Мегарей

Склад

діюча речовина: гадопентетова кислота;

1 мл розчину для ін’єкцій містить: гадопентетат димеглуміну – 469,01 мг;

допоміжні речовини: кислота пентетова, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група

Парамагнітні контрастні засоби. Код АТС V08C A01.

Показання

Магнітно-резонансна томографія (МРТ) головного та спинного мозку

Здійснюється в першу чергу для виявлення екстра- та інтрамедулярних пухлин та наступної диференційної діагностики та метастазів; для виявлення невеликих пухлин та/або пухлин, які погано візуалізуються; при підозрі на рецидив пухлини після операції або променевої терапії.

Додатково при спінальній МРТ: диференційна діагностика інтрамедулярних та екстрамедулярних пухлин, виявлення у патологічно змінених ділянках солідних пухлин, оцінка поширеності інтрамедулярних пухлин.

МРТ усього тіла

(включаючи лицевий череп, ділянку шиї, грудну та черевну порожнини, молочні залози, органи таза, опорно-руховий апарат, а також візуалізацію судин всього тіла.

За допомогою препарату можна отримати діагностичну інформацію, що дозволяє, зокрема:

• виявити або виключити наявність пухлин, запалень та судинних ушкоджень;
• визначити поширеність та межі цих процесів;
• диференціювати внутрішню структуру цих ушкоджень;
• оцінити кровопостачання нормальних та патологічно змінених тканин;
• відрізнити пухлинні тканини від рубцевих після терапії;
• виявити рецидив грижі міжхребцевого диска після операції;
• здійснити напівкількісну оцінку функції нирок у поєднанні із зональною анатомічною діагностикою.

Протипоказання

Жодних абсолютних протипоказань для застосування препарату не встановлено.

Спосіб застосування та дози

Препарат вводять виключно внутрішньовенно

Загальні вимоги

Необхідно дотримуватися загальноприйнятих запобіжних заходів при проведенні МРТ: лікар повинен переконатися, що в пацієнта відсутній кардіостимулятор, феромагнітні імплантати тощо.

У діапазоні від 0,14 до 1,5 Тл рекомендації для застосування Мегарею не залежать від напруженості магнітного поля.

Необхідну дозу Мегарею вводять струминно внутрішньовенно у вигляді болюсної ін’єкції. Відразу після неї можна розпочинати МРТ-обстеження.

Оскільки нудота і блювання є можливими побічними реакціями на всі контрастні засоби для МРТ, за 2 години до обстеження пацієнт має утриматися від вживання їжі для зниження ризику аспірації.

Виражені стани збудженості, тривоги, а також біль можуть підвищувати ризик виникнення побічних ефектів або посилювати реакції, пов’язані з контрастним засобом. Цим пацієнтам можна призначати седативні засоби.

Краніальна та спінальна МРТ

Для дорослих та дітей старше 2 років рекомендуються такі дози препарату:

• у звичайних випадках для посилення контрастності й вирішення клініко-діагностичних питань достатньою є доза з розрахунку 0,2 мл Мегарею на 1 кг маси тіла пацієнта;
• у випадках, коли після введення вказаної дози Мегарею за даними МРТ не виявляються ураження, але при цьому існує серйозна клінічна підозра на їх наявність, для точнішої діагностики доцільне повторне введення 0,2 мл препарату на 1 кг маси тіла пацієнта. Для дорослих препарат може бути введений з розрахунку 0,4 мл на 1 кг маси тіла протягом 30 хв після першого МРТ-дослідження. Подальше сканування здійснюють безпосередньо після введення.

Введення дорослим підвищеної дози Мегарею (з розрахунку 0,6 мл на 1 кг маси тіла) дає можливість для більш точної діагностики, для виключення наявності метастатичних уражень або рецидиву пухлини.

Максимальна доза: 0,6 мл (для дорослих) або 0,4 мл (для дітей старше 2 років) препарату на 1 кг маси тіла.

МРТ усього тіла

Для дорослих та дітей рекомендується нижчезазначене дозування. Зазвичай для отримання доброго контрастування й вирішення клініко-діагностичних завдань достатньою є доза з розрахунку 0,2 мл Мегарею на 1 кг маси тіла.

В особливих випадках, наприклад, при патологічних утвореннях із малим ступенем васкуляризації та/або невеликим ступенем проникнення в екстрацелюлярний простір, для досягнення належного контрастування може бути необхідним введення 0,4 мл Мегарею на 1 кг маси тіла пацієнта, особливо при застосуванні відносно слабких Т₁-зважених послідовностей сканування.

Для виключення ураження або рецидиву пухлин у дорослих можна ввести дозу з розрахунку 0,6 мл Мегарею на 1 кг маси тіла з метою підвищення точності діагностики.

Для візуалізації судин залежно від ділянки, що досліджується, та методу дослідження для дорослих може бути необхідним введення до 0,6 мл на 1 кг маси тіла.

Максимальна доза: 0,6 мл (для дорослих) або 0,4 мл (для дітей) препарату на 1 кг маси тіла.

Побічні реакції

Побічні ефекти, пов’язані із застосуванням препарату, зазвичай легкого або помірного ступеня тяжкості і транзиторні за своєю природою. Найчастіше вказувалося, зокрема, на такі реакції, як нудота, блювання, головний біль, запаморочення та реакції в місці ін’єкції (наприклад, відчуття болю, холоду, тепла).

Повідомлялося про випадки реакцій тяжкого ступеня або такі, що загрожували життю, чи летальні випадки.

Відстрочені реакції, пов’язані із введенням контрастних засобів, спостерігаються рідко.

Частота побічних ефектів на підставі даних клінічного дослідження:

Не спостерігалося жодної з індивідуальних побічних реакцій з частотою, вищею ніж за визначенням «нечасті».

На підставі досвіду у більш ніж 11000 пацієнтів спостерігалися зазначені нижче побічні ефекти, які були класифіковані дослідниками як такі, що пов’язані з препаратом.

Негативні побічні ефекти, про які повідомлялося, наведені в таблиці відповідно до уражених органів та систем і частоти їх виникнення.

Таблиця 1

*Різні види реакцій у місці ін’єкції (відчуття холоду, парестезія, набрякання, відчуття тепла, біль, набряк, подразнення, крововилив, почервоніння, дискомфорт у місці ін’єкції).

Додаткові побічні ефекти на підставі постмаркетингових даних (спонтанних повідомлень про побічні ефекти):

* У пацієнтів зі зниженою функцією нирок в анамнезі.

**Різні види реакцій у місці ін’єкції (некроз, тромбофлебіт, флебіт, запалення у місці ін’єкції, екстравазія).

У пацієнтів з нирковою недостатністю, яким показаний діаліз, при застосуванні препарату Мегарей часто спостерігалися відстрочені й транзиторні реакції, подібні до запальних, такі, як наприклад гарячка та підвищення рівня С-реактивного білка. У цих пацієнтів МРТ дослідження із застосуванням препарату проводилося за день перед гемодіалізом. 

Повідомлялося про випадки нефрогенного системного фіброзу (НСФ).

Передозування

Дотепер не спостерігалося і не повідомлялося про жодну ознаку інтоксикації внаслідок передозування під час клінічного застосування.

Через гіперосмоляльність препарату ненавмисне передозування може спричинити нижчезазначені побічні ефекти: підвищення тиску легеневої артерії, осмотичний діурез, гіперволемію і дегідратацію.

У пацієнтів із нирковою недостатністю необхідно контролювати ниркову функцію.

При ненавмисному передозуванні або значно зниженій функції нирок препарат можна вивести з організму шляхом гемодіалізу.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Для димеглумінової солі гадопентетової кислоти немає жодних даних клінічних досліджень про застосування у вагітних жінок.

Результати досліджень на тваринах не вказують на існування тератогенної або іншої ембріотоксичної дії після введення препарату під час вагітності.

При призначенні препарату вагітним жінкам слід особливо ретельно зважити співвідношення ризик/користь.

Період годування груддю

Мінімальна кількість димеглумінової солі гадопентетової кислоти (щонайбільше 0,04% введеної дози) виділяється у молоко в процесі лактації. З отриманого дотепер досвіду відомо, що це не є загрозою для грудної дитини.

Особливі заходи безпеки

Мегарей треба набирати у шприц безпосередньо перед застосуванням. Гумову пробку ніколи не слід проколювати більше одного разу. Невикористані при обстеженні залишки контрастного засобу для подальшого застосування непридатні, їх слід викинути.

Діти

Застосовують дітям старше 2 років.

 Діти віком до 2 років: накопичений досвід застосування препарату для МРТ усього тіла у дітей віком до 2 років поки що обмежений.

Особливості застосування

• Гіперчутливість

При призначенні препарату пацієнтам із відомою підвищеною чутливістю до препарату або до будь-якого з його компонентів слід особливо ретельно зважити співвідношення ризик/користь.

Введення препарату, як і інших внутрішньовенних контрастних засобів, може бути пов’язаним із анафілактичними реакціями/реакціями гіперчутливості або іншими реакціями ідіосинкразії у вигляді серцево-судинних, респіраторних і шкірних симптомів, аж до реакцій тяжкого ступеня, включаючи шок.

Більшість цих реакцій виникає упродовж півгодини після введення препарату. Хоча у поодиноких випадках можуть спостерігатися відстрочені реакції (що виникають через декілька годин або днів після введення) (див. розділ «Побічні реакції»).

Як і при інших діагностичних процедурах із застосуванням контрастних засобів після дослідження, рекомендується спостерігати за пацієнтом.

Завжди повинні бути напоготові відповідні медикаменти для лікування реакцій гіперчутливості, а також засоби невідкладної допомоги.

Ризик розвитку реакцій гіперчутливості є вищим за наявності зазначених нижче станів та захворювань:

• реакція на попередні введення контрастних засобів;
• бронхіальна астма в анамнезі;
• алергійні розлади в анамнезі.

Зважаючи на це, перед введенням будь-якої контрастної речовини слід з’ясувати наявність в анамнезі у пацієнта алергійних реакцій (наприклад, алергії на морепродукти, сінної гарячки, кропив’янки), чутливості до контрастних засобів і бронхіальної астми. У разі наявності в анамнезі пацієнта таких станів можна розглянути питання про проведення премедикації антигістамінними препаратами і/або глюкокортикоїдами. Пацієнти, що приймають бета-блокатори і в яких розвинулися реакції гіперчутливості, можуть бути нечутливими до терапії бета-агоністами;

У пацієнтів, що страждають на серцево-судинні захворювання, більша ймовірність розвитку серйозних або навіть фатальних наслідків реакцій гіперчутливості тяжкого ступеня.

Спеціальні застереження.

• Зниження функції нирок тяжкого ступеня

При призначенні препарату пацієнтам зі значно порушеною функцією нирок слід особливо ретельно зважити співвідношення ризик/користь, оскільки у цих пацієнтів у поодиноких випадках виникала гостра ниркова недостатність, що потребувала діалізу, або погіршення функції нирок. Ризик виникнення таких явищ є вищим при підвищенні дози контрастного засобу.

Є повідомлення про випадки розвитку нефрогенного системного фіброзу, пов'язаного із застосуванням Мегарею та деяких гадолінійвмісних препаратів, у пацієнтів з

• гострим або хронічним порушенням функції нирок тяжкого ступеня (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) <30 мл/хв/1,73 м² або
• гострою нирковою недостатністю будь-якого ступеня тяжкості внаслідок гепато-ренального синдрому або в періопераційному періоді після трансплантації печінки.

У зв'язку з цим у даної категорії пацієнтів Мегарей слід застосовувати тільки після ретельної оцінки співвідношення ризику й користі, включаючи розгляд можливих альтернативних методів візуальної діагностики, і при застосуванні доз, що не перевищують 0,1 ммоль/кг маси тіла (=0,2 мл/кг маси тіла).

Необхідно забезпечити достатній період часу для елімінації контрастного засобу з організму перед повторним введенням.

Перед застосуванням препарату всіх пацієнтів слід обстежити на наявність дисфункції нирок шляхом збору анамнезу й/або проведення лабораторних аналізів.

Препарат Мегарей може бути виведений з організму шляхом гемодіалізу. Для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, слід розглянути можливість швидкого проведення сеансу гемодіалізу одразу ж після введення препарату з метою прискорення виведення контрастного засобу з організму.

• Судоми

У пацієнтів, що схильні до виникнення судом, або пацієнтів із внутрішньочерепними ураженнями може бути підвищена судомна активність, про що повідомлялось у поодиноких випадках у зв’язку із введенням Мегарею. За станом пацієнтів, що мають схильність до виникнення судом, слід ретельно спостерігати, необхідно заздалегідь підготувати обладнання і медикаменти, необхідні для припинення судом у випадку їх виникнення.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Не відомо.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Не відомо жодних взаємодій з іншими лікарськими засобами.

• Взаємодія з діагностичними тестами

При визначенні вмісту заліза у сироватці крові комплексонометричними методами (наприклад, за допомогою батофенантроліну) протягом першої доби кількісний показник може бути знижений, що пояснюється наявністю в розчині контрастного засобу вільної ДТПК (діетилентриамінпентаоцтової кислоти).

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Гадопентинова кислота – парамагнітний контрастний засіб, призначений для МРТ. Його дія щодо посилення контрастності зумовлена наявністю ди-N-метилглукамінової солі гадопентетової кислоти, комплексу гадолінію з пентетовою кислотою (діетилентриамінпентаоцтовою кислотою (ДТПК)).

Під час застосування при МРТ відповідної послідовності сканування (наприклад, Т₁-зваженого методу спін-ехо) індуковане іонами гадолінію скорочення часу спін-граткової релаксації збуджених атомних ядер спричинює підвищення інтенсивності сигналу і, як наслідок, збільшення контрастності зображення певних тканин.

Димеглумінова сіль гадопентетової кислоти є високопарамагнітною сполукою, що спричинює суттєве скорочення часу релаксації навіть при низькій концентрації. Парамагнітна ефективність, вплив на релаксацію, що визначається із впливу на час спін-граткової релаксації протонів у плазмі, становить приблизно 4,95 л/ммоль/сек. і лише незначно залежить від сили магнітного поля.

ДТПК утворює міцний комплекс із парамагнітним іоном гадолінію, що має надзвичайно високу стабільність in vivo та in vitro (log K = 22 - 23).

Димеглумінова сіль гадопентетової кислоти є добре розчинною у воді та надзвичайно гідрофільною сполукою, коефіцієнт розподілу якої між н-бутанолом і буфером при рН 7,6 становить 0,0001. Для речовини не характерне специфічне зв’язування з протеїнами та інгібуюча дія щодо ензимів (наприклад, Na⁺ і K⁺ АТФази міокарда). Препарат не активує систему комплементу, і, зважаючи на це, можливість індукції анафілактичних реакцій є дуже низькою.

При вищих концентраціях або тривалій інкубації димеглумінова сіль гадопентетової кислоти здійснює незначний вплив in vitro на морфологію еритроцитів. Після внутрішньовенного введення препарату зворотний процес може спричинити слабкий внутрішньосудинний гемоліз. Це пояснює незначне зростання рівня білірубіну і заліза в сироватці, що інколи спостерігається в перші декілька годин після ін’єкції. 

Фармакокінетика.

Димеглумінова сіль гадопентетової кислоти поводить себе в організмі подібно до інших біологічно інертних сполук із високою гідрофільністю (наприклад, манітол або інулін).

Фармакокінетичні властивості, що вивчалися у людей, не залежали від дози.

• ;Розподіл

Після внутрішньовенного введення сполука швидко проникає в позаклітинний простір. Аж до дози 0,25 ммоль димеглумінової солі гадопентетової кислоти/кг маси тіла (∆ 0,5 мл препарату/кг) після фази раннього розподілу, що триває декілька хвилин, рівень контрастного засобу в плазмі знизився відповідно до швидкості його виведення нирками з періодом напіввиведення, що становить приблизно 90 хв. При дозі 0,1 ммоль димеглумінової солі гадопентетової кислоти/кг маси тіла (∆ 0,2 мл препарату/кг маси тіла) через 3 хв. після ін’єкції рівень препарату в плазмі складав 0,6 ммоль димеглумінової солі гадопентетової кислоти/л плазми, а через 60 хв. після ін’єкції - 0,24 ммоль димеглумінової солі гадопентетової кислоти/л плазми.

Через 7 днів після внутрішньовенного введення радіоактивно міченої димеглумінової солі гадопентетової кислоти в організмі пацюків і собак було виявлено значно менше, ніж 1% введеної дози. Більш висока концентрація сполуки була виявлена у нирках у вигляді нерозкладеного комплексу гадолінію.

Сполука не проникає через непошкоджені гематоенцефалічний і гематотестикулярний бар’єри. Незначна кількість препарату, що проникає через плацентарний бар’єр у кров плода, швидко елімінується.

• ;Метаболізм

Відщеплення парамагнітного іона або метаболічного розкладу не спостерігалось.

• ;Виведення з організму

Димеглумінова сіль гадопентетової кислоти виводиться з організму в незміненому вигляді нирками шляхом клубочкової фільтрації. Частка речовини, що елімінується екстраренально, є надзвичайно малою.

У середньому 83% дози виводилося з організму нирками через 6 годин після ін’єкції. Приблизно 91% дози визначалося в сечі у першу добу. На п’ятий день після ін’єкції доза, що виводилася з організму з фекаліями, становила менше ніж 1%. Нирковий кліренс димеглумінової солі гадопентетової кислоти складав 120 мл/хв на 1,73 м², що співставляється з кліренсом інуліну або ⁵¹Cr-ЕДТА.  

• ;Характеристики у пацієнтів

Димеглумінова сіль гадопентетової кислоти повністю виводиться з організму нирками навіть при порушенні їх функції (кліренс креатиніну становить більше 20 мл/хв); період напіввиведення з плазми збільшується залежно від ступеня порушення функції нирок; зростання обсягу позапечінкової елімінації не спостерігалося.

Через тривалий період напіввиведення із сироватки (до 30 годин) при вираженому зниженні функції нирок (кліренс креатиніну становить менше 20 мл/хв) димеглумінову сіль гадопентетової кислоти можна вивести з організму шляхом екстракорпорального діалізу.

Основні фізико-хімічні властивості

Стерильний, прозорий, безбарвний або злегка жовтуватий водний розчин.

Несумісність

Через відсутність досліджень щодо сумісності препарат не слід змішувати з іншими лікарськими засобами.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати!

Упаковка

По 10 мл, 15 мл або 20 мл у флаконі. По 1 флакону у картонній упаковці

Категорія відпустку

За рецептом. Препарат застосовують у клінічних умовах під контролем лікаря.

Виробник

Донг Кук Фармасьютікел Ко., Лтд, Корея (Dong Kook Pharmaceutical Co. Ltd., Korea).

Місцезнаходження

488-5, Джукхеон-рі, Гвангєвон-меон, Джінчеон-ган, Чунгчеонгбук-до, Корея (488-5, Jukhyun-ri, Gwanghyewon-myeon, Jincheon-gun, Chungcheongbuk-do, Korea).