Майклав

Склад

діючі речовини: amoxicilline, clavulanic acid;

5 мл суспензії містять амоксициліну 125 мг (у формі амоксициліну тригідрату) та кислоти клавуланової 31,25 мг (у формі калію клавуланату);

допоміжні речовини: кремнію діоксид, ксантанова камедь, гіпромелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, кислота янтарна, аспартам (Е 951), ароматизатор апельсиновий сухий 0471034, ароматизатор малиновий 0473005.

Лікарська форма

Порошок для оральної суспензії.

Основні фізико-хімічні властивості: сипучий порошок від білого до майже білого кольору. Після відновлення утворюється суспензія від білого до майже білого кольору.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Амоксицилін та інгібітор ферменту. Код АТХ J01C R02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Майклав – комбінація амоксициліну, антибіотика пеніцилінового ряду з широким спектром антибактеріальної активності, і клавуланової кислоти, необоротного інгібітора β-лактамаз, який утворює неактивний комплекс з ензимами і захищає амоксицилін від руйнування. Клавуланат калію має слабку антибактеріальну активність і не впливає на механізм дії амоксициліну. Оскільки клавуланова кислота пригнічує β-лактамази, які зазвичай інактивують амоксицилін, то комбінація амоксициліну та клавуланової кислоти ефективна щодо багатьох мікроорганізмів, що продукують β-лактамази, стійких до амоксициліну.

Комбінація активна як in vitro, так і у разі клінічних інфекцій відносно грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, які продукують і не продукують пеніциліназу:

• грампозитивні аероби: чутливі до пеніциліну штами Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, чутливі до метициліну штами Staphylococcus aureus, Listeria spp., Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium, Corynebacterium spp.;
• грампозитивні анаероби: Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Clostridium perfringens, Actinomyces israelli;
• грамнегативні аероби: Haemophillus influenzae, Moraxella catarrhalis, Escherichia coli, Klebsiella spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidіs, Pasteurella multocida, Salmonella spp., Shigella spp., Vibrio cholerae, Helicobacter pylori, Bordetella pertussis;
• грамнегативні анаероби: Bacteroides spp., Fusobacterium spp., Prevotella spp.

До препарату Майклав резистентні Pseudomonas aeruginosa, стійкі до метициліну штами Staphylococcus aureus, Legionella spp., Chlamydia spp., Mycoplasma spp.

Фармакокінетика.

Основні фармакокінетичні властивості амоксициліну та клавуланової кислоти подібні. Обидва компоненти добре абсорбуються після перорального прийому; їжа не впливає на ступінь абсорбції. Максимальні концентрації у сироватці досягаються приблизно через 1-2 години після прийому препарату. Обидва компоненти характеризуються високим об’ємом розподілу у рідинах і тканинах організму (легені, ексудат середнього вуха, секрет верхньощелепних синусів, секрет носових пазух, плевральна та перитонеальна рідина, передміхурова залоза, мигдалики, мокротиння, бронхіальний секрет, печінка, жовчний міхур, матка, яєчники, синовіальна рідина). Амоксицилін і клавуланова кислота не проникають через гематоенцефалічний бар’єр при незапалених мозкових оболонках.

Обидва компоненти проникають через плацентарний бар’єр та присутні у невеликій кількості у грудному молоці.

Амоксицилін і клавуланова кислота характеризуються низьким зв’язуванням з білками плазми.

Обидва компоненти виводяться нирками; амоксицилін метаболізується на 10-20 %, а клавуланова кислота – майже на 50 %. Невелика кількість може виводитись через кишечник і легені. Період напіввиведення амоксициліну та клавуланової кислоти становить 1-1,5 години, зростаючи відповідно до 7,5 години та 4,5 години у хворих із тяжкими порушеннями функції нирок. Обидві речовини добре виводяться при гемодіалізі, однак незначно – при перитонеальному діалізі.

Показання

Лікування бактеріальних інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами, таких як:

• гострий бактеріальний синусит (підтверджений);
• гострий середній отит;
• підтверджене загострення хронічного бронхіту;
• негоспітальна пневмонія;
• цистити;
• пієлонефрити;
• інфекції шкіри та м’яких тканин, у т. ч. целюліти, укуси тварин, тяжкі дентоальвеолярні абсцеси з поширеним целюлітом;
• інфекції кісток та суглобів, у т. ч. остеомієліти.

При призначенні антибактеріальних препаратів слід керуватися правилами їх належного застосування.

Протипоказання

Підвищена чутливість до будь-яких компонентів препарату, до будь-яких антибактеріальних засобів групи пеніцилінів.

Наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості (у т. ч. анафілаксії), пов’язаних із застосуванням інших β-лактамних агентів (у т. ч. цефалоспоринів, карбапенемів або монобактамів).

Наявність в анамнезі жовтяниці або дисфункції печінки, пов’язаних із застосуванням амоксициліну/клавуланату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Майклав не слід застосовувати разом із бактеріостатичними хіміотерапевтичними засобами/антибіотиками (хлорамфенікол, макроліди, тетрацикліни або сульфонаміди), оскільки в реакціях in vitro при таких комбінаціях спостерігався антагоністичний ефект.

При одночасному застосуванні з алопуринолом підвищується ризик висипів на шкірі.

Одночасне застосування Майклаву і метотрексату може збільшити токсичність останнього (лейкопенія, тромбоцитопенія, утворення виразок на шкірі).

Пробенецид знижує канальцеву секрецію амоксициліну, тому при одночасному застосуванні пробенециду з Майклавом можливе підвищення вмісту амоксициліну в крові. Підвищений рівень амоксициліну може зберігатися протягом тривалого часу. Клавуланової кислоти це не стосується.

Як і інші антибіотики широкого спектра дії, Майклав може знижувати ефективність пероральних протизаплідних засобів.

У деяких випадках при прийомі препарату Майклав з пероральними антикоагулянтами можливе збільшення протромбінового часу, тому їх одночасне застосування потребує обережності. Амоксицилін може знижувати концентрацію сульфасалазину у плазмі крові.

При одночасному застосуванні препарату з дигоксином можливе збільшення ступеня всмоктування останнього.

Майклав не слід застосовувати разом із дисульфірамом.

Одночасне застосування алопуринолу під час лікування амоксициліном збільшує імовірність алергічних шкірних реакцій. Даних щодо одночасного застосування препарату Майклав та алопуринолу немає.

Існують окремі повідомлення про збільшення рівня міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС) у пацієнтів, які лікуються аценокумаролом або варфарином та приймають амоксицилін. Якщо таке застосування необхідне, слід ретельно контролювати протромбіновий час або МНС, а у разі потреби припинити лікування препаратом Майклав.

Мікофенолат мофетил

У хворих, які лікуються мікофенолатом мофетилом, після початку застосування перорального амоксициліну з клавулановою кислотою може зменшитись предозова концентрація активного метаболіту мікофенольної кислоти приблизно на 50 %. Ця зміна предозового рівня може не повністю відповідати зміні загальної експозиції мікофенольної кислоти.

Особливості застосування

Перед початком терапії препаратом Майклав необхідно точно визначити, чи є в анамнезі пацієнта реакції гіперчутливості до пеніцилінів, цефалоспоринів або інших алергенів. Тяжкі алергічні реакції (в т. ч. анафілактоїдні) найчастіше виникають у хворих з наявністю гіперчутливості до пеніцилінів в анамнезі. У разі виникнення алергічних реакцій слід припинити терапію Майклавом і розпочати відповідну альтернативну терапію.

У разі, коли доведено, що інфекція зумовлена мікроорганізмами, чутливими до амоксициліну, можна перейти з комбінації амоксицилін/кислота клавуланова на амоксицилін відповідно до офіційних рекомендацій.

Тривале застосування препарату іноді може спричиняти надмірний ріст нечутливої до нього  мікрофлори. Препарат не слід застосовувати для лікування S. pneumoniae, стійкого до пеніциліну.

У пацієнтів із порушеннями функції нирок або у тих, хто отримував високі дози препарату, можуть виникати судоми.

Розвиток генералізованої еритеми на початку лікування може бути симптомом гострого генералізованого екзантематозного пустульозу. У такому разі необхідно припинити застосування Майклаву, і надалі протипоказано введення амоксициліну.

Майклав необхідно відмінити при підозрі на інфекційний мононуклеоз і лімфоцитарний лейкоз, оскільки виникнення при цьому захворюванні короподібного висипання може бути пов’язане з прийомом амоксициліну.

Зрідка у пацієнтів, які приймають Майклав, можливе подовження протромбінового часу. При супутньому прийомі антикоагулянтів необхідний відповідний моніторинг.

Майклав слід з обережністю призначати пацієнтам з дисфункцією печінки. Небажані реакції з боку печінки виникають переважно у чоловіків і пацієнтів літнього віку, також їх виникнення може бути пов’язано з тривалим застосуванням препарату. Симптоми захворювання виникають під час або одразу після лікування, але в деяких випадках вони можуть виникнути через кілька тижнів після закінчення лікування. Ці явища зазвичай мають оборотний характер. Надзвичайно рідко відзначалися летальні випадки – у пацієнтів з тяжким основним захворюванням або у пацієнтів, які одночасно лікувались препаратами, що мають негативний вплив на печінку.

Застосування антибіотиків може спричинити розвиток псевдомембранозного коліту різного ступеня вираженості. При наявності тяжкої персистувальної діареї після застосування антимікробних засобів важливо впевнитися, що вона не пов’язана з указаною патологією. Препарати, що пригнічують перистальтику, протипоказані.

У разі довготривалого лікування показані регулярні перевірки ниркової та печінкової функції та проведення гематологічних досліджень.

Для пацієнтів з порушенням функції нирок необхідно коригувати дозу відповідно до ступеня порушення. У хворих зі зменшенням кількості виділеної сечі дуже рідко може виникнути кристалурія, головним чином при парентеральному введенні препарату.

При лікуванні амоксициліном для визначення рівня глюкози в крові рекомендується застосовувати ферментативні реакції з глюкозооксидазою, оскільки інші методи можуть давати хибнопозитивні результати.

Присутність клавуланової кислоти у препараті може спричиняти неспецифічне зв’язування IgG і альбуміну на мембранах еритроцитів, тому, як наслідок, можливий хибнопозитивний результат тесту Кумбса.

Є повідомлення про хибнопозитивні результати тестів на наявність Aspergillus у пацієнтів, які отримували амоксицилін/клавуланову кислоту.

Лікарський засіб містить аспартам (Е 951) – джерело фенілаланіну, тому препарат слід призначати з обережністю пацієнтам з фенілкетонурією.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Даних про тератогенну дію препарату немає.

В одному дослідженні у жінок з передчасним розривом оболонок плода застосування препарату пов’язували з підвищенням ризику розвитку некротичного ентероколіту у новонароджених. Слід уникати застосування амоксициліну/кислоти клавуланової у період вагітності, крім випадків, коли користь від застосування препарату переважає потенційний ризик.

Обидва активні компоненти препарату екскретуються у грудне молоко (немає інформації щодо впливу клавуланової кислоти на дітей, яких годують груддю). У дітей, яких годують груддю, можлива поява діареї та грибкової інфекції слизових оболонок, тому годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Негативного впливу на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не спостерігалося, але слід враховувати імовірність такого побічного ефекту, як запаморочення.

Спосіб застосування та дози

Дози зазначено в одиницях амоксицилін/кислота клавуланова.

Підбираючи дозу Майклаву, слід враховувати:

• очікувані патогенні мікроорганізми та їх імовірну чутливість до діючих речовин;
• тяжкість і локалізацію інфекції;
• вік, масу тіла і стан функції нирок пацієнта.

У разі необхідності слід розглянути доцільність застосування альтернативних форм Майклаву (наприклад тих, що містять більш високі дози амоксициліну та/або різне співвідношення амоксициліну і кислоти клавуланової).

Тривалість терапії залежить від перебігу захворювання. Лікування не слід продовжувати більше 14 діб без оцінки стану пацієнта.

Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг: застосовують в іншій лікарській формі комбінації амоксицилін/кислота клавуланова.

Діти з масою тіла < 40 кг: від 20 мг/5 мг на 1 кг маси тіла на добу (при інфекціях легкої та середньої тяжкості) до 60 мг/15 мг на 1 кг маси тіла на добу (при тяжких інфекціях) у вигляді трьох окремих доз. Максимальна добова доза препарату становить 2400 мг/600 мг.

Дітям віком до 2 років слід застосовувати дозу не більше 40 мг/10 мг/кг маси тіла на добу.

Клінічних даних щодо застосування Майклаву у формі суспензії для лікування дітей віком до 2 місяців немає, тому рекомендацій щодо дозування не існує.

Кількість суспензії необхідно розраховувати відповідно до маси тіла дитини, а не її віку. Кожні 8 годин слід вводити однакові дози препарату.

Порушення функції нирок. Коригування дози базується на розрахунку максимальних рекомендованих доз амоксициліну та залежить від швидкості клубочкової фільтрації. Для пацієнтів з кліренсом креатиніну понад 30 мл/хв регулювання дози не потрібне.

Діти з масою тіла < 40 кг 

Порушення функції печінки. Препарат застосовувати з обережністю. Слід регулярно контролювати функцію печінки.

Спосіб застосування

Приготування суспензії

Порошок, що міститься у флаконі, слід розвести до утворення суспензії, як описано нижче.

1. Перевірте кришечку флакона щодо її попереднього відкриття.

2. Переверніть та струсіть флакон, щоб розрихлити порошок.

3. Налийте у флакон з порошком кип’яченої води до рівня, позначеного лінією.

4. Закрийте кришечкою і струшуйте флакон до утворення суспензії.

5. Потім додайте залишок води до верхнього рівня, позначеного лінією і струсіть знову.

6. Суспензії слід дати постояти протягом 5 хвилин до повної дисперсії порошку.

7. Ретельно збовтуйте супензію перед кожним прийомом.

Для точного відмірювання дози препарату слід застосовувати мірний ковпачок, який після кожного використання слід промивати водою.

Діти.

Препарат у формі суспензії призначають дітям віком від 2 місяців.

Передозування

Передозування може супроводжуватися симптомами з боку шлунково-кишкового тракту та розладом водно-електролітного балансу. Ці явища лікують симптоматично, приділяючи увагу корекції водно-електролітного балансу. Повідомлялося про випадки кристалурії, які іноді призводили до ниркової недостатності. Можливе виникнення судом у пацієнтів з порушенням функції нирок або у тих, хто отримує високі дози препарату. Гемодіаліз ефективний.

Побічні реакції

Інфекції та інвазії: кандидоз шкіри та слизових оболонок, розвиток суперінфекції.

З боку системи крові: оборотна лейкопенія (включаючи нейтропенію), тромбоцитопенія, оборотний агранулоцитоз, гемолітична анемія, еозинофілія, панцитопенія, мієлосупресія, збільшення часу кровотечі та протромбінового індексу.

З боку імунної системи: ангіоневротичний набряк, анафілаксія, сироваткоподібний синдром, алергічний васкуліт.

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, безсоння, збудження, оборотна гіперактивність, судоми, асептичний менінгіт. Судоми можуть виникати у пацієнтів з порушеною функцією нирок або у тих, хто отримує високі дози препарату.

З боку гепатобіліарної системи: помірне підвищення рівня АСТ, АЛТ, лактатдегідрогенази, лужної фосфатази, гепатит, холестатична жовтяниця.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Приготовлену суспензію зберігати при температурі від 2 до 8 ºС протягом 7 діб, не заморожувати.

Упаковка

Порошок для приготування 100 мл суспензії у флаконі; по 1 флакону разом з мірним ковпачком у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Юнікем Лабораторіз Лімітед.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Віледж Бхатаулі Калан, Хімачал Прадеш IN – 173205, Індія.