Липикард

Склад

діюча речовина: fenofibrate;

1 капсула містить фенофібрату мікронізованого 200 мг;

допоміжні речовини: олія рицинова поліетоксильована, гідрогенізована, крохмаль кукурудзяний, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний;

вміст капсули: кармоїзин (Е 122), понсо 4R (Е 124), титану діоксид (Е 171), тартразин (Е 102).

Лікарська форма

Капсули.

Фармакотерапевтична група

Гіполіпідемічні засоби. Фібрати. Код АТС С10А В05.

Показання

Гіперхолестеринемія і гіпертригліцеридемія окремо і в комбінації (дисліпідемія типу IIa, IIb, III, IV) у пацієнтів, які не реагують на дієтичні та інші немедикаментозні заходи лікування (наприклад, зниження маси тіла або збільшення фізичної активності), особливо за наявності очевидних супутніх факторів ризику.

Протипоказання

Підвищена чутливість до фенофібрату або інших компонентів препарату. Виражені порушення функції печінки (первинний біліарний цироз печінки, холелітіаз і захворювання жовчного міхура), печінкова недостатність (включаючи цироз печінки), хронічний або гострий панкреатит за виключенням гострого панкреатиту внаслідок тяжкої гіпертригліцеридемії; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 20 мл/хв).

В анамнезі – фототоксичні чи фотоалергічні реакції при лікуванні фенофібратами або іншими аналогічними препаратами (кетопрофеном, комбінацією з іншими фібратами); не можна приймати пацієнтам з алергією на арахісову олію або соєвий лецитин, або споріднені продукти через можливий ризик реакцій гіперчутливості. Період вагітності і годування груддю. Дитячий вік до 18 років. Лікування препаратами, яким властива гепатотоксичність.

Споci6 застосування та дози. 

В комбінації з дієтотерапією цей медикаментозний препарат призначений для тривалого симптоматичного лікування, ефективність якого необхідно періодично контролювати.

Ліпікард призначають пацієнтам, яким показаний цей препарат, по 1 капсулі на добу під час одного з основних прийомів їжі.

Дієтотерапію, розпочату до призначення препарату, необхідно продовжити.

Якщо після застосування препарату протягом декількох місяців (наприклад, 3-х місяців) рівень ліпідів у сироватці крові недостатньо знизився, необхідно розглянути питання про призначення додаткового лікування або інших видів терапії.

Побічні реакції

З боку травного тракту: біль у животі, нудота, блювання, пронос і здуття живота, диспепсія, випадки панкреатиту.

Гепатобіліарні розлади: підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові, можливий розвиток або посилення біліарного літогенезу, утворення каменів у жовчному міхурі, епізоди гепатиту, цирозу печінки.

Якщо симптоми (наприклад, жовтяниця, свербіж) указують на виникнення гепатиту, слід провести лабораторні тести для підтвердження діагнозу і, якщо необхідно, відмінити препарат (див. розділ «Особливі застосування»).

З боку шкіри і підшкірних тканин: шкірні висипи, свербіж, кропив’янка або реакції фото чутливості, алопеція, фоточутливість шкіри з еритемою, появою пухирців або вузликів на ділянках шкіри, які зазнали впливу сонячного світла або штучного ультрафіолетового опромінення в окремих випадках (навіть після багатьох місяців застосування без ускладнень).

З боку опорно-рухового апарату: дифузійна міалгія, артралгія, міозит, судоми м'язів і м'язова слабкість, рабдоміоліз (ризик розвитку рабдоміолізу більш імовірний при одночасному прийомі препарату з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази).

З боку серцево-судинної системи: венозна тромбоемболія (емболія легеневої артерії, тромбоз глибоких вен).

З боку системи крові: зниження рівня гемоглобіну і лейкоцитів.

З боку нервової системи: сексуальна слабкість, головний біль, головокружіння, загальна слабкість.

З боку органів дихання: інтерстиціальна пневмонія.

З боку сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність

Лабораторні проказники: підвищення рівня креатиніну і сечовини в сироватці крові, зниження рівня гемоглобіну в крові.

Передозування

Повідомлень про випадки передозування не було. Специфічні антидоти невідомі. При підозрі на передозування лікування повинно бути симптоматичним із застосуванням необхідної підтримуючої терапії, якщо потрібно. Фенофібрат не виводиться при гемодіалізі.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Не застосовують.

Діти

Не застосовують.

Особливості застосування

При гіперхолестеринемії вторинного генезу до початку лікування Ліпікардом необхідно провести адекватну терапію станів, які її зумовили, або усунути інші можливі причини, до яких відносяться, наприклад, декомпенсований цукровий діабет ІІ типу, гіпотиреоз, нефротичний синдром, диспротеїнемія, обструктивні захворювання печінки, фармакотерапія, алкоголізм.

Ефект лікування повинен контролюватися шляхом визначення рівня ліпідів у сироватці крові (загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності, тригліцеридів). Якщо адекватний ефект не був досягнутий протягом декількох місяців (наприклад, 3-х місяців), необхідно розглянути питання про призначення додаткового лікування або інших видів терапії.

У пацієнтів з гіперліпідемією, які приймають препарати естрогенів або контрацептиви, що містять естрогени, необхідно перевірити, чи є гіперліпідемія первинною або вторинною, оскільки при застосуванні пероральних естрогенів можливе збільшення рівня ліпідів.

Функція печінки

Як і при застосуванні інших гіполіпідемічних засобів, у деяких пацієнтів спостерігалося підвищення активності трансаміназ. У більшості випадків воно було транзиторним, незначним і безсимптомним. Рекомендується перевіряти активність трансаміназ кожні 3 місяці протягом перших 12 місяців лікування. Необхідний контроль стану пацієнтів, у яких виявлено збільшення рівня трансаміназ. При збільшенні рівня АЛТ і АСТ більше, ніж у 3 рази в порівнянні з верхньою межею норми, препарат необхідно відмінити.

Панкреатит

У пацієнтів, які приймали фенофібрат, спостерігалися випадки панкреатиту. Його виникнення може бути результатом відсутності ефекту лікування в пацієнтів з тяжкою гіпертригліцеридемією, прямого ефекту лікарського препарату або зумовлено іншою причиною, наприклад, каменем у жовчних шляхах або утворенням осаду із закупоркою загальної жовчної протоки.

М'язи

Токсичний вплив на м'язи, включаючи дуже рідкі випадки рабдоміолізу, спостерігався при лікуванні фібратами й іншими гіполіпідемічними препаратами. Частота цього захворювання збільшується при гіпоальбумінемії або нирковій недостатності. Слід мати на увазі можливий токсичний ефект на м'язи в пацієнтів з дифузними міалгіями, судомами в м'язах і слабкістю м’язів, а також при вираженому збільшенні креатинфосфокінази (у 5 разів у порівнянні з нормою). У цих випадках лікування Ліпікардом необхідно припинити.

При наявності факторів, що зумовлюють схильність до міопатії і/або рабдоміолізу, включаючи вік більше 70 років, спадкові захворювання м'язів у пацієнта або членів його родини, захворювання нирок, гіпотиреоз або вживання алкоголю в значних кількостях, пацієнти можуть мати підвищений ризик розвитку рабдоміолізу. В таких пацієнтів необхідно ретельно оцінити користь і ризик лікування Ліпікардом.

Ризик токсичного ефекту на м'язи може збільшуватися, якщо препарат призначають одночасно з іншим фібратом або інгібітором редуктази HMG-CoA, особливо при наявності супутніх захворювань м'язів. Тому комбінацію фенофібрату і статину слід призначати переважно пацієнтам з тяжкою комбінованою дисліпідемією і високим ризиком серцево-судинних захворювань при відсутності захворювань м'язів в анамнезі і проводити під ретельним контролем можливого токсичного ефекту на м'язи.

Функція нирок

Лікування необхідно припинити в разі збільшення рівня креатиніну більше, ніж на 50 % у порівнянні з верхньою межею норми. Рекомендується розглянути необхідність контролю рівня креатиніну протягом перших місяців після початку лікування.

Цей препарат містить лактозу, тому пацієнтам з такими спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, недостатність лактази Лаппа або мальабсорбція глюкози-галактози, не слід приймати цей препарат.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Не впливає.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Пероральні антикоагулянти

Ліпікард посилює ефект пероральних антикоагулянтів і може збільшувати ризик кровотечі. Рекомендується зменшення дози антикоагулянтів на приблизно одну третину на початку лікування і потім поступове її підвищення, якщо необхідно, під контролем INR (міжнародне нормоване співвідношення).

Циклоспорин

Кілька тяжких випадків порушення функції нирок спостерігалося при одночасному призначенні фенофібрату і циклоспорину. Тому в таких пацієнтів необхідно ретельно контролювати функцію нирок і лікування Ліпікардом необхідно припинити у разі виражених відхилень лабораторних показників.

Інгібітори HMG-CoA редуктази й інші фібрати

Ризик серйозного токсичного ураження м'язів збільшується при одночасному застосуванні з інгібіторами HMG-CoA редуктази або іншими фібратами. Таку комбінацію необхідно застосовувати з обережністю і ретельно відслідковувати появу ознак токсичного ефекту на м'язи (див. розділ «Особливості застосування»).

Ферменти цитохрому Р450

Дослідження in vitro з використанням печінкових мікросом людини показали, що фенофібрат і фенофібринова кислота не є інгібіторами ізоформ цитохрому (CYP) Р450 CYP3A4, CYP2D6, CYP2E1 або CYP1A2. Вони є слабкими інгібіторами CYP2С19 і CYP2А6 і мають слабкий або помірний інгібуючий ефект на CYP2С9 у терапевтичних концентраціях.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Фенофібрат є похідною речовиною фіброєвої кислоти. Його ефекти на ліпідний профіль, які відзначалися у людини, опосередковані активацією рецептора, який активується проліферуючим фактором пероксисом типу альфа (PРАRα).

Через активацію PРАRα фенофібрат збільшує інтенсивність ліполізу і виведення із плазми часток, багатих на тригліцериди, шляхом активації ліпопротеїнової ліпази і зменшення утворення апопротеїну СІII. Активація PPFRα також зумовлює збільшення синтезу апопротеїнів АІ і АІI.

Вищезазначені ефекти фенофібрату на ліпопротеїни призводять до зниження фракцій ліпопротеїнов дуже низької і низької щільності (ЛПДНЩ і ЛПНЩ), які містять апопротеїн В, і збільшенню фракції ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ), які містять апопротеїни АІ і АІI.

Крім того, шляхом модифікації синтезу і катаболізму фракції ЛПДНЩ фенофібрат збільшує кліренс ЛПНЩ і зменшує кількість ЛПНЩ низької щільності, рівень яких підвищений у пацієнтів з ризиком коронарної хвороби серця (атерогенний профіль ліпідів).

Під час клінічних випробувань фенофібрату рівень загального холестерину знижувався на 20-25%, тригліцеридів - на 40-55%, а рівень ЛПВЩ-холестерину збільшувався на 10-30%. У пацієнтів з гіперхолестеринемією, в яких рівень ЛПВЩ-холестерину був знижений на 20-35%, сумарний ефект відносно холестерину стосувався зменшення співвідношень загального холестерину до ЛПВЩ-холестерину, ЛПНЩ-холестерину до ЛПВЩ-холестерину або апопротеїну В до апопротеїну АІ, усі з яких є маркерами атерогенного ризику.

Завдяки значному ефекту на ЛПНЩ-холестерин і тригліцериди лікування фенофібратом має позитивний ефект як у пацієнтів з гіперхолестеринемією в комбінації з гіпертригліцеридемією, так і без неї, включаючи вторинну гіперліпопротеїнемію, таку як, наприклад, спостерігається при цукровому діабеті ІІ типу.

На сьогоднішній день відсутні результати тривалих контрольованих випробувань для демонстрації ефективності фенофібрату відносно первинної і вторинної профілактики ускладнень атеросклерозу.

Екстраваскулярні відкладення холестерину (xanthoma tendinosum et tuberosum) можуть істотно зменшуватися або навіть повністю зникати під час терапії фенофібратом.

У пацієнтів зі збільшеним рівнем фібриногену, які лікувалися фенофібратом, спостерігалося значне зменшення цього параметра. Інші маркери запалення, такі як С-реактивний протеїн, також знижуються при лікуванні фенофібратом.

Урикозуричну дію фенофібрату, що призводить до зниження рівня сечової кислоти на приблизно 25 %, можна розглядати як додатковий позитивний ефект у пацієнтів з дисліпідемією в комбінації з гіперурикемією.

Було показано, що фенофібрат може зменшувати агрегацію тромбоцитів, індуковану аденозиндифосфатом, арахідоновою кислотою і епінефрином.

Фармакокінетика. Максимальна концентрація в плазмі (C_max) досягається через 4 - 5 годин після перорального приймання. Концентрація в плазмі є стабільною при постійному лікуванні. Усмоктування фенофібрату збільшується при прийомі з їжею.

Фенофібринова кислота має високий ступінь зв'язування з альбуміном плазми крові (більше 99 %).

Період напіввиведення з плазми складає приблизно 20 годин.

Фенофібрат у незміненому вигляді в плазмі не визначається. Основним метаболітом є фенофібринова кислота. Фенофібрат екскретується переважно із сечею. Практично весь фенофібрат виводиться протягом 6 діб. Він виділяється переважно у вигляді фенофібринової кислоти і її кон’югата з глюкуронідом. У літніх пацієнтів загальний плазмовий кліренс фенофібринової кислоти не змінюється.

Кінетичні дослідження після прийому одноразової дози і при тривалому лікуванні показали, що фенофібрат не акумулюється.

Фенофібринова кислота не виводиться при гемодіалізі.

Фармацевтичні характеристики

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 7 капсул у блістері, по 4 блістери у картонній упаковці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ЮСВ Лімітед.

Місцезнаходження

Б.С.Д. Марг, Гованді, Мумбаї – 400 088 Індія.