Линдакса 10 капсулы тв по 10 мг №90 (10х9):

Склад

діюча речовина: sibutramine;

1 капсула містить сибутраміну гідрохлориду моногідрату 10 або 15 мг, що еквівалентно 8,37 або 12,55 мг сибутраміну відповідно;

допоміжні речовини:

Линдакса^® 10: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, барвник хіноліновий жовтий (E104), барвник жовтий «сонячний захід» (E110), заліза оксид чорний (E172), заліза оксид червоний (E172), титану діоксид (E171), желатин;

Линдакса^® 15: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, барвник хіноліновий жовтий (E104), барвник жовтий «сонячний захід» (E110), барвник індигокармін (E132), титану діоксид (E171), желатин.

Показання

Препарат Линдакса^® показаний як додаткова терапія у рамках комплексної програми із зменшення ваги тіла у:

• пацієнтів з аліментарним ожирінням з індексом маси тіла (ІМТ) від 30 кг/м² та більше;
• пацієнтів з аліментарним ожирінням з ІМТ від 27 кг/м² та більше, якщо є інші фактори ризику, обумовлені надмірною вагою тіла, такі як цукровий діабет ІІ типу або дисліпопротеїнемія.

Примітка: препарат можна призначати лише пацієнтам, які не реагують адекватно на відповідну схему зниження ваги тіла, тобто тим, яким протягом 3 місяців не вдалося знизити вагу тіла більш як на 5% та закріпити результат.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до сибутраміну або до будь-якого компоненту препарату;
• наявність органічних причин ожиріння;
• анорексія або булімія в анамнезі;
• психічні захворювання;
• синдром Жіль де ла Туретта;
• одночасний прийом або період, коротший за 2 тижні, після відміни прийому інгібіторів МАО;
• застосування препаратів центральної дії для лікування психічних розладів (наприклад, антидепресанти, антипсихотики), порушень сну (триптофан) або для зменшення маси тіла;
• встановлені ішемічні хвороби серця, некомпенсована серцева недостатність, вроджені вади серця, оклюзивні захворювання периферійних артерій, тахікардії, аритмії, цереброваскулярні захворюваннях (інсульт, транзиторні порушення мозкового кровообігу);
• наявність неадекватно контрольованої артеріальної гіпертензії (АТ > 145/90 мм рт. ст.);
• гіпертиреоз;
• тяжкі порушення функції печінки;
• тяжкі порушення функції нирок;
• доброякісна гіперплазія простати (доброякісне збільшення простати з формуванням залишкової сечі);
• феохромоцитома;
• закритокутова глаукома;
• лікарська, наркотична чи алкогольна залежність в анамнезі;
• вагітність і період лактації;
• препарат не слід застосовувати дітям і підліткам до 18 років, а також особам, старше 65 років через відсутність достатнього клінічного досвіду.

Спосіб застосування та дози

Початкова доза для дорослих становить 10 мг препарату Линдакса^® 10 на добу (1 капсула).

Капсулу слід приймати 1 раз на добу, вранці, не розжовуючи, запивати достатньою кількістю рідини (склянка води). Препарат можна приймати незалежно від вживання їжі.

У пацієнтів, які слабко реагували на прийом 10 мг Линдакса^® 10 (критерій: зниження ваги тіла менше, ніж на 2 кг за 4 тижні), за умови нормальної переносимості препарату, добова доза може бути збільшена до 15 мг, тобто 1 капсула препарату Линдакса^® 15.

У пацієнтів, які слабко реагували на прийом 15 мг препарату Линдакса^® 15 (критерій: зниження маси тіла менше, ніж 2 кг за 4 тижні), подальше лікування цим препаратом слід припинити.

Лікування не повинно тривати понад 3 місяці у хворих, які недостатньо добре реагують на терапію, тобто у тих, яким протягом трьох тижнів лікування не вдається досягнути 5% рівня зниження маси тіла порівняно з вихідним рівнем.

Лікування не слід продовжувати, якщо при подальшій терапії, після досягнутого зменшення маси тіла, пацієнт знову набирає вагу 3 кг і більше.

Тривалість лікування не повинна перевищувати 1 рік, оскільки щодо тривалішого періоду прийому препарату дані про ефективність та безпечність відсутні.

Пацієнтам необхідно у межах терапії препаратом змінити свій життєвий устрій та звички таким чином, щоб після закінчення лікування забезпечити збереження досягнутого зменшення маси тіла.

Пацієнти повинні чітко усвідомити, що недодержання цих вимог призведе до повторного збільшення маси тіла.

Побічні реакції

Найчастіше небажані ефекти виникають на початку лікування (у перші 4 тижні). Їх тяжкість та частота з плином часу послаблюються. Небажані ефекти, загалом, мають нетяжкий та оборотний характер.

Небажані ефекти, залежно від впливу на органи та системи органів, представлені таким чином (часто > 10%, іноді 1 – 10%).

У поодиноких випадках при лікуванні сибутраміном спостерігалися такі клінічно значущі стани:

• гострий інтерстиціальний нефрит, мезангіокапілярний гломерулонефрит;
• пурпура Геноха-Шенлейна;
• епілептичні напади;
• тромбоцитопенія;
• транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів;
• у одного пацієнта з шизоафективним порушенням, яке вірогідно існувало до початку лікування, після лікування розвинувся гострий психоз.

Реакції на відміну препарату, такі як головний біль або підвищення апетиту, спостерігаються рідко. Немає даних про те, що після лікування спостерігається абстинентний синдром або синдром відміни та зміни настрою.

Зміни серцево-судинної системи: можуть спостерігатися помірні підвищення артеріального тиску у спокої на 1– 3 мм рт. ст. та збільшення пульсу на 3 – 7 ударів за хвилину.

В окремих випадках не виключені вираженіші підвищення АТ та частоти серцевих скорочень. Клінічно значущі зміни рівнів АТ та пульсу реєструються здебільшого на початку лікування (у перші 4 – 8 тижнів).

Передозування

Існують лише обмежені дані про передозування сибутраміну. Специфічні ознаки передозування невідомі, однак слід враховувати можливість вираженішого прояву небажаних явищ.

Специфічного лікування передозування не існує, як і специфічних антидотів. Необхідно вживати загальних засобів: забезпечити вільне дихання, спостерігати за станом серцево-судинної системи, а також, за необхідності, провести підтримуючу симптоматичну терапію. Своєчасне застосування активованого вугілля може зменшити всмоктування сибутраміну. Промивання шлунка може також бути корисним. Хворим з підвищеним артеріальним тиском та тахікардією можна призначити b-блокатори.

Особливості застосування

Препарат слід приймати тільки у тих випадках, коли всі інші заходи стосовно зменшення маси тіла були малоефективними, тобто якщо зменшення маси тіла протягом трьох місяців склало менше 5 кг.

Дане лікування має бути частиною довготривалого лікування надмірної ваги під наглядом лікаря, що має досвід лікування надмірної ваги. Відповідний підхід до лікування надмірної ваги повинен включати коригування дієти та поведінки, а також підвищення рівня фізичної активності. Такий комплексний підхід необхідний для досягнення стабільних змін у харчових звичках та у поведінці, які дозволять довгий час зберігати досягнуте зниження ваги після відміни препарату. Під час лікування пацієнти повинні змінити свій спосіб життя таким чином, щоб зберегти досягнуте зниження ваги тіла навіть після відміни цього препарату. Таких пацієнтів слід поінформувати про те, що якщо їм не вдасться досягнути цього, то їхня вага тіла знову зросте. Після завершення лікування рекомендований подальший нагляд лікаря.

В усіх хворих, які приймають препарат, необхідно контролювати рівень артеріального тиску та пульс. У перші 2 місяці лікування ці параметри слід контролювати кожні 2 тижні, далі один раз на місяць У пацієнтів з контрольованою артеріальною гіпертензією, у яких рівень АТ ≤ 145/90 мм рт. ст., цей контроль має здійснюватися особливо ретельно і, за необхідності, через коротші інтервали. У пацієнтів, рівень артеріального тиску яких двічі при повторному вимірюванні перевищував 145/90 мм рт. ст., лікування препаратом слід припинити.

Особливу обережність слід проявляти при одночасному призначенні сибутраміну з препаратами, що збільшують інтервал QT. До них належать, наприклад, астемізол, терфенадин, антиаритмічні препарати, які збільшують інтервал QT (аміодарон, хінідин, флеканід, мексилетин, пропафенон, соталол), цизаприд, пімозид, сертиндол та трициклічні антидепресанти. Це стосується також і станів, здатних призводити до збільшення інтервалу QT, таких як зменшена концентрація калію та магнію в крові.

Хоча не встановлено жодного зв’язку між прийомом сибутраміну та розвитком первинної легеневої гіпертензії при регулярному медичному контролі необхідно звертати особливу увагу на такі симптоми, як прогресуюча задишка, біль у грудній клітці та набряки на ногах. Хворого слід поінформувати про необхідність негайного звернення до лікаря у випадку виникнення подібних симптомів.

Хворим на епілепсію препарат слід застосовувати з особливою обережністю.

Дослідження, проведені у хворих з легким та помірним ступенем порушень функції печінки, показали підвищення концентрації сибутраміну в плазмі крові. І хоча при цьому небажані ефекти не спостерігалися, у таких хворих призначення препарату слід робити з особливою обережністю.

Хоча через нирки виводяться тільки неактивні метаболіти, призначати препарат хворим з легким або помірним ступенем порушень функції нирок слід з обережністю.

Препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, у яких у сімейному анамнезі були відзначені моторні або вербальні тики.

Жінкам репродуктивного віку під час прийому сибутраміну слід дотримуватися адекватних засобів контрацепції.

Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Засоби, що впливають на центральну нервову систему, можуть обмежувати розумову активність, пам’ять, швидкість реакцій. І хоча в дослідженнях сибутрамін не впливав на ці функції, все ж, застосування препарату може впливати на діяльність, що вимагає високої швидкості психічних і фізичних реакцій, прийняття швидкого рішення (наприклад, керування транспортними засобами, обслуговування машин і механізмів, робота на висоті тощо).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Необхідно дотримуватися обережності при одночасному застосуванні сибутраміну з лікарськими засобами, що впливають на активність ферменту CYP3A4. До інгібіторів CYP3A4 належать кетоконазол, еритроміцин, тролеандоміцин та циклоспорин. Одночасний прийом кетоконазолу або еритроміцину з сибутраміном призводив до підвищення концентрацій метаболітів сибутраміну в плазмі. Середня частота серцевих скорочень збільшувалася в середньому на 2,5 удара за хвилину у порівнянні із застосуванням сибутраміну самостійно. Також при цьому відзначалось клінічно несуттєве збільшення інтервалу QT на 9,5 мілісекунд.

Рифампіцин, макроліди, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та дексаметазон індукують фермент CYP3A4 та можуть прискорювати метаболізм сибутраміну.

Одночасне застосування препаратів, які підвищують рівень серотоніну в крові, може призвести до серйозних взаємодій. Так званий серотоніновий синдром може розвинутися у поодиноких випадках при одночасному застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну з деякими препаратами для лікування мігрені (суматриптан, дигідроерготамін) або з деякими опіоідами (пентазоцин, пефідин, фентаніл, декстрометорфан) або у разі вживання двох інгібіторів зворотного захоплення серотоніну одночасно.

Оскільки сибутрамін блокує зворотне захоплення серотоніну його не слід призначати з препаратами подібної дії, а також з препаратами, що підвищують рівень серотоніну в плазмі.

Медикаментозна взаємодія при одночасному застосуванні препарату Линдакса^® із засобами, що підвищують артеріальний тиск та частоту серцевих скорочень, вивчена недостатньо. Аналогічний висновок можна зробити і щодо препаратів проти кашлю, застуди, алергії та деяких деконгестатів. Тому у випадках одночасного призначення таких засобів слід дотримуватися обережності.

Препарат не впливає на ефективність пероральних контрацептивів.

При разовому одночасному застосуванні сибутраміну та алкоголю посилення негативної дії останнього не було відмічено. Однак алкоголь абсолютно не узгоджується з рекомендованими при прийомі Линдакса^® дієтичними заходами.

Якщо пацієнт приймає інгібітори МАО, між початком лікування препаратом Линдакса^® та останнім днем прийому засобів цієї групи повинно минути 14 днів і навпаки.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Сибутрамін пригнічує зворотне захоплення моноамінів (перш за все серотоніну та норадреналіну) та виявляє дію in vivo за рахунок метаболітів, які є первинними та вторинними амінами. Сибутрамін і його метаболіти не сприяють вивільненню моноамінів і не інгібують моноамінооксидазу. Вони не мають спорідненості з великою кількістю нейротрансмітерних рецепторів, що включають серотонінергічні (5-НТ₁, 5-НТ_1А, 5-НТ_1В, 5-НТ_2А, 5-НТ_2С), адренергічні (β, β₁, β₃, α₁, α₂), допамінергічні (D₁, D₂), мускаринові, гістамінергічні (Н₁), бензодіазепінові та NMDA рецептори.

Зменшення приросту ваги відбувається за рахунок впливу сибутраміну на центри насиченності, тобто препарат спричиняє відчуття насиченості. Показано, що ці ефекти відбуваються внаслідок пригнічення зворотного захоплення серотоніну (5-НТ) та норадреналіну.

Фармакокінетика. Сибутрамін добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту та підлягає інтенсивному метаболізму в печінці. Пік концентрації у плазмі (С_max) досягається через 1,2 год. після разового прийому всередину 20 мг сибутраміну гідрохлориду.

Період напівжиття сибутраміну становить 1,1 год. Фармакологічно активні метаболіти М₁ та М₂ досягають С_max через 3 год., а період їх напівжиття становить 14 та 16 год. відповідно. При повторному прийомі рівноважні концентрації метаболітів М₁ та М₂ досягалися через 4 дні з приблизно подвійним накопиченням.

Фармакокінетика сибутраміну та його метаболітів у осіб з ожирінням така ж сама, як і у осіб з нормальною вагою тіла. Існують відносно обмежені дані щодо клінічно значимої різниці фармакокінетичних параметрів у жінок та чоловіків. Фармакокінетичні характеристики у здорових літніх людей (середній вік 70 років) були таким ж, як і у здорових осіб молодого віку. У осіб з тяжкими порушеннями функції печінки біодоступність активних метаболітів після разового прийому препарату була на 24% вище, ніж сибутраміну.

Зв’язування сибутраміну та його метаболітів М₁ та М₂ з білками плазми становить приблизно 97%, 94% та 94% відповідно. Печінковий метаболізм є основним шляхом виведення сибутраміну та його активних метаболітів М₁ та М₂. Інші (неактивні) метаболіти виводяться з сечею, співвідношення виведення з сечею та калом становить 10:1.

Дослідження in vitro мікросом печінки свідчать про те, що CYP3A4 є основним ізоферментом цитохрому Р450, що відповідає за метаболізм сибутраміну. У дослідженнях in vitro не виявлено спорідненості сибутраміну до CYP2D6, ферменту з низькою активністю, що відповідає за фармакокінетичні взаємодії з різними ліками. Крім того, дослідження in vitro показали, що сибутрамін суттєво не впливає на активність основних ізоферментів цитохрому Р₄₅₀, включаючи CYP3A4.

Основні фізико-хімічні властивості

Линдакса^® 10: жовто-коричневі тверді желатинові капсули, які мають напис «10» на жовтій частині; в капсулах міститься порошок білого або майже білого кольору;

Линдакса^® 15: жовто-сині тверді желатинові капсули, які мають напис «15» на жовтій частині; в капсулах міститься порошок білого або майже білого кольору.

Несумісність

Не відома.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній внутрішній упаковці, недоступному для дітей місці при температурі до 30 °С.

Упаковка

По 10 капсул у блістері; по 3 або по 9 блістерів у упаковці.

Місцезнаходження

У кабеловни, 130, 102 37 Прага 10, Долні Мєхолупи, Чеська Республіка.