Мелоксикам-Апо таблетки по 15 мг №20 (10х2):

Склад

діюча речовина: мелоксикам;

1 таблетка містить 7,5 мг або 15 мг мелоксикаму, в перерахунку на 100 % суху речовину;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію гідрокарбонат, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний.

Фармакотерапевтична група

Нестероїдні протизапальні і протиревматичні засоби. Оксиками. Код АТС M01A C06.

Показання

• Короткотривале симптоматичне лікування загострення остеоартрозу.
• Довготривале симптоматичне лікування ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту.

Протипоказання

• Відома або підозрювана гіперчутливість до мелоксикаму або до інших компонентів препарату;
• алергічні реакції (гострі астматичні напади або симптоми астми, кропив’янка, носовий поліпоз, анафілаксія, риніт, ангіоневротичний набряк) при прийомі ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) − ризик летальних анафілактичних реакцій через можливість перехресної гіперчутливості;
• шлунково-кишкові кровотечі/перфорації в анамнезі, пов’язані з попередньою терапією НПЗП;
• активна форма пептичної виразки/кровотечі або перфорації, два або більше епізоди загострень виразкової хвороби/кровотечі або перфорації в анамнезі;
• нещодавня цереброваскулярна кровотеча або інші розлади з кровотечами;
• запальні захворювання товстого кишечнику в активній формі (хвороба Крона або виразковий коліт);
• тяжка печінкова недостатність;
• тяжка ниркова недостатність, яка не коригується діалізом;
• тяжка серцева недостатність;
• усунення периопераційного болю при аортокоронарному шунтуванні;
• непереносимість галактози, лактазна недостатність або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (препарат містить лактозу).

Спосіб застосування та дози

Таблетки слід приймати під час прийому їжі, не розжовуючи, запивати водою або іншою рідиною.

НЕ ПЕРЕВИЩУВАТИ ДОЗУ 15 мг/день.

Дорослі.

Загострення остеоартрозу – 7,5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 15 мг/добу.

Ревматоїдні артрити, анкілозуючий спондиліт – 15 мг/добу. Залежно від терапевтичного ефекту дозу можно знизити до 7,5 мг/добу.

При лікуванні пацієнтів літнього віку, пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку небажаних побічних реакцій рекомендована доза становить 7,5 мг на добу. Пацієнтам із легкою та середньою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну > 25 мл/хв) зниження дози не потрібне. Дози пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю, які перебувають на діалізі, не повинні перевищувати 7,5 мг/добу (щодо пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, яка не коригується діалізом, див. розділ «Протипоказання»).

Пацієнтам із легкою та середньою печінковою недостатністю зниження дози не потрібне (щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю див. розділ «Протипоказання»).

Максимальна рекомендована добова доза препарату − 15 мг.

При комбінованому призначенні різних форм мелоксикаму (таблетки, розчин, супозиторії) його загальна добова доза також не повинна перевищувати 15 мг.

Оскільки зі збільшенням дози і тривалості лікування підвищується ризик розвитку побічних реакцій, необхідно застосовувати найменшу ефективну добову дозу протягом найкоротшого періоду лікування.

Тривалість курсу лікування залежить від характеру захворювання та ефективності терапії.

Побічні реакції

Система крові та лімфатична система: анемія, зміни у формулі крові, в тому числі у співвідношенні лейкоцитів, лейкопенія та тромбоцитопенія, пурпура. Одночасне призначення потенційно мієлотоксичного препарату, особливо метотрексату, може призвести до розвитку панцитопенії, агранулоцитозу.

Імунна система: алергічні реакції негайного типу, в т.ч. анафілактоїдні/анафілактичні реакції, ангіоневротичні набряки, анафілактичний шок.

Шкіра та підшкірна клітковина: свербіж, подразнення шкіри, висипання, кропив’янка, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, алопеція, підвищена пітливість; бульозний дерматит, мультиформна еритема, реакції фотосенсибілізації, ексфоліативний дерматит.

Нервова система: головний біль, запаморочення, сонливість, судоми, парестезії, тремор.

Психічні розлади: зміни настрою, тривожність, депресія, нервозність, кошмарні сновидіння, сплутаність свідомості, дезорієнтація.

Органи зору: розлади зору, в тому числі нечіткість зору, кон’юнктивіти.

Органи слуху та вестибулярного апарату: вертиго, шум у вухах.

Серцево-судинна система: артеріальна гіпертензія/гіпотензія, гіперемія, припливи, відчуття серцебиття, стенокардія, інфаркт міокарда/інсульт, васкуліти, тромбози, аритмія, тахікардія.

Повідомлялося про розвиток серцевої недостатності, асоційованої з лікуванням НПЗП.

Дихальна система: задишка, бронхоспазм, напади бронхіальної астми у пацієнтів з алергією на ацетилсаліцилову кислоту та інші НПЗП; інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель.

Травна система: диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, запор, метеоризм, діарея, сухість у роті, приховані або макроскопічні гастроінтестинальні кровотечі, домішки крові в блювотних масах, мелена, відрижка, стоматити (в тому числі виразкові), гастрити, панкреатит, коліти (в тому числі виразкові), загострення хвороби Крона, гастродуоденальні виразки, езофагіти, гастроезофагеальний рефлюкс, спотворення смаку, гастроінтестинальна перфорація.

Шлунково-кишкова кровотеча, утворення виразок або перфорація можуть бути потенційно летальними, особливо у пацієнтів літнього віку.

Гепатобіліарна система: тимчасові порушення біохімічних показників функції печінки (в т.ч. підвищення рівня трансаміназ та/або білірубіну в сироватці крові), жовтяниця, гепатити, можливий розвиток печінкової недостатності.

Сечовидільна система: затримка натрію і рідини, гіперкаліємія, зміни показників функції нирок (підвищення креатиніну та/або сечовини), альбумінурія; гостра ниркова недостатність, зокрема у пацієнтів із факторами ризику, гематурія, інтерстиціальний нефрит, гострий тубулярний некроз, папілярний некроз, нефротичний синдром.

Застосування НПЗП може супроводжуватися розладами сечовипускання, включаючи гостру затримку сечі.

Опорно-рухова система: артралгія, міалгія, біль у спині, симптоми, пов’язані з суглобами.

Загальні порушення: набряки, включаючи набряки обличчя, нижніх кінцівок, підвищена втомлюваність, млявість, пропасниця, загальне нездужання, непритомність, підвищення апетиту, збільшення/зменшення маси тіла, дегідратація.

Передозування

Симптоми. При гострому передозуванні НПЗП можуть спостерігатися млявість, загальмованість, сонливість (можлива летаргія), нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, шлунково-кишкова кровотеча. При адекватному лікуванні ці токсичні ураження зазвичай оборотні.

Тяжке отруєння може спричинити значну артеріальну гіпертензію, гостру ниркову недостатність, порушення функції печінки, пригнічення дихання, кому, судоми, серцево-судинний колапс і зупинку серця. Як і при прийомі терапевтичних доз, можливі анафілактоїдні/анафілактичні реакції.

Лікування. Симптоматичне та підтримуюче: промивання шлунка, прийом активованого вугілля та загальні підтримуючі засоби. Специфічні антидоти невідомі. Клінічні дослідження показали, що холестирамін підвищує виведення мелоксикаму (шляхом прийому 4 пероральних доз холестираміну 3 рази на день). Форсований діурез, олуження сечі, гемодіаліз або гемоперфузія малоефективні у зв’язку з високим ступенем зв’язування мелоксикаму з білками плазми крові.

Застосування в період вагітності або годування груддю

• Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона і плода. Можливе збільшення ризику викидня та розвитку пороків серця і гастрошизисів після застосування інгібіторів синтезу простагландинів у ранній період вагітності. Вважається, що цей ризик збільшується зі збільшенням дози та тривалості лікування.

Під час І та ІІ триместру вагітності мелоксикам не слід застосовувати, за винятком нагальної потреби. Якщо жінка намагається завагітніти або у період І та ІІ триместру вагітності застосовує мелоксикам, дозування та тривалість лікування повинні бути щонайменшими.

У ході ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть створювати для плода ризик: серцево-легеневої токсичності (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією); порушення функції нирок, що може розвинутися у ниркову недостатність з олігогідроамніоном; можливі ризики в останні терміни вагітності для матері та новонародженного: можливість подовження часу кровотечі, протиагрегаційного ефекту навіть при дуже низьких дозах; пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або затягування пологів. Тому мелоксикам протипоказаний під час ІІІ тиместру вагітності.

• Хоча конкретних даних щодо мелоксикаму немає, відомо, що НПЗП можуть проникати в грудне молоко. Тому застосування препарату не рекомендовано жінкам, які годують груддю.

Діти

Препарат у даній лікарській формі не застосовують для лікування дітей віком до 16 років.

Особливості застосування

Не слід перевищувати максимальну добову дозу препарату, застосовувати його разом з іншими НПЗП, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, оскільки збільшується ймовірність адитивних небажаних побічних ефектів без синергічного позитивного ефекту.

Мелоксикам не застосовують для лікування гострого болю.

При відсутності поліпшення протягом кількох днів лікування необхідно переглянути.

Оскільки мелоксикам має протизапальні і знеболювальні властивості, він може маскувати симптоми неінфекційних захворювань і ускладнень з больовим синдромом, що може утруднити їх діагностику.

Пацієнтам з езофагітом, гастритом та/або пептичною виразкою в анамнезі слід забезпечити повноцінне лікування перед початком терапії мелоксикамом. Слід регулярно виявляти увагу щодо можливого прояву рецидиву у пацієнтів, які лікувалися мелоксикамом, та пацієнтів з такими випадками в анамнезі.

Реакції гіперчутливості

Як і при лікуванні іншими НПЗП, можливий розвиток анафілактоїдних/анафілактичних реакцій, у поодиноких випадках спостерігалися серйозні шкірні реакції, деякі з яких були летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик таких реакцій відзначається на початку лікування, у більшості випадків – протягом першого місяця. З появою перших шкірних висипів, уражень слизових оболонок або інших ознак надмірної чутливості необхідно припинити застосування Мелоксикаму-АПО. Мелоксикам не слід застосовувати пацієнтам з аспіриновою тріадою. Даний симптоматичний комплекс зустрічається у пацієнтів з астмою, у яких повідомлялося про риніти з або без назальних поліпів або у яких проявлявся тяжкий, потенційно летальний бронхоспазм після застосування аспірину або інших НПЗП. Слід вжити заходів невідкладної допомоги при виявленні анафілактоїдної/анафілактичної реакції.

Ураження шлунково-кишкового тракту

Як і з іншими НПЗП, потенційно летальні шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть виникнути в будь-який час у процесі лікування за наявності чи без попередніх симптомів або серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі.

Найбільш серйозні наслідки спостерігалися у людей літнього віку.

Препарат протипоказаний при пептичній виразці або шлунково-кишковій кровотечі (див. розділ «Протипоказання»).

Застосування Мелоксикаму-АПО, як і інших НПЗП, потребує ретельного нагляду за пацієнтами зі шлунково-кишковими захворюваннями, хворими, які приймають антикоагулянти, низькі дози аспірину або інші лікарські засоби, що підвищують шлунково-кишкові ризики.

Ризик шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації вищий при підвищенні дози НПЗП у пацієнтів з пептичною виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією (див. розділ «Протипоказання»), та у пацієнтів літнього віку. Таким пацієнтам слід починати лікування з найменшої ефективної дози та розглянути можливість комбінованої терапії з застосуванням захисних лікарських засобів (таких як місопростол або інгібітори протонної помпи).

Пацієнтам з гастроінтестинальною токсичністю в анамнезі, особливо пацієнтам літнього віку, слід повідомляти про всі незвичні абдомінальні симптоми (особливо шлунково-кишкові кровотечі), особливо на початкових етапах лікування.

Слід виявляти обережність відносно пацієнтів, які одночасно застосовують лікарські засоби, що можуть підвищити ризик виразки або кровотечі, в т.ч. кортикостероїди, антикоагулянти, такі як гепарин, варфарин, інші НПЗП, селективні інгібітори зворотнього захвату серотоніну, антиагрегантні засоби, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в протизапальних дозах (≥ 1 г разова доза або ≥ 3 г загальна добова доза) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або пептичної виразки застосування мелоксикаму слід негайно припинити.

НПЗП слід з обережністю застосовувати пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися (див. розділ «Побічні реакції»).

Кардіоваскулярні події

Пацієнти з артеріальною гіпертензією та/або із застійною серцевою недостатністю від легкого до помірного ступеня в анамнезі потребують ретельного контролю, оскільки при терапії НПЗП спостерігалися затримка рідини та набряки.

Застосування НПЗП може бути пов’язане з незначним підвищенням ризику виникнення серйозних серцево-судинних тромботичних подій, в т.ч. інфаркту міокарда та інсульту, які можуть бути летальними. Недостатньо даних для виключення такого ризику для мелоксикаму. НПЗП слід застосовувати з обережністю пацієнтам з артеріальною гіпертензією. Можливий розвиток/посилення артеріальної гіпертензії, що може також сприяти збільшенню числа кардіоваскулярних подій. Пацієнтам з факторами ризику артеріальний тиск слід ретельно контролювати протягом лікування НПЗП, особливо на початку лікування. Ризик кардіоваскулярних подій зростає при збільшенні терміну лікування, у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями або з факторами ризику розвитку таких захворювань.

Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферійних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями лікування мелоксикамом проводять лише після ретельної оцінки потенційних ризиків. Подібний аналіз необхідно провести до початку довготривалого лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних захворювань (таких як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління).

Водно-електролітний баланс

При застосуванні НПЗП може виникати: потенційний ризик розвитку гіперкаліємії, затримка натрію, калію та рідини в організмі і вплив на натрійуретичні ефекти діуретиків, особливо у хворих на цукровий діабет, у пацієнтів із нирковою недостатністю, артеріальною гіпертензією, порушеннями функції серця, в осіб літнього віку, а також у тих, хто одержує супутню терапію

β-блокаторами, інгібіторами АПФ і деякими діуретиками. Крім того, можливе зниження антигіпертензивного ефекту гіпотензивних лікарських засобів.

Внаслідок цього може виникати або посилюватися серцева недостатність, набряки, артеріальна гіпертензія.

Рекомендується ретельне клінічне спостереження, періодичний контроль рівнів електролітів сироватки крові, особливо у пацієнтів з груп ризику.

Гіперкаліємія

Розвитку гіперкаліємії може сприяти цукровий діабет або одночасне застосування лікарських засобів, що підвищують каліємію. У таких випадках потрібно регулярно проводити контроль рівня калію.

Функціональна ниркова недостатність

Затримка натрію і рідини, набряки, підвищення артеріального тиску пояснюються порушеннями ниркового кровотоку і функцій ниркового епітелію у зв’язку з порушенням синтезу простагландинів. Цей побічний ефект є дозозалежним. Але можлива і пряма нефротоксична дія, що призводить до розвитку інтерстиціального нефриту.

У пацієнтів зі зниженим об’ємом крові та зниженим нирковим кровотоком застосування НПЗП може спричинити ниркову недостатність, яка зникає при їх відміні.

Необхідний ретельний контроль діурезу, функції нирок на початку терапії та при підвищенні дози у пацієнтів з групи ризику: пацієнти літнього віку, пацієнти з дегідратацією (гіповолемією будь-якого генезу), застійною серцевою недостатністю, тяжким ступенем печінкової дисфункції (сироватковий альбумін < 25 г/л або ≥ 10 балів за класифікацією Чайлд-П’ю), нирковою недостатністю, нефротичним синдромом, люпус-нефропатією, а також пацієнти, які отримують супутню терапію діуретиками, сартанами, інгібіторами АПФ або блокаторами рецепторів ангіотензину-II, пацієнти після об’ємних хірургічних втручань, що призвели до гіповолемії.

В окремих випадках НПЗП можуть призвести до інтерстиціального нефриту, гломерулонефриту, ренального медулярного некрозу, розвитку нефротичного синдрому.

У разі ниркової недостатності слабкої або помірної тяжкості (кліренс креатиніну > 25 мл/хв) коригувати дозу немає потреби. Доза мелоксикаму для пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, які знаходяться на діалізі, не повинна перевищувати 7,5 мг.

Параметри функції печінки та функція нирок

Як і при застосуванні більшості НПЗП, описано окремі випадки підвищення рівня трансаміназ, білірубіну у сироватці крові або інших параметрів функції печінки. Також можливе підвищення креатиніну, азоту сечовини в сироватці крові та інші відхилення лабораторних показників. У більшості випадків ці зміни були незначними і мали тимчасовий характер. При стійкому та суттєвому відхиленні від норми цих параметрів лікування Мелоксикамом-АПО слід припинити та провести контрольні тести.

Повідомлялося про рідкісні випадки тяжкої печінкової реакції, включаючи жовтяницю та блискавичний летальний гепатит, некроз печінки та печінкову недостатність, деякі з летальним наслідком.

Пацієнтів із симптомами або підозрою на печінкову дисфункцію або у яких спостерігалися відхилення печінкових тестів, слід оцінити щодо розвитку симптомів більш тяжкої печінкової недостатності впродовж терапії мелоксикамом. При появі симптомів розвитку захворювань печінки або при системних проявах захворювання (еозинофілія, висипання тощо) застосування Мелоксикаму-АПО слід припинити.

Інші ризики

Mелоксикам, як і будь-який інший НПЗП, може маскувати симптоми інфекційних захворювань.

Застосування мелоксикаму може зашкодити заплідненню (інгібіція синтезу циклооксигенази/простагландинів) і тому не рекомендується жінкам, які намагаються завагітніти. Жінкам, які мають проблеми із заплідненням або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути питання про припинення прийому мелоксикаму.

Ослаблені пацієнти, пацієнти літнього віку потребують більш ретельного нагляду, оскільки тяжче переносять побічні ефекти. Потрібно дотримуватися обережності щодо пацієнтів літнього віку, в яких зниження функції нирок, печінки та серця більш імовірне.

До складу таблеток Мелоксикам-АПО входить лактоза, тому препарат не слід приймати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Маскування запалення та гарячки

Фармакологічна дія Мелоксикаму-АПО щодо зменшення гарячки та запалення може ускладнити діагностику при підозрюваному неінфекційному больовому стані.

Застосування пацієнтам з наявною астмою

Пацієнти з астмою можуть мати аспіринчутливу астму. Застосування аспірину у пацієнтів з аспіринчутливою астмою асоційоване з тяжким бронхоспазмом, який може бути летальним. З огляду на перехресну реакцію, включаючи бронхоспазм, між аспірином та іншими НПЗП Мелоксикам-АПО не слід застосовувати пацієнтам, чутливим до аспірину, та слід обережно призначати пацієнтам з наявною астмою.

Гематологічні ефекти

Анемія може спостерігатися у пацієнтів, які отримують НПЗП, включаючи Мелоксикам-АПО. Це може бути пов’язано з затримкою рідини, шлунково-кишковою кровотечею невідомого походження або макроскопічною, або неповністю описаним впливом на еритропоез. Пацієнтам при довготривалому лікуванні НПЗП, включаючи Мелоксикам-АПО, слід контролювати гемоглобін або гематокрит, якщо наявні симптоми анемії.

НПЗП гальмують агрегацію тромбоцитів та можуть подовжити час кровотечі у деяких пацієнтів. На відміну від аспірину, їх вплив на функцію тромбоцитів кількісно менший, короткочасний та оборотний. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів, які приймають Мелоксикам-АПО та у яких можливі побічні впливи щодо змін у функції тромбоцитів, зокрема розлади згортання крові, або пацієнтів, які отримують антикоагулянти.

Лікування кортикостероїдами

Мелоксикам-АПО не може бути ймовірним замісником кортикостероїдів при лікуванні кортикостероїдної недостатності.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Спеціальних досліджень щодо впливу препарату на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами немає, тому доки не буде з’ясована індивідуальна реакція пацієнта на препарат, слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, враховуючи, що під час лікування можуть спостерігатися розлади функції зору, такі порушення з боку нервової системи, як сонливість, запаморочення або інші порушення.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Фармакодинамічні взаємодії.

Інші НПЗП, ацетилсаліцилова кислота ≥ 3 г/добу: не рекомендується комбінація з іншими НПЗП, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в протизапальних дозах (≥ 1 г разова доза або ≥ 3 г загальна добова доза).

Кортикостероїди (в тому числі глюкокортикоїди): одночасне застосування з кортикостероїдами потребує обережності через підвищений ризик кровотечі або появи виразок у шлунково-кишковому тракті.

Пероральні антикоагулянти, гепарин при системному введенні, тромболітичні та антиагрегаційні засоби, а також селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищується ризик кровотечі через гальмування функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки. НПЗП можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин. Не рекомендується одночасне застосування НПЗП та антикоагулянтів або гепарину в геріатричній практиці або в терапевтичних дозах. При необхідності такої комбінації рекомендується ретельно контролювати систему згортання крові.

В інших випадках застосування гепарину потрібна обережність через підвищений ризик кровотеч. Необхідний ретельний контроль МНВ (міжнародного нормалізованого відношення), якщо доведена неможливість уникнення даної комбінації.

Інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, сартани, діуретики: зменшення ефектів антигіпертензивних препаратів та діуретиків, можливе порушення функції нирок з розвитком гострої ниркової недостатності через інгібування синтезу ниркових простагландинів та синергічний ефект на зменшення клубочкової фільтрації (особливо у пацієнтів зі скомпрометованою функцією нирок, пацієнтів літнього віку). Тому перед початком та в процесі комбінованого лікування слід контролювати функцію нирок, а пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини.

Інші антигіпертензивні препарати (у тому числі β-адреноблокатори, вазодилататори): зниження антигіпертензивного ефекту (інгібування простагландинів з вазодилатуючою дією).

Інгібітори кальциневрину (циклоспорин, такролімус): НПЗП посилюють нефротоксичність цих препаратів через вплив на ниркові простагландини, що потребує ретельного контролю функції нирок при їх одночасному застосуванні, особливо у пацієнтів літнього віку.

Контрацепція: знижується ефективність внутрішньоматкових протизаплідних засобів.

Фармакокінетичні взаємодії: вплив мелоксикаму на фармакокінетику інших препаратів.

Літій: можливе підвищення рівня літію у плазмі крові до токсичного через зниження ниркової екскреції літію. Рекомендовано контролювати рівень літію у плазмі крові на початку лікування, при підборі дози та при припиненні лікування мелоксикамом.

Метотрексат: можливе зменшення тубулярної секреції метотрексату, тим самим збільшуються його плазмові концентрації та гематотоксичність. Ризик взаємодії НПЗП і метотрексату слід враховувати також пацієнтам з низькою дозою метотрексату, зокрема пацієнтам з порушеною функцією нирок. У разі, якщо потрібне комбіноване лікування, необхідно контролювати показники аналізу крові та функції нирок. Слід дотримуватися обережності, якщо прийом НПЗП і метотрексату триває 3 дні поспіль, оскільки плазмовий рівень метотрексату може підвищитись та посилити токсичність. Тому пацієнтам, які отримують високі дози метотрексату (понад 15 мг/тиждень), пацієнтам із порушеною функцією нирок супутнє застосування НПЗП не рекомендується.

Фармакокінетичні взаємодії: вплив інших препаратів на фармакокінетику мелоксикаму.

Холестирамін зв’язує мелоксикам у гастроінтестинальному тракті, значно збільшуючи кліренс мелоксикаму та зменшуючи його період напіввиведення. Ця взаємодія є клінічно значущою.

Необхідно враховувати можливість фармакокінетичної взаємодії при сумісному застосуванні мелоксикаму і препаратів, що інгібують ізоферменти CYP 2C9 та/або CYP 3A4 або метаболізуються з їх допомогою.

Не можна виключати взаємодію препарату з пероральними антидіабетичними засобами.

Не виявлено взаємодії мелоксикаму з антацидами, циметидином, дигоксином та фуросемідом на фармакокінетичному рівні.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Мелоксикам належить до групи нестероїдних протизапальних лікарських засобів класу енолієвої кислоти, чинить протизапальну, аналгетичну та антипіретичну дію. Загальний механізм розвитку зазначених ефектів може полягати у здатності мелоксикаму інгібувати біосинтез простагландинів, які є медіаторами запалення.

Терапевтичний ефект НПЗП пов’язаний з інгібуванням синтезу ЦОГ-2, тоді як інгібування ЦОГ-1 призводить до токсичного ураження шлунка та нирок.

Селективність інгібування ЦОГ-2 мелоксикамом підтверджена багатьма дослідниками як in vitro, так і ex vivo. Переважно інгібування ЦОГ-2 ex vivo мелоксикамом підтверджується більшим інгібуванням продукції ліпополісахаридстимулюючого ЦОГ-2 порівняно з продукцією тромбоксану у зсілій крові (ЦОГ-1). Ці ефекти дозозалежні. Мелоксикам не впливає на агрегацію тромбоцитів або на час кровотечі при застосуванні рекомендованих доз, тоді як індометацин, диклофенак, ібупрофен та напроксен значно інгібують агрегацію тромбоцитів та подовжують час кровотечі.

Клінічні дослідження встановили низьку частоту шлунково-кишкових побічних явищ (перфорації, утворення виразок та кровотечі) при застосуванні рекомендованих доз мелоксикаму порівняно зі стандартними дозами інших НПЗП.

Безперервне лікування протягом тривалого періоду (наприклад, 6 місяців) не призводило до змін фармакокінетичних параметрів порівняно з параметрами після 2 тижнів перорального застосування мелоксикаму по 15 мг на добу. Будь-які зміни є також малоймовірними і при тривалості лікування більше 6 місяців.

У плазмі більше 99 % мелоксикаму зв’язується з білками. Препарат проникає в синовіальну рідину, концентрація його там уполовину менша, ніж у плазмі крові.

Екскреція мелоксикаму відбувається в основному у формі метаболітів. Менше 5 % добової дози виділяються у незмінеому стані з калом, невелика кількість виділяється з сечею. Період напіввиведення становить 20 годин.

Печінкова та ниркова недостатність суттєво не впливають на фармакокінетику мелоксикаму. Плазмовий кліренс становить 8 мл/хв. Кліренс знижується у людей літнього віку. Об’єм розподілу низький, в середньому 11 л.

Гемодіаліз не знижує загальну концентрацію мелоксикаму в плазмі крові.

Основні фізико-хімічні властивості

Мелоксикам-Апо 7,5 мг: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, світло-жовтого кольору, гравіруванням “АРО” з однієї сторони, і “7,5” з другої сторони;

Мелоксикам-Апо 15 мг: таблетки круглої форми з плоскою поверхнею, зі скошеними краями і рискою, світло-жовтого кольору, гравіруванням “MEL” над рискою і “15” під рискою з однієї сторони, і “АРО” з другої сторони.

Термін придатності

3 роки з дати виготовлення препарату “in bulk”.

Умови зберігання

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ^○С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері, по 1 або по 2 блістери в пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод».

Місцезнаходження

Україна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17.