Лизиноприл-Лугал

Загальна характеристика

міжнародна та хімічна назви: lisinopril; (S)-1-[N2-(карбоксі-3-фенілпропіл)-L-лізил]-L-пролін;

Основні фізико-хімічні властивості

таблетки білого або майже білого кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою; з одного боку таблетки – риска, з іншого – відбиток «5» або «10»;

Склад

1 таблетка містить 5 мг або 10 мг лізиноприлу в перерахуванні на безводну діючу речовину;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), кальцію фосфат двозаміщенний, крохмаль кукурудзяний, тальк, магнію стеарат, натрію крохмальгліколят.

Форма випуску

Таблетки.

Фармакотерапевтична група

Засоби, що діють на ренін-ангіотензинову систему. Інгібітори АПФ. Код АТС С09А А03.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Лізиноприл – інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), блокує перетворення ангіотензину I в ангіотензин II. Знижує концентрацію в крові ангіотензину II, альдостерону, зменшує утворення аргінін-вазопресину і ендотеліну-I, що мають вазоконстрикторні властивості. Перешкоджає деградації брадикініну і збільшує концентрацію ендогенних простагландинів, що мають судинорозширювальну активність. Пригнічує тканинну ренін-ангіотензивну систему серця, при тривалому застосуванні запобігає гіпертрофії міокарда та дилатації лівого шлуночка або сприяє їх зворотному розвитку. В результаті поступово знижуються артеріальний тиск, загальний периферичний опір судин, пост- і переднавантаження на серце, тиск в малому колі кровообігу і опір судин легенів, збільшується серцевий викид, підвищується толерантність до фізичного навантаження. Як і інші інгібітори АПФ, збільшує (вторинно) активність реніну плазми.

Антигіпертензивний ефект лізиноприлу розвивається через 1 год, зростає протягом 6-7 год і триває до 24 год. Оптимальний антигіпертензивний ефект досягається при постійному застосуванні протягом 1-2 міс. При тривалому застосуванні зменшує вірогідність розвитку повторного інфаркту міокарда, порушень коронарного кровообігу та ішемії міокарда. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю лізиноприл у високих дозах (35 мг) знижує загальну смертність на 12%, кількість госпіталізацій з приводу декомпенсації серцевої недостатності – на 24%.

Фармакокінетика. Після прийому всмоктується приблизно 25% (6-60%) дози лізиноприлу незалежно від їди. Біодоступність – 25%. Максимальна концентрація в крові досягається протягом 7 год і становить 90 нг/мл. Слабко зв'язується з білками плазми (6-10%). Не біотрансформується і екскретується тільки нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення у пацієнтів з нормальною функцією нирок становить 12 год. Незначно проникає через гематоенцефалічний бар'єр, не кумулює в тканинах, виявляється в плаценті і в грудному молоці (але не в тканинах плода).

Максимальна концентрація в плазмі, період напіввиведення і тривалість дії лізиноприлу значно зростає при зниженні клубочкової фільтрації нирок менше 30 мл/хв, що вимагає корекції режиму дозування препарату. У літніх пацієнтів концентрація в плазмі і площа під кривою «концентрація-час» підвищуються в 2 рази, що також вимагає корекції режиму дозування препарату. Виводиться при гемодіалізі.

Показання для застосування

Артеріальна гіпертензія (моно- і комбінована терапія), хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії для лікування хворих, які приймають препарати наперстянки та/або діуретики), гострий інфаркт міокарда (перші 24 години зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримання цих показників і профілактики дисфункції лівого шлуночка і серцевої недостатності), діабетична нефропатія (для зниження альбумінурії у пацієнтів з інсулінзалежним цукровим діабетом при нормальному артеріальному тиску і у пацієнтів з інсуліннезалежним цукровим діабетом з артеріальною гіпертензією).

Спосіб застосування та дози

Призначають 1 раз на добу. Доза підбирається індивідуально залежно від показань, стану функції нирок і супутньої терапії.

Артеріальна гіпертензія. Початкова доза зазвичай становить 5 мг. При необхідності дозу поступово кожні 2-3 дні збільшують на 5 мг. Підтримуюча доза становить 5-40 мг, максимальна добова – 40 мг.

Серцева недостатність, інфаркт міокарда, діабетична нефропатія. Початкова доза звичайно – 2,5 мг. За необхідності дозу поступово кожні 3-5 днів збільшують на 2,5 мг. Підтримуюча доза зазвичай становить 5-20 мг, максимальна добова – 20 мг.

У літніх хворих лікування рекомендується починати з дози 2,5 мг через тривалішу антигіпертензивну дію лізиноприлу через зменшення швидкості його виведення.

У хворих з порушеною функцією нирок при зниженні фільтрації менше 50 мл/хв доза повинна бути зменшена удвічі, при кліренсі креатиніну 10 мл/хв доза повинна бути зменшена на 75% через кумуляцію лізиноприлу.

Побічна дія

Лізиноприл звичайно добре переноситься. Рідко можуть розвиватися: з боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, ортостатичні реакції, біль у грудях, аритмія (передсердна і шлуночкова тахікардія, фібриляція передсердя, брадикардія), васкуліт. З боку центральної і периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, нервозність, роздратованість, атаксія, зниження пам'яті, парастезії, підвищена стомлюваність, сонливість, безсоння, периферична нейропатія, тремор, шум у вухах; дуже рідко – скороминуще порушення мозкового кровообігу, судомні посикування кінцівок і губ, розлади зору (диплопія, фотофобія, зниження гостроти зору). З боку травної системи: нудота, блювання, болі у животі, сухість у роті, діарея/запор, диспепсія, метеоризм, спазми шлунково-кишкового тракту, порушення смаку; дуже рідко – ураження печінки (гепатит, холестатичний гепатит), гастрит, панкреатит. З боку системи кровотворення: анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. З боку сечовидільної і репродуктивної систем: порушення функції нирок, дуже рідко – гостра ниркова недостатність, пієлонефрит, дизурія, олігурія/анурія, набряки, ослаблення лібідо, імпотенція. З боку системи дихання: сухий кашель, пароксизмальне постуральне диспное, бронхоспазм; дуже рідко – кровохаркання, емболія легеневої артерії та інфаркт легенів, бронхіальна астма, плевральний випіт, біль при диханні, бронхіт, ларингіт, синусит, фарингіт, риніт, носові кровотечі. З боку опорно-рухового апарату: артралгія/артрит, міалгія, біль в шиї та спині, подагра. Алергічні реакції: шкірні алергічні реакції (висипання, екзема, кропив'янка); дуже рідко – гарячка, ангіоневротичний набряк, зокрема, губ, обличчя, гортані, глотки та/або язика, кінцівок, підвищення титру антинуклеарних антитіл. З боку шкірних покривів: пітливість, алопеція, фотосенсибілізація, пемфігус; дуже рідко – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. Лабораторні показники: порушення електролітного балансу (гіперкаліємія, гіпонатріємія, гіперурикемія); дуже рідко – підвищення рівня сечовини і креатиніну, підвищення рівня білірубіну і печінкових амінотрансфераз. Інші: підвищення маси тіла, розвиток інфекцій, зокрема герпес зостер, цукровий діабет, дегідратація

Протипоказання

Підвищена індивідуальна чутливість до інгібіторів АПФ, вагітність, період годування груддю, дитячий вік.

Передозування

Симптоми: гостра артеріальна гіпотензія, тахікардія.

Лікування: наявність вираженої гіпотензії вимагає відміни препарату, хворого слід вкласти, промити шлунок і провести терапію, спрямовану на нормалізацію артеріального тиску. При тяжкому перебігу симптомів передозування хворий підлягає терміновій госпіталізації для проведення інтенсивних методів детоксикації, у тому числі гемодіалізу, заходів, спрямованих на збільшення об'єму циркулюючої крові, нормалізацію функцій серцево-судинної, дихальної і нервової систем, відновлення функції нирок.

Особливості застосування

Перед призначенням препарату слід ретельно оцінити співвідношення ризик/користь у таких випадках: анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк в анамнезі; тяжкі порушення функцій печінки і нирок, зокрема, двобічний стеноз ниркових артерій або стеноз ниркової артерії єдиної нирки, стан після пересадки нирки; стеноз аортального або мітрального клапана, або інші обструктивні зміни, що утруднюють відтік крові від серця; колагенози, пригнічення кісткового мозку, цереброваскулярна недостатність, артеріальна гіпотензія, подагра, гиперкальціємія або високий ризик її розвитку (цукровий діабет, одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками), гіпонатріємія або обмеження натрію в дієті, гіперурикемія.

З особливою обережністю (в умовах стаціонару) препарат призначають пацієнтам із злоякісною гіпертензією або гіпертензією ниркового походження, при станах, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові.

Лікування препаратом слід проводити під регулярним контролем лікаря. Виражене зниження артеріального тиску найчастіше виникає при зменшенні об'єму циркулюючої крові внаслідок терапії діуретиками, безсольової дієти, діалізу, діареї або блювання. У таких хворих необхідно припинити лікування діуретиками за 2-3 дні до початку лікування лізиноприлом, а перед початком лікування слід компенсувати втрату рідини і солей.

При гострому інфаркті міокарда з елевацією сегмента ST лікування лізиноприлом слід починати у перші 24 год з моменту появи симптомів за умови відсутності артеріальної гіпотензії, гіповолемії, ниркової недостатності, при цьому у пацієнтів з клінічними ознаками серцевої недостатності, з пониженою фракцією викиду лівого шлуночка, артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом він є препаратом вибору.

Протягом терапії препаратом необхідний регулярний контроль артеріального тиску, функції нирок, показників крові, маси тіла, дотримання дієти, а також рівня білка і калія в плазмі, сечовини і креатиніну.

Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, гортані у хворих, які приймають інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, спостерігається дуже рідко, групою підвищеного ризику вважаються пацієнти з ангіоневротичним набряком будь-якої етіології в анамнезі. Ангіоневротичний набряк гортані може бути фатальним і вимагає негайної терапії. У випадках, коли набряк виникає тільки на обличчі і губах, він звичайно минає самостійно. Позитивний ефект чинять антигістамінні препарати. При локалізації набряку в ділянці язика, глотки або гортані і погрозі розвитку обструкції дихальних шляхів слід негайно ввести підшкірно розчин адреналіну 1:1000 (0,3-0,5 мл) або 0,1 мл внутрішньовенно.

Не рекомендується застосування препарату у хворих, що знаходяться на гемодіалізі з використанням діалізних мембран з високою проникністю через ризик розвитку анафілактоїдних реакцій.

При одночасному застосуванні з анестетиками, що чинять гіпотензивну дію, під час хірургічного втручання лізиноприл може блокувати утворення ангіотензину II, вторинне по відношенню до компенсаторного виділення реніну, яке можна усунути збільшенням об'єму циркулюючої крові. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічне) слід попередити хірурга/анестезіолога про застосування лізиноприлу.

Під час лікування рекомендується утримуватися від вживання алкогольних напоїв через ризик підвищення антигіпертензивного ефекту. Слід дотримуватися обережності при фізичних навантаженнях, особливо в спекотну погоду, через ризик розвитку дегідратації і підвищення антигіпертензивного ефекту внаслідок зниження об'єму циркулюючої крові.

Застосування в період вагітності і годування груддю. Препарат протипоказаний при вагітності. При застосуванні в II і III триместрах вагітності може спричинятипорушення розвитку і загибель плоду. При встановленій вагітності препарат слід негайно відмінити, крім випадків, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду (хвора повинна бути поінформована про потенційний ризик для плода). При необхідності застосування в період лактації годування слід припинити.

Вплив на можливість керування транспортними засобами і роботи з механізмами. В період лікування слід утримуватися від керування автотранспортом і виконання потенційно небезпечних видів діяльності, які вимагають концентрації уваги і підвищеної швидкості психомоторних реакцій, тому що можливе запаморочення, особливо на початку терапії.

Взаємодія з лікарськими засобами. Потенціювання гіпотензивного ефекту спостерігається при одночасному прийомі з іншими антигіпертензивними засобами, діуретиками, засобами для наркозу і алкоголем. Зниження антигіпертензивного ефекту – при одночасному прийомі з нестероїдними протизапальними засобами, адреностимуляторами і естрогеном. При одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, триамтерен, амілорид), препаратами калію, харчовими добавками і солями, що містять калій, особливо при лікуванні хворих з порушеними функціями нирок, підвищується ризик розвитку гіперкаліємії. Підсилює кардіотоксичну і нейротоксичну дію літію внаслідок уповільнення виведення літію з організму. Антациди і холестирамін знижують всмоктуваність лізиноприлу в шлунково-кишковому тракті. При поєднаному застосуванні з дигоксином, нітратами клінічно значущих побічних фармакокінетичних взаємодій не зареєстровано.

Умови та термін зберігання

Зберігати при температурі від 15 °С до 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності 3 роки. Не слід застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови відпуску

За рецептом

Упаковка

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в пачці.

Виробник

ПАТ «Луганський хіміко-фармацевтичний завод», фасування з форми in bulk фірми “Alkem Laboratories Ltd.”, Індія.

Адреса

Україна, 91019, м. Луганськ, вул. Кірова, 17.