Микокур

Склад

діюча речовина: іtraconazole;

1 капсула містить ітраконазолу 100 мг (у вигляді кишковорозчинних пелет);

допоміжні речовини: цукор, гіпромелоза, еудрагіт (Е 100), поліетиленгліколь 20000;

склад капсули: желатин, титану діоксид (Е 171), еритрозин (Е 127), синій патентований V (Е 131).

Лікарська форма

Капсули.

Фармакотерапевтична група

Протигрибкові препарати для системного застосування.

Код АТС J02A С02.

Показання

Мікози, спричинені чутливими до ітраконазолу збудниками: вульвовагінальний кандидоз; дерматологічні/офтальмологічні грибкові захворювання – дерматомікоз, висівкоподібний лишай, грибковий кератит; оральний кандидоз; оніхомікози, спричинені дерматофітами та/або дріжджами; системні мікози – системний аспергільоз або кандидоз, криптококоз (включаючи криптококовий менінгіт): імуноослабленим пацієнтам з криптококозом та всім пацієнтам з криптококозом центральної нервової системи Мікокур призначається лише у разі неефективності лікування іншими протигрибковими препаратами; гістоплазмоз, споротрихоз, паракокцидіоїдоз, бластомікоз та інші системні мікози, що зустрічаються вкрай рідко, або тропічні мікози.

Протипоказання

Підвищена чутливість до ітраконазолу або до будь-якого компонента препарату.

Спосіб застосування та дози

Застосовують внутрішньо. Для оптимальної абсорбції препарату необхідно застосовувати капсули Мікокур відразу після прийому висококалорійної їжі.

Капсули слід ковтати цілими.

Оніхомікози, спричинені дерматофітами та/або дріжджами.

• Оніхомікози: пульс-терапія (див. таблицю нижче).

Один курс пульс-терапії складається з приймання двох капсул Мікокуру двічі на добу (по 200 мг 2 рази на добу) протягом 1 тижня. Для лікування грибкових уражень нігтьових пластинок на руках рекомендується 2 курси. Для лікування грибкових уражень нігтьових пластинок на пальцях ніг рекомендується три курси пульс-терапії. Перерва між курсами має становити 3 тижні.

Клінічні результати будуть проявлятися після завершення лікування в міру відростання нігтів.

або

безперервне лікування:

по 2 капсули на день (200 мг на добу) протягом 3 місяців.

Виведення ітраконазолу з тканин шкіри або нігтів відбувається повільніше, ніж з плазми. Таким чином, оптимальні клінічні та мікологічні ефекти досягаються через 2-4 тижні після завершення курсу лікування інфекцій шкіри та через 6-9 місяців після завершення лікування інфекції нігтьових пластинок.

Побічні реакції

Лімфатична система та кров: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія.

Імунна система: ангіоневротичний набряк, анафілактичні та анафілактоїдні реакції, сироваткова хвороба, реакції гіперчутливості.

Метаболічні розлади: гіпертригліцеридемія, гіпокаліємія.

Нервова система: головний біль, периферична нейропатія, запаморочення, парестезія, гіпестезія.

Органи зору: порушення зору, включно із диплопією, відчуття "пелени" перед очима.

Слух та вестибулярний апарат: шум у вухах, тимчасова чи стійка втрата слуху.

Травний тракт: біль у животі, диспепсія, здуття, запор, нудота, блювання, діарея, дисгезія, панкреатит.

Гепатобіліарна система: серйозна гепатотоксичність (включаючи поодинокі випадки гострої та летальної печінкової недостатності), гепатит, гіпербілірубінемія, оборотне зростання активності печінкових ферментів.

Шкіра та підшкірні тканини: свербіж, висипання, кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, риніт, синусит, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, лейкоцитопластичний васкуліт, алопеція, світлочутливість.

Опорно-рухова система та сполучні тканини: міалгія, артралгія.

Нирки та сечовивідні шляхи: полакіурія, нетримання сечі.

Репродуктивна система: розлади менструального циклу, еректильна дисфункція.

Загальні порушення: інфекції верхніх дихальних шляхів, набряки, пірексія, застійна серцева недостатність та набряк легень.

Передозування

Повідомлень про випадки передозування немає. Якщо трапилось випадкове передозування, слід вжити підтримувальних заходів. Протягом першої години після прийому внутрішньо слід промити шлунок. Якщо це виправдано, можна призначити активоване вугілля. Ітраконазол не можна вивести шляхом гемодіалізу. Специфічного антидоту немає.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Дослідження щодо застосування ітраконазолу у вагітних жінок відсутні. З огляду на це Мікокур у капсулах слід призначати вагітним тільки у випадках системного мікозу, який загрожує життю, коли потенційна користь перевищує ризик негативного впливу на плід. Жінкам дітородного віку, які приймають капсули Мікокур, слід застосовувати надійні засоби контрацепції протягом усього курсу лікування до настання першої менструації після його завершення.

Дуже незначні кількості ітраконазолу виділяються у грудне молоко. Тому у період годування груддю необхідно зіставити можливий ризик для дитини з очікуваною користю для матері. У сумнівних випадках жінці слід припинити годування груддю.

Діти

Оскільки клінічних даних щодо застосування капсул Мікокур у дітей недостатньо, рекомендується призначати препарат пацієнтам цієї вікової групи тільки в тому випадку, коли очікувана користь значно переважає потенційний ризик.

Особливості застосування

Порушення функцій серця. Ітраконазол не слід застосовувати пацієнтам з вентрикулярною дисфункцією, такою як гостра серцева недостатність (ГСН) або ГСН у анамнезі за винятком лікування життєво небезпечних інфекцій.

Відомо, що ітраконазол має негативний інотропний ефект. Повідомлялось про випадки застійної серцевої недостатності, пов'язаної із застосуванням ітраконазолу. Препарат не слід приймати пацієнтам із застійною серцевою недостатністю або з наявністю цього захворювання в анамнезі за винятком випадків, коли очікувана користь значно перевищує потенційний ризик. При індивідуальній оцінці співвідношення користь/ризик слід зважати на такі фактори, як показання, режим дозування та індивідуальні фактори ризику виникнення застійної серцевої недостатності. Фактори ризику включають у себе наявність серцевих захворювань, таких як ішемічна хвороба серця або ураження клапанів; тяжкі захворювання легенів, такі як обструктивні ураження легенів; ниркова недостатність або інші захворювання, що супроводжуються набряками. Таких пацієнтів необхідно проінформувати про ознаки застійної серцевої недостатності. Лікування слід проводити з обережністю. Під час лікування необхідно контролювати симптоми застійної серцевої недостатності. При появі цих симптомів під час курсу лікування застосування препарату Мікокур необхідно припинити.

Слід бути обережним при одночасному застосуванні Мікокуру та блокаторів кальцієвих каналів.

Застосування з іншими лікарськими засобами. При зниженій кислотності шлунка абсорбція ітраконазолу в кишковому тракті з капсул Мікокур погіршується. Пацієнти, які одночасно з Мікокуром застосовують препарати для зниження кислотності (такі як алюмінію гідроксид), мають дотримуватись щонайменше 2-годинної перерви між прийомами цих лікарських засобів. Пацієнтам з ахлоргідрією, наприклад, хворим на СНІД чи тим, які приймають Н₂-блокатори або інгібітори протонної помпи, рекомендується приймати капсули Мікокур з напоями типу кола.

Невідкладні стани. З огляду на фармакокінетичні особливості препарату, Мікокур у капсулах не рекомендується для первинної терапії невідкладних станів, спричинених системними грибковими інфекціями.

Хворі на СНІД. У хворих на СНІД, які лікувалися від системних мікозів, таких як споротрихоз, бластомікоз, гістоплазмоз або криптококоз (включаючи криптококовий менінгіт) і які знаходяться у групі ризику розвитку рецидиву, необхідність підтримуючого лікування має розглянути лікар.

Засоби контрацепції. Жінкам репродуктивного віку, які приймають капсули Мікокур, слід застосовувати надійні засоби контрацепції протягом усього курсу лікування до настання першої менструації після його завершення.

Порушення функцій печінки. При застосуванні Мікокуру дуже рідко зустрічаються випадки тяжкої гепатотоксичності, включаючи гостру та летальну печінкову недостатність. Зафіксовані побічні явища спостерігались у пацієнтів із захворюваннями печінки в анамнезі або у пацієнтів, які лікувались за систематичними показаннями та/або приймали гепатотоксичні препарати. Деякі з цих випадків спостерігались протягом першого місяця лікування, у тому числі перших тижнів. Тому бажано проводити моніторинг функції печінки у пацієнтів, які приймають Мікокур. Пацієнтів необхідно попередити про необхідність термінового звернення до лікаря у випадку прояву ознак або симптомів гепатиту, а саме: анорексії, нудоти, блювання, втомлюваності, абдомінального болю або темного забарвлення сечі. За наявності цих симптомів необхідно терміново припинити лікування і провести дослідження функцій печінки. Пацієнтам із підвищеним рівнем печінкових ферментів, активним захворюванням печінки або тим, які мали випадки печінкової токсичності при застосуванні інших препаратів, лікування рекомендується не розпочинати, крім тих випадків, коли очікуваний результат перевищує ризик гепатопорушень. У таких випадках необхідний моніторинг печінкових ферментів.

Біодоступність препарату при пероральному застосуванні у пацієнтів з цирозом печінки дещо зменшується, тому може знадобитися корекція дози.

Порушення функцій нирок. Біодоступність ітраконазолу при пероральному застосуванні пацієнтів з нирковою недостатністю може бути знижена. У цьому випадку може розглядатись питання щодо коригування дози.

Нейропатія. Лікування слід припинити при виникненні невропатії, яка може бути пов'язана із застосуванням капсул Мікокур.

Пацієнти літнього віку. Оскільки клінічних даних про застосування Мікокуру у пацієнтів літнього віку недостатньо, тому призначати препарат таким пацієнтам можна лише у тому випадку, коли очікувана користь від лікування значно перевищує потенційний ризик.

Порушення з боку травного тракту. У клінічних дослідженнях найчастішим побічним ефектом ітраконазолу була діарея. Такий розлад травного тракту може призвести до зниження абсорбції і може змінити мікробіологічну флору, потенційно сприяючи грибковій колонізації. Слід бути обережними, припиняючи лікування у таких випадках.

Перехресна чутливість. Інформації про наявність перехресної чутливості між ітраконазолом та іншими азоловими протигрибковими препаратами немає. Проте слід з обережністю призначати препарат пацієнтам з гіперчутливістю до інших препаратів азолового ряду.

Втрата слуху. При застосуванні ітраконазолу спостерігалася тимчасова або стійка втрата слуху у пацієнтів, які приймають ітраконазол. У деяких випадках втрата слуху відбувалась при одночасному застосуванні з хінідином, який протипоказаний (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Слух зазвичай відновлюється після відміни препарату, однак у деяких пацієнтів втрата слуху була незворотною.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Враховуючи, що у деяких хворих при застосуванні препарату можуть виникнути побічні реакції з боку центральної нервової системи і органа зору, на час прийому препарату слід утриматися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Лікарські засоби, які не можна застосовувати під час лікування ітраконазолом:

• препарати, що метаболізуються за участю ферменту CYP3A4 і здатні збільшити QT-інтервал, таких як астемізол, бепридил, цизаприд, дофетилід, левацетилметадол (левометадил), мізоластин, пімозид, хінідин, сертиндол та терфенадин. Одночасне застосування може призвести до підвищеного рівня концентрації цього субстрату у плазмі крові та спричинити подовження інтервалу QT і поодинокі випадки двонаправленої шлуночкової тахікардії;
• препарати, що метаболізуються за участю ферменту CYP3A4 інгібіторів редуктази ГМГ-КоА, таких як аторвастатин, ловастатин та симвастатин;
• тріазолам та пероральний мідазолам;
• препарати - алкалоїди ріжків, такі як дигідроерготамін, ергометрин (ергоновін), ерготамін та метилергометрин (метилергоновін);
• елетриптан;
• нісолдипін.

Лікарські засоби, що впливають на метаболізм ітраконазолу.

При одночасному застосуванні з рифампіцином, рифабутином та фенітоїном біодоступність ітраконазолу та гідроксіітраконазолу значно знижується, що призводить до значного зменшення ефективності препарату. Таким чином, одночасне застосування ітраконазолу з цими препаратами, які є потенційними індукторами ферментів, не рекомендується. Дослідження взаємодії ітраконазолу з іншими індукторами ферментів, такими як карбамазепін, фенобарбітал та ізоніазид, не проводились, але можуть очікуватись аналогічні взаємодії.

Оскільки ітраконазол розщеплюється переважно ферментом СУРЗА4, потенційні інгібітори цього ферменту можуть збільшувати біодоступність ітраконазолу, наприклад, ритонавір, індинавір, кларитроміцин та еритроміцин.

Антацидні препарати, такі як алюмінію гідроксид, застосовуються не раніше ніж через 2 години після застосування ітраконазолу.

Вплив ітраконазолу на метаболізм інших лікарських засобів.

Ітраконазол може пригнічувати метаболізм лікарських засобів, що розщеплюються ферментами типу цитохрому СУРЗА4. Результатом цього може бути посилення або пролонгування їх дії, включаючи побічні реакції. Після припинення лікування рівні ітраконазолу в плазмі крові знижуються поступово, залежно від доз та тривалості лікування (див. розділ «Фармакокінетика»). Це слід брати до уваги при оцінці інгібуючого ефекту ітраконазолу на метаболізм препаратів, що застосовуються одночасно.

Лікарські засоби, при призначенні яких необхідний контроль за рівнем їх концентрації в плазмі, дією та побічними ефектами (при їх сумісному призначенні з ітраконазолом дозу зазначених препаратів, за необхідності, слід зменшувати):

• пероральні антикоагулянти;
• інгібітори ВІЛ-протеази, такі як ритонавір, індинавір, саквінавір;
• деякі протипухлинні препарати, такі як алкалоїди барвінку рожевого (Vinca), бусулфан, доцетаксел та триметрексат;
• деякі імуносупресивні засоби: циклоспорин, такролімус, рапаміцин (також відомий як сиролімус);
• деякі глюкокортикостероїди, такі як будесонід, дексаметазон, метилпреднізолон, флутиказон;
• дигоксин (через інгібування Р-глікопротеїну);
• блокатори кальцієвих каналів, що розщеплюються ферментом CYP3A4, такі як верапаміл та препарати групи дигідропіридинів;
• інші препарати: карбамазепін, буспірон, алфентаніл, фентаніл, цилостазол, дизопірамід, галофантрин, алпразолам, бротизолам, мідазолам IV, рифабутин, метилпреднізолон, ебастин, ребоксетин, репаглинід, лоперамід.

Блокатори кальцієвих каналів можуть спричиняти негативний інотропний ефект, який може посилювати подібний ефект ітраконазолу; ітраконазол може зменшувати метаболізм блокаторів кальцієвих каналів. При одночасному застосуванні ітраконазолу та блокаторів кальцієвих каналів необхідно дотримуватись обережності.

Взаємодія ітраконазолу з азидотимідином (зидовудином) та флувастатином не виявлена.

Не спостерігалося впливу ітраконазолу на метаболізм етинілестрадіолу та норетистерону.

Вплив на зв'язування білка.

Дослідження in vitro продемонстрували відсутність взаємодії при зв'язуванні з білками плазми між ітраконазолом та такими препаратами, як іміпрамін, пропранолол, діазепам, циметидин, індометацин, толбутамід, сульфаметазин.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Ітраконазол - похідне триазолу. Дослідження in vitro показали, що ітраконазол пригнічує ріст широкого спектра патогенних для людини грибів у концентраціях, зазвичай ≤1 мг/мл. Активний щодо інфекцій, спричинених дерматофітами (Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum), дріжджами (Malassezia spp., Trichosporon spp., Geotrichum spp., Cryptococcus neoformans, Candida spp., включаючи C. albicans, C. glabrata та C. krusei), Aspergillus spp., Histoplasma spp., Paracoccidioides brasiliensis, Sporothrix schenckii, Fonsecaea spp., Cladosporium spp., Blastomyces dermatitidis, Coccidiodes immitis, Pseudallescheria boydii, Penicillium marneffei та іншими різновидами дріжджів та грибків. Дослідження in vitro показали, що ітраконазол послаблює синтез ергостеролу в грибкових клітинах. Ергостерол є важливим компонентом клітинної мембрани гриба, інгібування його синтезу має наслідком протигрибковий ефект.

Фармакокінетика.

Максимальна біологічна доступність ітраконазолу при застосуванні внутрішньо спостерігається при вживанні відразу після прийому висококалорійної їжі. Максимальний рівень концентрації ітраконазолу в плазмі крові досягається через 3-4 години. Виведення з плазми крові двофазове з кінцевим періодом напіввиведення від 1 до 1,5 дня.

При тривалому застосуванні стабільна концентрація досягається за 1-2 тижні. Стабільні концентрації ітраконазолу в плазмі крові через 3-4 години після прийому лікарського засобу досягають 0,4 мг/мл (при прийомі 100 мг 1 раз на добу), 1,1 мг/мл (при прийомі 200 мг 1 раз на добу) та 2,0 мг/мл (при прийомі 200 мг 2 рази на добу).

Зв'язування ітраконазолу білками плазми крові становить 99,8 %.

Накопичення ітраконазолу в кератинових тканинах, особливо в шкірі, в 4 рази вище, порівняно з плазмою крові, а його виведення залежить від регенерації епідермісу. Терапевтичні рівні препарату в шкірі після закінчення 4-тижневого курсу лікування зберігаються протягом 2-4 тижнів. Концентрації ітраконазолу виявляються в кератині нігтів вже через тиждень після початку лікування, зберігаються щонайменше протягом 6 місяців після завершення 3-місячного курсу терапії. Ітраконазол також міститься у виділеннях сальних залоз шкіри і в меншій кількості – в поті.

Рівень концентрації в легенях, нирках, печінці, кістках, шлунку, селезінці, м'язах у 2-3 рази перевищує відповідну концентрацію в плазмі крові.

Терапевтичні рівні в тканинах піхви зберігаються ще протягом 2 днів після припинення 3-денного курсу лікування в дозі 200 мг на добу та протягом 3 днів після завершення 1-денного курсу лікування в дозі 200 мг двічі на добу.

Ітраконазол значною мірою розщеплюється в печінці з утворенням великої кількості метаболітів. Одним із таких метаболітів є гідроксіітраконазол, який має порівняну з ітраконазолом протигрибкову дію in vitro.

Виведення з калом вихідної лікарської речовини становить від 3 до 18 % прийнятої дози. Виведення вихідної лікарської речовини нирками становить менш ніж 0,03 % дози. Приблизно 35 % дози виводиться у вигляді метаболітів із сечею протягом 1 тижня.

Основні фізико-хімічні властивості

тверді желатинові капсули № 0, з кришечкою білого кольору та корпусом блакитного кольору, що містять пелети білого або майже білого кольору, сферичної форми.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка

По 4 капсули у блістері, по 1 блістеру у картонній пачці.

По 15 капсул у блістері, по 1 або 2 блістери у картонній пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

TOB “Фарма Лайф”.

Місцезнаходження

Україна, 79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 2.