Моксифлоксацин-Нортон

Склад

діюча речовина: moxifloxacin;

1 таблетка містить моксифлоксацину гідрохлориду еквівалентно моксифлоксацину 400 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, гіпромелоза, поліетиленгліколь, тальк, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Антибактеріальні засоби групи хінолонів Моксифлоксацин. Код АТС J01M A14.

Показання

Лікування інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами:

• гострий синусит;
• негоспітальна пневмонія;
• загострення хронічного бронхіту.

Протипоказання

• Гіперчутливість до моксифлоксацину, до інших хінолонів або будь-якого компонента препарату;
• пацієнтам, які мають в анамнезі тендовагініти, спричинені застосуванням хінолінів;
• захворювання ЦНС зі схильністю до виникнення судом, епілепсія;
• подовження інтервалу QT;
• гіпокаліємія;
• брадикардія;
• гостра ішемія міокарда;
• одночасний прийом з препаратами, що подовжують інтервал QT, та протиаритмічними засобами Іа (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, прокаїнамід) і ІІІ (аміодарон, сотало, дофетилід, ібутилід) класів, нейролептиками (фенотіазини, пімозид, сертиндол, галоперидол, сультоприд), трициклічними антидепресантами, деякими антибіотиками (спарфлоксацин, еритроміцин, пентамідин), протималярійними засобами (галофантрин), деякими антигістамінними препаратами (терфенадин, астемізол, мізоластин), цизапридом, вінкаміном, бепридилом, дифеманілом;
• тяжка печінкова недостатність (Чайдл-П’ю, стадія С);
• дитячий вік до 18 років;
• вагітність і період годування груддю.

Спосіб застосування та дози

Дорослим рекомендується приймати по 1 таблетці (400 мг) моксифлоксацину на день при будь-яких інфекціях. Таблетки слід приймати, не розжовуючи, з достатньою кількістю води. Препарат можна приймати незалежно від часу прийому їжі.

Тривалість терапії

Тривалість лікування визначається тяжкістю інфекції та клінічним ефектом.

Загострення хронічного бронхіту - 5 днів.

Негоспітальна пневмонія - 10 днів.

Гострий синусит - 7 днів.

Тривалість лікування Моксифлоксацином-Нортон перорально може сягати 14 днів.

Пацієнти літнього віку. Зміна режиму дозування для пацієнтів літнього віку не потрібна.

Порушення функції печінки. Для пацієнтів з незначними порушеннями функції печінки – легким (Чайдл-П’ю, стадія А) та середнім (Чайдл-П’ю, стадія В) - режим дозування не змінюється.

Ниркова недостатність. Для пацієнтів з порушенням функції нирок (у т.ч. з кліренсом креатиніну < 30 мл/хв/ 1,73 кв.м) та у тих, хто перебуває на безперервному гемодіалізі та тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі, зміна режиму дозування не потрібна.

Побічні реакції

Побічні реакції оцінювалися за частотою виникнення: часті – > 1% < 10%, нечасті – > 0,1% < 1%, поодинокі – > 0,01% <0, 1%, дуже поодинокі – менше <0,01%.

З боку імунної системи: дуже поодинокі – анафілактичні реакції, анафілактичний шок (у тому числі такий, що загрожує життю), ангіоневротичний набряк (включаючи набряк гортані, що потенційно загрожує життю).

З боку серцево-судинної системи: часті – подовження інтервалу QT у хворих із супутньою гіпокаліємією; нечасті – тахікардія, підвищення артеріального тиску, відчуття серцебиття, подовження інтервалу QT; поодинокі – зниження артеріального тиску, непритомність, периферичні набряки, вазодилатація (“приплив” крові до обличчя); дуже поодинокі – шлуночкова тахіаритмія, включаючи мерехтіння-тріпотіння шлуночків і зупинку серця, переважно в осіб зі схильними до аритмій станами.

З боку травної системи: часті – біль у животі, нудота, діарея, блювання, симптоми диспепсії, зміна “печінкових” проб; нечасті – сухість у роті, нудота, блювання, метеоризм, запор, стоматит, відсутність апетиту, кандидоз порожнини рота, стоматит, глосит, підвищення ГГТП (гама-глутамілтранспептидази) та амілази; поодинокі – гастрит, зміна кольору язика, дисфагія, жовтяниця (переважно холестатична), діарея (спричинена Clostridium difficile), гепатит (переважно холестатичний); дуже поодинокі – псевдомембранозний коліт (у поодиноких випадках такий, що загрожує життю), фульмінантний гепатит, що потенційно може призвести до розвитку небезпечної для життя печінкової недостатності.

З боку органів чуття: часті – зміна смакових відчуттів; поодинокі – шум у вухах, порушення зору, втрата смакових відчуттів, паросмія (в тому числі зміна відчуття запахів, зниження і втрата нюху), амбліопія.

З боку нервової системи та психіки: часті – запаморочення, головний біль; нечасті – безсоння, нервозність, сонливість, відчуття тривоги, тремор, парестезії; поодинокі – галюцинації, підвищення м’язового тонусу, порушення координації (включаючи розлад ходьби в результаті запаморочення або вертиго, у вкрай поодиноких випадках такі, що призводять до травм внаслідок падіння, особливо у літніх людей), ажитація, амнезія, афазія, емоціональна лабільність, порушення сну, розлад мови, порушення процесу мислення, зниження тактильного відчуття, патологічні сновидіння, судоми, сплутаність свідомості, депресія (у вкрай поодиноких випадках з можливою небезпечною поведінкою); дуже поодинокі – деперсоналізація, психотичні реакції(у вкрай поодиноких випадках з можливою небезпечною поведінкою).

З боку організму в цілому: нечасті – астенія, кандидоз, загальна слабкість, біль у грудній клітці; поодинокі – біль у ділянці таза, набряк обличчя, біль у спині, зміна лабораторних тестів, алергічні реакції, біль у ногах.

З боку крові і лімфатичної системи: нечасті – подовження протромбінового часу/збільшення МНВ (міжнародного нормалізованого відношення), лейкопенія, зниження рівня протромбіну, еозинофілія, тромбоцитопенія; поодинокі – зниження рівня тромбопластину, підвищення рівня протромбіну, тромбоцитопенія, анемія.

З боку опорно-рухового апарату: нечасті – артралгія, міалгія; поодинокі – артрит, ушкодження сухожиль; дуже поодинокі – розрив сухожиль.

З боку дихальної системи: нечасті – задишка; поодинокі – бронхоспазм.

З боку шкіри: нечасті – висипання, свербіж, підвищена пітливість; поодинокі – висипання (макулопапульозні, пустульозні, пурпура), кропив’янка; дуже поодинокі – синдром Стівенса-Джонсона.

З боку нирок та сечостатевої системи: нечасті – дегідратація (спричинена діареєю або зменшенням споживання рідини), вагінальний кандидоз, вагініт; поодинокі – порушення функції нирок (підвищення креатиніну або сечовини).

З боку метаболізму: поодинокі – гіперглікемія, гіперліпідемія, гіперурикемія, підвищення ЛДГ (лактатдегідрогенази) в поєднанні з порушенням “печінкових” тестів.

Інфекційні ускладнення: часті – мікотична суперінфекція.

З боку лабораторних показників: збільшення або зменшення величини гематокриту і вмісту еритроцитів, лейкоцитоз, гіпоглікемія, зниження гемоглобіну, підвищення лужної фосфатази, АСТ (аспартатамінотрансферази), АЛТ (аланінамінотрансферази), білірубіну, сечової кислоти, креатиніну, сечовини.

Передозування

Не відмічено будь-яких побічних ефектів при застосуванні моксифлоксацину у разових дозах до 1 200 мг і багаторазових дозах по 600 мг щоденно протягом 10 діб. У разі передозування рекомендується орієнтуватися на клінічну картину і забезпечити необхідну симптоматичну підтримуючу терапію з ЕКГ-моніторингом. Специфічного антидоту не існує. Прийом активованого вугілля на ранньому етапі всмоктування запобігає системній експозиції моксифлоксацину, що потрібно враховувати у випадку передозування препарату.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Моксифлоксацин-Нортон протипоказаний при вагітності. На час лікування препаратом годування груддю припиняють.

Діти

Ефективність та безпека моксифлоксацину у дітей та підлітків не встановлена. Тому у педіатричній практиці препарат не застосовують.

Особливості застосування

Під час лікування хінолонами можливо виникнення судом, тому слід з обережністю призначати моксифлоксацин пацієнтам із захворюваннями центральної нервової системи, які можуть спровокувати судоми або знизити судомний поріг.

Через відсутність достатньої кількості клінічних даних застосування моксифлоксацину пацієнтами з тяжкими порушеннями функції печінки (за Чайдл-П’ю, стадія С) не рекомендується. Є можливість розвитку фульмінантного гепатиту.

Показано, що при прийомі моксифлоксацину (так само, як і інших хінолонів та макролідів) у деяких пацієнтів може подовжуватись інтервал QT. Тому слід уникати призначення моксифлоксацину пацієнтам з подовженим інтервалом QT, гіпокаліємією, а також тим, хто отримує антиаритмічні препарати класу ІА (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, прокаїнамід) або класу ІІІ (аміодарон, сотало, дофетилід, ібутилід), нейролептики (фенотіазини, пімозид, сертиндол, галоперидол, сультоприд), трициклічні антидепресанти, деякі антибіотики (спарфлоксацин, еритроміцин, пентамідин), протималярійні засоби (галофантрин), деякі антигістамінні препарати (терфенадин, астемізол, мізоластин), цизаприд, вінкамін, бепридил, дифеманіл (див. розділ «Протипоказання»). При одночасному застосуванні цих препаратів збільшується ризик аритмічних станів, таких як брадикардія, гостра ішемія міокарда.

Ступінь подовження інтервалу QT може підвищуватися з підвищенням концентрації препарату, тому не слід перевищувати рекомендовану дозу. Подовження інтервалу QT пов’язано з підвищеним ризиком шлуночкових аритмій, включаючи мерехтіння-тріпотіння, зупинку серця.

При терапії фторхінолонами, в тому числі моксифлоксацином, особливо у хворих літнього віку і пацієнтів, які одержують глюкокортикостероїди, можливий розвиток тендиніту і розрив сухожиль.

При перших симптомах болю або запалення у місці ушкодження прийом препарату слід припинити і розвантажити ушкоджену кінцівку.

Застосування антибактеріальних препаратів широкого спектра дії пов’язано з ризиком розвитку псевдомембранозного коліту. Цей діагноз слід мати на увазі при лікуванні пацієнтів, у яких при застосуванні моксифлоксацину спостерігається тяжка діарея. В цьому випадку необхідно негайно відмінити моксифлоксацин та призначити відповідну терапію.

У деяких випадках вже після першого прийому препарату можуть розвинутись гіперчутливість і алергічні реакції. Дуже рідко анафілактичні реакції можуть прогресувати до життєво небезпечного анафілактичного шоку, навіть після першого прийому препарату. В цих випадках моксифлоксацин потрібно відмінити і вжити необхідних лікувальних заходів (у тому числі протишокових).

При застосуванні хінолонів відмічаються реакції фоточутливості. Однак моксифлоксацин не має фототоксичних якостей. Проте пацієнти, які отримують моксифлоксацин, повинні уникати прямих сонячних променів та ультрафіолетового опромінювання.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Враховуючи можливість виникнення такої побічної реакції, як запаморочення, рекомендовано під час застосування Моксифлоксацину-Нортон утриматись від керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Моксифлоксацин-Нортон не слід призначати разом із препаратами, які подовжують інтервал QT: антиаритмічні препарати класу ІА (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, прокаїнамід) або класу ІІІ (аміодарон, сотало, дофетилід, ібутилід), нейролептиками (фенотіазини, пімозид, сертиндол, галоперидол, сультоприд), трициклічними антидепресантами, деякими антибіотиками (спарфлоксацин, еритроміцин, пентамідин), протималярійними засобами (галофантрин), деякими антигістамінними препаратами (терфенадин, астемізол, мізоластин), цизапридом, вінкаміном, бепридилом, дифеманілом (див. розділ «Протипоказання»). При одночасному застосуванні цих препаратів збільшується ризик аритмічних станів, таких як брадикардія, гостра ішемія міокарда.

Антацидні засоби, мінерали та полівітаміни. Прийом моксифлоксацину разом з антацидними засобами, мінералами та полівітамінами може призвести до порушення всмоктування препарату через утворення хелатних комплексів з полівалентними катіонами, які містяться у цих лікарських засобах, що може спричинити зниження їхньої концентрації у плазмі крові. Таким чином, антациди, антиретровірусні та інші препарати, які містять кальцій, магній, алюміній, залізо, слід приймати щонайменше за 4 години до або через 2 години після перорального прийому моксифлоксацину.

Ранітидин. Ранітидин незначно змінює всмоктування моксифлоксацину.

Препарати, які містять кальцій. При сумісному прийомі з високими дозами препаратів, які містять кальцій, клінічно значущого впливу на всмоктування моксифлоксацину не виявлено, за винятком невеликого зниження швидкості абсорбції.

Теофілін.  Моксифлоксацин не впливає на фармакокінетику теофіліну (і навпаки), отже - не взаємодіє з ізоферментами цитохрому Р₄₅₀ підтипу 1А2.

Варфарин. При сумісному застосуванні з варфарином протромбіновий час та інші показники згортання крові не змінюються. Проте у пацієнтів, що отримували антикоагулянти сумісно з антибіотиками, в тому числі з моксифлоксацином, відмічаються випадки підвищення антикоагуляційної активності антитромботичних препаратів. Факторами ризику є наявність інфекційного захворювання (і супутній запальний процес), вік і загальний стан пацієнта. Незважаючи на те, що взаємодії між моксифлоксацином і варфарином не відмічається, для пацієнтів, які одержують сумісне лікування цими препаратами, необхідно коригувати дозу пероральних антитромботичних препаратів.

Пероральні контрацептиви. Взаємодії між моксифлоксацином і пероральними контрацептивами не спостерігається.

Протидіабетичні засоби. Не встановлено клінічно значущої взаємодії між глібенкламідом і моксифлоксацином.

Інтраконазол. При сумісному застосуванні з моксифлоксацином показник AUC (площа під кривою співвідношення “концентрація-час”) інтраконазолу змінювався дуже незначно. В свою чергу інтраконазол також не виявляє суттєвого впливу на фармакокінетичні параметри моксифлоксацину. Тому при сумісному застосуванні цих препаратів зміна режиму дозування жодного з них не потрібна.

Дигоксин. Фармакокінетика дигоксину під впливом моксифлоксацину незначно змінюється. Після багаторазового застосування моксифлоксацину у здорових добровольців спостерігалося збільшення максимальної концентрації дигоксину приблизно на 30% у рівноважному стані без впливу на AUC.

Активоване вугілля. При одночасному застосуванні активованого вугілля і моксифлоксацину перорально у дозі 400 мг системна біодоступність препарату знижується більше ніж на 80% внаслідок пригнічення його абсорбції in vivo. Застосування активованого вугілля у ранній фазі пригнічення його абсорбції запобігає подальшому зростанню системної експозиції у випадках передозування.

Морфін. При парентеральному введенні морфіну і одночасному пероральному прийомі моксифлоксацину зниження біодоступності моксифлоксацину не відмічається; С_max моксифлоксацину незначно знижується (17%).

Атенолол. Фармакокінетика атенололу незначно змінюється під впливом моксифлоксацину. Після прийому одноразової дози AUC атенололу збільшується приблизно на 4%, а С_max знижується на 10%.

Пробенецид. Пробенецид не впливає на загальний кліренс і нирковий кліренс моксифлоксацину. Отже, немає необхідності в корекції доз при сумісному введенні зазначених препаратів.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Моксифлоксацин – бактерицидний антибактеріальний препарат широкого спектра дії фторхінолонового ряду. Бактерицидна дія препарату зумовлена інгібіторною дією моксифлоксацину на бактеріальні топоізомерази II і IV, що спричиняє порушення біосинтезу ДНК мікробної клітини і, як наслідок, загибель мікробних клітин. Мінімальні бактерицидні концентрації препарату загалом співвідносні з його мінімальними інгібіторними концентраціями.

Механізми, що спричиняють розвиток резистентності до пеніцилінів, цефалоспоринів, аміноглікозидів, макролідів і тетрациклінів, не порушують антибактеріальну активність моксифлоксацину. Перехресної резистентності між цими групами антибактеріальних препаратів і моксифлоксацину не відмічається. Дотепер не спостерігалось випадків плазмідної резистентності. Загальна частота розвитку резистентності дуже незначна (10^-7-10^-10). Резистентність до моксифлоксацину розвивається повільно, шляхом численних мутацій.

Багаторазова дія моксифлоксацину на мікроорганізми в концентраціях нижче мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) супроводжується лише незначним збільшенням МІК.

Відмічаються випадки перехресної резистентності до хінолонів. Проте деякі резистентні до інших хінолонів грампозитивні та анаеробні мікроорганізми чутливі до моксифлоксацину.

Моксифлоксацин in vitro активний відносно широкого спектра грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, анаеробів, кислотостійких бактерій і атипічних форм, таких як Mycoplasma, Chlamidia, Legionella. Моксифлоксацин ефективний щодо бактерій, резистентних до β-лактамних і макролідних антибіотиків.

Спектр антибактеріальної активності моксифлоксацину включає нижченаведені мікроорганізми:

грампозитивні – Streptococcus pneumoniae (у тому числі штами, резистентні до пеніциліну та макролідів), Streptococcus pyogenes (група А), Streptococcus milleri, Streptococcus mitior, Streptococcus agalactiae, Streptococcus dysgalactiae, Staphylococcus aureus (у тому числі чутливі до метициліну штами), Staphylococcus cohnii, Staphylococcus epidermidis (у тому числі чутливі до метициліну штами), Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus, Staphylococcus simulans, Corynebacterium diphtheriae.

Грамнегативні – Haemophilus influenzae (у тому числі ß-лактамазонегативні та позитивні штами), Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis (у тому числі ß‑лактамазонегативні та позитивні штами), Escherichia coli, Enterobacter cloacae, Bordetella pertussis, Klebsiella oxytoca, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter intermedius, Enterobacter sakazaki, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Providencia stuartii.

Анаероби – Bacteroides distasonis, Bacteroides eggerthii, Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides uniformis, Fusobacterium spp., Porphyromonas spp., Porphyromonas anaerobius, Porphyromonas asaccharolyticus, Porphyromonas magnus, Prevotella spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Clostridium ramosum.

Нетипові – Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae, Legionella pneumophila, Сохiella burnettii.

Моксифлоксацин менш активний відносно Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas fluorescens, Burkholderia cepacia, Stenotrophomonas maltophilia.

Фармакокінетика.

Всмоктування і біодоступність. При пероральному прийомі моксифлоксацин швидко та майже повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Абсолютна біодоступність досягає майже 91 %.

У діапазоні доз 50-1200 мг при одноразовому прийомі та у дозах по 600 мг на добу протягом 10 діб фармакокінетика є лінійною. Стійкий стан параметрів досягається протягом трьох днів.

Після одноразового прийому 400 мг максимальна концентрація (C _max) у крові досягається протягом 0,5-4 годин і становить 3,1 мг/л.

При прийомі моксифлоксацину разом з їжею відмічається незначне збільшення часу досягнення C _max (на 2 години) і незначне зниження C _max (приблизно на 16%), при цьому тривалість абсорбції не змінюється. Однак ці дані не мають клінічного значення і препарат можна приймати незалежно від прийому їжі.

Розподіл. Моксифлоксацин швидко розподіляється в тканинах та органах і зв’язується з білками крові (головним чином з альбумінами) приблизно на 45%. Об’єм розподілу становить приблизно 2 л/кг. Високих концентрацій, що перевищують концентрації у плазмі, препарат досягає у тканинах легенів ( у т.ч. в альвеолярних макрофагах), слизовій бронхів, у носових пазухах та осередках запалення. В інтерстиціальній рідині і в слині моксифлоксацин виявляється у вільному, не зв’язаному з білками вигляді, в концентрації вищій, ніж у плазмі.

Метаболізм. Моксифлоксацин піддається біотрансформації 2-ї фази та виводиться з організму нирками, а також з фекаліями як у незміненому вигляді, так і у вигляді неактивних сульфосполук і глюкуронідів. Моксифлоксацин не піддається біотрансформації макросомальною системою цитохром Р₄₅₀.

Виведення. Період напіввиведення препарату становить приблизно 12 годин. Середній загальний кліренс після прийому в дозі 400 мг становить 179 - 246 мл/хв. Приблизно 19 % одноразової дози (400 мг) виводиться у незміненому вигляді із сечею та 25 % - з фекаліями.

Фармакокінетика в особливих груп пацієнтів.

Ниркова недостатність. Не виявлено суттєвих змін фармакокінетики моксифлоксацину у пацієнтів з порушенням функції нирок (у т.ч. з кліренсом креатиніну < 30 мл/хв/ 1,73 кв.м) і у тих, хто перебуває на безперервному гемодіалізі та тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі.

Порушення функції печінки. У пацієнтів з незначними та помірними порушеннями функції печінки (стадія А та В за класифікацією Чайдл-П’ю) фармакокінетика моксифлоксацину не змінюється. Даних щодо фармакокінетики моксифлоксацину у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (за Чайдл-П’ю, стадія С) немає.

Основні фізико-хімічні властивості

круглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, жовтого кольору.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка

По 5 таблеток у блістері; по 10 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

МСН ЛАБОРАТОРИС ЛІМІТЕД.

Місцезнаходження

Плот №42, Анріч Індастріал Істейт, Болларам, Медак Діст. – 502325, Андра Прадеш, Індія.

Власник реєстраційного посвідчення

АМЕРІКЕН НОРТОН КОРПОРЕЙШН.

Місцезнаходження

1570 Сан-Томас Еквіно Роуд, 18, Сан-Хосе, СА 95130, США.