Лангерин таблетки п/о по 850 мг №60 (10х6):

Склад

діюча речовина: metformine;

Лангерин^® 500: 1 таблетка містить метформіну гідрохлориду 500 мг, що еквівалентно 390 мг метформіну;

Лангерин^® 850: 1 таблетка містить метформіну гідрохлориду 850 мг, що еквівалентно 662,9 мг метформіну;

Лангерин^® 1000: 1 таблетка містить метформіну гідрохлориду 1000 мг, що еквівалентно 780 мг метформіну;

допоміжні речовини: натрію крохмальгліколят, повідон 40, кремнію діоксид колоїдний безводний, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, барвник Sepifilm білий 752 (гіпромелоза, макрогол-2000-моностеарат, титану діоксид (Е 171)), макрогол 6000.

Показання

• Цукровий діабет ІІ типу (інсулінонезалежний) при неефективності дієтотерапії, особливо у пацієнтів з ожирінням;
• як монотерапія або комбінована терапія з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами або з інсуліном для лікування дорослих;
• як монотерапія або комбінована терапія з інсуліном для  лікування дітей віком старше

10 років.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до метформіну або до інших компонентів препарату;
• діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома, кома;
• порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 60 мл/хв);
• гострі стани, що протікають з ризиком розвитку порушень функції нирок: зневоднення організму, тяжкі інфекційні захворювання, шок, застосування під час радіоізотопних або рентгенологічних досліджень з внутрішньосудинним введенням йодовмісної контрастної речовини;
• гострі та хронічні захворювання, що можуть призводити до розвитку гіпоксії: серцева або дихальна недостатність, гострий інфаркт міокарда, шок;
• серйозні хірургічні втручання;
• порушення функцій печінки, гостра інтоксикація алкоголем, алкоголізм;
• пропасниця, стани гіпоксії (сепсис, ниркові інфекції, бронхо-легеневі захворювання);
• лактоацидоз (у т.ч. в анамнезі);
• дотримання гіпокалорійної дієти (менше 1000 кал/добу).

Не рекомендується застосовувати препарат особам старше 60 років, які виконують важку фізичну працю, що пов’язано з підвищеним ризиком розвитку у них лактоацидозу.

Спосіб застосування та дози

Дорослі

Монотерапія або комбінована терапія з іншими пероральними гіпоглікемічними препаратами.

Початкова доза препарату Лангерин^® становить 500-850 мг 2-3 рази на добу під час або після прийому їжі.

Через 10-15 днів дозу слід коригувати відповідно до рівня глюкози у крові. Повільне підвищення дози може знизити частоту побічних ефектів з боку травного тракту.

Максимальна добова доза – 3000 мг, розподілена на 3 прийоми.

У випадку переходу від іншого перорального гіпоглікемічного препарату до препарату Лангерин^® прийом попереднього препарату слід припинити і замість нього розпочати лікування згаданою вище дозою метформіну.

Комбінована терапія з інсуліном

Для досягнення кращого контролю глікемії можна застосовувати метформін та інсулін у комбінації. Звичайна початкова доза препарату Лангерин^® становить 500 або 850 мг 2-3 рази на добу, у той час як дозу інсуліну можна коригувати відповідно до рівня глюкози у крові. 

Діти від 10 років

Монотерапія та комбінована терапія з інсуліном

Початкова доза становить 500 мг або 850 мг 1 раз на добу під час або після прийому їжі. Через 10-15 днів дозу слід коригувати відповідно до рівня глюкози у крові. Повільне підвищення дозування може знизити частоту побічних ефектів з боку травного тракту.

Максимальна добова доза – 2000 мг, розподілена на 2-3 прийоми.

Пацієнти літнього віку

Враховуючи можливість зниження ниркової функції у пацієнтів літнього віку, дозу метформіну слід коригувати відповідно до функції нирок. Необхідно регулярно перевіряти функцію нирок. 

Тривалість лікування визначається залежно від тяжкості та перебігу захворювання. 

У разі необхідності можна розділити таблетку навпіл – для цього слід покласти її на пласку поверхню рискою розподілу догори і, розмістивши великі пальці перпендикулярно до риски та приклавши достатню силу, розламати її по рисці. Або для цього можна застосувати спеціальний розділювач таблеток, який можна придбати у аптеці.

Побічні реакції

Під час лікування метформіном можуть виникнути наведені нижче побічні реакції. Частота розвитку побічних реакцій визначається за наступними категоріями: дуже часто (>1/10), часто (≥ 1/100 і <1/10), нечасто (≥1/1000 і <1/100), рідко (≥1/10000 і <1/1000), дуже рідко (<1/10000) та частота невідома.

З боку нервової системи.

Часто: порушення смаку.

З боку травного тракту.

Дуже часто: шлунково-кишкові розлади, такі як нудота, блювання, діарея, біль у животі, втрата апетиту, металевий присмак у роті, метеоризм. Ці побічні явища, як правило, спостерігаються на початку застосування препарату та у більшості випадків спонтанно зникають пізніше. Виникнення шлунково-кишкових  розладів  можна  попередити,  застосовуючи препарат  у

2-3 прийоми на добу під час вживання їжі або після їди. Поступове підвищення дози також може попередити розвиток шлунково-кишкових розладів.

З боку системи крові.

Поодинокі випадки: мегалобластна анемія.

З боку шкіри та підшкірної клітковини.

Дуже рідко: шкірні реакції, еритема, свербіж та кропив’янка.

Згідно із опублікованими даними постмаркетингового нагляду та результатів контрольованих клінічних досліджень побічні ефекти, зареєстровані у дітей віком 10-16 років, які отримували метформін протягом 1 року, були подібними за своїм характером та тяжкістю до таких у дорослих пацієнтів.

Метаболічні та аліментарні розлади.

Дуже рідко: лактоацидоз (див. розділ «Особливості застосування»).

При тривалому прийомі метформіну зменшення всмоктування вітаміну В₁₂ та зниження його рівнів у плазмі крові. Рекомендовано врахувати цей можливий етіологічний фактор у пацієнтів з мегалобластною анемією.

З боку гепатобіліарної системи.

Поодинокі випадки: відхилення від норми з боку показників функції печінки або гепатити, що зникали після відміни метформіну.

Передозування

При застосуванні метформіну у дозі 85 г розвитку гіпоглікемії не спостерігалось. Але в цьому випадку спостерігався розвиток лактоацидозу. У випадку розвитку лактоацидозу лікування препаратом Лангерин^® необхідно припинити, хворого терміново госпіталізувати і, визначивши концентрацію лактату, уточнити діагноз. Найефективнішим способом виведення з організму лактату та метформіну є гемодіаліз. Також необхідно провести симптоматичне лікування. 

Застосування у період вагітності або годування груддю

При плануванні вагітності, а також у випадку настання вагітності на фоні прийому препарату, його застосування необхідно припинити, повідомити лікаря і призначити інсулінотерапію.

Дані щодо проникнення метформіну у грудне молоко відсутні, тому препарат протипоказано застосовувати у період годування груддю. При необхідності застосування препарату, годування груддю слід припинити.

Діти

Препарат застосовується дітям від 10 років.

Особливості застосування

Лактоацидоз

Лактоацидоз є рідкісним, але серйозним метаболічним ускладненням, що обумовлюється акумуляцією метформіну при його тривалому застосуванні та характеризується високим рівнем летальності, якщо у найкоротші терміни не були застосовані належні лікувальні заходи. Зареєстровані випадки лактоацидозу у пацієнтів, які отримували метформін, виникали переважно у пацієнтів, хворих на цукровий діабет, які мали виражену ниркову дисфункцію. Ризик розвитку лактоацидозу може та має бути знижений за допомогою оцінки інших сприятливих факторів, таких як недостатній контроль цукрового діабету, кетоз, тривале голодування, зловживання алкоголем, печінкова дисфункція та стани, що супроводжуються гіпоксією.

Діагностика

Лактоацидоз проявляється м’язовими судомами, задишкою, болем у животі та гіпотермією з наступним розвитком коми. До лабораторних діагностичних ознак цього ускладнення належать: зниження рівня pH, рівень лактату у плазмі крові понад 5 ммоль/л, підвищення аніонного інтервалу плазми крові та підвищення відношення вмісту лактату/пірувату. Якщо є підозра на метаболічний ацидоз, метформін слід негайно відмінити, а пацієнта госпіталізувати.

Ниркова недостатність

Оскільки метформін виводиться нирками, перед початком застосування препарату та регулярно протягом лікування необхідно визначати сироваткові рівні креатиніну:

• щонайменше 1 раз на рік у пацієнтів з нормальною функцією нирок;
• від 2 до 4 разів на рік у пацієнтів з рівнями креатиніну на верхній межі норми та у пацієнтів літнього віку.

Дисфункція нирок у пацієнтів літнього віку зустрічається часто та є асимптомною. Слід звертати особливу увагу на ситуації, при яких можливе погіршення функції нирок, такі як початок застосування антигіпертензивних препаратів або діуретиків та лікування нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП).

Застосування йодовмісних контрастних препаратів

Оскільки внутрішньовенне введення йодовмісних контрастних препаратів під час радіографічних методів обстеження може призводити до розвитку ниркової недостатності, слід припинити застосування метформіну за 48 годин до обстеження та відновити прийом препарату не раніше, ніж через 48 годин після завершення обстеження, та після обов’язкової оцінки функції нирок і підтвердження їх нормального функціонування.

Хірургічні втручання

Слід відмінити метформін за 48 годин до хірургічного втручання, що виконується під загальною епідуральною або спинальною анестезією, та відновити прийом препарату не раніше, ніж через 48 годин після операції.

Діти

Не виявлено дії метформіну на ріст і статеве дозрівання у дітей. Однак немає даних щодо дії метформіну на ріст і статеве дозрівання при тривалому застосуванні препарату, тому слід з особливою обережністю застосовувати препарат дітям в період статевого дозрівання, особливо віком від 10 до 12 років.

Додаткові застереження

Усім пацієнтам необхідно дотримуватися дієти та рівномірно розподіляти споживання цукру протягом дня. Пацієнтам з надмірною масою тіла слід продовжувати дотримуватися своєї низькокалорійної дієти.

Слід регулярно виконувати аналіз лабораторних показників цукрового діабету.

Метформін сам по собі ніколи не спричиняє гіпоглікемію, однак рекомендовано з обережністю призначати метформін у комбінації з інсуліном або з похідними сульфонілсечовини.

Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

При застосуванні препарату Лангерин^® у якості монотерапії він рідко викликає гіпоглікемію. Таким чином, навіть при монотерапії метформіном існує ризик зниження уваги при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

При застосуванні метформіну у комбінації з іншими цукрознижувальними засобами (інсуліном, цукрознижувальними препаратами групи похідних сульфонілсечовини або репаглінідом) може розвинутися гіпоглікемія. При застосуванні таких комбінацій існує вірогідність зменшення уваги та здатності до швидкої і адекватної реакції при керуванні транспортними засобами, роботі з механізмами або роботі на висоті; необхідно інформувати про це пацієнта.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Комбінації, які не рекомендується застосовувати.

Алкоголь

Підвищений ризик лактоацидозу при гострій інтоксикації алкоголем, особливо у випадку:

• голодування або недостатнього харчування;
• печінкової недостатності.

Слід уникати вживання алкоголю або препаратів, що містять алкоголь.

Йодовмісні контрастні препарати.

Внутрішньовенне введення йодовмісних контрастних препаратів може призвести до ниркової недостатності, що обумовить акумуляцію метформіну та підвищення ризику розвитку лактоацидозу.

Прийом метформіну слід припинити за 48 годин до обстеження і не відновлювати раніше, ніж через 48 годин після завершення обстеження, причому лише після оцінки функції нирок.

Даназол

Не рекомендований одночасний прийом даназолу для уникнення гіперглікемічної дії останнього. При необхідності лікування даназолом і після припинення прийому останнього необхідна корекція дози метформіну під контролем рівня глікемії.

Комбінації, що вимагають особливої уваги

Глюкокортикостероїди системної та місцевої дії, бета-2-симпатоміметики, діуретичні засоби володіють гіперглікемічною дією. Слід попередити про це пацієнта, а також частіше виконувати оцінку глікемії, особливо на початку застосування цих препаратів. Під час і після припинення такої сумісної терапії необхідно коригувати дозування препарату Лангерин^® при контролі рівня глікемії.

Інгібітори АПФ можуть зменшувати рівень глікемії. У разі необхідності показане коригування дози перорального цукрознижувального засобу при його застосуванні разом з іншим препаратом та при відміні цього препарату.

Хлорпромазин при прийомі у великих дозах (100 мг на добу) підвищує глікемію, знижуючи вивільнення інсуліну. При лікуванні нейролептиками і після припинення прийому останніх потрібна корекція дози препарату Лангерин^® під контролем рівня глікемії.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Метформін знижує гіперглікемію, не призводить до розвитку гіпоглікемії. На відміну від сульфонілсечовини не стимулює секрецію інсуліну і не спричиняє гіпоглікемічного ефекту у здорових осіб. Знижує у плазмі крові як початковий рівень глюкози, так і рівень глюкози після прийому їжі.

Метформін діє трьома шляхами:

• викликає зниження продукування глюкози у печінці за рахунок інгібування глюконеогенезу та глікогенолізу;
• поліпшує захоплення та утилізацію периферичної глюкози у м'язах за рахунок збільшення чутливості до інсуліну;
• затримує всмоктування глюкози у кишечнику.

Метформін стимулює внутрішньоклітинний синтез глікогену, впливаючи на глікогенсинтетазу.

Збільшує транспортну ємність усіх типів мембранних переносників глюкози (GLUT).

Незалежно від своєї дії на глікемію метформін спричиняє позитивний ефект на метаболізм ліпідів: знижує вміст загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності та тригліцеридів.

Підвищує чутливість периферичних рецепторів до інсуліну та утилізацію глюкози клітинами. Гальмує глюконеогенез у печінці. Затримує всмоктування вуглеводів у кишечнику.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Після перорального прийому метформін майже повністю абсорбується з травного тракту, 20-30 % виводиться з фекаліями. Час досягнення максимальної концентрації (Т_max) становить 2,5 години. Абсолютна біодоступність становить близько 50-60 %.

При одночасному прийомі їжі абсорбція метформіну знижується і сповільнюється.

Розподіл. Зв’язування препарату з білками плазми крові є незначним. Деяка частина метформіну проникає у еритроцити. Максимальний рівень препарату у крові нижчий за максимальний рівень препарату у плазмі крові і обидва вони досягаються за однаковий час. Еритроцити, ймовірно, є вторинною камерою розподілу препарату. Середній об’єм розподілу зазвичайно знаходиться у діапазоні від 63 до 276 літрів.

Метаболізм. Метформін виводиться з сечею у незміненому вигляді. У людини не виявлено жодного метаболіту препарату.

Виведення. Нирковий кліренс метформіну становить > 400 мл/хв, що вказує на те, що метформін виводиться шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Після перорального прийому препарату період напіввиведення становить приблизно 6,5 години. При порушенні функції нирок нирковий кліренс знижується пропорційно до кліренсу креатиніну і тому період напіввиведення збільшується, що призводить до збільшення рівня метформіну у плазмі крові.

Основні фізико-хімічні властивості

Лангерин^® 500: білі круглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою;

Лангерин^® 850: білі овальні таблетки, вкриті оболонкою, з розподільчою рискою з одного боку;

Лангерин^® 1000: білі овальні таблетки, вкриті оболонкою, з розподільчою рискою з обох боків.

Термін придатності

5 років.

Умови зберігання

Не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

№ 30 (10хЗ), № 60 (10х6), № 90 (10х9): по 10 таблеток у блістері; по 3 або по 6, або по

9 блістерів у картонній коробці.

Місцезнаходження

Нітрянська 100, 920 27 Глоговець, Словацька Республіка.