Меридиа

Склад

діюча речовина: 1 капсула містить 10 або 15 мг сибутраміну гідрохлориду моногідрату, що еквівалентно 8,37 або 12,55 мг сибутраміну відповідно;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат; склад оболонки капсул: індигокармін (Е 132), титану діоксид (Е 171), желатин, натрію лаурилсульфат, хіноліновий жовтий (Е 104) - тільки для капсул по 10 мг;

склад чорнил для нанесення написів на капсули: заліза оксид чорний (Е 172), шелак, титану діоксид (Е 171), пропіленгліколь, лецитин (Е 322)* та диметикон* (* якщо є маркування білими чорнилами).

Лікарська форма

Капсули.

Фармакотерапевтична група

Засоби, що застосовуються при ожирінні. Препарати центральної дії для лікування ожиріння. Код АТС А08А A10.

Клінічні характеристики

Показання.

Як додаткова терапія у рамках комплексної програми із зменшення маси тіла у:

• пацієнтів з аліментарним ожирінням з індексом маси тіла (ІМТ) 30 кг/м² та вище;
• пацієнтів з надмірною масою тіла з ІМТ 27 кг/м² та вище, якщо є інші фактори ризику, обумовлені ожирінням, такі як цукровий діабет ІІ типу або дисліпідемія.

Протипоказання

• ішемічна хвороба серця в анамнезі, у тому числі стенокардія та інфаркт міокарду, хронічна серцева недостатність, оклюзивні захворювання периферійних артерій, тахікардія, аритмія, цереброваскулярні захворювання (інсульт, транзиторні порушення мозкового кровообігу);
• неадекватно контрольована артеріальна гіпертензія >145/90 мм рт.ст.;
• вік старше 65 років;
• підвищена чутливість до сибутраміну або будь-якого іншого компонента препарату;
• органічні причини ожиріння (наприклад нелікований гіпотиреоз);
• одночасне застосування (або прийомі останні 2 тижні) інгібіторів МАО або інших препаратів центральної дії для лікування психічних розладів (наприклад, антидепресанти, антипсихотики), порушень сну (триптофан) або для зменшення маси тіла;
• серйозні розлади харчової поведінки (наявні або були в анамнезі) – Anorexia nervosa (анорексія) або Bulimia nervosa (булімія);
• психічні захворюваннях;
• синдром Жиль де ла Туретта;
• одночасне застосування (або прийомі останні 2 тижні) інгібіторів МАО або інших препаратів центральної дії для лікування психічних розладів (наприклад, антидепресанти, антипсихотики), порушень сну (триптофан) або для зменшення маси тіла;
• гіпертиреоз;
• тяжкі порушення функції печінки;
• тяжкі порушення функції нирок та у пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок, які перебувають на діалізі;
• доброякісна гіперплазія простати із затримкою сечі;
• феохромоцитома;
• закритокутова глаукома;
• встановлена медикаментозна, наркотична або алкогольна залежність;
• вагітність та період годування груддю;
• дітям віком до 18 років
• .

Спосіб застосування та дози

Початкова доза препарату Меридіа^® становить 10 мг на добу (1 капсула).

Капсулу слід приймати 1 раз на добу, вранці, не розжовуючи, запивати достатньою кількістю рідини (склянка води). Препарат можна приймати незалежно від вживання їжі.

У пацієнтів, які при застосуванні 10 мг Меридіа^® не досягли зниження маси тіла менше ніж на 2 кг за перші 4 тижні лікування, за умови доброї переносимості препарату добова доза може бути збільшена до 15 мг 1 раз на добу. При зміні дози до уваги необхідно брати артеріальний тиск (АТ) та зміни ЧСС. 

У пацієнтів, які при застосуванні 15 мг на добу не досягли зниження маси тіла менше ніж на 2 кг за 4 тижні, подальше лікування препаратом Меридіа^® слід припинити. Застосування дози вище 15 мг на добу не рекомендовано.

Лікування слід припинити у хворих, які недостатньо добре реагують на терапію, тобто втрата маси тіла стабілізувалась на рівні менше 5 % від вихідного значення, або, якщо протягом 3 місяців лікування не вдається досягти 5 % зниження маси тіла порівняно з вихідним рівнем.

Лікування не слід продовжувати, якщо після досягнутого зменшення маси тіла пацієнт знову набирає вагу 3 кг і більше.

Пацієнтам із супутніми захворюваннями рекомендується продовжувати лікування препаратом тільки в тому випадку, якщо втрата маси тіла супроводжується іншими клінічно значущими ефектами, такими як покращення ліпідного профілю у пацієнтів з дисліпідемією або покращення глікемічного контролю при діабеті ІІ типу.

Тривалість лікування препаратом Меридіа^® не повинна перевищувати 2 роки.

Побічні реакції

Найчастіше небажані ефекти виникали на початку лікування (перші 4 тижні). Їх тяжкість та частота з часом зменшувалися. Небажані ефекти, загалом, мали нетяжкий та оборотний характер та не вимагали припинення лікування.

Небажані ефекти, що спостерігалися протягом клінічних випробувань, представлені нижче залежно від впливу на органи та системи органів (дуже часті - ≥ 10 %, часті - ≥1 та < 10 %).

*Серцево-судинна система.

Спостерігалося підвищення систолічного та діастолічного АТ у стані спокою, в середньому, на 2-3 мм рт. ст., а також прискорення серцебиття, в середньому, на 3-7 уд./хв. в передреєстраційних клінічних дослідженнях. У деяких пацієнтів спостерігалося більше підвищення АТ та прискорення серцебиття.

Клінічно значиме підвищення АТ та прискорення пульсу має тенденцію до виникнення на ранніх етапах лікування (перші 4-12 тижнів). У таких випадках терапію слід припинити.

Клінічно значимі побічні ефекти, що спостерігалися в клінічних дослідженнях та під час постмаркетингового спостереження, наводяться нижче.

Серцево-судинні порушення: фібриляція передсердь, пароксизмальна суправентрикулярна тахікардія.

Дослідження розвитку наслідків з боку серцево-судинної системи під час застосування сибутраміну (SCOUT). Це дослідження було рандомізованим, подвійним сліпим, плацебо-контрольованим зі сліпим ввідним періодом. Дослідження було проведене як післяреєстраційне зобов’язання, надане вповноваженим регуляторним органам країн ЄС. У дослідження було включено 10744 та рандомізовано 9805 пацієнтів з підвищеною масою тіла або ожирінням, віком від 55 років та вище, з високим ризиком серцево-судинних захворювань (більшості з яких лікування сибутраміном не було показано). У дослідженні пацієнти приймали сибутрамін впродовж не більше 6 років та лікування не було припинене у випадку невідповідної реакції щодо зменшення маси тіла, що не відповідає інструкції для медичного застосування препарату. У пацієнтів, які отримували лікування сибутраміном було відмічено підвищення на 16 % ризику щодо розвитку нефатального інфаркту міокарда, нефатального інсульту, серцевого нападу, що піддавався реанімаційним заходам або смерті в наслідок серцево-судинних причин (561/ 4906, 11,4 %) у порівнянні з пацієнтами, що отримували плацебо (490/ 4808, 10%), співвідношення ризику 1,161 [95 % CІ 1,029, 1,311; p=0,016]. Однак відсутня різниця у випадках смерті в наслідок серцево-судинних причин або летальних випадках з усіх причин між обома групами пацієнтів.

Порушення з боку імунної системи: алергічні реакції гіперчутливості від незначних висипів на шкірі та кропив’янки до ангіоневротичного набряку та анафілаксії.

Порушення з боку крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, пурпура Шенлейна-Геноха.

Порушення з боку психіки: повідомлялося про випадки психозу, манії, появи суїцидальних думок та суїциду, депресії. У разі появи таких станів лікування сибутраміном слід припинити.

Порушення з боку нервової системи: судоми, серотоніновий синдром при застосуванні в комбінації з іншими засобами, що впливають на вивільнення серотоніну, транзиторний короткочасний розлад пам’яті.

Порушення зору: нечіткість зору.

Шлунково-кишкові розлади: діарея, блювання, шлунково-кишкова геморагія.

Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини: алопеція, висип, кропив’янка, шкірні реакції, що супроводжуються кровоточивістю (екхімози, петехії).

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: гострий інтерстиціальний нефрит, мезангіокапілярний гломерулонефрит, затримка сечі.

Порушення з боку репродуктивної системи: порушення еякуляції/оргазму, імпотенція, порушення менструального циклу, маткова кровотеча.

Лабораторні дані: транзиторне підвищення рівнів печінкових ферментів.

Інше: дуже рідко можуть спостерігатися такі симптоми відміни, як головний біль та підвищений апетит.

Передозування

Існує обмежений досвід передозування сибутраміном. Побічні реакції, що спостерігалися найчастіше та асоціювалися з передозуванням, включають тахікардію, гіпертензію, головний біль та запаморочення. Лікування має включати загальні заходи, що застосовуються для лікування передозування: моніторинг дихальної і серцево-судинної діяльності та загальні симптоматичні й підтримуючі заходи. Застосування активованого вугілля на ранньому етапі може зменшити абсорбцію сибутраміну. Також може бути необхідним промивання шлунка. Пацієнтам із підвищеним АТ або тахікардією може бути показано обережне застосування бета-блокаторів. Результати дослідження у пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок, які перебували на діалізі, показали, що метаболіти сибутраміну практично не виводяться шляхом гемодіалізу.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Не застосовується (див. розділ “Протипоказання”).

Жінки дітородного віку повинні застосовувати надійні засоби контрацепції під час лікування та протягом 5 тижнів після припинення застосування сибутраміну.

Діти

Препарат не слід застосовувати у дітей віком до 18 років.

Особливості застосування

Меридіа^® слід приймати тільки у тих випадках, коли всі інші заходи стосовно зменшення маси тіла були малоефективними, тобто якщо зменшення маси тіла (або її стабілізація) протягом 3 місяців становило менше 5 %.

Лікування за допомогою Меридіа^® повинно здійснюватися в рамках комплексної терапії щодо зменшення маси тіла під наглядом лікаря, який має практичний досвід лікування ожиріння. Комплексна терапія включає як зміну дієти та способу життя, так і збільшення фізичної активності. Важливим компонентом терапії є створення передумов до стійкої зміни звичок харчування та способу життя протягом застосування Меридіа^®, що допоможе тривало зберегти досягнуте зниження маси тіла і після відміни медикаментозного лікування. Пацієнти повинні чітко усвідомлювати, що недотримання цих вимог призведе до повторного збільшення маси тіла, тому навіть після припинення лікування вони повинні знаходитися під наглядом лікаря.

Сибутрамін суттєво підвищує АТ та/ або пульс у деяких пацієнтів. Тому в усіх хворих, які приймають Меридіа^®, необхідно контролювати рівень АТ та пульс. У перші 3 місяці лікування ці параметри слід контролювати кожні 2 тижні, протягом 4– 6-го місяців лікування – 1 раз на місяць та потім регулярно, але не рідше 1 разу на 3 місяці. Лікування препаратом слід припинити у пацієнтів, у яких поспіль на двох візитах до лікаря при вимірюванні ЧСС у стані спокою становив ≥ 10 уд./хв. або систолічний/діастолічний тиск підвищувався ≥ 10 мм рт. ст. Лікування препаратом слід припинити у пацієнтів з попередньою добре контрольованою гіпертензією, рівень АТ яких двічі при повторному вимірюванні перевищував 145/90 мм рт. ст. Слід особливо ретельно контролювати АТ у пацієнтів із синдромом апное під час сну. Хоча не встановлено жодного зв’язку між прийомом сибутраміну та розвитком легеневої гіпертензії, деякі лікарські засоби для зниження маси тіла центральної дії, що призводять до вивільнення серотоніну нервовими закінченнями (механізм дії відмінний від сибутраміну) можуть спричиняти розвиток легеневої гіпертензії. Тому при регулярному медичному огляді необхідно звертати особливу увагу на такі симптоми, як прогресуюча задишка, біль у грудній клітці та набряки нижніх кінцівок. Пацієнта слід проінформувати про необхідність негайного звернення до лікаря у випадку виникнення подібних симптомів.

Слід приділяти особливу увагу пацієнтам з випадками депресії в анамнезі. Повідомлялося про випадки психозу, манії, появи суїцидальних думок та суїцид, депресії. У разі появи таких станів лікування сибутраміном слід припинити.

У хворих на епілепсію Меридіа^® слід застосовувати з особливою обережністю.

Незважаючи на те, що нирками виводяться тільки неактивні метаболіти призначати Меридіа^® хворим з легким або помірним ступенем порушень функції нирок слід з обережністю.

Дослідження, проведені у хворих із легким або помірним ступенем порушень функції печінки, показали підвищення концентрації сибутраміну в плазмі крові. І хоча при цьому небажані ефекти не спостерігалися, у таких хворих Меридіа^® слід застосовувати з особливою обережністю.

Як і в разі застосування засобів, що пригнічують зворотне захоплення серотоніну, у пацієнтів, які приймають сибутрамін, існує потенціальний ризик кровотечі (включаючи гінекологічну, шлунково-кишкову та інші види шкірної або слизової кровотечі). Тому сибутрамін слід з обережністю застосовувати у пацієнтів, схильних до кровотечі, або у тих, які одночасно приймають лікарські засоби з відомим впливом на гемостаз або функцію тромбоцитів.

Сибутрамін необхідно з обережністю призначати пацієнтам з відкритокутовою глаукомою та пацієнтам із ризиком підвищення внутрішньоочного тиску (наприклад, у сімейному анамнезі).

З обережністю також застосовується препарат у пацієнтів, в яких у сімейному анамнезі були зафіксовані моторні або вербальні тики.

Незважаючи на те, що доступні клінічні дані не містять підтверджень зловживання сибутраміном, необхідно уважно контролювати пацієнтів на предмет наявності даних щодо зловживання ліками в анамнезі та появи ознак неправильного застосування та зловживання препаратом.

Застосування деяких препаратів проти ожиріння пов’язують з підвищеним ризиком розвитку серцевої вальвулопатії. Однак клінічні дані не дають доказів збільшення кількості таких випадків при застосуванні сибутраміну.

Немає даних щодо застосування сибутраміну для лікування пацієнтів із компульсивними порушеннями харчування.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами.

Засоби, що діють на ЦНС, можуть впливати на розумову активність, пам’ять, швидкість реакцій. І хоча в дослідженнях на здорових добровольцях сибутрамін не впливав на ці функції, слід дотримуватися обережності при застосуванні Меридіа^® з огляду на можливість обмеження здатності впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Одночасне застосування сибутраміну з інших препаратами центральної дії для зниження маси тіла або лікування психічних розладів протипоказано (див. розділ “Протипоказання”).

Одночасне застосування сибутраміну з інгібіторами МАО протипоказано. Сибутрамін можна приймати не раніше ніж через 2 тижні після припинення прийому інгібіторів МАО (див. розділ “Протипоказання”).

Одночасне застосування декількох препаратів, які підвищують рівень серотоніну у мозку, може призвести до розвитку серотонінового синдрому. Так званий серотоніновий синдром може розвинутися в поодиноких випадках при одночасному застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну з деякими препаратами для лікування мігрені (суматриптан, дигідроерготамін) або з деякими опіоїдами (пентазоцин, петідин, фентаніл, декстрометорфан), або у разі застосування двох інгібіторів зворотного захоплення серотоніну одночасно.

Оскільки сибутрамін блокує зворотне захоплення серотоніну, його не слід призначати з препаратами подібної дії, а також з препаратами, що підвищують рівень серотоніну у мозку.

Медикаментозна взаємодія при одночасному застосуванні Меридіа^® із засобами, що підвищують АТ та ЧСС (наприклад, симпатоміметики), вивчена недостатньо. До таких засобів належать деякі деконгестанти (наприклад, ксилометазолін), препарати, що застосовуються при лікуванні кашлю, застудних захворювань, протиалергічні препарати, що містять ефедрин, псевдоефедрин. Тому і в разі одночасного застосування таких засобів слід дотримуватись обережності.

Сибутрамін та його метаболіти елімінуються шляхом печінкового метаболізму. Основний ензим, що бере участь у їх метаболізмі - CYP3A4, але CYP2С9 та CYP1A2 також можуть бути задіяними. Необхідно дотримуватися обережності при одночасному застосуванні сибутраміну з лікарськими засобами, що впливають на активність ферменту CYP3A4. До інгібіторів CYP3A4 належать кетоконазол, інтраконазол, еритроміцин, кларитроміцин, тролеандоміцин та циклоспорин. Одночасний прийом кетоконазолу, еритроміцину або циметидину із сибутраміном призводив до підвищення концентрацій метаболітів сибутраміну в плазмі крові. ЧСС збільшувалася, в середньому, на 2,5 уд/хв. порівняно із застосуванням сибутраміну самостійно.

Рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та дексаметазон індукують фермент CYP3A4 та можуть прискорювати метаболізм сибутраміну, хоча це не було досліджено експериментально.

Препарат не впливає на ефективність пероральних контрацептивів.

При разовому одночасному застосуванні сибутраміну та алкоголю посилення негативної дії останнього не було відмічено. Однак застосувати сибутрамін одночасно з прийомом алкоголю не рекомендовано.

Дані щодо застосування Меридіа^® з орлістатом відсутні.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Сибутрамін пригнічує зворотне захоплення моноамінів (перш за все серотоніну та норадреналіну) та діє in vivo за рахунок метаболітів (М1 та М2), які є первинними та вторинними амінами. Сибутрамін та його метаболіти не є ані агентами, що вивільняють моноаміни, ані інгібіторами моноаміноксидази. Вони не мають спорідненості до великої кількості нейротрансмітерних рецепторів, а саме: серотонінергічних (5-НТ1, 5-НТ1А, 5-НТ1В, 5-НТ2а, 5-НТ2с), адренергічних (β, β1, β3, α1, α2), допамінергічних (D1, D2), мускаринових, гістамінергічних (Н1), бензодіазепінових та NMDA-рецепторів.

Зменшення приросту маси тіла відбувається за рахунок впливу сибутраміну на центри насичення, тобто препарат забезпечує відчуття насиченості. Показано, що ці ефекти є наслідком пригнічення зворотного захоплення серотоніну (5-НТ) та норадреналіну.

Втрата маси тіла за рахунок впливу сибутраміну супроводжується позитивними змінами профілю ліпідів (ЛПВЩ та тригліцеридів), а також рівнів глюкози та гемоглобіну А_1с в плазмі крові у пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу.

Фармакокінетика. Сибутрамін добре всмоктується зі шлунково-кишкового тракту (ШКТ) та екстенсивно метаболізується в печінці. Пік концентрації у плазмі (С_max) досягається через 1,2 години після разового прийому 20 мг сибутраміну гідрохлориду.

Період напіввиведення сибутраміну становить 1,1 год. Максимальна концентрація активних метаболітів (М1 та М2) досягається протягом 3 годин, а період напіввиведення становить 14 та 16 годин відповідно. При повторному прийомі рівноважні концентрації метаболітів М1 та М2 досягалися через 4 дні з приблизно подвійним накопиченням.

Фармакокінетика сибутраміну та його метаболітів у осіб з ожирінням така сама, як і в осіб з нормальною масою тіла.

Існують відносно обмежені дані щодо клінічно значимої різниці фармакокінетичних параметрів у жінок та чоловіків.

Фармакокінетичні характеристики у здорових літніх людей (середній вік 70 років) були такими, як і в здорових осіб молодого віку.

Основні фізико-хімічні властивості

капсули по 10 мг: тверді желатинові капсули, з написами, із синьою кришечкою та жовтим корпусом, містять від білого до майже білого кольору легкосипучий порошок; капсули по 15 мг: тверді желатинові капсули, з написами, із синьою кришечкою та білим корпусом, містять від білого до майже білого кольору легкосипучий порошок.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25°С у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 7 капсул у блістері; по 1 блистеру в картонній коробці.

По 14 капсул у блістері; по 1, 2 або 6 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Ебботт ГмбХ і Ко. КГ, Німеччина (Abbott GmbH & Co KG, Germany).

Місцезнаходження

Кнольштрассе 50, 67061 Людвігсхафен, Німеччина. (Knollstrasse 50, 67061 Ludwigshafen, Germany).