систематично контролювати гематологічні показники у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки.

Пацієнти з порушеннями функції нирок

Враховуючи незначну ниркову екскрецію вінорельбіну, немає фармакокінетичних підстав для зниження доз Навельбіну для пацієнтів з порушеннями функції нирок.

Інструкції щодо застосування

Концентрат для розчину для інфузій розводять 20-50 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину глюкози і вводять внутрішньовенно протягом 6-10 хв. Завжди після введення розчину Навельбіну вену слід промивати від залишків препарату, вводячи як мінімум 250 мл 0,9 % розчину натрію хлориду.

Оскільки Навельбін необхідно застосовувати виключно внутрішньовенно, перед введенням препарату слід впевнитися, що голка знаходиться у вені. При потраплянні препарату в оточуючі тканини можливе значне подразнення. Якщо це сталося, слід негайно припинити введення, промити вену 0,9 % розчином натрію хлориду і виконати аспірацію препарату. Залишок розчину для інфузії вводять в іншу вену. Помірно гарячі компреси сприяють дифузії препарату, який потрапив поза вену, і, ймовірно, знижують ризик розвитку целюліту. У разі екстравазації негайне внутрішньовенне введення кортикостероїдів дозволяє знизити ризик розвитку флебіту.

Перед введенням розчину для інфузій його перевіряють візуально. Дозволяється вводити лише прозорі безбарвні або світло-жовті розчини, які не містять видимих механічних включень.

Була продемонстрована сумісність препарату зі скляними флаконами, інфузійними мішками з полівінілхлориду чи вінілацетату, а також інфузійними системами з трубками з ПВХ.

Діти

Безпека та ефективність застосування Навельбіну дітям не встановлені, тому препарат не рекомендується призначати цій категорії пацієнтів.

Під час двох клінічних досліджень II фази 33 і 46 педіатричних пацієнтів з рецидивами солідних пухлин, включаючи рабдоміосаркому, інші саркоми м'яких тканих, саркому Юінга, ліпосаркому, синовіальну саркому, фібросаркому, рак ЦНС, остеосаркому та нейробластому, отримували Навельбін у дозах від 30 до 33,75 мг/м² поверхні тіла у перший та восьмий дні курсу з повторенням курсів кожні 3 тижні або щотижнево протягом 6 тижнів з повторенням курсів кожні 8 тижнів. При цьому не був відзначений виражений клінічний ефект. Профіль токсичності у дітей був подібним до такого у дорослих пацієнтів.

Передозування

Симптоми: передозування препарату може спричинити гіпоплазію кісткового мозку, яка іноді супроводжується розвитком інфекцій, гарячки і паралітичної непрохідності кишечника.

Лікування: симптоматична та підтримуюча терапія, а також переливання гранулоцитарної маси, введення препаратів, які стимулюють гранулоцитопоез, та антибіотикотерапія широкого спектра дії за рішенням лікаря.

Специфічний антидот невідомий.

Побічні реакції

Залежно від частоти побічні реакції розподілені на такі категорії: дуже поширені (≥ 1/10), поширені (≥ 1/100, < 1/10), непоширені (≥ 1/1000, < 1/100), рідко поширені (≥ 1/10000, < 1/1000), поодинокі (< 1/10000), з невідомою частотою (наявні дані не дозволяють оцінити частоту цих реакцій).

Інфекції та інвазії

Поширені: бактеріальні, вірусні або грибкові інфекції різної локалізації (дихальної системи, сечовидільної системи, травного тракту) від легкого до помірного ступеня і зазвичай оборотного характеру при відповідному лікуванні.

Непоширені: тяжкий сепсис з іншими вісцеральними порушеннями, септицемія.

Поодинокі: ускладнена септицемія, інколи з летальним наслідком.

З невідомою частотою: нейтропенічний сепсис.

З боку системи крові та лімфатичної системи

Дуже поширені: пригнічення функції кісткового мозку, що виявляється переважно нейтропенією (3 ступеня у 24,3% хворих; 4 ступеня – у 27,8% хворих), яка минає протягом 5-7 днів і не має кумулятивного характеру; анемія (3-4 ступеня у 7,4% хворих).

Поширені: тромбоцитопенія, яка рідко буває тяжкою (3-4 ступеня у 2,5% хворих).

З невідомою частотою: фебрильна нейтропенія.

З боку імунної системи

З невідомою частотою: системні алергічні реакції, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок або реакції анафілактоїдного типу.

З боку ендокринної системи

З невідомою частотою: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ).

З боку метаболізму

Рідко поширені: тяжка гіпонатріємія.

З невідомою частотою: анорексія.

З боку нервової системи

Дуже поширені: неврологічні порушення (3-4 ступеня у 2,7% хворих), включаючи зниження глибоких сухожильних рефлексів. Повідомлялося про слабкість нижніх кінцівок після тривалої хіміотерапії.

Непоширені: тяжкі парестезії з сенсорними і моторними симптомами.

Зазвичай ці ефекти є оборотними.

З боку серцевої системи

Рідко поширені: ішемічна хвороба серця, стенокардія, інфаркт міокарда.

Поодинокі: тахікардія, відчуття серцебиття, порушення серцевого ритму.

З боку судинної системи

Непоширені: артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, відчуття припливів і похолодніння кінцівок.

Рідко поширені: тяжка артеріальна гіпотензія, колапс.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Непоширені: задишка, бронхоспазм.

Рідко поширені: інтерстиціальні захворювання легенів, особливо у пацієнтів, які отримували Навельбін у поєднанні з мітоміцином С.

З боку травного тракту

Дуже поширені: стоматит (1-4 ступеня у 15% пацієнтів при монотерапії Навельбіном); нудота і блювання (1-2 ступеня у 30,4% хворих, 3-4 ступеня – у 2,2% хворих), терапія антиеметиками може зменшити їх частоту і тяжкість; запор (3-4 ступеня у 2,7% хворих), який рідко прогресує до паралітичної непрохідності кишечнику при монотерапії Навельбіном. При поліхіміотерапії запор 3-4 ступеня відмічається у 4,1% хворих.

Поширені: діарея, зазвичай від легкого до помірного ступеня тяжкості.

Рідко поширені: паралітична непрохідність кишечнику (лікування може бути продовжене після відновлення нормальної моторики кишечнику), панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи

Дуже поширені: відхилення від норми результатів печінкових тестів (1-2 ступеня) без клінічних симптомів (транзиторне підвищення рівнів АСТ у 27,6% хворих і АЛТ – у 29,3% хворих).

З боку шкіри і підшкірних тканин

Дуже поширені: алопеція, зазвичай легка (3-4 ступеня у 4,1% пацієнтів при монотерапії Навельбіном).

Рідко поширені: генералізовані шкірні реакції.

З невідомою частотою: еритема долонь і підошов.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини

Поширені: артралгія, включаючи біль у щелепах, міалгія.

Ефекти загального характеру і місцеві реакції

Дуже поширені: реакції у місці введення, зокрема еритема, пекучий біль, зміни кольору вени у місці введення, місцевий флебіт (3-4 ступеня у 3,7% пацієнтів при монотерапії Навельбіном).

Поширені: астенія, підвищена втомлюваність, пропасниця, біль різної локалізації (зокрема біль у грудях та біль у місці пухлини).

Рідко поширені: некроз м’яких тканин у місці введення (правильне позиціонування голки або внутрішньовенного катетера та болюсне введення з наступним промиванням вени зменшує ймовірність такої побічної реакції).

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі від 2°C до 8°C. Не заморожувати.

Несумісність

Розводити препарат можна лише стерильними розчинами, зазначеними у розділі «Спосіб застосування та дози».

Не дозволяється розведення препарату Навельбін лужними розчинами, оскільки у лужному середовищі може утворюватися осад.

Навельбін не слід змішувати з іншими лікарськими засобами в одному інфузійному флаконі або шприці.

Упаковка

По 1 мл (10 мг) або 5 мл (50 мг) у флаконі; по 10 флаконів в упаковці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

П’єр Фабр Медикамент Продакшн.

Pierre Fabre Medicament Production.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

(Аквітейн Фарм Інтернешнл) Авеню Беарн, 64320 Ідрон, Франція.

(Aquitaine Pharm International) Avenue du Bearn, 64320 Idron, France.

Юридична адреса: 45, пл. Абел Ганс, 92100 Булонь, Франція.

Legal address: 45, place Abel Gance, 92100 Boulogne, France.