Мелоксикам Пфайзер

Склад

діюча речовина:1 таблетка містить 7,5 мг або 15 мг мелоксикаму;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію цитрат, кросповідон, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат. 

Лікарська форма

Таблетки.

Фармакотерапевтична група

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби, оксиками. Код АТС М01А С06.

Показання

Симптоматичне лікування:

• больового синдрому при остеоартритах;
• ревматоїдного артриту;
• анкілозуючого спондиліту.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до мелоксикаму або до будь-якої з допоміжних речовин;
• підвищена чутливість до речовин з подібною дією, наприклад до ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП);
• астма, назальні поліпи, ангіоневротичний набряк або кропив’янка, що пов’язані із застосуванням ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП, оскільки можливі реакції перехресної гіперчутливості;
• наявність в анамнезі шлунково-кишкової кровотечі або перфорації, пов’язаних з попередньою терапією НПЗП;
• гостра або в анамнезі рецидивуюча пептична виразка/кровотеча (тобто два або більше окремих доведених епізоди виникнення виразки або кровотечі);
• шлунково-кишкова кровотеча, цереброваскулярна кровотеча або інші розлади, пов’язані з виникненням кровотечі;
• запальне захворювання товстого кишечнику в активній формі (хвороба Крона або виразковий коліт);
• для усунення післяопераційного болю при аортокоронарному шунтуванні.
• спадкові порушення, при яких можуть бути шкідливими неактивні компоненти препарату (лактоза);
• тяжка печінкова недостатність;
• тяжка ниркова недостатність, яка не піддається діалізу;
• тяжка серцева недостатність.

Спосіб застосування та дози

Препарат застосовують дорослим та дітям віком від 15 років внутрішньо 1 раз на добу під час їди. Таблетки запивають водою або іншою рідиною. Тривалість курсу визначається індивідуально і залежить від характеру захворювання та супутньої терапії. Максимальна добова доза становить 15 мг.

Оскільки зі збільшенням дози і тривалості лікування підвищується ризик побічних реакцій, необхідно застосовувати найменшу ефективну добову дозу і найкоротшу тривалість лікування.

Остеоартрит у стадії загострення: 7,5 мг на добу. У разі потреби, за відсутності покращення стану, дозу можна збільшити до 15 мг на добу.

Ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт: 15 мг 1 раз на добу. Залежно від терапевтичного ефекту дозу можна знизити до 7,5 мг 1 раз на добу.

Рекомендована доза при тривалому лікуванні ревматоїдного артриту або анкілозуючого спондиліту для пацієнтів літнього віку становить 7,5 мг на добу.

Лікування пацієнтів з підвищеним ризиком виникнення побічних реакцій слід починати з дози 7,5 мг на добу.

Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, яким проводять діаліз, добова доза не повинна перевищувати 7,5 мг.

Пацієнти з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня (наприклад пацієнти з кліренсом креатиніну більше 25 мл/хв) не потребують зниження дози.

Пацієнти з порушенням функції печінки легкого та помірного ступеня не потребують зниження дози.

Побічні реакції

Частота виникнення побічних реакцій, наведених нижче, визначалася згідно з такою умовною шкалою:

дуже часто: ≥ 1/10;

часто: ≥ 1/100 та < 1/10; 

нечасто: ≥ 1/1000 та < 1/100;

рідко: ≥ 1/10000 та < 1/1000;

дуже рідко: < 1/10000, невідома (неможливо оцінити на основі наявних даних).

З боку серцево-судинної системи.

Прискорене серцебиття, підвищення артеріального тиску, припливи крові (нечасто).

Серцева недостатність, інфаркт міокарда (дуже рідко). 

Зміни у формулі крові: лейкоцитопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз (нечасто).

З боку центральної нервової системи.

Запаморочення, головний біль (часто).

Вертиго, дзвін у вухах, сонливість (нечасто).

Сплутаність свідомості (рідко).

З боку травного тракту.

Диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, запор, метеоризм, діарея (часто).

Шлунково-кишкові кровотечі, пептична виразка, езофагіт, стоматит (нечасто).

Шлунково-кишкові перфорації, гастрит, коліт, гепатит (рідко).

Панкреатит (дуже рідко).

Пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкові кровотечі можуть бути фатальними, особливо у пацієнтів літнього віку. Повідомлялося про випадки виникнення мелени, блювання кров’ю, виразкового стоматиту, загострення коліту та хвороби Крона.

З боку шкіри та підшкірних тканин.

Свербіж, висипання (часто).

Кропив’янка (нечасто).

Синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ангіоневротичний набряк, реакції бульозного типу, такі як мультиформна еритема, реакції фотосенсибілізації (дуже рідко).

Порушення загального стану.

Набряки, у тому числі набряк нижніх кінцівок (часто). 

З боку психіки.

Зміни настрою, безсоння і нічні кошмари (рідко).

Обстеження.

Транзиторні порушення показників функціональних печінкових проб (наприклад підвищення рівня трансаміназ або білірубіну).

Передозування

Симптоми гострого передозування НПЗП зазвичай обмежуються летаргією, сонливістю, нудотою, блюванням та болями в епігастрії, які, як правило, мають оборотний характер при застосуванні підтримуючого лікування. Можуть виникати ШК кровотечі. Важке отруєння може призвести до артеріальної гіпертензії, гострої ниркової недостатності, дисфункції печінки, пригнічення дихання, коми, судом, серцево-судинного колапсу і зупинки серця. Анафілактоїдні реакції, що виникали під час прийому НПЗП у терапевтичних дозах, можуть виникнути і внаслідок передозування.

При передозуванні НПЗП пацієнтам необхідно призначати симптоматичне та підтримуюче лікування. Пероральний прийом холестираміну по 4 г 3 рази на добу призводить до прискореного виведення мелоксикаму. Специфічні антидоти невідомі.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Мелоксикам Пфайзер^® протипоказано застосовувати під час вагітності.

Застосування мелоксикаму, як і будь-яких інших лікарських препаратів, що пригнічують синтез циклооксигенази/простагландину, може негативно впливати на репродуктивну здатність і не рекомендоване жінкам, які планують вагітність. Необхідно розглянути питання щодо припинення лікування мелоксикамом жінок, які мають труднощі з зачаттям або які обстежуються стосовно безпліддя.

НПЗП проникають у грудне молоко. Препарат не слід застосовувати жінкам, які годують груддю.

Діти

Мелоксикам не застосовують для лікування дітей віком до 15 років.

Особливості застосування

Мелоксикам Пфайзер^®  є препаратом з уповільненим вивільненням мелоксикаму (5-6 годин), що слід враховувати за необхідності отримання швидкого ефекту (тамування болю).

Небажані ефекти можна звести до мінімуму, застосовуючи найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого часу, необхідного для контролю симптомів.

Не слід перевищувати рекомендовану максимальну добову дозу або додатково приймати інші НПЗП, навіть за відсутності достатнього терапевтичного ефекту, оскільки це може призвести до зростання токсичності без гарантій покращення терапевтичного ефекту. Необхідно уникати використання мелоксикаму разом з іншими НПЗП, в тому числі із селективними інгібіторами ЦОГ-2. Якщо через кілька днів стан пацієнта не покращується, то необхідно переглянути лікування.

До початку лікування мелоксикамом необхідно повністю вилікувати езофагіт, гастрит та/або пептичну виразку; варто постійно пам’ятати про можливість розвитку рецидивів.

Для всіх НПЗП повідомлялося про виникнення шлунково-кишкової (ШК) кровотечі, виразки або перфорації, що можуть призвести до фатальних наслідків. Ці явища можуть виникнути у будь-який час протягом лікування, навіть без попереджувальних симптомів та без наявності в анамнезі серйозних порушень з боку травного тракту. При збільшенні дози НПЗП ризик виникнення ШК кровотечі, виразки і перфорації підвищується у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо якщо вона була ускладнена кровотечею або перфорацією, а також у літніх людей, тому лікування цих пацієнтів повинно розпочинатися з найнижчої доступної дози. При лікуванні цих груп пацієнтів, а також пацієнтів, які потребують супутньої терапії низькими дозами ацетилсаліцилової кислоти або іншими лікарськими засобами, які збільшують ризик виникнення розладів травного тракту, необхідно враховувати можливість застосування комбінованої терапії з засобами протекторної дії (наприклад мізопростолом або інгібіторами протонного насоса).

Пацієнти з випадками ШК токсичності в анамнезі, особливо літнього віку, повинні повідомляти про появу будь-яких незвичайних абдомінальних симптомів (зокрема ШК кровотечі), в першу чергу, на початкових етапах лікування.

Рекомендовано проявляти обережність при лікуванні пацієнтів, які паралельно застосовують препарати, що можуть збільшити ризик утворення виразки або появи кровотечі (кортикостероїди для перорального застосування; антикоагулянти, наприклад варфарин; селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну; антитромбоцитарні засоби, такі як ацетилсаліцилова кислота). При появі у пацієнтів, які отримують мелоксикам, ШК кровотечі або виразки лікування необхідно припинити.

НПЗП слід з обережністю призначати пацієнтам із захворюваннями травного тракту в анамнезі (ульцеративний коліт, хвороба Крона), оскільки можливе загострення стану.

Алкоголь може збільшувати ризик виникнення ШК кровотеч і виразок при одночасному застосуванні з НПЗП, такими як Мелоксикам Пфайзер^®.

Пацієнти з артеріальною гіпертензією та/або серцевою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості в анамнезі потребують відповідного нагляду і консультацій, оскільки повідомлялося про затримку рідини і виникнення набряків, що пов’язані з терапією НПЗП.

Застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах і протягом тривалого часу) може призводити до незначного збільшення ризику появи артеріальних тромботичних явищ (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Даних для того, щоб виключити такий ризик при застосуванні мелоксикаму, недостатньо.

Пацієнтам з неконтрольованою гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями терапію мелоксикамом призначають тільки після ретельного аналізу співвідношення користь/ризик. Аналогічний аналіз необхідно проводити до початку тривалого лікування пацієнтів з факторами ризику виникнення серцево-судинних захворювань (таких як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління).

Дуже рідко повідомлялося про виникнення серйозних шкірних реакцій, в тому числі про ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, які пов’язані з застосуванням НПЗП. Найбільший ризик розвитку таких реакцій на початку курсу лікування: у більшості випадків протягом першого місяця лікування. Прийом Мелоксикаму Пфайзер^® слід відмінити при перших проявах висипання на шкірі, ушкоджень слизової оболонки або при будь-яких інших симптомах гіперчутливості.

Як і при застосуванні більшості НПЗП, зрідка повідомлялося про збільшення рівня трансаміназ й білірубіну в сироватці крові та інші зміни показників функції печінки, а також про збільшення рівня креатиніну сироватки, азоту сечовини в крові та інші погіршення результатів лабораторних аналізів. У більшості випадків порушення були тимчасовими та незначними. При виникненні суттєвих або стійких відхилень прийом мелоксикаму потрібно припинити та проаналізувати ситуацію.

НПЗП, пригнічуючи судинорозширювальну дію ниркових простагландинів, можуть індукувати функціональну ниркову недостатність через зменшення клубочкової фільтрації. Прояви цього побічного ефекту мають дозозалежний ефект. Рекомендовано на початку лікування чи після збільшення дози проводити ретельний моніторинг діурезу та функції нирок у пацієнтів з такими факторами ризику: літній вік, супутнє лікування інгібіторами АПФ, антагоністами ангіотензину-II, сартанами, діуретиками, гіповолемія (незалежно від причини), застійна серцева недостатність, ниркова недостатність, нефротичний синдром, вовчакова нефропатія, тяжкі порушення функції печінки (сироватковий альбумін <25 г/л, або ≥ 10 балів за шкалою Чайлд-П’ю).

Зрідка прийом НПЗП може стати причиною виникнення інтерстиціального нефриту, гломерулонефриту, ниркового медулярного некрозу або нефротичного синдрому.

Застосування НПЗП може викликати затримку натрію, калію і води та вплинути на натрійуретичну дію діуретиків. Більш того може спостерігатися послаблення терапевтичного ефекту антигіпертензивних засобів. Як наслідок, у схильних до цього пацієнтів можуть розвинутись або посилитись набряки, серцева недостатність або гіпертензія, тому з початку лікування цієї групи пацієнтів необхідно проводити клінічний моніторинг.

Цукровий діабет або супутнє лікування, що підвищує каліємію, сприяють розвитку гіперкаліємії, тому в таких випадках потрібно регулярно контролювати рівень калію.

Пацієнти літнього віку, слабкі або ослаблені пацієнти потребують більш пильного нагляду, оскільки вони, як правило, гірше переносять побічні реакції. Як і у випадку лікування іншими НПЗП, особливої обережності слід дотримуватися при застосуванні препарату пацієнтам літнього віку, в яких існує більш висока імовірність порушення функції нирок, печінки та серця, також з більшою частотою виникають ШК кровотечі і перфорації, що можуть бути фатальними.

Мелоксикам, як і будь-які інші НПЗП, може маскувати симптоми основного інфекційного захворювання.

Мелоксикам Пфайзер^® містить лактози моногідрат. Пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не повинні приймати цей лікарський засіб.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Спеціальних досліджень щодо здатності препарату впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не проводилось. Рекомендується уникати таких занять при розвитку порушень зору або виникненні сонливості, запаморочення або інших порушень з боку центральної нервової системи.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Одночасний прийом декількох НПЗП може збільшити ризик появи ШК виразок та кровотеч завдяки синергічному ефекту, тому одночасне застосування мелоксикаму з іншими НПЗП не рекомендоване.

Не рекомендується супутнє застосування НПЗП і пероральних антикоагулянтів, антитромбоцитарних та тромболітичних засобів, а також селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, оскільки існує підвищений ризик розвитку кровотечі внаслідок пригнічення тромбоцитарної функції та пошкодження слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки. НПЗП можуть підсилювати дію антикоагулянтів, таких як варфарин. Якщо уникнути застосування таких комбінацій неможливо, необхідно проводити ретельний контроль показника INR (міжнародне нормалізоване відношення).

Одночасне застосування кортикостероїдів та мелоксикаму підвищує ризик виникнення ШК виразок та кровотеч.

Застосування НПЗП може зменшити ефект від застосування діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад з дегідратацією або пацієнтів літнього віку) одночасний прийом інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину-II і речовин, які пригнічують циклооксигеназу, може призвести до подальшого погіршення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, яка, зазвичай, носить оборотний характер. Таким чином, комбіноване лікування слід застосовувати обережно, особливо літнім людям. Пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини; необхідно приділяти увагу контролю функції нирок на початку комбінованої терапії, а потім проводити подібне обстеження періодично.

Може спостерігатися послаблення гіпотензивного ефекту b-блокаторів (за рахунок пригнічення простагландинів, яким притаманний судинорозширювальний ефект).

НПЗП завдяки впливу на ниркові простагландини можуть посилювати нефротоксичну дію циклоспорину. Під час комбінованої терапії необхідно проводити оцінку ниркової функції, особливо у літніх людей.

Повідомлялось, що НПЗП здатні зменшувати ефективність внутрішньоматкових контрацептивів.

НПЗП підвищують рівень літію в плазмі крові (через зниження виведення літію нирками), який може досягати токсичних значень. Супутнє застосування літію і НПЗП не рекомендується. Якщо одночасне застосування є необхідним, потрібно ретельно контролювати концентрацію літію у плазмі крові на початку лікування, при коригуванні дози та при припиненні лікування мелоксикамом.

Мелоксикам Пфайзер^®, як і інші НПЗП, може зменшувати канальцеву секрецію метотрексату, тим самим збільшуючи концентрацію метотрексату в плазмі. Тому пацієнтам, які отримують високі дози метотрексату (понад 15 мг/тиждень), не рекомендоване супутнє застосування НПЗП. Також ризик можливої взаємодії між НПЗП і метотрексатом необхідно враховувати при лікуванні пацієнтів, які отримують метотрексат у низьких дозах, особливо пацієнтів з порушенням функції нирок. Якщо застосування даної комбінації є необхідним, потрібно контролювати формулу крові та функцію нирок. Необхідно бути обережними у випадках, коли обидва препарати (НПЗП і метотрексат) застосовують протягом 3 днів, оскільки рівень метотрексату в плазмі крові може збільшитися, що спричинить зростання токсичності.

Хоча супутнє застосування мелоксикаму не має істотного впливу на фармакокінетику метотрексату (15 мг/тиждень), необхідно враховувати, що гематологічна токсичність метотрексату може посилюватися при лікуванні препаратами НПЗП.

Холестирамін прискорює виведення мелоксикаму шляхом порушення печінково-кишкової циркуляції, внаслідок чого кліренс мелоксикаму збільшується на 50 %, а період напіввиведення зменшується до 13+3 годин. Ця взаємодія має клінічне значення.

При одночасному застосуванні з антацидами, циметидином та дигоксином не спостерігалося суттєвої клінічної взаємодії між лікарськими засобами.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Мелоксикам Пфайзер^® – це нестероїдний протизапальний препарат із групи оксикамів, якому притаманні протизапальні, аналгетичні та жарознижувальні властивості. Протизапальна активність мелоксикаму була доведена на класичних моделях запалення. Загальний механізм розвитку зазначених ефектів може полягати у здатності мелоксикаму інгібувати біосинтез простагландинів – відомих медіаторів запалення.

Терапевтичний ефект мелоксикаму пов’язаний з селективним інгібуванням синтезу ЦОГ-2 порівняно з ЦОГ-1.

Фармакокінетика.

Мелоксикам добре всмоктується в травному тракті, що проявляється у високому рівні абсолютної біодоступності, яка становить 89 % після перорального прийому. Ступінь абсорбції мелоксикаму не змінюється при одночасному прийомі їжі.

Для твердих дозованих форм для перорального застосування середня максимальна концентрація в плазмі крові після прийому одноразової дози мелоксикаму досягається протягом 5-6 годин. При прийомі повторних доз рівноважний стан досягається протягом 3-5 днів. Після застосування препарату 1 раз на добу концентрація активного інгредієнта в плазмі крові з відносно невеликим коливанням максимуму-мінімуму знаходиться в діапазоні 0,4-1,0 мкг/мл для дози 7,5 мг та 0,8-2,0 мкг/мл для дози 15 мг відповідно.

Мелоксикам міцно зв’язується з білками плазми, головним чином з альбуміном (99 %). Мелоксикам проникає у синовіальну рідину в концентрації, що дорівнює приблизно половині плазмової концентрації.

Об’єм розподілу низький, у середньому 11 л. Індивідуальні коливання становлять близько 30-

40 %.

Мелоксикам зазнає екстенсивної біотрансформації у печінці. У сечі були виявлені чотири різних метаболіти мелоксикаму (фармакодинамічно неактивні). Основний метаболіт, 5'-карбоксимелоксикам (60 % від дози), утворюється шляхом окислення проміжного метаболіту 5'-гідроксиметилмелоксикаму, який також виділяється, але у меншій кількості (9 % від дози). Утворення інших двох метаболітів (16 % і 4 % від введеної дози відповідно), можливо, зумовлене пероксидазною активністю у пацієнтів.

Мелоксикам виводиться переважно у вигляді метаболітів з сечею і калом у рівних частинах. Менше 5 % добової дози виводиться в незміненому вигляді з калом і тільки сліди вихідної сполуки виводяться із сечею. Середній період напіввиведення становить близько 20 годин. В середньому загальний плазмовий кліренс становить 8 мл/хв.

Мелоксикам демонструє лінійну фармакокінетику після перорального прийому у терапевтичних дозах від 7,5 мг до 15 мг.

Пацієнти з печінковою/нирковою недостатністю.

Порушення функції печінки або порушення функції нирок легкого та помірного ступеня істотно не впливають на фармакокінетику мелоксикаму. У випадку термінальної ниркової недостатності збільшення об’єму розподілу може призвести до підвищення концентрації вільного мелоксикаму, тому дозу 7,5 мг/добу не можна перевищувати.

Пацієнти літнього віку.

Середній плазмовий кліренс при рівноважному стані у пацієнтів літнього віку трохи нижчий, ніж у більш молодих пацієнтів.

Основні фізико-хімічні властивості

таблетки по 7,5 мг: світло-жовті, круглі таблетки без оболонки, з одного боку мають тиснення «F» і «1» та риску між ними. Риска призначена тільки для полегшення розламування таблетки перед ковтанням, а не для поділу таблетки на рівні дози;

таблетки по 15 мг: світло-жовті, круглі таблетки без оболонки, з одного боку мають тиснення «F» і «2» та риску між ними. Таблетка може бути розділена на рівні дози.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C.

Упаковка

Таблетки по 7,5 мг по 10 таблеток у блістері. По 1 блістеру у пачці з картону.

Таблетки по 15 мг по 10 таблеток у блістері. По 1 блістеру у пачці з картону.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Ауробіндо Фарма Лтд.

Aurobindo Pharma Ltd.

Місцезнаходження

Сюрвей № 313, Бачупалі віладж, Кьютубулапур Мандал, Хідерабад, Андхра Прадеш, Ранджа Реді Дістрікт, Індія.

Survey No. 313, Bachupally village, Quthubullapur Mandal, Hyderabad, Andhra Pradesh, Ranga Reddy District, India.